Матеріалознавство

ТЕМА 7 (7 годин): "Гідроізоляційні, теплоізоляційні матеріали"

16.11.2021 Тема уроку "Вимоги до якості теплоізоляційних

матеріалів"

Головною і спільною вимогою до теплоізоляції, що визначає їх основні технічні властивості, є висока пористість. Пористість теплоізоляції – це відношення загального обсягу усіх пор, що є в матеріалі, до загального обсягу матеріалу.

Безпосередній зв'язок з пористістю має така характеристика теплоізоляції, як щільність теплоізоляційних матеріалів, що переважно залежить від хімічної природи матеріалу і пористості. В цьому випадку під терміном "щільність" розуміють середню щільність, при розрахунку якої враховують дійсну щільність твердої речовини, з якої побудований каркас матеріалу, і щільність повітря, що заповнює пори в каркасі.

Значення пористості та щільності матеріалу взаємозв'язані зворотним співвідношенням, тобто чим більше пористість, тим більше щільність самого матеріалу.

Оскільки середню щільність матеріалів визначати набагато простіше, ніж загальну пористість, то в нормативних документах (зокрема в ГОСТ 16381-77 "Матеріалів і вироби будівельних теплоізоляційні. Класифікація і загальні технічні вимоги"), а також в супровідних документах наводять значення показника "щільність" (при цьому мається на увазі середнє значення щільності)..

Щільність теплоізоляційних плит, що призначені для облаштування теплоізоляції будівель і споруд, має бути:

– мінераловатних плит – не менше 160 кг/м3;

– плит зі спіненого бісерного полістиролу – не менше 25 кг/м3;

– плит зі спіненого розплаву полістиролу – 30-38 кг/м3.

Найважливішим показником якості теплоізоляції є коефіцієнт теплопровідності. Теплоізоляційні матеріали в результаті їх високої пористості повинні мати низькі коефіцієнти теплопровідності та високі теплоізоляційні показники. Оскільки високо пористі матеріали є двофазними елементними системами, які складаються з твердої речовини, що створює стінки пор (каркас), і повітря, що заповнив пори, їх теплопровідність залежить від теплопровідності твердих речовин, що створюють каркас, і теплопровідності повітря. Чисельні значення коефіцієнтів теплопровідності теплоізоляції залежать від хімічної природи твердої фази (каркаса): пористості, розміру пор, характеру пор (замкнуті або відкриті), середньої щільності матеріалу, а також від умов їх зберігання, використання і експлуатації.

Для теплоізоляційних плит, що використовуються при облаштуванні зовнішній теплоізоляції будинку, коефіцієнти теплопровідності при температурі 298±5 К (25±5 °С) мають бути не більше:

– мінераловатних плит – 0,05 Вт/(м*К);

– пінополістирольних плит – 0,042 Вт/(м*К).

Пориста структура теплоізоляційних матеріалів обумовлює капілярне і гігроскопічне зволоження, що погіршує основні властивості матеріалів: теплопровідність, щільність, міцність. Зволоження матеріалів залежить від наявності великої кількості відкритих пор, що пов'язані із зовнішнім природним середовищем і через яких волога потрапляє з цього середовища в матеріал. Вміст вологи в теплоізоляції (вологість) виражають у відсотках від маси (для мінераловатних плит) і за обсягом (для пінополітирольних плит). Вологість плит, що надходять на об'єкт для його утеплення, не повинна перевищувати 1%. Оскільки вологість плит, що отримують зі спіненого бісерного полістиролу, відразу після їх виготовлення рівна 12%, вони мають бути витримані при температурі 20±2°С в закритому вентильованому приміщенні не менше двох місяців з моменту їх виготовлення.

Однією з основних характеристик теплоізоляції є водопоглинання. Водопоглинання теплоізоляції – це властивість матеріалу поглинати певну кількість води і утримувати її у своїх порах. Водопоглинання характеризується кількістю води, що поглинається зразком теплоізоляції при витримці його у воді упродовж певного часу, віднесена до маси сухого зразка, і вираженого у відсотках. Теплоізоляція з переважно закритими порами має водопоглинання нижче, ніж матеріал з відкритими порами. Водопоглинання теплоізоляції, що використовується при облаштуванні утеплення будинку, не повинне перевищувати за 24 години:

– мінераловатних плит 30% (від маси);

– пінополістирольних плит 2,0% (від обсягу).


Теплоізоляційні матеріали повинні мати певну паропроникність, тобто "дихати". Використання паропроникаючих матеріалів при облаштуванні зовнішньої теплоізоляції будівель сприяє створенню оптимального волого-повітряного режиму в приміщеннях будинку, а також підвищенню довговічності зовнішніх огороджуючих конструкцій за рахунок підвищення їх стійкості до зовнішніх впливів мінусових і плюсових температур.


Паропроникність теплоізоляції – це властивість матеріалу пропускати крізь усю його товщину водяну пару за наявності перепадів тиску і температури. Паропроникність теплоізоляційних матеріалів має бути не менше:

– пінополістирольних плит – 0,03 міліграм/(м*година*Па);

– мінераловатних плит – 0,3 міліграм/(м*година*Па).

Окрім перерахованих вимог і характеристик до теплоізоляції висувають вимоги по міцності.

Міцність теплоізоляції – це властивість матеріалу створювати опір руйнуванню або пластичній деформації під впливом зовнішніх навантажень. Міцність теплоізоляційних матеріалів значною мірою залежить від пористості: із збільшенням пористості міцність, як правило, знижується. Міцність теплоізоляційних матеріалів характеризується такими показниками:

– міцність на здавлення при 10%-вій деформації;

– гранична міцність при розтяганні в напрямі, перпендикулярному до плити.

Міцність теплоізоляції на здавлення при 10%-вій деформації має бути не менше:

– пінополістирольних плит – 0,1 кПа;

– мінераловатних плит – 0,04 кПа.

Гранична міцність теплоізоляції при розтяганні плит має бути не менше чим:

– пінополістирольних плит – 0,1 МПа;

– мінераловатних плит – 0,015 МПа (для плит, що кріпляться за допомогою клею і дюбелів).

Для якісного виконання облаштування зовнішньої системи утеплення дому або будівлі потрібно використовувати плити з теплоізоляційних матеріалів правильної форми, допустимі відхилення яких від геометричних параметрів наведено в таблиці нижче. Довжина і ширина плит залежать переважно від можливостей виробництва, зручності під час експлуатації, використання. Товщина плит встановлюється проектом на підставі попереднього виконання теплотехнічних розрахунків, але не може бути менше 50 мм.

21.10.2021 Тема уроку "Групи найбільш розповсюджених теплоізоляційних матеріалів, які застосовуються в конструкціях сучасних фасадних систем"

Види утеплювачів

Мінеральна вата

1. Мінеральна вата – це окрема група теплоізоляційних матеріалів, яка об'єднує такі різновиди, як скловата, базальтова (або кам'яна) вата і шлаковата. Основною відмінністю цих різновидів є вихідна сировина, з якої вони виготовлені:

  • для виготовлення скловати використовується розплавлене скло;

  • базальтова вата виробляється з гірських розплавлених порід, таких як базальт або базаніт;

  • для виготовлення шлаковати використовуються розплави доменних шлаків.

Структура або положення шарів у мінеральній ваті може бути різною: горизонтально-шаруватою, вертикально-шаруватою і просторовою (гофрованого). Цей теплоізоляційний матеріал випускається, як правило, у вигляді м'яких плит, матів і рулонів. Основними властивостями мінеральної вати є стійкість до високих температур і впливу хімічних речовин, високий рівень паропроникності і низьке вологопоглинання.

Матеріал широко застосовується в житловому будівництві:

  • для облаштування ізоляційного шару в сендвіч-панелях,

  • для теплоізоляції стінових панелей і дахів.

2. Пінопласт – це теплоізоляційний матеріал, що відрізняється пористою структурою, в якій замкнуті пінополістирольні гранули, заповнені повітрям, спечені між собою. Така структура дозволяє забезпечувати мінімальний рівень теплопровідності, а значить і ефективну теплоізоляцію.

Основні властивості пінопласту:

  • стійкість до розчинів більшості сольових розчинів, кислот і будівельних розчинів;

  • водостійкість;

  • стійкість до утворення цвілі і грибка;

  • довговічність і екологічність.

Завдяки малій вазі і оптимальним ізоляційним характеристикам пінопласт широко застосовується для утеплення та звукоізоляції житлових, адміністративних, виробничих і складських об'єктів, а також для виготовлення незйомної опалубки.

Екструдований пінополістирол

3. Екструдер (екструдований пінополістирол) – це теплоізоляційний матеріал на основі полімерів з пористою структурою замкнутого типу. Однорідність і низький рівень щільності, а також висока механічна міцність забезпечують матеріалу відмінні ізоляційні властивості та унікальні експлуатаційні характеристики:

  • мінімальний рівень вологопоглинання;

  • водонепроникність;

  • здатність збереження теплоізоляційних властивостей в різних екстремальних умовах: при низьких температурних показниках, в умовах підвищеного рівня вологості.

Завдяки цим властивостям екструдер відмінно підходить для тепло- і звукоізоляції житлових приміщень, забезпечуючи таким чином оптимальний мікроклімат незалежно від зовнішніх погодних умов.

4. Керамзит є пористим будівельно-ізоляційним матеріалом, що відрізняється пористою будовою і порівняно невеликою вагою. Його випуск може здійснюватися як у вигляді піску, так і у вигляді щебеню або гравію, а завдяки екологічній чистоті керамзит використовується як універсальний утеплювач. Процес виготовлення цього матеріалу полягає у спучуванні легкоплавких сортів глини при дуже високих температурах. Це сприяє утворенню герметичної оболонки і забезпечує наступні властивості:

  • висока міцність;

  • стійкість до механічних пошкоджень;

  • вологостійкість;

  • екологічність;

  • довговічність.

Керамзит

Крім використання в якості теплоізоляційного матеріалу, керамзит відмінно справляється з роллю наповнювача в бетонних розчинах. При однаковому обсязі такі розчини відрізняються більш легкою вагою, що дозволяє їх застосовувати в різних типах конструкцій.

5. Перліт є особливим видом матеріалу, що використовується у в малоповерховому будівництві в якості спеціальних теплоізоляційних засипок, при цьому температурний діапазон може коливатися від -200 °С до + 875 °С. Так, перліт використовується:

  • в процесі виготовлення різних видів акустичних і теплоізоляційних матеріалів;

  • для утеплення приватних будівель, садових будиночків і котеджів;

  • як заповнювач у виробництві жаростійких і теплоізоляційних бетонів;

  • як заповнювач грубих штукатурних сумішей в приготуванні вогнестійких обмазувальних розчинів.

Перліт

Використовуючи перліт в промисловому і приватному будівництві, можна оптимально вирішити проблеми, пов'язані із забезпеченням акустичної ізоляції будівель, вогнезахисту і якнайкращих експлуатаційних характеристик всіх будівельних поверхонь.
Слід зазначити, що використання кожного окремого виду з представлених вище утеплювачів залежить і від типу утеплених поверхонь. Приміром, для утеплення стін і стель відмінно підійдуть пінопласт та мінеральна вата, для теплоізоляції підлоги можуть бути використані керамзит, перліт і мінеральна вата (для заповнення простору між дерев'яними лагами). Для здійснення правильного вибору теплоізоляційного матеріалу важливо знати особливості кожного з видів і нюанси процесу.

21.10.2021 Тема уроку "Роль фізико-хімічних властивостей при виборі сучасних теплоізоляційних матеріалів

Ефективне використання теплоізоляційних матеріалів у будівництві – один з найважливіших напрямів технічного прогресу. Для виготовлення теплоізоляційних матеріалів витрата палива в 10...11, а трудомісткість у 20...25 разів нижчі порівняно із взаємозамінюваною за тепловим опором кількістю глиняної цегли, а маса готової продукції майже в 20 разів менша. У той же час за тепловим опором, наприклад, мінераловатний утеплювач завтовшки 1 см замінює цегляну кладку завтовшки 10...12 см, а керамзитобетон – завтовшки 5...7 см. Використання теплоізоляційних матеріалів дає змогу виготовляти стінові панелі та конструкції покриттів, які знижують матеріаломісткість та масу будівель. Ще ефективніше застосовують їх у холодильній техніці, оскільки вартість одиниці холоду приблизно в 20 разів вища, ніж вартість відповідної одиниці теплоти. Головним показником теплоізоляційних матеріалів є теплопровідність , за значенням якої їх поділяють на три класи: клас А – малотеплопровідні 0,058 Вт/( м·К)]; клас Б – середньотеплопровідні 0,058...0,116 Вт/( м·К)] клас В – підвищеної теплопровідності 0,180 Вт/(м·К)]. Захисна конструкція, коли крізь неї проходить тепловий потік, чинить останньому опір. Цей опір характеризується величиною, яка називається опором теплопередаванню: R0 = 1/ . Визначити теплопровідність можна на спеціальних стендах, але це не завжди вдається зробити. Тому теплоізоляційні матеріали класифікують за середньою щільністю, яка дає додатне наближене уявлення про теплопровідність. За цим показником матеріали поділяють на марки, кг/м3 : ОЛ (особливо легкі) – 15, 25, 35, 50, 75, 100; Л (легкі) – 125, 150, 175, 200, 250, 300; Т (важкі) – 400, 450, 500, 600. Наближеність теплопровідності матеріалу, оцінюваної середньою щільністю, до дійсної пояснюється впливом хімічного складу, молекулярної будови та характеру пористості. За решти незмінних умов теплопровідність матеріалів кристалічної будови вища, ніж аморфної чи мішаної. Так, Т.М. Пащенко, З.І. Світла 266 теплопровідність окремого кристала кварцу становить 7...8 Вт/(м·К), будівельного скла з аморфною структурою – у середньому 0,76 Вт/(м·К). Із матеріалів, які мають однакову загальну пористість, вищий опір теплопередаванню чинять ті, в яких пори закриті, сферичні діаметром 0,1...2,0 мм. Повітря, що міститься у таких порах, практично нерухоме й показує найменшу з усіх матеріалів теплопровідність 0,023 Вт/(м·К). Які б не створювалися теплоізоляційні матеріали, основне завдання при цьому – наблизитися до наведеного значення. Крупні, особливо сполучені між собою пори, зумовлюють переміщення повітря, наслідком чого є конвекційне передавання теплоти, тобто по суті повітря перетворюється з тепло ізолятора на теплоносій. Звідси мета створення матеріалу – одержати високо – й дрібнопористий легкий матеріал. При цьому міжпоровий простір – “каркас” – має утворюватися речовиною аморфною, а не кристалічною. Пористість теплоізоляційних матеріалів, як правило, вища ніж 50 %, а деякі матеріали, наприклад ніздрюваті пластмаси, мають пористість 90...98 %. Водонасичення і особливо замерзання води в порах матеріалу призводить до різкого збільшення теплопровідності, оскільки теплопровідність води приблизно в 25, а льоду в 100 разів вищі, ніж повітря. З цієї причини теплоізоляційний шар потрібно обов’язково захищати від зволоження. До категорії теплоізоляційних матеріалів (вони ж утеплювачі) відносяться пористі, легкі матеріали з низьким коефіцієнтом теплопровідності. Залежно від сировини, з якої виготовляються різні види утеплювачів, вони набувають різних характеристик, і вже відповідно до них знаходять застосування в тому чи іншому вигляді теплоізоляції. Щоб оцінити достоїнства і недоліки кожного окремого виду, спробуємо розібратися в їхніх характеристиках.

21.10.2021 Тема уроку "Вимоги до якості гідроізоляційних матеріалів"

Як би ви не намагалися прорахувати всі нюанси, провести якісно осушення ділянки, — волога, так чи інакше буде проникати туди, куди їй не належить. Опади, цикли сезонного промерзання грунту, стін і перекриттів призводять до того, що рано чи пізно вам доведеться зайнятися роботами з додаткової гідроізоляції. Це може бути напилення, фарбування, армування за допомогою спеціальних покриттів, нанесення рідкого гідроізоляційного шару на будівельні конструкції. Але про все по порядку.

Почнемо з того, що далеко не кожен матеріал підійде для таких робіт. Не завжди звичайний лист гіпсокартону, обшитий навколо цоколя, забезпечить ізоляцію від вологи. Перерахуємо основні вимоги, яким повинен відповідати гідроізоляційний наповнювач:

  • матеріал повинен не тільки не вбирати вологу, але й не утворювати конденсат;

  • володіти достатньо високою міцністю на розрив і еластичністю;

  • не боятися перепадів температур;

  • бути стійким до великої кількості вологи і перегріву.

Надійність гідроізоляції залежить від водонепроникності і інших фізико-механічних властивостей вихідних матеріалів, якості виконання гідроізоляційних робіт, сталості технологічного режиму і умов експлуатації.

Ізольовану поверхню в поверхневому шарі під шпаклівку, фарбувальну, обклеювальну і облицювальну ізоляцію, повинна мати вологість до 5%, раковини і вибоїни на поверхні не припустимі, просвіт під двометровою рейкою на горизонтальній поверхні не більше 5 мм, на вертикальній до 10 мм.

Фарбувальна гідроізоляція повинна мати не менше двох шарів з проміжним сушінням при товщині шару близько 2 мм, на поверхні повинні бути відсутні бульбашки і здуття.

Обклеювальна гідроізоляція не допускає відшаровування рулонних матеріалів від підстави, при повільному відриві двох сусідніх шарів покриття відрив може бути тільки по рулонному матеріалу, не допускаються бульбашки і здуття, повинна бути гарантована необхідна адгезія - при простукуванні дерев'яним молотком по готовому покриттю звук змінюватися не повинен.

Для штукатурної гідроізоляції регулюється товщина окремих шарів покриття, вона повинна бути в межах 6 ... 10 мм.

Для металевої ізоляції основною вимогою є герметичність швів, яка перевіряється при випробуванні пневматичним тиском, що перевищує в 1,5 рази робочий.

Для глиняного замка встановлені наступні нормативні вимоги - температура глини не нижче 15 ° С, вологість в межах 20 ... 30%, товщина одного шару в вертикальній площині не менше 10 см.

2010.2021 Тема уроку "Бітум як гідроізоляційний матеріал для ізолювання фундаментів та стін"

Властивості бітумно-полімерної гідроізоляції

Бітумно-полімерна гідроізоляція по популярності використання мало поступаються рулонним герметиків. Зазвичай це мастики чи шлами, які просто наносяться у декілька шарів. Використовуються в основному для захисту фундаментів, заливки плоских дахів та басейнів, дуже зручно закладати такими матеріалами тріщини в стінах.

Переваги

Недоліки

В залежності від консистенції досить нанести один шар, рівномірно розподіливши його.

При критично низьких температурах може полопати.

Економічний у використанні. Залишок можна герметично закрити і з ним нічого не буде

Термін служби обмежений 5 роками.

Підходить для герметизації складних ділянок і стукотів.

Вимагає плавлення при монтажі.

Гідроізоляція може використовуватися для стін.

Вимагає старанного вирівнювання та зачистки основи, на яку наноситься.


мастика бітумна

Таку обмазувальну гідроізоляцію дуже часто використовують при будівництві індивідуальних будинків. Мастика розігрівається і наноситься на фундамент декількома шарами, загальною товщиною 4 см. Виходить відмінна герметизація.

полімерні мастики

Гідроізоляційний шар може наноситися на поверхню в гарячому або холодному стані. Вартість цього матеріалу набагато дорожче, але він буде триматися набагато довше звичайного бітуму.

Рідка гума

Нею гідроізолюють верхній шар грунту або цоколь будівлі. Трьома кілограмами матеріалу можна покрити один квадратний метр грунту.

20.10.2021 Тема уроку "Основні властивості гідроізоляційних матеріалів для ізолювання фундаментів та стін".

Фундамент — важлива складова будь-якої будівлі, від якості і стійкості якого залежить довговічність будівлі в цілому.

Навіщо застосовувати ізоляцію? Підстава піддається багатьом негативним факторам — одне з них волога, що руйнує конструкцію.

Справитися з цією неприємністю допоможе гідроізоляція фундаменту своїми руками, виконана грамотно за технологією.

Існує волога двох видів, що впливає на основу:

  • тала вода і опади, яка потрапляє в землю зовні;

  • донні води, їх рівень мінливий, залежить від сезону.

Яку гідроізоляцію вибрати для фундаменту? Вона підстави вибирається виходячи з виду підстави і матеріалу, плитную і столбчатую опору оберігають від впливу вологи по-різному.

Руйнівна дія води

Вона діє на основу декількома способами:

  • якщо в донної або дощової вологи присутні агресивні компоненти, то в тілі підстави можуть з’явитися вибоїни, вади, викликані вимиванням твердих частинок;

  • руйнується від замерзання перейнявшись в матеріал основи вологи. Єдиним елементом в природі, що розширюється при впливі мінусових температур є вода. Проникаючи в мікропори, вона надає сильне навантаження на підставу зсередини, як результат — тріщини, щілини, розриви;

  • підмивання ґрунту водою веде до перекосу і просідання конструкції, що може привести до руйнування стін.

Тепер стає зрозуміло, для чого потрібна гідроізоляція підстави. З цієї причини ізолювати основу треба відразу, як тільки конструкція буде готова.

Види застосовуваної ізоляції

Можна виділити три групи облаштування захисту побудованого фундаменту від грунтових вод:

  • горизонтальна гідроізоляція фундаменту всередині будинку;

  • створення вимощення.

Гідроізоляція фундаменту матеріали для облаштування різні. Бувають такі основи, що для їх захисту застосовують відразу кілька типів захисту в комплексі:

  • Відсічна гідроізоляція фундаменту застосовується для підстав на стовпах і стрічкових основ.

  • Горизонтальна гідроізоляція фундаменту — підходить для будь-яких видів підстав. З її допомогою обмежують вплив вологи в межуровневом просторі. Виконується ця ізоляція з різних матеріалів, в залежності від бюджету будівництва.

  • Відмосток споруджують для захисту основи від дощової або талої води. Бажано зробити конструкцію досить широкою, інакше волога буде проникати до основи, і надавати додаткове навантаження на інші види ізоляції.

Горизонтальна і вертикальна гідроізоляція

Ці два види захисту основи варто розібрати окремо, матеріали для гідроізоляції фундаменту, сильно відрізняються від тих, що застосовуються при спорудженні вимощення.

Ізоляція заглибленої частини опори проводиться декількома видами захисту:

  • шляхом обмазки;

  • оклеечная;

  • оштукатурювання;

  • проникаючі склади;

  • виконана за допомогою монтажу;

  • конструкційна;

  • ін’єкційна.

Потрібно розуміти, які гідроізоляційні матеріали для фундаментів застосувати для певного виду основ і як споруджується горизонтальна гідроізоляція фундаменту.

Спосіб обмазувальної в ізоляції

Обмазувальна гідроізоляція фундаменту виконується мастиками на основі бітуму. Використовуються двокомпонентні і однокомпонентні склади для промазування частини основи, що знаходиться в землі і стін будівлі.

Крім цього останнім часом з’явилося багато нових, сучасних і якісних ізоляційних матеріалів:

  • смоли на основі полімерів і бітумно-полімерні;

  • мастики з бітуму і гуми.

Завдяки добавкам в бітум, матеріал добре переносить низькі температури, і не тріскається як простий бітум при замерзанні. Недоліком сучасних матеріалів вважається висока вартість, тому приватні забудовники використовують в якості ізоляції фундаменту.

обклеювальна

Як зробити гідроізоляцію фундаменту обклеювальну складами? Затребуваний і часто вживаний вид захисту це використання різних матеріалів в рулонах, що вмонтовуються на терпкий шар з бітуму, наприклад гідростеклоізол. Обклеювальна захист облаштовується двома способами — приклеюванням або наплавленням. Наплавляюча гідроізоляція має на увазі застосування газового пальника, за допомогою якої буде нагріватися верхній шар, до в’язкого стану, після чого матеріал приклеюється до площини основи. Якщо на рулонної ізоляції відсутня клейова основа, то застосовують мастику в якості сполучного складу зовні. Необхідно підібрати правильний матеріал. Перед тим як облаштовувати ізоляцію поверхня грунтується.

Обклеювальна матеріали — це:

  • толь — вважається застарілим матеріалом для ізоляції, але до сих пір широко застосовується. Завдяки своїй невеликій вартості і можливістю швидко відновити при пошкодженні. Це картон, поверхня якого оброблена бітумом;

  • пергамін — хороший гідроізоляційний матеріал на основі товстого будівельного картону, оброблювані по обидва боки бітумом. Не можна сказати, що це надійна ізоляція, але вартість рулонного покриття дозволяє заощадити;

  • руберойд — лідер серед ізоляційних матеріалів, непогані ізоляційні характеристики і доступна ціна, робить матеріал затребуваним серед забудовників. Але варто зазначити, що термін служби невеликий;

  • матеріали на основі полімерів, з бітумної просоченням в підставі яких застосовують скловолокно або поліестер. Є кілька поширених варіантів ізоляції: «Гидростеклоїзол», «лінок», «Техноколь», «Бікрост» і так далі.

Найнадійнішими варіантами влаштування гідроізоляції фундаменту, є матеріали, перелічені в останньому списку, але часто їх застосування тягне за собою додаткові витрати. Особливо затребуваним є гідростеклоізол, його технічні характеристики і новітні технології при виробництві, дозволяє провести ізоляцію фундаменту всередині старого будинку, строком на 30 років. Але варто зазначити, що ці матеріали служать досить довго, що дозволяє заощадити на частоті ремонтів. Ще одним позитивним моментом є можливість застосувати гідростеклоізол для будь-яких матеріалів споруди:

  • метал;

  • бетон;

  • дерево;

  • асфальтобетон;

  • гідростеклоізол застосовується при повторному і відновленні гідроізоляції без демонтажу старого покриття.

штукатурна захист

Гідроізоляція фундаменту своїми руками на палях із застосуванням штукатурення або фарбування недоцільно і ненадійно. Служить така ізоляція всього п’ять років, після чого вони доведеться проводити ремонтні роботи.

Ізоляція проникаючими складами

Відмінний спосіб обробити основу для захисту основи від вологи, яка проникає гідроізоляція фундаменту, здатна закупорити всі пори бетону, при цьому збільшуючи стійкість матеріалу до впливу вологого середовища. Зазвичай цей захист використовують в поєднанні з іншими видами ізоляції — обклеювальну або обмазувальних. Як проникаючої гідроізоляції раніше застосовувалася відпрацювання. Глибина проникнення ізоляції досягає 25 см. Але дорожчі матеріали заглиблюються на метр. Недоліком цього способу є обмеження у використанні — підходить він тільки для бетонних підстав.

Є найбільш популярні склади, якими проводиться обробка фундаменту для гідроізоляції:

  • «Пенекрит»;

  • «Пенаплаг»;

  • «Гідрохіт»;

  • «Пенотрон».

Ця ізоляція найбільш ефективна на нових будівлях, так як поверхня повинна бути чиста, знежирена і рівна. Останнім часом багато будівельних компаній пропонують таку послугу, як гідроізоляція фундаменту полісечовини. Це нововведення в облаштуванні ізоляції опор, проводиться методом напилення, і гарантує якісний захист.

Змонтована ізоляція

Цей спосіб ізоляції застосовують, коли рівень грунтових вод знаходиться високо і чинить великий тиск на підставу. Облаштовують на фундаментах стрічкового типу з підвальним приміщенням. Для монтируемой захисту застосовують різні матеріали, наприклад, листову сталь, якої обшивають підставу з внутрішньої сторони. Метал повинен бути товщиною в 6 мм. Застосовується цей метод дуже рідко, через високу вартість. із зовнішнього боку по периметру фундаменту зводять цегляну кладку. Зводиться вона після проведення ізоляційних робіт обмазувальних або обклеювальна способами. У даній ситуації гідроізоляція між фундаментом і кладкою буде захищена від механічного пошкодження.

Конструкційна гідроізоляція фундаментної плити — це додавання спеціальних ізоляційних присадок прямо в бетон. Застосовується дуже рідко через високу вартість, тому краще вибирати більш економічні матеріали.

ін’єкційна ізоляція

Цей метод застосовують для ін’єктування фундаменту, що знаходяться в експлуатації, коли потрібен ремонт гідроізоляції фундаменту. Ця технологія сприяє захисту основи від впливів вологи, не розробляючи грунт по периметру. До основи підводяться ін’єктори, які здатні доставити ізоляційний матеріал.

Використовуються такі склади:

  • смола;

  • гума;

  • піна;

  • акрілатний гель;

  • полімери;

  • цементні розчини.

Цей метод має на увазі застосування спеціальної техніки, і професійного підходу, так що виконати ін’єкційну ізоляцію своїми руками неможливо. Але при цьому можна з легкістю виконати гідроізоляція існуючого фундаменту старого будинку.

облаштування вимощення

У разі застосування зовнішньої гідроізоляції для захисту підстави, застосовують такі матеріали:

  • плитка тротуарна;

  • бетон;

  • диффузионная мембрана для гідроізоляції фундаменту;

  • асфальтобетон.

Вибір матеріалу для облаштування вимощення залежить від фундаменту, доступності матеріалу, фінансових можливостей, переваг господарів і дизайну будови. Якщо мова йде про економію, то оптимальним варіантом буде укладання асфальту або бетону. Зазвичай цей варіант застосовується для захисту основ в багатоквартирних будинках, промислових об’єктах і адміністративних будівель. Будівельники радять для приватних будинків застосовувати гідроізоляційну мембрану для фундаменту, так як вона є, найбільш надійним варіантом захисту. Технологічні особливості гідроізоляції різних видів підстав Для різних варіантів підстав будови потрібні окремі види ізоляції. Перед заливкою потрібно визначити, які заходи виконати для якісної гідроізоляції.

Ізоляція стрічкового фундаменту

Для збірного і монолітного варіантів гідроізоляція стрічкового фундаменту має відмінні риси. Збірний вид підстави вимагає виконання наступних дій:

  • гідроізоляція плити фундаменту промислового виробництва і бетонні стіни підвального приміщення вимагають облаштування якісного, армованого шовного з’єднання;

  • гідроізоляція стін фундаментів рулонний матеріал укладається від першого шва, розташованого на нижній позначці підвального настилу;

  • в місцях стиків конструкції фундаменту і стін, по обрізу фундаменту, монтується ізоляційний матеріал;

  • зовнішня гідроізоляція фундаменту заглибленої частини, проводиться вертикальним способом;

  • монтаж вимощення.

Для ізоляції швів не застосовується бітумна гідроізоляція фундаменту, так як вона можуть призвести до зсувів конструктивних елементів підстави. В цьому випадку потрібно монтувати повноцінний, потовщений шов з бетону. Обріз фундаменту ізолюється для повного захисту матеріалу підстави від руйнування під впливом вологості. Фундамент гідроізоляція обклеювальна, виконується рулонними матеріалами, обклеювальна типом. Вертикальна гідроізоляція фундаменту нового стрічкового, проводиться по зовнішньому периметру будівлі, це допомагає захистити не тільки конструкцію опори, а й внутрішнє приміщення підвалу. Може бути використана обмазочная і оклеечная гідроізоляція фундаменту. Внутрішня сторона ізолюється при проведенні робіт з оздоблення приміщення, допустимо застосування ін’єкційного і проникаючого виду захисту.

Для гідроізоляції монолітної стрічки потрібні такі заходи:

  • вертикальна захист;

  • ізоляція обріза підстави;

  • облаштування вимощення.

Послідовність робіт проводиться в такому ж порядку, як при захисті збірного виду підстави.

Пальових і столбчатая основа — гідроізоляція

Ці види підстав не вимагають складного ізолювання від впливів вологого середовища.Основна робота буде складатися тільки в заходах щодо захисту обріза фундаменту, грунт розчином.Основну увагу потрібно приділити ростверку, розташування гідроізоляції залежить від матеріалу його виготовлення.У разі якщо ростверк і опори є монолітними, то захист укладається в місцях зіткнення стін і підстави. Якщо облаштований цоколь, то його гідроізолюють зовні і зсередини від грунтових вод. При застосуванні гвинтового підстави, на стовпи, якого відразу укладається перший ряд дерев’яного будинку, ізоляція облаштовується гідроізоляція між фундаментом і стіною.

Захист плитного фундаменту

Чи потрібна гідроізоляція фундаменту від вологи? Відповідь — так. Для якісного захисту, потрібно передбачити наступне:

  • подбетонка зі збідненого бетону, для ізоляції плитний опори від донних вод;

  • гідроізоляція подбетонкой, її обробляють мастикою;

  • зовнішня гідроізоляція.

При облаштуванні другого шару плити потрібно провести якісну ізоляцію з застосуванням найсучасніших матеріалів. Варто розуміти, що як гідроізоляція під фундаментну плиту буде неправильною, відновлення гідроізоляції фундаменту при його руйнуванні буде неможливо. Якщо будівля невелике, і має малу питому вагу, можна застосувати просту поліетиленову плівку в два складання, яка настилається на подбетонкой. Після того, як плита буде готова, варто подбати про її зовнішньої ізоляції, із застосуванням рулонного матеріалу. Особливу увагу варто приділити з’єднанням підстави і стін будинку.

Гідроізоляція фундаменту заміського будинку своїми руками

Основою будь-якого будинку завжди був і залишається фундамент. Від того наскільки міцно він зроблений, залежить довговічність будівлі. На підошву фундаменту постійно діють грунтові та дощові води. Це стає причиною просідання будинку і його деформаціі.Бетон відмінно вбирає вологу, тому дуже часто з’являється цвіль, в різних місцях виявляється грибок.Континентальний клімат, коли вода постійно замерзає і потім відтає, призводить до руйнування монолітного бетона.Все ці обставини вимагають захисту фундаменту. Своєчасне пристрій гідроізоляції фундаменту допоможе зберегти будівлю і не дозволить йому зруйнуватися. Гідроізоляція для фундаменту повинна розроблятися ще під час проектування майбутньої будови. Це одне з головних правил. У проекті зазначаються всі необхідні матеріали для гідроізоляції фундаменту.

18.10.2021 Тема уроку "Загальні відомості про гідроізоляційні, теплоізоляційні матеріали. Їх класифікація, склад.

Загальні відомості про гідроізоляційні матеріали

Протягом свого існування будинки постійно піддаються впливу вологи різного походження - атмосферних опадів, ґрунтових вод, конденсату, що утворюється на поверхнях елементів будівлі через зміну температур у ній та ін. Сирість, що акумулюється в матеріалах огороджувальних конструкцій і фундаментів за рахунок капілярного підсмоктування, конденсування, зміни тиску, хімічної і біологічної корозії порушує мікроклімат приміщень, знижує теплопровідність за рахунок підвищення щільності, погіршує їх міцність і, як наслідок, спричиняє передчасне їх руйнування. Від дії води будівельні конструкції захищають гідроізоляційними матеріалами. Ці матеріали повинні бути водонепроникними і водостійкими, достатньо довговічними, а значить міцними, щільними, морозостійкими і не деформуватись.

Крім гідроізоляційних матеріалів застосовуються гідрофобізація і герметизація. Улаштування захисту огороджувальних будівельних конструкцій від зволоження та фільтрації води називають гідроізоляцією, а матеріали, з яких улаштовують гідроізоляцію - гідроізоляційними. Чим більша водонепроникність гідроізоляційних матеріалів, тим вища їх якість.

Гідроізоляція будівель має забезпечувати: збереження конструкції будівель та інженерних споруд за рахунок усунення їх замочування або зволоження; мікроклімат усередині приміщення та герметичність будівельних конструкцій. Гідроізоляція, як правило, є прихованим конструктивним елементом, тому її необхідно виконувати якісно, щоб після не витрачати у 2-3 рази більше коштів на ремонт. Застосування неякісних матеріалів для гідроізоляції, порушення технології виконання робіт призводить до зниження строку служби будівлі на 20-25 років.

Різновидом гідроізоляційних матеріалів є герметики (герметизувальні композиції), які використовують для ущільнення і герметизації складної конструкції способом заповнення швів, порожнин, тріщин. Герметизувальні й ущільнювальні матеріали можна застосовувати у вигляді паст, які вулканізуються, мастик, еластичних прокладок (джгутів), ущільнювальних полотен, різних профільованих елементів тощо.

Загальні відомості про теплоізоляційні матеріали

Одна з головних вимог до огороджуючих конструкції будинків (стін, перекриттів) - збереження постійної температурі всередині будови, тобто огороджуючі конструкції повинн: мінімально проводити тепло. Для цього можна збільшитк товщину, стіни, але це неекокомно. Наприклад, для забезпечення тепла в приміщеннях необхідна товщина стіни у 2 цегли (510 мм), а для міцності і стійкості достатня товщина стіни 250 мм.

Для створення ефективного теплового захисту використовують спеціальні теплоізоляційні матеріали, які одночасно служать звукоізоляційним матеріалом як для стін, так і для перекриття. Крім утеплення будинків, теплоізоляційні матеріали застосовують для теплоізоляції котлів, труб і холодильних камер. Застосування теплоізоляційних матеріалів дозволяє зменшити товщину огороджуючих конструкцій і знизити масу будинку

До теплоізоляційних матеріалів належать матеріали з коефіцієнтом теплопровідності не більше 0,175 Вт/м.К і щільністю (об'ємною масою) не більше 600кг/м3 .Відомо, що чим вища пористість матеріалу, тим менше він проводить тепло. Найбільш ефективні теплоізоляційні матеріали наче побудовані з повітря. У пінопластах, наприклад, пори займають 90-95% від загального об'єму матеріалу. Щоб у матеріалі містилось якомога більше повітря, йому надають або ніздрювату, як у пінопластів, або волокнисту будову, як у мінеральної вати і азбесту. У будівництві для характеристики теплоізоляційних властивостей матеріалу використовують його щільність, а не коефіцієнт теплопровідності, визначення якого трудомістке.

Рис 1 Найпоширеніші теплоізоляційні матеріали : пінопласт та мінеральна вата

За щільністю (об'ємною масою) теплоізоляційні матеріали поділяються на марки:

  • 15, 25, 35, 50, 75 — особливо низької щільності;

  • 100, 125, 150, 175 — низької щільності;

  • 200, 225, 250, 300, 350 середньої щільності;

  • 400, 450, 500, 600 — щільні.

Міцність теплоізоляційних матеріалів невисока (0,2-10 Па).

Залежно від жорсткості під питомим навантаженням 2 кПа теплоізоляційні матеріали поділяються на:

  • — м'які, у яких стискуваність більше 30%;

  • — напівжорсткі (стискуваність від 6 до 30%);

  • — жорсткі (стискуваність менше 6%);

  • — підвищеної жорсткості (стискуваність при питомому навантаженні до 40 кПа, до 10%).

За зовнішнім виглядом і формою теплоізоляційні матеріали можуть бути крихкі, сипучі, штучні рулонні і шнурові. Більш ефективні та індустріальні штучні матеріали, які випускають у вигляді плит, матів, напівциліндрів (для облицювання трубопроводів).

Залежно від вихідної сировини теплоізоляційні матеріали ділять на неорганічні (вата мінеральна, пористі бетони, азбестові матеріали, піноскло тощо), органічні матеріали (ДВП і ДСП, торфові плити тощо) і змішані матеріали (фіброліт).

За ступенем займистості, теплоізоляційні матеріали поділяються на незаймисті, важкозаймисті і займисті.

Теплоізоляційні якості будівельних матеріалів суттєво знизуються при зволоженні їх водою, тому що теплопровідність води в 25 разів вища теплопровідності повітря. Тому під час зберігання і застосування теплоізоляційні матеріали необхідно оберігати від зволоження. Тим більше, що при замерзанні теплопровідність льоду в 4 рази вище теплопровідності води.

Нове покоління теплоізоляційних матеріалів від ISOVER Сан-Гобен Ізовер - світовий лідер, який займає 1-е місце у світі з виробництва теплоізоляційних матеріалів із скляної і кам'яної вати. Сан-Гобен Ізовер пропонує на ринку принципово нове покоління теплоізоляційних матеріалів ISOVER які являють собою м'які рулони і плити. Зі скловолокна ISOVER KT 40 і KL 37 теплопровідність цих матеріалів складає всього 0,04 і 0,037 Вт/мК відповідно, у той час, коли теплопровідність цегли - 0,8-0,9 Вт/мК, а дерева 0,18 Вт/мК.

Теплопровідність має велике значення тому, що більше 40% енергоресурсів у сучасному світі людство витрачає на обігрівання і охолоджування. Підраховано, що 1 м3 теплоізоляцій забезпечує економію 1,4-1,6 т умовного палива в рік. У США, Швеції, Фінляндії, Німеччині об'єм використання теплоізоляційних матеріалів на душу населення в 5-7 разів вище, ніж в Україні.

Використання нових марок теплоізоляційних матеріалів ISOVER KT 40 і KL 37 дозволяє зменшити товщину і масу стін та інших конструкцій, знизити витрати основних конструктивних елементів, а кінцевий результат — зменшення затрат енергоресурсів.

ТЕМА: "Класифікація бетонів, розчинових сумішей

18.10.2021 Тема уроку "Тематичне оцінювання учнів"

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ

Оберіть правильний варіант відповіді

  1. Бетон є основним будівельним матеріалом? Так Ні

  2. Чи пропускає бетон воду? Так Ні

  3. Усадочні деформації спричинюють утворення тріщин у бетоні? Так Ні

  4. Чи треба вводити до бетонної суміші води у 2 - 4 рази більше, як

потрібно для тверднення цементу? Так Ні

  1. Бетон має шпарини? Так Ні

  2. Від чого залежить морозостійкість бетону? Так Ні

  3. Чи змінює бетон міцність за тривалого впливу високих температур? Так Ні

  4. Чи залежить якість бетону від правильності його укладання? Так Ні

18.10.2021 Тема уроку "Вимоги до бетонної розчинової суміші та бетонів"

Загальні відомості про будівельні розчини іх властивості і класифікація.

Будівельним розчином називають суміш в'яжучого (цементу, вапна), дрібного заповнювача (піску) та води, яка з тістоподібного стану впродовж певного часу перетворюється в кам'яноподібне тіло. Суміш до затверднення називається розчинною сумішшю.

За об'ємною масою розчини поділяються на такі види:

  • важкі з об'ємною масою 1500 кг/м3 і більше (заповнювач пісок);

  • легкі, що мають об'ємну масу менше 1500 кг/м3 (заповнювач шлак).

За видом в'яжучого і кількості їх розчини бувають:

  • прості - з одним в'яжучим (цементні, вапняні, гіпсові, глиняні), які позначають відношенням, як правило, за об'ємом наприклад, 1:3 (в'яжуче : заповнювач);

  • складні - з декількома в'яжучими (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий), які позначають відношенням, наприклад 1:1:5 (цемент : вапно : пісок).

За призначенням будівельні розчини поділяють на:

  • мурувальні — для кам'яної кладки;

  • монтажні — для заповнення швів між панелями;

  • опоряджувальні - для штукатурення й облицювання;

  • спеціальні, що мають особливі властивості: акустичні, рентгенозахисні, водонепроникні та інші.

До гідравлічних розчинів належать цементні розчини і гідравлічні вапняні, а до повітряних розчинів - вапняні, гіпсові і глиняні.

Залежно від кількісного об'єму в'яжучого розчини поділяються на:

  • - пісні розчини - з недостатньою кількістю в'яжучого (до весла розчин не прилипає);

  • - жирні розчини - з надмірною кількістю в'яжучого (до весла прилипає велика кількість розчину);

  • - нормальні розчини (до весла розчин прилипає в окремих місцях).

Витрати матеріалів на 1 м3 розчину і орієнтовний склад (див. Додаток 2-5).

Властивості розчинів і розчинової суміші: Рухливість розчинної суміші (від жорсткої до литої) визначається за глибиною занурення в суміш стандартного конуса масою 300 г, довжиною 15 см з кутом при вершині 30° (рис, 1). Залежно від призначення розчинів вони повинні мати різну рухливість (див. табл.).

Призначення розчину

Рухливість, см

Бутова кладка звичайна

4-6

Заповнення швів у панельних і блочних будівлях

5-7

Кладка з пустотілої цегли і керамічних каменів

7-8

Кладка із звичайної глиняної цегли

9-13

Штукатурні розчини

7-12

Легкоукладальність - це здатність розчину легко, з мінімальними затратами енергії, вкладатись на основі тонким рівномірним шаром. Для легкоукладальності до розчину додають пластифікатори (5% розчин милонафту або сульфатно-спиртову барду).

Міцність затверділого розчину залежить від марки в'яжучого. При використанні портландцементу міцність (Rp, R28) визначають за формулами:

де Rц — активність цементу (марка), МПа; Ц — витрати цементу, т/м3; В — витрати води, м3; К — коефіцієнт якості піску 1,4-2,2. Міцність розчину характеризується маркою і визначається границею міцності при стисканні зразка розмірами 7,07x7,07x 7,07 см після 28-денного тверднення при температурі 20°С. Марки розчину (М) бувають: 4, 10, 25, 50, 75, 100, 150, 200, 300. Марка 4 майже не застосовується.

Водоутримувальна здатність характеризується властивістю розчину не розшаровуватись під час транспортування (для цього теж додають пластифікатори).

Морозостійкість розчину характеризується кількістю циклів перемінного заморожування та відтаювання зразків — кубиків тих же розмірів у насиченому водою стані з втратою маси до 5% і зниження міцності не більше, ніж 25%. Будівельні розчини мають марки за морозостійкістю: 10, 15, 25, 35, 50-300. Водонепроникність цементного розчину можна підвищити шляхом додавання у розчин церезиту, рідкого скла, алюмінату натрію, полімерних смол.

При невеликих обсягах робіт розчин приготовляють вручну в ящиках або на буйках. При приготуванні цементного розчину перемішують цемент з піском насухо в необхідній пропорції, а потім заливають водою і знов перемішують. При приготуванні цементно-вапняного або цементно-глиняного розчину спочатку перемішують цемент з піском насухо, а потім замішують вапняним або глиняним молочком, приготовленим в окремій посудині. При приготуванні вапняно-гіпсового розчину гіпс насипають у рідкий вапняний розчин і перемішують 1 хв, оскільки розчин може відмолодитись і стане непридатним для штукатурення. Вапняно-гіпсовий розчин готують для роботи на декілька хвилин.