Основи технічного креслення
Тема 5 (1 година): "Читання схем"
04.112021 Тема уроку "Поняття про схеми. Правила читання схем. Таблиці до схем".
Загальні відомості про схеми
Призначення схем. Вивчити взаємодію окремих частин складальних одиниць і визначити процеси, що в них відбуваються, за кресленням самої складальної одиниці доволі складно, а іноді навіть неможливо. Це й є основною причиною того, що виникла необхідність у всіх галузях промисловості використовувати спрощене зображення складальних одиниць, в яких використовують кінематичні, електричні, гідравлічні, пневматичні та інші зв’язки - схеми.
Схемою називають конструкторський документ, на якому умовно зображені чи позначені складові частин виробу і зв’язки між ними. Дійсне промислове розміщення складових частин у схемі не враховують або враховують лише приблизно.
Схеми призначені для визначення принципу роботи, регулювання контролю та ремонту виробів. Тому їх включають у технічний опис виробів і в інструкції з експлуатації, ремонту, монтажу та налагоджування.
Схеми розробляють на початковій стадії проектування виробів і використовують у подальшій експлуатації. Вони дають змогу зрозуміти найголовніше - принцип роботи механізму чи будь-якої установки загалом. Елементи (деталі) на них зображають умовно, в найбільш спрощеному вигляді.
Різновиди схем ГОСТ 2.701—84. Залежно від видів елементів і зв’язків, які входять до складу виробу, схеми поділяють на електричні (Е), гідравлічні (Г), пневматичні (П), кінематичні (К), оптичні (Л) та ін.
Залежно від основного призначення схеми поділяють на типи, які позначають цифрами: структурні - 1, функціональні - 2, принципові (повні) - 3, з’єднань (монтажні) - 4, підключення - 5, загальні - 6, розміщення - 7, об’єднані - 0.
Назву і позначення схеми (шифр) визначають її виглядом і типом, наприклад: схема гідравлічна принципова - ГЗ, схема електрична з’єднань - Е4.
Шифр схеми в конструкторському документі зазначають після позначення самого виробу.
Загальні вимоги до виконання схем.
Незалежно від виду і типу схем виробів стандартом встановлені єдині вимоги до їх виконання:
1. Схеми необхідно виконувати на стандартних форматах паперу згідно з ГОСТ 2.301-68.
2. Схеми виконують, не дотримуючись масштабу і дійсного просторового розміщення складових частин виробу. Вони повинні бути компактні, водночас зручні для читання.
3. Елементи схем зображають умовними графічними позначеннями, встановленими ЄСКД. Допускається використовувати нестандартні умовні графічні позначення (наприклад, прямокутники), обов’язково пояснюючи їх значення.
4. Лінії зв’язку, які з’єднують позначення складових частин виробу, виконують товщиною від 2,2 до 1,0 мм залежно від форматів схеми та розмірів графічних позначень. Вони повинні мати якнайменше зламів і перетинів, причому відстань між сусідніми паралельними лініями повинна бути не менше 3 мм. Відстань між окремими графічними позначеннями повинна бути не менше 2 мм.
5. На схемі розміщують різні технічні дані біля графічних позначень елементів або на вільному полі креслення над основним написом.
6. Кожний вигляд схеми виконують за правилами, встановленими відповідними стандартами ЄСКД.
7. Кожний елемент, зображений на схемі, повинен мати цифрове чи літерно-цифрове позначення. Ці позначення заносять у перелік елементів, що виконують у вигляді таблиці, яку заповнюють зверху донизу. При невеликій кількості елементів таблицю можна розмістити над основним написом схеми.
Електричні схеми виконують за правилами, встановленими ГОСТ 2.702-75 на схеми, їх різновиди та типи. Усім зображеним на схемі елементам і пристроям присвоюють умовні літерноцифрові позиційні позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81. Вони складаються з двох частин, які записують без розділових знаків і пропусків. Перша літера в коді вказує на групу виду елемента або пристрою. Наприклад, R - резистори, С - конденсатори, V - прилади електровакуумні та напівпровідникові. Друга літера вказує на окремий вид. Наприклад, VT - транзистор, VD - діод тощо. Літерні коди елементів представлені в табл. 19. Порядковий номер присвоюють елементам одного й того ж виду з однаковим літерним кодом, наприклад Rl, R2, ... СІ. С2, ... VT1, VT2. Схема електрична принципова - це конструктивний документ, в якому зображають всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів і показують всі електричні зв’язки між ними
Тема 4 (1 година): "Складальні креслення"
04.11.20.21 Тема уроку "Загальні відомості про складальні креслення. Специфікація".
Складальне креслення - це зображення складальної одиниці та дані, необхідні для її виготовлення і контролю. За складальними кресленнями визначають взаємозв’язок і способи з’єднання деталей, призначених для серійного та масового виробництва. Складальне креслення вентиля зображене на рис.
Складальне креслення виробу має містити:
а) зображення складальної одиниці, яке надає повне уявлення про розташування та взаємні зв’язки складових частин і дає можливість здійснити її складання й контроль;
б) розміри, знаки шорсткості поверхонь та інші параметри й вимоги, які потрібно виконати, або проконтролювати за цим кресленням;
в) дані про характер спряжень і методи їх виконання, якщо точність спряження забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а припасуванням, добиранням тощо, а також вказівки про виконання нерознімних, зварних, паяних, клеєних з’єднань тощо;
г) номери позицій складових частин, які входять до складальної одиниці;
д) габаритні, установчі, приєднувальні та необхідні довідкові розміри.
Послідовність виконання складального креслення:
1. Встановлюють необхідну й достатню кількість зображень, щоб на складальному кресленні були повністю розкриті зовнішні та внутрішні елементи виробу.
2. Визначають масштаб креслення залежно від складності виробу та його габаритів, вибирають формат паперу згідно з ГОСТ 2.301-68 (АЗ, А2 або А1). Наносять рамку креслення й призначають місце під основний напис.
3. Наносять габаритні прямокутники або кола для розміщення зображень і проводять осі симетрії.
4. Наносять контур основної деталі (корпусу). Записують необхідні розміри, перерізи, додаткові зображення. Складні деталі рекомендовано викреслювати одночасно на всіх прийнятих основних зображеннях виробу.
5. Викреслюють решту деталей.
6. Перевіряють виконане креслення, наводять лінії видимого й невидимого контурів, заштриховують розрізи й перерізи.
7. Проводять розмірні та виносні лінії, проставляють розмірні числа.
8. Наносять позиції складових частин складальної одиниці.
9. Заповнюють основний напис, зазначають технічні вимоги та технічну характеристику виробу, якщо це потрібно.
За необхідності на кресленні вказують характер спряжень, рознімних і нерознімних з’єднань, вимоги до оброблення деталей під час складання або після нього, зображення контурів рухомих частин у крайніх положеннях тощо. Зображення на складальному кресленні повинні надавати повне уявлення про принцип роботи виробу та способи з’єднань або спряжень його частин. Складальні креслення в навчальному процесі найчастіше виконують у трьох основних зображеннях, використовуючи прості й складні, повні та місцеві розрізи. Якщо виріб проектують у формі симетричної фігури, рекомендовано в одному зображенні поєднувати половину вигляду з половиною відповідного розрізу. Такі елементи, як спиці маховиків, шківів, зубчастих коліс, тонкі стінки типу ребер жорсткості, розрізають, але залишають незаштрихованими, якщо січна площина спрямована вздовж осі або довгої сторони такого елемента. Штрихування деталі в розрізах на різних зображеннях виконують під одним кутом, витримуючи однаковий інтервал штрихування. Штрихування суміжних деталей урізноманітнюють зміною напрямку, зсувом штрихів або зміною відстані між штрихами.
Прочитати складальне креслення - це з’ясувати будову зображеного виробу. Пропонуємо орієнтовний порядок читання складальних креслень на прикладі складального креслення, зображеного на рисунку, та специфікації до нього.
Ознайомтесь з основним написом.
Визначте назву виробу, масштаб, в якому виконане креслення, масу виробу й матеріал, з якого виготовлено виріб (якщо зазначено в основному написі).
Визначте габаритні розміри виробу, які саме зображення показані на кресленні: проекції, види. Згідно зі специфікацією визначте перелік деталей, з яких складається виріб.
З’ясуйте, які види з’єднань застосовують при складанні виробу.
Визначте, де застосовується цей виріб.
Згідно з ГОСТ 2.109-73, складальне креслення повинно містити:
• зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розташування та взаємозв’язок складових частин, що з’єднуються за цим кресленням і забезпечують можливість складання та контролю складальної одиниці (допускається розміщувати додаткові схематичні зображення з’єднань і розташування складових частин виробу);
• розміри з граничними відхиленнями та інші параметри й вимоги, які виконуються і контролюються за цим складальним кресленням (допускається як довідкові зазначати розміри деталей і граничні відхилення, які визначають характер їх спряження);
• вказівки про характер спряження рознімних частин виробу та про методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а добиранням, припасовуванням тощо (можна додавати вказівки про спосіб з’єднання нерознімних частин);
• номери позицій складових частин, які входять до виробу;
• габаритні розміри виробу;
• встановлювальні, приєднувальні та інші довідкові розміри;
• технічну характеристику виробу (за потреби);
• координати центра мас (якщо потрібно)
. Нанесення розмірів. На складальному кресленні виробу наносять:
• габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину та ширину виробу або його найбільший діаметр;
• встановлювальні та приєднувальні розміри, які показують розташування й розміри елементів, щодо яких виріб встановлюють на місці монтажу або приєднують до іншого виробу;
• монтажні розміри, які вказують на взаємозв’язок деталей і їхнє взаємне розташування в складальній одиниці;
• експлуатаційні розміри, які є розрахунковою та конструктивною характеристикою виробу.
Тема 3 (1 годинА): "Робочі креслення"
03.11.2021 Тема уроку "Поняття про креслення деталі. Основні вимоги до креслень , робочої документації".
Деталюванням називають виконання робочих креслень деталей за кресленням загального вигляду або складальним кресленням.
Деталювання - це не просто копіювання зображення деталей за кресленням загального вигляду, а певна творча робота, адже на робочому кресленні деталі необхідно мати не тільки зображення деталі, але й усі дані, необхідні для її виготовлення та контролю, тобто розміри, граничні відхилення, позначення шорсткості поверхонь, марку матеріалу тощо.
Деталювання складається з підготовчої стадії та стадії безпосереднього виконання робочого креслення.
Його можна поділити на такі етапи:
1. За специфікацією вивчають деталі, робочі креслення яких підлягають виконанню.
2. Визначену деталь знаходять на всіх зображеннях креслення загального вигляду, вивчають її зовнішню та внутрішню форми й визначають габаритні розміри.
3. Відповідно до ГОСТ 2.305-68 вибирають головне зображення деталі, яким може бути вигляд, розріз або суміщення вигляду та розрізу для симетричних деталей. Розташування головного зображення деталі на робочому кресленні може не відповідати її розташуванню на головному зображенні креслення загального вигляду.
4. Визначають необхідну кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів), беручи до уваги, що вона повинна бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про форму та розміри деталі. Кількість і характер зображень деталі на робочому кресленні можуть не відповідати кількості та характеру зображень на кресленні загального вигляду.
5. Вибирають масштаб зображення згідно з ГОСТ 2.302-68. Деталі малих розмірів та дуже складної форми викреслюють у збільшеному масштабі, великі деталі - у зменшеному.
6. Згідно з ГОСТ 2.301-68 вибирають формат, необхідний для виконання робочого креслення. Прості деталі малих розмірів виконують на форматі А4, складніші та великі - на форматі АЗ або А2, а для великої корпусної деталі можливий і формат А1.
7. Компонують креслення, тобто намічають розміщення всіх зображень деталі на форматі.
8. Тонкими лініями викреслюють вигляди, розрізи, перерізи та виносні елементи, дотримуючись вимог ГОСТ 2.305-68. Проводять виносні й розмірні лінії.
9. Визначають дійсні розміри елементів деталей та проставляють їх на робочому кресленні. Особливу увагу звертають на однакове позначення номінальних розмірів спряжених деталей. Розміри конструктивних елементів (фасок, центрових отворів, виточувань, проточувань тощо) визначають за відповідними стандартами на ці елементи.
10. Наносять позначення шорсткості поверхонь, беручи до уваги технологію виготовлення деталі та її призначення.
11. Обводять креслення суцільною контурною лінією, штрихують розрізи та перерізи.
12. Перевіряють креслення, якщо необхідно, роблять виправлення, викреслюють рамку, заповнюють основний напис, записують технічні вимоги.
Під час деталювання варто враховувати деяку специфіку креслень загального вигляду та складальних креслень. На цих кресленнях допускається не позначати занадто дрібні конструктивні елементи (фаски, заокруглення, проточування, нахили тощо). Деякі деталі можна зобразити спрощено (пружини, кріпильні деталі), є умовності та спрощення в зображенні різьб (у з’єднанні вказують тільки ту частину різьби отвору, яка не закрита різьбою стрижня). Під час деталювання усі ці умовності та спрощення не допускаються. У глухих різьбових отворах на робочих кресленнях потрібно вказувати різьбу з урахуванням запасу глибини свердління, величини недорізу різьби (ГОСТ 10549-80), вводити фаски на всіх різьбових елементах, тобто виконувати не спрощене, а конструктивне зображення різьбових елементів. Деякі деталі під час складання можуть підлягати розклепуванню, розвальцьовуванню, обтисканню, штифтуванню тощо. На робочих кресленнях такі деталі потрібно вказувати в тому вигляді, в якому вони надходять на складання, тобто до виконання перелічених технологічних операцій.
Розглядаючи елементи деталей, що належать до різьбових, зубчастих, шліцьових з’єднань, необхідно пам’ятати про те, що деталь, яка має зовнішню різьбу, закриває на зображенні цього з’єднання внутрішню різьбу (шліци вала закривають шліци в отворі тощо). Тому лінії, які в нарізному з’єднанні на кресленні загального вигляду зображають суцільними тонкими, на робочому кресленні деталі, що має різьбу, можна нанести суцільними основними або навпаки. Деякі складності можуть виникнути під час вивчення контурів елементів, які, згідно зі стандартом, зображують у розрізах незаштрихованими. Щоб бути впевненим, чи є цей елемент єдиним цілим, слід уважно вивчити його зображення на всіх виглядах, розрізах і перерізах. На кресленні загального вигляду є тільки деякі основні розміри, які можна перенести без змін на робочі креслення відповідних деталей.
Розміри, яких немає на кресленні загального вигляду, але які можна визначити без вимірювань, - це розміри прохідних або різьбових отворів під кріпильні деталі, розміри шпонкових пазів тощо, бо вони визначаються розмірами болтів, шпильок, шпонок тощо. Діаметр прохідного отвору під болт, гвинт, шпильку уточнюється ГОСТ 11284-75 з урахуванням необхідного зазору між отвором і стрижнем, глибина різьбового гнізда - ГОСТ 10549-80 з урахуванням недорізу різьби тощо.
Розміри проточин, фасок, галтелей, центрових отворів беруть також з відповідних стандартів на ці елементи [4]. Решту розмірів елементів деталей вимірюють на кресленні загального вигляду з урахуванням масштабу. Виміряні розміри слід узгодити з ГОСТ 6636-69 “Нормальні лінійні розміри” та ГОСТ 8908-81 “Нормальні кути”. 7.3. Приклади виконання робочих креслень деталей Приклад 1. Проаналізуємо геометрію деталі ’’Штуцер”. Вона складається з 6 торцевих площин; 4 циліндричних поверхонь; 2 різьбових поверхонь; 6 конічних поверхонь; 1 шестикутної призми . Такі деталі на робочому кресленні прийнято відображати на вигляді спереду так само, як їх оброблятимуть на токарному верстаті, тобто осьова лінія повинна бути паралельною до основного напису.
За головний вигляд приймаємо розташування другої деталі “Штуцер” по правій стороні на складальному кресленні, оскільки воно дає найбільше уявлення про розміри деталі, розташування та форму отворів. Окрім вигляду спереду необхідно виконати і вигляд зліва.
Масштаб зображення 2:1, формат креслення А4.
Викреслюємо рамку, обмежуємо поле креслення.
Вздовж нижньої короткої сторони аркуша розташовуємо основний напис. Розмічаємо габарити деталі на вигляді спереду і вигляді зліва. Виконуємо тонкими лініями осі симетрії. Штуцер на головному вигляді креслитимемо, поєднуючи вигляд і розріз. Вигляд зліва несе інформацію про шестикутну призматичну поверхню (під гайковий ключ), тому розпочнемо креслення саме з шестикутника. Виконуємо тонкими лініями всі зображення. Штрихуємо, наносимо виносні та розмірні лінії.
Подаємо один з варіантів заповнення основного напису для навчального креслення, в якому вказуємо:
1) код роботи, який вибираємо з позначення деталі зі специфікації на складальне креслення (КНГГ 06.15.01), шрифт 10, прямий;
2) назву деталі, яку вибираємо зі специфікації складального креслення «Штуцер», шрифт 7, похилий;
3) матеріал деталі (Ст З ГОСТ 380-88), шрифт 5, похилий;
4) масштаб (2:1), шрифт 5, похилий;
5) назву організації (на навчальному кресленні скорочена назва: університету; інституту або ліцею та абревіатура групи), шрифт 3.5, похилий;
6) прізвище, шрифт 2.5, похилий;
7) прізвище, шрифт 2.5, похилий.
Всі конструкторські документи оформляються за правилами, встановленими ЕСКД.
До конструкторським належать документи, які визначають склад і пристрій вироби і містять дані, необхідні для його розробки, виготовлення, контролю, застосування, експлуатації та ремонту.
Залежно від змісту конструкторські документи поділяються на такі основні види:
• креслення деталі, що містить зображення деталі і необхідні дані для її виготовлення;
• складальне креслення, що містить зображення виробу та інші дані, необхідні для його виготовлення (складання);
• креслення загального вигляду, визначальний конструкцію виробу, взаємодію його основних складових частин і пояснювальний принцип роботи виробу;
• теоретичний креслення, на якому визначена геометрична форма (обводи) вироби і дані координати розташування складових частин;
• габаритний креслення, що містить спрощене зображення виробу з габаритними, установочними і приєднувальними розмірами;
• монтажний креслення, що містить спрощене зображення виробу і необхідні дані для установки при монтажі;
• схема, на якій показані у вигляді умовних позначень складові частини виробу і зв'язки між ними;
• специфікація - документ, що визначає склад складальної одиниці, комплексу, комплекту;
• пояснювальна записка - документ, в якому описані пристрій і принцип дії виробу і дано обгрунтування прийнятого технічного та техніко-економічного рішення;
• технічні умови - документ, який містить експлуатаційні показники вироби і методи контролю його якості.
Крім того, до конструкторських документів відносяться різні відомості, таблиці, розрахунки, експлуатаційні та ремонтні документи.
За способом виконання і характером використання конструкторські документи, зокрема креслення, діляться на такі види:
• оригінали - креслення, службовці для виготовлення оригіналів;
• оригінали - креслення, що дозволяють багаторазове зняття з них копій і оформлення справжніми підписами посадових осіб;
• дублікати - копії оригіналів, призначені для зняття з них копій;
• копії - креслення, ідентичні подлиннику або дублікату, призначені для безпосереднього використання у виробництві, при проектуванні або експлуатації.
Якщо будь-який з перерахованих документів (креслень) призначений для разового користування у виробництві, допускається його виконувати у вигляді ескізного конструкторського документа (креслення).
В залежності від стадії розробки конструкторська документація поділяється на проектну і робочу.
До проектної документації відносяться:
• технічна пропозиція, яка повинна містити техніко-економічне обґрунтування доцільності розробки вироби на основі аналізу представленого замовником технічного завдання;
• ескізний проект, що містить принципові конструктивні рішення і дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри проектованого вироби;
• технічний проект, що містить остаточні технічні рішення і вихідні дані для розробки робочої документації.
Робоча документація складається на деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти. Кожному виробу привласнюється самостійне позначення, яке вже не може бути використано для іншого виробу. Відповідно до нього позначаються і всі конструкторські документи на цей виріб.
В основу позначення виробів і конструкторських документів покладена класифікаційна система за структурою.
Система позначення конструкторських документів
Код (шифр) організації-розробника присвоюється за загальносоюзним класифікатором підприємств, установ та організацій (ЄДРПОУ) і складається з чотирьох букв. Вся промислова і сільськогосподарська продукція ділиться на класи. Класи діляться на підкласи, групи, підгрупи і види.
Для позначення класу передбачено два розряди шифру, а для позначення підкласів, груп, підгруп і видів - по одному розряду. Таким чином, код вищої класифікаційної угруповання має шестизначну характеристику.
Порядковий реєстраційний номер присвоюється організацією-розробником і складається з трьох цифр з 001 до 999 (окремим виробам присвоюється реєстраційний номер, що складається з чотирьох цифр).
Після коду організації-розробника та коду вищої класифікаційної угруповання проставляються точки, наприклад АБВГ.821428.012.
Для позначення конструкторських документів, крім того, проставляються два знаки, що вказують шифр документа, встановленого відповідним стандартом, наприклад СБ - складальне креслення, ГЧ - габаритний креслення. Креслення деталей і специфікації шифрів не мають.
презентація переріз.pptx Тема 1 (2 години) "Основи технічног креслення"
09.12.2020 Тема уроку "Лінії креслення. Масштаби".
(Підручник "Технічне креслення" ст. 5-9) П.П. Волошкевич та за посиланням
drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view (ст. 29-33).
презентація оформлення креслення.ppt02.12.2020 Тема уроку "Види креслень. Порядок читання креслень".
(Підручник "Технічне креслення" ст. 4-5) П.П. Волошкевич та за посиланням drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view (ст. 93-97).