Охорона праці
ТЕМА 4 (4 години): "Основи електробезпеки".
10.11.2021 Тема уроку "Класифікація виробничих приміщень відносно
безпеки ураження працюючих електричним струмом".
Для розробки заходів щодо запобігання електротравматизму, пов'язаних з розміщенням електроустаткування підприємства, необхідно знати характеристику приміщень.
Відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) , за ступенем небезпеки 92 ураження людини електричним струмом приміщення поділяються на наступні три категорії.
1. Приміщення без підвищеної небезпеки — це приміщення, де відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.
2. Приміщення з підвищеною небезпекою — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:
• підвищена вологість (відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75 % або пара та конденсуюча волога у вигляді дрібних крапель) або струмопровідний пил (технологічний, атмосферний пил, що потрапляє в середину агрегатів, технологічного обладнання, осідає на проводах, струмопро відних частинах і погіршує умови охолодження та ізоляції, але не викликає небезпеки аварії);
• струмопровідна підлога (металева, залізобетонна);
• висока температура повітря (+35°С);
• можливість одночасного дотику працюючого до з'єднаних з землею металоконструкцій, обладнання з одного боку, та до металевих корпусів електрообладнання — з іншого.
3. Особливо небезпечні приміщення — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:
• відносна вологість повітря постійно тримається близько 100 % (стеля, підлога, стіни покриті вологою);
• хімічно активне середовище (у приміщенні є агресивні пари, гази, рідини, які діють на ізоляцію та руйнують струмоировідні частини електроустаткування);
• одночасно дві й більше умов підвищеної небезпеки.
04.11.2021 Тема уроку "Електрика промислова, статична і атмосферна. Особливості ураження електричним струмом"
Промислова електрика — це електричний струм, який виробляється промисловими установками та індивідуальними джерелами струму для використання на виробництві та в побуті. Промислова електрика виробляється електричними генераторами на електростанціях та гальванічними елементами спеціальних приладів — акумуляторів.
Основними параметрами струму є напруга і сила струму. Розглянемо деякі величини напруги та де вони використовуються:
• 0-42 В — для індивідуального освітлення і ручного електроінструменту при роботі в небезпечних виробничих зонах;
• 127, 220 В — для освітлення і ручного інструменту в промисловості та побуті;
• 380 В — величина напруги, яка використовується для промислового устаткування;
• 380 В — 6 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі електричного струму електролініями на відстань та промислового устаткування;
• 10-750 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі електричного струму електролініями на далеку відстань.
Статична електрика — це заряди електрики, що накопичуються на виробничому обладнанні, предметах побуту, на тілі чи одязі людини внаслідок контактного або індуктивного впливу. Сила струму даного виду електрики, як правило, дуже мала, але потенціал напруги може бути досить великим. Внаслідок цього статична напруга може стати небезпечною для життя людини як на виробництві, так і в побуті.
У виробничих умовах накопичення зарядів статичної електрики відбувається під час:
• наливання електризуючих рідин (етилового ефіру, бензину, етилового і метилового спирту, бензолу) в незаземлені резервуари, цистерни та інші ємкості;
• протікання рідини по трубах, ізольованих від землі, або по гумових шлангах (зі збільшенням швидкості витікання рідини величина заряду і його потужність збільшуються);
• очищення тканин, забруднених діелектричними рідинами, та подібних процесів;
• перемішування речовин у змішувачах. Фізіологічна дія статичної електрики залежить від звільненої під час розряду енергії й може відчуватися як слабкий, помірний, сильний укол або поштовх. Ці уколи й поштовхи безпечні, тому що сила струму статичної електрики дуже мала. Але такий вплив може призвести до тяжких нещасних випадків внаслідок рефлексного руху поблизу незахищених рухомих частин устаткування або падіння з висоти.
Атмосферна електрика — це явище природи, пов'язане із взаємодією електричних зарядів, що утворюються внаслідок електризації грозових хмар під час руху потужних повітряних потоків. Різні частини грозової хмари несуть заряди різних знаків. Найчастіше нижча частина хмари (повернута до землі) буває заряджена негативно, а верхня — позитивно. Тому, якщо дві хмари зближуються різнойменно зарядженими частинами, то між ними проскакує блискавка. Проте грозовий розряд може статися й інакше. Проходячи над землею, грозова хмара створює на її поверхні великі індукційні заряди, і тому хмара та поверхня землі уявляються як дві обкладинки великого конденсатора. Різниця потенціалів між хмарою і землею досягає величезних значень, що вимірюються сотнями мільйонів вольт, і в повітрі виникає сильне електричне поле. Якщо напруга цього поля стає досить великою, то утворюється блискавка, яка б'є в землю. Найнебезпечнішим є прямий удар блискавки, оскільки при цьому протягом Юс у каналі блискавки виникає струм силою 200—500 кА, розігріваючи його до 30-103 °С. Зустрічається також кульова блискавка, яка з'являється одночасно з лінійною недалеко від місця її удару. Вона має вигляд вогняної кулі діаметром 10-20 см, пересувається горизонтально зі швидкістю кілька метрів за секунду. Зникаючи, кульова блискавка вибухає, що спричинює руйнування та пожежу.
Розряд атмосферної електрики — блискавка — може завдати людині та довкіллю великої шкоди, якщо не вжити заходів щодо захисту від неї й не виконувати правила поведінки під час грози.
Особливо небезпечними умовами вважають підвищену вологість повітря, наявність хімічно активного середовища, які руйнують ізоляцію.
Особливості ураження електричним струмом
Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Електротравматизм — це явище, що характеризується певною сукупністю електротравм.
Електротравма — це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.
Електротравматизм порівняно з іншими видами травматизму має деякі відмінні особливості. Електротравматизм складає близько 1 % від загальної кількості усіх нещасних випадків на виробництві. Але серед нещасних випадків зі смертельними наслідками електротравми складають близько 40 %, посідаючи одне з перших місць, причому близько 90 % смертельних уражень електричним струмом трапляється в електроустановках з напругою 127-380 В.
Основними причинами нещасних випадків, пов'язаних з обслуговуванням електричних мереж і електроустановок, вважають:
• допуск до роботи осіб, які не мають кваліфікаційної групи з електробезпеки;
• допуск до роботи осіб, які не знають приміщень і зовнішніх установок за ступенем небезпеки ураження електрострумом;
• роботу на електроустановках і електроінструментом без заземлення, занулення, без перевірки опору ізоляції в мережах споживачів електроструму;
• роботу без зняття напруги, без засобів колективного та індивідуального захисту; • роботу без наряду-допуску;
• нерегулярне навчання та переатестацію персоналу, який обслуговує електромережі та електроустановки;
• допуск до роботи осіб без медичного огляду;
• початок роботи без попередньої перевірки відсутності напруги, розширення зони робочого місця.
До нещасних випадків призводить також застосування в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки напруги понад 42 В.
Особливості електротравматизму:
• організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;
• електротравма може виникнути без безпосереднього контакту зі струмопровідниками, частинами устаткування (ураження через електричну дугу, крокову напругу тощо);
• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричинює ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).
ТЕМА 3 (4 години): "Основи пожежної безпеки. Вибухонебезпека виробництва і вибухозахист".
29.10.2021 Тема уроку "Загальні відомості про великі виробничі
аварії. Вплив техногенних чинників на екологічну
безпеку та безпеку життя і здоров'я людей".
Контрольна робота
ПИТАННЯ ДО ТЕМИ
1. Назвіть характерні причини виникнення пожеж.
2. Які ви знаєте пожежонебезпечні властивості речовин?
3. Наведіть приклади організаційних та технічних протипожежних заходів.
4. Назвіть способи припинення горіння.
5. Наведіть приклади легкозаймистих і горючих рідин.
6. Охарактеризуйте таку властивість матеріалів, як вогнестійкість.
7. Які вогнегасильні речовини ви знаєте?
8. Яка буває пожежна техніка для захисту об'єктів?
9. Назвіть правила користування вогнегасниками.
10. Розкажіть про організацію пожежної охорони у вашій галузі.
27.10.2021 Тема уроку "Організація пожежної охорони в галузі.
Стан та динаміка аварійності в світовій індустрії".
Гасіння та профілактика пожеж на об'єктах галузі
Протипожежний захист у галузі — комплекс інженерно-технічних заходів, спрямованих на створення пожежної безпеки об'єктів і споруд.
Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські та інші приміщення і споруди виробництв і організацій обладнуються засобами автоматичної системи пожежної сигналізації, первинними засобами пожежогасіння, вогнегасниками, ящиками з піском, установками пожежогасіння, автоматикою для виявлення і запобігання пожеж.
При виникненні пожежі або загоранні на будь-якій ділянці підприємства негайно оголошується пожежна тривога та сповіщається пожежна охорона. Найчастіше для цього використовується телефон.
Про пожежу доповідають чітко, називаючи адресу підприємства та прізвище того, хто робить повідомлення. Одночасно з повідомленням про пожежу працівники вживають заходів щодо її ліквідації та евакуації людей з приміщення, а також заходів щодо посилення охорони об'єкта. Для гасіння пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння, що є на підприємстві.
Правила пожежної безпеки передбачають:
• спеціальні заходи для окремих процесів виробництва, невиконання яких може призвести до пожежі;
• визначення місця для паління та місць, де використання відкритого вогню заборонено;
• встановлення порядку і норм зберігання пожежо- і вибухонебезпечних речовин та матеріалів;
• визначення обов'язків працюючих і порядку дій у разі виникнення пожежі. У приміщеннях цехів та дільниць усі проходи, евакуаційні виходи, коридори, тамбури, підходи до обладнання, засобів пожежогасіння, засобів зв'язку повинні бути вільними.
Технологічне обладнання за нормальних умов праці має бути пожежобезпечним. Забороняється працювати на несправному обладнанні.
Не можна допускати контакту речовин і матеріалів, взаємодія яких призводить до горіння, вибуху або утворення горючих чи токсичних газів.
Приміщення цеху може обігріватися лише приладами центрального або повітряного опалення.
На підприємствах, в установах згідно з Положенням «Про добровільні пожежні дружини (команди)» для проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їхнього гасіння створюється пожежна служба.
21.10.2021 Тема уроку "Організаційні та технічні протипожежні заходи.
Пожежна сигналізація".
Організаційні та технічні протипожежні заходи
Пожежна безпека — це стан об'єкта, за якого вилучається можливість пожежі. У разі виникнення пожежі вживаються необхідні заходи щодо усунення негативного впливу небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальні цінності.
Протипожежний режим — це комплекс встановлених норм і правил поведінки людей, виконання робіт і експлуатації об'єкта, спрямованих на забезпечення пожежної безпеки. Пожежна безпека на об'єктах народного господарства забезпечується організаційними, технічними заходами і протипожежним захистом.
До організаційних заходів належать:
• розробка правил, інструкцій, інструктажів з протипожежної безпеки;
• організація інструктування і навчання робітників та службовців;
• здійснення контролю за дотриманням встановленого протипожежного режиму всіма працюючими;
• організація добровільних пожежних дружин та пожежотехнічних комісій;
• щоденна перевірка протипожежного стану приміщень після закінчення роботи;
• розробка і затвердження плану евакуації й порядку оповіщення людей на випадок виникнення пожежі;
• дотримання належного протипожежного нагляду за об'єктами;
• організація перевірки належного стану пожежної техніки та інвентарю.
До технічних заходів належать:
• дотримання пожежних норм, вимог та правил при влаштуванні будівель, споруд, складів;
• підтримання у справному стані систем опалення, вентиляції, обладнання;
• улаштування автоматичної пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожеж та пожежного водопостачання;
• заборона використання обладнання, пристроїв, приміщень та інструментів, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки;
• правильна організація праці на робочих місцях з використанням пожежонебезпечних інструментів, приладів, технологічних установок.
Протипожежна автоматика та пожежна сигналізація
Засоби протипожежної автоматики поділяють на дві основні групи:
• установки автоматичного пожежогасіння;
• установки автоматичної пожежної сигналізації.
Установки автоматичного пожежогасіння, залежно від вогнегасильного складу, можуть бути:
• водяними;
• порошковими;
• пінними;
• газовими;
• хладоновими.
Для гасіння пожеж на підприємствах застосовують стаціонарні водяні установки автоматичного пожежогасіння. Ця установка складається з мережі водопроводів, запасних резервуарів, насосної станції, водозабірних споруд. На трасах трубопроводів як зовнішньої, так і внутрішньої мережі змонтовано пожежні крани, до яких приєднують рукави з брандспойтами. У приміщеннях, де зберігаються горючі матеріали, споруджують спринклерні або дренчерні установки. Це система трубопроводів, що розташовані під стелею приміщення і обладнані зрошувальною системою. Спринклерна установка завжди заповнена водою під тиском 0,4 МПа. Спринклерні зрошувачі вмикаються автоматично, якщо у приміщенні виникає пожежа і температура повітря підвищується до граничної межі. Всі зрошувальні головки мають спеціальний легкоплавкий замок, який, нагріваючись до температури (72, 93, 141 °С) плавиться і відкриває отвір, з якого вода у вигляді 63 зрошувального факела подається до зони горіння. Спринклерні установки обладнані також сигнальним пристроєм для визову пожежної команди. Дренчерна установка подібна до спринклерної, але має зрошувальні головки відкритого типу. Дренчерна установка вмикається вручну або за допомогою автоматичного пристрою.
Пожежна сигналізація використовується для виявлення і подачі сигналу про пожежу та виклику пожежних команд.
Основними елементами пожежної сигналізації вважають:
• повідомлювачі (сигнал тривоги про пожежу), які встановлюються всередині споруди або поза нею;
• приймальні апарати або установки, контрольно-приймальні пульти для приймання і фіксації сигналів від повідомлювачів, а також контролю справності повідомлювачів та ліній зв'язку;
• повітряні або кабельні лінії, які з'єднують повідомлювачів з пожежною службою (найчастіше це звичайний телефонний зв'язок за номером 01). Пожежна сигналізація буває:
• променева, за якої кожен повідомлювач приєднується до окремої пари проводів; • кільцева, де всі повідомлювачі приєднуються до одного загального проводу (кільця).
Пожежні повідомлювачі можуть бути автоматичні та ручні.
Автоматичний повідомлювач — це прилад оповіщення, який реагує на характерні фактори пожежі: дим, радіаційне випромінювання, підвищення температури.
Радіоізотопний повідомлювач реагує на ультрафіолетове випромінювання.
Димові повідомлювачі працюють на фотоелементах або іонізаційних камерах.
Ручний пожежний повідомлювач — це повідомлювач, який приводиться в дію ручним способом.
Всі пожежні повідомлювачі з'єднані лініями зв'язку із пожежним приймальним пультом. Пульт постійно контролює справність пожежних повідомлювачів і ліній зв'язку (обрив, коротке замикання, несправність або відсутність пожежного повідомлювача). У випадку спрацьовування пожежного повідомлювача від пожежі на пульті вмикається внутрішня світлова і звукова сигналізація «Тривога». Якщо є зв'язок пожежної станції з пожежною частиною, сигнал «Тривога» подається автоматично і до пожежної частини. У населених пунктах, на підприємствах, організаціях є телефонний зв'язок з пожежною частиною, який входить до системи пожежної сигналізації.