Група КК-1
ОХОРОНА ПРАЦІ
ТЕМА 5 (4 години): "Основи гігієни праці та виробничої санітарії. Медичні огляди".
18.11.2021 Тема уроку "Фізіологія праці. Чергування праці і відпочику. Виробнича гімнастика".
Фізіологія праці — це розділ фізіології людини та гігієни праці, який вивчає вплив трудової діяльності та умов праці на фізіологічні функції людини. Досліди з фізіології праці проводяться під час роботи та поза нею і включають хронометраж трудових процесів і відпочинку, реєстрацію роботи серця та м'язів, мозку, ритму дихання, оцінку зміни працездатності під час короткочасних дозованих та довготривалих за часом різноманітних фізичних і психічних навантажень.
Сучасними проблемами фізіології праці є діагностика і прогноз працездатності, напруженості та втоми, вивчення фізіологічних механізмів навчання і адаптації до праці з метою розробки фізіологічних принципів і критеріїв раціональних режимів праці та відпочинку, професійної орієнтації та відбору. їх вирішення спрямоване на збереження здоров'я та забезпечення ефективності праці. Надмірні фізичні та психологічні навантаження у разі порушень режимів праці та відпочинку призводять до втоми організму. Відсутність відпочинку призводить до тимчасових, а згодом і стійких патологічних порушень, які можуть стати причиною різноманітних, часто серйозних професійних захворювань.
Робочим і службовцям надається перерва для відпочинку та харчування протягом не більше 2-х годин, яка не входить до робочого часу.
Спеціальними нормативними актами для деяких категорій працівників встановлені додаткові перерви для відпочинку, які входять до робочого часу і відповідним чином оплачуються (на відміну від основної обідньої перерви). До таких додаткових перерв належать:
• перерви для обігріву;
• перерви для працюючих у шкідливих умовах праці;
• перерви для відпочинку на різних видах вантажно-розвантажувальних робіт.
Спеціальні перерви для обігріву і відпочинку надаються працюючим у холодну пору року на відкритому повітрі або у приміщеннях, що не обігріваються, вантажникам, які зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах. Перерви у зв'язку зі шкідливими умовами праці впродовж робочої зміни встановлюються окремими галузевими правилами з охорони праці. Наприклад, такі перерви надаються на роботах, пов'язаних з вібрацією, на роботах у каналізаційній мережі, вантажно-розвантажувальних роботах тощо.
Для осіб, які зайняті монотонною працею (на конвейєрі) з метою профілактики одноманітних положень тіла, різноманітним професійним захворюванням протягом робочого дня обов'язково вводяться невеличкі перерви для виробничої гімнастики.
Виробнича гімнастика - це комплекси спеціальних вправ, застосовуваних у режимі робочого дня, щоб підвищити загальну і професійну працездатність, а також з метою профілактики та відновлення.
Видами (формами) виробничої гімнастики є: вступна гімнастика, фізкультурна пауза, фізкультурна хвилинка, мікропауза активного відпочинку.
09.11.2021 Тема уроку "Поняття про гігієну праці як систему організаційних, гігієнічних та санітарно-технічних заходів"
П ід час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні .
До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо.
До хімічних факторів відносяться токсичні пил, пара і газ.
Біологічними факторами вважають вплив мікроорганізмів, бактерій рослин та тварин, що спостерігається під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра.
До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервовопсихічні перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею. Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.
ВИДИ ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ
Хімічні:
токсичні пил, пара, газ
Фізичні:
а) параметри повітря у приміщенні: • температура; • вологість; • швидкість
б) вібрація
в) шум
г) нетоксичні пил, газ пара
д) випромінювання
е) освітленість
Біологічні:
а) мікроорганізми, бактерії
б) інфекційні захворювання
Психофізіологічні:
фізичні та нервово-психічні перевантаження, пов'язані з тяжкою, монотонною працею.
Гігієна праці — це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілакгичних заходів, які спрямовані на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.
Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь.
До організаційних заходів належать:
• дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;
• проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;
• забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувальнопрофілактичним обслуговуванням тощо.
Технічні заходи передбачають:
• систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;
• розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;
• забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;
• улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці;
• забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.
Таким чином, запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється через здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, які спрямовані на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог гігієни та особистої безпеки працюючих.
Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них.
Шум — це сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю необхідних для людини сигналів. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливий стан, зокрема глухуватість і глухоту. Під виливом шуму у людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає 103 на центральну нервову та серцево-судинну систему: з'являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту.
Вібрація — це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але людина сприймає їх по-різному: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум — органом слуху. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини. Вібрація буває загальна і місцева. За характером впливу на організм загальна вібрація передається на все тіло людини, а місцева — на руки працюючого
Іонізуюче випромінювання. Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків. До іонізуючих випромінювань належать а- , у-випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток.
Лікувально —профілактичне харчування
Працівники, які зайняті на роботах з тяжкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами відповідно до статті 9 Закону України «Про охорону праці». Підприємства самостійно вирішують усі питання, пов'язані з безкоштовною видачею робочим та службовцям лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Молоко видається по 0,5 л за зміну незалежно від її тривалості у дні фактичної зайнятості працівника. Не дозволяється сплата молока грошима, заміна його іншими товарами або продуктами. Працівникам, які одержують безкоштовно лікувально-профілактичне харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, молоко не видається. Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, з метою поліпшення стану їхнього здоров'я та запобігання професійним захворюванням. Безкоштовна видача працівникам лікувально-профілактичного харчування проводиться у дні фактичного виконання ними робіт на виробництві, за професіями та на посадах, що передбачені переліком виробництв, професій і посад з особливо шкідливими умовами праці, а також у дні хвороби з тимчасовою втратою працездатності, якщо захворювання є професійним і хворий не госпіталізований. Лікувально-профілактичне харчування працівникам видається у вигляді гарячих сніданків до початку роботи. В окремих випадках за погодженням з медико-санітарним пунктом підприємства видача таких сніданків дозволяється в обідню перерву. Передбачено також видачу лікувально-профілактичного харчування працівникам на дому готовою їжею та продуктами.
ТЕМА 4 (4 години): "Основи електробезпеки".
02.11.2021 Тема уроку "Захист від статичної електрики. Захист будівель і споруд від блискавки. Правила поведінки під час грози".
Захист від статичної електрики.
Накопичення зарядів статичної електрики відбувається під час користування одягом зі штучних волокон, вовни, шовку, взуттям з підошвами, що не проводять електричного струму, виконання робіт з речовинами, що є діелектриками та шліфувальною шкуркою.
Дія статичної електрики для людини безпечна, бо сила струму дуже мала, але:
• розряд енергії відбувається у вигляді помірного і сильного уколу або поштовху;
• вплив зарядів може призвести до тяжких нещасних випадків внаслідок рефлексного руху поблизу незахищених та рухомих частин, перебування на висоті;
• іскрові розряди можуть спричинити спалах або вибух різних горючих речовин;
• у результаті статичної електрики може статися вибух гіри перевезенні рідин у незаземлених цистернах тощо.
Як засоби захисту від статичної електрики використовують:
• заземлення технологічного устаткування, трубопроводів тощо;
• загальне і місцеве зволоження повітря в небезпечних приміщеннях робочої зони, якщо це допускається за умовами виробництва;
• струмопровідну підлогу, а також спецвзуття зі струмопровідною підошвою, антистатичні рукавці;
• іонізацію повітря, індукційні або тканинні нейтралізатори, пасти.
Захист споруд і будівель від блискавки
Захист будівель і споруд від прямих ударів блискавки здійснюється за допомогою громовідводів.
Громовідвід складається з трьох частин: блискавкоприймальника, що безпосередньо сприймає на себе удар блискавки; заземлювача, через який струм потрапляє в землю, і струмовідвода, що з'єднує блискавкоприймальник із заземлювачем. Захисна дія громовідвода заснована на властивості блискавки вражати найвищі та добре заземлені металеві споруди. Влаштовуються громовідводи над спорудами, вони сприймають розряди блискавки на себе.
Громовідвід утворює зону захисту — простір, всередині якого не виникають блискавки. Згідно з протипожежними нормами і правилами будинки, споруди обладнуються системами блискавкозахисту. Відсутність їх сприяє виникненню пожеж.
Блискавкозахист — це комплекс захисних заходів від розрядів атмосферної статичної електрики, який забезпечує захист людей, зберігає споруди, будинки, матеріали від згорання, вибухів.
Правила поведінки під час грози
Гроза може застати людину на виробництві, вдома, в лісі, в полі, тому необхідно знати правила поведінки під час грози. На виробництві всі будинки, споруди, лінії електропередач, радіо, зв'язку оснащені пристроями блискавкозахисту. Тому працюючим не потрібно застосовувати будь-які спеціальні засоби блискавкозахисту, а необхідно вжити застережливих заходів: вимкнути непотрібне освітлення, радіомовлення тощо. Території вулиць, тротуарів, скверів, як правило, захищені громовідводами. Вони розташовуються на трубах котелень, стовпах електропередач, вишках тощо. Якщо ви під час грози перебуваєте на вулиці, не шукайте укриття поблизу металевих опор, стовпів електропередач, на яких є громовідводи, під високими деревами тощо. У селищах, містах на всіх високих спорудах ставляться громовідводи. Тому, якщо ви під час грози знаходитесь вдома, слід вжити тільки застережливих заходів: вимкнути освітлення, радіоприлади, позачиняти кватирки і двері, щоб не було протягу. Якщо під час грози ви перебуваєте в лісі, то пам'ятайте, що не можна шукати укриття під високими деревами, на пагорбах, поблизу ліній радіо- та електропередач. Під час грози в полі треба шукати сховище у низинній місцевості, не можна наближатися до поодиноких дерев, стовпів, техніки, що стоїть окремо.
01.11.2021 Тема уроку "Допуск до роботи з електрикою і електрифікованими машинами. Колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках".
Допуск до роботи з електрикою.
До електротехнічного персоналу належить особи, які зайняті на обслуговуванні, ремонті та експлуатації електроустановок.
Електротехнічний персонал умовно поділяють на такі групи:
• адміністративно-технічний персонал (начальники служб, цехів, майстри);
• оперативний персонал (черговий персонал, який безпосередньо обслуговує електроустановки);
• ремонтний персонал (працівники, що займаються експлуатаційно-ремонтним обслуговуванням та необхідною наладкою електрообладнання);
• оперативно-ремонтний персонал (ремонтний персонал, спеціально навчений і підготовлений для оперативного обслуговування електроустановок, де відсутній черговий персонал).
До роботи з електрикою допускаються особи, які:
• пройшли навчання та перевірку знань «Правил безпечної експлуатації електроустановок» з присвоєнням відповідної групи (1—5);
• пройшли медичний огляд. Особи, які допускаються до роботи з електрикою, проходять медичний огляд при влаштуванні на роботу і періодично, один раз на рік, при обслуговуванні діючих електроустановок.
Роботи на електроустановках проводяться за нарядом або розпорядженням. Наряд-допуск — це письмове розпорядження на виконання роботи, викладене на спеціальному бланку, де визначений зміст, місце, час початку і закінчення роботи, необхідні заходи безпеки, склад бригади і особи, які відповідають за безпечне виконання роботи. Розпорядження -- це усне завдання на безпечне виконання роботи.
Для безпечного виконання роботи здійснюються такі організаційні заходи: • видання наряду або розпорядження;
• призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;
• підготовка робочого місця та допуск до роботи;
• нагляд під час роботи;
• перерви в роботі.
До початку роботи виконуються технічні заходи щодо підготовки робочого місця: необхідні відімкнення, перевірка відсутності напруги на струмопровідних частинах, встановлення заземлення, наявність плакатів, інструкцій тощо.
До роботи з електрикою не допускаються особи, молодші 18 років. Учні, студенти, які проходять виробничу практику або навчання і не досягли 18-річного віку, працюють з електрикою під постійним наглядом кваліфікованого працівника обмежений час, що визначений навчальним планом.
Колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках
Для забезпечення електробезпеки використовуються окремо або в поєднанні один з одним такі технічні способи та засоби:
• захисне заземлення;
• занулення;
• вирівнювання потенціалів;
• мала напруга;
• захисне відімкнення;
• ізоляція струмопроводів;
• огороджувальні пристрої;
• попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки;
• засоби захисту та запобіжні пристрої.
Для захисту людей від ураження електрострумом внаслідок пошкодження ізоляції і переході напруги на струмопровідні частини машин, механізмів, інструментів тощо застосовують захисне заземлення чи занулення.
Захисне заземлення — навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою. Заземлення здійснюється за допомогою природних, штучних або змішаних заземлювачів.
Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо). Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій трапилося замикання на корпус. Завдяки підключенню до нейтральної точки джерела всіх неструмопровідних частин обладнання, однофазне замикання на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання, яке призводить до спрацьовування максимального струмового захисту.
Захисне заземлення і занулення виконують з метою:
• забезпечення нормальних режимів роботи установки;
• забезпечення безпеки людей при порушенні ізоляції мережі струмопровідних частин;
• захисту електроустаткування від перенапруги;
• захисту людей від статичної електрики.
Малу напругу (не більше 42 В) застосовують для живлення електроприймачів невеликої потужності: ручного електрофікованого інструменту, переносних ламп, ламгі місцевого освітлення, сигналізації. У приміщеннях без підвищеної і особливої небезпеки використовують переносні світильники з напругою 42 В, а для роботи у приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою, в тісноті, незручному положенні, коли є небезпека дотику працюючого до металевих, добре заземлених частин, застосовують переносні світильники місцевого освітлення напругою 12 В. У приміщеннях, на робочих місцях, де за умовами безпеки праці електроприймачі не можуть живитися безпосередньо від мережі напругою до 1000 В, треба застосовувати розподільні або знижувальні трансформатори із вторинною напругою 42 В і нижче.
Захисне відімкнення — захист швидкої дії, що забезпечує автоматичне відімкнення електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження людини струмом. Така небезпека може виникнути при замиканні фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче відповідного рівня, а також у випадку дотику людини безпосередньо до струмопровідної частини, що знаходиться під напругою. Захисне відімкнення використовується у тих випадках, коли інші захисні заходи (заземлення, занулення) ненадійні, їх важко здійснити (в умовах вічної мерзлоти), дорого коштують або у випадках, коли до безпеки обслуговування висуваються підвищені вимоги (в шахтах, кар'єрах), а також у пересувних електроустановках. Найбільше розповсюджене обладнання захисного відімкнення у мережах до 1000 В. Захисне відімкнення обов'язкове для ручних електроінструментів. Основні вимоги, яким має відповідати обладнання захисного відімкнення: висока чутливість, малий час відімкнення, селективність дії, здатність здійснювати самоконтроль справності, надійність.
Для захисту від дотику до частин, що перебувають під напругою, використовується також подвійна ізоляція — електрична ізоляція, що складається з робочої та додаткової ізоляції. Робоча ізоляція — ізоляція струмопровідних частин електроустановки. Додаткова ізоляція простіше досягається виготовленням корпусу з ізоляційного матеріалу (електропобутові прилади).
Огороджувальні переносні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин і запобігання помилкових операцій з комутаційною апаратурою. До них належать ізоляційні накладки, ковпаки, переносні заземлення (заземлювачі), щити, клітки, плакати.
Часто використовується звукова та світлова сигналізація, написи, плакати та інші засоби інформації, що попереджують про небезпеку. Огороджувальні пристрої бувають як суцільні, так і сітчасті. Суцільні огороджувальні пристрої у вигляді кожухів та кришок використовують в електроустановках напругою до 1000 В. Сітчасті огороджувальні пристрої — в електроустановках напругою до 1000 В та вище. Щоб запобігти попаданню людини під напругу внаслідок помилкових дій під чаас роботи, застосовуються спеціальні пристрої — пристрої блокування безпеки.
Механічне блокування виконується за допомогою замків, стопорів, защепок та інших механічних пристроїв, які стопорять поворотну частину механізму у відімкненому стані. За допомогою блокувальних контактів електричне блокування здійснює відімкнення напруги під час відчинення дверей огороджувальних пристроїв.
Електричне блокування має забезпечувати відімкнення напруги за такого розчинення дверей, щоб людина не змогла потрапити за огородження до струмопровідних частин безпосередньо сама або за допомогою інструмента.
Електромагнітне блокування здійснюється за допомогою спеціальних електромагнітних замків (запорів). Блокування застосовується в електроустановках напругою понад 220 В, в яких часто ведуться роботи на струмопровідних частинах, що огороджуються. Блокування забезпечує зняття напруги зі струмопровідної частини електроустановки під час проникнення до неї. За принципом дії блокування буває механічне, електричне та електромагнітне. Механічне блокування використовують в електричних апаратах (рубильниках, автоматах). Електричне блокування здійснює розрив мережі контактами, що встановлені на дверях огороджувальних пристроїв, кришках і дверцятах кожухів.
В апаратурі автоматики, обчислювальних машинах використовують блочні схеми: коли блок видаляється зі свого місця, штепсельний роз'єм розмикається. Запобіжні написи, плакати та пристрої призначені для привернення уваги працюючих до безпосередньої небезпеки, наказу й дозволу певних дій з метою забезпечення безпеки, а також отримання необхідної інформації.
Всі знаки безпеки встановлюють у місцях, перебування в яких пов'язано з можливою небезпекою для працюючих, а також на виробничому устаткуванні, що є джерелом такої небезпеки.
Запобіжні написи, плакати поділяються на чотири групи:
• попереджуючі;
• забороняючі;
• наказуючі;
• вказувальні.
Попереджуючі знаки призначені для попередження працюючих про підвищену небезпеку. Вивішують такі знаки у вигляді плакатів, на захисних засобах, на переносних щитах. Зміст написів, наприклад: «Стій — висока напруга!», «Не залазь — уб'є!»
Забороняючі знаки призначені для заборони певних дій. Вивішують їх на рубильниках, ключах управління тощо. Зміст написів, наприклад: «Не вмикати — працюють люди»
Наказуючі знаки призначені для дозволу певних дій працюючих тільки під час виконання конкретних вимог безпеки праці (наприклад, обов'язкове застосування спеціальних засобів індивідуального захисту працюючих, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки праці), вимог пожежної безпеки і для показу евакуаційних шляхів.
Вказувальні знаки вказують місцезнаходження різних об'єктів і пристроїв, пунктів медичної допомоги, складів, майстерень, вогнегасників тощо.
Електрозахисні засоби призначені для захисту персоналу, який обслуговує електроустановки. За призначенням електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (діелектричні рукавиці, боти, калоші, інструмент з ізолюючими ручками тощо), огороджувальні (переносні огородження, заземлення тощо) та запобіжні (пояси, захисні окуляри тощо).
Ізолювальні засоби під час експлуатації періодично випробовують. При експлуатації для запобігання виникнення електротравматизму використовують спеціальні засоби індивідуального захисту, які поділяються на основні й додаткові.
До основних електрозахисних засобів відносяться засоби захисту, ізоляція яких довготривалий час витримує робочу напругу і які дозволяють доторкатися до струмопровідних частин, що перебувають під напругою. Ці засоби надійно ізолюють та витримують напругу мережі, обладнання, дають можливість працювати з ними.
В електроустановках напругою до 1000 В до основних електрозахисних засобів належать:
• ізолюючі штанги;
• ізолюючі та електровимірювальні обценьки;
• покажчики напруги;
• діелектричні рукавиці;
• інструмент з ізольованими ручками.
До додаткових засобів електрозахисту в електроустановках до 1000 В належать:
• діелектричні калоші, килимки;
• переносне заземлення;
• огороджувальні пристрої;
• плакати та знаки безпеки.
Діелектричні калоші та боти захищають працюючих від напруги кроку і використовуються під час роботи зі штангою, обценьками. Додаткові електрозахисні засоби застосовують тільки разом з основними.
26.10.2021 Тема уроку "Класифікація виробничих приміщень відносно
безпеки ураження працюючих електричним струмом".
Для розробки заходів щодо запобігання електротравматизму, пов'язаних з розміщенням електроустаткування підприємства, необхідно знати характеристику приміщень.
Відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) , за ступенем небезпеки 92 ураження людини електричним струмом приміщення поділяються на наступні три категорії.
1. Приміщення без підвищеної небезпеки — це приміщення, де відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.
2. Приміщення з підвищеною небезпекою — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:
• підвищена вологість (відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75 % або пара та конденсуюча волога у вигляді дрібних крапель) або струмопровідний пил (технологічний, атмосферний пил, що потрапляє в середину агрегатів, технологічного обладнання, осідає на проводах, струмопро відних частинах і погіршує умови охолодження та ізоляції, але не викликає небезпеки аварії);
• струмопровідна підлога (металева, залізобетонна);
• висока температура повітря (+35°С);
• можливість одночасного дотику працюючого до з'єднаних з землею металоконструкцій, обладнання з одного боку, та до металевих корпусів електрообладнання — з іншого.
3. Особливо небезпечні приміщення — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:
• відносна вологість повітря постійно тримається близько 100 % (стеля, підлога, стіни покриті вологою);
• хімічно активне середовище (у приміщенні є агресивні пари, гази, рідини, які діють на ізоляцію та руйнують струмоировідні частини електроустаткування);
• одночасно дві й більше умов підвищеної небезпеки.
26.10.2021 Тема уроку "Електрика промислова, статична і атмосферна.
Особливості ураження електричним струмом"
Промислова електрика — це електричний струм, який виробляється промисловими установками та індивідуальними джерелами струму для використання на виробництві та в побуті. Промислова електрика виробляється електричними генераторами на електростанціях та гальванічними елементами спеціальних приладів — акумуляторів.
Основними параметрами струму є напруга і сила струму. Розглянемо деякі величини напруги та де вони використовуються:
• 0-42 В — для індивідуального освітлення і ручного електроінструменту при роботі в небезпечних виробничих зонах;
• 127, 220 В — для освітлення і ручного інструменту в промисловості та побуті;
• 380 В — величина напруги, яка використовується для промислового устаткування;
• 380 В — 6 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі електричного струму електролініями на відстань та промислового устаткування;
• 10-750 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі електричного струму електролініями на далеку відстань.
Статична електрика — це заряди електрики, що накопичуються на виробничому обладнанні, предметах побуту, на тілі чи одязі людини внаслідок контактного або індуктивного впливу. Сила струму даного виду електрики, як правило, дуже мала, але потенціал напруги може бути досить великим. Внаслідок цього статична напруга може стати небезпечною для життя людини як на виробництві, так і в побуті.
У виробничих умовах накопичення зарядів статичної електрики відбувається під час:
• наливання електризуючих рідин (етилового ефіру, бензину, етилового і метилового спирту, бензолу) в незаземлені резервуари, цистерни та інші ємкості;
• протікання рідини по трубах, ізольованих від землі, або по гумових шлангах (зі збільшенням швидкості витікання рідини величина заряду і його потужність збільшуються);
• очищення тканин, забруднених діелектричними рідинами, та подібних процесів;
• перемішування речовин у змішувачах. Фізіологічна дія статичної електрики залежить від звільненої під час розряду енергії й може відчуватися як слабкий, помірний, сильний укол або поштовх. Ці уколи й поштовхи безпечні, тому що сила струму статичної електрики дуже мала. Але такий вплив може призвести до тяжких нещасних випадків внаслідок рефлексного руху поблизу незахищених рухомих частин устаткування або падіння з висоти.
Атмосферна електрика — це явище природи, пов'язане із взаємодією електричних зарядів, що утворюються внаслідок електризації грозових хмар під час руху потужних повітряних потоків. Різні частини грозової хмари несуть заряди різних знаків. Найчастіше нижча частина хмари (повернута до землі) буває заряджена негативно, а верхня — позитивно. Тому, якщо дві хмари зближуються різнойменно зарядженими частинами, то між ними проскакує блискавка. Проте грозовий розряд може статися й інакше. Проходячи над землею, грозова хмара створює на її поверхні великі індукційні заряди, і тому хмара та поверхня землі уявляються як дві обкладинки великого конденсатора. Різниця потенціалів між хмарою і землею досягає величезних значень, що вимірюються сотнями мільйонів вольт, і в повітрі виникає сильне електричне поле. Якщо напруга цього поля стає досить великою, то утворюється блискавка, яка б'є в землю. Найнебезпечнішим є прямий удар блискавки, оскільки при цьому протягом Юс у каналі блискавки виникає струм силою 200—500 кА, розігріваючи його до 30-103 °С. Зустрічається також кульова блискавка, яка з'являється одночасно з лінійною недалеко від місця її удару. Вона має вигляд вогняної кулі діаметром 10-20 см, пересувається горизонтально зі швидкістю кілька метрів за секунду. Зникаючи, кульова блискавка вибухає, що спричинює руйнування та пожежу.
Розряд атмосферної електрики — блискавка — може завдати людині та довкіллю великої шкоди, якщо не вжити заходів щодо захисту від неї й не виконувати правила поведінки під час грози.
Особливо небезпечними умовами вважають підвищену вологість повітря, наявність хімічно активного середовища, які руйнують ізоляцію.
Особливості ураження електричним струмом
Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Електротравматизм — це явище, що характеризується певною сукупністю електротравм.
Електротравма — це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.
Електротравматизм порівняно з іншими видами травматизму має деякі відмінні особливості. Електротравматизм складає близько 1 % від загальної кількості усіх нещасних випадків на виробництві. Але серед нещасних випадків зі смертельними наслідками електротравми складають близько 40 %, посідаючи одне з перших місць, причому близько 90 % смертельних уражень електричним струмом трапляється в електроустановках з напругою 127-380 В.
Основними причинами нещасних випадків, пов'язаних з обслуговуванням електричних мереж і електроустановок, вважають:
• допуск до роботи осіб, які не мають кваліфікаційної групи з електробезпеки;
• допуск до роботи осіб, які не знають приміщень і зовнішніх установок за ступенем небезпеки ураження електрострумом;
• роботу на електроустановках і електроінструментом без заземлення, занулення, без перевірки опору ізоляції в мережах споживачів електроструму;
• роботу без зняття напруги, без засобів колективного та індивідуального захисту; • роботу без наряду-допуску;
• нерегулярне навчання та переатестацію персоналу, який обслуговує електромережі та електроустановки;
• допуск до роботи осіб без медичного огляду;
• початок роботи без попередньої перевірки відсутності напруги, розширення зони робочого місця.
До нещасних випадків призводить також застосування в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки напруги понад 42 В.
Особливості електротравматизму:
• організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;
• електротравма може виникнути без безпосереднього контакту зі струмопровідниками, частинами устаткування (ураження через електричну дугу, крокову напругу тощо);
• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричинює ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).
ТЕМА 3 (4 години): "Основи пожежної безпеки. Вибухонебезпека виробництва і вибухозахист".
25.10.2021 Тема уроку "Загальні відомості про великі виробничі
аварії. Вплив техногенних чинників на екологічну
безпеку та безпеку життя і здоров'я людей".
Контрольна робота
ПИТАННЯ ДО ТЕМИ
1. Назвіть характерні причини виникнення пожеж.
2. Які ви знаєте пожежонебезпечні властивості речовин?
3. Наведіть приклади організаційних та технічних протипожежних заходів.
4. Назвіть способи припинення горіння.
5. Наведіть приклади легкозаймистих і горючих рідин.
6. Охарактеризуйте таку властивість матеріалів, як вогнестійкість.
7. Які вогнегасильні речовини ви знаєте?
8. Яка буває пожежна техніка для захисту об'єктів?
9. Назвіть правила користування вогнегасниками.
10. Розкажіть про організацію пожежної охорони у вашій галузі.
25.10.2021 Тема уроку "Організація пожежної охорони в галузі.
Стан та динаміка аварійності в світовій індустрії".
Гасіння та профілактика пожеж на об'єктах галузі
Протипожежний захист у галузі — комплекс інженерно-технічних заходів, спрямованих на створення пожежної безпеки об'єктів і споруд.
Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські та інші приміщення і споруди виробництв і організацій обладнуються засобами автоматичної системи пожежної сигналізації, первинними засобами пожежогасіння, вогнегасниками, ящиками з піском, установками пожежогасіння, автоматикою для виявлення і запобігання пожеж.
При виникненні пожежі або загоранні на будь-якій ділянці підприємства негайно оголошується пожежна тривога та сповіщається пожежна охорона. Найчастіше для цього використовується телефон.
Про пожежу доповідають чітко, називаючи адресу підприємства та прізвище того, хто робить повідомлення. Одночасно з повідомленням про пожежу працівники вживають заходів щодо її ліквідації та евакуації людей з приміщення, а також заходів щодо посилення охорони об'єкта. Для гасіння пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння, що є на підприємстві.
Правила пожежної безпеки передбачають:
• спеціальні заходи для окремих процесів виробництва, невиконання яких може призвести до пожежі;
• визначення місця для паління та місць, де використання відкритого вогню заборонено;
• встановлення порядку і норм зберігання пожежо- і вибухонебезпечних речовин та матеріалів;
• визначення обов'язків працюючих і порядку дій у разі виникнення пожежі. У приміщеннях цехів та дільниць усі проходи, евакуаційні виходи, коридори, тамбури, підходи до обладнання, засобів пожежогасіння, засобів зв'язку повинні бути вільними.
Технологічне обладнання за нормальних умов праці має бути пожежобезпечним. Забороняється працювати на несправному обладнанні.
Не можна допускати контакту речовин і матеріалів, взаємодія яких призводить до горіння, вибуху або утворення горючих чи токсичних газів.
Приміщення цеху може обігріватися лише приладами центрального або повітряного опалення.
На підприємствах, в установах згідно з Положенням «Про добровільні пожежні дружини (команди)» для проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їхнього гасіння створюється пожежна служба.
21.10.2021 Тема уроку "Організаційні та технічні протипожежні заходи.
Пожежна сигналізація".
Організаційні та технічні протипожежні заходи
Пожежна безпека — це стан об'єкта, за якого вилучається можливість пожежі. У разі виникнення пожежі вживаються необхідні заходи щодо усунення негативного впливу небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальні цінності.
Протипожежний режим — це комплекс встановлених норм і правил поведінки людей, виконання робіт і експлуатації об'єкта, спрямованих на забезпечення пожежної безпеки. Пожежна безпека на об'єктах народного господарства забезпечується організаційними, технічними заходами і протипожежним захистом.
До організаційних заходів належать:
• розробка правил, інструкцій, інструктажів з протипожежної безпеки;
• організація інструктування і навчання робітників та службовців;
• здійснення контролю за дотриманням встановленого протипожежного режиму всіма працюючими;
• організація добровільних пожежних дружин та пожежотехнічних комісій;
• щоденна перевірка протипожежного стану приміщень після закінчення роботи;
• розробка і затвердження плану евакуації й порядку оповіщення людей на випадок виникнення пожежі;
• дотримання належного протипожежного нагляду за об'єктами;
• організація перевірки належного стану пожежної техніки та інвентарю.
До технічних заходів належать:
• дотримання пожежних норм, вимог та правил при влаштуванні будівель, споруд, складів;
• підтримання у справному стані систем опалення, вентиляції, обладнання;
• улаштування автоматичної пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожеж та пожежного водопостачання;
• заборона використання обладнання, пристроїв, приміщень та інструментів, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки;
• правильна організація праці на робочих місцях з використанням пожежонебезпечних інструментів, приладів, технологічних установок.
Протипожежна автоматика та пожежна сигналізація
Засоби протипожежної автоматики поділяють на дві основні групи:
• установки автоматичного пожежогасіння;
• установки автоматичної пожежної сигналізації.
Установки автоматичного пожежогасіння, залежно від вогнегасильного складу, можуть бути:
• водяними;
• порошковими;
• пінними;
• газовими;
• хладоновими.
Для гасіння пожеж на підприємствах застосовують стаціонарні водяні установки автоматичного пожежогасіння. Ця установка складається з мережі водопроводів, запасних резервуарів, насосної станції, водозабірних споруд. На трасах трубопроводів як зовнішньої, так і внутрішньої мережі змонтовано пожежні крани, до яких приєднують рукави з брандспойтами. У приміщеннях, де зберігаються горючі матеріали, споруджують спринклерні або дренчерні установки. Це система трубопроводів, що розташовані під стелею приміщення і обладнані зрошувальною системою. Спринклерна установка завжди заповнена водою під тиском 0,4 МПа. Спринклерні зрошувачі вмикаються автоматично, якщо у приміщенні виникає пожежа і температура повітря підвищується до граничної межі. Всі зрошувальні головки мають спеціальний легкоплавкий замок, який, нагріваючись до температури (72, 93, 141 °С) плавиться і відкриває отвір, з якого вода у вигляді 63 зрошувального факела подається до зони горіння. Спринклерні установки обладнані також сигнальним пристроєм для визову пожежної команди. Дренчерна установка подібна до спринклерної, але має зрошувальні головки відкритого типу. Дренчерна установка вмикається вручну або за допомогою автоматичного пристрою.
Пожежна сигналізація використовується для виявлення і подачі сигналу про пожежу та виклику пожежних команд.
Основними елементами пожежної сигналізації вважають:
• повідомлювачі (сигнал тривоги про пожежу), які встановлюються всередині споруди або поза нею;
• приймальні апарати або установки, контрольно-приймальні пульти для приймання і фіксації сигналів від повідомлювачів, а також контролю справності повідомлювачів та ліній зв'язку;
• повітряні або кабельні лінії, які з'єднують повідомлювачів з пожежною службою (найчастіше це звичайний телефонний зв'язок за номером 01). Пожежна сигналізація буває:
• променева, за якої кожен повідомлювач приєднується до окремої пари проводів; • кільцева, де всі повідомлювачі приєднуються до одного загального проводу (кільця).
Пожежні повідомлювачі можуть бути автоматичні та ручні.
Автоматичний повідомлювач — це прилад оповіщення, який реагує на характерні фактори пожежі: дим, радіаційне випромінювання, підвищення температури.
Радіоізотопний повідомлювач реагує на ультрафіолетове випромінювання.
Димові повідомлювачі працюють на фотоелементах або іонізаційних камерах.
Ручний пожежний повідомлювач — це повідомлювач, який приводиться в дію ручним способом.
Всі пожежні повідомлювачі з'єднані лініями зв'язку із пожежним приймальним пультом. Пульт постійно контролює справність пожежних повідомлювачів і ліній зв'язку (обрив, коротке замикання, несправність або відсутність пожежного повідомлювача). У випадку спрацьовування пожежного повідомлювача від пожежі на пульті вмикається внутрішня світлова і звукова сигналізація «Тривога». Якщо є зв'язок пожежної станції з пожежною частиною, сигнал «Тривога» подається автоматично і до пожежної частини. У населених пунктах, на підприємствах, організаціях є телефонний зв'язок з пожежною частиною, який входить до системи пожежної сигналізації.
18.10.2021 Тема уроку "Характерні причини виникнення пожеж.
Пожежонебезпечні речовини".
Характерні причини виникнення пожеж
За даними щорічних аналізів, які проводить Міністерство внутрішніх справ України, основними причинами пожеж на підприємствах є такі:
• порушення пожежних норм і правил у технологічних процесах виробництва;
• неправильне облаштування систем опалення, вентиляції, електроустаткування;
• порушення норм і правил зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів;
• порушення правил користування електрообладнанням;
• невиконання протипожежних заходів щодо обладнання пожежного водозабезпечення, улаштування пожежної сигналізації, забезпечення первинними засобами пожежогасіння;
• використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп, паління у заборонених місцях;
• погане знання персоналом основ пожежної безпеки;
• порушення вимог протипожежного інструктажу під час виконання робіт.
Пожежонебезпечні властивості речовин
За здатністю горіти у повітрі (горючість) всі речовини поділяються на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поділяють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.
Негорючі речовини — це такі, що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин відносять газоподібні (азот, хлор); рідкі (воду, перекис водню, соляну кислоту); тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів); матеріали неорганічного походження, природні та штучні.
Важкогорючі речовини — це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин відносяться вогнезахиспі горючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні розчини спиртів).
Горючими називаються речовини, що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення. До таких речовин відносять газоподібні (водень, окис вуглецю, природний газ, метан); рідкі (бензин, гас, толуол, спирти); тверді (деревина, пластмаса, натрій, калій, барій).
До важкозаймистих відносять горючі речовини, які під час зберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не займаються навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енергії (полум'я сірника, іскри, розжареного електропровода). До легкозаймистих відносять горючі матеріали, які на відкритому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістірол, пінополіуретан).
Пожежна небезпека у навчальних майстернях, фізико-хімічних та електротехнічних лабораторіях, кабінетах навчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів і реагентів, які застосовуються, а також змістом навчальних занять, які проводяться.
Основними причинами пожежної небезпеки в кабінетах і лабораторіях є такі:
• досліди, які супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл;
• досліди з демонстрації вибухів різних газів і пари:
• необережне поводження з вогнем, вогненебезпечними рідинами;
• неправильне зберігання вогненебезпечних рідин. Самозайматися можуть ганчірки та клоччя, просочені мастилами.
Вогне- і вибухонебезпечні речовини потрібно зберігати загальною кількістю не більше 3 кг у спеціальній металевій тарі — ящику, встановленому якомога далі від усіх нагрівальних приладів і можливих виходів. Реактиви, інші речовини та матеріали, сукупне зберігання яких може спричинити акумуляцію тепла, утворення пожежонебезпечних концентрацій або бути імпульсом для самозапалювання, потрібно зберігати окремо у вогнетривких шафах у відповідній упаковці. На банках, бутлях та іншій тарі з хімічними речовинами повинні бути чіткі написи із зазначенням їх найхарактерніших властивостей: «Вогненебезпечні», «Отруйні», «Хімічно активні» тощо.
У лабораторіях, майстернях, кабінетах працювати учням з пожежонебезпечними речовинами дозволяється тільки під наглядом і керівництвом викладача або лаборанта. Меблі та обладнання у приміщеннях мають бути встановлені так, щоб вони не заважали евакуації людей на випадок пожежі. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежонебезпечними речовинами, повинні знаходитись у належному стані, а при роботі з кислотами та іншими активними речовинами бути стійкими до їхньої дії. Всі приміщення мають забезпечуватися засобами пожежогасіння відповідно до встановлених норм. Перед проведенням учнями дослідів викладач повинен пояснити можливі причини пожежної небезпеки і профілактичні заходи. Забороняється виливати легкозаймисті й горючі речовини в каналізацію.