Тема. Література рідного краю. Літературно- мистецька Сумщина. Збірник віршів «Співи Сіверщини» Є. Гончаренко

Мета. : ознайомити учнів з поетичними творами Євгенії Гончаренко, самобутністю поліського краю;

розвивати уміння і навички самостійно здобувати знання, працювати над текстами поетичних творів, логічне мислення та географічну культуру ;

виховувати почуття любові і глибокої шани до рідного краю, до звичаїв, традицій, до своїх видатних земляків, повагу до людей праці.

Тип уроку: Інтегрований урок (українська література, географія). Засвоєння нових знань.

Форма проведення. Урок – захист

Обладнання: карта Сумської області, кролевецькі рушники, відеопрезентації, збірка віршів Є. Гончаренко , вірші дітей про Україну.

Проблема уроку. Проблема збереження та розвитку літературних, культурних надбань рідного краю.

Хід уроку

1. Організація класу,повідомлення теми і мети уроку

2. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Добрий день, діти!Я дуже рада, що ви зібралися в класі в повному складі. До сьогоднішнього уроку ви об єдналися в дві групи: шанувальників літературної спадщини Сумщини і знавців географіїї. На знак готовності ви повинні були підготувати яскраві матеріали (презентацію), доведіть свою готовність.

3.Вивчення нового матеріалу

1. 1 група - географи

(Перегляд відео про Сумщину)- презентація учнів

Наша рідна Сумщина

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні. У кожної людини є свій маленький, рідний куточок. Край, де вона народилася. Наша маленька батьківщина – це Сумщина. Чудова і неповторна природа моєї місцевості. Ми любимо свій край і будемо завжди милуватися чудовими краєвидами та історичними місцями Сумщини. Проте головним багатством Сумщини є її умілі, роботящі люди. Тут живуть красиві, працьовиті люди. Це вони захищали і розбудовували нашу землю, творили її славу. Багато мешканців та уродженців Сумщини прославили наш рідний край, як в Україні так і за її межами. За свої трудові здобутки отримали визнання: композитор Д.Бортнянський, сім'я Харитоненко, фізик А. Іоффе, письменник О. Вишня, педагог А. Макаренко, льотчик І. Кожедуб, олімпійський чемпіон з легкої атлетики В. Голубничий, оперний співак А.Мокренко, актриса А. Роговцева та інші. Ми щасливі, що народилися і проживаємо саме тут. Адже дуже любимо рідний край! Кожному птаху своє гніздо миле!

1. Прослуховування «Пісня про рушник»

Слово вчителя. Пісня ця зачаровує прекрасними словами поета А.Малишка і не менш прекрасною музикою Платона Майбороди. І захоплює вона уже не одне покоління людей, бо її мелодія, слова перегукаються з найріднішим, найближчим для кожної людини образом рідної людини – образом матері, яка дарує своєму сину, виряджаючи його в далеку дорогу життя – вишитий рушник, як символ материнського благоговіння, любові. Рушник на стіні - давній звичай. Не було, здається, жодної оселі, котру не прикрашав би рушник.

2. (Діти виходять з хлібом-сіллю на рушнику)

1-й. Рушник з давніх-давен був своєрідним обличчям оселі, відтак і господині. В тому, скільки і які були рушники, створювалась думка про жінку, її дочок. І завжди цінувалися рушники справжніми пошанувачами.

2-й. Вишитий рушник створював настрій, був взірцем людської працьовитості. З рушником ушановували появу немовляти в родині, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого, шлюбували дітей, зустрічали рідних і гостей; проводжали людину в останню путь. Молодята на весіллі ставали на рушник. Про це співалося в давній українській пісні.

3-й. Рушник і хліб – одвічні людські символи. Хліб на рушникові був в усі часи високою ознакою гостинності.

Рушник на стіні, давній звичай. Не було, здається, жодної оселі, котру не прикрашав би рушник.

Славиться земля Сумщини кролевецькими рушниками

3. (Повідомлення про кролевецький рушник) (Додаток 1)

Кролевець здавна вважається центром поліського ткацького мистецтва. Кролевецькі рушники приваблюють урочистою святковістю, красою і монументальністю візерунків, що яскріють червоним кольором на білому тлі. Ткацький промисел в Кролевці був розвинутий ще з часу заснування міста (1601 р.). Видатні майстри другої половини XVIII ст. виготовляли квітчасті килими, рушники, ткані червоним по білому, вибійку із зображенням птахів, квітів, ромбів. У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів. Наприкінці XIX ст. візерункове ткацтво стало кустарним промислом. Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники здобули в XIX ст.

Історія залишила деякі імена ткачів, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну манеру виконання. Це Настя Іваницька, Петро Бідний, Лаврентій Ринда та його син Євтихій, онуки Іван та Василій. Для кролевецьких рушників характерним є використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом.

На давніх рушниках кролевецьких майстрів поширені стилізовані квіткові мотиви, восьмикінцеві розетки, медальйони, півні, журавлі. Цвітуть «дерева життя», вазони з квітами. Улюбленими були малюнки так званих «свічників», з яких, піднімаються вгору червоні квіти. Поширені були так звані «орляні» рушники із двоголовими орлами. Як варіант траплялись також двоголові орли з опущеними крилами. Згідно з твердженням етнографа та археолога Хведора Вовка, зображення царського герба хронологічно відповідало візерункам гербів на грошах^[1].

На початку XX ст. з’являються новації: поширюється хрестиковий шов, у вишивку разом із фабричними нитками проникає поліхромія, з’являються нові сюжети, зокрема жанрові сцени.

В радянські часи в місті працювала фабрика, на якій працювало близько 800 осіб. Кролевецька вишивальна мануфактура в ці часи не цуралась демонстративного прославлення щасливої радянської дійсності. Можливо, якраз завдяки такій прагматичній провладній мімікрії цей традиційний промисел дійшов до наших часів, а не був знищений.

(Звучить повільна музика)

Слово вчителя. Славетна Шосткинщина, сіверський край…Тут зросло не одне покоління справжніх українців. Славиться вона зеленими лісами, багатими полями, щирими працьовитими людьми. Чи не тут зростав славетний Іван Кожедуб? Хіба не звідси пішов захищати свою землю від ворогів у далекому 41-ому Великоконь Григорій? Саме тут родиться українське слово Ігоря Чумака…

4. (Відео про Шостку)

5. Розповідь учня про поетесу-землячку Євгенію Гончаренко

(випереджувальне завдання)) (Додаток 2)

6. 1 група –літератори

(Звучить повільна музика, учні читають поезію)

Читець 1. Люба Шостка спить у сні невиннім,

Тьохкають у сквері солов ї.

У старім дуплі дрімає днина.

Оживають ранки золоті.

Місяць сяє в зорях синьооких,

На сухі шляхи проміння ллє.

Вітрик весняний не дує поки,

горобинове гілля не б є. («Шостка спить»)

2 читець. Моя земля чарує співом,

Живою треллю солов я.

О, як люблю казкове диво,

Коли засніжені поля.

О, як люблю вербу плакучу,

Яка в тумані п є з Десни.

Люблю деснянські тихі кручі,

Повітря трепіт від луни. («Моя земля»)

3 читець. Там, де батьки мої зростали,

Берізки лагідно співали,

Річки, туманами повиті,

Красою тішили щомиті.

Там, де батьки мої зростали,

Шпаки мелодії складали.

Той милозвучний звук співання,

Послухати любили зрання. («Де батьки зростали»).

8.Бесіда.

- Діти, що об єднує всі ці поезії?

- 2 група – скласти сенкан до слова «Батьківщина»

- 1 група – скласти асоціативний кущ до слова «Батьківщина»

9.Аналіз поезій Євгенії.Гончаренко

(На партах перед учнями лежать поетичні твори поетеси. Діти виразно зачитують поезії, висловлюють своє ставлення до прочитаного, аналізують художнє світобачення автора).

10. «Дозвольте і мені взяти слово…» (Учні зачитують власні поезії, присвячені темі «Україна», звертаючи при цьому увагу присутніх на те, що надихнуло їх на написання.) (Додаток 3)

4.Підсумок уроку

Учитель. Як же відбувається процес збереження та розвитку літературно-мистецьких надбань Сумщини?

5.Оцінювання роботи учнів на уроці.

6 Домашнє завдання

Вивчити напам ять одну з поезій поетеси Євгенії Гончаренко.

1 група – презентація на тему «Кролевецький рушник»

2 група – укласти збірку учнівських віршів .

Додаток 2

Євгенія Василівна Гончаренко

Народилась 8 грудня 1949 року у місті Шостка Сумської області в родині службовця. Закінчила ЗОШ №11.

З 1967 р. п'ять років працювала на казенному заводі «Зірка» лаборантом Ц З Л. В 1977 році закінчила Київський інститут харчової промисловості. За спеціальністю - інженер-технолог хлібопекарного, макаронного і кондитерського виробництві.

Вірші пише зі шкільних років. У 2000 році у видавництві «Слобожанщина» м. Суми вийшла перша збірка віршів «Луна душі». У 2003 році у видавництві «Сіверщина» м. Шостка – «Казки для школяриків», «Вірші та казки про звірів і птахів», «Пісні – вірші». У 2003 році – «Новели та оповідання», роман «Така доля», збірки віршів: «Безмовність печалі», «Сестриці», «В лісі», «Моє Полісся». У 2005 р. - роман «Кам’янистий шлях», збірка віршів: «Наостанці». У 2006 році – «Оповідання», «Вірші і казки для дітей». У 2007 році - роман «Соломійка», казка «Пригоди бобренятка». Друкується в місцевій пресі.

Її твори дивують своєю різножанровою палітрою: вірші, пісні, романи, оповідання, новели, казки і вірші для дітей. Ілюстровані нею самою книжки вона дарує відділам освіти, культури, школам і бібліотекам міста Шостка та в інших містах України.

Основна тема її творів - краса природи мальовничого Полісся, краса землі свого безжурного дитинства, стосунки між сучасними людьми і їх філософія буття.