Художнє осмислення трагедії українського народу в роки ІІ Світової Війни

Художнє осмислення трагедії українського народу в роки ІІ Світової війни в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

Мета. Навчальна: проаналізувати, як відтворені на сторінках твору події Великої Вітчизняної війни, визначити тематику, проблематику твору, особливості авторського задуму.

Розвивальна: розвивати критичне мислення, уміння аналізувати, працювати з додатковою літературою.

Виховна: виховувати почуття патріотизму та національної гідності.

Обладнання. Твір «Україна в огні», відео-хроніка про воєнні події, картки самооцінювання

Тип уроку. Інтегрований урок (українська література, історія України). Комбінований

Форма проведення. Урок-дослідження

Хід уроку

1.Організаційна частина.

(Учитель роздає учням листи –трикутники, на яких вони пишуть побажання)

2.Актуалізація опорних знань учнів.

Клас поділено на дві групи.

1 група – гроно до слова Довженко;

2 група - охарактеризувати тематику творів (тези)

3. Мотивація навчальної діяльності

1.Перегляд воєнної хронічки(Додаток 1)

Учитель. Поділіться вашими враженнями.

2.«Асоціативний кущ»

- Які асоціації у вас виникають зі словом «війна»?(Створення асоціативного куща)

3.Словникова робота

Війна – це організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо.

4.Повідомлення теми і мети уроку

1.Вступне слово.

Учитель. Багато лиха й катастроф зазнало людство на шляху розвитку. Та з усіх цих катастроф найстрашнішою стала війна. Багато разів приходила вона на землю, сіючи смерть і спустошення. Тисячі й тисячі гинули в її залізних обіймах на полях боїв, в окупації, у тилу від виснажливої праці та нестатків. Війна завжди вимагала від воюючих народів титанічного напруження всіх сил, як фізичних, так і духовних. Багато письменників приділяля цій темі немалу увагу. Не був винятком і О. Довженко.

Написати такий твір, як «Україна в огні» у той час – це подвиг для письменника. Чому він пішов на такий ризик? Яку думку хотів донести до людей? На ці питання відповідь ми зможемо дати, проаналізувавши зміст твору.

2.Літературознавча хвилинка

Теорія літератури (на дошці )

Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій низці подій і в якому досягається епічна широта охоплення зображуваної дійсності. Разом із тим у другій половині XX ст. набуло поширення інше значення цього терміна: наголос переноситься із слова «кіно» на слово «повість». Так, кіноповістю називають сценарій, зумисним чином перероблений для читання (при переробці вилучаються специфічні кінематографічні терміни, розширюються діалогічні сцени, уводяться ліричні відступи, граматичний теперішній час змінюється минулим тощо). Окрім того, кіноповістю називають повість, що створена із свідомою орієнтацією на певні кінематографічні прийоми оповіді (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів тощо).

5.Опрацювання навчального матеріалу

1.Інтерв ю з О. Довженком

- Шановний Олександре Петровичу! Як виник у Вас задум написати кіноповість «Україна в огні»?

- «Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю… Кому ж, як не мені, сказати було слово на захист свого народу, коли отака велика загроза нависла над нещасною моєю землею. Україну знає лише той, хто був… на її пожарах сьогодні… Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови… Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика… Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями…».

- Нам відомо,що для розгляду кіноповісті 31 січня 1944 р. було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП (б)?

- Так,тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Усе, що було злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла. Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості.

- Дякуємо за змістовні відповіді. До побачення.

2.Виступ літературних критиків.

Історія написання твору (Додаток 2)

3.Виступ істориків.

Історична довідка про період Великої Вітчизняної війни (Додаток 3)

4.Робота з текстом.

Учитель. З ясуємо, як автор описав історичні події, які важливі проблеми порушив у своєму творі.

(Клас поділено на 3 групи.)

1-а група. (Життя мирного населення в роки війни)

- Яка доля чекала на мирне населення з приходом фашистів?

- На прикладі яких персонажів автор описав долю жінок і дівчат у період окупації? Яке ставлення автора до них?

- Як оцінюють дівчата відступ радянських військ? Поясніть їх ставлення до них? Зачитайте приклади з твору.

- Чи змінила цих дівчат війна?

- Яким було ставлення до дівчат після повернення радянських військ? Зачитати приклади з твору.

2-а група.(Доля бійців і партизан у роки війни).

-Як боролися за визволення наших земель солдати?

- На прикладі яких персонажів автор показав їх сміливість і відвагу? Зачитайте.

- За що боролися партизани? Які люди йшли в партизани?

-Як автор ставиться до них? Доведіть рядками з твору.

3-я група.(Розповідь про німецьких завойовників)

- З якою метою прийшли німецькі завойовники на наші землі?

-Як ставилися окупанти до українців?

-З якою метою вивозили в Німеччину тисячі українців?

-Як ставилися німецькі солдати до українських жінок?

- Які звірства фашистів на українських землях описав О. Довженко?

5.Вибіркове читання

Робота в групах

Довженко-письменник не просто веде оповідь про події, він висловлює власне бачення причин поразок, зради, зневіри через ліричні відступи, аналітичні роздуми.

Група I

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про Україну.

Очікувані результати

«О українська земля, як укривавилась ти! Ріки кров'ю поналивано, озера слізьми та жалем… Степи гнівом утоптано та прокляттям, та тугою і жалем».

«Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах».

«Не стало прекрасного села. Не стало ні хат, ні садків, ні добрих лагідних людей. Одні тільки печі й печища біліли серед попелу й вугілля, та де-не-де висіли трупи на ушулах чи на грушах. Нікому було ні плакати, ні кричати, ні проклинати».

«Яка була любима незаймана річка! Вона стала невпізнанна. Вона була збезчещена, зґвалтована і сплюндрована ворогами».

Група II

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про українців під час війни.

Очікувані результати

«Звиклі до типової безвідповідальності, позбавленні знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу історії, що кликали їх до велетенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді з славних прадідів історії… Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі…».

«Довгі відходини, сум і горе важких утрат пригнобили всіх. Душі у людей були малесенькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя».

«З темних льохів, брудних ям, із-під зруйнованих печищ вилізали землистого кольору, чорні, погано одягнені люди… Якесь невимовне тавро жаху й скорбот і того, що лежить за межами обурення і відчаю, упало на них, закарбувалось і довго-довго не зникне вже, як прокляття долі, до самої їх смерті».

Група III

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про бійців на фронті.

Очікувані результати

«Все віддали… Поквиталися з життям, з війною, з ворогами на всю силу. Не мудрували, не ховалися по резервах і тилах, не обростали родичами… на постах. Не видушували з малих своїх талантів великої користі, нехтували талантом, не любили виставляти напоказ ні в цілому вигляді, ні в пораненому, ні в яких доблестях, мало дорожили своїм — непоштиві, насмішкуваті й недбалі…».

Група IV

Знайти й прокоментувати останнє звернення до читача.

5. Рефлексія

- Поясніть назву твору. Чому, на вашу думку, автор саме так назвав свій твір?

- З якою метою він звернувся до теми війни?Що хотів цим сказати?

- Яких проблем торкнувся О. Довженко у кіноповісті «Україна в огні»?

6. Оцінювання

7. Домашнє завдання

За схемою розказати про долі сім ї Запорожців.

Створити презентацію до твору «Україна в огні»

Додаток 2

Історія написання твору

Задум написати твір про перший найтяжчий рік війни, рік відступу, з’явився у Довженка в той час, коли він дізнався про здачу німцям Києва. Довженко рвався на фронт, бо там умирала, але не здавалася його країна. Як кореспондент фронтової газети, він на власні очі побачив усі страхіття війни, народне горе. «Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую відступ, я бачу довгі-довгі дороги і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна. Вона плакала, гірко ридала, свою долю проклинала».

31 березня 1942 р. на Південно-Західному фронті Довженко написав статтю «Україна в огні» про воєнні злочини фашистів на території України.

Твір писався швидко, уривчасто, великими шматками, адже матеріалу було доволі. У прифронтовій смузі, в селі Померках, Довженко читав до півночі «Україну в огні» Хрущову. Бачив його захоплення твором, але не вірив самому собі, бо знав, що в кіноповісті є критичні місця, яких бояться «блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань», тому перепитував, чи не варто злагодити деякі гострі моменти, на що Микита Сергійович відповів, що не злагоджувати, а ще більше загострити треба. Та думка Хрущова швидко змінилася, коли Сталіну кіноповість не сподобалась — він заборонив її для друку і для постановки.

«Україну в огні» було надруковано лише 1966 р., через 10 літ по смерті автора.

Додаток 3

Історична довідка про період ІІ Світової війни

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз.

З перших днів війни на західних кордонах України розгорілися жорстокі кровопролитні бої. Битви перших тижнів війни завершилися катастрофічною поразкою радянських військ, які змушені були залишити значну частину України.

Протягом 1941—1942 рр. Україна була окупована фашистськими загарбниками й зазнала жахливих знущань. Німці взяли у своє володіння країну, щоб нещадно експлуатувати, змусити українців працювати на Німеччину. Передбачалося перетворити Україну на аграрно-сировинний придаток рейху, «життєвий простір» для колонізації представниками «вищої раси». До Німеччини вивозили сировину, метали, продовольство, твори мистецтва, музейні експонати й навіть родючі українські чорноземи. Оголосивши всі землі власністю Німецької держави, гітлерівці змушували все вирощене передавати окупаційній владі.

Жорстоких репресій зазнало сільське населення. У ході каральних заходів було зруйновано і спалено 28, тис. сіл і хуторів, залишилися без даху над головою

10 млн. людей. Убито й замучено 3,9 млн. цивільного населення.

Під час окупації України велася активна визвольна партизанська війна.

Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 5 партизанських з’єднань і близько 900 загонів, які лише до кінця 1942 р. знешкодили понад 50 тис. фашистських солдатів, влаштували 255 аварій поїздів, зіпсували 270 залізничних і шосейних мостів, знищили десятки військових та інших об’єктів противника.

У ході Другої світової війни Україна зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська країна.

Коли почалося звільнення України, німецькі війська застосовували тактику «випаленої землі», що означало знищення всього, що вони не могли забрати із собою.