Народні пісні України

Народні пісні – це не тільки велике національне надбання, візитівка нашої країни та культурний спадок для майбутніх поколінь, а й дієвий спосіб лікування душі та тіла. Їх створювали протягом століть. Найкращою перевіркою якості пісень став час. Найкращі пісні дійшли до нас незміненими, їх співали наші бабусі і співаємо зараз ми під час хвилин смутку та радості. Українські народні пісні підкорюють наші серця різмаїттям жанрів, стилю, тематики, глибиною змісту, красою та легкою для розуміння поезією. У народних піснях України закладена могутня сила. У них мудрість попередніх поколінь, яку хотіли донести до нас наші пращури. Якщо людина приділяє велику увагу пісні, відкриває для неї своє серце та залишає в душі місце для неї, це є кращим свідченням могутньої сили пісні.

Учені вважають, що пісні позитивно впливають на наші емоції. Пісні нашого народу можуть викликати щирі сльози і нестримну радість. Це закладене генетично, саме так пробуджується генетична пам’ять, яка зберігає відомості про сумні та радісні події, кохання і ненависть, тяжку долю народу.

Особливістю наших пісень є те, що поряд із сумом завжди з’являються ноти радості, надія на краще. Незважаючи на весь трагізм історичної долі, народні пісні могли підтримати людину, підняти їй настрій та надати додаткових сил для подальшого життя. Роки поневірянь, принижень, кровопролитних війн та прагнення незалежності надали народній творчості особливого колориту. У нашому пісенному фольклорі відбуваються тонкі перехрещення трагічного та комічного. Українські пісні різноманітні за жанрами. Особливим жанром народних українських пісень є побутові пісні. Цей жанр відображає особливості побуту українців, народні звичаї та історичні події, які мали вплив на побут простих селян.

Народні пісні України щиро та мальовничо розповідають про долю жінки та радості материнства. Жінка знаходиться на особливому місці в народній творчості. Особлива повага, шана та любов проливається поетичними струмочками. Розповісти про всю різноманіть народних пісень неможливо. Наша нація відрізняється співучістю. Кожна подія нашого життя супроводжується піснею, спрямованою на вшанування та збереження наших традицій та побуту. Опинившись у світі народної музики, ви зможете відчути все те, що відбувалося з українським народом протягом століть.

Проект

«Народні пісні мого села»

Душі криниця

Все посохло, все повіяло

Хоч ти, травко, зеленій.

Мене дома всі сварять,

Хоч ти, милий, пожалій

Пожалів би тебе, мила,

Якби думав тебе брать.

Через місяць, через другий

Я надумався бросать.

Не ті рози, що за садом,

А ті рози, що в саду.

Не той любить, що двох має,

А той любить, що одну.

Коли роза розквітала,

Ти старався ізорвать.

А як роза стала в’януть,

Ти старався притоптать.

Ти – козак-орел!

Ти – козак-орел, а я дівка красна.

Ти в саду гуляв, а я коня пасла.

Пасла я коня з вечора до ночі.

Упала роса на мої карі очі.

Упала роса, а мені байдуже.

Було б мені не любить з перших разів дуже.

Дівчино моя, пахучеє зілля.

Як буду женитися, приходь на весілля.

Не клич ти мене, не клич мого роду.

Та щоб ти женився щомісяця в году.

Ой там дівчинонька пшениченьку жала

1. Ой там дівчинонька пшениченьку жала,

Е-е-ой, пшениченьку жала

Кукіль вибирала.

2. Пшениченьку жала, кукіль вибирала,

Е-е-ой, да коню вороному

Під ноги бросала.

3. Коню вороному під ноги бросала,

Е-е-ой, да хлопцю молодому

Жалю завдавала.

4. Бросай, дівчинонько, пшениченьку жати,

Е-е-ой, да ходім у комору

Постіль білу слати.

5. Я й не постелюся та й не пригорнуся,

Е-е-ой, да не моє серденько,

Я й не обізвуся.

Да сію редьку чепурненьку

Да сію редьку чепурненьку,

Сію-висіваю.

Да рости, редько чепурненька,

На зиму сховаю.

Да росла редька чепурненька

Та й пішла у стовпці.

Да як я була молоденька,

Любили всі хлопці.

Да як я була молоденька,

Та й горя зазнала.

Да якась мене чужа жінка

Невісткою звала.

Да вона мене називала,

По воду ідучи,

Да вона ж мені віддавала

Від комори ключі.

Да не віддавай мені ключі,

Бо я їх загублю,

Та не зви мене невісткою,бо сина не люблю.

Дівчинонька незаможня

Дівчинонька незаможня,

Не влюбляйся в дворянина,

Бо й не можна.

Бо дворянин пізно ходить,

Не одну дівчиноньку

З ума зводить.

З ума зводить, ще й з розуму.

Оставайся, дівчинонько,

Тепер сама.

Не сама я остаюся,

Є у лузі кущ калини,

Прихилюся.

Кущ калини з віточками,

Не сама я остаюся,

З діточками.

Кущ калини мого роду,

Тепер мені , молодій,

Хоч у воду.

Зірву я квітку з винограду

Зірву я квітку з винограду,

Скажу, що вітер ізломив.

Я не забуду ті словечка,

Що мені милий говорив.

Говорив милий: « Ти , моя мила,

Ти, моя любов дорога,

Давай розійдемось з тобою,

Нехай полегша ворогам».

Чом не казав мені раніше,

Коли проводив перший раз.

Змучив дівчину, зсушив серденько,

Тепер ховаєшся в сотий раз.

Що за місяць, що за ясний…

Що за місяць, що за ясний,

Що за ясная зоря?

Що за милий безобразний,

Вечір прийде, п’ять нема.

А на шостий вечір прийде,

Та й питає, як діла.

А дівчина отвічає:

« На вулиці не була».

Ой, дівчино моя мила,

Слухай мене, молодця,

Я з другою дівчиною

Завтра піду до вінця.

Увійшла дівчина в церкву

Та й стала коло стіни.

Полилися в хлопця сльози

Іще більше, ніж її.

А священик це побачив

Та й питає молодця:

- Із якою дівчиною

Зараз підеш до вінця?

Чи з тією дівчиною,

Що за рученьку узяв,

Чи з тією дівчиною,

Що три роки прогуляв?

- Не з тією дівчиною,

Що за рученьку узяв,

А з тією дівчиною,

Що три роки прогуляв

Що за місяць, що за ясний…

Котився місяць із-за хмари,

Та й знов за хмару закотився.

Як освітив він ту долину,

Та й знов за хмару закотився.

А в тій долині є хатина,

Там часто вогник та й горить.

Там мати доньку научає,

Дочка заплакана сидить.

Ой доню, доню моя доню,

Ти в мене, донечко, одна.

Та не чекай козака з бою,

Його живого вже й нема.

Багато хлопців поверталось,

Багато декого нема,

Багато парочок побралось,

А ти сидиш чого одна?

І так затихла в них розмова.

Не чути матері й дочки.

А другий вечір у нелюба

В`язала дочка рушники.

В`язала, слізоньки втирала,

Згадала клятву, як клялась,

Любить до гроба обіцяла,

Та клятва ця не здійснилась.

Ой там у садочку соловей щебече

Ой там, у садочку соловей щебече

І кличе Оксану у гай погулять.

- Ой вийди, Оксано, вийди, чорноброва,

Тебе у гаю жде козак.

Оксана зозулею в гай полетіла,

Милому платок принесла.

Військову шинелю руками обвила

І гірко ридать почала.

Козак сів на коня, махнув хустиною,

А кінь копитами бряжчить.

Оксана шепоче: «Вернися, козаче,

Буду тебе вірно любить».

«Вернуся, вернуся тоді, моя мила,

Коли закінчиться війна.

Тоді будеш, мила, ти дуже щаслива

І вірна дружина моя».

Ой там у садочку соловей щебече

І кличе Оксану у гай:

«Ой вийди, Оксано, приніс тобі звістку –

Загинув твій любий козак».

Вітер з поля, хвиля з моря

Вітер з поля, хвиля з моря,

Ой да й довела любов до горя.

Світ-головонька крутиться,

Ой да й на плече орел садиться.

Ой ти, орле сизокрилий,

Скажи мені правдоньку, де мій милий.

А твій милий на роботі,

Ой да й у літейному заводі.

Що він робить да виробляє?

Ой да труби мідні виливає.

Росте в полі квітка

Росте в полі квітка, пече її сонце.

На землю квітка впаде.

Любив я дівчину, кохав її змалку.

Тепер же моя не буде.

Ти, сиза голубко, йди сядь коло мене,

Настав вже розлуки наш час.

Давай посумуєм, обнявшись з тобою,

Давай поцілую ще раз.

Ти прийдеш і сядеш ось тут, на цім місці,

Згадаєш про ласки мої,

Згадаєш про край той, куди я полинув,

І очі заплачуть мої.

І очі заплачуть дрібними сльозами,

І серце моє заболить.

Ой там десь далеко сокіл за горами.

Чи скоро сюди прилетить?

Летіла зозуля

Летіла зозуля з яру на долину,

З яру на долину, сіла на калину.

Сіла на калину, та й стала кувати,

Мені, молоденькій, жалю завдавати.

-Зозуле, зозуле, чого рано куєш,

Невже ти, зозуле, моє горе чуєш

-Коли б не чувала, то я б не кувала.

Твоя ненька вмерла, ти й досі не знала.

Приходжу до двору, майстри дошки стружать.

Підходжу до хати, а сестрички тужать.

Заходжу до хати, стала на порозі,

Забилось серденько, полилися сльози.

В хату ввійшла сестра, тихо запитала:

«Чи ти, сестро, чула, як зозуля кувала?

В той час, в ту хвилину мати помирала».

Ой за гаєм зелененьким

Ой за гаєм зелененьким,

Ой за гаєм зелененьким

Брала вдова льон дрібненький-2р.

Вона брала, вибирала,

Вона брала, вибирала,

Тонкий голос подавала-2р.

Там Василько траву косить,

Там Василько траву косить,

Йому вітерець доносить-2р.

Кинув косу додоленьку,

Кинув косу додоленьку,

А сам пішов додомоньку-2р.

На дубовий стіл схилився,

На дубовий стіл схилився,

Тяжко-важко зажурився-2р.

Ой ти, сину дорогенький,

Ой ти, сину дорогенький,

Чом сидиш, чом не говориш-2р.

Дозволь, мати, вдову брати,

Дозволь, мати, вдову брати,

Вдова вміє вшанувати-2р.

Не дозволю вдову брати,

Не дозволю вдову брати

Вдова вміє чарувати-2р.

Чарувала мужа свого,

Чарувала мужа свого,

Причарує й сина мого-2р.

Ой на горі, на високій

Ой на горі, на високій

Кучерявий дуб стояв.

Під тим дубом кучерявим

Козак дівча підмовляв.

Як підмовив він дівчину,

Легко скочив на коня:

-Будь здорова, чорноброва,

Бо я їду до вінця.

Як почула те дівчина,

Стала плакать і ридать.

Козакові шкода стало,

Став дівчину підмовлять.

Де ж ти бачив, мій миленький,

Щоб сухий дуб листя мав?

Де ж ти бачив, мій миленький,

Щоб багатий бідну брав?

В садочку гуляла

В садочку гуляла,

квіточку рвала,

Кидала й кидала

попід ворота.

Не смійся, козаче,

що я сирота.

Прийшов би ти сватать,

так я б не пішла.

Об`їхав Вкраїну

ще й три города,

Не знайшов кращої,

як тая сирота.

Стоїть дуб зелений

Стоїть дуб зелений,

Шумить він гіллями,

Шумить він гіллями, гуде.

Козаче, соколе, порадь, що робити,

Коли болить серце моє.

Ти ходиш до мене,

А любиш другую

І кажеш: «На ній оженюсь».

Так будь же ти проклят,люби ти другую,

А я піду з горя втоплюсь.

Утоплюсь, утоплюсь

У тій я криниці,

Де ти, милий, воду береш.

Ітимеш, проклятий, води набирати

І там моє тіло знайдеш.

Візьмеш моє тіло

Собі на коліна,

Заглянеш у вічі мої,

Згадаєш той вечір, згадаєш ті речі,

Як клявсь й присягався мені.

В неділю уранці

Усі дзвони дзвонять,

Козака до шлюбу ведуть.

А тую дівчину кладуть в домовину,

Що вчора втопилася тут.

Над тілом дитяти

Схилилася мати:

-Ой, донечко, доню моя,

Всі хлопці й дівчата ітимуть з гуляння,

А звідки тебе виглядать?

Кучерявая береза

Кучерявая береза

На яр похилилась.

Чом ти, милий, такий гарний?

Я в тебе влюбилась.

Я любила тебе тайно

З вісімнадцяти годов.

Кожну нічку я не спала,

Все думала про любов.

А в дванадцять годин ночі

Перший сон побачила:

Сняться мені карі очі,

Темно-русі волоса.

Постелю я постіль білу.

Спи, подушенько, сама,

А я піду подивлюся,

З ким мій миленький гуля.

Ой зацвіла ружа

Ой, зацвіла ружа, ой, зацвіла ружа

Ой, зацвіла ружа край вікна-2р.

Ой, мала я мужа, ой, мала я мужа,

Ой, мала я пияка-2р.

Він діла не робить, він діла не робить,

Він діла не робить, тільки п’є -2р.

А прийде додому, а прийде додому,

Жінку б`є-2р.

Не бий мене, муже, не бий мене дуже,

Бо та болить серце моє-2р.

Весільні обрядові пісні

Що під садом-виноградом

Що під садом-виноградом

Доріжка лежала.

Ой, люлі, ой, люлі,

Доріжка лежала.

Що тією доріжкою

Не їздять, не ходять.

Ой, люлі, ой, люлі,

Не їздять, не ходять.

Тільки пройшли та проїхали

Галоччині браття.

Ой люлі, ой люлі,

Галоччині браття.

Вони хвалять та вихваляють

Своєю сестрою.

Ой люлі, ой люлі,

Своєю сестрою.

Що в нас сестра та в нас сестра

Дуже та й розумна.

Ой люлі, ой люлі,

Дуже та й розумна.

Дуже та й розумна,

Красива із роду.

Ой люлі, ой люлі,

Красива із роду.

Поглянь, мати, та на мій посаг

Поглянь, мати, та на мій посаг,-2р.

Що усі дівки та й у косах сидять- у-у-у-

Що усі дівки та й у косах сидять,-2р.

А на мої та й роса впала –у-у-у

А на мою та й роса впала,-2р.

Щоб я її та й розчесала- у-у-у

Розчесала та й гребінкою,-2р.

Примочила та й горілкою- у-у-у

Примочила та й горілкою,-2р.

Не бути тепер мені дівкою –у-у-у

Не бути тепер мені дівкою,-2р.

А бути тепер мені жінкою –у-у-у

Як піду я на луги

Як піду я на луки-луки, -2р.

Наламаю я калиноньки.

Наламаю я калиноньки,-2р.

Зеленої, недоспілої.

Зеленої, недоспілої,-2р.

Гіркої, несолодкої.

Що й у полі жито

Що й полі жито,

Пополам з травою.

Ой, чи шкода буде

Вам, мамо, за мною.-2р.

Шкода, доню, шкода,

Аж серденько в’яне.

Ой хто ж мене, доню,

Смертоньки догляне.-2р.

Оставляю, мамо,

Найменшого брата.

Невесела буде

Вам без мене хата.-2р.

Невесела буде

Вам без мене хата.

Не будуть ходити

Хлопці та дівчата.-2р.

Вийшла за ворота,

Низенько вклонилась:

-Прощайте, сусіди,

Мо` з ким посварилась.-2р.

Що на горі та й на гірочці

Що й на горі та й на гірочці,-2р.

Там стояли дві подруженьки.

Одна одній дивувалися,-2р.

Що так рано нагулялися.

Що так рано нагулялися,-2р.

Що одна пішла, друга зосталася.

Що по полю, по широкому

Що по полю, по широкому,-2р.

У колодязі та й глибокому.

Там голуби та й купалися,-2р.

Купалися та й умивалися.

Там Оксаночка молодесенька-2р.

З голубами та й розмовляла.

Ви, голуби, та й сизенькі,-2р.

Стеліть мені та й доріженьку.

Стеліть мені та й доріженьку-2р.

Ліліями та й лілеями.

Ліліями та й лілеями,-2р.

Пахучими та й ромашками.

По небу місяць, по небу ясний

По небу місяць, по небу ясний,

По небу зіроньки горять.-2р.

Забула в матері спитаться,

Чи довго ввечері й гулять.-2р.

Мати спить, свіча палає,

Дочка з козаком гуляє.-2р.

Візьму я карти й погадаю,

Бо карти правду говорять.-2р.

Випала карта, валет виновий,

Ой то, мабуть, милий мій.-2р.

А коло нього дама хрестова,

Ой то ж суперниця моя.-2р.

Що в нашому да колодязі

Що в нашому да колодязі

золоті ключі.

Ой як мені набридло,

миленького ждучи.

Ждала рік, чекала другий,

не могла діждатись.

Примусила да чорним вороном

листа передати.

Летить ворон, летить чорний,

летючи, він кряче.

Переказуй да моїй милій,

хай вона не плаче.

Хай вона на плаче,

я тут не журюся.

Нехай вона да йде заміж,

я тут оженюся.

Бодай тебе й оженила

лихая година.

Зав`язала да мені ручки

малая дитина.

Зав` язала ж да мені ручки,

ніхто й не розв’яже

Ніхто мені да без милого

правдоньки не скаже.

Проект

«Іван Франко. «Збірка «Зів яле листя»

Перебіг уроку

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

* Робота з епіграфом. „Хвилини, в котрих я любив...

були, може найкращі і в моїм

житті – жаль тільки, що були це заразом

хвилини тяжкого болю, якого я дося зазнав, а не радості

І.Я. Франко

* Евристична бесіда.

- Кохання – почуття обов`язково взаємне?

- Якщо кохання не взаємне , хто в ньому нещасний – той, хто кохає, чи той, кого кохають?

- Чи може людина, що кохає без взаємності, бути щасливою у своєму коханні? Чи обов`язково ця людина – жертва?

Сьогодні на уроці об`єктом нашої уваги буде збірка Івана Франка «Зів`яле листя». З її допомогою ми спробуємо дати відповідь на питання : «Що є кохання для Івана Франка? Чому збірка «Зів`яле листя» має іншу назву- «Лірична драма»?

3. Аналіз збірки « Зів`яле листя».

*Вступне слово вчителя.

Молодість, весна і кохання! Три спокуси людського життя – три принадні сестри, увінчані квітами, вінчають молоде чоло людини… Де тільки появляються вони разом, там відразу є четверта – поезія , і коли б ми три перші уявили собі в матеріальних постатях, поезія була б полум`яним духом Пігмаліона, котрий оживляє їх.

( Виходить на сцену Іван Франко, сідає за стіл, бере книгу, починає читати…)

(Звучить музика, виходять учениці, читають напам`ять вірш « Тричі мені являлась любов»).

*Літературний критик

Кому ж сплів поет зі своєї любові, своїх затаєних поривів і мрій такий запашний вінок пісень? Це вінок людській любові, жінці-ідеалу, образ якої виношував він у серці з юних літ.

«Зів`яле листя» - збірка творів Франка. Це зразок інтимної лірики . Написана протягом 1886 – 1896 рр. Друга назва « Лірична драма». Збірка має три «жмутки», де розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя.

Перший «жмуток» передає трагедію нерозділеного кохання, його беззахисність, вразливість . Ліричний герой не хоче погодитись з тим, що його кохана йому відмовляє. Перший «жмуток» був присвячений першому коханню – Ользі Рошкевич.

*Бібліограф. (Повідомлення про Ольгу Рошкевич).

* Дослідник епістолярія. (Листування між Ольгою та Іваном, зачитування)

Він. І ти лукавила зо мною!

Ах, ангельські слова твої

Були лиш одблиском брехні!

І ти лукавила зо мною!

І непутящому мені

Затнули серце гризотою

Ті ангельські слова твої…

І ти лукавила зо мною!

Вона. Я не лукавила з тобою,

Клянуся правдою святою!

Я чесно думала й робила,

Та доля нас лиха слідила,

Що щирая любов долала,

Вона на лихо повертала.

Що чиста щирість говорила

Вона в брехню перетворила

Аж поки нас не розлучила.

Учитель. Кохання – безцінний дар і до того ж довічний : щаслива зустріч може мати трагічне завершення, кохану людину можна втратити, але назавжди залишиться пам`ять почуттів, котра іноді триваліша за саме кохання. Пам`ять першого кохання зостанеться з людиною на все життя, допоможе в нелегкій справі виховання власних почуттів.

· Літературний критик

Другий «жмуток» ліричної драми написаний переважно в народно-пісенній манері, тому багато віршів із другого «жмутка»стали улюбленими піснями та романсами( «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні?» та інші.) Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням розраду від них. Другий «жмуток» присвячений Юзефі Дзвонковській.

· Прослуховування пісні «Чого являєшся мені у сні?»

· Гра «Асоціація»

- Якого кольору цей вірш?

- Який його настрій?

- Що ви уявляли , слухаючи пісню?

· Бібліограф. (Повідомлення про Юзефу Дзвонковську)

· Дослідник епістолярія(листування поет з Юзефою)

· Читання поезії « Червона калино, чого в лузі гнешся?»

· Евристична бесіда за віршем.

- Уособленням чого є калина й дуб?

- Чому калина схиляється додолу, а не поривається до небесної блакиті?

* Літературний критик

Провідним мотивом третього «жмутку» є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. Він присвячений Целіні Зигмунтовській.

· Гра « Я – Целіна Зигмунтовська»

(Виходить панянка і похапцем відкриває конверт. Дістає листа і…

читає «За що, красавице, я так тебе люблю?....». Повільно сідає на стілець, зминає аркуш….(на фоні музики)

Франко, сидячи за столом, читає:

Так, ти одна моя правдивая любов,

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться,

Ти найтайніший порив той, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться.

(Встає із-за столу і підносить до свічки листа)

Тричі йому «являлась любов», тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі «невтишиму тоску».

· Бібліограф про Ольгу Хорунжинську.

· Читання поезі

4. Підсумок уроку

- Що є кохання для Франка?

- Чому збірку названо «ліричною драмою»?

- Кому адресовані згадані сьогодні вірші?

- Чому в цій збірці немає віршів, адресованих дружині поета?

- Чи буває кохання без страждання?

- Чи змогли б ви нерозділено кохати?

5. Домашнє завдання

- Визначити , за допомогою яких художніх засобів автор зумів передати свої почуття в поезіях.( Кожному учневі вказана поезія)

- Написати міні-твір на тему « Кохання – це щастя?

- Вивчити напам`ять одну з поезій Франка: «Чого являєшся мені у сні?», « Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Червона калино…»