ПОЛТАВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

НАКАЗ

27.08.2024                                                                                                            № 25 Г

Про затвердження алгоритму дій

учасників освітнього процесу

за сигналом «Повітряна тривога»

З метою забезпечення безпечного перебування учасників освітнього процесу та працівників  у НРЦ, відповідно до  статті 33 Кодексу цивільного захисту України та відповідно до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841, пункту 2 статті 25 Закону України «Про освіту», в зв’язку з військовою агресією Росії проти України

НАКАЗУЮ: 

1. Затвердити Алгоритм дій учасників освітнього процесу за сигналом «Повітряна тривога» (Додаток)

2. Яніні ГОРНОСТАЄВІЙ, заступнику директора з виховної роботи, Юлії КОНДРАТЕНКО, заступнику директора з навчальної роботи, довести Алгоритм дій учасників освітнього процесу за сигналом «Повітряна тривога» до відома усіх працівників НРЦ.                                                                                                    

                                                                                                   До 02.09.2024

3. Всім педагогам: довести Алгоритм дій учасників освітнього процесу за сигналом «Повітряна тривога» до відома усіх здобувачів освіти та  їхніх батьків.

                                                                                                   До 02.09.2024

4. Зої СТАРОВОЙТОВІЙ, Людмилі БОРЩ заступникам директора з господарської роботи, провести практичне відпрацювання дій технічних працівників НРЦ у разі оголошення повітряної тривоги.

                                                                                                        До 02.09.2024

5. Наталії РЄЗНИК, відповідальній за функціонування сайту НРЦ, розмістити на веб сайті НРЦ Алгоритм дій учасників освітнього процесу за сигналом «Повітряна тривога».                                                                                                                                До 02.09.2024

6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

 Директор                                                                         Любов СІЧКАР

З наказом ознайомлені:                         

 Додаток до наказу

                      №____від 27.08.2024 

Алгоритм дій учасників освітнього процесу за сигналом «Повітряна тривога»

     Алгоритм дій учасників освітнього процесу у разі оголошення сигналу «Повітряна тривога!» перед початком освітнього процесу.

   1. Працівники закладу, вихованці/учні, які під час оголошення сигналу «Повітряна тривога!» перебувають вдома або у дорозі до закладу освіти, слідують до найближчого укриття.

    У разі оголошення сигналу «Повітряна тривога!» під час прийому/ приходу вихованців/учнів до закладу освіти, вони разом з працівниками та батьками (супроводжуючими особами) слідують до укриття.

Відповідальна особа разом із педагогами скоординовує хід евакуації учнів з класу, групи до укриття.

  Під час «Повітряної тривоги!», у зв’язку з переміщенням всіх учасників освітнього процесу в укриття, вихованці/учні до закладу освіти не приймаються до оголошення сигналу «Відбій повітряної тривоги!». Якщо «Повітряна тривога!» триває більше години і після надходження сигналу «Відбій повітряної тривоги!»:

-        В шкільному відділенні НРЦ освітній процес автоматично (на цей день) переходить в дистанційний формат та розпочинається не пізніше, ніж через годину. Рішення щодо організації освітнього процесу приймає адміністрація закладу, про що інформує працівників, батьків. В умовах навчання з використанням дистанційних технологій учитель словесно оповіщає батьків здобувачів освіти про загрозу, негайно припиняє заняття та рекомендує пройти вдома у безпечне місце.

 -        Дошкільне відділення розпочинає свою роботу не пізніше ніж через годину. Рішення приймає адміністрація закладу, про що інформує працівників та батьків.

                            І. Алгоритм  дій відповідальних осіб у разі повітряної тривоги під час навчальних занять

1.  1. Учні, або цілі класи, вихованці дошкільних груп, які знаходяться на подвір’ї закладу, на прогулянці, під час сигналу тривоги повинні рухатися під наглядом педагога до укриття.

1.  2. В укритті потрібно, щоб вихованці та учні швидко та обережно зайняли свої місця. Після того як усі учні, вихованці займуть свої місця педагоги  повинні перевірити наявність усіх дітей і зробити про це відповідний запис в журналі.

1.  3. Підчас перебування в укритті,  педагоги та відповідальні особи повинні провести заходи, щоб заспокоїти дітей та всіх, хто знаходиться в ньому.

1.  4. Якщо батьки хочуть забрати під час тривоги дитину з укриття – педагогічний працівник не має права передавати їм дитину.

ІІ. Порядок дій педагогічного працівника за сигналом «Повітряна тривога»

2. 1. Перевірте вимкнення та знеструмлення всіх технічних засобів та освітлювальних приладів. Закрийте двері та вікна.

2.  2. Перевірте безпечність маршруту для евакуації .

2.  3. Евакуація здійснюється до укриття.

     Дії батьків до та під час повітряної тривоги:
• долучитися до каналу комунікації закладу освіти між адміністрацією закладу, класним керівником та учасниками освітнього процесу, щоб володіти оперативною та необхідною інформацією у разі повітряної тривоги;
• надати класним керівникам свої контакти, контакти тих, хто може забирати дитину зі школи, деталі стану здоров’я дитини, зокрема про особливі потреби дитини. Також поінформуйте дитину, щоб вона знала свій резус-фактор та групу крові, свої хронічні хвороби, а також ваші контакти.
• скласти евакуаційний рюкзак, в якій варто покласти записку від батьків, у якій вказано прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, адреса проживання, контакти батьків, сімейне фото (за можливості й, бажано, з підписами, хто на ньому зображений). Також варто зазначити в цій записці резус-фактор та групу крові дитини.

    Якщо під час повітряної тривоги дитина перебуває в закладі освіти
Батьки не можуть забрати дитину з укриття під час повітряної тривоги, а педагог, відповідно, не має права відпустити дитину з укриття навіть на прохання батьків. До завершення повітряної тривоги дитина повинна залишатися в укритті. Адже так батьки наражають на небезпеку і себе, й дитину.
Вихід із захисної споруди здійснюється тільки якщо надійшла інформація про відсутність небезпеки (після уточнення ситуації в районі споруди), а також у випадках вимушеної евакуації.

Вимушена евакуація зі споруди фонду захисних споруд проводиться, якщо:
• відбулося пошкодження споруди, що виключає подальше перебування в ній осіб, які укриваються;
• відбулося затоплення споруди;
• сталася пожежа у споруді та утворилися в ній небезпечні концентрації шкідливих газів;
• було досягнено граничних параметрів внутрішнього повітряного середовища, наприклад, в укритті суттєво знизився рівень кисню або у повітря є якісь небезпечні речовини.

Лише після завершення тривоги, налаштування комунікацій та запуску роботи громадського транспорту діти можуть повертатися додому. Класні керівники в такій ситуації обов’язково мають поцікавитися, чи дісталася дитина додому.

     Якщо повітряна тривога трапилася дорогою до/із закладу освіти:
• оберіть із дитиною безпечний шлях до школи та у зворотному напрямку (тобто складіть своєрідний маршрут руху), далі оберіть укриття, які  ви зможете  використовувати дорогою в разі сигналу повітряної тривоги;
     Якщо учасники освітнього процесу не встигли добігти до укриття під час обстрілу:

• негайно перейти в приміщення без вікон або скористатися правилом двох стін (перша стіна бере на себе силу вибуху, друга – руйнування);
• якщо виникла пожежа чи пошкодження будинку – зателефонувати 101, вказавши точну адресу, поверх та покинути небезпечне місце;
• якщо в будинку стався вибух – слід якнайшвидше самостійно залишити будівлю та залишити двері відчиненими, щоб рятувальники не зрізали їх.

    Дії технічного персоналу під час сигналу «Повітряна тривога»:

-        Припинити будь-які роботи.

-        Вимкнути споживачі електроенергії та газові котли.

-        За можливості, прослідувати до найближчого укриття.

-        У разі відсутності найближчого укриття, скористатися правилом двох стін.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Директор Полтавського 

навчально-реабілітаційного центру

                                      Л.І. Січкар

ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ

1.

Працівники НРЦ повинні працювати якісно і сумлінно, дотримуватись дисципліни праці і виконувати правила внутрішнього розпорядку; вчасно приходити на роботу; дотримуватись в точності і без всяких порушень встановленої норми робочого дня, не займатися сторонніми справами і не відволікати від роботи інших працівників. Своєчасно, точно і старанно виконувати розпорядження адміністрації. Берегти власність НРЦ: устаткування, посібники та ін. підтримувати чистоту в закладі; дотримуватись правил санітарії і протипожежної охорони, передбачених відповідними інструкціями; вміти користуватися вогнегасниками. Бути завжди уважними до дітей, ввічливими з членами колективу і батьками.

На прогулянках педагоги створюють безпечні умови для різноманітних видів рухової активності дітей у відповідності з їх віковими та індивідуальними особливостями. Уважно спостерігають за самопочуттям кожної дитини на прогулянці. На територію НРЦ заборонено заїжджати автомобілями, крім завезення продуктів харчування та матеріальних цінностей, та з дозволу директора.

2.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці Центру з участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше від тримісячного заробітку.

2.1.

Коло обов'язків (робіт), що виконує кожен працівник за своєю спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, визначається посадовими інструкціями, затвердженими в установленому порядку тарифно-кваліфікаційними довідниками посад службовців і тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт і професій робітників, положеннями і правилами внутрішнього розпорядку навчально-виховного комплексу.

У НРЦ для вихователів за погодженням з профкомітетом встановлений робочий тиждень з двома вихідними днями, а для інших педагогічних працівників і обслуговуючого персоналу робочий тиждень визначається графіком роботи.

Час початку і закінчення роботи встановлюється у відповідності з режимом робочого дня і затверджується директором. Робочий час педагогічних працівників визначається навчальним розкладом, графіком роботи. Тривалість робочого дня обслуговуючого персоналу і робітників визначається графіком змінності, який складається відповідно до встановленої тривалості робочого часу на тиждень. Вихователі та помічники вихователів залучаються до роботи у загальновстановлені вихідні та святкові дні.

На бажання працівника, який працює у святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Правила внутрішнього розпорядку мають за мету забезпечити укріплення дисципліни праці, правильну організацію роботи і безпечні умови праці, повне раціональне використання робочого часу, підвищення продуктивності праці якості виховання і навчання дітей в НРЦ.

Працівники НРЦ призначаються і звільняються з займаної посади, а також переводяться на іншу посаду директором НРЦ. При прийомі на роботу директор вимагає від поступаючого віддати трудову книжку, пред'явити паспорт і довідку про стан здоров’я.

Від осіб, які влаштовуються на педагогічну роботу, вимагається надати документи про закінчення педагогічного учбового закладу. Зарахування осіб роботу в НРЦ оформлюється наказом директора НРЦ.

Особам, які поступили на роботу вперше, виписується трудова книжка не пізніше 5 днів після прийому на роботу.

Працівники НРЦ при звільненні за власним бажанням повинні попереджати про це адміністрацію у двотижневий термін. Адміністрація не має права затримувати процес розрахунку і звільнення від роботи за власним бажанням.

В день звільнення директор НРЦ повинен видати працівнику його трудову книжку з внесеним у неї записом про звільнення і провести з ним кінцевий розрахунок.

2.2.

Власник, або уповноважений ним орган зобов'язаний уживати заходів щодо полегшення й оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, позитивного досвіду з охорони праці.

Для виконання охорони праці існують такі обов'язки працівника:

-             знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту;

-             дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку НРЦ;

-             проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

-             співпрацювати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильні заходи щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, що створює загрозу його жаттю чи здоров'ю людей, які його оточують, і навколишньому середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

  Працівників, які за станом здоров’я потребують надання легшої роботи, директор повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово (якщо є така) або без обмеження строку. Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню проводяться згідно з законодавством. На час зупинення роботи в НРЦ, за працівником зберігається місце роботи.

Працівники проходять медичний огляд раз у пів року.

Навчання з питань охорони праці проводяться під час проведення планових, позапланових, та інших інструктажів. Теми занять розробляються відповідно до тем інструктажів.

3.

Будівництво НРЦ базується на принципі групової ізоляції. У процесі експлуатації закладу слід звертати увагу на чистоту віконного скла, тому що запилене скло затримує 30 - 40 % світлових променів. Бажано провітрювати приміщення кожної години по 5 - 10 хв. Система опалення в закладі відповідає таким вимогам:

-             забезпечує рівномірну температуру повітря;

-             безпечна в протипожежному відношенні і не викликає опіки у дітей.

Батареї центрального опалення прикриваються решітками. Основні розміри меблів, інвентарю, відповідають зростові і віку дітей. Для попередження інфекційних захворювань виняткове значення має санітарний стан дитячих приміщень. Весь інвентар для прибирання вмивальних приміщень і вбиралень повинен бути промаркованим в спеціальній шафі. Один раз у тиждень в усіх дитячих приміщеннях повинно проводитись генеральне прибирання. Щоденно медична сестра під керівництвом лікаря повинна контролювати санітарний стан дитячого закладу.

В поняття особистої гігієни входять чистота тіла і волосся, дотримання чистоти зубів і носоглотки, правильний догляд за руками. Влаштовуючись на роботу в дитячий заклад, кожен працівник проходить медогляд, який виключає наявність венеричних захворювань, туберкульозу і кишкових заразних захворювань. Верхній одяг і взуття слід зберігати у шафках. Кожен працівник повинен мати окремий рушник та щітку для миття рук, нігті треба коротко зрізати, руки необхідно мити перед годуванням дітей, після повернення з прогулянки, прибирання ліжка, та ін.

4.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, які трапилися з вихованцями, персоналом і призвели до погіршення стану здоров'я (втрати працездатності) не менше ніж на один день згідно з медичним висновком, а саме:

-       раптові погіршення здоров'я, травми, у тому числі травми через нанесення тілесних пошкоджень, нанесених іншою особою, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та ін.), контакту з тваринами.

Про кожний нещасний випадок, який стався з вихованцем, персоналом, потерпілий або свідок нещасного випадку негайно сповіщає безпосередньо директора. Також необхідно:

-             терміново організувати першу долікарську медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності - його доставку до лікувально - профілактичного закладу;

-             до прибуття комісії з розслідування, зберегти обстановку на місці в такому стані, в якому вона була в момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю оточуючих, і не призведе до більш тяжких наслідків). Про нещасний випадок, що трапився під час далеких походів, екскурсій або інших заходів поза територією міста, керівник заходу що проводиться, негайно повідомляє також орган управління освітою за місцем події.

Директор НРЦ зобов'язаний негайно вжити заходів щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок, повідомити батькам потерпілого (особі, яка представляє його інтереси) і зробити запит висновку з лікувально - профілактичного закладу про характер і тяжкість ушкодження потерпілого.

Директор НРЦ, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у такому складі:

-             голова (заступник директора НРЦ з НВР);

-             члени (представник служби охорони праці, або особа, на яку наказом керівника покладено ці обов'язки; представники відповідного профспілкового органу або уповноважені трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Комісія з розслідування нещасних випадків зобов'язана:

1)                протягом трьох діб провести розслідування нещасного випадку, з'ясувати обставини та причини, розробити заходи щодо усунення причин нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб;

2)                виявити та опитати свідків та осіб, які допустили порушення нормативних актів, і отримати пояснення у потерпілого;

3)                скласти акт про нещасний випадок за формою Н-Н у п'яти примірниках і направити на затвердження директору НРЦ.

До акту додаються пояснення свідків, потерпілого, та інші документи, що характеризують стан місця, де стався нещасний випадок, наявність шкідливих та небезпечних факторів, медичний висновок про стан здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку тощо.

Директор НРЦ протягом трьох діб після закінчення розслідування затверджує акти форми Н-Н.

5.

Основні вимоги санітарії та особистої гігієни. Працівники повинні дотримуватися вимог щодо особистої та виробничої гігієни, вести здоровий спосіб життя, мати належний зовнішній вигляд, що не суперечить системі морального виховання у закладі. Якщо робота працівника передбачає спецодяг, то він має бути чистим. Прати спецодяг повинно за забрудненням, але не менш одного разу на місяць. Згідно з Законом «Про охорону праці» працівникам видається безплатно за встановленими нормами спецодяг та інші засоби індивідуального захисту. Кожен працівник Центру повинен: - мати особисту санітарну книжку, де лікар за наслідками медичного обстеження робить висновок про допуск до роботи; - проходити медичні огляди, необхідні щеплення з метою профілактики розповсюдження у дитячому закладі інфекційних захворювань; - дотримуватися встановленого режиму праці та відпочинку; - підтримувати (чи має право вимагати від відповідних структур) чистоту та порядок, додержання основних вимог та норм щодо санітарії та гігієни (освітлення, температурний режим, наявність миючих та дезинфікуючих засобів тощо). Робота з санітарії та гігієни повинна бути організована так, щоб заздалегідь виключити можливі несприятливі наслідки, а заходи щодо виконання вимог норм, правил та інструкцій, щоб мали попереджувальний, профілактичний характер, тобто виключали б ситуації, які можуть призвести до будь-якого захворювання.

6.

Пожежна профілактика - комплекс організаційних і технічних заходів по попередженню і ліквідації пожеж, а також по забезпеченню безпечної евакуації людей і матеріальних цінностей у випадку пожежі.

Вода - найбільш поширений засіб гасіння пожеж. Механічна дія струменю води полягає у збитті полум'я з поверхонь, які горять. При горінні пальних сумішей, електропроводів, а також деяких хімічних речовин воду не використовують, так як утворюються шкідливі та вибухонебезпечні речовини, які посилюють горіння, крім того при гасінні електропроводів водою може виникнути небезпека ураження електричним струмом.

Поширеним засобом гасіння пожеж є вогнегасник. Для гасіння легкозаймистих гази і пари - ефективні вогнегасні речовини. Змішуючись з горючими газами, вони знижують концентрацію кисню і сприяють припиненню горіння більшості займистих предметів. До твердих (порошкових) вогнегасних речовин відносяться вуглекисла сода та ін. Вогнегасна дія подібних речовин полягає в тому, що вони своєю вагою, особливо при плавленні, ізолюють зону горіння від запальної речовини. Взагалі рідинні і пінні вогнегасники являють собою металевий балон заповнений рідиною, всередину якої введена скляна або поліетиленова трубка, заповнена сірчаною кислотою. До скляної трубки ззовні підведено ударник, який з допомогою поштовху розбиває трубку. Кислота, з'єднуючись із рідиною всередині вогнегасника утворює піну; проходить хімічна реакція з високим тиском, під яким із вогнегасника викидається струмень піни довжиною 8-12 метрів.

Для приведення вогнегасника в дію раструб направляють на палаючий предмет і відкривають вентиль. Перевага пінних вогнегасників полягає в тому, що піна гасить більшість займистих речовин, в тому числі рідини (масло, керосин, бензин, нафта). В практиці отримали розповсюдження ручні пінні вогнегасники ОП-5.

Успішна боротьба з гасінням пожежі залежить від швидкої і точної передачі повідомлення про пожежу і місця її виникнення місцевій пожежній команді.

7.

Потреба в наданні першої допомоги виникає в основному при наступних пошкодженнях організму людини та їх наслідках: рана, кровотеча, опік, обмороження, ураження електричним струмом, ураження блискавкою, зупинка дихання і кровообігу, отруєння. При пораненнях слід негайно зупинити кровотечу, обробити рану від занесення інфекції. Капілярна кровотеча зупиняється підняттям пошкодженої кінцівки вгору вище рівня тулуба з подальшим накладанням пов'язки на рану. Кровотечу з ран і мілких артерій можна зупинити давлючою пов'язкою. Для екстреної зупинки кровотечі з артерії рану тимчасово притискають пальцями, а потім накладають джгут і роблять закрутку. Використання джгута не повинно перебільшувати 2-х годин. У зв'язку з цим необхідно прикріпити до джгута чи закрутки записку з вказанням дати і часу надання допомоги.

У випадках переломів перша допомога повинна забезпечити зупинку кровотечі, попередження потрапляння інфекції а також нерухомість кісток в області перелому.

При опіках потрібно зупинити дію високої температури на потерпілого і закрити уражені частини тіла стерильною пов'язкою.

При обмороженні слід терміново зігріти обморожену частину тіла і весь організм потерпілого. Для цього обморожену ділянку розтирають чистими руками, змоченими спиртом. Після зігрівання потерпілого пошкоджену ділянку необхідно висушити, закрити стерильною пов'язкою і закутати ковдрою.

При електротравмі слід негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму: виключити рубильник, вимикач, або розірвати провід захищеним інструментом.

У випадку зупинки дихання і кровообігу потерпілому негайно, тобто в перші 5 хвилин, поки не загинули клітини головного і спинного мозку, роблять штучне дихання і закритий масаж серця. Необхідно забезпечити приток свіжого повітря для потерпілого. Потім дають нюхати нашатирний спирт, прикладають грілку до ніг, розтирають тіло, щоб відновити кровообіг.

У випадках харчових отруєнь для видалення отруйних речовин в шлунок, негайно промивають теплою водою та з допомогою зонда чи шляхом штучної рвоти після великої кількості випитої води. Крім того потерпілому дають послаблююче.

У всіх випадках надання першої допомоги потерпілому, його необхідно показати лікарю.

                                                         ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                         Директор Полтавського 

                                                         навчально-реабілітаційного центру

                                                                                                   Л.І. Січкар

ПЕРВИННИЙ ІНСТРУКТАЖ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ З ПРАЦІВНИКАМИ

Полтавського навчально-реабілітаційного центру

Полтавської обласної ради

1.  Загальні положення

1.            Відповідно до статті 18 закону України «Про охорону праці», всі працівники Центру повинні:

-          знати та виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (норм, правил, Положень інструкцій), правила поводження з механізмами, обладнанням та іншими засобами виробництва, вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

-          дотримуватися зобов’язань з охорони праці згідно з колективним договором (трудовим договором) та правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-          проходити 1 раз на рік медичний огляд;

-          спільно з адміністрацією Центру дбати про створення та підтримання безпечних, нешкідливих умов праці; вживати заходи щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, що створює загрозу їх життю та здоровя, повідомляти про небезпеку директору Центру чи відповідальному за охорону праці в закладі освіти.

2.            До виконання обов’язків вчителя (вихователя, корекційного педагога) допускаються особи, які мають фахову вищу освіту і також пройшли:

-          попередній медичний огляд і визнані придатними до роботи за даною професією;

-          вступний інструктаж з охорони праці (при вступі на роботу), виробничої санітарії і пожежної безпеки;

-          первинний інструктаж (на робочому місці), навчання, стажування на робочому місці.

-          У процесі роботи педагог повинен проходити наступні інструктажі: повторний (один раз на шість місяців за цією інструкцією);

-          позаплановий (при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці або при внесенні змін та доповнень до них; при порушенні працівниками вимог нормативно- правових актів з охорони праці. Що призвели до травм, аварій, пожеж тощо);

-          цільовий (у разі ліквідації аварії або стихійного лиха; при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформляються наряд-допуск, наказ або розпорядження).

3.            Педагог (всі працівники Центру) не допускається до роботи:

-            в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;

-          при хворобливому стані;

-          при порушенні правил, норм і інструкцій з охорони праці.

4.            Педагог (всі працівники Центру) зобов’язаний:

-          виконувати тільки ту роботу, щодо якої проінструктований;

-          не виконувати розпоряджень, якщо вони суперечать правилам з охорони праці;

-          не допускати присутності на робочому місці сторонніх осіб;

-          дбати про збереження майна Центру;

-          працювати тільки зі справним обладнанням, інструментом та приладдям; застосовувати їх лише за призначенням;

-          виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

-          проходити навчання з питань охорони праці і безпеки життєдіяльності один раз на три роки. 

2.  Загальні відомості про робочий процес в Центрі та обладнання на робочому місці

1.      Педагог (всі працівники Центру) знаходиться в Центрі весь час, згідно навантаження (приходить до закладу за 20 хв. до початку занять/уроків і працює відповідно до свого тижневого навантаження).

2.       Робочий час педагога визначається тарифікацією, фіксується в журналі робочого часу.

3.      Уроки тривають у 1-х класах 35 хв., у 2-4 40 хв., у 5-11 45 хв. Заняття в дошкільних групах від 10 до 20 хвилин, згідно вікової норми дитини.

4.      Класний керівник під час перерв знаходиться зі своїм класом. Вихователі, корекційні педагоги, також постійно перебувають поряд з дітььми під час усіх режимних моментів.

5.      У кабінети корекційних педагогів, інформатики, спортивний зал учні/вихованці заходять виключно в супроводі вчителя/вихователя.

6.      Учителям (вихователям, корекційним педагогам) категорично забороняється під час уроків (занять) виходити з класу (групи) і залишати дітей без нагляду. Педагог повідомляє про проблему, яка виникла (наприклад, раптове погіршення здоров’я) вільного від уроку/занять педагога, який може залишитися з дітьми до вирішення питання.

7.      Під час освітнього процесу педагог може використовувати дидактичні та роздаткові матеріали, аудіо, відеоапаратуру, комп’ютери, планшети, телевізори. Усі технічні засоби мають стояти на балансі закладу освіти та бути справними.

3.  Основні небезпечні та шкідливі фактори у роботі педагогічного працівника:

-                  висока психофізіологічна напруга;

-                  висока концентрація уваги;

-                  небезпека ураження електричним струмом;

-                  небезпека виникнення загорань та пожеж;

-                  довготривалі статичні навантаження.

4.      Безпека руху працівників територією закладу освіти

1.             З метою попередження падінь та зіткнень, знаходячись на території закладу освіти, будьте уважними.

2.             Територією закладу освіти ходіть тільки тротуарами і пішохідними доріжками.

3.             Будьте уважними в осінньо-зимовий період, на слизьких від дощу й льоду доріжках можна впасти.

4.             Узимку ходіть тільки по очищеній від снігу і льдового покрову прохожій частині. Не проходьте під дахом будівлі, щоб уникнути падіння льодових бурульок.

5.             При ходьбі не тримайте руки в кишенях, щоб утримати рівновагу.

6.             Забороняється на території закладу освіти ходити по газонах та клумбах.

7.             Забороняється без службової необхідності знаходитися за межами свого робочого місця.

8.             Усі класи та інші приміщення закладу освіти мають утримуватися чистими, провітреними.

9.             За потреби в приміщеннях закладу освіти здійснюються поточні ремонти. 

5.  Вимоги безпеки при організації робочого місця працівників закладу освіти

1.            Перед початком роботи перевірте своє робоче місце, справність обладнання, інструментів, пристроїв, у тому числі засобів особистого та колективного захисту, якщо є потреба в них.

2.            У випадку несправності обладнання, інструменту, пристроїв, засобів захисту повідомте про це керівництво закладу освіти і до усунення несправностей і забезпечення засобами захисту роботу не розпочинайте.

3.            Електричне освітлення вмикайте лише за потреби, стежте щоб освітлення класів було достатнім відповідним до санітарних вимог.

4.            Суворо забороняється використання в закладі освіти електрообігрівачів, електрочайників, електровентиляторів.

5.            Складайте робочі матеріали в спеціально відведені для цього місця. Не захаращуйте проходів.

6.            Утримуйте в чистоті та порядку робоче місце.

7.            Учителі фізичної культури, ритміки під час уроків одягають спортивний одяг та взуття.

8.            Учителі трудового навчання, технологій та обслуговуючої праці працюють в халатах та головних уборах.

9.            Усі класи та інші приміщення закладу освіти мають утримуватися чистими, провітреними.

10.        За потреби в приміщеннях закладу освіти здійснюються поточні ремонти. 

6.      Безпечні прийоми та методи роботи

1.            Виконуйте тільки роботу, зазаначену у ваших посадових інструкціях або доручену вам керівником закладу освіти.

2.            Суворо заборонено виконувати в закладі освіти роботу в особистих цілях без дозволу адміністрації.

3.            При отриманні під час роботи травми, навіть незначної, слід повідомити про неї свого безпосереднього керівника та звернутися за наданням медичної допомоги.

4.            Кожен відповідальний за навчальний кабінет вживає необхідних заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці для проведення занять, забезпечує виконання чинних правил та інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії, забезпечує безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інструментів.

5.            Педагог негайно припиняє проведення занять, якщо виникає небезпека для життя, і доповідає про це керівникові закладу освіти. Повідомляє керівника закладу освіти про кожен нещасний випадок.

6.            Педагог несе відповідальність за нещасні випадки, що трапилися внаслідок невиконання ним посадових обов'язків.

7.            При переміщенні меблів та спортивного інвентаря працівникам закладу освіти треба бути обережними, не обертатися спиною до нестійких предметів.

8.            При проведенні весняно-осінніх робіт на шкільних ділянках і при отриманні інвентаря зі господарських приміщень потрібно бути уважним, дотримуватися правил переносу інвентаря і правил техніки безпеки при виконанні робіт на пришкільних ділянках.

9.            Забороняється залучати до вішання штор, карнизів, а також до фарбування, миття і утеплення вікон у закладі освіти будь-якого поверху учнів, навіть старших класів.

10.        Роботи щодо закріплення штор, карнизів, миття і фарбування вікон виконують дорослі групами (2-3 чол.), підстраховуючи один одного, обов'язково використовуючи при цьому розкладну драбину. Забороняється використовувати табуретки, стільці і т. п.

11. Під час ходіння сходами обов'язково однією рукою притримуватися за поручні.

12. Працівникам школи забороняється з'являтися на робочому місці у нетверезому стані, курити в класних приміщеннях і на території закладу освіти.

13. Кожний працівник закладу освіти зобов'язаний знати правила надання першої долікарської допомоги при характерних травмах і пошкодженнях, теплових і сонячних ударах, уміти зробити штучне дихання і непрямий масаж серця.

14. У кабінеті хімії реактиви треба зберігати в шафах, що замикаються на замок.

7.   Дії при виникненні небезпечної ситуації

1.            За виявлення будь-яких ознаках небезпечної ситуації (запах паленої ізоляції, дим, запах газу, крики тощо) працівник Центру повинен швидко зреагувати.

2.            При пошкодженні електропроводки необхідно вимкнути напругу на електричному розподільному щиті.

3.            Педагог у передаварійній ситуації повинен подбати про безпеку здобувачів освіти і надати їм необхідну допомогу.

4.            Про передаварійну або аварійну ситуацію необхідно повідомити директора закладу освіти або представника адміністрації.

5.            В умовах аварійної ситуації педагог повинен запобігти виникненню паніки серед працівників і здобувачів освіти.

6.            Діяти в аварійній ситуації потрібно за вказівкою директора закладу освіти або його представника з обов'язковим дотриманням заходів особистої безпеки.

7.            У зв’язку із виникненням небезпеки здійснити евакуацію здобувачів освіти та працівників відповідно до плану евакуації з приміщення. Евакуювати здобувачів освіти з приміщення треба швидко, але без паніки й метушні, не допускати зустрічних і пересічних потоків людей.

8.  Залишаючи приміщення, необхідно вимкнути світло, всі електроприлади й устаткування, щільно зачинити двері, вікна, кватирки.

9.            При виникненні пожежі використовувати засоби пожежогасіння. Дії педагога у випадку пожежі повинні відповідати інструкції з пожежної безпеки в закладі освіти.

10.        Педагог повинен надати першу долікарську допомогу потерпілим в аварійній ситуації відповідно до інструкції з першої долікарської допомоги, затвердженої директором закладу освіти.

8.   Вимоги безпеки перед початком роботи

1.            Перевірити стан технічних засобів навчання, інструментів та приладь, робочих місць учнів; їх відповідність нормам охорони праці, правилам безпеки життєдіяльності й санітарії та гігієни учнів; перевірити відсутність травмонебезпечних факторів:

- робоче місце учня/вихованця повинно бути організоване таким чином, щоб запобігти будь-якому нещасному випадку;

- робочі столи мають бути розміщені так, щоб при роботі учня/вихованця світло падало зліва;

- робочі столи та стільці повинні бути з чистою, рівною, гладенькою поверхнею, без щілин і зазубрин.

2.            Перевірити справність електричних вимикачів і розеток, а також виключити наявність оголених контактів, дротів електромереж. 

9.   Вимоги безпеки під час роботи

1.            Учитель (вихователь, корекційний педагог) контролює обстановку під час занять та забезпечує безпечне проведення навчального процесу.

2.            Не допускати до уроку учнів/вихованців у хворобливому стані з неповним видужанням або у стані перевтоми.

3.            Під час занять у навчальному кабінеті виконується тільки та робота, яка передбачена розкладом і планом занять.

4.            Ознайомити учнів/вихованців з правилами безпечної експлуатації інструментів, пристроїв та приладь, які будуть використовуватися на уроці/занятті (первинний інструктаж).

5.            Обов’язково демонструвати учням/вихованцям правильність використання навчальних інструментів та приладь.

6.            Вибрати власне місце перебування таким чином, аби усі, без винятку, учні/вихованці перебували в полі зору.

7.            Не залишати учнів/вихованців без нагляду під час уроку/заняття.

8.            Стежити, щоб на робочих місцях учнів/вихованців не було нічого зайвого.

9.            Не виконувати будь-які види ремонтних робіт електромережі.

10.        У своїй роботі педагог повинен активно пропагувати дотримання учнями/вихованцями вимог охорони праці, правил дорожнього руху, безпечної поведінки в побуті та громадських місцях. 

10. Вимоги безпеки після закінчення роботи

1.            Привести в порядок робоче місце, прибрати в установлені місця наочні посібники, журнал, зошити, інструменти та інші приладдя.

2.Проконтролювати, щоб діти привели свої робочі місця в порядок.

3.      Виходячи з приміщення класу/групи вимкнути світло, зачинити вікна та двері.

4.            Не допускати знаходження учнів в класі під час перерви.

5.            В разі травмування учня/вихованця, потрібно оперативно повідомити директора Центру та відповідального за охорону праці в закладі (особисто).

6.            Про виявлені недоліки в електромережі повідомити заступника з господарської частини.

11.  Основи гігієни та санітарії щодо охорони праці

1.            Систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях.

2.                  Граничні норми підіймання та переміщення вантажів вручну для жінок становлять 10 кг , для підлітків віком 16-17 років встановлені такі граничні норми переміщення та підіймання важких речей: для юнаків - 12,6 кг; для дівчат - 6,3 кг.

3.            Забороняється використання побутових приміщень не за призначенням. Усі побутові приміщення повинні мати на видному місці укомплектовані аптечки. Дезінфекцію побутових приміщень необхідно здійснювати не рідше одного разу на місяць. 

4.            Працівник має право:

•  одержувати  інформацію  про  стан  свого  здоров'я  на  основі  висновків  медичної  комісії;

•  відмовитись від роботи, яка протипоказана йому згідно з медичними висновкам.

5.            Працівник зобов'язаний проходити в установленому порядку і термінах медичні огляди та виконувати медичні рекомендації.

12. Загальні правила електробезпеки

1.      Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електричної електрики.

2.      Електротравма – це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

3.      Особливості електротравматизму:

-      електротравма може виникнути без безпосереднього контакту зі струмо-провідниками, частинами устаткування (ураження через електричну дугу, крокову напругу, тощо);

-      електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).

-      дія електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень електричних знаків, електро-металізації шкіри, опіків.

-      електричний струм, проходячи через організм людини, спричиняє термічну, електролітичну та біологічну дії,

-      термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку, що стає причиною серйозних функціональних розладів,

-      електротермічна дія струму виявляється в розкладанні органічної рідини крові, що призводить до значних порушень її фізико-хімічного складу,

-      біологічна дія струму виявляється у подразненні і збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скороченням м'язів,

-      тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

-  правильне  користування  електроенергією  виключає  випадки  ураження  електричним  струмом.

4.      Основні   вимоги,   яких   потрібно   дотримуватись   при   користуванні   електроенергією:

-      захист від коротких замикань (автомати, пробкові запобіжники) у електропроводці повинен бути завжди справним.

-      заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усілякими металевими провідниками ("жучками") може стати причиною нещасного випадку чи пожежі.

5.  Основною умовою безпечного застосування електроенергії у приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводів, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також електрошнурів, з допомогою яких вмикають в електромережу електроприлади, тому необхідно слідкувати за станом ізоляції, забезпечуючи своєчасний ремонт.

6.      Щоб уникнути пошкодження ізоляції, забороняється:

-  підвішувати електропровід на цвяхах, металевих і дерев'яних предметах;

-  перекручувати проводи;

-  закладати провід і шнури за газові і водопровідні труби, за батареї опалення;

-  витягати за шнур вилку з розетки.

7.  У приміщеннях, де електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою, забивання у довільні місця стіни цвяхів (костилів) для підвішування штор, картин та інших предметів, а також пробивання отворів і борінок може призвести до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати, попередньо переконавшись у відсутності в даному місці електропроводки.

8.  Освітлювальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилу при ввімкненому вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками. Чистку треба виконувати при вимкненому вимикачі сухою ганчіркою, стоячи на підставці, яка не проводить електроструму.

9.  Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати заборонено замінювати під напругою. Для цього прилад, апарат слід вимкнути з електромережі, а при ремонті електропроводки - викрутити запобіжник (чи вимкнути автомат). Цю роботу повинна виконувати особа, яка обізнана з правилами ремонту.

10. При користуванні переносними приладами, електроінструментами небезпечно одночасно торкатись батареї опалення, водопровідних труб та інших заземлених металевих конструкцій, тому що при пошкодженні ізоляції електричного приладу через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організму струм.

11. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також у таких випадках:

-      при користуванні електроприладами із пошкодженою ізоляцією, електроплитками із відкритою спіраллю; саморобними електропечами, електроводонагрівачами, при заповненні водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів, тощо), вже ввімкнених в електромережу;

-      при порушенні порядку ввімкнення приладу у електромережу необхідно електрошнур спочатку підключити до приладу, а потім до мережі, а не навпаки;

-      при застосуванні оголених кінців проводу замість штепсельних вилок.

12. Діти, не усвідомлюючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, ввімкнених у електромережу, і часто отримують опіки й більш серйозні травми. Необхідно виключити можливість доступу дітей до електроприладів і відкритих розеток.

13. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологих приміщеннях, у приміщеннях із земляною, цегляною і бетонною підлогою (підвали, ванна кімната, вбиральня та ін.), які є гарним провідником струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом збільшується. Тому в санвузлах та інших подібних приміщеннях не дозволяється встановлювати вимикачі та штепсельні розетки, користуватись ввімкненими в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами, рефлекторами), пральними машинами і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури.

13. Вимоги охорони праці в аварійних ситуаціях

1.      У разі виникнення або виявлення пожежі слід діяти за наступною схемою:

- вжити заходів щодо евакуації дітей із приміщення відповідно до плану евакуації, у разі потреби звернутися за допомогою до інших працівників;

- повідомити про пожежу за тел. 101, вказавши при цьому адресу, своє прізвище, характер та масштаби пожежі;

- терміново сповістити всіх учасників освітнього процесу, задіявши систему оповіщення (три довгих дзвінки);

- сповістити керівника закладу;

- приступити до ліквідації загорання відповідно до інструкції з пожежної безпеки в закладі.

2.      Схема послідовності надання першої долікарської допомоги у разі травмування учня:

- усунути дію небезпечних та шкідливих факторів на організм потерпілого (звільнити його від дії електричного струму, винести із небезпечної зони, загасити одяг, що горить, витягти з води тощо);

- надати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій;

- оцінити стан потерпілого;

- визначити характер травми, що становить найбільшу загрозу життю потерпілого, а також послідовність дій його рятування;

- вжити необхідних заходів щодо рятування потерпілого в порядку терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, непрямий масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язки);

- підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного персоналу;

- повідомити медичного працівника і при потребі викликати швидку медичну допомогу;

- повідомити директора закладу освіти та відповідального за охорону праці в закладі (особисто).

14.  План ліквідації аварій у закладі освіти

1.            В закладі розробляється план ліквідації аварії. До плану додаються:

—  генплан закладу з позначками можливих аварій та аварійних ситуацій;

—  підземні та наземні комунікації;

—      схема шляхів сполучення на території та поза нею, а також майданчики паркування;

2.            План ліквідації аварій передбачає систему інформаційного повідомлення населення через засоби масової інформації.

3.            Повідомлення про аварію можна отримати:

—  від очевидця, що працює в закладі;

—  від очевидця, що знаходився безпосередньо в зоні аварії;

—  від очевидця, що знаходився біля житлового будинку чи іншої споруди;

—  від показників спеціальних приладів (на значній відстані) чи сигналізації.

4.            За часом ліквідації аварії можна поділити на дві частини:

—  ліквідація аварії до прибуття професійних формувань;

—  ліквідація аварії силами професійних формувань.

5.            Керівництво закладу освіти має підготувати інформацію про кількість та місце розташування працівників у зоні аварії на постійних та тимчасових робочих місцях, склад ремонтних бригад, що виконують відповідні роботи та місце їх знаходження, свідчення про осіб керівного складу, які за своїми  обов'язками могли бути присутні в зоні аварії на той час.

6.            Ліквідація аварії здійснюється за планом:

а) встановлення причини аварії (огляд місця аварії і фіксування стану перебігу подій на місці її аварії); б) розвідка стану в зоні аварії;

в) усунення причин поширення аварії;

г) організація першої допомоги потерпілим та їх евакуація; д) приведення в дію засобів захисту та пожежогасіння;

е) встановлення стійкої системи зв'язку з діючими формуваннями; є) організація охорони об'єкта;

ж) виявлення очевидців аварії та організація їх опитування;

з) встановлення необхідної проектно-технологічної документації для визначення причин аварії та її ліквідації;

і) встановлення напрямків розгортання аварії, розробка та впровадження заходів з усунення можливостей розгортання аварії.

7.            Кожне формування в закладі освіти за призначенням повинно мати відповідні засоби захисту, спецодяг, спецвзуття та інші спеціальні пристосування при виконанні робіт.

8.            Працівники закладу освіти, що будуть брати участь у ліквідації аварії, повинні пройти інструктаж та навчання з питань виконання робіт з рятування людей з-під уламків обладнання, будівельних конструкцій тощо.

15.        Засоби запобігання аваріям

1.   Виявлення й попередження порушень правил особистої безпеки та безпечного використання техніки.

2.   Контроль справності техніки, систем, установок.

3.   Своєчасне проведення інструктажів.

16.   Надання долікарської допомоги потерпілим унаслідок 

нещасних випадків або аварій у закладі освіти

Перша долікарська допомога надається безпосередньо на місці травмування або поблизу від нього з використанням підручних засобів.

Якщо людина постраждала в результаті надзвичайної ситуації, треба передусім звільнити її, винести з небезпечної зони, вжити потрібних заходів щодо відновлення життєво важливих функцій організму і запобігти ускладненням, що становлять загрозу для життя людини.

Перша медична допомога потрібна терміново при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, втратою свідомості, отруєнням. В обсязі першої долікарської допомоги особливого значення набуває виконання таких заходів: зупинення зовнішньої кровотечі за допомогою тампонів, перев'язувальних пакетів, накладення джгута (закручення за допомогою підручних засобів), введення знеболювальних засобів, усунення асфіксії, проведення штучного дихання, непрямий масаж серця з метою відновлення серцевої діяльності, закриття поверхні рани пов'язкою тощо.

При наданні першої долікарської допомоги необхідно:

1) керуватися принципами правильності, доцільності, швидкості, продуманості, рішучості, спокою;

2) дотримуватись послідовності таких дій:

•          усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати з води);

•          оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу життю потерпілого, і послідовність заходів щодо його рятування;

•  виконати необхідні дії щодо рятування потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);

•          викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

•          підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

•              оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед він потребує;

•              забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

•          зробити штучне дихання "із рота в рот" або "із рота в ніс" та зовнішній масаж серця й оцінити їх ефективність;

•      зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;

•  накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, кровотечі, відмороженні, травмі);

•      іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкій травмі, термічному ураженні;

•  надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;

•      використати підручні засоби при перенесенні, завантаженні і транспортуванні потерпілого;

•          визначити необхідність транспортування потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом; користуватися аптечкою швидкої допомоги. Унаслідок різних травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе ураження центру свідомості — мозку.

Припинення надходження до легень повітря має назву асфіксія, в результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитися серце і настати смерть.

Надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин є причинами шокового стану. Спричиняти розвиток шоку можуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння в момент транспортування після травми тощо.

Ознаками шоку є: блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку — блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі випадки короткочасної непритомності.

Запобіганням розвитку шоку е своєчасна та ефективна відповідна допомога, яка надається при пораненні, що спричинило появу шоку.

Коли є підозра на удар у живіт та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити. Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо призводить до запаморочення. Ці фактори спричиняє рефлекторне розширення м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Запаморочення є перехідним станом до непритомності.

Ознаками запаморочення є: блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають. Перша допомога при запамороченні: покласти потерпілого в горизонтальне положення; розстебнути комір; забезпечити надходження свіжого повітря; дати понюхати нашатирний спирт на ваті. Коли потерпілий у свідомості, дати йому гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо призводить також і до непритомності.

Характерною ознакою непритомності є раптовість, але інколи перед нею бувають запаморочення, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50...40 ударів на хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Перша допомога при непритомності включає такі дії: потерпілого треба покласти на спину; трохи підняти (на 15—20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку; вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущільнює; поплескати по щоках і побризкати обличчя та груди холодною водою; дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи щодо оживлення.

Травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови може призвести до струсу мозку. При цьому можуть виникати кровотечі, крововиливи і набряк мозкової тканини. Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом кісток черепа.

Ознаками струсу мозку є миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин, а то й кілька днів; можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу; нудота, блювання; порушення чутливості; втрата мови; судоми, параліч та ін.

При таких станах допомога має надаватися дуже обережно, щоб не погіршити стан потерпілого. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення. Стан задухи, викликаної кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові і тканинах, що настає внаслідок припинення надходження повітря в легені протягом 2—3 хвилин, називається асфіксією. За таких умов людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть.

Допомога при асфіксії полягає у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик; якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо; розстебнути комір, пояс, верхній одяг — все, що може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк гортані проводити штучне дихання не можливо. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. У разі потреби проводиться трахеотомія — (введення трубки у розсічену трахею).

Найефективнішим способом штучного дихання є дихання "із легень у легені", яке проводиться за до- помгою прийому "із рота в рот" або "із рота в ніс". Для цього потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі підкладають валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодженню організму потерпілого під його спину доцільно також покласти підстилку (ковдру, пальто). Особа, яка надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8—12 разів на хвилину. З гігієнічною метою рот потерпілого рекомендується прикрити шматком чистої тонкої тканини (носова хусточка, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).

Клінічна смерть — це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльвість та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі. Другим етапом є біологічна, або істинна, смерть — незворотне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.

У перші 5—7 хвилин клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після цього першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну.

Ознаками біологічної смерті є:

•  помутніння рогівки ока та її висихання;

•      деформація зіниці при стисканні;

•  трупне задубіння;

•      трупні синюшні плями.

У період клінічної смерті, поки ще не сталося тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити, реанімувати. До оживлення входить проведення двох основних процедур — відновлення дихання (штучне дихання) та зовнішній масаж серця.

Зовнішній масаж серця здійснюється відразу після його зупинки: потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню; особа, яка надає допомогу, стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва і починає робити масаж — ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину. Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась углибину на 4—5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають. При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії та звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні вдихи.

Кровотечі — це пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення. Кровотечі бувають:

•      зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров;

•      внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини.

Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.

Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду або спирту. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.

Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани розчином йоду, спиртом, горілкою, одеколоном, накласти стисну пов'язку і забинтувати.

Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі здійснюють притискування артерії до кістки вище від місця поранення. Притискування здійснюють, як правило, у тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком.

Найдавнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки).

Кінцівку в місці накладання гумового джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2—З оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі їх відсутності — зв'язують. Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладення зникає.

Тривалість використання джгутової пов'язки обмежується двома годинами, а взимку — однією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5—2 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.

У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який не туго зав'язують навколо кінцівки. У петлю вставляють палицю і закручують. Для того, щоб не пошкодити шкіру, під закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину. Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швидше доставити до медичного закладу.

Часто кровотечі виникають внаслідок пошкодження м'яких тканин в результаті удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару м'яких тканин є болісні відчуття у місці удару, набряк (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.

Перша допомога у випадку пошкодження м'яких тканин за умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху — холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою, ємність з льодом чи снігом) і туга пов'язка на місце крововиливу та спокій ушкодженій частині тіла.

Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене. У такому випадку хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Потерпілому необхідна госпіталізація, забороняється говорити і рухатись.

Стискання м'яких тканин може стати причиною розвитку загального тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових завалів, руйнування будівель.

Ознаки стискання м'яких тканин такі:

•  кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову кінцівку;

•  пульс у нижній частиш кінцівки не відчувається;

•  спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний;

•  через 6—8 годин настає різке погіршення загального стану: підвищується температура тіла, настає розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання; кінцівки холодні, набрякають, набувають синього кольору, на шкірі з'являються крововиливи, пухирі;

•      кінцівка втрачає чутливість.

Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців кісток за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок та виходом однієї з кісток з сумки.

Щоб допомогти, потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому пігулку анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.

Розтягування та розривання зв'язок найчастіше буває в ділянці гомілковостопного суглоба. Ознаками такого стану е:

•  різкий, гострий біль у суглобі у місці закріплення ушкодженої зв'язки;

•      рухливість у цьому місці обмежена і супроводжується значними болями;

•      припухлість у ділянці суглоба (крововилив у порожнину суглоба).

Щоб допомогти, потерпілому на місце ушкодження і припухлості прикладають лід, накладають стискну пов'язку, надають повного спокою суглобу (у разі необхідності накладається транспортна шина на кінцівку).

Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не пошкоджується шкіра, і відкриті, коли зламана кістка виступає назовні.

Ознаки перелому:

•          біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні місця перелому;

•      неможливість рухів в ушкодженій ділянці;

•      зміна форми частини тіла (кінцівки) у ділянці перелому, крововиливи;

•      ненормальна рухомість кістки в місці перелому.

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.

Надання потерпілому відповідної допомоги полягає у забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього іммобілізується пошкоджена частина тіла, тобто забезпечується її нерухомість. Це досягається накладанням фіксувальної пов'язки або ще краще — транспортної шини.

Переохолодження розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур.

Ознаки переохолодження:

•          на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск;

•      потім настає переохолодження, уповільнюються пульс і дихання, знижується температура тіла;

•          при зниженні температури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою;

•          після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хв) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

Відмороження виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або сухою вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі відмороження може спостерігатись навіть при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0° С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Перша допомога при відмороженні полягає у розтиранні і зігріванні на місці події. Бажано розмістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад біля вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину розчином спирту, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після того, як відморожене місце порожевіє, його витирають насухо, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють за допомогою вати або тканини. Необхідно пам'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже обережно. Якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу чи взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Перегрівання настає внаслідок тривалого перебування в умовах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.

Розрізняють кілька ступенів перегрівання.

Легкий ступінь — характеризується загальною слабкістю, нездужанням, запамороченням, нудотою, підвищеною спрагою, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується до 37,5—38,9 °С.

Середній ступінь — температура тіла 39—40 °С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120—130 уд./ хв, часте і поверхневе дихання. Характерні також блювання, пронос.

Тяжкий ступінь — перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довготривала дія сонячних променів — про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище 40 °С, настає непритомність, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.

У легких випадках перегрівання потерпілого необхідно покласти у затіненому місці, давати необмежену кількість води. У тяжких випадках — перенести його в затемнене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, прикладати холодні компреси на голову, шию, ділянку серця, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба почати робити штучне дихання, викликати швидку медичну допомогу або після надання першої допомоги доставити потерпілого до медичного закладу.

Термічні опіки виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розпечених предметів тощо).

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку:

Опіки завжди супроводжуються сильними болями у пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3—1/2 поверхні тіла і більше е небезпечними для життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення шоку.

При наданні допомоги потерпілого необхідно швидко вивести або винести із зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилипли до тіла, ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену у спирті. Якщо є 0,5 % розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитися змазуванням обпеченої частини шкіри 2—3 % -м розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильної пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не слід). У випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло, а зверху — у теплу ковдру. У разі значних опіків кінцівок потрібно накласти на них транспортні шини.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість пиття: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому пігулку знеболюючого або 100—150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками III—IV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.

Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні ознакам термічних опіків. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру (наприклад вапно), енергійно змити їх струменем води (краще під тиском — з водопроводу, насоса) не менше як 10—15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами:  у випадках опіку кислотами — 2 % -м розчином соди чи мильною водою;

•      у випадках опіку лугами — 1—2 % -м розчином оцтової, лимонної чи 3 %-м розчином борної кислоти;

•          у разі опіку фосфором роблять примочки з 5 % -го розчину марганцевокислого калію. Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти суху пов'язку.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті з вологою. Якщо не відомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

Отруєння — це група захворювань, викликаних впливом на організм отрути різного походження.

При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, необхідно негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт потерпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки отрути можуть потрапляти в організм трьома шляхами — через шлунково-кишковий тракт, органи дихання та шкіру або слизові оболонки, то цим визначається характер першої допомоги.

Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.

До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмію.

17.   Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання

    Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників і дотримання вимог Положення покладається на роботодавця. Він зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

До засобів індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, належать: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.

У разі дуже великих концентрацій шкідливих речовин (понад 2000 ГДК), при недостатньому вмісті кисню в повітрі (до 18%), наявності в повітрі речовин невідомого складу та концентрацій, великій загазованості та запиленості, під час проведення зварювальних робіт у замкнутих об'ємах, при роботі в колодязях та резервуарах, а також у інших випадках, коли не забезпечується захист фільтрувальними респіраторами чи протигазами необхідно застосовувати тільки ізолювальні ЗІЗ ОД.

Ізолювальні ЗІЗ ОД забезпечують людину повітрям, що придатне для дихання, та ізолюють органи дихання від навколишнього середовища.

До основних ЗІЗ ОД належать протигази та респіратори.

До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо.. Спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М - для захисту від механічних пошкоджень; 3 - від загальних виробничих забруднень; Т - від підвищеної чи пониженої температури; Р - від радіоактивних речовин; 3 - від електричного струму, електричних і

електромагнітних полів; П - від пилу; Я - від токсичних речовин; В - від води; К - від розчинів кислот; Щ - від лугів; О - від органічних розчинників; Н - від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б - від

шкідливих біологічних чинників.

Спеціальне взуття поділяється на групи залежно від захисних властивостей аналогічно спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчо-боти, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. ін. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ремонтних робіт,коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п.

Засоби захисту рук - це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги (діелектричні).

Засоби захисту голови (каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, косинки, капелюхи) призначені для захисту від механічних ушкоджень (будівельні, монтажні тощо);

-          дії теплового (інфрачервоного) випромінювання, бризок розплавленого металу під час пожеж та аварій і т. д.);

-       води;

-   бризок кислот, лугів та інших агресивних речовин;

-       загальних забруднень;

-   атмосферних опадів (роботи на відкритому повітрі);

-       ураження електричним струмом (монтаж, обслуговування та ремонт електроустановок);

-       іонізуючого випромінювання (об'єкти, де використовуються радіоактивні речовини) тощо.

Відповідно до встановлених норм для захисту голови працівники застосовують шапки-вушанки (зимою   для виконання робіт на відкритому повітрі), косинки та берети (для виконання робіт з обертовими та рухомими механізмами, в закладах громадського харчування тощо).

До засобів захисту обличчя належать ручні, неголовні та універсальні щитки, а також захисні маски.

Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують окуляри. Тип окулярів добирається залежно від виду роботи: а - окуляри захисні С-2; 6" - окуляри захисні ОЗН; в - окуляри-рамка для сталеварів; г - окуляри захисні сітчасті С-15; ґ - окуляри герметичні ПО-2; д - окуляри захисні від електромагнітних випромінювань ОРЗ-5.

Засоби захисту органів слуху поділяються на протишумові вкладки, навушники та шоломи. Той чи інший ЗІЗ органів слуху добирають, як правило, на конкретному робочому місці відповідно до спектрального складу та рівня виробничого шуму.

Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри зазвичай використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні - легко розчиняються у воді. Вони захищають шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів. Гідрофобні пасти не розчиняються у воді. їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а за необхідності й обличчя, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.

Загальні положення

Дотримуватися Закону України «Про охорону праці» й Кодексу законів про  працю України.

Відповідати за охорону життя й здоров’я дітей НРЦ, забезпечувати їх навчання, виховання та розвиток.

Дотримуватися періодичності проходження медоглядів.

Один раз на 3 роки проходити навчання з питань охорони праці з подальшою перевіркою знань.

Пройти первинний інструктаж з охорони праці перед початком роботи, проводити його з новоприбулими педагогами.

Знати правила пожежної безпеки і користуватися засобами пожежегасіння, ознайомити з ними новоприбулих педагогів.

Уміти надавати долікарську допомогу.

Повідомляти директора у разі нещасного випадку чи виявлення неполадок в обладнанні.

Вести контроль за дотриманням інструкцій з охорони праці.

Вимоги безпеки перед початком роботи

Перевірити дотримання інструкцій педагогічним персоналом.

Проконтролювати підготовку до проведення екскурсій, прогулянок за межі закладу.

Оглянути ігрові майданчики, спортивний зал з метою виявлення та усунення неполадок.

Перевірити готовність педагогів до робочого дня.

Вимоги безпеки під час роботи

Постійно стежити за обладнанням, вживати заходів щодо усунення неполадок.

Контролювати дотримання педагогами інструкцій з охорони життя і здоров’я дітей.

Перевірити прийом дітьми їжі з метою усунення (запобіганні) опіків.

Перевірити користування технічними засобами навчання з дотриманням правил електробезпеки.

Контролювати вихід дітей на майданчик.

Систематично оглядати стан обладнання на вулиці.

Слідкувати за виконанням вимог програми щодо організації на вулиці.

Не допускати перегрівання дітей в сонячні дні.

Вимоги безпеки після закінчення роботи

Проконтролювати вимкнення технічних засобів.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

У разі будь-якої аварійної ситуації негайно повідомити відповідні органи і директора Центру.

На випадок пожежі вжити заходів щодо евакуації дітей. Негайно повідомити пожежну охорону за тел. 101. Сповістити директора НРЦ. Приступити до ліквідації загоряння відповідно до інструкції пожежної безпеки НРЦ.

У випадку травмування дітей або працівників Центру звернутися до медичного працівника або викликати «швидку допомогу».

Якщо є потерпілі, надати першу медичну допомогу згідно з «Інструкцією з охорони праці по наданню першої медичної допомоги».

Догляд за ділянкою та приміщенням

   1. Будівлю НРЦ, ігрові майданчики та територію необхідно утримувати в чистоті та порядку.

   2. Постійно здійснювати технічний контроль за станом приміщення Центру та його території (стін, стелі, вікон, дверей, меблів, фізкультурного обладнання, електромережі, вентиляційних і санітарно-технічних установок, водогону, каналізації, майданчиків, тіньових навісів тощо).

  3. З дахів будівель, які є на території закладу, необхідно своєчасно згрібати сніг, не допускати утворення бурульок.

   Доріжки, східці, ігрові майданчики необхідно чистити від снігу, льоду та посипати піском.

  4. Ділянка НРЦ повинна бути огороджена парканом. Хвіртку та ворота слід завжди тримати зачиненими. Щодня, до приходу дітей і в кінці дня, територію слід підмести та полити.

  5. Каналізаційні люки на території закладу повинні бути закриті. На ділянці не повинно бути предметів, що загрожують життю та здоров'ю дітей.

  6. Обладнання на ігрових та спортивних майданчиках має бути стійким, закріпленим, з міцними поручнями, відповідним до віку дітей, без гострих кутів. Пісочниці обладнують відповідно до санітарно-гігієнічних вимог. Перед прогулянкою дітей обов'язково пісок треба ошпарювати окропом.

  7. Східці повинні мати поручні з прямими, часто розставленими планками. Вхідні двері закладу повинні мати дзвінок, засув на висоті, не доступній дитині, і бути постійно зачиненими. Забороняється допускати на територію закладу та у приміщення сторонніх осіб.

  8. Вікна, кватирки повинні закріплюватися засувками та відкриватися всередину приміщення.

  9. Віконні шибки необхідно тримати в чистоті, не завішувати прикрасами, довгими занавісками, мити вікна слід щодекади.

 10. Радіатори центрального опалення загороджують сітками, які знімаються чи відкриваються для прибирання. Сітки необхідно закріплювати.

  11. Всі приміщення закладу необхідно прибирати відповідно до вимог санітарних правил. Щоранку, до приходу дітей, проводити вологе прибирання з дезинфікуючими засобами та провітрювати усі приміщення.

  12. Всі працівники мають дотримуватися вимог пожежної безпеки, вміти користуватися вогнегасниками, знати план евакуації дітей. 

Догляд за дітьми

   1. Працівники НРЦ несуть відповідальність за збереження життя і здоров'я дітей.

  2. Батьки повинні приводити дітей до навчального закладу добре вимитими, одягненими в чистий одяг, підстриженими, з обрізаними нігтями. Батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби.

  3. Приводячи дітей до НРЦ, батьки зобов'язані передавати дитину педагогу. Ввечері педагоги зобов'язані передати дитину батькам.

  4. Дітей у навчальному закладі необхідно привчати до чистоти й охайності: мити руки перед прийомом їжі і після користування вбиральнею.

   5. Влітку заняття за можливості слід організовувати на свіжому повітрі.

  6. Харчування дітей повинно бути доброякісним, різноманітним, достатнім і відбуватись у чітко встановлені години. Воду для пиття слід давати тільки кип'ячену, зберігати її в чистій закритій посудині, чашки для води повинні бути накриті серветкою.

   7. Забороняється приносити в групу окріп, гарячу їжу. Страви мають видаватися з кухні охолодженими. Нести їжу у групові кімнати можна лише тоді, коли в коридорах і на східцях немає дітей. Не можна брати чергових дітей до кухні для отримання їжі. Не можна садити дітей за столи під час роздавання їжі.

 8. Забороняється миття посуду в присутності дітей. Засоби для миття та чищення слід тримати у недоступному для дітей місці.

   9. Кожна дитина повинна мати окреме ліжко, білизну, подушку, ковдру, матрац, рушник.

  10. В умивальній кімнаті має бути вішалка з гачками за кількістю дітей для рушників. Рушники необхідно замінювати не рідше одного разу на тиждень, у разі потреби - частіше. Білизна, рушники обов'язково повинні бути підписані. Систематично провітрювати ковдри і матраци.

   11. У груповій кімнаті всі меблі, картини, вазони мають бути закріплені. На шафи не можна ставити вазони з квітами, об'ємні іграшки тощо.

  У недоступному для дітей місці слід тримати ліки, сірники, булавки, ріжучі та колючі предмети тощо. Забороняється забивати гвіздки на рівні зросту дітей. Для занять з дітьми використовують ножиці тільки з тупими кінцями і користуватися ними дозволяється лише під наглядом дорослого.

  12. Технічні засоби навчання та електроприлади слід зберігати у недоступному для дітей місці. Роботу з комп'ютером необхідно розпочинати лише в старшому дошкільному віці. Тривалість занять не повинна перевищувати 12 хвилин.

   Електропроводка у приміщеннях, де можуть перебувати діти, повинна бути ізольованою, розетки та вимикачі - недоступними дітям.

  13. Збираючись на прогулянку, педагог забирає дітей, які першими одяглися, і виходить на майданчик, а решту дітей виводить на майданчик помічник вихователя.

  14. Під час перебування дітей на території Центру треба пильно стежити за тим, щоб діти не виходили за межі закладу, не зривали отруйних рослин, ягід, грибів, трави тощо.

   15. Повертаючись з прогулянки, педагог повинен перевірити, чи всі діти на місці.

   16. Працівникам обов'язково суворо дотримуватися вимог санітарних правил для НРЦ.

Попередження інфекційних та вірусних захворювань.

   1. Під час прийому дітей до НРЦ педагог (або лікар закладу) оглядає кожну дитину, перевіряє чистоту її тіла, волосся, білизни. У разі виявлення захворювання, педагог відправляє її з батьками до лікаря.

   2. Медичний працівник проводить огляд усіх дітей відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496. Діти, які не відвідували навчальний заклад понад три дні, приймаються в заклад медичним працівником за довідкою лікаря.

   3. Дитину, яка захворіла протягом дня у навчальному закладі, необхідно негайно ізолювати від інших дітей та повідомити про це батьків. Після одужання дитину можна приймати до закладу лише з дозволу лікаря.

   4. У період, коли виявлено інфекційне захворювання, слід провести запобіжні заходи та неухильно дотримуватися санітарних вимог відповідно до вказівок медичного працівника.

   5. З метою попередження шлунково-кишкових захворювань, отруєння дітей їжею, зберігати продукти харчування треба згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання та режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», затвердженого наказом МОЗ від 20.02.2013 № 144.

   6. У НРЦ необхідно проводити боротьбу з мухами, гризунами тощо відповідно до вимог санітарно-епідеміологічної служби.

   7. Медичним та педагогічним працівникам слід постійно проводити санітарно-просвітницьку роботу з батьками.

   8. В НРЦ обов'язково повинна бути аптечка першої допомоги, укомплектована такими медичними препаратами: йод, розчин брильянтового зеленого, вата, бинт, ножиці, термометр, нашатирний спирт, клейонка, етиловий спирт тощо.

   9. При прийомі на роботу обов'язковим є проходження медичного огляду. Впродовж роботи всі працівники НРЦ проходять медичні огляди відповідно до вимог чинного законодавства.

Правила поведінки на кризі.

Надання допомоги потерпілому на воді взимку.

Як тільки випаде сніг, багато хто любить відпочивати на ріці або ставку. Хтось рибалить, а хтось катається на ковзанах, навіть пірнають в ополонку. Катання на ковзанах – чудовий відпочинок під час зимових канікул та у вихідні дні. Дітям перебувати на льоду можна тільки разом із дорослими. Міцність льоду протягом зими неоднакова.
На початку та в кінці зими він слабкіший, ніж у середині. Тому ймовірність провалитися під лід набагато зростає перед льодоставом.
Особливо уважним слід бути на льоду у відлигу. В період потепління лід стає крихким, у цей час на нього краще не виходити. Міцність льоду можна відзначити і за кольором.
Необхідно пам’ятати такі поради:
1. Виходити на лід можна тоді, коли він має синюватий або зеленуватий відтінок.
2. Лід жовтого та білуватого відтінку ненадійний.
3. Біля берегів, на ділянках, вкритих заметами чи снігом, лід тонший.
4. Безпечною є та крига, товщина якої не менше 10см. А така крига утворюється тільки після тривалих морозів.

Надання допомоги потерпілому на воді взимку.

Отож, 1 правило надання допомоги: бути якомога далі від ополонки.

2. Протягнути потерпілому підручний засіб, ним може бути довга жердина, дошка, палиця, лижа, навіть закинута мотузка.

3. Витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами.

4. До берега пересуватися повзком і потерпілому і тому, хто надає допомогу, щоб знову не провалитись.

5. Викликати «швидку допомогу», по можливості завести потерпілого у приміщення, переодягнути і загорнути у теплу ковдру.

6. Ні в якому разі не занурювати у теплу воду, оскільки це призводить до проблем із серцем.

7. Напоїти теплою водою або чаєм.

Тому, бережіть себе від неприємностей і вам ніколи не доведеться ризикувати своїм здоров’ям!

Вимоги пожежної безпеки.

Меблі та обладнання мають розміщуватися таким чином, щоб забезпечувався вільний евакуаційний прохід до дверей виходу з приміщення (завширшки не менше 1 м). Евакуаційні шляхи та виходи необхідно постійно утримувати вільними, нічим не захаращувати.

 Електромережі, електроприлади і апаратура повинні експлуатуватися тільки у справному стані з урахуванням вказівок та рекомендацій підприємств-виготовлювачів. У разі виявлення пошкоджень електромереж, вимикачів, розеток та інших електровиробів слід негайно вимкнути їх та вжити необхідних заходів щодо приведення у пожежобезпечний стан.

Засоби протипожежного захисту слід утримувати у справному стані. Усі працівники повинні вміти користуватись наявними вогнегасниками, іншими первинними засобами пожежогасіння, знати місце їх знаходження.

У приміщеннях не допускається:

·          захаращувати підступи до засобів пожежогасіння;

·          курити, використовувати легкозаймисті рідини;

·          під час проведення масових заходів не дозволяється заповнення приміщень людьми понад установлену норму, зменшення ширини проходів до виходів;

·          застосування свічок, бенгальських вогників, відкритого вогню феєрверків, а також включення в програму номерів з використанням вогневих ефектів та палінням.

Під час проведення новорічних свят:

-       ялинку встановлювати на стійкій основі;

-      ілюмінацію ялинки виконати з додержанням правил улаштування електроустановок;

-      у разі використання електричної освітлювальної мережі без понижуючого трансформатора на ялинці можуть застосовуватись гірлянди тільки з послідовним увімкненням лампочок напругою до 12 В, а потужність лампочок не повинна перевищувати 25 Вт;

-         підключення гірлянд до мережі повинно виконуватись тільки за допомогою штепсельних з’єднань;

-     заборонити прикрашати ялинку целулоїдними іграшками, а також марлею та ватою не просоченими вогнетривким розчином;

 -         не застосовувати для ілюмінації ялинки свічки.

Відповідальний за протипожежний стан приміщень після закінчення роботи зобов'язаний:

·          оглянути приміщення, переконатись у відсутності порушень, що можуть призвести до пожежі;

·          вимкнути освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком електрообладнання, яке за вимогами технології повинно працювати цілодобово).

2. Обов'язки та дії працівників у разі пожежі.

·        у випадку пожежі терміново повідомити пожежно-рятувальну службу по телефону "101", вказати при цьому адресу, місце виникнення пожежі, наявність людей, своє прізвище;

·          повідомити про виникнення пожежі адміністрацію та чергового ( за його наявності);

·          організувати евакуацію людей та матеріальних цінностей;

·          розпочати гасіння пожежі наявними первинними засобами пожежегасіння;

·          організувати зустріч підрозділів пожежної охорони та надати їм допомогу в процесі гасіння пожежі.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ВЛІТКУ НА ВОДІ

       Найбільш корисний відпочинок влітку – це відпочинок на воді. Відпочиваючи на воді, завжди треба пам’ятати про безпеку.

       Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду. Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

       Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки вашого життя та життя ваших дітей, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на роз’яснювальну роботу з дітьми в школі, вдома, у дитячих оздоровчих установах, а також у засобах масової інформації.

       Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є: правильний вибір та обладнання місць купання; навчання дорослих і дітей плаванню; суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах; постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

        Загальні правила поведінки на воді

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.

 2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.

3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10 м/сек, температурі води – не нижче +18 С, повітря – не нижче +24 С.

 4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.

 5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.

 6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.

 7. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.

 8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити у тіні.

9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.

 10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна, і достатній глибині водоймища.

11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації у чергового по човновій станції. Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не гониться за швидкістю просування на воді, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

       Правилами поведінки на воді забороняється

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.

 2. Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.

 3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

 4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

 5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

 6. Плавати на плавзасобах на пляжах та інших місцях, відведені для купання.

 7. Вживати спиртні напої під час купання.

 8. Забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.

 9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

 10. Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.

 11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.

 12. Заходити глибше, ніж до поясу дітям, які не вміють плавати.

 13. Купання дітей без супроводу дорослих.

         Правила поведінки для дітей

1. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади, під наглядом дорослих (педагогів, керівників або батьків).

 2. До купання допускаються групи дітей до 10 чоловік під наглядом одного відповідального, що вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді.

 3. Біля місця купання має бути обладнаний медичний пункт, а в разі його відсутності купання має здійснюватись під наглядом медпрацівника.

 4. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях купання дітей ретельно перевіряється дно аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.

 5. Діти допускаються до купання після огляду лікарем.

 6. Роздягання та одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини викладається у рядки окремими купами).

 7. До і після купання проводиться перевірка наявності дітей, шляхом шикування їх вряд у відповідності до своїх куп одягу.

 8. Відповідальний за купання повинен: нагадати дітям правила поведінки на воді до початку купання, увійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім.

9. При особистому купанні дітей дорослі зобов’язані постійно спостерігати за дітьми, що купаються.

Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

П О С Т А Н О В А

 від 30 листопада 2011 р. N 1232

 Київ

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

 N 829 ( 829-2012-п ) від 05.09.2012 }

Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства, проводяться згідно з порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Розслідування та облік нещасних випадків

 Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

До гострого професійного отруєння належить захворювання, що виникло після однократного впливу на працівника шкідливої речовини (речовин).

 До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру.

 Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосереднього здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі - безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

Лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1:

 1) підприємству, де працює потерпілий;

 2) робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно;

 3) територіальному органові Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку;

 4) закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потерпілий, або такому закладові за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

 Лікувально-профілактичний заклад обов'язково проводить у порядку, встановленому МОЗ, необхідні дослідження і складає протокол про наявність в організмі потерпілого алкоголю (наркотичних засобів чи отруйних речовин) та визначає ступінь його сп'яніння. Відповідний висновок чи витяг з протоколу, а також висновок про ступінь тяжкості травми (із зазначенням коду діагнозу згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я (МКХ-10) подаються на запит роботодавця, Фонду до утворення комісії з проведення розслідування нещасного випадку (далі - комісія) або голови комісії після її утворення протягом однієї доби з моменту одержання запиту.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку), зобов'язаний:

2) протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

Потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входить до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин настання нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

 Голова комісії зобов'язаний письмово поінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його або її права і з початку роботи комісії запросити до співпраці.

 Члени комісії мають право одержувати усні чи письмові пояснення щодо нещасного випадку та проводити опитування роботодавця, посадових осіб, інших працівників підприємства, у тому числі потерпілого, та опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, робити необхідні запити, пов'язані з проведенням розслідування.

Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення:

 обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

 з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;

 вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

 установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

 скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження;

 скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі - картка за формою П-5) згідно з додатком 5.

 Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід'ємну частину.

 У випадках, зазначених у пункті 31 цього Порядку, або у разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин настання нещасного випадку строк розслідування може бути продовжений за письмовим погодженням з територіальним органом Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства.

 У разі отримання письмового погодження роботодавець приймає рішення про продовження строку проведення розслідування.

 У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

 Обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є:

 1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні;

 2) перебування на робочому місці, на території підприємства* або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу;

 3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

 4) виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

 5) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору;

 6) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт;

 7) виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов'язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця; участь у спортивних змаганнях, інших масових заходах та акціях, які проводяться підприємством самостійно або за рішенням органів управління за наявності відповідного розпорядження роботодавця;

 8) ліквідація наслідків аварії, надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

 9) надання підприємством шефської (благодійної) допомоги іншим підприємствам, установам, організаціям за наявності відповідного рішення роботодавця;

 10) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища;

 11) прямування потерпілого до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

 12) прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

 13) раптова серцева смерть потерпілого внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому потерпілого на поверхню з даною ознакою, що підтве

15) оголошення потерпілого померлим унаслідок його зникнення, пов'язаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків;

 16) заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків або дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів;

 17) одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обов'язків, що підтверджено медичним висновком;

 18) раптове погіршення стану здоров'я потерпілого або його смерті під час виконання трудових (посадових) обов'язків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком**, або якщо потерпілий не пройшов обов'язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;

 19) перебування потерпілого на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, технологічної перерви, а також під час перебування на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів, спортивних змагань та тренувань чи заходів, передбачених колективним договором, якщо настання нещасного випадку пов'язано з впливом небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком.

       Правила безпеки та раціональної поведінки людини в лісі

     Вирушаючи на природу в ліс за грибами, ягодами або просто на прогулянку, не можна нехтувати основними правилами поведінки людини в природі. Ось їх короткий перелік:

     Одяг має бути відповідним заходу. Пам'ятайте, що ліс - це місце проживання кліщів, мурах, змій та інших повзучих і кусючих братів наших менших. А значить, одяг для відвідування лісу повинен бути відповідним, та й взуття теж. Найкраще буде надіти спортивний костюм і кросівки на товстій плоскій, але не слизькій підошві. У кожному разі штани і рукави куртки не повинні щільно прилягати до тіла, щоб у разі укусу комах або змії в зубах тварин виявилася матерія одягу, а не ваша рука чи нога. Не забудьте про головний убір.

      Не збирайте ті рослини і плоди, з чим не знайомі. Збираючи гриби і ягоди, кладіть у кошик тільки ті дари природи, в яких на 100% впевнені. Збір незнайомих грибів та ягід може закінчитися летальним результатом при їх вживанні.

        Бережіть природу. Відпочиваючи на природі, пам'ятайте, що своїм недбалим поводженням ви можете завдати довкіллю величезної шкоди, після якого вона буде відновлюватися не один десяток років, а може й зовсім не відновиться. Не залишайте після себе сміття, не рвіть квіти і лікарські рослини без міри і заради лише однієї забави, не розоряйте мурашники, павутину і гнізда птахів, дотримуйтесь правил безпеки при розведенні багаття. Одним словом, бережіть природу, і вона віддячить вам за це.

          Правила поведінки для дітей  

        Коли ми виїжджаємо на природу, дуже важливо, щоб під час відпочинку за містом не відбулося неприємності, яка заподіє шкоди нашому здоров'ю.

         Постарайся запам'ятати нехитрі правила, дотримуватися яких зовсім нескладно.

• Рослинами і квітами можна скільки завгодно милуватися, але ні в якому разі не можна зривати і тим більше брати в рот незнайомі рослини. Деякі рослини, якщо взяти їх у руки, викликають сильне подразнення шкіри, яке може тривати кілька тижнів. Є й отруйні рослини, отрута яких не менш небезпечна, ніж зміїна.

• З грибами, знайденими тобою в лісі, теж потрібно бути дуже обережним. Збирай тільки відомі тобі гриби і обов'язково покажи зібрані гриби дорослому, який у них розбирається. Коли гуляєш по лісу, не чіпай поганки: вони дуже отруйні.

• Не пий сиру воду з якої б то не було водойми: річки, озера або струмка.

• Для захисту від укусів комах (кліщів, ос, бджіл, комарів), вирушаючи на прогулянку в ліс, одягай довгі брюки, сорочку з довгими рукавами і обов'язково головний убір. Відкриті ділянки тіла намаж засобом, який відлякує комах.

• Пам'ятай, що запахи одеколонів, духів і іншої парфюмерії сильно приваблюють комах.

• Якщо ти збираєшся ночувати в наметі, подбай про сітку, що захищає від комарів, і засоби, що відлякують комах.

• У спекотну погоду не можна довгий час перебувати на сонці без одягу, головного убору і сонцезахисних окулярів - можна отримати тепловий удар або сонячні опіки. Ніколи не дивися прямо на сонце навіть протягом нетривалого часу - у тебе від цього може погіршитися зір.

          Під час походів і заміських прогулянок не можна заподіювати шкоду природі!

• Якщо ти розвів багаття, то, йдучи, не забудь згасити вогонь, щоб не розгорілася лісова пожежа. Багаття обов'язково потрібно залити водою або засипати піском.

• Чи не ламай дерева, що не розоряй пташиних гнізд - не порушуй красу і гармонію природи.

• Не залишай після себе сміття! На галявинці, яка завалена паперовими обгортками, целофановими пакетами, пластиковими коробками і пляшками, вже нікому не захочеться зупинитися. Сміття, який не можна спалити (скляні пляшки, залізні консервні банки), необхідно забрати з собою, щоб викинути в призначеному для цього місці.

         Правила безпеки для дітей при перебуванні на сонці

       Влітку виникає питання про те, як захистити дітей від нездорових променів, надавши їм досить високу дозу необхідного для кісток вітаміну D?

        Дерматологи давно відзначають, що інтенсивний загар дітям не приносить здоров'я, а від шкідливого впливу UVA і UVB променів треба захищати шкіру, особливо шкіру маленьких дітей.

       Шкіра малюків набагато тонше і м'якше, ніж у дорослих і, отже, набагато більш сприйнятлива до опіків. Занадто багато сонячних ванн, особливо інтенсивних, може пошкодити шкіру. При яскравому сонячному світлі, коли дитина не захищена якими-небудь фільтрами, вже через 15 хвилин шкіра може різко почервоніти, що є одним із симптомів опіку.

      На додаток до болю, повторні опіки можуть привести до необоротних змін в структурі шкіри. І це, в свою чергу - про що свідчать вчені - може привести в майбутньому до виникнення раку (наприклад, меланоми), а також прискорити старіння.

   Таким чином, ви стикаєтеся з важким завданням: з одного боку, ви повинні захистити дитину від шкідливих променів, з іншого - дати йому світло, необхідне для правильного розвитку.

  Правила безпеки на сонці для дітей

  1. Намагайтеся не гуляти з дитиною в полудень.

  Влітку день довший і яскравіший, тому ми приймаємо більше сонячного світла. Отже, давайте насолоджуватися сонцем в той час, коли його інтенсивність помірна, тобто в першій половині дня (до 11) і вдень (після 16). В цей час ви можете легко зібрати дитину на тривалу прогулянку. Години найбільшої активності сонця, особливо коли сонце світить сильно, краще провести з дитиною в приміщенні.

 2. Намагайтеся залишатися з дітьми в тіні.

 У тіні промені сонця вас теж досягають, однак їх вплив не настільки інтенсивний, як на відкритому повітрі.

 3. Завжди, навіть у похмурий день, перед виходом змастіть дитину дитячим кремом з фільтром.

 Навіть якщо ви не відчуваєте тепла від сонця, це не означає, що сонце не світить, і ми не загоряємо. В вітряний, але сонячний день ми споживаємо більше сонячного світла, ніж у спекотні дні. Адже ви можете засмагати на березі моря (коли віє прохолодний вітерець і вода відображає сонячні промені) і високо в горах.

4. Якщо можливо, плануйте поїздку до води у другій половині літа.

 Шкіра дитини в такому випадку трохи подружиться з сонцем і буде виробляти достатню кількість мелатоніну. Мелатонін забарвлює шкіру в темніший відтінок, і робить її менш схильною до якого-небудь подразнення шкіри та опіків.

 5. Ретельно стежте за кількістю сонячних ванн в перші кілька днів на відпочинку з дитиною.

 Граничний час для засмаги в перший день – 2 год. в тіні парасольки. Виходьте на пляж вранці або пізно ввечері, коли вода в морі або озері тепліше. Перед виходом не забудьте намазати шкіру дитини кремом з високим сонцезахисним фактором (мінімум 30) і повторюйте змащування кремом кожні дві години перебування на вулиці. Обов'язково на голові у дитини повинна бути панамка, косинка або бейсболка.

 6. Навіть якщо літо хмарне, не хвилюйтеся, що ваша дитина не отримає вітаміну D.

 Малюк, який в прийнятний час дня знаходиться на відкритому повітрі не менше двох годин на день, навіть в не дуже сонячний рік отримує достатню природного освітлення, щоб цілий рік виробляти необхідну кількість вітаміну D.