Завдання. Опрацювати матеріал, дати відповіді на запитання

18.05.2023 року

Тема. Етика та етикет у взаємостосунках із клієнтами

Однією зі сторін службової етики є взаємостосунки співробітників установи з клієнтами. 

«Знаєте, чому я пішов із цього банку? — сказав якось керівник однієї з київських фірм. — Тому що там до мене ставилися як до клієнта, на якому можна заробити. А я хочу, щоб на мене дивилися як на ділового партнера, з яким треба працювати». Сталося це тому, що в цьому банку не завжди дотриму вались етичних норм спілкування. Не випадково деякі банки України останнім часом почали вводити Кодекс банківської етики, де визначаються жорсткі правила «м’якої» поведінки з клієнтами, основні принципи, якими мають керуватися службовці комерційного банку у стосунках із клієнтами. Під час розробки Кодексу банківської етики скористалися досвідом англійських комерційних банків, які ма ють найбагатшу історію і добропорядні традиції в організації та регулюванні стосунків із клієнтами. 

Основний принцип — повага до прав клієнта з боку банківської установи. 

Правила етикету обов’язково закладаються в тій установі, яка хоче мати ділові стосунки з іншими організаціями, залучити їх до ефективного співробітництва і, врештірешт, мати від цього прибутки. Етика та етикет службових взаємостосунків зобов’язують працівників бути однаково ввічливими й уважними до будьякого клієнта, щиро готовими взяти участь у вирішенні його справ. Від того, як кожний працівник ставиться до людей, з якими він має справу, залежить імідж установи. Думка клі єнта про працівника стає думкою клієнта про фірму взагалі. 

У відомій фірмі ІВМ будьякий керівник щонайменше 25% свого робочого часу відводить зустрічам із клієнтами, а ділові обов’язки деяких працівників в основному передбачають роботу з клієнтами. Тому етиці та етикету в роботі з клієнтами тут приділяють багато уваги. У фірмі все спрямоване на те, щоб кож ний працівник, контактуючи з клієнтом, усвідомлював себе в його очах єдиним представником компанії й, окрім того, знав, що від його поведінки і від враження, яке він справить, залежатиме думка клієнта про компанію взагалі. Байдуже ставлення до клієнта з боку працівника фірми викличе в нього роздратуван ня та неприязність, а це може призвести до втрати вигідного замовлення. Майже 85% проблем, про які по відомляється по телефону, співробітники ІВМ розв’язують одразу. Основне правило фірми — дати зрозу міти кожному клієнтові, що його цінують, незалежно від розміру компанії та обсягів замовлення. 

Не можна демонструвати перед клієнтом свою надмірну зайнятість, безперервно розмовляючи по телефону, виходячи в інші кабінети тощо. Якщо призначено зустріч, то не можна запізнюватися. Якщо прийняте якесь рішення, його треба дотримуватися. Віцепрезидент компанії ІВМ з маркетингу Ф. Ро джерс пише: «Мати справу з компанією, яка не зорієнтована на клієнта, — це втрачені час і нерви. Якщо ви зателефонували і ще не встигли представитися та привітатися, а вам кажуть: «Зачекайте хвилинку». У приймальній офісу вас лають за те, що ви своїм запитанням перервали приватну бесіду, і змушують шукати якогось працівника на іншому кінці коридору чи на інших поверхах. Повз вас пройде десяток працівників, але жоден не запропонує допомогу. Якщо ви не відповідаєте на телефонні дзвінки та листи, якщо в останню хвилину без поважних причин відкладаєте зустріч або запізнюєтесь, то якої думки про вас буде клієнт? Вій не буде впевнений, що ви своєчасно виконаєте його замовлення». 

Будь-які зустрічі мають розпочинатися вчасно. На всі телефонні дзвінки та листи треба обов’язко во і своєчасно давати відповідь. Прийняті рішення повинні виконуватись у встановлений строк. Кожна дія, навіть незначна, врешті-решт, матиме результат. Звичайно, такі вимоги стосуються як праців ників установи, так і її клієнтів. Якщо таке ставлення буде обопільним, то й результати від спілкуван ня будуть ефективними для кожної зі сторін. 

Неабияке значення у стосунках із клієнтами має зовнішній вигляд працівника установи. На роботі треба бути в діловому костюмі (і чоловікам, і жінкам) спокійного кольору. Гарний та охайний одяг будь якого працівника підкреслює повагу фірми до тих, з ким вона має справу. У цьому проявляється повага людини до інших і до себе, а це також сприяє встановленню довготривалих взаємостосунків із діловими партнерами.

 Наведені приклади свідчать про те, що застосування етики та етикету дає практичний результат — встановлення надійних взаємостосунків із клієнтами, збільшення обсягів замовленнь, розширення діяльності організації. 

Завдання

1. Складіть та розгляньте ситуації щодо етики та етикету у взаємостосунках установи з клієнтами. 

Ситуація 1 

Ситуація 2 

2. Ділова гра «Поведінка під час спілкування та мовний етикет споживача». 

Інструкція щодо проведення гри 

I. Змоделюйте ситуації в магазині, у банку, у туристичному агентстві. 

II. Поясніть, у чому полягає етичність поведінки у стосунках між працівниками цих установ та організацій і споживачами. 

III. Складіть пам’ятку етичної поведінки споживача. 

Завдання. Опрацювати матеріал, дати відповіді на питання

11.05.2023 року

Тема. Право споживача на судовий захист. Моральна шкода

Захист прав споживачів — це законодавча, адміністративна і судова охорона інтересів споживачів товарів і послуг, здебільшого від їх порушення виробниками продукції (виконавцями робіт, послуг) і продавцями. 

Позивач — (у цивільному процесі) громадянин або юридична особа, що звертається з позовом до суду, арбітражу або третейського суду. Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість захисту прав споживачів в досудовому та судовому порядках. 

Досудовий порядок полягає в тому, що споживач має право звернутися з вимогами до продавця (ви робника, виконавця), не звертаючись з позовом до суду. 

Судовий порядок полягає в тому, що споживач звертається з позовом для задоволення своїх вимог до суду. Споживач не зобов’язаний перед зверненням до суду пред’являти вимоги продавцю (вироб нику, виконавцю). 

Споживче право — це самостійний напрям права, що є сукупністю норм, правил і інструкцій, спря мованих на захист споживачів на ринку товарів і послуг. 

Позов — позовна заява до судового арбітражу, звернення за захистом свого порушеного права або інтересу, що охороняються законом. 

Відповідач — сторона суперечки, що розглядається судом або арбітражем, до якої пред’явлена ви мога позивача. 

Адвокат (латин. advocatus, від advoco — запрошую) — особа, яка надає юридичну допомогу грома дянам і організаціям, у т. ч. захищає в суді їхні інтереси. 

Збиток моральний (моральна шкода) — шкода (фізичні або етичні страждання), заподіяна діями, що порушують особисті немайнові права або що роблять замах на інші нематеріальні блага. 

Приклад моральної шкоди — применшення гідності особи, підрив репутації тощо. Компенсується в грошовій або іншій матеріальній формі в розмірі, який визначає суд. 

Етика (грец. ethika, від ethos — звичай, вдача, характер) — філософська дисципліна, що вивчає мо раль, моральність. Як позначення особливої галузі дослідження термін вперше уживається Аристо телем. Від стоїків йде традиційне ділення філософії на логіку, фізику та етику, яка часто розумілася як наука про природу людини, тобто співпадала з антропологією: «Етика» Б. Спінози — вчення про субстанцію та її модуси. Етика — наука про належне в системі І. Канта, який розвинув ідеї так званої автономної етичної етики, заснованої на внутрішніх самоочевидних етичних принципах, протиста вляючи її етиці гетерономній, яка витікає з якихнебудь зовнішніх відносно моральності умов, інте ресів і цілей. У ХХ ст. М. Шелер і Н. Гартман на противагу кантівській «формальній» етиці боргу розробляли «матеріальну» (змістову) етику цінностей. Центральною для етики продовжує залиша тися проблема добра і зла. 

Етикет (фр. etiquette) — встановлений порядок поведінки денебудь (спочатку в певних соціальних колах, наприклад, при дворах монархів, у дипломатичних колах і т. п.). 

Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість захисту прав споживачів у досудовому та судовому порядку. 

Досудовий порядок полягає в тому, що споживач має право звернутися з вимогами до продавця (виробника, виконавця), не звертаючись з позовом до суду. 

Судовий порядок полягає в тому, що споживач звертається з позовом щодо задоволення своїх ви мог до суду. 

Досудовий порядок розгляду вимог споживача передбачає можливість сторін самостійно врегулю вати суперечки, що виникли між ними. Він дозволяє швидко поновити порушене право та уникнути судової тяганини. 

Споживач, права якого порушено, може одразу, без пред’явлення претензії, звернутися до суду з позовом про захист порушених прав. Але варто пам’ятати, що дуже часто звернення з претензією є до статнім засобом, щоб вимоги споживача були задоволені, адже продавці та виробники самі не зацікав лені в тому, щоб справа дійшла до суду (насамперед тому, що це пов’язано із судовими витратами). До того ж процедура розгляду справи у суді може розтягнутися не на один місяць. 

Якщо споживач вирішив звернутись до підприємця спочатку з претензією, то в ній він повинен зазначити: 

• повне найменування торговельного підприємства чи іншого суб’єкта господарювання, що пору шив права споживача, та його юридичну адресу (слід пам’ятати, що назва магазину може не співпада ти з найменуванням підприємства; 

• як правило, найменування господарюючого суб’єкта зазначається в товарному чеку); 

• свої прізвище, ім’я та по батькові та домашню адресу, для зручності можна також вказати свій до машній телефон; 

• час, місце укладення та предмет договору купівліпродажу, договору на виконання робіт чи дого вору про надання послуг; ціну товару (роботи, послуги); 

• наявність чи відсутність гарантійного терміну на товар (роботу, послугу); 

• якими документами споживач може довести факт укладення договору та наявність гарантійного терміну (товарний чек, квитанція, гарантійний паспорт тощо); 

• короткий опис виявлених недоліків товару (роботи, послуги); якщо неякісний товар (робота, послуга) завдав споживачу шкоду (матеріальну, моральну), то треба зазначити, у чому вона виявилась, розмір завданих збитків; 

• вимоги споживача (усунути недоліки, розірвати договір, відшкодувати збитки, зменшити ціну тощо). 

Претензія підписується споживачем, зазначається дата. До претензії слід додати копії документів, що підтверджують придбання товару (роботи, послуги). 

Претензія складається у двох примірниках: один передається продавцю (виконавцю, виробнику), а другий залишається у споживача (на ньому продавець робить відмітку про отримання претензії та ставить дату). 

У разі відмови продавця прийняти претензію її слід відправити поштою рекомендованим листом. Квитанцію про відправлення претензії рекомендованого листа та копію претензії варто зберігати. У разі звернення до суду за захистом своїх прав вони можуть служити доказом того, що продавець (ви робник, виконавець) проігнорував вимоги споживача. 

Звертаємо увагу, що для вимог споживача відносно відшкодування моральної шкоди застосовуєть ся виключно судовий порядок їх пред’явлення. 

Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає поняття моральної шкоди. Визначення моральної шкоди подається у ст. 23 Цивільного кодексу. 

Новий Цивільний кодекс України не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих прав, а й доповнив компенсацію моральної шкоди новими нормами. 

Нині позов про відшкодування моральної шкоди набуває все більшої популярності. Це свідчить про зростання правосвідомості, правової культури громадян, а це — ще один крок до правової держави, у центрі уваги якої перебуває кожна окрема особа. 

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фі зичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконни ми діями або бездіяльністю інших осіб. 

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: 

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою що до неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 

• у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 

Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань, спричинених унаслідок порушення прав споживача та невиконання або неналежного виконання продавцем (виробником, виконавцем) своїх зобов’язань, встановлених законодавством про захист прав споживачів. 

Тобто, до моральної шкоди відносяться стійкі, а не тимчасові фізичні страждання або інші негатив ні явища. 

Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і не залежить від наявності майно вої шкоди, вартості товару (робіт, послуг), а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізич них страждань, які відчуває людина в результаті відмови продавця (виробника, виконавця) задоволь нити його законні вимоги. 

Запам’ятайте, що відповідно до ст. 681 Цивільного кодексу звернутись до суду споживач має право протягом одного року від дня виявлення недоліків у межах гарантійного терміну. 

Позовна заява подається споживачем за своїм вибором до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача (продавця, виконавця, виробника), за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. 

Позовна заява подається в письмовій формі. У ній повинні бути зазначені: 

• найменування суду, до якого подається позовна заява; 

• прізвище, ім’я та по батькові та місце проживання споживача;

•  найменування відповідача, його місцезнаходження; 

• зміст позовних вимог, тобто ті вимоги, які споживач може пред’явити у разі виявлення недоліків у товарі (роботі, послузі); 

• виклад обставин, на підставі яких споживач висуває свої вимоги, тобто коли, де, за якою ціною споживач придбав товар (роботу, послугу), які претензії до якості товару виникли у споживача, яка шкода заподіяна споживачу неякісним товаром (послугою, роботою), коли і з якими претензіями спо живач звертався до відповідача, якою була відповідь на цю претензію; 

• докази, що підтверджують обставини, які споживач зазначає у позовній заяві (чеки, квитанції, гарантійні талони, показання свідків, копії претензії тощо); 

• ціна позову, якщо він підлягає оцінці, тобто сума вимог, які споживач може виразити у грошово му еквіваленті (повернення сплаченої суми, сума моральної та матеріальної шкоди); 

• перелік доданих до позовної заяви документів. 

Позовна заява підписується споживачем, на ній зазначається дата її подання. 

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав. 

Позовна заява подається до суду разом із копією для відповідача. Суддя також може вимагати від спо живача надання копій документів, що додаються до позовної заяви. 

Законом установлено, що суд зобов’язаний підготувати справу до розгляду впродовж семи днів із дня прийняття заяви. Розглядаються справи у 15денний строк із дня закінчення підготовки справи до судового розгляду. 

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. 

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районни ми, районними у містах, міськими та міжрайонними судами. У деяких випадках (невідповідність вимогам ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу Украї ни; заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна даному суду тощо) заява про судовий розгляд справи може бути повернута споживачеві або залишена без руху. У цих випадках суддя виносить ухвалу, повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. 

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. 

Запитання та завдання для обговорення 

1. Чим відрізняється судовий і досудовий захист? 

2. Як ви розумієте поняття «моральна шкода»? 

3. Як і хто встановлює розміри моральної шкоди? 

Завдання: опрацювати матеріал та дати відповіді на запитання.

04.05.2023 року

Тема. Громадські організації захисту прав споживачів

Основні поняття: Українська асоціація споживачів (УАC); Спілка споживачів України. 

Обладнання: Закони України «Про захист прав споживачів», «Про об’єднання громадян», «Про звернення громадян», Цивільний кодекс України. 

   Права споживачів захищають громадські організації споживачів (об’єднання споживачів). Повно важення цих об’єднань закріплені у ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, вони можуть надавати юридичну та консультативну допомогу, представляти та захищати інтереси спожи вачів в органах державної влади та управління й місцевого самоврядування, захищати права спожи вачів у судовому порядку, інформувати громадськість про права споживачів. 

   Основою для продовження роботи, яку здійснюють райдержадміністрації та органи місцевого сам оврядування став Указ Президента №16 від 12. 01. 2002 р. «Про заходи щодо посилення державного V/VI — 35 V VI захисту прав споживачів». Цим Указом до штатних розписів вищезазначених органів уведені нові по сади (або створені структурні підрозділи), що дозволить забезпечити значно вищий рівень захисту прав споживачів, реалізацію їхніх прав на безпеку, інформацію, освіту і відшкодування збитків, а най головніше допоможе інформувати споживача, де б він не проживав: у місті, райцентрі чи на селі. 

   Об’єднання споживачів мають право: 

• вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для вия влення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них; 

• проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції;

•  одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; 

• сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції та обслуго вування; 

• надавати юридичну і консультативну допомогу споживачам згідно із законодавством; 

• вносити пропозиції щодо розроблення нормативних документів, які встановлюють вимоги до якості продукції; 

• представляти і захищати інтереси споживачів в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування згідно із законодавством; 

• вносити органам виконавчої влади і суб’єктам господарювання пропозиції про заходи щодо пі двищення якості продукції, про тимчасову зупинку випуску та реалізації продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що становить небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян або завдає шкоди навколишньому се редовищу, фальсифіковану та дефектну продукцію, а також про коригування цін, установлених із по рушенням законодавства; 

• звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їхні функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. 

   У разі задоволення такого позову суд зобов’язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів. 

   Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільноправових наслідків їхніх дій з питань, чи ма ли місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами; 

• відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських ор ганізацій споживачів (об’єднань споживачів);

•  звертатися до правоохоронних органів та органів виконавчої влади про притягнення до відпові дальності осіб, винних у випуску та реалізації продукції неналежної якості; 

• інформувати громадськість про права споживачів; сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав та інтересів споживачів. 

Інформацію про громадські об’єднання із захисту прав споживачів можна отримати на Порталі споживача (http://consumerinfo.org.ua/). 

Запитання та завдання для обговорення 

1. Дайте оцінку основним напрямкам роботи громадських об’єднань із захисту прав споживачів. 

2. Прокоментуйте права громадських об’єднань споживачів. 

3. Проаналізуйте просвітницьку роботу, яку ведуть громадські об’єднання.

ЗАВДАННЯ. Опрацювати матеріал.

27.04. 2023 року

Тема. Система державних органів захисту прав споживачів

Споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи за мовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. 

Виробник — суб’єкт господарювання, який виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передають споживачеві, своє найменування (ім’я), тор говельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання або імпортує товар. 

Виконавець — підприємство, установа, організація або громадянинпідприємець, які виконують ро боти або надають послуги. 

Продавець — підприємство, установа, організація або громадянинпідприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу.

Договір — усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівляпродаж, роботи та послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, путівкою, талоном або іншими до кументами. 

Недолік — окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до нього, а також інформації про товар (роботу, послугу), яка надана виробником (виконавцем, продавцем). 

Істотний недолік — недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення і не може бути усунутий, або для його усунення необхідні великі затрати праці та часу, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж передбачено договором, або проявляється знову після його усунення. 

Безпека товару (роботи, послуги) — відсутність будьякого ризику для життя, здоров’я, майна спо живача і навколишнього середовища за звичайних умов використання, зберігання, транспортування, виконання й утилізації товару (роботи, послуги). 

Суб’єкти господарської діяльності — підприємства, установи, організації (їхні філії, представниц тва, відділення), незалежно від форми власності, іноземні юридичні особи (їхні філії, представництва, відділення), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність на території України. 

Термін придатності — термін, визначений нормативноправовими актами, нормативними доку ментами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативноправових актів, нормативних документів та умовам договору. 

12 травня 1991 року був прийнятий Закон України «Про захист прав споживачів», який законодав чо врегулював відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановив права споживачів та визначив механізм реа лізації державного захисту їхніх прав. 

Прийнята 28 червня 1996 року Конституція України у статті 42 закріпила положення про те, що «дер жава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій». 

За роки незалежності в Україні було прийнято багато нормативноправових актів, спрямованих на захист споживчих прав, реалізацію положень Закону України «Про захист прав споживачів» та норм Конституції. 

Держава забезпечує гарантований рівень споживання шляхом стимулювання виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг, запровадження нормативного розподілу товарів, якщо немає гаран тій їх вільного придбання кожним споживачем; запровадження компенсаційних виплат, різних видів допомоги і пільг громадянам. 

   Зметою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів відповідно до Указу Президента України від 1 жовтня 2002 року був створений центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом — Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.      

   Основними завданнями Державного комітету України з питань технічного регулювання та спо живчої політики, як зазначено в Указі Президента, є забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління у цій сфері та державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, ре кламу у цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду. 

   Крім центрального органу виконавчої влади державний захист прав споживачів у разі придбання, замовлення або використання ними товарів (робіт, послуг) для власних побутових потреб здійснюють його територіальні органи, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи міс цевого самоврядування, а також судові органи. 

   Здійснюючи державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав спо живачів, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики та його територіальні органи, відповідно до ст. 5 Закону мають право на припинення правопорушень та застосування до правопорушників правових заходів за недотримання законодавства про захист прав споживачів. 

Запитання та завдання для обговорення 

1. Охарактеризуйте сучасний стан захисту прав споживачів в Україні. 

2. Яку роль відіграє держава в справі захисту прав споживачів в Україні та світі? 

3. Які служби контролюють якість і безпеку товарів (робіт, послуг)? 

4. Як ви прокоментуєте твердження «Споживач завжди правий». Куди може звернутися споживач, якщо порушені його права? Громадські організації захисту прав споживачі 

Завдання. Виконати всі практичні роботи та ділову гру.

20.04.2023 року

Тема.Ділова гра «Споживач у ролі пасажира, туриста» 

Мета: вчити діяти відповідно до ситуацій, що склалися; уміти відстоювати права споживачів. 

ХІД ГРИ 

І. Розіграйте ситуації та обговоріть їх. 

Ситуація 1 Пасажир поїзда — провідник. 

Пасажир: Принесіть мені, будь-ласка, постільну білизну, я хочу відпочити. 

Провідник: Зачекайте, я дуже зайнятий. Постільну білизну буду видавати всім пізніше. 

Запитання для обговорення 

1. Чи правий провідник? 

2. Як повинен діяти пасажир? 

3. Як може пасажир захистити свої права? 

Ситуація 2 Представник туристичної фірми — турист. 

Турист: Я повернувся з відпочинку. Умови проживання були чудові, але я дуже розчарований тим, що впродовж п’яти днів йшов дощ. А ваша фірма обіцяла спекотні дні, сонце і гарячий пісок на пляжі. Ви обдурили мене! Представник туристичної фірми: Ми виконали всі умови договору. 

Турист: Я вимагаю компенсації за зіпсований відпочинок! 

Запитання для обговорення 

1. Хто правий — турист чи туристична фірма? 

2. Чи може турист претендувати на компенсацію, адже всі умови договору були виконані? 

3. Чи повідомлення про погоду на курорті можна вважати недостовірною інформацією щодо послуги, яку надає туристична фірма? 

4. Складіть прогноз розв’язання даної скарги. 

ІІ. Наведіть приклади подібних проблемних ситуацій, які відбувалися з членами вашої родини у дорозі (на відпочинку). Чи порушувалися ваші права? Поцікавтесь, як діяли ваші родичі. Як вчинили б ви тепер? Чому?  

13.04.2023 року

Тема. Практична робота №9. Екскурсія до місцевого відділення банку 

Мета: ознайомлення з видами банківських послуг, видами договорів, правами споживача як клієнта банку. 

Обладнання: блокнот, ручка 

ХІД РОБОТИ 

І. А. Заповніть анкету. 

Запитання для отримання інформації та обговорення 

Запитання                                                                      Відповіді 

1. Назва банку 

2. Адреса 

3. Телефон 

4. Які види послуг надає банк? 

5. Які категорії громадян найчастіше користуються його послугами? 

6. Ознайомтеся з видами договорів, які укладаються між клієнтами та установою 

7. Люди яких професій працюють у даній установі? Кількість працюючих 

8. Кількість клієнтів, яких обслуговують за день 

9. Які банки є у вашому місті? 

Б. Відповідь на запитання оформіть у вигляді розповіді. 

В. Висновок._____________________________________________________________________ 

ІІ. Дізнайтеся у батьків, послугами якого банку найчастіше вони користуються. Чому? 

_______________________________________________________________________________

06.04.2023 року 

Тема. Практична робота №8. Екскурсія до ательє індивідуального пошиття одягу (перукарні, майстерні з ремонту взуття) 

Мета: ознайомлення з послугами, які надає дана установа, та правилами обслуговування; набуття вмінь укладати договір; уміння відстоювати права споживача. 

Обладнання: блокнот, ручка.

ХІД РОБОТИ 

І. А. Заповніть подану таблицю. Запитання для отримання інформації та обговорення 

Запитання                                                                                           Відповіді 

1. Назва установи 

2. Адреса 

3. Телефон 

4. Які види послуг надає?

 5. Які категорії громадян найчастіше користуються цими послугами? 

6. Види договорів, які укладаються між клієнтами й установою 

7. Чи є «Куточок споживача»? 

8. Яка інформація розміщена у «Куточку споживача»? 

9. Люди яких професій працюють у даній установі? Кількість працюючих 

10. Кількість клієнтів у день 

11. Чи є книжка заяв та пропозицій? 

12. На що найбільше скаржаться клієнти? 

13. Хто є конкурентом даного підприємства? 

Б. Відповідь на запитання оформіть у вигляді розповіді. 

В. Висновок. 

ІІ. А. Придумайте ситуації, які могли б виникнути між споживачем і виконавцем: 

• а) через термін виконання робіт; 

•  б) у випадку виявлення недоліків у виконанні робіт (послуг). 

Ситуація 1 _____________________________________________________________________________

Ситуація 2 _____________________________________________________________________________

Б. Поясніть, який вихід із цих ситуацій ви пропонуєте. 

Завдання. Опрацювати матеріал, розглянути ситуації, дати відповіді на питання.

23.03.2023 року

Тема. Захист прав пасажирів, туристів, клієнтів

Основні поняття: туризм, турист, туристичні послуги, турагенства, пасажир. 

Обладнання: Закон України «Про туризм», зразок типового договору про надання туристичних послуг. 

   Турист — той, хто займається туризмом. Туризм — подорожі, які здійснюються за певним маршру том по своїй країні або за кордоном. 

   Закон України «Про туризм» визначає загальні правові, організаційні та соціальноекономічні заса ди реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпеч не для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристич них подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туризму на території України. 

   Бажано при підготовці до даної теми використати зразок типового договору про надання туристичних послуг. Акцент при цьому вчитель має зробити на правах та обов'язках туристичної фірми, відпові дальності сторін, форсмажорних обставинах, які можуть виникнути під час виконання договору. 

   Турист має право: 

 1. Отримати інформацію, консультацію щодо послуг, що надаються за договором туристичної фірми. 

 2. Отримати комплекс послуг згідно договору за програмою перебування. 

 3. Одержання медичної допомоги у разі захворювання відповідно умов страхування, згідно догово ру страхування. 

   Запитання та завдання для обговорення 

1. Яку інформацію повинен отримати турист до отримання туристичних послуг? 

2. Назвіть права та обов’язки туристів. 

3. У яких випадках можлива зміна ціни туристичного продукту? 

 Ділова гра «Споживач у ролі пасажира, туриста» 

   Мета: вчити діяти адекватно до ситуацій, що склалися; уміти відстоювати права споживачів. 

Розглянути ситуації та обговорити їх. 

Ситуація 1. Пасажир поїзда — провідник. 

Пасажир: Принесіть мені, будьласка, постільну білизну, я хочу відпочити. 

Провідник: Зачекайте, я дуже зайнятий. Постільну білизну буду видавати всім пізніше. 

Запитання для обговорення: 

1. Чи правий провідник? 

2. Як повинен діяти пасажир? 

3. Як може пасажир захистити свої права? 

 Ситуація 2. Представник туристичної фірми — турист. 

Турист: Я повернувся з відпочинку. Умови проживання були чудові, але я дуже розчарований тим, що впродовж п’яти днів йшов дощ. А ваша фірма обіцяла спекотні дні, сонце і гарячий пісок на пляжі. Ви обдурили мене! 

 Представник туристичної фірми: Ми виконали всі умови договору. 

 Турист: Я вимагаю компенсації за зіпсований відпочинок! 

  Запитання для обговорення 

1. Хто правий — турист чи туристична фірма? 

2. Чи може турист претендувати на компенсацію, адже всі умови договору були виконані? 

3. Чи повідомлення про погоду на курорті можна вважати недостовірною інформацією щодо по слуги, яку надає туристична фірма? 

4. Складіть прогноз розв’язання даної скарги. 

ІІ. Наведіть приклади подібних проблемних ситуацій, які відбувалися з членами вашої родини у дорозі (на відпочинку). Чи порушувалися ваші права? Поцікавтесь, як діяли ваші родичі. Як вчинили б ви тепер? Чому? 

Завдання. Опрацювати матеріал, дати відповіді на запитання.

16.03.2023 року

Тема. Послуги медичних установ. Медичне страхування

Основні поняття: медична послуга, здоров’я, охорона здоров’я, заклади охорони здоров’я, меди косанітарна допомога. Обладнання: Конституція України (ст. 49), Закони України «Про захист прав споживачів», «Про охорону здоров’я», Постанова Кабінету Міністрів України № 1138 від 11. 09. 1996 р. «Про затверджен ня переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медич них закладах освіти». 

   Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і дер жава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження гено фонду народу України і забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліп шення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдос коналення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. 

   Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економіч ні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітньо го активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попереджен ня і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. 

Права та обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я 

Право на охорону здоров’я 

Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає: 

• життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини; 

• безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище; 

• санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; 

• безпечні та здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; 

• кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я. 

   Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у галузі охорони здоров’я шляхом:

•  створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я; 

• організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я; 

• надання всім громадянам гарантованого рівня медикосанітарної допомоги в обсязі, що встано влюється Кабінетом Міністрів України; 

• здійснення державного й громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров’я; 

• організації державної системи збирання, обробки й аналізу соціальної, екологічної та спеціаль ної медичної статистичної інформації; 

• встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охоро ни здоров’я. 

Державний захист права на охорону здоров’я 

   Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист. 

   У разі порушення законних прав та інтересів громадян у галузі охорони здоров’я відповідні дер жавні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадя ни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та від шкодування заподіяної шкоди. 

   Судовий захист права на охорону здоров’я здійснюється у порядку, встановленому законодав ством. 

Обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я

    Громадяни України зобов’язані: 

• піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не завдавати шкоди здоров’ю інших громадян; 

• у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити ще плення; 

• подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для їхнього життя і здоров’я стані;

•  виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я. 

   Для забезпечення лікувальнопрофілактичною допомогою громадян України, які мають відповід ні пільги, встановлені законодавством, створюються спеціальні лікувальнопрофілактичні заклади. 

   Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров’я чи його підрозділу. Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обсте ження і лікування пацієнта. Пацієнт має право вимагати замінити лікаря. 

   Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медич них приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не за грожуватиме життю хворого і здоров’ю населення. Надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях 

   Медичні працівники зобов’язані надавати першу невідкладну допомогу в разі нещасних випадків і гострих захворювань. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувальнопрофілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодуванням витрат. 

   У невідкладних випадках, коли надання медичної допомоги через відсутність медичних працівни ків на місці неможливе, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані надавати транс порт для перевезення хворого до лікувальнопрофілактичного закладу. У цих випадках першу невід кладну допомогу також повинні надавати співробітники міліції, пожежної охорони, аварійних служб, водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов’язок покладено законо давством і службовими інструкціями. 

   Надання безплатної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається насамперед на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної допомоги з відшкодуванням необхідних витрат місцевих закладів охорони здоров’я в повному обсязі за рахунок централізованих фондів. 

   Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення подання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків, несуть органи влади і спеціальні заклади, які обслуговують лікувальні заклади. 

Вибір лікаря і лікувального закладу 

   Кожний пацієнт має право вільного вибору лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги. 

   Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будьякому дер жавному лікувальнопрофілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. 

Лікарська таємниця 

   Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законо давчими актами випадків. 

   У разі використання інформації, що становить лікарську таємницю, у навчальному процесі, науко водослідній роботі, у тому числі й у випадках її публікації в спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта. 

Звільнення від роботи на період хвороби 

   На період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з оплатою в установленому законодавством України порядку допомоги за соціальним страху ванням. 

Застосування методів профілактики, діагностики, лікування і лікарських засобів

   У медичній практиці лікарі зобов’язані застосовувати методи профілактики, діагностики і лікуван ня та лікарські засоби, дозволені Міністерством охорони здоров’я України.

    В інтересах здоров’я хворого та за його згодою, а щодо неповнолітніх та осіб, яких було визнано судом недієздатними, — за згодою їхніх батьків, опікунів або піклувальників лікар може застосовува ти нові, науково обґрунтовані, але ще не допущені до загального застосування методи діагностики, профілактики, лікування та лікарські засоби. Щодо осіб віком від 15 до 18 років чи визнаних судом обмежено дієздатними застосування таких методів та засобів проводиться за їхньою згодою та згодою їхніх батьків або інших законних представників. 

   Порядок застосування зазначених методів діагностики, профілактики, лікування і лікарських за собів встановлює Міністерство охорони здоров’я України. 

Запитання та завдання для обговорення 

1. Назвіть заклади охорони здоров’я. 

2. Що таке платні медичні послуги? Які з них, на ваш погляд, користуються найбільшим попитом? 

3. Які права й обов’язки має споживач платних медичних послуг? 

4. Укажіть, якими видами медичних послуг користувалися ви або члени вашої сім’ї. 

5. Назвіть правила поведінки у лікарні. 

09.03.2023 року

ТЕМА. Комунальні послуги. Правила користування комунальними послугами. Практична робота "Оплата комунальних послуг"

Житлово-комунальне господарство — це соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприєм ства та організації необхідними житловокомунальними послугами, та впливає на розвиток економіч них взаємовідносин у державі. 

Житлово-комунальне господарство технічно є найбільш відсталою галуззю економіки України з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися. 

До основних видів комунальних послуг відносяться:

•  теплопостачання; 

• холодне та гаряче водопостачання; 

• електропостачання; 

• каналізація; 

• додаткові послуги з благоустрою (ліфт, газопостачання, сміттєзбирання). 

Законодавчі акти, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, прийняті за останні ро ки, дали можливість розпочати реформування галузі та відносин у житловокомунальній сфері. А спе ціальний закон про житловокомунальні послуги врегулював основні засади організаційних, госпо дарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житловокомунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також визначив їхні права та обов’язки. Так, Законом України «Про житловокомунальні послуги» встановлено, що комунальні послуги надають ся споживачу безперервно. Випадки, за яких припиняється надання житловокомунальних послуг, визначені частиною третьою статті 16 цього Закону. 

Припинення надання комунальних послуг здій снюється: 

• під час проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, по годженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, поло женнями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами; 

• у міжопалювальний період (для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміні страціями, виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, пра вилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами; 

• у разі ліквідації наслідків, пов’язаних з дією непереборної сили. 

У той же час, у випадках таких перерв виконавець/виробник зобов’язаний повідомити споживача че рез засоби масової інформації про таку перерву не пізніше ніж за 10 днів (за винятком перерви, що вини кла внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні потрібно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг. 

У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форсмажорних обста вин, виконавець (виробник) несе відповідальність згідно із законом. 

Проблема надання неякісних житловокомунальних послуг в Україні, незважаючи на чисельні за ходи, що вживаються державою для її розв’язання, залишається однією з найактуальніших соціально економічних проблем. 

Споживач має право одержувати житловокомунальні послуги вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору на надання житловокомунальних послуг. 

У разі ненадання або надання не в повному обсязі житловокомунальних послуг, зниження їх яко сті споживач має право в порядку, визначеному договором або законодавством, на несплату вартості цих послуг або на зменшення розміру плати за надані послуги. 

Згідно законів «Про житловокомунальні послуги» та «Про захист прав споживачів» особа, яка ре гулярно сплачує за житловокомунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до вироб ника з вимогою поновити надання послуг. 

Для того щоб засвідчити факт ненадання послуг, потрібно скласти відповідний акт. Без таких ак тів у кожному конкретному випадку всі звинувачення вважаються абсолютно безпідставними. 

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підпи сами. Виконавець зобов’язаний розглядати претензії та заяви споживачів у визначений законодав ством термін і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житловокомунальні послуги в ра зі ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. 

Актуальною є також проблема взаємостосунків між споживачами та виконавцями послуг у разі до ступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, пере вірки показань засобів обліку.

 Відповідно до статті 17 Закону України «Про житловокомунальні послуги» споживач зобов’яза ний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення: 

• для ліквідації аварій — цілодобово; 

• для встановлення і заміни санітарнотехнічного та інженерного обладнання, проведення техніч них та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо — згідно з відпо відними умовами договору. 

Якщо споживач відсутній і у цей час немає можливості встановити зв’язок з ним з метою його ін формування про необхідність негайного прибуття до приміщення або він відмовляється впустити в приміщення, які він займає, представників виконавця/виробника і водночас є об’єктивні підстави вважати, що аварія, неполадки, які унеможливлюють надання житловокомунальних послуг іншим споживачам, відбулися саме в цих приміщеннях, — доступ до приміщення відбувається без отриман ня згоди споживача (несанкціонований доступ). 

Одним із шляхів вирішення проблем у сфері житловокомунального господарства є знання спожи вачем своїх прав і обов’язків. Особливу увагу слід звернути на такі права споживача. 

Статтею 26 Закону України «Про житловокомунальні послуги» встановлено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробни ка споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. 

Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирах бага токвартирних будинків з ініціативи споживача регулюється «Правилами надання послуг з централі зованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постано вою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 р. Так, споживач може відмовитися від отри мання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води. 

Слід звернути увагу на право споживача на несплату вартості житловокомунальних послуг за пе ріод тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї за відповідного документального оформлення, а також за період фактичної відсутності житловокомунальних послуг (пункт 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житловокомунальні послуги»). 

Так, згідно з пунктом 32 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холод ної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 р., споживач має право на несплату вартості ненаданих послуг із холодного і гаря чого водопостачання за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім’ї за умови відклю чення виконавцем послуг холодної та гарячої води й опломбування запірних вентилів на введенні у квартиру (приватний будинок) та зняття пломб і відновлення надання послуг згідно письмової зая ви споживача. 

Пунктом 32 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09. 12. 1999 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів Укра їни №476 від 14. 04. 2004 р.), визначено, що газопостачальна організація зобов’язана у разі відсутності лічильника газу та надання споживачем відповідних підтверджувальних документів проводити пере рахунок розміру плати за послуги з газопостачання у випадку тимчасової відсутності за основним місцем проживання споживача або членів його родини. 

Споживач має право на несплату житловокомунальних послуг у разі тимчасової відсутності спо живача та/або членів його родини за відповідного документального оформлення. 

Запитання та завдання для обговорення 

Завдання 1. 

Дайте відповіді на запитання

1. Що повинно бути вказано в договорі на користування комунальними послугами? 

2. У які терміни вносять плату за комунальні послуги? 

3. Які комунальні послуги входять до квартплати? 

4. Якими видами комунальних послуг користуєтесь ви? Уточніть у батьків тарифи на ці послуги. 

5. Наведіть приклади із власного життя щодо надання неякісних комунальних послуг або порушен ня термінів усунення недоліків. Дізнайтесь у батьків, як вони відстоювали свої права. 

Завдання 2. 

Розгляньте ситуацію

Микола Петрович живе на 14-му поверсі багатоповерхового будинку м. Миколаєва. Три доби у будинку не працює ліфт. Сім’я Миколи Петровича справно сплачує комунальні послуги, у тому числі і за послуги ліфта. З ними живе літня бабуся, в якої хворі ноги. Через проблему з ліфтом вона не може вийти на вулицю. Чи повинна сім’я Миколи Петровича повністю сплатити у цьому місяці за послуги ліфта? Як жителі будинку можуть захистити свої права? 

02.03.2023 року

ТЕМА. Фінансові послуги

Фінансова установа — це установа, яка виконує функції, пов’язані з рухом грошей, цінних паперів, на дають кредити та страхують майно і ризики.

Фінансові установи — це банки, страхові компанії, інвести ційні фонди та інші фінансовокредитні організації. 

Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залуче них коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. 

Фінансовий кредит — кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під відсотки. 

Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, за рахунок за лучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вар тості фінансових активів. 

Професійна таємниця — матеріали, документи та інші відомості, якими користуються в процесі та у зв’язку з виконанням своїх обов’язків посадові особи державних органів, що здійснюють регулювання ринку фінансових послуг, та особи, які залучаються до здійснення цих функцій, і які забороняється роз голошувати у будьякій формі до моменту прийняття рішення відповідним уповноваженим державним органом. 

Правила укладання договору про надання фінансових послуг 

Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб’єктами підприємницької діяльності на підставі договору. 

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 

— назву документа; 

— назву, адресу та реквізити суб’єкта підприємницької діяльності; 

— прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адреса; 

— найменування, місцезнаходження юридичної особи; 

— найменування фінансової операції; 

— розмір фінансового активу у грошовому еквіваленті, строки його внесення та умови взаємороз рахунків; 

— строк дії договору; 

— порядок зміни та припинення дії договору; 

— права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 

— інші умови за згодою сторін; 

— підписи сторін. 

Уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом. 

Під час укладання договору юридична або фізична особа мають право вимагати у суб’єкта підпри ємницької діяльності надання балансу (або довідки про фінансовий стан), підтвердженого аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнесплан, якщо інше не передбачено законодавством України. 

Підстави, порядок та правові наслідки припинення дії договорів про надання фінансових послуг визначаються цивільним законодавством, законами з питань регулювання окремих ринків фінансо вих послуг, а також укладеними відповідно до них договорами. 

Право клієнта на інформацію 

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов’язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

 — відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов’язковому оприлюдненню; 

— перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів; 

— перелік послуг, що надаються фінансовою установою; 

— ціну/тарифи фінансових послуг; 

— кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п’ять відсотків; 

— іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України. 

Фінансова установа надає певні фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клі єнтів та певних заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання лега лізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. 

Фінансова установа має право вимагати, а клієнт зобов’язаний надати документи та передбачені законодавством відомості, потрібні для з’ясування його особи. У разі ненадання клієнтом потрібних документів та передбачених законодавством відомостей або умисного подання неправдивих відомо стей про себе фінансова установа відмовляє клієнту в його обслуговуванні та/або наданні фінансових послуг та/або не відкриває рахунок, а в разі наявності раніше відкритих рахунків фінансова установа відмовляє в здійсненні обслуговування та/або не укладає договір про надання фінансових послуг. 

Для ідентифікації клієнта — юридичної особи — фінансова установа має ідентифікувати фізич них осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським то вариством, фінансова установа має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. 

Для ідентифікації клієнта — фізичної особи — та здійснення заходів, передбачених законодавством для підтвердження його особи, фінансова установа має право вимагати інформацію про нього в органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутріш нього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер.

 Ідентифікація не є обов’язковою під час здійснення кожної операції, якщо клієнт був раніше іден тифікований відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (від миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. 

Завдання. Опрацювати матеріал, розглянути ситуації і розв"язати їх.

23.02.2023 року

Тема, Що повинен знати споживач про службу побуту?

Що повинен знати споживач про службу побуту? 

Служба побуту — це установа, що надає послуги з пошиву одягу, взуття за індивідуальним замо вленням, ремонту побутової техніки, меблів, послуги перукарень, хімчисток тощо. 

Побутове обслуговування населення — організована діяльність суб’єктів підприємницької діяльно сті, пов’язана з наданням побутових послуг. 

Побутова послуга — вид діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної із задоволен ням конкретної побутової потреби індивідуального замовника. 

Види побутових послуг: 

• індивідуальне пошиття і ремонт швейних виробів, виробів з хутра та головних уборів; 

• індивідуальний пошив, плетіння і ремонт трикотажних виробів; 

• індивідуальне виготовлення і ремонт взуття; 

• ремонт побутових машин і приладів; 

• ремонт годинників; 

• виготовлення і ремонт ювелірних виробів; 

• ремонт побутової, радіоелектронної апаратури; 

• послуги відеозйомки та звукозапису; 

• виготовлення і ремонт меблів; 

• послуги перукарень; 

• послуги фотографів; 

• послуги хімчистки виробів; 

• послуги прання білизни; 

• послуги лазень. 

Діяльність із надання побутових послуг регулюється Законами України «Про підприємництво», «Про захист прав споживачів», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та по слуг», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно правовими актами, а також Правилами побутового обслуговування населення, затвердженими Поста новою КМУ № 974 від 4 червня 1999 р. 

Виконавець — суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особи, незалежно від форми власно сті, чи фізична особа), яка здійснює побутове обслуговування населення (після державної реєстрації). Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону Украї ни «Про підприємництво». 

Виконавці для проведення діяльності з надання побутових послуг залежно від специфіки побуто вих послуг, що надаються, можуть мати окремі приміщення або будівлі, павільйони, кіоски, пересув ні майстерні та приймальні пункти, спеціально обладнані відповідним устаткуванням. 

Виконавці повинні:

•  забезпечити виконання працівниками сфери побутового обслуговування Правил побутового об слуговування населення та дотримання інших нормативноправових актів, що регулюють надання по бутових послуг; 

• створити матеріальнотехнічну базу, забезпечити наявність обладнання та устаткування для на дання побутових послуг згідно з установленими нормативами; 

• формувати ціни на послуги відповідно до законодавства залежно від їх складності та якості; 

• забезпечити необхідний рівень кваліфікації працівників, які обслуговують замовників; 

• забезпечити відповідність виробничих приміщень, будівель, робочих місць, де надаються побу тові послуги, необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам та вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці. 

На фасаді приміщення виконавця повинно бути зазначено державною мовою його назву, наймену вання власника або уповноваженого ним органу, режим роботи. 

Підприємства служби побуту зобов’язані укласти зі споживачем договір на виконання робіт (надання послуг). Договір на виконання платних робіт для споживачів отримав назву «Договір побутового підряду». 

Договір — взаємне зобов’язання, письмова угода про права та обов’язки між установами, підприєм ствами чи окремими особами. Згідно з вимогами цивільного законодавства, якість товарів (послуг) повинна відповідати умовам договору. Договір на виконання робіт (або послуг) повинен бути письмовим, за виключенням ситуацій, коли робота виконується в присутності споживача (наприклад, виготовлення ключів), але чек про оплату однаково повинен бути виданий. 

У договорі (квитанції або іншому документі) повинні бути вказані: 

• адреса виконавця; 

• прізвище, адреса та телефон замовника; 

• дата прийняття замовлення; 

• термін початку й закінчення виконання замовлення; 

• сума авансу або повна вартість замовлення; 

• підписи співробітника, який прийняв замовлення, і споживача; види послуг (робіт); 

• повна назва речей (матеріалів) виконавця і споживача, їх вартість і кількість, потрібна для вико нання замовлення; 

• інші умови.

 Квитанція (або акт) заповнюється обов’язково у двох екземплярах. Один документ залишаєть ся на підприємстві, другий — у споживача. Якщо замість квитанції видали, наприклад, клаптик паперу з номером замовлення, то ви можете не отримати те, що замовляли, і довести щось буде дуже складно. Необхідно звернути увагу на те, як у договорі сформульовано ваше замовлення. Часто буває, що замовлення формулюється так, що визначити термін закінчення роботи неможливо. Наприклад, то вар приймається не для ремонту, а щоб визначити причину виникнення несправності, або майстерня проводить ремонт протягом 30 днів за наявності необхідних деталей (відповідно, якщо деталей немає, то термін ремонту невизначений). 

Отже, якщо ви принесли ремонтувати фотоапарат, то потурбуйтеся про те, щоб саме це й було записано в договорі, а також вкажіть конкретний термін, протягом якого ремонт повинен бути закінчений. Підприємство служби побуту зобов’язане виконати послугу якісно і в термін, указаний у договорі. Якщо ви віддаєте виконавцю річ, щоб він виконав з нею певну роботу, то виконавець несе відповідальність за її збереження і якість. Водночас потурбуйтесь у квитанції описати цю річ максимально точно. Інакше, віддавши в ремонт дорогий мобільний телефон і написавши просто «мобільний телефон» без зазначення серії, номера, не дивуйтеся, коли вам замість нього видадуть телефон тієї ж марки, але абсолютно інший. Довести, що це не ваш телефон, буде складно. Якщо запис, наприклад, матиме такий вигляд: «мобільний телефон SAMSUNG, у чорному корпусі з відеокамерою», то таких сюрпризів можна не побоюватися. 

Якщо ви втратили квитанцію, то зможете повернути свою річ тільки у разі наявності паспорта або іншого документа, що засвідчує вашу особу. Водночас, якщо у виконавця виникнуть сумніви в належ ності речі даному споживачу, він може передати суперечку на рішення суду. У суді йому треба буде до вести, що основи для сумнівів були (наприклад, не співпадають прізвище або марка товару, його ха рактеристики, вказані споживачем і записані в документах виконавця). 

Якщо виконавець не може виконати роботу, не завдавши шкоди речі або матеріалу, він повинен попередити про це її власника і зробити відповідну відмітку в договорі. 

Наприклад, майстер попередив, що після ремонту прилад втратить деякі функції, але ви наполягаєте на виконанні ремонту. У цьому випадку він не несе відповідальності за заподіяну шкоду. 

Якщо ж виконавець під час укладання договору не попередив вас про те, що ваші вимоги можуть бути причиною неякісного виконання замовлення, то він відповідатиме за пошкодження речі, а також за інші збитки, заподіяні споживачеві. 

Порядок надання побутових послуг населенню 

Побутові послуги надаються замовником згідно з угодами, документальним підтвердженням укладення яких є такі документи:

•  договір за типовою формою, затвердженою Укрсоюзсервісом, 

• квитанція, 

• касовий чек, 

• товарний чек, 

• квиток встановленої форми. 

Термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін. Розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, може бути касовий чек (для виконавців, які в розрахунках із замовниками використовують електронні контрольнокасові апара ти) або товарний чек (у разі виходу такого апарату з ладу або тимчасового відключення електроенер гії), квитанція або квиток (для виконавців, які згідно з нормативноправовими актами не застосову ють таких апаратів). Для останніх вони є документами суворої звітності.

 Вартість послуг і матеріалів виконавця сплачується замовником за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено умовами угоди. 

У разі надання виконавцем на прохання замовника додаткових послуг, не передбачених замовленням, їх вартість сплачується замовником за цінами, що діяли на час оформлення замовлення на ці послуги. 

Замовлення на послуги можуть виконуватися як із сировини, комплектуючих виробів та інших ма теріалів (далі — матеріали) виконавця, так і з матеріалів замовника. 

Вартість речей і матеріалів замовника визначається та оформлюється документально за погоджен ням сторін або на основі поданих документів, що засвідчують їхню ціну. 

Види, кількість і якість матеріалів, необхідних для надання послуг, визначаються виконавцем від повідно до нормативнотехнічних документів за погодженням із замовником. 

Гарантійні зобов’язання виконавця стосовно надання послуг визначаються Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормативноправовими актами. 

Документами, що надають право замовнику вимагати усунення недоліків у гарантійний термін, є касовий (товарний) чек, договір, квитанція або гарантійний талон. 

 Розгляньте ситуації і спробуйте їх розв’язати. 

Ситуація 1 Учень 7-го класу Андрій Сиротенко, здав у ремонт рюкзак. У квитанції, яку він отримав від виконавця, була вказана дата повернення товару — 24. 08. 07. Прийшовши в цей день за рюкзаком, Андрій дізнався, що його послуга не виконана. Виконавець попросив прийти через три дні, але, на жаль, і тоді рюкзак не відремонтували. Порадьте Андрію, що йому робити далі. Підкажіть, на основі якої статті Закону України «Про захист прав споживачів» можна було б вичерпати цей інцидент. 

Ситуація 2 Сергій Петрович зробив замовлення на виготовлення шафи-купе. Шафу виготовили, але виявилося, що вона не підходить за розмірами. Розкажіть Сергію Петровичу, які він має права. 

 Доберіть пари до поданих слів. 

Дорого — дешево; 

Послуга — 

Замовник — 

 Споживання — 

16.02 2023 року

ТЕМА. Чи можна  обміняти якісний товар? Ділова гра "Споживач і маркетинг"

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що протягом 14 днів з моменту оформлення покупки справний товар, тобто товар належної якості, який з будь-яких причин не сподобався покупцю, можна повернути. Проте, на практиці повернути такий товар, якщо він без дефектів чи браку, наважуються не всі. Причиною цього частіше за все є юридична необізнаність та не завжди чемна поведінка продавців, які не хочуть прикладати додаткові зусилля для оформлення операції, яка не збільшує, а зменшує обсяг їхніх продажів.

Що ж необхідно зробити для того, щоб повернути свої кошти, заощадивши при цьому свій час та нерви? Перш ж за все слід запам’ятати декілька простих правил. Відповідно до статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Відповідно до норм чинного законодавства споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Випадки, коли продавець погодився б обміняти товар після спливу 14 днів, трапляються рідко і, як правило, винятком з правил. Тому слід бути уважними і не пропустити строк для відповідно звернення, оскільки після його закінчення Ви зможете повернути чи обміняти товар лише за гарантією, тобто якщо він неналежної якості.

Варто пам’ятати, що обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики. Тому якщо Ви, наприклад, придбали сукню і в перший же день, пішли в ньому на роботу, зрозуміли, що воно Вам тисне, то повернути товар вже скоріше за все не вийде, оскільки на одязі залишаться хоч і не значні, але все ж помітні сліди носіння, що автоматично поставить товар у ряд «вживаного».

Наступною обов’язковою умовою для того, щоб отримати або обміняти товар належної якості є наявність розрахункового документу, виданого споживачеві разом з проданим товаром. Пам’ятайте, що наявність чеку є підставою для обміну або повернення товару та доказом того, що саме в цьому магазині ви придбали товар.

Як діяти покупцю, якщо у магазині відсутній аналогічний товар? Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець, в свою чергу, зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

Який же порядок відшкодування коштів споживачу? При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Кошти, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше семи днів.

Слід зазначити, що не всі товари Ви можете обміняти та повернути. Існує перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню. Як правило, при купівлі таких товарів про те, що їх неможливо обміняти або повернути, Вас попередять продавці, однак не слід покладатися лише на їхню сумлінність. Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню) передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» і до нього віднесено продовольчі товари, лікарські препарати, предмети сангігієни, а також дитячі іграшки, білизну, друковані видання, ювелірні вироби та інші.

Звертаємо Вашу увагу, що Закон гарантує Вам можливість не лише обміняти товар, а й повернути його.

Як правило, коли Ви наполягаєте саме на поверненні товару, продавець в магазині буде посилатися на вищезазначену статтю 9 Закону України «Про захист прав споживачів» та запевняти, що товар можна лише обміняти на інший аналогічний. Проте це не так!

Зазвичай споживач у таких випадках вже визначився з аналогічним товаром, що пропонується у зовсім іншому магазині, тому нав’язування йому того чи іншого товару буде порушувати його право на вільний вибір, тобто базовий принцип свободи договору.

Підстави для обміну або повернення товару завжди суб’єктивні, але Ваші доводи мають стосуватися саме неможливості використання товару за призначенням. Звичайно може трапитись, що Ваші аргументи не влаштують продавця, однак в будь-якому випадку не дозволяйте обдурити себе і наполягайте на своєму. Якщо представник торговельного закладу не сприймає жодні аргументи, то єдиним варіантом вирішення спору буде звернення до суду. Для цього Вам слід зафіксувати факт звернення до магазину, тобто вручити під підпис представнику магазину заяву з вимогою про повернення товару, якщо у Вас відмовляються прийняти так заяву – її слід направити поштою або кур’єром та зберегти докази відправлення.

Слід зазначити, що навіть за відсутності проблем із продавцями для оформлення розірвання договору Вас можуть попросити написати заяву на ім’я директора магазина про повернення товару. У заяві варто вказати назву і реквізити продавця (магазину, товариства або фізичної особи-підприємця). Як правило така інформація міститься в чеку, або на стенді «Куточок споживача». Також необхідно зазначити свої прізвище, ім’я, по батькові та контактні дані (адреса, телефон). У заяві слід вказати, коли і який товар був придбаний, за яку ціну, а також вказано, що річ не підійшла вам за однією з таких характеристик: форма; габарити; фасон; колір; розмір (або інші причини) і тому не може бути ним використаний Вами за призначенням.

Варто сформулювати вимогу про обмін товару на аналогічний (повернення грошей за придбаний товар). Підпис на заяві, поточну дату або дату, коли збираєтеся безпосередньо звернутися до продавця (пам’ятайте про те, що у вас є всього 14 днів). Пам’ятайте, що гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Ділова гра «Споживач і маркетинг» 

Маркетинг — комплексна система організації виробництва (як основного засобу формування пропозиції товарів), формування попиту, збуту й продажу товарів, сервісного обслуговування, спрямована на максимальне задоволення потреб населення та одержання прибутку за рахунок активі$ зації і розвитку подальших потреб населення і відтворення виробництва. 

Обладнання: текст Закону України «Про захист прав споживачів». 

1. Запишіть назву закону, який регулює відносини між покупцем і продавцем. Протягом якого терміну покупець має право розірвати угоду купівлі-продажу? 

Мета: навчитися елементарним навичкам та прийомам маркетингового опитування. 

Інструкція щодо проведення гри 

Оберіть товар або послугу, яку зможете запропонувати однокласникам. Хто з класу зможе придбати ваш товар або послугу? Чому? Проведіть опитування в класі та з’ясуйте, кого зацікавив ваш товар або послуга. Чи підтвердилися ваші сподівання щодо зацікавленості однокласників товаром (послугою) після опитування? Обґрунтуйте свої висновки. 

3. Чому знання своїх прав та обов’язків допомагає цивілізовано розв’язувати питання між покупцем та продавцем? 

09.02.2023 року

Тема. Практична робота №6 "Як написати лист-скаргу про недоброякісний  товар, придбаний в інтернет -магазині"

Скарга — це звернення однієї з конфліктуючих сторін щодо невиконання зобов’язань, нанесення збитків, наприклад, між менеджером і його керівником (або з профспілкою) з приводу різного тлумачення конкретного положення контракту (трудового договору) 

Мета: закріпити інформацію про торгівлю за допомогою інтернет-магазинів, каталогів; оволодіти навичками роботи з діловими паперами (на прикладі скарги); навчити захищати свої права та знати обов’язки. 

Обладнання: зразки бланків ділових паперів. 

ХІД РОБОТИ 

І. Запишіть основні правила торгівлі через інтернет. 

ІІ. Уявіть, що ви придбали через інтернет-магазин товар неналежної якості. Напишіть скаргу за поданим зразком. 

Зразок 

Директору магазину

--------------------------------------------------------------------------------

(повне найменування та адреса) 

---------------------------------------------------------------------------------

(прізвище, ім’я, по батькові, адреса, телефон споживача) 

---------------------------------------------------------------------------------

---------------------------------------------------------------------------------

ЛИСТ-СКАРГ

"______________"__________________________________________200_____року у вашому магазині я придбав(ла) 

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(найменування товару, модель, заводський номер) 

вартістю ___________________гривень, що підтверджується копією чека.   

На _____________встановлений гарантійний термін_______________________________ місяців (років), що підтверджується копією гарантійного талону. 

Через___________________________ після придбання__________________________________ в виявилися такі недоліки: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу замінити неякісний__________________________ на такий само належної якості в 14денний строк. 

Якщо мої законні вимоги не будуть задоволені, я буду змушений(а) звернутися до суду з позовною заявою про захист моїх споживчих прав та про відшкодування моральної шкоди, завданої мені вашими протизаконними діями. 

Про результати розгляду претензії прошу мене повідомити у строк, встановлений законодавством.

Додатки: 

1. Копія товарного чека. 

2. Копія гарантійного талону. 

Дата______________________ Підпис ___________________________________

ІІІ. Як укласти договір купівлі-продажу з інтернет-магазином? 

Завдання. Опрацювати матеріал, дати письмово відповіді на питання.

02 лютого 2023 року

ТЕМА.  ПРОДАЖ ТОВАРУ В КРЕДИТ, ЗА КАТАЛОГАМИ, ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН, ПОШТОЮ, З "ДРУГИХ РУК"

Придбання товарів через Інтернет: як споживачу захистити свої права. 

Під час придбання товару в інтернетмагазині споживач заходить на сайт продавця, знаходить пот рібний йому товар (можна подивитися фотознімки товару, прочитати опис, а часто ще й відгуки тих, хто встиг його купити раніше), потім обирає спосіб доставки й оплати. Доставляють товари, як правило, кур'єром або поштою. Різноманітні також форми оплати. Найпоширеніші: 

• готівкою (кур’єру); 

• банківським переказом; 

• платіжними картками на сайті магазину. 

Отже, основні особливості інтернетторгівлі, на думку покупця, такі: 

• 1) отримання товару й оплата за нього не збігаються у часі (крім випадків, коли доставку здійснює кур’єр, який забирає і гроші); 

• 2) під час отримання товару не завжди можна перевірити його комплектність та якість (наприклад, якщо товар надсилають поштою). 

Крім того, не всі інтернет-магазини пишуть на сайтах адресу та реквізити. А тому покупець не знає, де шукати продавця. 13 січня 2006 р. набрала чинності нова редакція Закону України «Про захист споживачів», яка, до речі, регламентує відносини продавця і покупця під час купівлі-продажу товарів через Інтернет. Купівлю-продаж товарів через Інтернет п. 8 ст. 1 Закону України «Про захист споживачів» відносить до договорів, укладених на відстані (договір, укладений продавцем зі споживачем за допомогою «засобів дистанційного зв’язку», до яких належать телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет). 

Вимоги до інтернет-продавця досить суворі. Перед укладанням договору купівлі-продажу він повинен (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист споживачів») надати споживачу інформацію про: 

• 1) найменування продавця та його місцезнаходження. Якщо з найменуванням у більшості інтернет-магазинів проблем немає (на будьякому сайті є напис, наприклад, «Інтернет-магазин «1000 дріб ниць»), то фактичну адресу подають лише деякі магазини; 

• 2) порядок прийняття претензій. Закон не уточнює, про які претензії йдеться. Ймовірно, про претензії покупця до продавця; 

• 3) основні характеристики продукції. Ось із цим у будь-якому інтернет-магазині все гаразд. Як правило, можна побачити і детальний опис товару і його фотознімки; 

• 4) ціну, яка включає і плату за доставку. Тут також усе зрозуміло. Якщо інтернет-магазин бере окрему плату за доставку, про це, зазвичай, зазначають на сайті; 

• 5) умови оплати; 

• 6) гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з експлуатацією чи ремонтом продукції. У більшості випадків на товари, придбані в інтернетмагазині, поширюється така ж само гарантія від ви робника, як і на продукцію у звичайних магазинах; 

• 7) інші умови поставки; 

• 8) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції; 

• 9) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу. До інтернет торгівлі ця вимога не має відношення. Адже за відвідання інтернетмагазину, покупець нічого не платить; 

• 10) період прийняття пропозицій. Інтернет-магазину такі дані теж можуть знадобитись, якщо про давець закуповує і постачає товар тільки під конкретне замовлення; 

• 11) порядок розірвання договору. А от над цим більшості інтернет-магазинів доведеться попрацювати. Про те, як можна розірвати договір, ми напишемо нижче. Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із моменту підтвердження інформації про укладення договору від продавця або з моменту одержання товару чи його першої поставки (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист споживачів»). Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець має право розірвати договір протягом 90 днів від дати отримання інформації. Утім продавець може виправитися і надіслати нове, правильне підтвердження. У такому випадку покупцеві дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з моменту одержання уточненого повідомлення. 

Щоб мати змогу розірвати договір купівлі-продажу, споживач повинен зберігати товар у незмінному вигляді. 

ПРИДБАННЯ ТОВАРІВ У КРЕДИТ

Підприємства, які займаються реалізацією непродовольчих товарів, працюють в умовах конкуренції, а тому змушені шукати нових шляхів стимулювання покупців. Таким стимулом може бути продаж товарів у розстрочку (товарний кредит). 

Нині в розстрочку можна купити автомобіль, комп’ютер, телевізор, пральну машину, меблі та іншу складну побутову техніку або товари тривалого використання. Продаж товарів у розстрочку регла ментується Правилами торгівлі в розстрочку, затвердженими рішенням Кабінету Міністрів України № 997 від 01. 07. 98 р. У правилах подається договір купівлі-продажу товарів у розстрочку, а також приблизний перелік товарів вітчизняного та імпортного виробництва, рекомендований для продажу в розстрочку. 

До таких товарів відносяться: 

• побутова теле та радіоапаратура; 

• електропобутові товари; 

• швейні машини; 

• музичні інструменти; 

• відео та фотоапаратура; 

• меблі; 

• товари для новонароджених (дитячі коляски); 

• садові будиночки; 

• будівельні матеріали; 

• сантехнічні товари; 

• тканини, одяг, взуття; 

• килимові та тюлегардинні вироби; 

• вироби з кришталю, фарфору, фаянсу; 

• вироби з хутра; 

• транспортні засоби; 

• газові плити;

•  персональні комп’ютери тощо.

Договір укладається за умови пред’явлення покупцем паспорта і довідки для придбання товарів у розстрочку, яка видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам — органом, який призначив пенсію. Довідка для придбання товарів у розстрочку видається адміністрацією підприємства (установи, організації) лише тим особам, які знаходяться в трудових відносинах із цим підприємством (установою, організацією) або вчаться в навчальному закладі не менше трьох місяців і постій но отримують заробітну платню (стипендію). 

Однак, часто торгові підприємства кредитують покупців не безпосередньо, а використовуючи схеми співпраці з фінансовими установами — комерційними банками. Така система отримала назву споживчого кредиту. 

Споживчий кредит — це грошові кошти, які надаються кредитором (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання якоїсь продукції. 

Загальна схема придбання товарів, використовуючи споживчий кредит: 

• 1) покупець вибирає товар у магазині; 

• 2) з необхідними документами покупець приходить до банку, де заповнює анкету і заяву на отри мання кредиту; 

• 3) банк розглядає можливість видачі кредиту й інформує про це покупця (цей процес може зайня ти від кількох годин до 5 днів); 

• 4) покупець після укладання в магазині договору купівліпродажу товару сплачує перший внесок (якщо потрібно); 

• 5) на підставі договору купівліпродажу банк оформляє з покупцем кредитний договір і договір за стави (предметом застави є товар, який купують); 

• 6) банк сплачує залишок вартості товару (перераховує гроші на розрахунковий рахунок магазину); 

• 7) покупець може забрати товар із магазину. 

Перелік документів, необхідних для отримання кредиту: копія паспорта; копія довідки про надання ідентифікаційного коду; довідка з місця роботи із зазначенням посади; довідка про розмір заробітної платні (доходів) за останні 6 місяців. 

Для вирішення питання про надання кредиту працівники банку можу вимагати надати їм додатко ві документи. 

Для того щоб банк видав кредит, покупець повинен мати таку заробітну платню (дохід), половина якої зможе стати щомісячним внеском за кредитом. Споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Відлік часу починається з моменту передачі споживачу його екземпляра укладеного договору. Відкликання згоди оформляється письмовим повідомленням, яке споживач зобов’язаний надати особисто або через уповноваженого представника, або прислати кредитору до закінчення зазначеного терміну. Одночасно з відкликом згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен повернути кредиторові кошти або товари, отримані відповідно до договору. Споживач зобов’язаний також сплатити відсотки за період між моментом отримання коштів і моментом їх повернення згідно зі ставкою, встановленою в договорі. Водночас споживач не зобов’язаний сплачувати інші збори.

Купівля продаж за каталогами — це досить популярний вид торгівлі у багатьох країнах. Він поступово завойовує визнання і в Україні. За правилами купівлі-продажу каталог, надісланий або переданий покупцеві торговельним підприємством, є запрошенням продавця вступити з ним у переговори з метою укладання договору купівлі-продажу, але не тягне за собою ніяких правових наслідків. Але якщо покупець відсилає замовлення або заповнює відповідний купон, ці дії варто розглядати як оферту (формальну пропозицію укласти угоду із зазначенням усіх потрібних для її укладення істотних умов). Нерідко продавець домовляється з перевізником, що товар буде переданий покупцеві за умови оплати на місці. Закон України «Про захист прав споживачів» врегулював відносини, що виникають під час укладання договору за межами торговельного або офісного приміщення, а також у разі укладання договору на відстані, однак торгівлю за зразками та каталогами складно віднести до якого-небудь із зазначених способів торгівлі. Тому в даному випадку варто керуватися Цивільним кодексом України та загальними положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». 

Дати відповіді на запитання:

1. Запишіть назви документів, необхідних для отримання кредиту. 

2. Запишіть, яким чином можна придбати товар через інтернет-магазин та здійснити його оплату.

3. Назвіть вимоги до інтернет-торгівця. 

4.  Виберіть із журналів чи газет адреси 1-2 інтернет-магазинів та запишіть їх. У вільний час разом із батьками (за можливістю) зайдіть на них. Укажіть товари, які ці інтернет-магазини пропонують. 

5. Які групи товарів продають за каталогами? 

6. Визначте переваги і недоліки різних видів продажу. 

7. Які товари зручно купувати через мережу Інтернет? Чому? 

26 січня 2023 року

Тема. ПОБУТОВА ТЕХНІКА. ГАРАНТІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ

https://www.youtube.com/watch?v=GdAn61jDQCY - загадки про побутову техніку.

https://www.youtube.com/watch?v=nmeAKXjaVqY - про побутову техніку

Споживач повинен знати, що товар, який він придбав, повинен відповідати певним вимогам. 

Поперше, товар має бути якісним. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист прав спожи вачів» споживач має право на те, щоб якість придбаного товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативноправових актів, інформації про товар, умовам договору, а якщо умо ви не обговорені — то вимогам, які зазвичай висуваються. 

Наприклад, ви придбали електропобутовий прилад: холодильник, магнітофон чи кавоварку. Зверніть увагу на наявність гарантійного талона та технічного паспорта, у якому наводиться характеристика приладу, умови експлуатації, умови відповідальності виробника у випадку втрати товаром спо живчих властивостей у гарантійний термін тощо. Обов’язково перевірте роботу приладу в дії. 

Запам’ятайте, споживач має право ознайомитися з документами, що підтверджують якість това ру та його відповідність вимогам законодавства.

По-друге, придбані товари (роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання, транспортування мають бути безпечними для життя та здоров’я споживача, навколишнього середовища і не завдавати шкоди майну споживача. Якщо для безпечного використання товару необхідно дот римуватися спеціальних правил, то виробник зобов’язаний довести ці правила до відома споживачів. Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги й ціни товарів, які купує, та де монстрацію безпечного і правильного їх використання. Забороняється продаж товарів, які не мають на лежного товарного вигляду, з простроченим терміном придатності, а також товарів, що надійшли без до кументів, які б підтверджували їхню ціну і якість. Забороняється обумовлювати продаж одних товарів з обов’язковим придбанням інших, а також примушувати покупця отримувати замість здачі інші товари.

Гарантійний талон — це талон, у якому наводяться характеристика приладу, умови його експлуатації, умови відповідальності виробника в разі втрати товаром споживчих властивостей протягом гарантійного терміну тощо. 

19 січня 2023 року

Тема. Вибір одягу і взуття. 

Практична робота №5 "Співвідношення моди та етикету"

Торговельне обслуговування — це діяльність з продажу товарів споживачам .

1. Пригадайте, які права має споживач у магазині, що здійснює продаж одягу чи взуття.

 Мета: встановити, який одяг носять однокласники — його розмір, колір, країну виробника, відповідність його шкільним вимогам. 

І. Учні пригадують, які права має споживач у магазині, що здійснює продаж одягу чи взуття. 

ІІ Ознайомлюються з таблицею «Міжнародні розміри одягу та взуття», знаходять свої розміри. 

ІІІ. Виконують послідовно всі завдання, що стосуються мети роботи, обговорюють з батьками питання моди та етикету. 

• Чи відрізняється одяг, у якому ви ходите до школи, від одягу, в якому ви проводите дозвілля? Поясніть. 

• Обговоріть з батьками, який одяг прийнято одягати в тій чи іншій ситуації 

 Зробіть висновки.

ІІ семестр

12 січня 2023 року

Тема. На що слід звернути увагу під час купівлі продуктів харчування

¢Кого називають споживачами?

¢Кому вам удома дозволяють купувати продукти?

¢Чи досліджуєте ви при цьому їх на якість? Як саме?

¢Що називають “документами продукту”?

¢Чи доводилося комусь із вас повертати продукти для обміну? 

ВИСНОВОК

- Кожен був споживачем, але не всім вистачає необхідних знань і життєвих навичок для правильного вибору продуктів.

Сьогодні на уроці йтиметься про правила купівлі, обробки та зберігання харчових продуктів.

-Як ви гадаєте, чи пригодяться вам у житті ці знання?

ХАРЧОВІ ДОБАВКИ. Це речовини, які не вживають окремо; їх поступово вводять у продукти харчування на виробництві для подовження термінів зберігання, надання продуктам харчування привабливого кольору, приємного смаку й аромату, потрібної конститенції тощо. 

НА УПАКОВКАХ ЇХ ПОЗНАЧАЮТЬ ТАК:

 ¢Е100-Е182-барвники(установлюють або відновлюють колір продукту)

¢Е200-Е299-консерванти(підвищують термін зберігання продукту, захищаючи від мікробів, грибків тощо)

¢Е300-Е399-антиокисники (захищають від окиснення, зміни кольору)

¢Е400-Е499- стабілізатори (зберігають задану консистенцію) і згущувачі (підвищують в’язкість)

¢Е500-Е599- емульгатори (створюють однорідну суміш із речовин,що не змішуються між собою, наприклад, води й олії)

¢Е600-Е699-ароматизатори(підвищувачі смаку й аромату). 

ПРАВИЛА КУПІВЛІ

¢Читайте етикетку. Обов’язково звертайте увагу на дату виготовлення товару або на кінцеву дату придатності, яка вказана на упаковці. Звертайте увагу на інгредієнти, що входять до складу продукту. Не купуйте продукти, що містять багато консервантів, барвників, трансгенних, гідрогенізованих жирів та іншої хімії.

ЗБЕРІГАННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Велике значення має правильне зберігання харчових продуктів. У домашніх умовах для цього користуються холодильником. Господарки повинні пам’ятати, що всі приготовлені продукти ставлять у холодильник охолодженими до кімнатної температури в закритому посуді, оскільки це запобігає їх випаровуванню і надмірному намерзанню льоду на випарнику. Крім того, запахи цих страв можуть вбиратися іншими стравами та продуктами. Особливо це стосується жирів, які інтенсивно вбирають запахи. Для тривалого збереження свіжості і доброякісності продуктів їх, так само як і готову їжу, треба правильно розміщати в холодильнику, щоб забезпечувалася необхідна циркуляція повітря. 

На середніх поличках краще розміщувати молочні продукти (сир, сметану, кефір, молоко, вершкове масло) та зелень, попередньо упаковану в поліетиленовий пакет або склянку, закриту кришкою (причому мити її не слід; у такий спосіб зелену цибулю, салат, зелень петрушки та кропу можна зберігати свіжими протягом доби 

На середніх поличках краще розміщувати молочні продукти (сир, сметану, кефір, молоко, вершкове масло) та зелень, попередньо упаковану в поліетиленовий пакет або склянку, закриту кришкою (причому мити її не слід; у такий спосіб зелену цибулю, салат, зелень петрушки та кропу можна зберігати свіжими протягом доби.

Не бажано купувати їжу на стихійних ринках. 

ПАМ"ЯТАЙТЕ! ВАШЕ ЗДОРОВ"Я - У ВАШИХ РУКАХ!

22.12.2022 р.Напишіть міні-твір на тему «Про що я дізнався (дізналася) в супер - маркеті»(магазині). 

Тема. Правила споживчої етики. На що треба звернути увагу під час купівлі товарів. Практична робота №4 "Екскурсія в супермаркет(магазин) Етика поведінки споживача"

Споживач повинен знати, що товар, який він придбав, повинен відповідати певним вимогам. 

По-перше, товар має бути якісним. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист прав спожи вачів» споживач має право на те, щоб якість придбаного товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативноправових актів, інформації про товар, умовам договору, а якщо умо ви не обговорені — то вимогам, які зазвичай висуваються. 

Наприклад, ви придбали електропобутовий прилад: холодильник, магнітофон чи кавоварку. Зверніть увагу на наявність гарантійного талона та технічного паспорта, у якому наводиться характеристика приладу, умови експлуатації, умови відповідальності виробника у випадку втрати товаром споживчих властивостей у гарантійний термін тощо. Обов’язково перевірте роботу приладу в дії. Під час купівлі хліба або ковбаси такі умови не обговорюються. Але цілком зрозуміло, що продукти повинні бути якісними, що в хлібі не повинно бути сторонніх включень, а ковбаса не повинна мати невластивого їй запаху і смаку. Іншими словами, будь-який придбаний нами товар повинен задовольняти певні потреби та відповідати своєму призначенню. 

Запам’ятайте, споживач має право ознайомитися з документами, що підтверджують якість товару та його відповідність вимогам законодавства. 

По-друге, придбані товари (роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання, транспортування мають бути безпечними для життя та здоров’я споживача, навколишнього середовища і не завдавати шкоди майну споживача. Якщо для безпечного використання товару необхідно дотримуватися спеціальних правил, то виробник зобов’язаний довести ці правила до відома споживачів. 

Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги й ціни товарів, які купує, та де монстрацію безпечного і правильного їх використання. Забороняється продаж товарів, які не мають на лежного товарного вигляду, з простроченим терміном придатності, а також товарів, що надійшли без до кументів, які б підтверджували їхню ціну і якість. Забороняється обумовлювати продаж одних товарів з обов’язковим придбанням інших, а також примушувати покупця отримувати замість здачі інші товари. 

На товари, споживчі властивості яких можуть змінюватися з часом (продукти харчування, парфу мернокосметичні засоби, медикаменти, вироби побутової хімії тощо), в обов’язковому порядку встановлюється термін придатності. Він вказується на етикетках, упаковках або в технічній документа ції, що додається до товару. 

Продаж товарів, термін придатності яких закінчився, забороняється. 

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» усім громадянам надається право на задоволення своїх потреб у сфері торгового й інших видів обслуговування. Встановлення якихне будь переваг, прямі або непрямі обмеження прав споживачів не допускаються, окрім випадків, передба чених законодавчими актами. Працівники торгового підприємства зобов’язані не порушувати прав спо живачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів» та правилами торгівлі, знати й ви конувати вимоги цих правил, а також інших нормативних документів, що регулюють торгову діяльність. Споживачі мають право на вільний вибір товарів і послуг. 

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснює торгову діяльність, зобов’язаний керуватися вимогами Законів України «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», Порядку заняття торговою діяльністю і правил торгового обслуговування населення, затвердженого по становою Кабінету Міністрів України № 108 від 08. 02. 95 р., Правил окремих видів торгівлі, інших нормативних документів, які регламентують торгову діяльність.

Практична робота №4. Екскурсія в супермаркет (магазин), етика поведінки споживача. 

Мета: навчитися отримувати інформацію про товар у торговельних точках; оволодіти навичками спілкування в ситуації «покупець-продавець».

 Обладнання: перелік запитань. 

І. Відвідайте найближчий до вас супермаркет (магазин) та: 

• ввічливо запитайте у продавців про якісні характеристики продовольчих товарів; 

• поцікавтеся наявністю сертифікатів якості на запропонований товар; 

• уважно придивіться до процесу зважування товарів; 

• перевірте, чи правильно вас обслужили на касі. 

ІІ. Напишіть міні-твір на тему «Про що я дізнався (дізналася) в супер - маркеті»(магазині). 

15.12.2022 р.

ТЕМА. Ділова гра "Про що розкаже індекс Е"

Мета: навчитися розуміти інформацію, вказану на етикетках харчових продуктів. 

Обладнання: зразки етикеток. 

Основні поняття 

Харчові добавки — це природні або синтезовані речовини, які не вживаються окремо як звичайні компоненти їжі, а навмисно вводяться в харчові продукти для додання їм певних властивостей (наприклад, смакових). 

ХІД ГРИ 

І. Користуючись інформацією з етикетки якого-небудь продукту харчування, визначте: 

А. Які харчові добавки містить цей продукт? 

Б. Чи дозволений він для використання в Україні? 

ІІ. Де ви будете шукати інформацію про ціну під час покупки:

 а) продовольчих товарів; 

б) промислових товарів; 

в) ліків? 

ІІІ. Що таке харчові добавки і для чого їх використовують? 

08.12.2022 р.https://www.youtube.com/watch?v=1GZlui-Vm2w маркування споживчих товарів

Тема. Ділова гра "Про що нам розповість штрих-код"

Мета: опрацювати поняття, пов’язані зі штрих-кодом. 

І. Опрацювати матеріал попереднього уроку,  визначити що таке штрих-код. 

ІІ. «Читають» інформацію, яку містить штрих-код, нанесений на упаковці товару (країна виробник). ІІІ. Яка інформація про товар або послугу має бути доступною для споживача?

 Штриховий код (штрих-код) — це чорні смужки, що чергуються в певному порядку на білому фоні (штриховий код іноді називають «зеброю»). Система штрихового кодування призначена для ідентифікації товару і була створена для передачі інформації упродовж товарного ланцюжка: виробник — оптовик — роздрібний торговець — покупець. 

ХІД ГРИ 

І. Оберіть товар та «прочитайте» інформацію, яку містить штрих-код, нанесений на упаковці товару (країна-виробник). За штрих-кодом перевірте справжність товару. 

Довідка. Перші дві цифри означають код країни, наступні п’ять — код підприємства-виробника, ще п’ять — код товару, і остання цифра — контрольна. Можливий інший варіант: якщо для коду країни відводиться три цифри, тоді для коду підприємства — чотири. Але порядку розрахунку це не змінює. Складемо всі цифри, що стоять на парних місцях: 0+0+0+0+2+0=2. Отриману цифру помножимо на три — вийде 6. Тепер складемо всі цифри, що стоять на непарних місцях (без контрольної, останньої): 4+0+5+8+8+5=30. Додавши до цієї суми отриману раніше шестірку, отримуємо 36. Відкинемо десятки — отримаємо 6. Віднімемо від 10 цю цифру: 10–6=4. Результат відповідає контрольній цифрі в коді, а це означає, що перед нами не підробка. 

ІІ. Яка інформація про товар або послугу має бути доступною для споживача? 

Опрацювати матеріал.

24.11.2022 р., 01.12.2022 р. https://www.youtube.com/watch?v=1GZlui-Vm2w маркування споживчих товарів

Тема. Етикетки, упаковки, вкладки - оцінка їх інформативності та якості

Маркування — це ідентифікаційні умовні позначення, що наносяться на тару і упаковку товарів, тобто це букви, цифри, написи, умовні знаки на продукції, її частинах, ярликах, етикетках.

    Відрізня ють такі види споживчого маркування: 

• товарне, 

• транспортне,

• попереджувальне. 

   Товарне маркування — це маркування на товарі, що інформує споживача про виробника, ціну і показники якості продукції. 

   До товарного відносить маркування продукції товарними знаками, знаками відповідності, екологічними та іншими знаками. 

   Товарний знак — це позначення, що ставиться на товарі (або упаковці) промисловими і торговими підприємствами для індивідуалізації товару і його виробника (продавця). 

   Товарний знак є одним з об’єктів промислової власності. Він виконує функції гарантії якості товару і його реклами та широко застосовується у внутрішній і міжнародній торгівлі. Товарні знаки можуть бути словесними, образотворчими, об’ємними тощо. 

   Згідно з нормами міжнародного ринку на упаковці споживчих товарів повинен стояти штриховий код (штрихкод), який має вигляд чорних смужок різної ширини, що чергуються в певному порядку, на білому фоні (його ще називають «зебра»). Система штрихового кодування призначена для іденти фікації товарів і була створена для передачі інформації по всьому товарному ланцюжку: виробник — оптовик — роздрібний торговець — покупець. Наявність штрихкоду товару є обов’язковою умовою реалізації товару в розвинених західних країнах. Але право поставити штрихкод на свій товар має не кожен виробник. Цим правом володіють лише ті підприємства, які офіційно зареєстровані в націо нальній асоціації. Самовільне використання штрихкоду є порушенням міжнародних правил і перед бачає застосування відповідних санкцій. 

    Імпортний товар без штрихкоду на нашому ринку — це скоріше всього нелегально ввезений товар з тих країн, які не дотримуються цих міжнародних правил. З 1993 року всі товари, що ввозяться до Євро пи, повинні обов’язково мати такий код. За недотримання цього правила порушник платить штраф — до 15% вартості партії товару. Якщо ж без «зебри» виявили книжку, штраф зростає до 50%. 

   Прорив на європейський ринок некодованих товарів означає, що вони там будуть продаватися без опізнавальних знаків. Оптовик, що купив таку партію товару, зобов’язаний сам виготовити етикетку і наклеїти її на весь товар. Код наноситься на липку стрічку, яка наклеюється на упаковку. Такі стрічки є на більшості виробів країн СНД, що потрапляють на світовий ринок, оскільки виробників цих кра їн, що мають право маркувати свою продукцію штриховим кодом, не так вже й багато. 

   Споживач, подивившись на код, не отримає інформації про товар. Вона прочитується спеціальни ми приладами — сканерами і призначена не для споживачів, а для виробників, постачальників і тор гових організацій. Цифри, які наносяться під штриховим позначенням, допомагають кваліфіковано і якісно обслуговувати партію товару; знати, коли, кому, куди вона буде відвантажена. 

   Перші дві цифри означають код країни, наступні п’ять — код підприємствавиробника, ще п’ять — код товару, остання цифра — контрольна. Можливий інший варіант, для коду країни відводиться три цифри, а для коду підприємства — чотири. Але порядок розрахунку це не змінює. Наприклад, код 400 050808250 4. Складемо всі цифри, що стоять на парних місцях: 0+0+0+0+2+0=2. Отриману цифру помножимо на три — вий де 6. Тепер складемо всі цифри, що стоять на непарних місцях (без контроль ної): 4+0+5+8+8+5=30. Додавши до цієї суми отриману раніше шестірку, от римуємо 36. Відкинемо десятки — отримаємо 6. Віднімемо від 10 цю цифру: 106=4. Результат відповідає контрольній цифрі в коді, а це означає, що пе ред нами не підробка. 

   Звичайно, наявність цієї інформації на упаковці не може змінити смак продукту, скоріше, це лише свідоцтво шанобливого ставлення виробників до своїх споживачів.

   Застосування харчових добавок 

На упаковці більшості продуктів харчування стоять індекси Е103, Е210, Е322 та ін. Як бачимо, кожній добавці привласнений номер (його, зазвичай, пишуть після букви «Е»), який вказує на наяв ність у складі продуктів харчових добавок.

КЛАСИФІКАЦІЯ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК У МІЖНАРОДНІЙ СИСТЕМІ «CODEX ALIMENTARIUS» 

1. Е100 — Е182 Барвники Підсилюють або відновлюють колір продукту 

2. Е200 — Е299 Консерванти Збільшують термін зберігання продуктів, захищаючи їх від мікробів, грибків, бактеріофагів. Хімічні стерилі зуючі добавки (під час дозрівання вин), дезінфектанти 

3. Е300 — Е399 Антиокислювачі Захищають від окислення, наприклад, від згіркнення жирів і зміни кольору 

4. Е400 — Е499 Стабілізатори Зберігають певну консистенцію, підвищують в’язкість (загусники) 

5. Е500 — Е599 Емульгатори Підтримують певну структуру продуктів харчування, за дією схожі на стабілізатори 

6. Е600 — Е699 Підсилювачі смаку і аромату Підсилюють смак і аромат 

7. Е900 — Е999 Піногасники Попереджають або знижують утворення піни 

   Харчові добавки — це природні або синтезовані речовини, що навмисно вводяться в харчові про дукти з метою надання їм певних властивостей (наприклад, органолептичних) і не вживаються окре мо як харчові продукти або звичайні компоненти їжі. 

   Харчові добавки можуть залишатися в харчових продуктах повністю або у формі речовин, утворе них у результаті хімічної взаємодії добавок з компонентами харчових продуктів.

    Харчові добавки бувають натуральними і штучними. До натуральних відносяться, наприклад, же латин, шафран, соки тощо. Штучні добавки — це так звана «хімія». Проте і вони не такі шкідливі, як прийнято думати. Порядок застосування харчових добавок в Україні регламентують «Санітарні правила і норми із застосування харчових добавок», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України № 222 від 23. 07. 96 р. 

   Глазуровачі, підсолоджувачі, розпушувачі, регулятори кислотності й інші не класифіковані добавки входять до всіх вказаних вище груп, а також до нової групи Е1000. 

   Харчові добавки, в основному, нешкідливі, проте у разі їх вживання деякі з них можуть сприяти певним захворюванням. Так, якщо після букви «Е» стоять цифри 103, 105, 121, 123, 125, 126, 130, 131, 142, 152, 210, 211,213—217, 240, 330, 447, то це вказує на те, що ці добавки можуть викликати злоякіс ні новоутворення, оскільки вони містять канцерогени. 

Продукти з індексами (після «Е») 221—226, 320—322, 338—341, 407, 450, 461—466 викликають захворювання шлунковокишкового тракту. 

Добавка Е220 руйнує вітамін В. Добавки Е230—232, Е239, Е311—313 можуть викликати алергію, а добавки Е171—173 і Е320—322 сприяють захворюванням нирок і печінки. 

   Як правило, ці добавки заборонені в Україні, проте вони можуть знаходитися в продукції розвинених західних країн, які розширюють виробництво й експорт в «неелітарні» країни, до яких належить і Україна. 

   Що ж до продукції другорозрядних країн, то на них взагалі відсутнє маркування, проте це не означає, що, вживаючи ці продукти, можна бути впевненим за своє здоров’я і душевний спокій.

17.11.2022 р.

Тема.Сертифікат якості товарів

Сертифікація — це дія, яка проводиться з метою підтвердження відповідності виробу або послуги певним стандартам або технічним умовам. Сертифікація надає споживачеві гарантію того, що продукція (товар, послуга) відповідає стандарту або певним вимогам. 

Розрізняють обов’язкову та добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація проводиться з метою державного контролю за якістю товарів і продукції, яка виробляється в Україні або ввозиться на її територію. Як правило, це стосується, перш за все, таких показників якості, як екологічність і безпека. Перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, встановлюється наказами Держспоживстандарту. Реалізація і використання товарів (зокрема імпортних), виконання робіт і надання послуг, які підлягають обов’язковій сертифікації, без сертифікату відповідності забороняєть ся. Тобто на товари (послуги), що пройшли сертифікацію, видається сертифікат відповідності. 

Сертифікат відповідності — це документ, який видається спеціально уповноваженим на це органом (органом сертифікації), що засвідчує, що товар або послуга належним чином ідентифіковані і відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу. 

 На імпортні товари видається свідоцтво про визнання відповідності — документ, який свідчить про визнання іноземних документів, які підтверджують відповідність продукції вимогам, встановленим законодавством України. 

Для підтвердження якості або для рекламування продукції, для сприяння споживачеві в компетентному виборі товару, а також для створення вітчизняним виробникам умов для виходу на міжнародний ринок законом передбачена можливість проведення добровільної сертифікації. Необхідність проведення добровільної сертифікації визначає виробник, виконавець або продавець. 

Права споживача

   Захист прав споживачів гарантує Конституція України, Закон України "Про захист прав споживачів", а також низка постанов, наказів та інших нормативних документів. Але не кожний з нас знає про свої права в цій сфері. Насправді ми маємо достатньо прав для того, щоб купувати впевнено та зі знанням справи.

Хто такі споживачі ?

    Споживачі - це ми з Вами в той час, коли придбаваємо, замовляємо або використовуємо продукцію, яка реалізується на території області, для задоволення своїх особистих потреб.

   Згідно ст. 4 Закону "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на:

• захист своїх прав державою;

• належну якість продукції та обслуговування;

• безпеку продукції;

• необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

• відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

• звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

• об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Інформація про товар (роботу, послугу)

   Інформація може переконати нас купити товар чи застерегти від покупки. Уважно ознайомившись з інформацією про товар (роботу, послугу), ми забезпечуємо свою безпеку й уникаємо багатьох проблем. Знати все необхідне про товар, який ми купуємо, - одне із наших основних прав.

Що таке інформація?

    Інформація - це відомості, повідомлення, дані про товари (роботи, послуги). Інформація повинна бути повною, достовірною і своєчасною.

    Важливо! Інформація повинна бути надана до того, як ми придбали товар(роботу, послугу).

   Згідно ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" інформація про продукцію повинна містити:

> назву товару, найменування або відтворення знаку для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

> найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

> дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

> відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативне - правовими актами та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

> позначку про наявність у її складі; генетично модифікованих компонентів;

> дані про ціну (тариф), умови та правила продукції;

> дату виготовлення;

> відомості про умови зберігання;

> гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

> правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

> строк придатності (служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

> найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

    Важливо! Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

  Де можна отримати інформацію про товар (роботу, послугу)?

• У супровідній документації, що додається до продукції.

• У маркуванні на упаковці чи етикетці продукції.

• На ціннику (меню, прейскуранті).

• На чеку чи квитанції.

• В гарантійній документації.

• В інструкції з експлуатації.

   Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводиться до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

В інформації на ціннику товару повинні бути вказані:

• назва товару;

• кількість і одиниця виміру;

• ціна.

   Якщо порушується право на інформацію, Ви не маєте можливості отримати повну інформацію про товар, який хочете придбати.

   Якщо на упаковці, ціннику чи в іншій документації до товару відсутня необхідна інформація, напишіть про це в Книгу відгуків пропозицій підприємства і залиште свою адресу. Протягом тижня Вам повинні дати письмову відповідь щодо результатів прийнятих заходів. Якщо відповіді не буде, зверніться в Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

   Ви придбали товар, користуючись недостовірною інформацією.

   Якщо на ціннику була вказана одна ціна, а в чеку - інша, вимагайте від продавця документи, що підтверджують встановлення ціни. Це можуть бути рахунки-фактури, накладні, книги прийому товару, акти інвентаризації, описи-акти уцінки. Продавець зобов'язаний пред'явити їх покупцю для ознайомлення. Якщо виявиться, що цінник був складений невірно. Ви можете вимагати повернути Вам різницю чи відмовитися від придбання товару.

   Якщо через якийсь час виявилося, що придбаний товар не має необхідних Вам властивостей, вказаних в інформації про нього Вам повинні відшкодувати збитки. Але, якщо недостовірна інформація про товар не впливає на його властивості, збитки відшкодовуватися не повинні. Наприклад, Ви купили товар, про який в інформації вказано, що він вироблений в Японії. Потім виявилось, що його збір проводився в Малайзії. Вам відшкодують вартість телевізора, тільки якщо Ви доведете, що в результаті придбання телевізора, зібраного в Малайзії, Ви позбавлені якихось необхідних його властивостей.

   Недостовірна чи неповна інформація про товар (роботу, послугу) спричинила шкоду вашому життю, здоров'ю чи майну.

   Ви маєте право вимагати відшкодування збитків навіть, якщо товар (робота, послуга) був придбаний не вами. Наприклад, при загоранні телевізора шкода заподіяна не лише власнику телевізора, але й майну сусідів. Сусіди мають право на відшкодування збитків виробником.

   Важливо! Розглядаючи справу про відшкодування збитків, спричинених недостатньо повною інформацією про товар (роботу, послугу), суд буде виходити з відсутності у споживача спеціальних знань про властивості товару (роботи, послуги). Наприклад, якщо придбаний вами телефон перестав працювати через високу вологість у приміщенні, а в інструкції обмеження по вологості не вказані, витрати по ремонту телефону буде здійснювати магазин.

Безпека і якість товару. Відшкодування збитків

   Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

   Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

   Деякі товари, перш ніж надійти в продаж, повинні пройти перевірку на відповідність їх якості та безпеки прийнятим в Україні стандартам. Цей процес називається сертифікацією. Товари, що підлягають сертифікації, не можуть реалізуватися без сертифікату відповідності, або без зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності, або свідоцтва про визнання відповідності, або декларації про відповідність у документах, згідно з якими її передано на реалізацію.

   Ознайомтеся з сертифікатом, купуючи:

• побутову техніку;

• засоби, зв'язку та сигналізації;

• товари легкої промисловості;

• посуд з чорних і кольорових металів, фарфору, фаянсу, скла;

• миючі засоби;

• харчову продукцію;

• велосипеди, дитячі коляски;

• іграшки;

• технологічне обладнання;

• електричні машини;

• медичну техніку;

• нафтопродукти;

• будівельні матеріали та інше.

   В сертифікаті відповідності повинно вказуватися, кому, на яку продукцію він виданий, яким нормативним вимогам ця продукція відповідає, на яку партію продукції розповсюджується сертифікат, дату виробництва цієї продукції, як контролюється на відповідальність вимогам нормативних документів під час виробництва, яким органом виданий сертифікат.

    Важливо! Відповідальність за відсутність сертифіката несе продавець.

    Стаття 9 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає право споживача на обмін товару належної якості. Споживач має право протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, обміняти непродовольчий товар, якщо:

• товар не підійшов за формою, габаритами, кольором, фасоном, розмірами;

• товар не вживався;

• збережені: товарний вигляд, споживчі властивості товару;

• наявні пломби, ярлики, розрахунковий документ.

   Це правило не розповсюджується на: продовольчі товари, лікарські препарати та засоби; предмети сангігієни, а також непродовольчі товари: білизну; рукавиці; панчішно-шкарпеткові вироби; зубні щітки; гребінці; мундштуки; предмети для гоління; парфюмерно-косметичні вироби; товари в аерозольній упаковці; тканини і килимові вироби метражні; пір'яно-пухові вироби; корсетні товари; дитячі м'які та надувні іграшки; ювелірні вироби з дорогоцінних металів; вироби з янтарю; світлочутливі товари; друковані видання; лінійний та листковий металопрокат; трубну продукцію; деякі будматеріали і скло; аудіо-, відеокасети, диски; товари для немовлят; інструменти для манікюру, педикюру; вироби з натурального та штучного волосся.

   Виробник чи продавець несуть відповідальність за роботу товару протягом всього гарантійного терміну. Згідно ст. 8 Закону "Про захист прав споживачів", якщо Ви помітили недоліки придбаного товару на протязі гарантійного терміну, Ви маєте право на:

• безплатне усунення недоліків товарів у розумний строк;

• пропорційного зменшення його ціни;

• відшкодування витрат на усунення недоліків товару;

    Споживач має право пред'явити тільки одну із перелічених вимог, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу.

    У разі виявлення протягом гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або, виробника:

• розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

• вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. По закінченню гарантійного терміну покупець має право висунути вимоги продавцю протягом визначеного терміну придатності, а якщо він не встановлений - на протязі 10 років, якщо в товарі були виявлені суттєві недоліки, допущені з вини виробника.

   Якщо під час гарантійного терміну необхідно визначити причини втрати якості товару, продавець зобов'язаний протягом триденного терміну з дня отримання від споживача письмової заяви, організувати проведення експертизи товару. Експертиза проводиться за рахунок продавця. Якщо в результаті експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі товару (робіт, послуг) споживачу внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання, транспортування, дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню і споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, що виконує його функції") витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець) мають право оскаржити висновки експертизи в судовому порядку.

    Важливо! При гарантійному ремонті гарантійний термін збільшується на час перебування товару в ремонті. Час рахується з дня звернення споживача з вимогою про усунення недоліків. При обміні товару його гарантійний строк обчислюється від дня обміну.

    Важливо! Продаж товарів, строк придатності яких минув, а також товарів на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, забороняється.

   Згідно ст.16 Закону України "Про захист прав споживачів" шкода завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.

З чого розпочинати захист своїх прав

   Повідомте продавця про недолік товару. Для цього складіть заяву в двох екземплярах. Один передайте продавцю, а на другому попросіть його зробити відмітку про отримання вашої заяви. Якщо продавець відмовляється приймати заяву чи ставити свій підпис на вашій копії відправте заяву заказним листом з повідомленням про вручення. Отримавши заяву, продавець повинен повідомити Вас про свої наміри, чи з приводу висунутих вами вимог.

    Якщо продавець не дає відповіді або його відповідь Вас не влаштовує, звертайтесь в Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

Державний захист прав споживачів

   Відповідно до ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарне-епідеміологічний нагляд, органи місцевого самоврядування, а також суди.

Для звернення в Інспекцію з питань захисту прав споживачів складіть письмове звернення. Це може бути заява чи скарга.

    Заява-звернення з проханням про сприяння в реалізації закріплених діючим законодавством за конкретним суб'єктом прав та інтересів.

    Скарга-звернення з вимогою про відновлення прав і захист законодавчих інтересів.

   В письмовому зверненні потрібно вказати:

• куди і до кого ви звертаєтеся: назва, адреса органу, посадова особа, в повноваження якої входить вирішення вашого питання;

• ваше прізвище, ім'я, по-батькові;

• місце вашого проживання;

• суть піднятого питання, конкретні пропозиції, прохання чи вимоги;

• підпис і дата.

   Закон України "Про звернення громадян" зобов'язує службовців дати відповідь на Ваше звернення в чітко встановлені терміни: 

• негайно до 15 днів (якщо питання не потребує додаткового вивчення);

•  на протязі місяця (стандартний термін);

• до 45 днів (у складних випадках) - про це Вам повинні повідомити особисто.

   За необхідністю, управління може, якщо необхідно - запросити додаткові до заяви документи чи направити працівників на місце перевірки. Про своє рішення по Вашому питанню Вас повинні повідомити. Відмова в задоволенні вимог повинна бути обов'язково мотивованою.

Звернення в суд

   Якщо звернення до особи, що здійснила порушення ваших прав і в органи державної влади не дали результатів, але Ви як і раніше впевнені, що Ви праві, останньою інстанцією, що вирішує суперечливі питання захисту прав споживачів є суд.

    Споживачі мають право за своїм вибором подати позов до суду:

> за місцем свого проживання;

> за місцем знаходження відповідача;

> за місцем завдання шкоди;

> за місцем виконання договору (якщо він укладався). 

   Позовна заява повинна містити:

• Найменування суду.

• Ім'я (найменування) позивача, його місце проживання чи місце знаходження, поштовий індекс, телефон.

• Зміст позовних вимог.

• Ціну позову стосовно вимог майнового характеру.

• Викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

• Надання доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність передумов для звільнення від наведення доказів.

• Перелік доданих до заяви документів.

• Дату подання та підпис позивача.

   При задоволенні ваших вимог суд одночасно вирішує питання про відшкодовування моральної (немайнової) шкоди, завданої Вам товаром, якщо такі вимоги будуть зазначені в заяві.

    Важливо! Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Обов'язки персоналу підприємств торгівлі та послуг

    Персонал - це не просто люди, що продають нам товари чи виконують роботи. Знаючи обов'язки продавців, менеджерів чи охоронців підприємств сфери торгівлі, ми зможемо з впевненістю захистити себе в різних ситуаціях.

    Обов'язки продавця.

   Надати достовірну та повну інформацію про товар (роботу, послугу).

   Сприяти споживачу у вільному виборі товарів та послуг.

   Надати споживачу достовірну та доступну інформацію про найменування, тип і режим роботи свого підприємства.

   За вимогою споживача надати контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну товарів (робіт, послуг).

   Передати покупцю товар зі всіма його складовими і документами (технічний паспорт, сертифікат якості та ін.), що відповідає за якістю вимогам нормативних документів.

   Видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

   Обов'язки охоронця

   Права та обов'язки охорони зазначені в посадовій інструкції підприємства сфери торгівлі чи послуг. Але основними функціями охоронців є наступні:

> Слідкувати за порядком на підприємстві;

> Запобігати крадіжці чужого майна;

> Затримувати і передавати представникам правоохоронних органів правопорушників.

   Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Особистий огляд і огляд Ваших речей може проводитися вмотивованою постановою слідчого з дозволу прокурора чи його заступника. В особливих випадках, з метою запобігання адміністративним правопорушенням (у зв'язку з виявленням ознак правопорушення або при достатньому обґрунтуванні для передбачення про наявність таких ознак), допускається особистий огляд і огляд речей. В противному випадку особистий огляд і огляд ваших речей може проводитися тільки в присутності правоохоронних органів.

   В будь-якому випадку, огляд має проводитися особами однієї з вами статі в спеціально відведених службових приміщеннях. Обов'язковим результатом огляду мас бути складання протоколу.

   Відповіді на поширені питання

   Чи має право магазин вимагати у відвідувача торгівельної зали гроші під заставу за візок для товарів?

   Так. Візок - це майно підприємства, яке надається Вам тимчасово. Тому магазин має право попросити за нього заставу.

   Чи несе адміністрація магазину відповідальність за речі, залишені в камері зберігання?

   Так, охорона повинна відповідати за збереження речей, що залишені в камері збереження. Згідно ст. 942 Цивільного кодексу України підприємство, яке приймає на зберігання речі, зобов'язане вжити всіх заходів щодо збереження речей.

   Які права має покупець на ринку ?

   Такі ж, як і покупець в магазині. За вимогою покупця продавець на ринку зобов'язаний видати товарний чек, що засвідчує факт купівлі. В чеку повинно вказуватися найменування суб'єкта господарювання і ринку, ряд і номер торгового місця, найменування товару, ціна товару, дата продажу, прізвище, ініціали продавця, його підпис.

   Яким чином визначається гарантійний термін на сезонні товари (одяг взуття)?

   На сезонні товари гарантійний термін обчислюється з початку відповідного сезону який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94р. № 172.

   Одяг, хутряні та інші вироби: весняно-літнього асортименту - з 1 квітня, осінньо-зимового - з 1 жовтня.

   Взуття зимового асортименту - з 15 листопада до 15 березня, весняного - з 15 березня до 15 травня, осіннього - з 15 вересня до 15 листопада, літнього - з 15 травня до 15 вересня.

   Купуючи товари, ми оплачуємо за них зароблені гроші. Тому хочемо отримати якісний товар, кваліфіковані послуги і високий рівень обслуговування. Ми маємо на це повне право, що підтверджується законом.

1. З’ясуйте, як можна ознайомитись із сертифікатом на продукцію та яку інформацію можна отримати з нього. 

2. Які правові наслідки має надання продавцем (виробником) недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника? 

3. Запитайте у батьків, як часто вони вимагали сертифікат відповідності в торговельних точках.

4.  Які товари підлягають обов’язковій сертифікації? Наведіть приклади. 

20.10.2022 р., 03.11.2022 р., 10.11.2022 р.

Тема. Реклама як засіб стимулювання, отримання і надання інформації про товар(послугу). Види реклами. Ділова гра "Рекламна агенція" (розробка рекламної продукції)

Мета уроку: сформувати в учнів поняття «реклама»; визначити причини виникнення реклами; познайомити з видами реклами, етапами її розвитку; знати джерела інформації, розуміти значення реклами для споживача

Обладнання: Закони України «Про рекламу» та «Про інформацію».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Розминка

-   Назвіть, не задумуючись, 3 – 4 рекламних ролика, що найбільше запам’ятались.

Проаналізуємо:

-        Чому саме ці ролики вам запам’яталися?

-        На кого з рекламних героїв ви хотіли б бути схожими?

-        Хто з відомих людей знімався в рекламних роликах?

-        Згадайте найсмішнішу та найнезрозумілішу на ваш погляд рекламу.

2.    Вступне слово вчителя

Сучасний світ важко собі уявити без реклами. Реклама стрімко вривається в наше життя, заповнюючи телеекрани та радіоефіри, постійно зустрічається на сторінках періодичних видань, в транспорті, магазинах, на вулицях міста та вздовж автострад. А ще зовсім нещодавно ми не знали, що таке реклама на телебаченні та радіо. Ми стикаємося з рекламою всюди: сидячи дома перед телевізором, слухаючи радіо, по дорозі на роботу чи навчання. Скрізь, де б ми не знаходилися ми бачимо або чуємо рекламні оголошення, що повідомляють про нові товари чи послуги. Стрімкий прорив реклами в громадське життя людей обумовлений збільшенням товарів ринку збуту та необхідністю їх реалізації.

3. Оголошення теми та мети уроку

Діти, сьогодні ми з вами будемо говорити про рекламу як засіб стимулювання, отримання і надання інформації про товар (послугу).

Просування товару на ринок у сучасних умовах майже неможливо здійснити без реклами.

Реклама — це інформація про особу чи товар, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до певної особи чи товару.

Мета реклами: просування товару за рахунок інформації, переконання, нагадування; формування позитивного образу виробника в очах потенційних споживачів товару.

Реклама вирішує такі завдання, як поширення знань про фірму, одержання повної інформації щодо властивостей товару, вплив на процес прийняття рішення про покупку, надання допомоги працівникам служби збуту під час переговорів з клієнтурою тощо.

В залежності від джерела реклама може мати різну форму: усну, писемну, аудіовізуальну, графічну. Реклама існує у вигляді рекламного повідомлення, або ролика, або ж заказаного фільму.

Є такі види реклами:

· пояснювальна (пропагандистська) — для просування конкретної ідеї;

·  реклама марки;

·  престижна — для формування позитивного іміджу фірми;

·  реклама розпродажу — для реалізації за зниженими цінами;

·  реклама за рубриками — для поширення інформації про продаж.

Історичні віхи реклами. Про рекламну практику згадується в перших документах писемної історії. Римляни писали на стінах об’яви про гладіаторські бої. Один із настінних написів у Помпеях містив хвалебний текст про політичного діяча та прохання віддати за нього свої голоси. Ще один вид реклами втілював у собі міський глашатай.

Рекламою можна вважати і тавро, яке ремісники ставили на своїх товарах. Ці приклади можна вважати за початки сучасної зовнішньої реклами. Винахід І. Гутенбергом друкарського верстата в 1450 р. позначив початок епохи становлення системи засобів масової комунікації і призвів до якісно нового етапу розвитку реклами.

У 1622 р. вийшла у світ перша англомовна газета — «Вікліньюз», у якій друкували рекламні об’яви. Велику кількість реклами друкувала і «Газетт», яку заснував Бенджамін Франклін у 1729 р. До речі, з ім’ям Франкліна пов’язують розквіт реклами в США і називають його батьком американської реклами.

Радіо та телебачення — це вже новітні засоби розповсюдження реклами. А поява Інтернету ще більше розширила коло споживачів, які отримують інформацію за допомогою реклами. Реклама повинна бути достовірною, не повинна містити неправдиві дані.

Ось основні спірні питання:

·   неправдива реклама;

·   реклама, яка вводить в оману;

·   реклама зі зникаючою вигодою;

·   знижки на проведення заходів стимулювання і послуг.

Психологічні маніпуляційні технології в рекламі

·   Що робить рекламу популярною та такою, що швидко запам’ятовується?

·   Перегляд рекламних роликів.

·   Обговорення в групах.

Робота в зошитах

Ділова гра «Рекламна агенція» (розробка рекламної продукції)

Мета: повторити вивчене про рекламу; навчитися складати рекламні оголошення на різні види товарів, для установ, дотримуючись етичних норм. 

ХІД ГРИ

1. Дайте відповіді на запитання:

·   Що таке реклама?

·   Які види реклами ви знаєте?

2. А. Придумайте рекламу для:

* видавництва, що здійснює видання дитячої літератури;

* дитячого готелю;

* фірми «Мильна бульбашка»;

* закладу, який здійснює економічну освіту школярів.

Б. Розкажіть про рекламне оголошення (у газеті, телепрограмі, на плакаті), яке вам не подобається. Поясніть, з якої причини.

Домашнє завдання

Закінчити виконувати гру вдома.

За власним вибором:

-        Проаналізувати рекламу на ТБ, в пресі, в Інтернеті. Знайти найкращу, на ваш погляд, рекламну інформацію; найгіршу, найсмішнішу та найкрасивішу.

-        Визначити, чи зустрічаються в нашій пресі, на телебаченні, в Інтернеті недопустимі або некоректні види рекламної продукції та чому.

Підсумок уроку

-        В наш час дуже різноманітна сфера товарів та послуг. Без реклами взнати про них та розібратися дуже складно. Тому слід вчитися визначати позитивні та негативні сторони реклами.

-        Використовуючи отриманні сьогодні знання, зробіть висновок, як відноситися до різної рекламної продукції?

13.10.2022 р.

Тема.Джерела інформації. Етика та культура її подання

Після опрацювання цієї теми: 

• знати джерела інформації, види реклами; 

•  розуміти значення реклами для споживача, призначення товарних знаків, харчових добавок; 

• уміти отримувати потрібну інформацію із сертифіката якості, прочитати штрихкод. 

Основні поняття: реклама, товарний знак. 

Обладнання: Закони України «Про рекламу» та «Про інформацію». 

   Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберіган ня інформації. 

   Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодав ства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними осо бами або державою. 

   Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. 

   Поширення інформації — це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. 

   Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. 

Принципами інформаційних відносин, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави під час одержання, використання, поширення та зберігання інформації, є: 

• гарантованість права на інформацію; 

• відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; 

• об’єктивність, достовірність інформації; 

• повнота і точність інформації; 

• законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації. 

   Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особи сто, крім випадків, передбачених законами України. 

   Право на інформацію забезпечується: 

• органами державної влади, місцевого і регіонального самоврядування, які повинні інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; 

• створеними у державних органах спеціальними інформаційними службами або системами, що забезпечують у встановленому порядку доступ до інформації; 

• вільним доступом суб’єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотеч них і музейних фондів;

•  обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх збереження, що визначаються законодавством; 

• створенням механізму реалізації права на інформацію; 

• здійсненням державного контролю за виконанням законів про інформацію; 

• встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію. 

   Інформація про продукцію не вважається рекламою. 

   Інформація про продукцію повинна містити: 

• назву товару, найменування або товарний знак; 

• найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 

• дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, у тому числі харчових добавок), номіналь ну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання цих продуктів окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що по ширюється на конкретний продукт; 

• відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативноправовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 

• позначку про наявність у їх складі генетично модифікованих компонентів; 

• дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 

• дату виготовлення; відомості про умови зберігання; 

• гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); 

• правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 

• строк придатності (строк служби) товару (наслідків, роботи), відомості про необхідні дії спожи вача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 

• найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здій снює його функції, щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. 

   Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформа цією про їх походження.

   Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги і ціни товарів, які придбає та демонстрацію безпечного і правильного їх використання. На вимогу покупця продавець зобов’язаний надати йому контрольновимірювальний прилад і документи, які підтверджують ціну і якість товару. У разі продажу непродовольчих товарів (одяг, взуття тощо) повинні бути створені умови для їх при мірювання, а для складних технічних товарів (електротовари, радіоелектроніка тощо), що потребують перевірки, — умови для її проведення. 

   Під час розгляду вимог споживача щодо відшкодування збитків, завданих недостовірною або непов ною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він купує. 

   Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законом про мову. Інформація про продук цію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до його відома за допомогою засобів дистанційного зв’язку. 

   Просування товару на ринок у сучасних умовах майже неможливо здійснити без реклами. 

Дати відповіді на запитання

1. Запишіть принципи інформаційних відносин, які виникають у житті та діяльності суспільства і держави під час одержання, використання, поширення та зберігання інформації. 

2. Яку інформацію про продукцію має право отримати споживач? 

3. Що повинен зробити продавець для того, щоб споживач зміг отримати повну інформацію про товар? 

4. Знайдіть і прочитайте якусь інформацію про товар, який ви вже купували або плануєте придбати. Порівняйте інформацію про цей товар з його справжніми якостями та властивостями (властивості, умови використання, зовнішній вигляд).

06.10.2022 р.

Тема. Раціональне харчування, культура харчування. https://svitppt.com.ua/osnovi-bezpeki-zhittediyalnosti-obzh/racionalne-harchuvannya.html - переглянути презентацію

Практична робота №3 "Складання денного меню"

Основні поняття

Раціональне харчування — регулярне, різноманітне, якісне, у визначених кількостях харчування. 

Раціональне харчування — достатнє в кількісному й повноцінне в якісному відношенні харчування. Основа раціонального харчування — збалансованість, тобто оптимальне співвідношення компонентів їжі. 

Вимоги до раціонального харчування: стриманість, обмеженість; визначення кількості калорій; збалансоване поєднання мікроелементів та вітамінів. 

Мета: навчитися складати денне меню. 

ХІД РОБОТИ 

І. А. Ознайомтеся з основними групами харчових продуктів, які мають входити до складу денного раціону: 

• а) м’ясо, м’ясні продукти, яйця; 

• б) риба і рибні продукти; 

• в) молоко і молочні продукти, жири; 

• г) борошно, крупи, хліб; 

• ґ) фрукти і ягоди; 

• д) овочі і гриби. 

   Б. Ознайомтеся зі складовими збалансованого харчування:

•  а) білки (м’ясо, риба, яйця); 

• б) жири (рослинного і тваринного походження); 

• в) вуглеводи (крупи і макарони, цукор); 

• г) вітаміни і мінерали; 

• ґ) вода. 

   В. Ознайомтеся з енергетичною цінністю продуктів харчування (вимірюється калоріями): 

• 1 гр жирів — 9,3 калорії; 

• 1 гр білків, 1 гр вуглеводів — 4,1 калорії. 

   Г. Ознайомтеся із 3—4 разовим режимом харчування за такого співвідношення від загального обсягу: 

• сніданок — 25—30%; 

• обід — 35—40%; 

• полуденок — 15%; 

• вечеря — 15—20%. 

   ІІ. Складіть і запишіть денне меню. 

Меню - це представлений списком перелік страв і напоїв, які пропонуються в закладах громадського харчування (ресторанах, кафе, барах). Є й інше значення слова меню, яке передбачає вже приготований (кухарем або господарем будинку) набір страв для обіду або вечері, який подається до столу в певному порядку. 

   ІІІ. Запитання для обговорення:

 1. Чи відрізняється ваше денне меню за сезонами? 

2. Порівняйте денне меню ваше і членів вашої родини. 

3. Що ви знаєте про культуру харчування народів інших країн? 

29.09.2022 р.

Тема. Раціональне споживання і його норма.

Практична робота №2 "Складання власного бюджету (бюджету родини)"

Основні поняття 

Раціональний споживач — це споживач, який приймає рішення, керуючись співвідношенням вигоди та витрат. Бюджетне обмеження вказує на те, що загальні витрати не повинні бути більшими за дохід. 

1. У яких формах отримує доходи ваша родина? 

Доходи                                                          Бюджет                     Витрати 

Заробітна плата 

Відсоток від банківських послуг 

Прибуток підприємця 

Стипендія 

Пенсія  

2. Поясніть, що таке ціна товару і як вона впливає на потреби ?

Практична робота № 2. Складання власного бюджету (бюджету родини) 

Мета: закріпити знання з теми, оволодіти навичками розрахунку власного бюджету. 

Обладнання: калькулятор. 

ХІД РОБОТИ 

І. Пригадайте, що таке бюджет. 

ІІ. Припустимо, доходи сім’ї на початок місяця становлять 1200 грн. Петрик просить батьків купити йому новий велосипед, а його сестра Оля — нову ляльку. Скоро зима, а в Петрика немає теплої шапки. Олі потрібні рукавички. А батьки повинні ще заплатити за квартиру і відкласти гроші на харчування. 

А. Визначте, які потреби необхідно задовольнити в першу чергу, а які — згодом. 

Б. Чи залишаться гроші для купівлі іграшок, якщо плата за квартиру становить 350 грн, їжа — 600 грн, шапка коштує — 55 грн, рукавички — 50 грн, лялька — 80 грн, а велосипед — 700 грн? 

ІІІ. А. Порахуйте разом з батьками, скільки коштів було витрачено протягом тижня на ваші потреби. Запишіть дані у стовпець від більшого до меншого за кількістю витрачених грошей, а поряд — за важливістю даного товару (від найпотрібнішого до найменш потрібного). 

Товари та послуги за рівнем цін -----------------------Товари та послуги за рівнем значущості 

1.                                                                                      1.

2.                                                                                      2.

3.                                                                                      3.

Б. Чи співпадають товари та послуги за рівнем цін і рівнем значущості? Чому? 

ІV. Чому необхідно вміти планувати бюджет? 

22.09.2022 р.

Тема. Споживча етика та етика споживання

Етика — сукупність норм поведінки (зазвичай, відносно будь-якої суспільної групи).

1. Випишіть потреби (від найголовнішої до найменш важливої), які виникали у вас протягом дня. Розподіліть їх за класифікацією А. Маслоу. Чи співпадає ваша класифікація потреб із класифікацією А. Маслоу? 

2. Серед поданих слів виберіть ті речі, які потрібні вам у школі; у туристичній подорожі. Допишіть назви речей, які можуть вам знадобитися. 

ПІДРУЧНИК, СПОРТИВНИЙ КОСТЮМ, РЮКЗАК, НОЖИЦІ, ОЛІВЕЦЬ, ЩОДЕННИК, ВОГНИЩЕ, РАДІОПРИЙМАЧ, КОЬП"ЮТЬЕР, СТІЛ, ВЕЧІРНЯ СУКНЯ, КОМПАС, ШПАГАТ.

Потреби поділяють на групи:

• фізіологічні;

• екзистенціальні;

• престижні;

• особистісні;

• духовні.

3. Поясніть, як пов’язані бажання і потреби. 

4.  Обговоріть у родині, які потреби, що є звичними нині, не існували в ті часи, коли ваші батьки або бабусі й дідусі були школярами? Поясніть, чому потреби старшого покоління відрізняються від потреб сучасного школяра. 

Що таке етичне споживання

Зростання популярності етичного споживання за останні два десятиліття можна пов’язати з розширенням практики соціальної відповідальності. Зі збільшенням чисельності населення у світі зменшується обсяг природних ресурсів, необхідних для задоволення споживчого попиту, що постійно зростає. У багатьох країнах, що розвиваються, розширюється індустріалізація унаслідок розвитку технологій і глобалізації.

Споживачі більше дізнаються про екологічний і соціальний складники своїх повсякденних споживчих рішень і, коли вирішують купити щось, зважають на власні екологічні й етичні вподобання. Однак ця практика не є універсальною.

У розвинених країнах уже давно пропагують етичне споживання, навіть існують терміни етичний споживач (ethical consumer) і етичний консюмеризм (ethical consumerism). 

Етичний консюмеризм (у перекладі з англійської - споживання) є цілеспрямованим придбанням товарів і послуг, за якого споживач розглядає свою куплену річ як етичну. Це означає мінімальну експлуатацію людей, тварин і довкілля у процесі її виготовлення. Тобто етичний консюмеризм передбачає вибір товарів, що мають меншу шкоду для довкілля, людей, тварин та інших істот, із позитивним соціальним і екологічним впливом.

Уживають також словосполучення етичне споживання, етичне придбання, моральне придбання, етичне походження, етичний шопінг, зелений консюмеризм.

Термін етичне споживання популяризував британський журнал «Етичний споживач», який був уперше виданий у 1989 р.

У книзі Мелісси Коркхіл «Як бути етичним покупцем» наведено разючу думку: «Важливо замислитися над тим, як ми витрачаємо гроші, тому що кожна придбана річ вичерпує ресурси нашої планети з небезпечною швидкістю. Зростання рівня викидів вуглекислого газу веде до глобального потепління і кліматичного хаосу. Продовження в такому темпі призведе до загибелі мільйонів людей, а також тварин і рослин. Якщо ми бажаємо мати майбутнє, нам слід перестати споживати у такій безрозсудній нестриманості. Ми повинні враховувати соціальний і екологічний вплив під час кожного купування. І ми маємо це робити для нас самих, не лише для здоров’я планети».

Ми можемо робити етичний вибір щодо всіх сфер нашого життя. Ще півстоліття тому основу харчування становили місцеві продукти, до магазинів люди ходили зі своєю тарою, товари приносили додому в сіточках. А нині звичні для нас овочі привозять із далеких країн, і часто літаком, який вважають найшкідливішим для екології серед усіх видів транспорту. Про походження багатьох продуктів ми навіть не здогадуємося. Переробка їжі досягла апогею: «чудова» комбінація основного компонента та різних стабілізаторів, консервантів, ароматизаторів, піногасників, цукрозамінників...

Сучасна ідея етичного купування побудована на принципах «голосування гривнею», тобто факт купівлі є свідченням схвалення споживачем поведінки виробника. І навпаки: відмова від товару означає засудження споживачем поведінки виробника або продавця.

Тож, купуючи дешевий одяг, вироблений на несертифікованих підприємствах, споживачі голосують за експлуатацію робітників; купуючи ненажерливий бензиновий автомобіль 4x4, особливо для використання у міських умовах, споживачі голосують за погіршення клімату; навіть здійснюючи маленькі, щоденні покупки, як-от кава, чай, пластівці для сніданку, чипси або поліетиленовий пакет, споживачі голосують за певні шкідливі речі. Вибираючи органічні продукти, споживачі голосують за сталий розвиток довкілля, а покупки під маркою «Fair Trade» («Справедлива торгівля») - це голос за споживчі права людини.

Отже, етичне споживання - це соціальний феномен, який розкриває тип споживчої поведінки або споживчого активізму та є відповіддю на занепокоєння населення розвинених країн щодо екологічних і соціальних проблем планети. Цей термін охоплює всі етапи життєвого циклу споживання (від купування до використання й утилізації товару) і дістає вияв у підвищеному інтересі покупців до походження і складу продукції, що купується, або послуги, екологічних та соціальних умов виробництва, соціальної відповідальності компанії-виробника, способів утилізації товарів тощо. Етичне споживання полягає у свідомому виборі товарів і послуг, які були вироблені, оброблені та доставлені етичним чином, тобто з мінімальною шкодою для людей, які їх виробляють, тварин і навколишнього середовища. За етичного споживання інформація про екологічні та соціальні властивості товару спроможна значно впливати на прийняття рішення про його купівлю.

Етичне споживання популяризують засоби інформації і сучасні технології, особливо інтернет. Споживачі гостро реагують на оприлюднену у ЗМІ інформацію про виробників, які використовують дитячу працю або забруднюють навколишнє середовище.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Що таке етичне споживання? Наведи синоніми цього поняття.

2. Обговори з друзями причини виникнення цього явища у суспільстві. Чи існує такий рух в Україні?

3. У чому полягає принцип «голосування гривнею»? Наведи приклад із життя своєї родини, коли ви здійснювали купівлю товарів або послуг, керуючись цим принципом.

4. Знайди в інтернеті інформацію про рух «Fair Trade» («Справедлива торгівля»). Обговори з друзями історію, мету і завдання цього руху - записати в зошит мету і завдання руху«Fair Trade» («Справедлива торгівля»).

15.09.2022 р.

ТЕМА. Права та обов"язки споживачів 

ВІСІМ ГОЛОВНИХ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ 

1. Право на безпеку: Забезпечити захист від продукції, процесів виробництва та послуг, які небез печні для здоров’я або життя.

2. Право на інформацію: Забезпечити споживача всією потрібною інформацією про товари та послуги, які він збирається придбати.

3. Право на вибір: Спонукати споживача купувати тільки ті товари, які йому потрібні, і захищати його від антиконкурентної поведінки та експлуатації виробників товарів.

4. Право бути почутим: Забезпечити представництво інтересів споживача у формуванні й проведенні урядової політики та надати право участі в процесі розробки продукції та послуг.

5. Право на відшкодування збитків:Забезпечити споживача швидким та доступним засобом захисту його юри дичних прав; можливістю задовольнити його вимоги, включаючи відшкоду вання шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продук цією, продукцією неналежної якості або незадовільними послугами, а також шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією.

6. Право на освіту: Встановити механізм здобуття споживачами знань про їхні права, обов’язки та відповідальність, а також знань з питань реалізації цих прав. 

7. Право на чисте довкілля: Захистити споживача від забруднення навколишнього середовища, надати право жити та працювати в навколишньому середовищі, яке не загрожує здо ров’ю теперішнього та майбутнього поколінь.

8. Право на задоволення основних потреб: Забезпечити доступність необхідних товарів (продуктів харчування, одягу, житла) та послуг (із захисту здоров’я, здобуття освіти та поліпшення санітар них умов). 

Завдання. Записати вісім головних прав споживача.

https://www.youtube.com/watch?v=WGcZKQmWvUU переглянути відео. Теорія Маслоу

01.09.2022 р., 08.09.2022 р.

ТЕМА. Хто такий споживач?Споживчі потреби та їх класифікація

Споживач — особа чи організація, яка використовує, споживає продукти (товари, послуги) виробничої діяльності як інших виробників, так і власні. Прийнято вважати, що у споживачів раціональна поведінка проявляється в ухваленні рішення з метою отримання найбільшого задоволення або дося гнення власної мети. Отже, споживачі намагаються витрачати свої гроші раціонально, щоб отримати найбільшу вигоду або задоволення від придбаних товарів та послуг. 

Потреба — це прояв необхідності мати певні блага, бажання володіти ними, відчуття недостатку, якщо бажання залишається незадоволеним. Людині потрібно багато чого, щоб задовольняти свої потреби. Розвиток потреб відбувається разом із розвитком людини. У сучасному суспільстві недостатньо задовольнити потреби в їжі, помешканні, одязі. Дедалі більшого значення набуває задоволення духовних, культурних та освітніх потреб. 

У давні часи потреби людини в їжі, одязі та житлі були мінімальними. Згодом з’являється потреба урізноманітнити раціон харчування: вживати калорійнішу, якіснішу їжу; купувати красивий та мо дний одяг, створювати комфорт та затишок у своїй оселі. Важко уявити сучасну людину, яка живе в печері й одягається в необроблену шкуру власноруч убитого на полюванні звіра. Наші бабусі та дідусі в дитинстві не чули про комп’ютер, а дехто навіть не знав, що таке телевізор. 

Отже, потреби людини не лише кількісно збільшуються, але й якісно змінюються. Можна зробити висновок, що потреби людини безмежні у своєму розвитку і мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін. 

Незважаючи на багатство та різноманітність оточуючого світу, всі потреби можна поділити на групи, тобто класифікувати їх. Найбільш поширеною є ієрархічна класифікація потреб за Абрахамом Маслоу. Вона ґрунтується на таких положеннях: 

•  люди постійно відчувають певні потреби; 

•  ці потреби можуть бути поєднані в окремі групи; 

• групи потреб знаходяться в ієрархічній взаємозалежності одна від одної; 

• незадоволені потреби спонукають людину до дії. Якщо одна потреба задовольняється, виникає інша; 

• зазвичай, людина одночасно відчуває кілька різних потреб, які знаходяться між собою у комплексній взаємодії; потреби, які знаходяться ближче до основи «піраміди», мають бути задоволені в першу чергу; 

•  потреби більш високого рівня з’являються після того, як у цілому задоволені потреби більш низького рівня; 

• потреби більш високого рівня можна задовольнити більшою кількістю різних засобів, ніж потре би нижчого рівня. 

За теорією А. Маслоу є п’ять груп потреб. 

Фізіологічні потреби. Потреби цієї групи знаходяться «на першому поверсі» умовної піраміди. Це по треби, що забезпечують виживання людини як біологічної істоти (потреби в їжі, воді, повітрі, теплі виражають прагнення людини зберегти певний життєвий рівень, передбачуваність та контроль за власним життям. Соціальні потреби. Людина прагне до участі у спільних діях; вона хоче дружби, любові; хоче бути чле ном певних об’єднань людей, з якими має спільні інтереси; намагається брати участь у суспільних захо дах, бути визнаною «суспільною істотою» тощо. Усі ці прагнення складають групу потреб належності та причетності або соціальних потреб. Потреби у визнанні та повазі. Це потреби в позитивній оцінці індивіда з боку суспільства, в отри манні людиною певного соціального статусу, у повазі та визнанні з боку оточуючих. Потреби в самореалізації. Дана група об’єднує потреби, пов’язані з прагненням людини до розкрит тя своїх здібностей і задатків, до розвитку особистості та прихованого в ній потенціалу. Це процес саморозвитку особистості, постійного внутрішнього руху суб’єкта у своїй діяльності, постійного «вро стання» в соціальний простір людського суспільства. Потреби не існують самі по собі, це завжди потреби конкретної людини. Вони завжди усвідомлюють ся людиною, їм надається конкретне змістове забарвлення, пов’язане зі своєрідністю інтересів даної лю дини, її фізичними і психологічними особливостями та уподобаннями. Серед факторів, що впливають на формування потреб, особливе місце займають: вік людини, культурні традиції та звички, стать, кліма тичні умови, рівень доходів тощо. Значний вплив на потреби в сучасних умовах має реклама. тощо) 

Потреби в безпеці. Це потреби в соціальних гарантіях: в отриманні медичної допомоги, середньої освіти, у пенсійному забезпеченні, у захисті від внутрішніх та зовнішніх ворогів тощо. Ці потреби  виражають прагнення людини зберегти певний життєвий рівень, передбачуваність та контроль за власним життям. 

Соціальні потреби. Людина прагне до участі у спільних діях; вона хоче дружби, любові; хоче бути членом певних об’єднань людей, з якими має спільні інтереси; намагається брати участь у суспільних заходах, бути визнаною «суспільною істотою» тощо. Усі ці прагнення складають групу потреб належності та причетності або соціальних потреб. 

Потреби у визнанні та повазі. Це потреби в позитивній оцінці індивіда з боку суспільства, в отри манні людиною певного соціального статусу, у повазі та визнанні з боку оточуючих. 

Потреби в самореалізації. Дана група об’єднує потреби, пов’язані з прагненням людини до розкрит тя своїх здібностей і задатків, до розвитку особистості та прихованого в ній потенціалу. Це процес саморозвитку особистості, постійного внутрішнього руху суб’єкта у своїй діяльності, постійного «вростання» в соціальний простір людського суспільства. Потреби не існують самі по собі, це завжди потреби конкретної людини. Вони завжди усвідомлюються людиною, їм надається конкретне змістове забарвлення, пов’язане зі своєрідністю інтересів даної людини, її фізичними і психологічними особливостями та уподобаннями. Серед факторів, що впливають на формування потреб, особливе місце займають: вік людини, культурні традиції та звички, стать, кліматичні умови, рівень доходів тощо. Значний вплив на потреби в сучасних умовах має реклама. 

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» споживачі мають не тільки права, а й обов’язки (ст. 4, п. 3). 

   Споживачі зобов’язані: перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації; у разі необхідності звернутися до продавця за роз’ясненнями умов та правил користування това ром; користуватись товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватись умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виробником) в експлуатаційній документації. Отже, купуючи, наприклад, одяг чи взуття, покупцеві треба приміряти його і тільки після цього придбати. Продавець повинен видати покупцеві розрахунковий документ (касовий або товарний чек), який буде потрібний, якщо виникне необхідність повернути товар. Повернувшись додому, слід ще раз приміряти придбаний товар. Якщо річ із будь-яких причин не влаштовує покупця (не той розмір, колір тощо), то протягом 14 днів її можна обміняти на аналогічну річ або забрати гроші (якщо не має аналогічного товару). Але тільки за умови, що товаром ще не користувалися. 

Якщо покупцеві відмовлять у його правах (наприклад, мотивуючи тим, що недоліки виникли з йо го вини), то згідно зі ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у нього є право на експер тизу, що визначить реальні причини втрати якості товару: це приховані недоліки або ж неправильна експлуатація. Для цього покупцеві необхідно пред’явити продавцю або виробникові товару письмову вимогу. Отримавши її, продавець (виробник) зобов’язаний зробити експертизу. У разі відмови покупець може надіслати заяву до органів захисту прав споживачів. Витрати на експертизу покладають на продавця (виробника), але якщо експертиза встановить вину покупця у псуванні товару, то витрати доведеться відшкодовувати йому. Вимоги покупця при цьому не задовольняються. 

Етика — сукупність норм поведінки (зазвичай, відносно будь-якої суспільної групи). Основні етичні поняття, що стосуються відносин між споживачем-продавцем: терпимість, вдячність, готовність допомогти, неупередженість. 

Споживач здійснює свій вибір в умовах обмежених ресурсів, а саме в умовах обмеженого бюджету. Бюджетне обмеження вказує на те, що витрати не повинні бути більшими за дохід

Практична робота №1. Класифікація споживчих потреб 

Мета: охарактеризувати види потреб та ознайомитися з можливістю їх задоволення. 

Обладнання: схема «Класифікація потреб за А. Маслоу». 

Учні працюють відповідно до ходу роботи. 

І. Розкрийте зміст кожного рівня потреб за класифікацією А. Маслоу. 

*Фізіологічні потреби. 

* Потреби в безпеці.

* Соціальні потреби. 

* Потреби у визнанні та повазі. 

* Потреби в самореалізації. 

 ІІ. Оберіть товари та послуги, які потрібні людині на кожному рівні потреб. 

ІІІ. Висновок.

ПРАКТИЧНУ РОБОТУ ВИКОНАТИ  У ЗОШИТ.

МАТЕРІАЛ ОПРАЦЮВАТИ