Завдання. Опрацювати матеріал, скласти запитання,
переглянути відеоурок -https://www.youtube.com/watch?v=gyExjWFrmCE.
https://www.youtube.com/watch?v=LdG1L09PbAM - переглянути.
14.05.2024 року
Тема. Права споживачів. Порушення прав споживачів
Мета: розглянути основні форми порушення законодавства щодо прав споживачів та відповідальність за такі порушення.
Обладнання: Закон України «Про захист прав споживачів».
Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування Закону «Про захист прав споживачів» та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
під час реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
під час реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
під час надання послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав’язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
ціну продукції визначено неналежним чином;
документи, що підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів. У разі порушення законодавства щодо захисту прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:
відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;
виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів;
виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів щодо безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього середовища;
реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання);
реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила й умови безпечного його використання;
відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію;
реалізацію товару, строк придатності якого минув;
порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги.
Завдання. Опрацювати матеріал. Скласти запитання до теми.
07.05.2024 року
Тема. Громадські організації споживачів (об"єднання споживачів)
Мета: ознайомити учнів із формами та особливостями діяльності громадських організацій, які працюють у сфері захисту прав споживачів.
Обладнання: Закони України «Про захист прав споживачів» та «Про об’єднання громадян».
З метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об’єднуватися в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів), що провадять свою діяльність відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян». Держава підтримує діяльність об’єднань споживачів.
Об’єднання споживачів мають право:
вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються й реалізуються, та ціни на них;
проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції;
одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції та обслуговування;
надавати юридичну і консультаційну допомогу споживачам згідно із законодавством; вносити пропозиції щодо розроблення нормативних документів, які встановлюють вимоги щодо якості продукції;
представляти і захищати інтереси споживачів в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування згідно із законодавством;
вносити органам виконавчої влади і суб’єктам господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості продукції, про тимчасове призупинення випуску та реалізації продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що становлять небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому середовищу, фальсифіковану та дефектну продукцію, а також про коригування цін, встановлених з порушенням законодавства;
звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. При задоволенні такого позову суд зобов’язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів. Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами; відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів);
звертатися до правоохоронних органів та органів виконавчої влади про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації продукції неналежної якості;
інформувати громадськість про права споживачів; сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав та інтересів споживачів.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів
Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які мають право:
розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів;
аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів;
у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;
у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами або продукції з простроченим строком придатності, — тимчасово призупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;
готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про призупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.
Завдання. Опрацювати матеріал
30.04.2024 року
Тема. Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів
Мета: ознайомити учнів з особливостями діяльності органів влади, а також органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів. Охарактеризувати обов’язки і відповідальність службових осіб органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів.
Обладнання: Закон України «Про захист прав споживачів».
Держава забезпечує споживачам захист їхніх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, які необхідні для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до потреб споживачів, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.
Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів. 12 травня 1991 року був прийнятий Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами, виробниками та продавцями товарів, встановлює права споживачів і визначає механізм реалізації цих прав. Згідно зі ст. 26 даного Закону повноважні органи виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів, мають право:
давати суб’єктам господарської діяльності обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
перевіряти у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки товарів, а також додержання правил торгівлі та надання послуг. Входити безперешкодно та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні й інші приміщення цих суб’єктів;
відбирати у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за рахунок суб’єктів господарської діяльності, що перевіряються. Проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари. У разі неможливості повернення здійснених витрат, їх відшкодування відноситься на результати діяльності суб’єктів господарської діяльності;
припиняти реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб’єктами господарської діяльності виявлених недоліків;
забороняти суб’єктам господарської діяльності реалізацію споживачам товарів, на які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів;
приймати рішення:
щодо припинення у сфері торгівлі, громадського харчування продажу товарів, які не відповідають вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, до усунення виявлених недоліків;
про тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій, відділів), громадського харчування, складів підприємств гуртової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форм власності, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання й транспортування товарів, — до усунення виявлених недоліків;
вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;
подавати до суду позови про захист прав споживачів.
Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі:
Розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів.
Аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) зі споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів.
У разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього середовища терміново повідомляти про це відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції.
У разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, або продукції зі строком придатності, який минув, — тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію.
Готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимчасове призупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів.
Подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.
Правовий захист службових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів. Службова особа спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів під час виконання своїх службових обов’язків перебуває під захистом закону.
Держава гарантує захист життя, здоров’я, честі, гідності та майна службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і членів її родини від злочинних посягань та інших протиправних дій.
16.04.2024 року - 23.04.2024 року
Тема. Практична робота "Проблеми утилізації побутових відходів у регіоні, де ми живемо"
Мета: визначити особливості зберігання, утилізації чи переробки побутових відходів у своєму населеному пункті. Уміти запропонувати власні шляхи розв’язання даної проблеми.
Обладнання: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»; Закон України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення».
Інструкції щодо виконання практичної роботи
Виконайте послідовно всі завдання і зробіть висновок.
1. Що ми відносимо до побутових відходів? Які особливості їх транспортування, зберігання та утилізації?
2. Дізнайтеся, чи є у вашій місцевості сміттєзвалища? Чи виникають екологічні проблеми, пов’язані з їх функціонуванням?
3. Які шляхи ви можете запропонувати для розв’язання проблеми утилізації побутових відходів? Як вона розв’язується у розвинутих країнах світу?
Запитання та завдання для обговорення
1. Наведіть приклади діяльності людини, спрямованої на збереження екосистем.
2. Які існують параметри та показники громадської думки щодо стану навколишнього середовища?
3. Законодавча база України та висвітлення екологічних проблем.
4. Назвіть приклади кількох виробників екологічно небезпечної продукції.
09.04.2024 року, 02.04.2024 року https://www.youtube.com/watch?v=TA8zzNLVX_Q - переглянути.
Тема. Практична робота "Питна вода у місцевості, де ми живемо: її якість та раціональне використання"
Вода в житті людини займає вирішальну роль. Дослідники стверджують, що без їжі людина може жити до двох місяців, а без води – до 5 діб, а інші зазначають, що ми і є тим, що п’ємо. За даними ВООЗ, більшість хвороб людини виникає саме від споживання неякісної води
Наш організм складається більш як наполовину з води. Зневоднення на 10—20% є небезпечним для здоров’я, особливо в спекотну пору. За життя одна людина в середньому споживає близько 75 м3 цієї життєдайноїрідини.
Яку воду п’єте ви?
В Україні вже давно назріває проблема питної води, оскільки за запасами доступних до використання водних ресурсів країна належить до малозабезпечених. У маловодні роки на території України формується лише 52,4 км 3/рік стоку, тобто на одну людину припадає близько 1 тис. м3. Тим часом, за визначенням Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис. м3 стоку на рік на одну людину, вважається незабезпеченою водою. У Канаді, наприклад, ця величина дорівнює 94,3, в Росії — 31,0, Швеції — 19,7, США — 7,4, Білорусі — 5,7, Франції — 3,4, Англії — 2,5, Німеччині — 1,9, Польщі — 1,6 тис. м3/рік.
Серед 152 країн світу Україна за цим показником посідає 111 місце. У загальносвітовому обсязі водозабір з річок, озер, водоймищ становить 11,3 млрд. м3 , підземних джерел — 2,5 млрд. м3, безпосередньо з морів — 0,9 млрд. м3.
На сьогодні міське водопостачання забезпечується в Україні за рахунок підземних вод лише на 25%. Для більшості країн Європи використання підземних вод сягає 90%, що забезпечує задоволення потреб населення високоякісною питною водою.
Економіці України притаманна висока питома вага водомістких та енергоємнихтехнологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш «дешевим» способом — без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективних діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування, без урахування вимог охорони навколишнього середовища, що призвело до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, нагромадження шкідливих відходів виробництва.
До 20% добрив та пестицидів, що використовують на полях, потрапляють у водні об’єкти. Поява таких домішок у воді погіршує її органолептичні показники, а в багатьох випадках створює пряму загрозу здоров’ю і життю людей.
Так, Дніпро з проточної річки перетворився в каскад водосховищ, більша частина яких може бути віднесена до мілководних. Фізико-хімічні та біологічні властивості дніпровської води у зв’язку з цим змінилися докорінно і продовжують погіршуватися з року в рік. Природа токсичних компонентів, які утворюються в результаті гниття, бродіння синьо-зелених водоростей, до кінця не розкрита, однак до їх складу входять феноли в концентраціях 0,02–0,05 мг/л, інші токсичні метаболіти в межах 10-3–10-8 мг/л. Інтенсивне «цвітіння» водоймищ створює додаткові проблеми на водозабірних та водоочисних спорудах, які виникають при накопиченні фітопланктону у воді вище 200–500 мг/л. У ці періоди на водоочисних спорудах значно збільшуються дози хлору, коагулянтів, флокулянтів та інших реагентів, що веде до утворення хлорорганічних домішок та інших шкідливих для здоров’я людей сполук.
На відміну від поверхневих, підземні води мають більшу захищеність від наслідків господарської діяльності. Проте ґрунтові води, які широко використовуються для сільськогосподарського водопостачання, відносяться до категорії незахищених і не можуть бути джерелом господарсько-питного водопостачання.
Як показали дослідження, підземні води, що залягають на глибинах 60–150 м, у північних регіонах України (більше 50% загальних ресурсів прісної води) мають підвищений вміст заліза (інколи в декілька десятків разів більше за норму), а в південних — підвищену мінералізацію.
Високий вміст заліза або марганцю у воді надає їй металевого присмаку, після контакту з повітрям — різного забарвлення, а також викликає заростання відкладеннями водорозподільних мереж.
Залізо є надзвичайно важливим елементом в організмі людини і тварин, але його надлишок дуже шкідливий для здоров’я. Концентрується ця речовина головним чином у крові і, як складова частина гемоглобіну, приймає участь у перенесенні кисню, оскільки є біологічним каталізатором. Але за тривалого надходження в організм відбувається перенасичення печінки колоїдами оксиду заліза, які руйнують клітини та викликають ракові захворювання. Тому вміст заліза у питній воді не повинен перевищувати 0,2 мг/дм 3, а марганцю — не більше 0,05 мг/дм3.
Питомі середньодобові норми споживання питної води в населених пунктах на одного мешканця приймають відповідно до таких нормативно-правових документів:
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-IV;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження методики визначення нормативів питного водопостачання» від 25.08.2004 р. №1107;
Наказ Держжитлокомунгоспу України «Про затвердження методики визначення нормативів питного водопостачання» від 25.08.2004 р. №148;
ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди. Основні положення проектування»;
ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».
Для попередніх розрахунків, згідно ДБН В.2.5-74:2013, допускається приймати середньодобові (за рік) норми споживання питної води, наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Норми споживання питної води
Інститутом водних проблем і меліорації проведено наукові дослідження з метою уточнення норм водоспоживання в сільській місцевості. Встановлено, що їхній розрахунок слід проводити в залежності від природно-кліматичних зон України. Слід також зважати на фактичні виробничі та побутові умови водокористування, ступінь благоустрою сільського житлового фонду, потужності джерела водопостачання, показники якості води та ін. Для попередніх розрахунків допускається приймати питомі середньодобові (за рік) норми споживання питної води в сільських населених пунктах відповідно до таблиці 2.
Таблиця 2. Уточнені норми споживання питної води у сільській місцевості
Уточнені норми дають змогу більш досконало планувати забезпечення водою населення сільських територій та зменшити плату за водокористування.
Якість води регламентується різними нормативними документами, основними з яких є:
Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р. №2918-III;
ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затверджені наказом МОЗ №400 від 12.05.2010 р.;
ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування».
Відповідно до цих нормативно-правових актів, кожна інженерна споруда нецентралізованого водопостачання (колодязь, бювет, каптаж джерела) повинна мати санітарний паспорт, у якому вказано власника, кількість користувачів, дату введення в експлуатацію і останнього ремонту, технічні показники, санітарно-гігієнічну характеристику, відомості про державний санітарно-епідеміологічний нагляд за утриманням джерела.
Для здійснення централізованого водопостачання та водовідведення необхідно отримувати ліцензію. Для цього організація повинна мати: необхідну матеріально-технічну базу, персонал відповідної кількості із необхідним освітнім та кваліфікаційним рівнем, атестовану лабораторію для виробничого контролю (або договір з такою лабораторією), відомості про обсяги видобування, виробництва та транспортування води, прилади для її обліку, відомості про технічні характеристики мереж, споруд та інших об’єктів, їхні схеми.
Якість води, яку споживають люди ( 1), контролюють з певною періодичністю залежно від кількості абонентів та виду постачання (централізоване, нецентралізоване), відповідно до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10.
Розрізнюють такі види контролю:
повний (мікробіологічні, паразитологічні, органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні показники) здійснюють 1—4 рази на рік. Впродовж першого року експлуатації аналіз води проводять чотири рази на рік (за сезонами), а надалі — один раз на рік у найбільш несприятливий період року за результатами спостережень попередніх років;
скорочений періодичний (амоній, показник pH, перманганатна окиснюваність, сухий залишок, формальдегід, хлороформ; для підземних джерел наступні показники контролюють в окремих випадках: хлорфеноли, феноли легкі, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти та реагенти, які застосовують для очищення) здійснюють від 12 до 36 разів і додатково 3 рази на кожні 10 тис. населення на рік;
скорочений виробничий контроль (мікробіологічні, паразитологічні, органолептичні показники) здійснюють від одного разу на місяць до одного разу на добу (від 12 до 365 разів на рік).
Для нецентралізованого водопостачання контроль вимог до якості води такий же, як і для централізованого. Виключенням є фасована вода, для якої скорочений контроль здійснюють у кожній партії продукції. У підземних артезіанських та міжшарових безнапірних водах патогенні ентеробактерії (сальмонели, шигели), віруси та паразити під час проведення повного контролю не визначають. Скорочений контроль безпечності та якості питної води здійснюється впродовж перших трьох місяців експлуатації бюветів, колодязів та каптажів джерел за мікробіологічними та органолептичними показниками один раз на місяць, а надалі — один раз на сезон.
Вживання неочищеної і недоочищеної води може призвести до розладів здоров’я, що пов’язані із камінням в нирках, сечовивідній системі, виразками та отруєннями різного характеру.
Загальна кількість води у світі не змінюється, а от її якість змінюється суттєво і не в кращий бік. Останнім часом з’явилася велика кількість бутильованої води, фільтрів для очищення від різних видів забруднень, в тому числі важких металів. Це дає змогу споживачеві отримати воду гарної якості й цілком корисну для здоров’я.
Вміст шкідливих речовин у воді як централізованого водопостачання, так і нецентралізованого не повинен перевищувати гранично припустимих норм, вказаних у ДСанПіН 2.2.4-171-10. Визначити склад води та вміст шкідливих елементів у ній можна у санепідемстанціях та спеціалізованих приватних лабораторіях. Відповідно до визначеного вмісту шкідливих речовин у воді потрібно усувати їх наявність шляхом встановлення фільтрів на джерела водопостачання або ж переходом на споживання для питних потреб бутильованої води.
19.03.2024 року
Тема. Практична робота "Розроблення пам"ятки споживача"
Мета: навчитися складати пам’ятки раціонального споживача з урахуванням вимог екологічного законодавства.
Обладнання: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»; Закон України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення».
Інструкції щодо виконання практичної роботи
Створити власні пам’ятки споживача за напрямами:
придбання продуктів харчування;
придбання промислових товарів;
отримання матеріальних послуг;
отримання нематеріальних послуг.
https://drive.google.com/file/d/18_PMJimtutZfofYuJen_llhe0NkwxCTv/view - переглянути презентацію та виконати практичну роботу.
Завдання. Опрацювати матеріал, скласти до нього запитання.
12.03.2024 року
Тема. Безпека навколишнього середовища
Мета: розглянути основні загрози, властиві певним товарам, та визначити небезпеку, яку вони можуть складати для навколишнього природного середовища; ознайомитися з законодавчими актами, що регулюють ці питання.
Обладнання: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»; Закон України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення».
За індексом екологічної сталості (показник, що вимірює прогрес на шляху до сталого розвитку) Україна в 2001 році посідала останню позицію серед країн пострадянського блоку та 110 місце серед 122 країн світу. На виробництво одиниці продукції в Україні витрачається в декілька разів більше енергії, ніж у країнах Європейського Союзу. Для підвищення ефективності використання природних ресурсів, промисловість потребує реструктуризації, а підприємства — переоснащення.
Нині в ході виробництва та споживання товарів і послуг важливим є розуміння підприємцями й споживачами необхідності ставити й досягати екологічних та економічних цілей одночасно.
Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:
пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності;
гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;
запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;
збереження просторової та видової різноманітності й цілісності природних об’єктів і комплексів.
Природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами країни.
Державній охороні й регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені до господарського обігу, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Підвищення екологічної культури суспільства забезпечуються загальною обов’язковою комплексною освітою та вихованням у галузі охорони навколишнього середовища, у тому числі в дошкільних дитячих закладах, у системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.
Кожний громадянин України має право на:
безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;
участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій із цих питань;
участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального комплексного використання природних ресурсів;
здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
об’єднання в громадські природоохоронні формування;
одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення.
Захист прав громадян України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих законодавством. Ради, спеціально уповноважені державні органи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов’язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їхні пропозиції щодо поліпшення стану довкілля та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів.
Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Громадяни України зобов’язані:
берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
здійснювати діяльність із додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;
вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Екологічна безпека — це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічного становища та виникнення небезпеки для здоров’я людей. У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього середовища, підприємства, установи, організації зобов’язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ і організацій зобов’язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчий комітет місцевої Ради, органи охорони здоров’я, спеціально уповноважені державні органи управління в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів та населення.
Громадяни мають право на:
безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та безпечне навколишнє середовище;
участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій, що стосуються цих питань, до відповідних органів;
відшкодування шкоди, завданої їхньому здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;
достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь.
Громадяни зобов’язані:
піклуватися про своє здоров’я та здоров’я й гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;
брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення в передбачених законодавством випадках;
виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у процесі здійснення ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
ЗАВДАННЯ: опрацювати матеріал, написати претензію на придбання товару неналежної якості.
05.03.2024 року
ТЕМА.Рольова гра "Що буде, якщо залишити без уваги законну претензію споживача?"
Мета: отримати навички практичного використання претензій виробнику та продавцю неякісних товарів і послуг.
Обладнання: зразки претензій про неякісний товар чи послугу; текст Закону України «Про захист прав споживачів».
Інструкції щодо виконання практичної роботи
Розподіліть клас на 3 групи.
Перша — споживачі — готує претензію на неякісний товар.
Друга — виробник, продавець, надавач послуг — ігнорує законну претензію.
Третя — орган захисту прав споживачів.
Запитання та завдання для обговорення
1. Які ви знаєте види безпеки товарів?
2. Як забезпечуються належні умови зберігання харчових продуктів?
3. Які продукти харчування визнаються небезпечними, неякісними?
4. Що ви розумієте під поняттям «раціональне споживання»?
5. Яку інформацію ви можете отримати, читаючи етикетки, упаковки, вкладки?
6. Назвіть відомі вам товарні знаки.
7. З якою метою на упаковках, етикетках, вкладках розміщують знаки відповідності, екологічні знаки, знаки нагород?
8. Яку роль, на вашу думку, відіграє система штрихового кодування товарів у справі боротьби за якість товарів?
9. Користуючись інформацією, поданою на будь-якій етикетці з продукту харчування, визначте: Які харчові добавки містить цей продукт? Чи є вони небезпечними та дозволеними для використання в Україні?
Зразки претензій та позовних заяв
1. Придбання товару неналежної якості
Кому _____________________________ __________________________________ (керівнику організації)
від _______________________________ __________________________________ (ПІБ, адреса, конт. телефон споживача) Претензія
«____»____________ 20__ р в вашому(ій) магазині (організації) я придбав (замовив) __________________________________________________________________ _________ . (найменування товару) вартість товару складає _______ грн., що підтверджується копією чека (або іншого розрахункового документу).
На ___________________________ встановлений гарантійний термін ______ р. (міс.), що (найменування товару) підтверджується копією гарантійного талону (або іншого документу, що його замінює).
Через _________________ після придбання в _______________ виявились наступні недоліки:
(термін) (найменування товару)
1.
2.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу Вас усунути зазначені недоліки протягом 14 календарних днів. У разі неможливості якісного усунення недоліку, прошу Вас замінити товар на такий самий належної якості або повернути кошти. Якщо мої вимоги, передбачені законодавством про захист прав споживачів, не будуть задоволені, я буду змушений(а) звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Про результати розгляду прошу Вас повідомити письмово в строк, встановлений діючим законодавством.
Дата
Підпис
Додатки:
1. Копія чека (або іншого розрахункового документу).
2. Копія гарантійного талону (або іншого документу, що його замінює). _______________________________________________________
2. Виконання робіт
Кому _____________________________ __________________________________ (керівнику організації) від _______________________________ __________________________________ (ПІБ, адреса, конт. телефон споживача)
Претензія
«____»____________ 20__ р. в вашому(ій) магазині (організації) я замовив __________________________________________________________________ ________ . (найменування роботи (послуги)
Вартість роботи (послуги) складає _______ грн., що підтверджується копією договору (або іншого розрахункового документу).
На ____________________________ встановлений гарантійний термін ______ р. (міс.), що (найменування роботи (послуги) підтверджується копією гарантійного документу (або іншого документу, що його замінює).
Через ____________ після виконання в ____________________ виявились наступні недоліки:
(термін) (найменування роботи (послуги)
1.
2.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу Вас безоплатно усунути зазначені недоліки у виконаній роботі (наданій послузі) у строк 14 днів. У разі неможливості якісногоусунення недоліку, прошу Вас розірвати договір про виконання робіт (надання послуг) та повернути кошти. Якщо мої вимоги, передбачені законодавством про захист прав споживачів, не будуть задоволені, я буду змушений(а) звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Про результати розгляду прошу Вас повідомити письмово в строк, встановлений діючим законодавством.
Дата
Підпис
Додатки:
1. Копія договору (або іншого розрахункового документу).
2. Копія гарантійного документу (або іншого документу, що його замінює).
27.02.2024 року
ТЕМА. Практична робота "Складання претензій продавцю чи виробнику на неякісний товар"
Мета: навчитися складати юридично правильні претензії до виробника чи продавця товарів щодо їх якості; ознайомитися з процедурою їх використання. Закріпити знання про обов’язки виробників щодо якості товарів та послуг.
Обладнання: зразки претензій про неякісний товар; текст Закону України «Про захист прав споживачів».
Інструкції щодо виконання практичної роботи
Виконайте послідовно всі завдання і зробіть висновок.
1. Відвідайте регіональне відділення Управління у справах захисту споживачів. Ознайомтеся з бланками та правилами заповнення документів щодо порушення прав. Візьміть копії цих документів.
2. На занятті складіть претензію продавцю, виробнику чи надавачу послуг. Розгляньте правила її оформлення та подання.
Зразки претензій та позовних заяв
1. Придбання товару неналежної якості
Кому _____________________________ __________________________________ (керівнику організації)
від _______________________________ __________________________________ (ПІБ, адреса, конт. телефон споживача) Претензія
«____»____________ 20__ р в вашому(ій) магазині (організації) я придбав (замовив) __________________________________________________________________ _________ . (найменування товару) вартість товару складає _______ грн., що підтверджується копією чека (або іншого розрахункового документу).
На ___________________________ встановлений гарантійний термін ______ р. (міс.), що (найменування товару) підтверджується копією гарантійного талону (або іншого документу, що його замінює).
Через _________________ після придбання в _______________ виявились наступні недоліки:
(термін) (найменування товару)
1.
2.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу Вас усунути зазначені недоліки протягом 14 календарних днів. У разі неможливості якісного усунення недоліку, прошу Вас замінити товар на такий самий належної якості або повернути кошти. Якщо мої вимоги, передбачені законодавством про захист прав споживачів, не будуть задоволені, я буду змушений(а) звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Про результати розгляду прошу Вас повідомити письмово в строк, встановлений діючим законодавством.
Дата
Підпис
Додатки:
1. Копія чека (або іншого розрахункового документу).
2. Копія гарантійного талону (або іншого документу, що його замінює). _______________________________________________________
2. Виконання робіт
Кому _____________________________ __________________________________ (керівнику організації) від _______________________________ __________________________________ (ПІБ, адреса, конт. телефон споживача)
Претензія
«____»____________ 20__ р. в вашому(ій) магазині (організації) я замовив __________________________________________________________________ ________ . (найменування роботи (послуги)
Вартість роботи (послуги) складає _______ грн., що підтверджується копією договору (або іншого розрахункового документу).
На ____________________________ встановлений гарантійний термін ______ р. (міс.), що (найменування роботи (послуги) підтверджується копією гарантійного документу (або іншого документу, що його замінює).
Через ____________ після виконання в ____________________ виявились наступні недоліки:
(термін) (найменування роботи (послуги)
1.
2.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу Вас безоплатно усунути зазначені недоліки у виконаній роботі (наданій послузі) у строк 14 днів. У разі неможливості якісногоусунення недоліку, прошу Вас розірвати договір про виконання робіт (надання послуг) та повернути кошти. Якщо мої вимоги, передбачені законодавством про захист прав споживачів, не будуть задоволені, я буду змушений(а) звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Про результати розгляду прошу Вас повідомити письмово в строк, встановлений діючим законодавством.
Дата
Підпис
Додатки:
1. Копія договору (або іншого розрахункового документу).
2. Копія гарантійного документу (або іншого документу, що його замінює). _________________________________________________________
20.02.2024 року
Тема. Практична робота "Ознайомлення із символами і позначеннями на товарах, які попереджають про їхню небезпеку"
Мета: практично закріпити знання учнів про використання символів маркування небезпек, що мають різні групи товарів. Визначити обов’язки виробників щодо якості товарів та послуг.
Обладнання: роздатковий матеріал «Знаки небезпеки» та «Харчові добавки, дозволені до використання в Україні»; текст Закону України «Про захист прав споживачів»; зразки етикеток продовольчих товарів вітчизняного й іноземного виробництва. Інструкції щодо виконання практичної роботи
Виконайте послідовно всі завдання і зробіть висновок.
1. Розгляньте зразки етикеток товарів, якими вам доводилося користуватися і дайте відповіді на такі запитання:
Яку інформацію можна знайти на етикетці?
Які види товарних знаків містяться на етикетці?
2. Користуючись додатком, знайдіть на етикетці та роз’ясніть значення:
знаків відповідності;
екологічних знаків; з
наків нагород.
3. Розгляньте штрих-код на етикетці товару з метою виявлення підробки або доведення його оригінальності.
Завдання. Опрацювати матеріал
13.02 2024 року
ТЕ МА. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості. Право споживача на інформацію про продукцію
Обладнання: текст Закону України «Про захист прав споживачів».
Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості.
Згідно з восьмою статтею Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків товару споживач, у порядку та в строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
пропорційного зменшення ціни;
безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника, продавця товару чи виконавця послуг або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та в строки, що встановлені законодавством, і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
вимагати заміни товару на такий же або аналогічний товар з числа наявних виробів у продавця (виробника).
Щодо непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, що стосуються повернення коштів, задовольняються за згодою продавця.
Варто відзначити, що задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які ще не закінчився.
Продавець і виробник під час продажу товару зобов’язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють його вимоги стосовно гарантійного обслуговування. За ненадання такої інформації встановлюється відповідальність згідно з Законом «Про захист прав споживачів».
Щодо продавця чи виробника, що задовольняє вимоги споживача, то вони зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості — протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.
У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач може на власний розсуд пред’явити продавцю або виробнику інші вимоги, які передбачені Законом.
Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.
Під час заміни товару з недоліками на такий же належної якості товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться, враховуючи його вартість на час обміну, а в разі зниження ціни — враховуючи вартість на час купівлі.
Під час розірвання договору розрахунки зі споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться, враховуючи його вартість на час пред’явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни — враховуючи вартість товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору — в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж семи днів.
У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов’язаний замінити їх на товари належної якості або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо недоліки виявлено у межах строку придатності. Водночас розрахунки із споживачем провадяться в порядку, передбаченому абзацом третім частини сьомої цієї статті.
У разі пред’явлення споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати її пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.
На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, установлені частиною першою цієї статті) зобов’язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Виробник зобов’язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті), який розглядає претензію споживача до придбаного товару.
Продавець (виробник) товарів зобов’язаний у місячний строк відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв’язку із задоволенням вимог споживача, передбачених цією статтею.
Право споживача на інформацію про продукцію. Споживач має право на одержання потрібної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого й компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
нформація про продукцію повинна містити:
назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, у тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;
дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
дату виготовлення;
відомості про умови зберігання;
гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Щодо продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов’язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції. Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки — за одиницю вимірювання, яка зазвичай застосовується до такого товару.
У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника, виконавця чи продавця спричинило:
придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, — споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
неможливість використання придбаної продукції за призначенням — споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну споживача — споживач має право пред’явити продавцю, виробнику, виконавцю вимоги, передбачені статтею 16 Закону «Про захист прав споживачів», а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об’єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.
Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.
06.02.20234року
Тема. Раціональне харчування. Вимоги до якісної питної води https://www.youtube.com/watch?v=lCgkdcc35CY - переглянути відеоролик про воду.
https://www.youtube.com/watch?v=aGda_bdg3FE - переглянути.
Вимоги до якості питної води. Не існує єдиного показника, який характеризує якість питної води.
Оцінка якості ведеться на основі використання системи різних показників. Усі їх можна умовно поділити на групи: фізичні, бактеріологічні та хімічні.
До головних фізичних показників відносять:
температуру води;
прозорість;
запах;
колір.
До хімічних показників води відносять:
мінеральний склад;
вміст фенолів;
наявність нафтопродуктів;
вміст пестицидів;
вміст важких металів.
Бактеріологічні показники характеризують забрудненість води патогенними мікроорганізмами.
Правове регулювання якості та безпеки продукції. Нормативні документи з стандартизації. Закон України «Про стандартизацію». Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» вимоги до якості товарів і послуг визначаються в нормативних документах зі стандартизації. Ці нормативні документи повинні ґрунтуватися на сучасних досягненнях науки, техніки й технології, міжнародних стандартах, правилах і рекомендаціях зі стандартизації, прогресивних національних стандартах інших держав; враховувати умови використання товарів, результатів роботи, послуг; умови і режим праці та не порушувати положення законодавства.
У Декреті КМ України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їх порушення» зазначено, що Державну систему стандартизації створює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики — національний орган зі стандартизації.
Як визначено у Декреті, стандарт — це державний стандарт, галузевий стандарт, технічні умови й інші нормативні документи, затверджені відповідним органом, у яких вказуються загальні принципи або характеристики щодо визначених об’єктів стандартизації або технічні вимоги, яким повинна відповідати конкретна продукція.
До нормативних документів зі стандартизації, що діють на території України, відносяться: Державні стандарти України (ДСТУ); Галузеві стандарти (ГСТУ); Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і союзів; Технічні умови (ТУУ); Стандарти підприємств (СТП).
До обов’язкових вимог ДСТУ, відповідно до діючого законодавства, відносяться наступні вимоги:
вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів іспитів цих показників;
вимоги техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;
метрологічні норми, правила, вимоги і положення, що забезпечують вірогідність і єдність вимірів;
положення, що забезпечують технічну єдність під час розробки, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.
Усі інші вимоги до якості товарів, робіт і послуг, закріплені ДСТУ, носять рекомендаційний характер. Наприклад, основні споживчі (експлуатаційні) характеристики, естетичні й ергономічні вимоги тощо.
Галузеві стандарти (ГСТУ) розробляються і приймаються відповідними державними органами управління в межах їхньої компетенції на продукцію (товари, роботи, послуги) окремих видів, за відсутності державних стандартів України або, в разі потреби, встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.
Стандарти підприємств розробляються і затверджуються підприємствами самостійно. СТП розробляються на продукцію, яка використовується лише на конкретному підприємстві, і тому порядок розробки, затвердження, обліку, зміни і скасування СТП також визначається підприємством самостійно.
Нині у сфері товарного обороту продовжують діяти технічні умови (ТУУ), що містять вимоги, які регулюють відносини між постачальником (розроблювачем, виробником) і споживачем (замовником) продукції.
Таким чином, затверджуючи обов’язкові вимоги щодо якості товарів і послуг, спрямовані на забезпечення безпеки життя, здоров’я і майна, охорони навколишнього середовища, і зобов’язуючи підприємців застосовувати й дотримуватись їх, держава захищає права і законні інтереси споживачів, які використовують ці товари і послуги.
У Законі введені такі поняття у сфері стандартизації.
Стандарт — документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.
Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси або послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Стандарти повинні відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоздатності вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, або надавати перевагу виробнику продукції чи продукції, залежно від місця її виготовлення. Закон також встановлює, що об’єкт стандартизації може бути об’єктом інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об’єкт.
Завдання. прочитати матеріал
30.01.2024 року
Тема. Безпека промислових товарів і послуг
Безпека промислових товарів. Під час реалізації непродовольчих товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров’я покупця або його майна, продавець зобов’язаний довести до відома покупця інформацію про це і можливі наслідки їх впливу. Перш за все, це стосується електро- і пожежобезпеки товарів.
Якщо для безпечного використання товарів (робіт, послуг), їх зберігання, транспортування й утилізації необхідне дотримання спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов’язаний розробити такі правила і довести їх до продавця, а продавець — до покупця.
Електропобутові товари повинні мати короткі анотації щодо основних технічних характеристик. Під час продажу електропобутових товарів з трипровідним шнуром живлення і триконтактною вилкою для підключення виробу до електричної мережі продавець або виробник зобов’язаний в анотації надати попереджувальну інформацію такого змісту: «Забороняється використовувати виріб у приміщеннях, де електрична мережа не обладнана заземленням».
До головних характеристик безпеки споживчих товарів можна віднести:
надійність — це властивості виробу зберігати в часі в установлених межах значення всіх параметрів, що характеризують його здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування;
здатність зберігатися — це здатність товару зберігати свою якість під час зберігання й транспортування протягом встановленого терміну й після нього. Зберігання починається з моменту випуску і завершується утилізацією. Здатність до зберігання зумовлена структурою, хімічним складом, властивостями речовин, із яких товар вироблений; наявністю захисту від несприятливих зовнішніх дій; від умов і терміну зберігання. Показники: термін календарної тривалості зберігання, температура зберігання, транспортування виробу, втрати у %, вихід товарної продукції. На збереженість товарів впливають умови транспортування й умови зберігання, а саме — температура і відносна вологість під час транспортування і зберігання; дія відкритого сонячного проміння та світла; товарне сусідство; захист від пошкоджень міллю та гризунами; правила укладання. Умови транспортування залежать від стану товару, його транспортабельності й терміну перевезення;
довговічність — здатність товару виконувати задані функції протягом довгого часу до граничного стану. Таким чином довговічність визначатиме фактичну тривалість функціонування товарів;
термін служби — це календарна тривалість експлуатації виробів: від її початку і після ремонту до настання граничного стану. Вимірюють термін служби в годинах, днях, місяцях, роках. Ресурс — це гранична можливість безвідмовної експлуатації товару, що зафіксована в гарантійних документах на нього;
ремонтопридатність — це властивість товару, яка дає змогу споживачу продовжити термін його експлуатації через проведення ремонтів. Показниками ремонтопридатності є: ймовірність відновлення за певний час, середній термін ремонту (термін гарантійного і поточного ремонту, термінового ремонту, ремонту вдома) та трудомісткість ремонту.
На кожній упаковці, тарі з хімічною речовиною повинна бути етикетка з її назвою і зазначенням характерних властивостей (окислювач, паливо, те, що може самозайматися і т. д.).
Згідно з Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, які затверджені Міністерством економіки у 2003 р., роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється через спеціалізовані підприємства торгівлі, зокрема фірмові підприємства з універсальним асортиментом продовольчих товарів, відділи (секції) підприємств є універсальним асортиментом непродовольчих товарів, стаціонарну дрібнороздрібну торгову мережу (намети, кіоски, торгові автомати), пересувну торгову мережу (автокрамниці, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), склади-магазини, підприємства громадського харчування.
Завдання. Опрацювати матеріал.
23 січня 2024 року
ТЕМА УРОКУ. Безпека продуктів харчування
https://www.youtube.com/watch?v=YTykEi5hF3g - переглянути.
https://www.youtube.com/watch?v=cIK4-5NRoPg - переглянути.
Безпека харчових продуктів — це відсутність токсичного, канцерогенного, мутагенного або іншого небезпечного впливу продуктів на організм людини під час споживання їх у загальноприйнятій кількості.
Споживання недоброякісної продукції приводить до харчових отруєнь. Найбільшу небезпеку токсичної дії представляють токсичні елементи, мікотоксини, пестициди, нітрати і нітрити.
Мікотоксини — це продукти метаболізму пліснявих грибів.
Пестициди — це хімічні речовини для захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб. Нітрати у разі попадання до шлунково-кишкового тракту відновлюються до нітриту, нітрит токсично діє на кровотворну систему. Джерела нітратів — ранні овочі, ковбаси та шинки, водогінна вода.
Канцерогени — речовини, які у процесі тривалої дії викликають ракові захворювання. Канцерогенну дію мають поліциклічні, ароматичні вуглеводні, важкі метали, радіоактивні речовини, мікотоксини.
Мутагени викликають генетичні зміни в організмі. До мутагенів належать: радіоактивні ізотопи, деякі сильні хімічні речовини.
Харчові продукти — об’єкти тваринного або рослинного походження, які людина використовує в їжу. Вони можуть бути в натуральному або переробленому вигляді.
Усі харчові продукти умовно можна поділити на:
продукти масового споживання традиційної технології, які регулярно використовуються в їжу більшістю населення;
продукти масового споживання із зміненим хімічним складом (продукти із заданими властивостями), включаючи вітамінізовані, низькожирові (зміст жиру знижений на 33 % порівняно з традиційними), низькокалорійні (калорійність менше 40 ккал/100 г) та інші;
лікувальні (дієтичні) продукти — харчові продукти із зміненим хімічним складом і фізичними властивостями, які спеціально створені для використання в лікувальному та профілактичному харчуванні й рекомендовані для цієї мети органами охорони здоров’я, зокрема продукти з підвищеним вмістом білків та інших харчових речовин, харчових волокон;
продукти з вибірково зменшеним вмістом харчових речовин, зокрема сахарози, білку, холестерину, натрію або інших харчових речовин;
продукти харчування через зонд;
продукти дитячого харчування — спеціально створені для харчування здорових і хворих дітей до 3-річного віку.
Під безпекою харчових продуктів ми розуміємо відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної або іншої несприятливої дії продуктів на організм людини у разі їх уживання. Безпека харчових продуктів гарантується встановленням і дотриманням рівня вмісту (відсутність або обмеження рівнів гранично допустимої концентрації) забруднювачів хімічного й біологічного походження, а також природних токсичних речовин, характерних для даного продукту, які представляють небезпеку для здоров’я.
В Україні діє Закон «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (№ 771/97-ВР від 23. 12. 97 р.) відповідно до якого безпеку харчових продуктів контролюють державна санітарно-гігієнічна експертиза, державний реєстр харчових продуктів і ветеринарно-санітарна експертиза продовольчої сировини.
ІІ семестр
Завдання: ознайомитися з темою уроку, із Закону України «Про захист прав споживачів» виписати, які права мають споживачі.
16.01.2024 року
БЕЗПЕКА СПОЖИВАННЯ ТОВАРІВ
ТЕМА. Загальна інформація про безпеку товарів і послуг
Основні поняття: безпека; види безпеки товарів: хімічна, електрична, термічна, санітарногігієнічна, пожежна, радіаційна, механічна, екологічна; запобігання шкоди здоров’ю під час використання харчових продуктів та промислових товарів; небезпечна продовольча продукція; раціональне харчування — запорука міцного здоров’я; вимоги до якості питної води; права споживачів на інформацію; відповідальність за її викривлення; права споживача у разі неналежної якості; відшкодування збитків і моральної шкоди.
Мета: розглянути питання про безпеку товарів та послуг, визначити основні види небезпек, які можуть нести товари та послуги.
Обладнання: текст Закону України «Про захист прав споживачів».
Загальна інформація про безпеку (безпечність) товарів.
Безпека — це стан, за якого ризик шкоди або збитку не перевищує певний допустимий рівень.
Безпека товарів — це відсутність неприйнятного ризику для життя, здоров’я і майна споживачів під час експлуатації або споживання товарів. Небезпечна продукція підлягає вилученню з торгової мережі, а можливо, й знищенню. Продукція, що втратила деякі споживчі властивості, належить до умовно придатної і може бути використана для переробки або відновлення властивостей. У Законі України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (№ 771/97-ВР від 23. 12. 97 р.) та інших нормативних документах визначаються обов’язкові вимоги, що забезпечують безпеку товарів. Безпека є обов’язковою умовою для затвердження продукції до виробництва. Водночас слід враховувати: навіть якщо на товар є сертифікат, він не гарантує його повну безпеку.
Види і показники безпечності товарів. Залежно від впливу розрізняють такі види безпеки:
хімічна;
механічна;
біологічна;
радіаційна;
електрична;
електромагнітна;
термічна;
пожежна;
вибухонебезпечна;
небезпека випромінення.
Перелік показників безпеки встановлюють відповідно до призначення продукції та умов її використання. Показники безпеки — це особливості товарів, котрі гарантують безпечність їх споживання або експлуатації.
Хімічна безпека означає, що продукція не виділяє токсичні речовини, небезпечні для споживача і його майна. Речовини, що впливають на споживача і його майно, підрозділяють на такі групи:
токсичні елементи — це метали або солі важких металів (миш’як, ртуть, свинець, залізо і т. д.).
Ці елементи враховуються під час сертифікації всіх харчових продуктів, а також коли підтверджується відповідність їх показникам безпеки (гранично допустима концентрація);
нітрати (NO3) і нітрити (NO2);
пестициди; антибіотики;
гормональні препарати;
вищі спирти й альдегіди (для виноградних виробів);
складні ефіри;
мономери;
заборонені харчові добавки;
заборонені фарбники;
заборонені полімерні матеріали.
На здоров’я людини впливають також комбіновані токсичні речовини. У таких випадках одна речовина діє, а інша підсилює дію першої. Токсичні речовини можуть бути однонаправленої та різнонаправленої дії (речовини діють на різні органи людини).
Механічна безпека означає ступінь захисту споживача і його майна від різних механічних дій. Види механічних дій: удари, тертя, проколи, деформація тощо. Показники механічної безпеки установлюються, в основному, для промислових товарів. Біологічна безпека — це відсутність недопустимого ризику, котрий може виникнути у разі пошкодження товарів біологічними організмами (мікроорганізми, продукти життєдіяльності мікро- і макроорганізмів.)
Приклад: мікроорганізми викликають захворювання. Водночас в організмі накопичуються токсичні речовини: мікротоксини, отрути або токсини. Мікробіологічне псування найчастіше характерне для харчових продуктів, проте останнім часом відоме псування непродовольчих товарів (металевих виробів, деревини, тканин, шкіри тощо). Можуть ушкоджувати харчові продукти гризуни та комахи.
Радіаційна безпека — відсутність неприпустимого ризику, який може бути нанесений радіоактивними елементами. Радіоактивна безпека — це ступінь захисту споживача і його майна від радіоактивних елементів. Показники: гранично допустимі концентрації (ГДК) радіоактивних ізотопів.
Приклад: для харчових продуктів — це ізотопи кобальту, цезію, стронцію, а також інших радіонуклідів. Із непродовольчих товарів радіаційно небезпечні — будівельні матеріали. Також небезпечними можуть бути мінеральні добрива.
Електрична й електромагнітна безпека — це відсутність ризику, який може бути нанесений електричним струмом та електромагнітними полями. Ступінь дії на організм людини залежить від стану і марки електротоварів, тривалості роботи, дотримання правил експлуатації. Найбільш небезпечними є: мікрохвильові печі, кольорові телевізори, стільникові телефони, комп’ютери. У стандартах на цю групу товарів обов’язково нормуються допустимі витоки електроенергії та інші показники, що впливають на електро- й електромагнітну безпеку. Наявність електростатичного заряду може бути джерелом пожеж і вибухів.
Термічна безпека характеризує ступінь захисту споживача від дії високих температур під час експлуатації або споживання товарів. Термічною безпечністю повинні володіти нагрівальні прилади (праски, чайники).
Пожежна безпека вказує на ступінь захисту споживача і його майна від небезпеки спалаху товарів під час їх експлуатації, зберігання або транспортування. Особливо актуальна пожежна безпека для будівельних матеріалів, виробів із дерева, паперу; для харчових продуктів — рослинного масла, тваринних жирів.
Безпека від шуму і вібрації. Шум і вібрація негативно впливають на здоров’я людини. Ця властивість характерна для таких товарів: холодильники, пилососи, пральні машини, електричні кухонні прилади.