Подякував чоловік дідові і пішов. Приходить до пенька.

– Ох! – каже.

  Ох і виліз до його, і повів його у своє лісове царство. От висипав Ох мірку пшениці, наскликав голубів. Назліталось їх така сила, що господи, і все один в один.

– Пізнавай,– каже Ох,– де твій син! Пізнаєш – твій, а не пізнаєш – мій.

  От всі голуби їдять пшеницю, а один сидить під грушею, сам собі надувся та оскубається. Чоловік і каже:

– Ось мій син!

– Ну, вгадав! Коли так, то бери.

  Взяв, перекинув того голуба – став з його такий гарний парубок, що кращого й на світі немає. Батько зрадів дуже, обнімає його, цілує... Раді обидва!

Але спочатку ...