Дурень прокинувся, коли гляне – аж стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні, а паруси шовкові так і понадималися – тільки летіти! От він, недовго думавши, сів на корабель, той корабель знявся й полетів. Як полетів та й полетів нижче неба, вище землі, й оком не змигнеш!

   Летів-летів, коли дивиться – припав чоловік на шляху до землі вухом та й слухає. Дурень запросив до себе.  Слухало сів. Полетіли.

 Летіли-летіли, коли дивляться – шляхом іде чоловік, одна нога за вухо прив’язана, а на одній скаче. Дурень поговорив з ним запросив із собою.Скороход сів. Знову полетіли.

   Летіли-летіли, коли дивляться – на дорозі стрілець стоїть і прицілюється з лука, а ніде не видно ні птиці, нічого. Дурень запросив до себе. Стрілець і сів. Полетіли.

   Летіли-летіли, коли дивляться – іде чоловік і несе за спиною повний мішок хліба. Дурень запросив до себе. Сів і Об’їдайло. Полетіли.

  Летіли-летіли, коли дивляться: ходить чоловік коло озера, мов чогось шукає. Дурень запросив до себе.  Обпивайло сів. Полетіли.

   Летіли-летіли, коли глянули – аж іде чоловік у село й несе куль соломи. Дурень запросив до себе. Морозко сів. І полетіли далі.

   Летіли-летіли, коли дивляться – іде чоловік у ліс і несе в’язку дров за плечима. Його запросили, він згодився, сів та й полетіли.

 У дорозі порадилися і вирішили завжди допомагати одне одному в усьому.