І. Читання та аналіз текстів.
1. Вступне слово про автора.
Біографія
Ю́рій Па́влович Винничу́к — український літератор. Пише прозу, поезію, займається перекладами, складанням літературних антологій, є головним редактором видавництва «Піраміда», віце-президентом Асоціації українських письменників.
Народився 18 березня 1952 в місті Станіславів в сім’ї лікаря та інженера-економіста. Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури. У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем. Перші вірші почав друкувати в 1971-1973 роках, з 1981 року друкував у журналах літературні статті, переклади та ін. У 1987 році організував естрадний театр «Не журись!», для якого писав сценарії, пісні, виступав на сцені, як комедійний актор. У 1987-1991 роках був також режисером цього театру. У 1991-1994 завідував відділом містики і сенсацій у львівській газеті «Post-Поступ», а з 1996 став видавати газету «Гульвіса», яка існувала до літа 1998 року. З грудня 1997 до 2006 року працював в відновленій газеті «Поступ», в якій з 1998 вів щотижневу колонку під псевдонімом Юзьо Обсерватор.
Творчість
Автор збірки поезій «Відображення» (1990). Збірки прози «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002), вибраного в англійському перекладі «The windows of time frozen» (2000), повістей: «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Житіє гаремноє» (1996), романів «Мальва Ланда» (2000) і «Танґо смерті» (2012), краєзнавчих книг: «Легенди Львова» (6 видань, 1999–2003), «Кнайпи Львова» (2000, 2001), «Таємниці львівської кави» (2001), міфологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003). Автор трагікомедії на одну дію «Останній Бункер». У 2015 році вийшов роман Аптекар.
Номінації: BBC Children’s Book of the Year, BBC Book of the Decade
Нагорода: BBC Book of the Year
“Місце для дракона”. Жанр — повість-казка (у творі багато вигадки, але події відбуваються протягом тривалого часу) Тема — розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу. Головна думка — “якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?” Ідея — звеличення благородства, самопожертви, людяності, які перемагають зраду, жорстокі закони і підступність.
2. Перегляд буктрейлеру “Місце для дракона” буктрейлер “Місце для дракона”.
3. Робота в групах. Читання й аналіз уривків із твору.
Уривок 1
— Вибачайте, як вас величати?
— Називайте Грицьком.
— Як? Грицько?.. Жарту... е-е... гм... ну, так-так... звичайно... гм...
— Це я його так назвав, — озвався пустельник.
— А-а, — глянув спідлоба на пустельника князь, — ясно... Що ж, Грицько то й Грицько... Тільки я знаю, що дракони завше мають далеко страшніші імена. Афросіаб чи там Джаудар.
— А я не збираюся нікого страшити.
— Е-е, це ви даремно. Це ви начитались... А дракон є дракон. До речі, і в книгах святих пишеться, що усяка твар має своє призначення і дракони мусять нести лише смерть і руїну, бо на те вони й створені. Ви що — проти традицій?
— Та ні. Але я не вмію бути страшним, не вмію чинити зло.
— Ну, цього навчитися легко. Чинити добро набагато важче. Ви тільки спробуйте. Ви ж не пробували?.. От! А кажете! Вийдіть з печери, скажімо, на прогулянку. Забредіть, гуляючи, на поля, потолочіть збіжжя, спопеліть його своїм вогнем, зруйнуйте село, перетворіть його в купу попелу. Зрештою, оголосіть, щоб вам на обід приводили молоду дівчину. Як у старі добрі часи. Там усе було ясно. Раз дракон — то й трусися всяк та п’ятами кивай якнайдалі. А то що ж виходить? Усе летить шкереберть! Усе з ніг на голову! Та це вже якесь вільнодумство! Єретизм! Від цього й до "геть з князями!" недалеко! Це вам не жарти. Кажу вам, як є, — у своєму князівстві єретиків не потерплю!
— Е-е... та що ви, далебі, — встряв пустельник. — Який із нього єретик? Молоде ще, зелене...
— Ну, молоде... а собі на умі... оно яка голова велика. Є де мислям усіляким розгулятися. Такі голови для держави — ве-ве-лика небезпека. Не знати ще, які він вірші пише.
— Та нічого там такого нема, — одмахнувся рукою пустельник. — Ось нате самі подивіться.
Князь узяв сувій пергаменту й почав читати вголос:
Розквітають дивні квіти,
розкривають пелюстини,
а метелики стікають
по вустах, як сік ожини… (Юрій Винничук)
Запитання до прочитаного уривку.
Уривок 2
Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям! Вдячний долі, що дала мені хоча б у останній день відчути себе людиною... Пустельник помилявся. Не можуть люди бути гіршими від звірів... Але зараз я — лютий-прелютий дракон! Я — той, хто викрав князівну! Гори кісток перед моєю печерою — це моя робота. І смерть мені!"
Він виповз із печери, і неймовірний шум оглушив його на мить.
Грали труби, аж надривалися, гриміли литаври, ревіла оскаженіло юрба там, на горбах, де в тіні під дубом розмістився князь зі своїм почтом. Іржали сполохано коні, хоч на очі їм і накинуто було сітки, щоб не так виразно бачили вони страшне чудовисько, а лицарі вдаряли мечами по щитах і вигукували бойові гасла.
Дракон затупцяв на місці… Враз усе стало байдужим, а те гарцювання перед його носом скидалося більше на копошіння мурашви.
І він подумав: "Чи не лягти мені ото на траві, та хай собі роблять, що хочуть? У мене тільки два місця вразливих — око і око. Затулю їх лапами, що мені зроблять?" Проте, уявивши собі цю картину, всміхнувся — гарний був би з мене дракон...
Ну, що ж це я стою як вкопаний? Треба щось робити. Зареву для початку.
— ГРХАААГХРРРН!
Кілька лицарів беркицьнуло на землю, задерши ноги, інші, зламавши стрій, розсипалися по долині, силкуючись ізвладати зі своїми кіньми. Один лише лицар зостався на місці, голубою стяжкою маяв вітер.
Ну, як ти такий сміливий, подумав дракон, тим краще... Було б куди гірше, якби довелося ганяти за тобою по долині, підставляючи голову, а ти ще б, не приведи господь, виявився таким йолопом, що й не використав слушного менту.
І дракон, перебрівши річечку, став якраз навпроти пана Лавріна. Лицарі помчали на змія з усіх боків, а підскочивши ближче, задзенькотіли мечами по драконячій лусці. Мечі відскакували, мов од скелі, списи ламалися або, вигнувшись дугою, випорскували з рук невдатних нападників.
Не так це вже й страшно. Дитяча гра. Треба хоч для виду поборюкатися з ними. Він почав ревіти й крутитись на місці, метляючи головою так, що збоку виглядало, наче він і справді борониться...(Юрій Винничук)
Запитання до прочитаного уривку.
Уривок 3
Дощ лив і лив, кожух під князем хутко промокнув, і весь він скоро вже був як хлющ, вода збігала по обличчю, по бороді, проте йому було байдуже, бо сидів з друзями.
— Скоро зима. Все замете, все вибілить. І душу мою вибілить або й так зоставить, якщо вона біла, га?.. Чому мовчите? Вам ліпше знати, чи біла в мене душа...
Гей, Грицю, а втни якогось вірша, щоб аж.
І дракон почав:
В моїй душі хтось посадив осику.
На вижовклих від самоти горбах
Вона росте на чорнім полі крику
Така ж висока, як моя журба.
І бачу я в один похмурий день —
Замайоріла постать вдалині.
Невже до мене Юда йде,
Щоби повіситись в мені?
— Це ти про мене? — спитав сухо князь. — Ну, звичайно, про мене... От ти який! За що? Я ж хотів як ліпше. Для держави. Я врятував її...
— Якщо ви Юда, то я та осика, — зітхнув пустельник. — Я проник йому в душу і дав розум. Для чого? Невже тільки щоб загибель його була у сто крат болючішою? Навіщо я виховував у ньому розуміння краси і добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко вмирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні.
— І я вмер... — сказав дракон. — І ви побачили — зло не від мене.
Пустельник витер долонею мокре обличчя:
— Я казав: не від нього зло... Воно в нас самих.
— Держава спала. Я мусив її розбудити, — аж застогнав князь.
— Але розбудилисьте не державу, а лихі інстинкти... — сказав пустельник. — Це ще добре, як народ на цьому й заспокоїться. А як ні?.. Що буде, коли відчує, що йому замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалося? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Чи всі вони будуть справжні?.. Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Не обділи нікого, навіть юродивого! Навіть нетямущої дитини, бо й вона мусить мати свою турнію!
Запитання до прочитаного уривку.
ІІ. Синхронний переклад.
Перекладіть текст зі слів викладача. Порівняйте переклад та оригінал, поясніть правопис виділених слів.
Сорочинская ярмарка
Одиноко в стороне тащился на истомленных волах воз, наваленный мешками, пенькою, полотном и разною домашнею поклажею, за которым брел, в чистой полотняной рубашке и запачканных полотняных шароварах, его хозяин. Ленивою рукой обтирал он катившийся градом пот со смуглого лица и даже капавший с длинных усов, напудренных тем неумолимым парикмахером, который без зову является и к красавице и к уроду и насильно пудрит несколько тысяч уже лет весь род человеческий. Рядом с ним шла привязанная к возу кобыла, смиренный вид которой обличал преклонные лета ее. Много встречных, и особливо молодых парубков, брались за шапку, поравнявшись с нашим мужиком. Однако ж не седые усы и не важная поступь его заставляли это делать; стоило только поднять глаза немного вверх, чтоб увидеть причину такой почтительности: на возу сидела хорошенькая дочка с круглым личиком, с черными бровями, ровными дугами поднявшимися над светлыми карими глазами, с беспечно улыбавшимися розовыми губками, с повязанными на голове красными и синими лентами, которые, вместе с длинными косами и пучком полевых цветов, богатою короною покоились на ее очаровательной головке. Все, казалось, занимало ее; все было ей чудно, ново... и хорошенькие глазки беспрестанно бегали с одного предмета на другой. Как не рассеяться! в первый раз на ярмарке! Девушка в осьмнадцать лет в первый раз на ярмарке!.. Но ни один из прохожих и проезжих не знал, чего ей стоило упросить отца взять с собою, который и душою рад бы был это сделать прежде, если бы не злая мачеха, выучившаяся держать его в руках так же ловко, как он вожжи своей старой кобылы, тащившейся, за долгое служение, теперь на продажу. Неугомонная супруга... но мы и позабыли, что и она тут же сидела на высоте воза, в нарядной шерстяной зеленой кофте, по которой, будто по горностаевому меху, нашиты были хвостики, красного только цвета, в богатой плахте, пестревшей, как шахматная доска, и в ситцевом цветном очипке, придававшем какую-то особенную важность ее красному, полному лицу, по которому проскальзывало что-то столь неприятное, столь дикое, что каждый тотчас спешил перенести встревоженный взгляд свой на веселенькое личико дочки.
ІІІ. Редагування текстів (дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти).
1. Виправте помилки в реченнях, поясніть їх характер.
1. Виглядаючи у вікно, у мене злетів картуз. 2. Стоячи біля каси, до мене підійшов знайомий. 3. Слухаючи розповіді про історію Києва, у мене виникло бажання відвідати це старовинне місто. 4. Граючи з хлопцями у футбол, мене покликала бабуся. 5. Заспівавши пісню, мене захопила ця мелодія.
2. Виділені частини складних речень замініть дієприкметниковими зворотами. Перебудовані речення запишіть, звороти підкресліть. Поясніть уживання розділових знаків.
1. Стрічатиме нас деревце, що ми посадили в юності. 2. Зневажена тобою рідна мова — немов діброва, яку знищив вогонь. 3. Поет стає корінням лісу, який називають народ. 4. В історії є постаті, про які люди забули. 5. Вірте кожному слову, що ви від мене почули!
ІV. Орфографічний практикум: правопис особових закінчень дієслів, наказовий спосіб дієслова.
1. Перегляньте фрагмент відеоуроку Дієслово. Лайфхаки з української мови про особові закінчення дієслів І та ІІ дієвідмін.
2. Робота за таблицею.
Розгляньте таблиці Дієвідміна дієслів. З’ясуйте особливості особових закінчень дієслів дати, їсти, розповісти.
3. Вставте пропущені літери.
1. Як батька покин..ш, то й сам загин..ш.
2. Материна любов ніколи не зміню..ться.
3. Яблуко від яблуні далеко не одкот..ться, а як одкот..ться, то хвостиком оберн..ться.
4. Вразливе слово від дітей — гірше за болячку, бо не го..ться.
5. Життя люб..ть того, хто за нього бор..ться, а нищ..ть того, хто йому підда..ться.
6. Розкіш твор..ть біль: як приход..ть — смакує, як виход..ть — катує.
7. Більше забува..ться, як пам'ята..ться.
8. На пам'ять свою скарж..ться кожен, а на розум ніхто.
9. Несмілого від невмілого не розпізна..ш.
10. Від теплого слова і лід розмерза..ться (Народна творчість).
4. Виправте помилки у вживанні дієслівних форм.
1. Про підсумки атестації члени комісії нехай доповідіть на педраді.
2.Дружба родеться в біді, а гартуїться в труді.
3. Давайте помандруїмо неповторними кримськими туристськими маршрутами.
4. Я не ходю второваними стежками, а намагаюся шукати нових шляхів.
5. Возю, косю, садю, їздю — усе роблю, за все болію.
6. Андрію, пішли разом у кіно.
V. Правопис дієприкметників та дієприслівників.
Творення і вживання активних дієприкметників.
Творення і вживання пасивних дієприкметників.
Творення і вживання дієприслівників.
VІ. Правопис прислівників.
1. Перегляньте відео. Скрайбінг Правопис прислівників.
2. Назвіть орфографічне правило до кожної з поданих груп слів.
1. З боку на бік, рік у рік, кінець кінцем, сам на сам, честь честю.
2. По-друге, по-нашому, по-чесному, по-латині, по-доброму, по-французькому.
3.Видимо-невидимо, з давніх-давен, без кінця-краю.
4. Віч-на-віч, хоч-не-хоч, пліч-о-пліч, коли-не-коли,
5. Насміх, згори, зсередини, змолоду, сповна, назавжди, вперше.
6. Куди-небудь, хтозна-коли, якось-то, казна-де, будь-як.
7. Без мети, з розгону, у вічі, до смаку, на диво.
3. Перепишіть прислівники, дотримуючись правил правопису.
Час / від / часу, з / гори, на / ходу, на / початку, до / побачення, до / дому, де / небудь, без / відома, на / бік, на / четверо, на / прощання, на / силу, чим / дуж, до / пари, на / весні, на / совість, рік / у / рік, видимо / не / видимо, в / обмін, по / моєму, по / суті, по / волі, в / головному, в / голос, на / славу, зі / зла, хоч / не / хоч, за / рахунок, в / розсип, у / вічі, без / сумніву, від / ранку / до / вечора, в / рівень, до / пори, на / відмінно, в / цілому, одним / один, по / всяк / час, на / гора, в / нічию, с / під / лоба, всього / на / всього, рано / вранці, що / правда, де / далі,.слово / в / слово.
4. Пройдіть онлайн-тестування.