І. Читання та аналіз текстів різних функціональних стилів.
Завдання: ознайомившись із таблицею, знайти у текстах ознаки стилю.
1. Розмовно-побутовий стиль.
Грицю!- сказав батько. Га!- сказав Гриць. Видиш оту хату? Видзу. Пам'ятай собі, се школа. Ба,- сказав Гриць. Сюди будеш ходити вчитися. Ба,- сказав Гриць. (І.Франко)
2. Художній стиль.
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: "Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?"
От баба й просить діда:
- Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!
3. Науковий стиль.
Податки - одна з найважливіших фінансових категорій. Історично це найдавніша форма фінансових відношень між державою та членами суспільства.
4. Публіцистичний стиль.
Результати загальнонаціонального соціального дослідження "Земельна реформа", проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології Національної академії наук, були несподіваними.
5. Офіційно-діловий стиль.
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію дер-жав створення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом 00Н та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.
6. Конфесійний стиль.
Вибір дванадцятьох апостолів І піднявся Ісус на гору й покликав за Собою кого хотів. Вони піднялися до Нього. Він обрав дванадцятьох і назвав їх апостолами Своїми, щоб могли вони бути поруч із Ним і щоб міг Він послати їх проповідувати, наділив Він їх владою виганяти демонів. Отже, Він призначив дванадцятьох: Симона (якому Він дав ім'я Петро), Якова, сина Зеведеєвого, і брата Якова Іоанна (яким Він дав імена Воанер, що означає «сини грому»), Андрія, Пилипа, Варфоломія, Матвія, лому, Якова, сина Алфієвого, Тадея, Симона Зілота та Юду Іскаріота, котрий Його і зрадив (Новий Завіт. Євангелія від Марка).
Як ви зрозуміли стильові особливості конфесійного стилю?
7. Зразком епістолярного стилю є приватний лист, напр.:
15 листопада 1839. Петербург.
Микито, рідний брате!
Минуло вже більш як півтора року, а я до тебе не написав ні півсловечка. Вибачай, голубе сизий, так трапилось. Скажу щиру правду…; я так собі думав — що ж, що я напишу письмо, хіба їм буде легше? Твого лиха не возьму на себе, а свого тобі не оддам. Так що ж з тих писем? Папір збавлять та й годі. Воно, бач, і так і не так, а все-таки лучше, коли получиш, прочитаєш хоч одне слово рідне. Серце ніби засміється, коли знаєш, що там діється. Так отаке-то, мій голубе, нудно мені стало, що я не знаю, що у вас робиться. Та й ти таки не без того, щоб не згадав свого брата Тараса, школяра, — бо вже дуже давно, як ми з тобою бачились, та що ж робити ма(є)ш, коли Бог не хоче, потерпим ще трохи, а там, коли живі та здорові будем, — то, може, і побачимось…
Добраніч.
Твій рідний брат.
Тарас Шевченко.
Ще, письмо, котре найдеш у моєму письмі запечатане. Оддай Івану Станіславовичу Димовському і поклонись йому од мене та попроси, щоб він написав до мене що-небудь, та вкупі і пришліть, як я вам посилаю, оставайся здоров.
Не забудь же, зараз напиши письмо — та по-своєму.
1839, ноябр 15-дня, С. Петербург.
(Т. Шевченко. Повне зібр. творів: У 6-ти т. — К.: 1964. — Т. 6. — С. 9—10).
Тепер листи мало хто пише.
Завдання: напишіть SMS - повідомлення тренеру вашої групи (тему на вибір).
Тренер вказує свій номер телефону, учасники відправляють повідомлення на Вайбер.
Орієнтовні теми: “Перші враження від спілкування у групі”, “Мої перші досягнення”, “Шляхи мовного самовдосконалення”.
2. Перегляд відео про вживання літери Г Авраменко Звук і буква Г
3. Переглянути слова, виконати тест Усі слова з літерою Г + тест
ІІ. Редагування калькованих виразів.
Ось деякі з характерих для суржика особливостей:
– вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве), щас/січас (зараз), всєгда (завжди), нікогда (ніколи), чуть-чуть (трішки), конєшно (звичайно, звісно), навєрно (мабуть), напрiмєр (наприклад), допустім (припустимо), мєжду (між), вмєсто (замість), вродє/будто (наче, начебто), імєнно (саме), рядом (поруч), язик (мова), больнiця (лікарня), циплята (курчата), предохранітєль (запобіжник), предсідатель (голова), почта (пошта), почтальйон (листоноша) тощо;
– "українізовані" форми російських дієслів – уїхав (поїхав), уволився (звільнився), дівся (подівся), поняв (зрозумів), получав (отримував), щитав ("вважав" або "рахував" залежно від контексту), отдав (віддав), включив (ввімкнув);
– "українізовані" форми російських числівників – первий/перва, послєдній;
– змішування українських і російських форм займенників – хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь), який-то (якийсь), чого-то (чомусь, чогось), кой-шо (щось), кой-які (якісь);
– порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком – по вулицям (замість вулицями), на російській мові (замість російською мовою), зошит по біології (замість зошит з біології);
– утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови – самий лучший (найкращий), саме тверде (найтвердіше);
– утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком – купивший, прийшовший, зробивший;
– слова і вирази, кальковані з російської – міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, так як, бувший у користуванні, на протязі, повістка дня, під відкритим небом, або "насильно милим не будеш" (до речі, українською це буде – "на милування нема силування");
У споконвічно українських словах і у запозичених приголосні перед е та и не пом''якшуються. Пом''якшена і м''яка вимова приголосних перед е та и, наприклад у словах: сЄло, сЄстра, зІма, дІрЄктор, лЄгЄнда, калЄндар, кІшеня, ідЄал, манЄж, тЄлєграма, манЄвр, дІспут, тІгр, чЄрЄпаха є порушенням усталеної літературної норми.
І наголошений, і ненаголошений звук о в українській мові потрібно вимовляти виразно: мороз, нога, голова, порада. "Акання" виступає під впливом російської мови, де є нормою. Але вимовляти "нага болить", "давати параду", "на дворі сильний мароз" – значить, грубо порушувати правила української орфоепії.
У російській і українській мовах є слова, що мають подібне звучання, але різне значення (міжмовні омоніми, пароніми). Буває, що люди плутають значення таких слів і цим спотворюють інформацію. Здається, що і слова українські, а зміст втрачається:
Любий – правильно вживати не у значенні прикметника будь-який, кожний, а у значенні того, кого любимо;
Скласти речення.
Мішаємо – має декілька значень. Вживається у значенні перемішувати або заважати, хоча правильним є лише перемішувати;
Скласти речення.
Простити – помилково вживається як застудитися, хоча правильно у значенні вибачити;
Скласти речення.
Лічити – правильно в значенні рахувати, та неправильно у значенні лікувати та багато інших.
Скласти речення.
"Плекайте мову" – закликав український поет. Проте видається, що на сьогодні не всім ця робота до снаги.
Перегляд відео: Як правильно? Таким чином чи наступним чином? Авраменко
2. Завдання на засвоєння теми.
Опишіть процес своєї праці (хатні справи, хобі ТІЛЬКИ НЕ ШКОЛА), використовуючи опрацьовані слова так, щоб зміст не було втрачено. Слова для довідок: любий, лічити, простити, мішаємо.
Зразок для тренера (зачитую свою версію до чи після текстів учасників):
Готую омлет для любого чоловіка. Мішаю яйця, молоко, ковбасу в мисці. Випадково пересолюю, сподіваючись, що чоловік простить мою провину. До омлету заварюю малиновий чай, бо любий чхав вночі- треба підлічити.
3. Завдання: попрацюйте у парах на основі поданого матеріалу (складіть речення)
Приклади кальок з російської:
Підписувати газети (передплачувати газети)
Переписуватися (листуватися)
Одружуватися на комусь (одружуватися з кимсь)
Сміятися над кимсь (сміятися з когось, так само: глузувати, знущатися)
Зраджувати йому/їй (зраджувати його/її)
Піти за хлібом (піти по хліб)
Зізнаватися в коханні (освідчуватися в коханні), зізнаються у злочині
Старий друг (давній друг), старий – вказує тільки на вік людини
Події співпали у часі (події збіглися в часі)
Вірно писати/казати/відповідати (правильно писати), вірно служать Батьківщині
Засуджувати вчинок (осуджувати вчинок) засуджувати – то тільки суд може засуджити людину до чогось.
Нагла людина (зухвала людина), але нагла смерть
4. Мозковий штурм. Стіна мудрості.
Роздати аркуші один на пару. Завдання: запишіть найбільшу проблему, пов'язану з темою, на листку. Запропонуйте рішення проблеми.
Наприклад:
проблема- соромлюся перед учнями за своє мовлення;
рішення- прийти на курси, де є можливість практикувати.
5. Виконати тест Тест "Чи розпізнаєте ви суржик?" (робота в парах).
6. Виконати тест Тест "Чи правильно ми говоримо?"
7. Серед запропонованих варіантів виберіть ті, які можуть стати у нагоді саме вам. Складіть речення із трьома словосполученнями.
Вживання дієприкметників, дієприслівників
ІІІ. Комунікативний практикум.
1.Переглянути відео Лікар Комаровський. Дискусія.
Висловити свою позицію, беручи участь в обговорюванні. Спробувати перекласти професійну лексику. За потребою, ввести у речення.
Словничок: щеплення, вітряна віспа, дизентерія, педикульоз тощо.
2. Перегляд мультфільму Мультфільм про здоровий спосіб життя.
Адаптувати мультфільм під свій предмет. Обрати тему, розділ, де можливо використати цей відеоматеріал.
3. Перегляд відео Про перемогу О.Жука
Заповнення фліпчартів. Тренер об'єднує учасників у групи, пари. Пропонує за допомогою маркерів та папері привітали переможця О.Жука нестандартно: намалювати побажання, написати вірш, запросити до співпраці тощо.
4. Робота з текстом “Учителька” (за Г.Корицькою).
Тренер читає текст (повністю або уривки на вибір).
Учителька (новела)
Учителька сиділа на ослінчику й підпирала старість грушею. Власне, груша була єдиною вірною подругою з тих пір, як вона пустила коріння в цьому селі. Думалося, на рік-два, поки відпрацює за направленням…
Гадалося, та не зналося, що доля підготувала щирий дарунок. І ось уже шостий десяток, як у далекому від батьківської хати краї пролетіли молоді літа, як волосся вкрилося життєвим сріблом, як тільки уві сні бродить лугом і пасе корівку-годувальницю…
Думки неспокійно рояться в голові, однак, передчуття святковості вперто заповзає в душу. Вона вміє очікувати. Роками виглядала чоловіка з Афганістану. Діждалася. А вже третій рік як очікує на повернення онука зі східного пекла. Тривожно.
Перший вересневий день виграє ніжними осінніми барвами. Однак сонце ще вперто припікає, а вірна подруга груша, вже неспроможна подарувати прохолоду. Отак удвох і застигли в очікуванні.
- Добридень, Оксано Петрівно!
Стрепенув від роздумів знайомий голосочок.
- І тобі, горличко! Куди несешся,- привітно глянули на дівчину вицвілі волошки, обрамлені теплоусміхом. Такий погляд зігріває кожну родину, бо не одне покоління виростало на уроках добра й мудрості Вчительки. Було по-життєвому. Однак ніхто не тримав серця. Знали, Оксана Петрівна слів на вітер не кидає, а якщо перепадало на горішки,- заслужено!
Марійка Підгайська була пізньою дитиною в родині. Старші порозліталися по світах, а дівчина залишилася біля батька, який уже років десять, як прикутий до ліжка. Вона дівчинкою взяла нелегку ношу на тендітні плечі, коли матір утекла, як тільки батько вкалічів. Оксана Петрівна допомагала по сусідству чим могла. Вони зрослися людськістю. Чужі стали рідними. Правда, кожна по-своєму виколихувала надію на те, щоб поріднитися. І ось сьогодні Марійка сподівалася почерпнути пригорщу новин про най-найлюбішого, який уже третій рік зустрічає сонце надії на сході.
Роки навчили Вчительку берегти дитячі серця. Вловивши несміливий усміх дівчини, сказала: "Як завжди, там припікає". Розуміли одна одну з півслова.
Марійка, зашарівшись, простянула букет айстр, улюблені квіти Вчительки,- відповіла: "Знаю. Просив передати. З Днем народин і Першовереснем привітати!"
Марійка помітила, як Учителька стиснула в руці надію: маленький телефон, який був зв'язковим між двома світами.
- Не хвилюйтеся,- він обов'язково вийде на зв'язок. Розраджувала дівчина вчительчину самотність. - А це вам від батька. Зі святами.
Марійка передала згорток, по-святковому перев'язаний жовто-блакитною стрічкою.
Оксана Петрівна, зворушена увагою свого першого учня, розв'язала пакуночок і застигла у здивуванні. На картині побачила віддзеркалення власної долі. Це він, її улюблений непосида, пам'ятав про День народин і вмів дивувати…
Спогади півстолітньою пеленою накрили душу. Перед очима пропливало вчительчине життя, всіяне веселковими кольорами. Загалом, доля дарувала світлі тони, але життєве надвечір'я, яке невідворотно пригинало до землі тягарем утрат, давалося взнаки. Зачастило сумом: відійшов в інші світи Петро, єдина любов; захмарилося над сестрою, яка втопилася в болячках. Уже третій рік, як випрошує в Бога повернення онука з війни.
На мить, відірвавшись від картини, Оксана Петрівна кинула поглядом на дівчину, яка застигла в очікуванні.
- Все буде добре. Вір і надійся на повернення Андрія... Без віри й надії не буде любові,- мовила Вчителька.
Дівчина зашарілася й несміливо, але із впевненістю в голосі відповіла: "Я знаю, моє кохання поверне його додому". Попрощавшись, вона крутнулася на одній нозі, й побігла доганяти втрачений час.
"Гарна буде пара для Андрія. Вміє любити й чекати", - теплоусміхом глянула вслід дівчині.
На деякий час подарована картина знову заполонила все її єство. Сергій, батько Марійки, мав золоті руки. Але це вже аж у класі дев'ятому проявилося, коли він привіз приз із конкурсу. А довгих сім років увесь колектив терпів норов хлопця. Терпіли до тих пір, поки вона не знайшла путь до його душі. Це зовні він був йоршистий, а насправді мав усерозуміюче серце. Виношував мрію стати художником. Мабуть, від прадіда Олексія передалося, який писав образи. Та не було можливості піти в науку. Батько рано помер, а він залишився за старшого... Та й із дружиною не поталанило: повіялася, втекла від каліки…
Отак перебираючи нитки життя Сергія та Марійки, Оксана Петрівна дочекалася першовересневого заходу сонця. Щорічно цей день усміхався айстрами, тривожив душу дзвінками, залишав надію на пам'ять.
- Але чому не телефонує він, єдиний онук (має ще й три онучки: Віру, Надію, Любов)?- не заспокоюється серце. Вони настільки приросли одне до одного, що…
- Бабусю!- дзвінко покотилося від воріт.
Перед Учителькою-бабусею стояв змужнілий красень, білозубо розсіваючи навколо радість. Йому личила військова форма, яка додавала виправки. Він припав на коліно, цілував руки, які не раз пестили його кучеряву голівоньку.
- Андрійчику, ріднеснький, ти якими вітрами, - вмивала сльозами кожне слово. - Війні прийшов кінець? Учителька, цілуючи, пестячи онука, невгамовно випитувала-випитувала.
- А Марійка, айстри? Чому не дав знати?- невгавала. - А не хотів тривожити, не відав, чи доберешся, - сама ж відповідала.
А він мовчав, впиваючись її голосом. Щастя повернення й зустрічі витало навколо них, насідало розпитуваннями, обіймами... Лишень стара груша скоса поглядала на подарунок, який юнак залишив біля її підніжжя.
Оговтавшись, Андрій із рюкзака дістає коралі. Те саме намисто про яке бабуся йому повідала, коли він збирався на схід. Це була родовідна пам'ять, оберіг, який передавався від матері до доньки не одне коліно.
-Звідки?- видихнувши хвилювання, запитала. - Я вже й не сподівалася відчути родовідну теплінь.
Андрій розповів, як йому наснилося, що в дуплі старої груші на обійсті його прадідуся, звідки родом бабуся, захований згорток. Він його повинен дістати і привезти в той день, коли вона народилася. А ще він повинен продовжити життя її подрузі…
Оксана Петрівна не йняла віри, слухаючи юнака. Вона боялася признатися, що й до неї приходив віщий сон. Однак не дуже розбиралася у цьому, але глибоко в душі берегла образ молодого дубочка, який їй наснився. Щодня в думках вона його поливала, плекала... А на сьогодні ще й листочки появилися...
Обоє розчулені, вони, перебиваючи одне одного, ділилися пережитим і виболеним. Учителька перебирала кожну намистинку, прикладала до вуст, цілуючи. Здавалося, вона доторкувалася до подиху століть, які берегли всі родовідні таїни. І тепер, віднайшовши загублене, Андрій допоміг повернути до спокою серце бабусі, яке не одне десятиліття плекало надію, що загублений родовідний скарб знайдеться.
- Дякую, Андрійчку, що ти подарував мені щастя померти спокійно.
Вицвілі волошки зросилися розчуленістю. Юнак стрепенувся, пропустив повз вуха бабусині слова про смерть і завзято вигукнув: "Жити!" Підскочив, взяв у руку деревце, яке стало свідком їхньої зустрічі, й упевнено сказав: "І воно житиме!"
Тільки тепер Учителька помітила тендітне деревце, яке вичікувало свого місця в родинному спомині. Андрій, перехопивши погляд бабусі сказав: "Груша. Посадимо в садку. На оновлення".
Бабуся-вчителька, опираючись на роки, разом із найдорожчим гостем направилися до оселі. Їм услід дивилася подруга-груша в передчутті власного продовження. Життя... #Новела #Галина_Корицька. Запоріжжя. 31 серпня 2018 року.
Опрацюйте текст за допомогою методу “Практичне бінго”.
Розподіліть аудиторію на чотири сектори:
Проблемні питання складає перша група. Наприклад:
Невдячна професія - учитель?
Чому вчитель вічно молодий?
Яким я буду через 10-20 років?