СТОРІНКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ТОП-30 порад батькам школярів молодших класів (за матеріалами ЗМІ) використано Інтернет ресурс http://pochatkova16.ltd.ua/recommendations.html

Любіть дитину, частіше обіймайте її.
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри…

Поради батькам. Якщо у вашої дитини спостерігається підвищена тривожність

Cьогодні дуже часто батьки скаржаться на підвищену тривожність та дратівливість молодших школярів, особливо першокласників. Нагадаємо батькам деякі правила у спілкуванні з такою дитиною.

Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Фрази на зразок: «Як тобі не соромно, подивися, як гарно себе поводить Оленка», не принесуть вашій дитині ніякої користі. Навпаки ще більше підвищать невпевненість у собі малюка. Якщо ви і хочете порівнювати досягнення саме вашої дитини, то це варто робити порівнюючи динаміку дитини. На кшталт, які досягнення зробила ваша дитина сьогодні у порівнянні з вчорашнім днем, тижнем назад, місяцем, тощо.
Для такої малечі не підходять ігри та заняття, які мають елемент змагання. Всі нові моделі поведінки та вправи, до яких вдається ваш малюк, не мають обмежуватися у часі. Таку дитину не можна підганяти та виявляти нетерплячість.
Давайте можливість вашому малюку прилаштуватись до нової компанії та обставин, не вимагайте від нього швидких реакцій.
Таким діткам дуже важливо розуміти, що батьки бачать і цінують їхні позитивні якості. Не забувайте відмічати досягнення малюка.
Слід зазначити, що батькам варто докладати зусиль, щоб підвищити самооцінку дитини.

Тривожність це специфічна особливість вашої дитини і швидко подолати її практично неможливо.

МОЖЛИВІ ПРИЧИНИ УТРУДНЕНЬ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ

Дитина нездорова.
Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.
Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до дорослого (пояснять один раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка – повторюють те саме безліч разів.
Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.
Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не вироблені навики навчання).
Батьки надто при згнічують учня погрозами і покараннями. Не вміють своєчасно схвалити і підбадьорити маленьку людину.
Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.
Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав’язує дитині свій стиль роботи.

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ ДІТЯМ УЧИТИСЯ

Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять.
Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регрессу вашої дитини.
Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.
У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.
Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.
Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слово підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.
Необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне розв’язання завдань буде останнім і найменш ефективним способом, що завжди викликає в дитині негативні емоції.

Як мотивувати дитину до навчання?

Заповітне бажання батьків – щоб їх діти, не боячись труднощів, вчилися із захопленням!

Фахівці обнадіюють: є дієві стратегії, що дозволяють нам мотивувати свою дитину до навчання в, середніх і старших класах.

Ваша дитина зневіряється, зіткнувшись з першою ж трудністю, неуважний, не старається?..

Вчителі і психологи підтверджують: сучасні діти втрачають інтерес до навчання все раніше. Батьки в паніці: 49% росіян називають відсутність у школярів інтересу до навчання найсерйознішою проблемою системи освіти. При цьому 28% з нас хотіли б виховати в своїх дітях прагнення до знань, а 59% упевнені в тому, що хороше навчання в школі необхідне для майбутньої успішної кар'єри*.

Самі батьки, можливо, вчилися ще в радянській школі і були більш дисциплінованими учнями, але їм навряд чи більше хотілося вчитися, чим їх дітям. Просто ними було легко управляти: «Треба так треба». Що змінилося сьогодні? Жорстка дисципліна пішла, і відсутність інтересу до навчання стала очевиднішою. Крім того, прискорився ритм життя. Сьогодні, щоб залучити учня в процес навчання, необхідно більше індивідуальних, практичних завдань, пов'язаних з повсякденним життям. Пора збудити дітей від шкільної летаргії!

З позиції дорослого

У кожної дитини є потреба в розвитку. Всі діти допитливі, але ми, дорослі, їх цікавість, як і самостійність, швидше не заохочуємо. А інтерес до навчання безпосередньо пов'язаний з тим, наскільки школяр відчуває відповідальність за себе самого. «Вплив батьків опосередкований (ми не в силах змусити дитину випробовувати інтерес), – наполягає психолог Тамара Гордєєва, автор книги «Психологія мотивації досягнення» (Сенс, 2006), – але саме ми можемо «запускати» інтелектуальну активність, пропонуючи йому те, що захоплює нас самих». Ситуацію ускладнює вплив сучасної культури: сьогодні передбачається, що задоволення, успіх повинні послідувати миттєво. Виходить, що батьки дають своїм дітям суперечливу установку – заохочують негайне задоволення будь-яких бажань, але вимагають посидючості. «Лише направляючи інтерес дитини з урахуванням його індивідуальних особливостей, можна змінити ситуацію», – упевнена Тамара Гордєєва.

Що потрібно зробити, щоб у дитини виникла мотивація?

Інтерес і сенс вчитися: йому необхідно відчувати задоволення від того, чим він займається, і розуміти, для чого він це робить.
Уміння ставити цілі і досягати їх, тобто планувати, концентруватися, контролювати свої дії.
Віра в себе, розуміння, що успіх залежить від нього самого.
Наполегливість в подоланні труднощів, рішучість довести почате до кінця.

«Мотивувати майбутнім результатом, можливістю поступити у вуз, отримати хорошу роботу можна тільки старшокласників, – уточнює сімейний психолог Людмила Петрановська. – Захопити тих, хто тільки прийшов в школу, можна лише самим процесом навчання». Але більшість шкіл, на жаль, не ставлять перед собою завдання зробити так, щоб дітям було цікаво вчитися. Значить, нам, батькам, належить розвинути у себе смак до участі в шкільному житті дитини. «Стати репетитором по всіх предметах – не вихід з положення, – упевнена дитячий психолог Олена Морозова. – Адже нікому не під силу залишатися неупередженим по відношенню до своєї дитини: зберігати незворушність заважають емоції і причини з несвідомого».

Універсальні рекомендації психологів - експертів, якими може скористатися кожен, скоректувавши їх з урахуванням свого характеру і сімейних традицій.

У перший клас діти приходять з очікуванням нових, цікавих подій. Але саме перші роки навчання пізніше згадуються деяким з нас як найнудніші. Що можуть зробити батьки, щоб зберегти у дитини інтерес до навчання?

Створити безпечний простір

Перше розчарування нерідко відбувається із-за очікувань, що не виправдалися. Батьки рідко говорять з дітьми про те, як влаштована школа, як поводитися з вчителькою, не пояснюють, чи можна на уроці піти в туалет або поговорити з приятелем, якщо раптом стало нудно. «Постарайтеся показати дитині, де він вчитиметься, заздалегідь, – радить дитячий психолог Олена Морозова. – І грайте з ним «в школу», «у вчительку» (навіть після того, як він піде в перший клас). Це допоможе йому освоїтися з новим життям, а його очікування стануть реалістичнішими». «Важко вчитися із задоволенням і тоді, коли удома батьки постійно критикують школу, коли їм самим не подобається вчителька, – додає сімейний психолог Людмила Петрановськая. – Дитина відчуває, що мама залишає його в школі з неспокійним серцем. Реакція дорослих означає для нього одне – в школі небезпечно. І він лякається, відчуває себе беззахисним і витрачає багато сил на те, щоб справитися зі своїми страхами. Енергії на навчання у нього просто не залишається». «Допомогти молодшим школярам вчитися – означає бути поряд, відгукуватися і підтримувати, – продовжує Олена Морозова. – Бути залученим в життя сина або дочки, бути дорослим по-справжньому».

Розвивати допитливість

Дитина потребує нас, але при цьому вона не повинна бути від нас залежною. Саме у першому класі він починає серйозно вчитися самостійності. Але є ситуації, з якими сам він ще не може справитися. Нудно вивчати букви, вже уміючи читати. Важко змусити себе писати нескінченні ряди карлючок і заучувати правила. Інтерес до навчання і потреба пізнавати поступово згасають. «Звичайно, варто пояснити дитині, що це тільки почало і потім завдання будуть складнішими і більш інтереснимі, – вважає психолог Тамара Гордєєва. – Та все ж, признаємося, шкільна рутина дійсно нудна». Саме батькам належить «брати дитину за руку» і відкривати перед ним нове. «Дивіться разом з ним на хмари і розповідайте йому про планети, гуляйте по лісу, відчуваючи його запахи і прислухаючись до звуків, – пропонує Олена Морозова. – Безліч відкриттів, задоволення, яке дитина неодмінно відчує в такі миті, дозволять йому зберегти радісну цікавість до світу, бажання досліджувати, експериментіровать і спостерігати». Справжній інтерес завжди пов'язаний з яскравими враженнями, а не з тиском і натаскуванням, які поступово викликають огиду до навчання.

Помічати досягнення

Кожному хочеться бути успішним. Але невдачі, що повторюються, народжують відчуття безпорадності, діти перестають пробувати і втрачають віру в себе. «В цьому випадку постарайтеся стриматися і не указувати дитині на кожну його помилку, та ще попутно повідомляючи «як треба», – радить Олена Морозова. – Краще, що можуть зробити батьки, – навчити дитину порівнювати себе не з іншими, а з самим собою. Похвалите його за те, що раніше він робив 25 помилок в диктанті, а зараз лише 22. Помічайте навіть мінімальні досягнення». Навчання, особливо в молодших класах, неможливе без постійної «дозаправки» позитивними емоціями. Кожному хлопчикові і дівчинці важливо випробувати відчуття перемоги – в навчанні, творчості або спорті. Але в цьому віці діти швидко забувають про свої маленькі успіхи. Іноді, щоб відчувати себе сильніше, дитині досить сказати собі: «Хай я поволі вважаю, та зате пишу акуратно». Тим, хто сумнівається в своїх силах, це відчуття – «я можу» – допомагає розірвати замкнутий круг неуспішності. «Поетому так важливо, щоб в тих предметах, де дитина відчуває хоч би невеликий інтерес, батьки почастіше нагадували йому про його успіхи», – уточнює Олена Морозова.

Восьмилітки вчаться інакше

Молодші школярі не сприймають критику, їх мозок реагує тільки на похвалу. Голландські учені досліджували активність мозку школярів за допомогою Мрт*. І виявили, що активність зон, відповідальних за розуміння, у 8–9-річних дітей не мінялася, коли їх роботу критикували (наприклад: «Тут відповідь невірна»). У цьому віці діти ще не здатні вчитися на своїх помилках.

І лише з 12–13 років підлітки емоційно реагують на повідомлення про їх помилки і невдачі і можуть отримати користь зі свого негативного досвіду..

* The Journal of Neuroscience, 2008 № 28 (38).

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо

Уже більше трьох тижнів у нього є хоч би половина з наступних проблем.
Він говорить, що вчитель його не любить або йому не подобається.
Відмовляється від допомоги, навіть коли вона необхідна.
Перед відходом в школу у нього болить живіт, він забуває свої речі.
Він незадоволений своїми результатами.
Він упевнений, що у нього нічого не вийде, і хоче, щоб його заспокоїли і похвалили.
Швидко забуває навіть ті уроки, які вивчив напам'ять.
Не розповідає про школу.
Говорить, що вчитель дуже часто кричить.
У першому класі нудьгує по дитячому садку, в четвертому – боїться переходу в п'ятий.
Скаржиться, що у нього немає друзів серед однокласників.