В середені ХVIII століття на Харківщині починає активно розвиватися освіта. В цей період на території нашого краю існувало кілька типів початкових шкіл: церковно-парафіяльних (або церковно-приходських), козацькі, полкові тощо. Школи виникали при церковних парафіях з ініціативи самого народу й утримувались за його рахунок. За даними перепису населення 1732 року в Харківському полку існувало 20 шкіл. В другій половині ХVIII століття кількість шкіл поступово зменшується за царювання Катерини ІІ та Олександра І, іх почали нищити.

Другий етап розвитку освіти на Харківщині пов’язаний з діяльністю Харківського колегіуму. В 1726 році з Бєлгорода в наше місто переведено архієрейську школу, створену випускником Києво-Могилянської академії єпископом Єпіфанієм Тихорським за допомогою князя Голіцина, яка одержала назву слов'яно-греко-латинської, а пізніше перетворена в Харківський колегіум. Харківський колегіум був другим за значенням після Києво-Могилянської академії навчальним та науковим центром в Україні, одним із провідних осередків формування української інтелігенції.

В його стінах вчилося багато юнаків, що стали згодом видатними діячами науки та культури. Тут отримали знання доктор медицини та хірургії Григорій Іванович Базелевич, талановитий майстер перекладу, поет, бібліотекар Імператорської публічної бібліотеки Микола Іванович Гнедич - відомий перекладом на російську мову знаменитої "Іліади" Гомера.

Випускниками Харківського колегіуму були професор Московського університету, його ректор, видатний природодослідник Іван Олексійович Двигубський, відомий історик, журналіст і критик Михайло Трохимович Каченовський та інші.

З діяльність колегіуму пов’язане відкриття в Харкові першої бібліотеки, що мала значне зібрання книжок, переважно латинською та грецькою мовами. При колегіумі відкрилася друкарня.

Номінально датою відліку існування першої місцевої гімназії можна вважати ще 2 лютого 1768 року, коли при Колегіумі були відкриті для дворянських нащадків так звані «Додаткові класи» у віданні спеціально призначеного Губернським Правлінням директора як перший крок на шляху до реальної освіти (вивчення французької, німецької, італійського, арифметики, геометрії, архітектури, історії, географії, живопису, малювання, пізніше і музики) під ім’ям Головного казенного училища.

Однак конфлікт духовної та світської освіти під одним дахом вилився в клопотання від 1783 р року директори училища перед губернатором про будівництво нового невеликого приміщення, наслідком чого слала покупка для додаткових класів будинку у полковника Тевяшова.

За указом імператриці Катерини ІІ в 1789 році в місті Харкові було засновано - Головне народне училище До Головних народних училищ могли вступити діти всіх станів, окрім дітей-кріпаків. Училища мали п'ятирічний курс навчання, 4 класи (четвертий клас був дворічним). Перші два класи відповідали курсові малого народного училища. У I класі викладалося читання, письмо, а також основи християнського вчення (короткий катехізис та священна історія); у II класі — розширений катехізис, арифметика, граматика російської мови, чистописання та малювання; у III класі — повторення катехізису; арифметика, загальна історія, географія, російська граматика з вправами та чистописання; в IV класі, що мав два відділення (кожне — по року навчання), — загальна та російська історія, загальна й російська географія, російська граматика, геометрія, механіка, фізика, природна історія, цивільна архітектура й малювання.