Провідними формами культурного процесу на Харківщині стало мистецтво (живопис, театр, архітектура, музика, хореографія), релігія, філософія, наука, література, мораль та інше.

У Xаркові працювали культурні діячі і письменники: Г. Квітка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, М. Петренко, О. Корсун, А. Метлинський, історик М. Костомаров та ін.; з’явилися неперіодичні збірники «Украинскій Альманах (1831), «Украинскій Сборник» (1838), «Утренняя звезда» (1839) і «Молодик» (3 кн., 1843-1844). З періодичної преси почали появлятися у Xаркові російські газети, які приділяли увагу й українським справам: «Харьковскія губерниальныя ведомости» (з 1838), «Єпархиальныя ведомости» (1866), «Харьков» (1877 — 80), З 1880 р. А. Йозефович видавав впливову газету у відносно ліберальному дусі «Южный край»; з 1898 р. виходив «Харьковскій листок». Разом періодичних видань у Xаркові на початку ХХ ст. було 19.

Початок театрального життя в Xаркові датується кінцем XVIII ст., але тільки у 1842 р. було збудовано окремий будинок для театру, заснованого у 1790 р. У 1816-1821 у Xаркові виступав М. Щепки (також і в українських п'єсах І. Котляревського), з 1832 - І. Дрейсіґ, а згодом - К. Соленик. У 1870 почалися оперні вистави. У 1880-1890-х pp. у Xаркові виступали зі своїми трупами діячі українського театру: М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька та ін. На початку ХХ Гнат Хоткевич організував робочий театр. На переломі ХІХ і ХХ століття у місті зроблені перші спроби у кінематографі; хронікальні фільми робив А. Федецький, а художні - О. Олексіенко. Тут працювали українські митці: Д. Безперчий, С. Васильківський, М. Ткаченко, М. Раєвська-Іванова, П. Любченко, М. Беркос, М. Самокиш та інші.

Слобожанщина – щедра на мистецькі таланти земля.

На території Слобожанщини розташовувалося чи не найбільше іконописних осередків в порівнянні з рештою етнографічних зон України. Протягом ХVIII ст. іконописна традиція розвивалася при монастирських майстернях. Проте, на кінець ХІХ століття єдиним з діючих монастирських іконописних центрів залишилася школа в Глинській пустині, домінувати почали міські та сільські іконописні центри в Харкові, Ізюмі, Чугуєві, Вільшанах, Лохвиці, Конотопі, Лебедині.

Головний художній «бренд» Харківщини – безумовно, Ілля Рєпін. Він є візитною карткою Чугуїва, Харкова та України