Що таке розлад аутистичного спектру?

Розлад спектру аутизму (РАС) — це порушення розвитку, спричинене відмінностями в мозку. Вчені вважають, що існує кілька причин РАС, які діють разом, щоб змінити найбільш поширені шляхи розвитку людей. Нам ще потрібно багато дізнатися про ці причини та про те, як вони впливають на людей з РАС.

Люди з РАС можуть спілкуватися, взаємодіяти та навчатися у спосіб, який відрізняється від більшості інших людей. Часто їх ніщо не відрізняє від інших людей. Здібності людей з РАС можуть значно відрізнятися. Наприклад, деякі люди з РАС можуть мати розвинені навички розмови, тоді як інші можуть бути невербальними. Деякі люди з РАС потребують значної допомоги у повсякденному житті; інші можуть працювати і жити практично без підтримки.

РАС починається у віці до 3 років і може тривати протягом усього життя людини, хоча з часом симптоми можуть зменшуватися. У деяких дітей симптоми РАС проявляються протягом перших 12 місяців життя. В інших випадках симптоми можуть не проявлятися до 24 місяців або пізніше. Деякі діти з РАС отримують нові навички та досягають етапів розвитку приблизно до 18-24 місяців, а потім перестають отримувати нові навички або втрачають навички, які раніше мали.

Коли діти з РАС стають підлітками та дорослими, у них можуть виникати труднощі у розвитку, спілкуванні з однолітками та дорослими або розумінні того, яка поведінка очікується в школі чи на роботі. Вони можуть привернути увагу медичних працівників, оскільки вони також мають такі стани, як тривога, депресія або синдром дефіциту уваги/гіперактивності, які частіше трапляються в людей з РАС, ніж у людей без РАС.

Навички соціального спілкування та взаємодії

Навички соціального спілкування та взаємодії можуть бути складними для людей з РАС.

Приклади характеристик соціального спілкування та соціальної взаємодії, пов’язаних з РАС:

• Уникає або не підтримує зоровий контакт

• Не реагує на ім'я до 9 місяців

• До 9-місячного віку не має таких виразів обличчя, як щасливий, сумний, злий і здивований

• До 12-місячного віку не грає в прості інтерактивні ігри, як-от «погладити торт».

• Використовує мало або не використовує жодних жестів до 12 місяців (наприклад, не махає рукою на прощання)

• Не має спільних інтересів з іншими до 15 місяців (наприклад, показує вам предмет, який їм подобається)

• До 18 місяців не показує вам щось цікаве

• До 24 місяців не помічає, коли інші зазнають болю чи засмучення

• До 36 місяців не помічає інших дітей і не приєднується до них у гру

• Не прикидається кимось іншим, наприклад, учителем чи супергероєм, під час гри до 48 місяців

• Не співає, не танцює і не грає для вас до 60 місяців

Обмежена або повторювана поведінка чи інтереси

Люди з РАС мають поведінку або інтереси, які можуть здаватися незвичними. Ця поведінка чи інтереси відрізняють РАС від умов, які визначаються лише проблемами соціального спілкування та взаємодії.

Приклади обмеженої або повторюваної поведінки та інтересів, пов’язаних з РАС, можуть включати

• Виставляє іграшки чи інші предмети в ряд і засмучується, коли порядок змінюється

• Повторює слова або фрази знову і знову (ехолалія)

• Кожного разу грає іграшками однаково

• Орієнтується на частини предметів (наприклад, колеса)

• Засмучується незначними змінами

• Має нав'язливі інтереси

• Необхідно дотримуватися певних процедур

• Махає руками, розгойдує тіло або крутиться по колу

• Має незвичні реакції на те, як речі звучать, пахнуть, смакують, виглядають або відчуваються

Інші характеристики

Більшість людей з РАС мають інші пов’язані характеристики. Це може включати

• Затримка мовних навичок

• Затримка рухових навичок

• Затримка когнітивних або навчальних навичок

• Гіперактивна, імпульсивна та/або неуважна поведінка

• Епілепсія або судомний розлад

• Незвичайні звички в їжі та сні

• Проблеми з шлунково-кишковим трактом (наприклад, запор)

• Незвичайний настрій або емоційні реакції

• Тривога, стрес або надмірне занепокоєння

• Відсутність страху або більше страху, ніж очікувалося

Важливо зазначити, що діти з РАС можуть не мати всіх чи будь-яких поведінкових форм, наведених тут як приклади.

Лікування розладів аутистичного спектру

Сучасні методи лікування розладу аутистичного спектру (РАС) спрямовані на зменшення симптомів, які заважають повсякденній діяльності та якості життя. Розлад аутичного спектру впливає на кожну людину по-різному, тобто люди з розладом аутистичного спектру мають унікальні сильні сторони та труднощі, а також різні потреби в лікуванні.  Таким чином, плани лікування зазвичай складаються з кількох професіоналів і розробляються індивідуально.

Лікування може проводитись у закладах освіти, охорони здоров’я, у громаді чи вдома, або в поєднанні таких умов. Важливо, щоб постачальники послуг спілкувалися між собою, а також з людиною з РАС та її родиною, щоб переконатися, що цілі лікування та прогрес відповідають очікуванням.

Коли люди з РАС закінчують середню школу та стають дорослими, додаткові послуги можуть допомогти покращити здоров’я та повсякденне функціонування, а також сприяти соціальній та громадській активності. Деяким може знадобитися підтримка для продовження освіти, проходження професійної підготовки, пошуку роботи та забезпечення житлом і транспортом.

Види лікування

Існує багато видів лікування. Загалом ці методи лікування можна розділити на такі категорії, хоча деякі методи лікування включають більше одного підходу:

Поведінкові підходи

Поведінкові підходи зосереджені на зміні поведінки шляхом розуміння того, що відбувається до і після поведінки. Поведінкові підходи мають найбільше доказів для лікування симптомів РАС. Вони отримали широке визнання серед освітян і медичних працівників і використовуються в багатьох школах і лікувальних клініках. Примітний поведінковий метод лікування для людей з РАС називається прикладним аналізом поведінки (ABA) . ABA заохочує бажану поведінку та перешкоджає небажаній поведінці для вдосконалення різноманітних навичок. Прогрес відстежується та вимірюється.

Два стилі навчання ABA - це дискретне пробне навчання (DTT) і базове навчання реагування (PRT) .

• DTT використовує покрокові інструкції, щоб навчити бажаної поведінки чи реакції. Уроки розбиваються на найпростіші частини, а бажані відповіді та поведінка винагороджуються. Небажані відповіді та поведінка ігноруються.

• PRT відбувається в природних умовах, а не в клініці. Метою PRT є вдосконалення кількох «основних навичок», які допоможуть людині освоїти багато інших навичок. Одним із прикладів ключової навички є ініціювання спілкування з іншими.

Розвиваючі підходи

Розвиваючі підходи зосереджені на вдосконаленні конкретних навичок розвитку, таких як мовні навички чи фізичні навички, або ширшого діапазону взаємопов’язаних здібностей розвитку. Розвиваючі підходи часто поєднуються з поведінковими.

Найпоширенішою розвиваючою терапією для людей з РАС є логопедія . Логопедія допомагає покращити розуміння та використання мови. Деякі люди з РАС спілкуються вербально. Інші можуть спілкуватися за допомогою знаків, жестів, зображень або електронного пристрою зв’язку.

Ерготерапія навчає навичок, які допомагають людині жити максимально незалежно. Навички можуть включати одягання, їжу, купання та спілкування з людьми. Трудотерапія також може включати:

• Терапія сенсорної інтеграції , яка допомагає покращити реакцію на сенсорний вхід, який може бути обмежувальним або переважним.

• Фізична терапія може допомогти покращити фізичні навички, такі як тонкі рухи пальців або великі рухи тулуба та тіла.

Денверська модель раннього старту (ESDM) — це широкий підхід до розвитку, заснований на принципах прикладного аналізу поведінки. Застосовується дітям 12-48 місяців. Батьки та терапевти використовують гру, соціальні обміни та спільну увагу в природних умовах, щоб покращити мовні, соціальні та навчальні навички.

Освітні підходи

Виховні процедури проводяться в закладі освіти або спеціальних навчальних закладах. Одним із типів освітнього підходу є інтеграція дитини з РАС, соціалізація. Соціалізація дітей з РАС, базується на ідеї, що люди з аутизмом адаптуються завдяки послідовності та візуальному навчанню. Наприклад, розпорядок дня можна написати або намалювати та розмістити на видноті. Навколо робочого місця дитини можна встановити межі. Усні інструкції можна доповнити візуальними інструкціями або фізичними демонстраціями.

Соціально-реляційні підходи

Соціально-реляційні методи лікування зосереджені на вдосконаленні соціальних навичок і побудові емоційних зв’язків. Деякі соціальні підходи залучають батьків або однолітків-наставників.

• Модель розвитку , індивідуальних відмінностей, заснована на стосунках (також називається «Floor time») заохочує батьків і терапевтів дотримуватися інтересів особистості, щоб розширити можливості для спілкування.

• Модель втручання у розвиток стосунків (RDI) передбачає заходи, які підвищують мотивацію, інтерес і здатність брати участь у спільних соціальних взаємодіях.

• Соціальні історії містять прості описи того, чого очікувати в соціальній ситуації.

• Групи соціальних навичок надають людям з РАС можливість практикувати соціальні навички в структурованому середовищі.

Фармакологічні підходи

Немає ліків , які лікують основні симптоми РАС. Деякі ліки лікують супутні симптоми, що може допомогти людям із РАС функціонувати краще. Наприклад, ліки можуть допомогти впоратися з високим рівнем енергії, нездатністю зосередитися або самоушкодженням, таким як удари головою або кусання рук. Ліки також можуть допомогти впоратися з супутніми психологічними станами, такими як тривога або депресія, на додаток до захворювань, таких як судоми, проблеми зі сном або проблеми зі шлунком чи інші шлунково-кишкові захворювання.

Важливо співпрацювати з лікарем, який має досвід лікування людей з РАС, коли ви розглядаєте питання про застосування ліків. Це стосується як рецептурних, так і безрецептурних ліків. Окремі особи, родина та лікарі повинні працювати разом, щоб стежити за прогресом і реакціями, щоб бути впевненими, що негативні побічні ефекти ліків не переважують переваги.

Психологічні підходи

Психологічні підходи можуть допомогти людям з РАС впоратися з тривогою, депресією та іншими проблемами психічного здоров’я. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — це один із психологічних підходів, який зосереджується на вивченні зв’язків між думками, почуттями та поведінкою. Під час КПТ терапевт і особа працюють разом, щоб визначити цілі, а потім змінити те, як людина думає про ситуацію, щоб змінити її реакцію на ситуацію.