«Як справи у школі?», «Що ви сьогодні вивчали?» - найпоширеніші питання, які задають батьки, коли їх дитина повертається додому зі школи. Напевно, ви й самі вважаєте ці фрази невдалими. Але щоразу ви їх вимовляєте.

Можливо, ви питаєте дитину трохи по-іншому: «Що нового ти дізнався сьогодні у школі?». Але і ця фраза не набагато краща. І ось чому.

По-перше, такі фрази показують вашу відстороненість. Ви просто не знаєте, що дитина вчить у школі. Ви залишаєте весь процес навчання дитини на розсуд школи (адже для цього школа й існує, правильно?). Якщо це так, ви маєте занадто туманне уявлення про те, наскільки ваша дитина розуміє навколишній світ. І ви можете говорити про це з дитиною тільки в загальних рисах, ґрунтуючись на тому, що вона знає зі школи.

По-друге, такі загальні питання не дають дитині можливість говорити про свої почуття - про те, що її вразило або зачепило. Ви можете дізнатися про це тільки в тому випадку, коли дитина сама захоче цим поділитися.

Важливе й саме формулювання питання. Дитина ще не усвідомлює, як проходить її навчання - що вона дізнається і наскільки це важливо. І якщо ви питаєте її: «Що нового ти дізнався сьогодні у школі?», вона буде відповідати вам що завгодно, аби ви не подумали, що вона не дізналася нічого нового.

Так що ж робити батькам? Не акцентуйте увагу на результатах навчання - запитуйте дитину про її враження, зусилля і почуття. Розглянемо кілька альтернативних питань, які ви можете задавати дитині, коли вона повертається зі школи.

Питання, які можна задати дитині замість «Що ви вивчали сьогодні у школі?»

1. Що сьогодні було для тебе найбільш цікавим?

2. Чи був сьогодні момент, коли ти відчув себе спантеличеним? Що ти зробив у цій ситуації?

3. Що тебе сьогодні найбільше здивувало? Не спантеличило, а саме здивувало.

4. Якби ти сьогодні був більш зібраним (активним, уважним), що було б сьогодні по-іншому?

5. Коли ти сьогодні найбільше виявив творчі здібності?

6. Розкажи один кумедний, один корисний і один незвичайний факт, який ти сьогодні дізнався.

7. Що для тебе означає, що день у школі пройшов вдало? Як ти це відчуваєш?

8. Чому твої друзі ходять до школи? Що їм цікаво?

9. Хто сьогодні більше і краще працював на уроці - учитель чи учні?

10. Звідки ще ти міг дізнатися те, що сьогодні розповідав учитель на уроці?

11. Як учитель піклується про учнів на уроці?

12. Що ти сьогодні дізнався нового і звідки?

13. Про що б ти хотів дізнатися більше?

14. Що для тебе найважливіше з того, що ти сьогодні дізнався? Що ти не вважаєш важливим?

15. Чи був сьогодні момент, коли ти зважився на щось? Чим це закінчилося?

16. Що ти сьогодні дізнався з книг?

17. Що ти сьогодні дізнався від друзів?

18. Що ти сьогодні дізнався від учителя?

19. Що для тебе досі залишається незрозумілим?

20. Що з того, що ти сьогодні почув, тобі особливо запам'яталося?

21. Як ти думаєш, що ви будете завтра вивчати з математики (історії, географії)?

22. Як ти думаєш, як можна застосувати у житті те, що ти сьогодні дізнався?

23. Що тобі найбільше заважає в навчанні?

24. Яке відкриття ти для себе зробив сьогодні?

25. Як ти думаєш, навіщо потрібно вчити те, що ви сьогодні вчили?

"В сім'ї підліток"

Війна є травматичною подією для будь-кого: це проживання втрат, загроза смерті, постійний страх, травми свідка. Проте в кожного віку є свої окремі виклики. Підлітковий вік є надзвичайно складним періодом у житті людини, оскільки відбуваються зміни в організмі, психіці і свідомості, що призводить до переходу на новий рівень сприйняття. Підлітки переосмислюють своє місце у світі й формують себе в ньому.

Сучасному поколінню підлітків особливо складно, оскільки ми перебуваємо в реальності війни. Війна – це не нормальні обставини й надзвичайне навантаження на психіку навіть здорової, зрілої людини.

Варто також взяти до уваги те, що українські підлітки увійшли у війну одразу після карантинних обмежень. Попередні два роки були для них не простими і ізольованими – у спілкуванні, навчанні, спорті – що також вплинуло на їхнє психологічне здоров’я. Щойно обмеження послабили, війна знову їх повернула з ще більшою силою та ще більшими викликами.

Під час війни у жінок збільшується навантаження по догляду за дітьми: чоловіки не можуть виїхати за кордон з дружинами та дітьми, їх також мобілізують, відтак вони мають обмежені можливості у виконанні батьківських обов’язків.

З якими проблемами можуть зіткнутися підлітки і як їм допомогти?

Нестача спілкування

У підлітковому віці діти часто знаходять перших серйозних друзів: стосунки стають більш близькими й інтенсивними, друзів починають обирати за спільними цінностями та інтересами.

У деяких підлітків і за нормальних обставин інколи виникають труднощі в комунікації, їм може бути складно шукати нові знайомства та знаходити друзів, а під час війни цей процес став особливо складним завданням для багатьох, навіть для дорослих. Хтось постійно переїжджає, тому може не відчувати потреби в тому, щоб прив’язуватися до когось, іншим важко знайти спільну мову з людьми в новій країні, а в декого старі друзі роз’їхалися за кордон, а вони залишилися вдома.

Батькам варто постійно знаходитися в контакті, дивитися, як підліток себе почуває і як себе веде. Якщо ви бачите, що дитина засмучена, то щиро запитайте, що в неї сталося. Те, що може бути звичайним для дорослих, може сприйматися в рази гірше підлітком.

Спробуйте спілкуватися з дитиною як з другом, запропонуйте відкривати нові місця, започатковувати нові традиції, отримувати позитивні емоції разом. Це можуть бути гуртки, квести, хобі – варто разом обрати щось, що підходило б і вам, і підлітку. Якщо ж дитина закрилася й нічого не розповідає, нікуди не хоче виходити, то варто звернутися по допомогу до психолога.

Якщо підліток пішов у нову школу на новому місці, то варто слідкувати, щоб дитині було комфортно. Якщо ж ви помічаєте, що нове середовище дитину виснажує, спробуйте знайти те середовище, у якому їй буде комфортно, де вона зможе зняти напруження й зацікавитися якоюсь діяльністю, шукайте однодумців.

Якщо підліток не може знайти нових друзів і йому/їй погано наодинці, то питайте, що йому/їй необхідно, і поступово спробуйте закривати ці потреби самостійно. Комунікація, теплий, емоційний, безпечний простір між батьками й дитиною є вкрай важливим фактором формування здорової психіки в підлітка.

Якщо ж самотність для дитини є комфортною, то дайте їй побути наодинці, проте не втрачайте емоційний контакт, а саме постійно спілкуйтеся з нею й аналізуйте її емоційний стан.

Невизначеність майбутнього

Підлітки починають задумуватися про те, що їм подобається робити й ким вони хочуть стати в майбутньому. Вони також починають готуватися до обраної ними ролі.

Проте під час війни горизонт планування значно обмежується, оскільки все постійно змінюється, багато чого не залежить від волі людини. Це може викликати тривогу, відчуття безсилля й думки про сенс життя.

У такому разі варто проговорити з підлітком, що відбувається й чому, а також вказати на речі, на які він або вона можуть впливати. Визначити зону контролю, показати, що в її межах є великий ресурс, де підліток може реалізуватися. Варто обговорити, якого майбутнього прагне підліток, розглянути різні варіанти й розповісти про наслідки для кожного з них.

Тут важливо дослухатися до бажань підлітка, але варто пам’ятати, що на першому місці має бути безпека. Ви досі відповідаєте за життя й безпеку дитини, принаймні до повноліття, тому можете накласти обмеження на рішення, які можуть нашкодити фізично й психологічно негативно вплинути на підлітка. Наприклад, це може стосуватися бажання повернутися додому, де тривають обстріли, або волонтерства в небезпечних місцях.

Агресія

Агресія під час війни – це доволі поширене явище, проте підліткам її складніше контролювати, ніж дорослим, тому що їхній мозок не до кінця сформований.

Упродовж підліткового віку значних змін зазнає префронтальна кора, яка розташована в передній частині головного мозку. Вона задіяна під час виконання завдань, як-от: планування, ухвалення рішень. За допомогою неї людина утримується від необачних слів і вчинків. І саме через те, що вона в підлітковому віці ще є недорозвиненою, підлітки можуть реагувати досить гостро на стресові ситуації. Тож, якщо дорослі послуговуються логікою – оцінюють ситуацію, а потім реагують – то підлітки відразу видають емоцію, а лише потім оцінюють ситуацію.

Під час війни агресія може бути способом привернути увагу до того, що в них є більш глибокі проблеми, або ж агресія може бути захисним механізмом відповіді на страх. У кожного/кожної формується реакція на загрозу – біжи або бий – і підліток може «вдарити» криком, лайкою або бажанням щось розбити чи зламати.

У таких випадках потрібно дати циклу емоцій закінчитися. У моменти сильного емоційного переживання підлітки перетворюються на дітей, яким не купують іграшку в магазині, і їм потрібно пройти через різні стадії хвилювання, перш ніж заспокоїтися. Водночас ви маєте бути поруч, показати, що слухаєте, і зупинити підлітка фізично, якщо бачите, що він може нашкодити собі або вам.

Під час нападів люті намагайтеся не погіршувати ситуацію своїми коментарями, вас, і імовірно, не почують, а почнуть реагувати більш гостро або закриватися в собі. Ви зможете проговорити свої зауваження пізніше, коли підліток заспокоїться й буде здатен краще обдумувати свої слова й почути вас. Якщо ви відчуваєте, що не можете себе стримати, то краще закінчити розмову й дати собі час заспокоїтися.

Після того, як активний гнів підлітка вичерпався, варто дати здорову інтервенцію: перемкнути її / його увагу на якусь просту задачу, а потім починати розпитувати про те, що насправді викликало гнів.

Разом варто знайти безпечні виходи злості: спорт, медитація, дихальні вправи, побиття подушки. Водночас не варто забороняти дитині відчувати злість, як і будь-які інші емоції.

Якщо ж підліток не хоче ділитися причинами своєї злості або стає занадто агресивним/ою, фізично шкодить собі або кидається на вас, то потрібно звернутися по психологічну допомогу.

Розлука з батьками

Наразі багато дітей опинилися на відстані з найріднішими людьми: деякі виїхали за кордон без батька, у когось один із батьків пішов на фронт. Це може стати причиною тривоги або замкнутості дитини, особливо якщо вони є емоційно близькими з кимось з батьків, не встигли нормально попрощатися або ж не звикли до довгих розлук.

Тут обом сторонам важливо говорити з підлітком і давати найбільшу кількість любові й уваги, яка можлива на відстані. Варто пояснити, що відбувається й навіщо потрібна ця розлука, нагадати, що війна не буде тривати вічно, й обговорити, яка кількість зустрічей й уваги потрібна буде дитині.

Ви також можете придумати якісь ритуали в разі, якщо підлітку потрібна увага, а батьки не можуть її дати через зайнятість чи неможливість зловити зв’язок. Наприклад, підліток може обіймати іграшку, згадуючи обійми близької людини або легенько натиснути на долоню й заспокоюватися. Або ви можете написати слова, які для вас є цінними й сокровенними, щоб підліток міг перечитувати їх, коли йому або їй потрібна увага, а ви не можете її дати.

Страх смерті

Для багатьох з нас відкрилося, що смерть не абстрактне явище, яке трапиться за 30 років, а що вона може прийти в будь-якому віці й дуже швидко. Ті, хто виїхали за кордон і не відчувають небезпеки через російську армію, можуть однаково відчувати, що смерть дуже реалістична й близька.

У підлітків це розуміння, а з ним і страх смерті, може проявлятися тим, що вони можуть боятися виходити на вулицю, дуже сильно хвилюватися через повітряні тривоги й не відходити ні на крок від дорослих, хоча раніше вони були дуже самостійні.

У таких випадках дуже важко чимось зарадити самостійно. Варто відразу звернутися по кваліфіковану допомогу.

Ознаки, що підлітку потрібна кваліфікована допомога

Підлітки мають різну психологічну стабільність і по-різному проживають війну: хтось – важче, хтось – легше. Це залежить від генетики, рівня освіченості, пережитого стресу, кількості травматичних подій, батьків і здорового або нездорового середовища.

У деяких випадках підлітків неможливо підтримати, варто звертатися одразу по психологічну допомогу, доки не стане пізно. Це варто робити за таких ознак:

• надмірна замкнутість, небажання говорити;

• порушення або розлади харчової поведінки: підліток їсть замало або забагато, виникає тошнота й рвота після прийомів їжі;

• страх виходити на вулицю або бути на самоті;

• постійні питання про сенс життя, зауваження, що ми нічого не можемо зробити, що ми всі однаково помремо;

• панічні атаки, постійний плач й істерики, заїкання;

• агресія з використанням фізичної сили;

• неконтрольоване сечовипускання;

• гострі болі в шлунку, якщо лікарі підтвердили, що це не пов’язано з фізичним здоров’ям;

• проблеми зі сном: дитині важко заснути, вона прокидається вночі або ж спить забагато вдень;

• якщо підлітки починають продавати або віддавати речі, прощатися.

• Також важливо, щоб батьки самі зверталися за допомогою і не боялися цього робити. Вони можуть допомогти підліткам, надавши психологічну допомогу насамперед собі. «Психологічна стабільність підлітка дуже залежить від батьків. Якщо батьки тривожаться, то їхні діти будуть копіювати емоції дорослого або ж ховати свої проблеми, щоб ще більше не засмучувати батьків»

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ ДИТИНИ:

1. Створюйте в сім'ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний

контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.

4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.

5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.

6. Запобігайте виникненню депресивних станів.

7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.

8. Наповніть свою душу й серце любов'ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім'ї, особистого здоров'я – вашого й ваших дітей.

9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.

10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.

11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.

12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.

14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.

15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.

16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!

17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.

18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.

19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.

20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.

23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов'язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.

24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав'язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.

25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв'язку з цим.

Під час війни діти потребують особливої уваги з боку батьків. Страх, тривога та нервове напруження – ці почуття особливо впливають на дитячу психіку.

1. Мінімізуйте перегляд новин з дитиною.

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.

2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

3. Діти потребують тактильності.

Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.

Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.

Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.

І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

4. Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх - це нормально.

5. Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.

Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.

6. Спостерігайте за грою дитини.

Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.

7. Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.

Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

8. Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку.

Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.

9. Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном.

Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.

10. Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.

Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

- можна рвати або зминати папір;

- гра в «паперові» сніжки;

- можна «боксувати» м’яку подушку;

- запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

- «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;

- ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

Часто те, що лякає дитину, дорослому здається дрібницею. Але батькам важливо пам’ятати про те, що дитячий страх ніколи не повинен ставати причиною для глузування або паніки.

*​​ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРАХАМИ?*

Завдання для арттерапії 🎨

📌 Страх у дитини – один із найпоширеніших запитів під час війни з боку батьків. І це – абсолютно нормальна реакція на нові умови, в яких зараз опинилися українці.

🧠 Однак, коли дорослі здатні усвідомити свій страх і зрозуміти його причини, то для дітей це надскладне завдання. І саме тут на допомогу батькам приходить арттерапія.

🔸Перше, що ми маємо пояснити дитині, – боятися це нормально. Адже саме страх часто здатен врятувати життя. Всі бояться, і тут нема чого соромитись.

🔸Далі нам важливо зробити страх предметним та зрозумілим дитині. Запропонуйте намалювати його. Якщо це образ, дайте йому ім’я. Так дитина ніби сама знайомиться з власним страхом.

🔸Наступний крок – висміяти страх, зробити його «безпечним» в очах дитини. Розфарбуйте акулу рожевим або як страшний ворожий літак збивають українські бойові гуси.

🔸Разом з дитиною ви також можете намалювати зброю проти страху чи відважного супергероя.

Це можуть бути навіть сучасні українські персонажі: як-от пес Патрон або сміливий Трактор, що краде ворожу техніку.

❗️Однак у разі критичної ситуації, пам’ятайте – краще звернутися до спеціаліста, аби дитячий страх не став серйозною фобією у майбутньому.