Дитячі страхи

Всі ми час від часу відчуваємо тривогу, неспокій та страх. Але у дорослих людей є досвід і знання, які часто допомагають раціоналізувати те, що відбувається, зменшити інтенсивність переживань. А ось діти багато чого ще не розуміють і переживають все набагато гостріше. Більшість дитячих страхів при своєчасному виявленні й правильному ставленні до них дорослих незабаром безслідно зникають.

Причини появи дитячих страхів

Дитячі страхи багато в чому залежать від загальної психологічної атмосфери в сім'ї та здорового глузду батьків. Найбільш очевидною причиною їх виникнення є травмуюча ситуація. Наприклад, якщо дитину вкусила собака, то в майбутньому вона може боятися собак. Або, якщо батьки залякують малюка різними казковими персонажами, дитина може почати боятися залишатися на самоті або в темряві.

Найчастіше основою для формування страхів слугує загальна тривожність найближчого оточення. Наприклад, надмірно емоційне обговорення батьками різних подій і стихійних лих, акцентування уваги дитини на тому, що небезпека може підстерігати її на кожному кроці.

Ось неочевидні причини, які можуть стати основою для появи дитячих страхів:

• Гіперопіка. Діти, особливо ті, що живуть у мегаполісах, часто схильні до надмірної опіки батьків і постійно чують, що на кожному розі їх чекає небезпека. В результаті діти ростуть невпевненими в собі й боязкими. Та й саме по собі життя у великому місті наповнене стресами, дуже інтенсивне, що робить дитячу психіку більш вразливою.

• Брак уваги батьків. Через надмірну завантаженість дорослих, їх спілкування з дітьми сильно обмежене в часі. Коли відсутні гармонійні відносини між мамою і дитиною, це може служити каталізатором дитячих страхів.

• Конфлікти та агресія в сім'ї. Часто діти відчувають провину за сварки батьків, вважаючи себе їх причиною. Відсутність взаєморозуміння в родині та підтримки стають причиною хронічної тривоги. Через ситуації, коли батьки (особливо мати) домінують, карають і панують, у малюка втрачається базова довіра до світу, відчуття безпеки. В результаті дитина знаходиться в постійному очікуванні біди, це формує появу страхів.

• Фільми, комп'ютерні ігри, відеоролики. Не дарма відео мають вікові обмеження, діти не можуть критично подивитися на те, що відбувається в сюжеті та можуть почати боятися повторення подібних ситуацій в реальному житті. На заміну живому спілкуванню приходять комп'ютерні ігри та ТБ-передачі. Тому так важливо спілкуватися з дитиною, грати разом з нею та гуляти, а також обговорювати значущі моменти.

• Наявність у дитини психологічних і психічних розладів. Страх, який не властивий віку дитини, часом є ознакою неврозу. Займатися лікуванням повинні медичні працівники.

Класифікація дитячих страхів

Розрізняють 3 види дитячих страхів:

• Нав'язливі страхи. Вони виникають у дитини при певних обставинах, що викликають у неї паніку. Наприклад, страх висоти, натовпу, відкритих просторів та ін.

• Маячні страхи. Вони можуть вказувати на наявність проблем у психіці. Їх причину пояснити логічно неможливо. Наприклад, малюк боїться грати з конкретної іграшкою, відкривати парасольку, надягати певний одяг та ін.

• Надцінні страхи. Вони є продукцією фантазії. Це найпоширеніші дитячі страхи, які спочатку співвідносяться з певною життєвою ситуацією, а потім стають нав'язливими. Наприклад, страх темряви, яка в фантазії малюка "сповнена страшних чудовиськ".

Чого бояться діти в різному віці

Психологи виділяють дитячі страхи за віковими групами. У певному віковому періоді той чи інший страх вважають нормою, з часом він зникає за умови нормального розвитку дитини.

Як дізнатися, що дитина чогось боїться

Дізнатися про дитячий страх просто. Досить довірчої бесіди з дитиною. У трирічному віці малюка можна м'яко й неквапливо питати чи боїться він конкретних речей. При цьому важливо не звертати уваги на якісь з них, щоб уникнути фіксації та навіювання. Під час розмови підбадьорюйте та хваліть дитину. При виявленні страху важливо реагувати спокійно й впевнено, оскільки малюк зчитує ваш емоційний стан. Якщо дитячий страх лякає дорослого, то дитина може почати переживати ще сильніше.

У більш ранньому віці зрозуміти, що дитина чогось боїться можна за її неспокійною та тривожною поведінкою, капризами, істериками. Іноді боязнь чого-небудь може виражатися не в підвищеному руховому неспокої, а, навпаки – в завмиранні.

Якщо самостійно розібратися не виходить, то можна звернутися до психолога, щоб він провів діагностику дитячих страхів.

Як боротися з дитячими страхами

Коли страх вже відомий, необхідна його корекція, вправи повинні підбиратися індивідуально. Ось найдієвіші методи:

• Розмова. Нехай дитина опише вам свій страх, розповість, на що він схожий, поділиться своїми почуттями, пояснить, в яких ситуаціях їй страшно. Запитайте малюка, щоб йому хотілося зробити з цим страхом (наприклад, замкнути в башті тощо). Розповідайте про свої страхи й про те, як ви змогли їх подолати. Якщо малюк не хоче відповідати, запитайте, чого боїться його іграшка.

• Арт-терапія. Можна намалювати з дитиною її страх, одночасно розмовляючи й пропонуючи рішення. Насамкінець варто залити водою/спалити страх разом із малюнком. Це необхідно провести у вигляді якогось ритуалу, підбадьорюючі дитину за сміливість, за те, як здорово вона розправилась зі страхом. Інший варіант – зліпити страх із пластиліну та змінити в ньому щось, зробивши страх смішним.

• Казкотерапія. Складіть з дитиною казку про її страх, яка закінчується перемогою головного героя. Читайте маляті казки, де головний герой сміливо перемагає свої страхи, а потім обговорюйте їх.

• Пісок. Якщо є пісочний стіл, запропонуйте дитині помалювати на ньому. Такі ігри заспокоюють дітей і зміцнюють нервову систему.

• Іграшки. Програйте з дитиною її момент зустрічі з тим чи іншим страхом. Нехай вона обере іграшку, яка найбільше нагадує її страх і пограє "за" неї. Так дитина візьме на себе невластиву роль, пропрацює свій страх та переможе його.

Одночасно варто відфільтрувати мультфільми, які дивиться дитина, скоротити час їх перегляду. Важливо не обговорювати в її присутності кровопролитні новини, не допускати сварок, більше часу проводити з нею.

Якщо ж вирішити проблему не вдається, то варто відвести дитину до дитячого психолога. Пам'ятайте: страхи притаманні всім, їх не варто боятися. Слід навчитися приймати дитину з усіма її тривогами. Адже якщо поруч з нею будуть впевнені батьки, то подолання страху – лише справа часу.