Формування правильної звуковимови у дітей  відбувається за наступних умов:

1)мовленнєвий (фонематичний) слух - це здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки. Для того, щоб навчитися правильно вимовляти звуки, дитина повинна сприймати їх на слух. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки. Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. тому, що не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною).

2) мовленнєве дихання. При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

3) артикуляція - при потраплянні повітря у рот дитини, артикуляційні органи  займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Звук буде не точним при неправильній артикуляції.

Підсумовуючи, варто зазначити, що для успішного формування правильної звуковимови необхідна злагоджена робота трьох компонентів.