Цікаве для учнів

Хто такий психолог?

Це звичайна людина, яка довго слухає клієнта після чого допомагає знайти вихід з різних ситуацій.


З ким працює психолог?

Психолог працює зі здоровими людьми, які не почувають себе щасливими або мають труднощі у вирішенні проблем, у відношеннях з іншими або у досягненні бажаної мети.

У яких ситуаціях може допомогти психолог?

Психолог виступає певним дзеркалом, дає людині можливість побачити своє життя, проблеми збоку. Застосувати все те, що може допомогти звести містки між собою і собою, собою і людьми, соціумом.

Шляхи вирішення проблем закладені в самій людині, необхідно лише допомогти усвідомити їх.


Коли потрібно звертатися до психолога?

• Якщо проблема не розв'язується тривалий час;

• Якщо Ви знаєте, як розв'язати проблему, але вам все-таки потрібна допомога;

• якщо Вас щось тривожить в дитячій поведінці, але ви не можете зрозуміти причину;

• якщо Вам здається, що ваш малюк відстає у розвитку від своїх однолітків. Швидше за все Вам це лише здається. Але краще розставити всі крапки над «І» та не мучити дитину порівняннями з іншими дітьми.

• Якщо у Вас сімейні проблеми і це відбивається на дитині.

Міфи про психологів та психологію

При тому, що популярність всього, що пов’язано з психологією, величезна, існує велика кількість «популярної» літератури з психології. Але чи привильне наше уявлення про цю професію?

Навіщо потрібні шкільні психологи?

Майже у кожній школі є психолог. Але деякі учні про це навіть і не знають. А більшість тих, хто знають, все одно до них не ходять, навіть якщо і мають певні проблеми. То навіщо ж тоді все-таки потрібні шкільні психологи?

В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості?

Шкільні не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, надати допомогу у її вирішенні. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль “жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками.

Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень (пам’ять, увага, мислення, темперамент, характер, профорієнтація). Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт та МАН.

Психолог – це теж не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. Розвіємо ряд міфів про психологію, що існують у суспільстві. В деяких школах ставлення дітей до психологів дуже дивне. Так, якщо однокласник відвідує психолога, то його починають вважати ненормальним, божевільним, дражнити психом. Це тому, що діти мало обізнані у тому, чим займаються психологи, тому і вигадують різноманітні міфи.

Міф 1

Психолог так чи інакше має справу з «ненормальним» людьми. Нормальний, здоровий чоловік до психолога не піде. Один із найпопулярніших міфів.

Перш за все, психолог за визначенням має справу зі здоровими людьми, що мають ті чи інші труднощі, проблеми. З психічними відхиленнями має справу лікар, психіатр. Це медична спеціалізація. Психолог же не має медичної освіти і навіть не має права лікувати.

Що стосується поділу психолог і психотерапевт, то він не настільки очевидний. Однак можна сказати, що психотерапевт має справу з більш складними випадками, глибокими психологічними травмами, особистісними проблемами. Психотерапія припускає більш глибоку і тривалу роботу, в ході якої досить суттєво може змінитися внутрішній світ клієнта.

Психолог же консультує, розбирається з приватними випадками, дає рекомендації (наприклад, психолог разом з клієнтом може напрацювати список прийомів, які допомагають розслабитися або, навпаки, зосередитися і т.п.).

Міф 2

Завдання психолога – якомога швидше розібратися в проблемі клієнта, дати правильну пораду, а для цього він, звичайно, повинен володіти великим життєвим досвідом.

Якоюсь мірою це теж залежить від підходу, в якому працює психолог, але все ж таки можна стверджувати, що завдання психолога – не давати поради. Взагалі, психолог не повинен розібратися в проблемі клієнта і вирішити її. Він повинен допомогти людині, створити умови, щоб вона сама це зробила – розібралася, прийняла рішення.

Ніхто краще самої людини не може знати найкраще рішення своєї проблеми, але йому занадто багато що заважає знайти його. Ось і завдання фахівця – створити оптимальні умови для роботи клієнта з самим собою. А робота ця непроста.

Міф 3

Хороший психолог після недовгого спілкування складає психологічний портрет співрозмовника.

Завдання психолога – не розібратися в життя клієнта, а допомогти йому самому розібратися у своєму житті. Тому у нього просто немає такої задачі – якось визначити проблему клієнта або тип його особистості. Таке навішування ярликів, можна навіть сказати, видає як раз не найкращого спеціаліста. Адже саме по собі віднесення людини до того чи іншого типу або визначення якогось рівня мало що дає для вирішення реальної проблеми.

Та й не треба плутати психолога з ясновидцем. Часто психологи чують такі прохання: бачиш людину в перший-другий раз, а він, дізнавшись про свою професію, просить розповісти йому про нього.

Міф 4

Кожна людина – психолог, тільки у деяких є диплом, а у деяких немає.

Якщо вважати розмови по душам на кухні психологічної допомогою – то може бути… І, напевно, у бесіді хороших друзів є елементи психологічної роботи. Якщо це, звичайно, не поради типу «подруга краще знає».

Однак специфіка роботи спеціаліста в тому, що він робить це усвідомлено, більш глибоко розуміє відбуваються процеси під час взаємодії, а значить – керує цим процесом. У цьому сенсі робота його більш ефективна, професійна.

Які проблеми зараз найбільше турбують дітей та підлітків?

В основному це ситуації пов’язані з проблемами у сім’ї та стосунками з однолітками. Конфлікти, непорозуміння – різне у житті буває. Але ті, хто звертався по допомогу, обов’язково знаходили вихід із складного становища. А часто навіть буває, що після візиту до психолога проблема вже не здавалась такою страшною, адже просто розповівши її, починаєш краще розбиратись у ситуації та перестаєш переживати через, як виявлялося, дрібниці.

В яких випадках треба, не боячись, йти просити допомоги у психолога?

Не переживай, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Лише людина, яка об’єктивно зможе оцінити твоє становище, допоможе тобі розібратися. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого хорошого зазвичай не призводить. Це лише може спричинити душевну травму та виникнення комплексів.

Мені, звичайно ж, зрозуміло, що одна стаття не зможе вирішити всі існуючі проблеми. Але, сподіваюсь, що все ж таки ті учні, які її прочитали, будуть з більшою повагою ставитись як до психологів, так і до дітей, що їх відвідують.

Коли необхідно звертатися до психолога:

- Якщо Ви пережили велику втрату, ніяк не можете перестати сумувати і побиватися.

- Якщо Вам здається, що при всьому зовнішньому благополуччі у Вас «щось не так».

- Якщо Ви починаєте боятися своїх думок, почуттів і реакцій, не розумієте, що з Вами відбувається.

- Якщо Вам здається, що Ви ходите по колу і не можете з нього вирватися, не уявляєте, що ще можна зробити, щоб змінити існуючий стан речей.

- Якщо Вас турбує те, що Вам сумно, погано без причини.

- Маєте труднощі у навчанні.

- Якщо Вам складно знайомитися, будувати гарні взаємини, знаходити друзів і почувати себе легко і вільно в колективі.

- Якщо втрачаються спільна мова і теплі стосунки з найближчими людьми.

- Коли необхідно замислитися про майбутню професію, зробити правильний вибір.

Якщо Ви подумали про допомогу, не варто відкладати візит до психолога на невизначений термін!


Конфіденційність гарантовано!

Як здолати хвилювання?

Перед початком уроку:

• Готуйтеся!

• Ретельно вивчайте матеріал.

• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

• Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

• Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію, не хвилюйтеся.

Під час уроку:

• Уважно прочитайте завдання.

• Розподіліть час на виконання завдання.

• Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

• Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

Техніки допомоги при стресі

Малюємо. Змальовує на папері долоньки і ступні дитини, разом вимальовує зі сформованих фігур кумедних тварин або цікаві картинки.

Описуємо свій стан. Малюємо на папері хмарки, під якими пишемо: "Я відчуваю себе погано, коли ..." і заповнюємо хмару ситуаціями, які змушують дитину відчувати переживання. Навіть якщо дитина ще не вміє писати, можна заповнити хмари самим, головне - навчити малюка розпізнавати і проговорювати свої почуття і ситуації, які ці почуття викликають.

Тактильні казки. Неймовірно захоплююча техніка казкотерапії. Розповідаємо казки, використовуючи всі можливі підручні засоби. Наприклад, передаємо аромати з казки за допомогою аромамасел, героїв зображуємо реальними іграшками, здійснюємо дії, описані в казці. Це допомагає дитині захопитися сюжетом і повністю усвідомити всі описані події з емоційної точки зору.

Вправа «Веселка».

Час: 5-7 хв.

Мета: зняття емоційної напруги. Стимулювання уяви.

Вправу можна виконувати окремо або після релаксації.

1. Закрий очі. Уяви, що у тебе в голові знаходиться екран. На екрані ти бачиш веселку - кольори, які тобі подобаються. Для кожного кольору є свій настрій і почуття. Ти бачиш те, що описую я, або те, що захочеш сама.

2.Перший колір - блакитний. Блакитний може бути м'яким і заспокійливим, як течія води. Блакитний приємно пестить око в жару. Він освіжає тебе, як купання в озері, Що ти бачиш, коли думаєш про блакитний?

3.Наступний колір - червоний. Червоний дає нам енергію і тепло. На нього добре дивитися, коли тобі холодно. Іноді занадто багато червоного нас злить. Іноді він нагадує нам про любов. Що ти думаєш, коли дивишся на червоний колір?

4. Жовтий приносить нам радість. Він зігріває як сонце, і ми посміхаємося. Якщо нам сумно і самотньо, він піднімає настрій. Що ти думаєш, коли дивишся на жовтий колір?

5. Зелений - колір природи. Якщо ми хворі або нам не по собі, зелений допомагає нам відчувати себе краще. Що ти думаєш, коли дивишся на нього?

Чи помічаєш ти, як різні кольори впливають на настрій і навіть на самопочуття? Спробуй так само побачити інші кольори.

Умій володіти собою

1. Пам’ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

Пам’ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам’ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам’ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

8. Будь толерантною особистістю.

Толерантність ( від лат. Tolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.

Агресія (від лат. Aggressio – нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною.

Поради для підвищення самооцінки

Як же важко жити із заниженою самооцінкою. Чи вам не знати? Ви постійно перебуваєте в скутому, напруженому стані, не вірите у власні сили і постійно говорите про свої невдачі. Коли ви дивитесь у дзеркало, то неодмінно бачите тільки недоліки вашої зовнішності. Ваша спина згорблена, голова понуро дивиться вниз, на лиці постійно чимось невдоволений або ображений вираз.

Що ж, давайте спробуємо підвищити власну самооцінку. Тим більше що зробити це можна, а головне – потрібно. Звичайно, краще вам звернутися до фахівця-психолога. Але дещо вже зараз ви зможете зробити самі. Головне – повірити, і результат не змусить себе довго чекати.

1) Перестаньте порівнювати себе з іншими людьми, їх досягненнями та перемогами. Просто намагайтеся радіти успіхам інших без злості, образи чи заздрості.

2) Навіть жартома припиніть використовувати негативні висловлювання на свою адресу. Замість того щоб сказати «Який я дурень! Я невдаха! У мене нічого не вийде!», Необхідно говорити тільки позитивні речі про себе і свої здібності – «Я молодець! Я зможу з усім чудово впоратися!»

3) Якщо вас хвалять або роблять вам компліменти, не потрібно їх заперечувати і говорити у відповідь: «Що ви, нічого особливого! Ні, не варто! »Подякуйте щиро за добрі слова – більше нічого не потрібно.

4) Зверніть увагу на коло ваших знайомих. Якщо ви будете перебувати в товаристві людей, налаштованих по відношенню до вас негативно (не дають вам висловитися, або заперечують вашу думку, вважають його непотрібним), тим самим ваша самооцінка буде знижуватися. Намагайтеся якомога більше спілкуватися з людьми, від яких віє позитивом, які впевнені в собі і завжди будуть готові вас підтримати.

5) Складіть список ваших досягнень! Приміром, ви навчилися кататися на роликах, прочитали книгу, яку давно збиралися подужати, отримали права – загалом, все, що вас порадувало! До цього списку складіть список ваших позитивних якостей – ви розумний, добрий, чесний, чуйний! Перечитуйте ці списки частіше і поповнюйте їх новими записами!

Вставайте вранці з посмішкою, радійте кожному дню і пам’ятайте про те, що ви – унікальна особистість!

Щасти вам!

Психологічні аспекти інтернет-залежності у підлітків

Найбільше від інтернет-залежності потерпають підлітки. Дитина, яка живе у віртуальному світі, вже фактично не контролює себе. Комп'ютер позбавляє її волі, свободи вибору.

На сьогодні в Україні не існує психологічного чи психіатричного діагнозу Інтернет- або комп'ютерної залежності. І навіть якщо інтернет-адикція буде згодом визнана захворюванням (наприклад, так званим “кіберрозладом”), то кількість носіїв буде істотно меншою, ніж це уявляється зараз.

Заручниками павутини частіше за все стають підлітки, студенти, соціально-невлаштовані, люди похилого віку, а також ті, хто має фізичні обмеження, позбавлені нормального життя.

Зараз у Вас є унікальна можливість пройти тест на Інтернет-залежність

  • Чи почуваєте Ви себе стурбованим Інтернетом (чи думаєте Ви про попередній онлайн сеанс і чи смакуєте наступні)?

  • Чи відчуваєте Ви потребу збільшити тривалість перебування в Мережі?

  • Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити чи припинити користування Інтернету?

  • Чи почуваєте Ви себе втомленим, пригніченим чи роздратованим, коли намагаєтесь обмежити або припинити користування Інтернетом?

  • Чи перебуваєте Ви онлайн більше, ніж планували?

  • Чи були у Вас випадки, коли Ви ризикували одержати проблеми в навчанні чи особистому житті через захоплення Інтернетом?

  • Чи траплялося Вам брехати членам родини або іншим людям, щоб приховати час перебування в Мережі?

  • Чи використовуєте Ви Інтернет для того, щоб відволіктися від проблем чи поганого настрою (наприклад, від почуття безпорадності, провини, роздратованості чи депресії)

Людина вважається Інтернет-залежною у разі п’яти чи більше позитивних відповідей на ці запитання.

Кімберлі Янг називає чотири ознаки Інтернет-залежності:

  • нав'язливе бажання перевірити e-mail;

  • постійне очікування наступного виходу в Інтернет;

  • скарги оточуючих на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернеті;

  • скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.

За І.Голдбергом, Інтернет-залежність можна констатувати при наявності трьох пунктів з наступних:

  • кількість часу, яку потрібно провести в Інтернеті, щоб досягти задоволення (іноді почуття задоволення від спілкування в Мережі межує з ейфорією), помітно зростає;

  • Якщо людина не збільшує тривалість перебування в Інтернеті, то ефект помітно знижується;

  • користувач робить спроби відмовитися від Інтернету чи хоча б проводити у ньому менше часу;

  • припинення чи скорочення часу, проведеного в Інтернеті, призводить до поганого самопочуття користувача.

Доктор М. Орзак виділяє не тільки психологічні, а й фізичні симптоми Інтернет-залежності, до яких відносить:

  • ураження нервових стовбурів руки, пов'язане з тривалим перенапруженням м'язів;

  • оніміння пальців руки, що тримає “мишку”;

  • сухість та різі в очах;

  • головні болі за типом мігрені;

  • болі у спині;

  • нерегулярне харчування, пропускання прийомів їжі;

  • нехтування особистою гігієною;

  • розлади сну, зміна режиму сну.

Психологи вирізняють такі поведінкові характеристики Інтернет-залежних:

  • активне небажання відволіктися навіть на короткий час від роботи в Інтернеті;

  • роздратування при вимушених відволіканнях;

  • невміння спланувати час закінчення сеансу роботи в Мережі;

  • використання все більших витрат для забезпечення роботи в Інтернеті, у тому числі в борг;

  • готовність брехати, говорячи про тривалість і частоту роботи в Інтернеті; забування у ході роботи в Мережі про домашні справи, навчання чи службові обов'язки, важливі особисті і ділові зустрічі;

  • небажання сприймати критику подібного способу життя;

  • готовність миритися з руйнуванням сім'ї;

  • втрата кола “живого” спілкування через сконцентрованість на Мережі;

  • нехтування власним здоров'ям;

  • скорочення тривалості сну внаслідок роботи в Інтернеті в нічний час; уникання фізичної активності.

Як уникнути Інтернет-залежності

  • Захопіться чимось. Відвідуйте різні групи і клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом і т.д. Займіться разом з другом фізичними вправами. Поспіть замість того, щоб сидіти в Інтернеті. Подивіться фільм, сходіть на концерт, почитайте книжку. Знайдіть якесь цікаве заняття, яке стане для вас альтернативою Інтернету.

  • Поповніть запас ваших знань. Почитайте енциклопедію замість перегляду Вікіпедії. Таким чином ви не тільки відволічетеся від Інтернету, а й займетеся самоосвітою.

  • Допоможіть на кухні. Ваша сім'я буде вдячна вам за приготовану вечерю.

  • Погуляйте з друзями. Заплануйте похід у торговий центр або на каток, пограйте в боулінг. Уникайте відвідування тих місць, де є доступ до Мережі, наприклад Інтернет-кафе — ви можете піддатися спокусі зазирнути туди на декілька хвилин і проведете там увесь день.

  • Заплануйте сімейний вечір. Замість перегляду телевізора, повечеряйте всі разом, а потім знайдіть спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.

  • Встановіть ліміт часу роботи вашого комп'ютера. Визначте, скільки разів на тиждень вам необхідно виходити в Інтернет. Вимикайте комп'ютер, якщо у вас немає необхідності в ньому.

  • Телефонуйте і зустрічайтеся з друзями замість того, щоб тримати з ними зв'язок через Інтернет.

  • Використовуйте таймер. Перш ніж сісти за комп'ютер, встановіть на таймері 30 хвилин.

  • Не їжте, сидячи за комп'ютером.

«Людина настрою» або чому наш настрій змінюється протягом дня?

Настрій — це емоційний стан, який протя­гом певного проміжка часу впливае на поведінку людини. Коли в нас хороший настрій ми концентруємося насамперед на позитивному в людях і подіях, відчуваємо внутрішню гармонію та рівновагу, в нас бадьоре самопочуття, нормальні стосунки з оточенням.

При конфліктах і сварках настрій може погіршуватись на короткий час, але не переходить у страждання, депресію або фрустращю як бло­каду прагнень і намірів.

В нормальному настрої нас тішать навіть дрібниці – хороша погода, красиві предмети або пейзажі, зустріч чи розмова з кимось. Ми ставимо перед собою близькі або далекі цілі, та, як правило, їх досягаємо, мріємо про майбутнє, не маючи остраху перед ним, а певні проблемні ситуації чи негаразди сприймаються як невідємна частина життя (як день і ніч, добро і зло).

Звісно, протягом дня настрій може змінюватись у будь-якої людини, оскільки в нашому житті відбуваються різні події. Якась – радує, якась – пригніючує. Це цілком нормально. Але недарма людей поділяють на оптимістів, у яких навіть при негараздах переважае позитивний настрій і віра в те, що все налагодиться, та песимистів, які у діжці з медом обов’язково знайдуть ложку дьогтю. Ще виділяють лабільний тип, у якого настрій дуже швидко змінюється від щастя до горя, інколи без об’єктивних причин. Також трапляється циклічний тип, коли про­тягом 2-3 тижнів переважає веселий настрій, а наступні 2-3 тижні – депресивний.

До різких змін настрою протягом дня більше схильні холерики, які є неврівноваженим типом, та меланхоліки, котрі занадто чутливі, образливі, болісно реагують на незначні дрібниці. Менше схильні до швидких змін у настрої без поважних причин сангвініки та флегматики.

Можливо, серед цих типів ви впізнаєте і се­бе? У підлітків під час гормональної перебудови» переважає негативний настрій, пригнічення, роздратування, сльози, втомлюваність, упадання в розпач, депресивність, які обумовлені на­самперед фізіологічними факторами і з часом при правильній поведінці та реакціях дорослих нормалізуються в адекватні форми поведінки. Недарма цей період становлення особистості на­зивають «важким».

Поганий настрій нерідко супроводжується немотивованим гнівом. Давайте розглянемо ті нескладні прийоми, які можуть допомогти цей гнів контролювати:

  1. Якщо гніваєшся і виявляєш це, використовуй цивілізовані способи.

  2. Гнів можна виразити також опосередковано, перенести його на інші об’єкти (наприклад боксерська груша, порвати папір чи газету, побити подушку...).

  3. Спробуй стриматися. Якщо для цього треба вийти з приміщення подалі від причини гніву – зроби це негайно. Якщо треба рахувати до 10 і більше – рахуй.

  4. Намагайся усунути причину поганого на­строю або гніву, проаналізуй ситуацію логічно та об’єктивно, тільки так ти зможеш узяти її під контроль.

  5. Розвивай почуття гумору, спробуй знайти не трагічне, а щось смішне та незвичайне.

Якщо в житті ти хочеш бути успішною людиною, яка подобається й іншим, і собі самій, варто прагнути до позитивного або нормально­го настрою, що переважає протягом дня.

Поради щодо подолання стресу

СТРЕС – це захисна реакція організму, спрямована на допомогу людині в подоланні складних життєвих ситуацій.

Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних втрат, складних ситуацій. Але треба не обмежуватися переживаннями, не концентруватися на них, не поступатися депресії, а діяти, шукати вихід, пробувати все нові та нові варіанти.

Поради щодо подолання стресу

1. З'ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе.Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви дістанетеся до кореня своїх проблем і знайдете вихід із ситуації.

2. Сплануйте свій день.Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу.

3. Навчіться керувати своїми емоціями.

Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющить очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору й розведіть у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу — ліва знизу. Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, наситити мозок киснем і заспокоїтися. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удасться впоратися з хвилюванням.

4. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу посмішку, організм продукуватиме бажані гормони радості.

5. Відпочивайте разом із сім’єю.

6. Фізичні вправи знімають нервове напруження.

7. Музика – це теж психотерапія.Найкращим варіантом вважається класика або джаз.

8. Бувайте на дворі, гуляйте, сидіть в парку.Розслабитися і заспокоїтися допоможуть глибокі вдихи і спокійні звуки природи. Ранкова легка пробіжка буде не менш корисною.

9. Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.

10. Постійно концентруйтеся на світлих сторонах життя та подіях – це збереже здоров’я і сприятиме успіху.

11. Спілкування з тваринами.Численні дослідження показали, що домашні тварини позитивно впливають на нервову систему і допомагають впоратися з негативними емоціями і переживаннями.

12. Їжте морозиво – там є компонент, який покращує настрій. І банан – в ньому є сиротин, гормон щастя.

ФОРМУЛИ ДЛЯ САМОЗАСПОКОЄННЯ

  • Відкинь цю думку.

  • Усе буде добре.

  • Проблема вирішиться.

  • Це не варте хвилювання.

  • Я зосереджуюся на своєму диханні.

  • Я почуваюся здоровою.

  • Я абсолютно спокійний.

  • Як я міг непокоїтися через дрібниці.

  • Думаю розважливо.

  • Спокійно обмірковую свої подальші дії.

Технологія вдалого виступу

Якщо ви думаєте, що програєте, то програєте.

Якщо ви думаєте, що не зможете, то не зможете.

Якщо ви хочете, але боїтеся, то не досягнете мети.

Якщо ви чекаєте на невдачу, вона прийде до вас.

Успіх завжди з тим, хто його прагне.

Справжній двобій відбувається у вашому розумі.

Якщо ви думаєте про перемогу, то переможете.

Повірте в себе, щоб виграти.

Перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе.

Під час підготовки та складання будь-якого шкільного іспиту, вступного до ВНЗ чи, приміром, захисту наукової роботи учню потрібні знання з певного предмета. Саме вони є запорукою ви­сокої оцінки. Однак важливе значення має і психологічна готов­ність, тобто вміння грамотно структурувати відповідь, доступно і яскраво її подавати, володіти собою в екстремальних ситуаціях, гідно виходити зі складного становища. Дехто має такі навички, але все ж таки більшість учнів відчувають непереборний страх перед екзаменатором, іспитом, самою обстановкою, у якій він відбувається. Тому доречно донести до учнів інформацію про те, як вийти з такоґо становища з найменшими втратами, відпра­цювати з ними основні моменти підготовки та проходження цих відповідальних, але неминучих етапів життя.

Багато учнів бажають мати кращу психологічну підготовку до ситуацій, коли тіло починає тремтіти, знання вилітають із голови, хвилювання переборює всі інші емоції. Вміння володіти собою, керувати своїми почуттями вситуації стресу, не розгу­битися у важку хвилину не завадить нікому. А чи можна зазда­легідь підготуватися до іспиту, запасаючись не лише багажем знань, а й психологічною готовністю?

У відповідальних ситуаціях, як стверджують психологи, здорове хвилювання потрібне, бо воно збуджує додаткові ре­зерви організму. Починають продукуватися нейрогормони, що активізують механізми саморегуляції, людина відчуває приплив енергії. Однак за надмірної тривожності, схильності до паніки відбуваються протилежні реакції, у мозку починається захисне гальмування. Ось тоді й трапляються казуси: вчив, вчив, а на екзамені все забув. Саме тому всім, а особливо несміливим, слід завчасно навчитися переборювати свій страх.

Практичні поради до складання іспиту

Знання предмета і вдала побудова відповіді майже завжди забезпечують 100-відсотковий успіх, але не слід недооцінювати й деталі, які мають вирішальне значення, коли шальки терезів коливаються між двома можливими оцінками. Наведемо кілька практичних рекомендацій, розроблених М. Фадєєвим, О. Го­лушко, які варто взяти на озброєння.

Відповідайте послідовно. Намагайтеся дотримуватися по­слідовності питань у білеті. У скрутних випадках, коли ви погано знаєте перше питання, почніть відповідь з другого. У жодному разі не просіть дозволу в екзаменатора, не демонструйте свою невпевненість і погане знання першого питання.

Акцентуйте важливі слова. Це надасть вашій мові вираз­ності, чіткості й переконливості. У будь-яку звичайнісіньку фразу можна вкласти стільки значень, скільки в ній слів і більше. Наприклад, запитайте у знайомих, скільки тварин узяв Мойсей у свій ковчег, з наголосом на першому слові, й майже всі від­повідатимуть: «По парі». Тоді запитайте, скільки тварин узяв Мойсей у свій ковчег, наголосивши на слові «Мойсей». Більшість відповість, що це був не Мойсей, а Ной. Тобто логічний наголос на головних положеннях вашої відповіді має бути обов’язковим.

Змінюйте темп мовлення. Це надасть виразності вашим словам. Якщо ви хочете підкреслити щось, зменшіть темп.

Змінюйте тональність голосу. Дикція, тембр і сила голосу за своєю природою тісно пов’язані з фізіологічними особливос­тями людини і залежать від її психічного стану. Ще в «Книжці цікавих історій», написаній Абуль-Фараджем у XIII ст., дано поради, як за голосом дізнатися про риси людини: «Той, хто розмовляє, поступово знижуючи голос, безперечно, чимось глибоко засмучений; той, хто говорить тихо, полохливий, як ягня; той, хто говорить пронизливо і безладно, дурний, як коза».

Найбільше шкодить вашій відповіді монотонність. Вона ро­бить її сірою, викликає в екзаменатора нудьгу й роздратування. Якщо ви помітили, що говорите монотонно, зупиніться на секун­ду. Намагайтеся не просто викладати матеріал, а розмовляти з екзаменатором. Не допускайте, щоб ваш голос був монотонним. Бернард Шоу казав, що є лише один спосіб написати слово «так» або «ні», але є п’ятдесят способів його вимовити.

Не забувайте про зовнішній вигляд. Акуратний, охайний одяг не тільки піднесе вас в очах екзаменатора, а й надасть біль­шої впевненості у своїх силах. Коли люди мають гарний вигляд, їм легше досягти успіху або розв’язати складну проблему.

Стежте за мімікою. Якщо ви відповідатимете холодно і недбало, показуючи, яким неприємним є для вас іспит, то й сам екзаменатор почне переживати те саме почуття. Це не означає, звичайно, що ви маєте постійно посміхатися, але привітність і відкритість, те, що вам подобається складати іспит саме цьому викладачеві, — усе це має читатися на вашому обличчі.

Міміка як джерело інформації під час спілкування має наба­гато більше значення, ніж здається на перший погляд. Є багато описів того, які емоції й почуття передають ті чи інші компоненти міміки. Наприклад, усмішка, що супроводжується підняти­ми бровами, свідчить про готовність підкоритися, а усмішка з опущеними бровами означає перевагу. Пронизливий погляд без короткочасного заплющення очей у поєднанні з усмішкою тлумачать як погрозу.

Усміхнутися правильно непросто. На думку американських соціологів, 60 % людей не вміють цього робити. У Нью-Йорку ще в 1974 році було відкрито спеціальний інститут, де за 200 доларів США вчать усміхатися за всіма правилами.

Контролюйте свої жести. Вони, як і мова, є зовнішнім ви­явом вашого внутрішнього стану. Крім того, несуть інформацію про вас і ваші знання. Під час відповіді намагайтеся використо­вувати тільки природні жести. Перед екзаменом потренуйтеся, примусьте себе, якщо це потрібно, користуватися жестами. Майте на увазі: загальне враження екзаменатора про відповідь формується, зокрема, і на підставі (можливо, й не завжди усві­домлено) вашої жестикуляції.

Відповідайте на запитання. Екзаменатор, який уважно слухає вас, несподівано ставить запитання. Якщо ви не знаєте відповіді, то блискавично переключитися і щось придумати дуже складно. Головне у цьому випадку — не мовчати. Можна звер­нутися до екзаменатора з кількома запитаннями-уточненнями і таким чином виграти потрібний для обмірковування відповіді час.

Узагальнення відповіді. Відповідь майже закінчено, але саме на цьому етапі дуже багато важить її правильне завершення. Сло­ва, сказані наостанку, як останній штрих на малюнку, можуть зробити її блискучою або бездарною. Тут, звичайно, потрібні узагальнення, проте не слід зводити їх до простого повторення різноманітних положень відповіді — важливим є лише те, що справить на екзаменатора найбільше враження. Тут неприпус­тимі розмиті формулювання, зайві слова — для викладача має бути зрозумілою кожна деталь вашого висновку. Повинна пере­важати одна-єдина думка, чітко виділена, викладена яскраво і переконливо. Усе, що ви сказали раніше, має підпорядковува­тися основній думці, адже блідий і чіткий фінал відповіді може легко розвіяти справлене на початку добре враження.

Багато учнів, складаючи іспит, наприкінці відповіді наводять хороші, переконливі приклади, але забувають зробити висновки з основних положень і подати їх у яскравій формі. Часто можна почути відповіді, в яких окремі тези не взаємопов’язані, а наша­ровуються одна на одну. В результаті замість «ефектної мозаїки» виходить «купа кубиків». Тому радимо під час підготовки до відповіді продумати кілька фінальних фраз або хоча б одну за­ключну. Важливо також відокремити завершення відповіді від попереднього тексту, наприклад, за допомогою висловів: «Отже, можна дійти висновку, що…», «Таким чином…», «Підбиваючи підсумки…» тощо.

Є низка умов виходу у фазу завершення відповіді й прийняття екзаменатором рішення про те, на скільки можна оцінити ваші знання:

а) ви успішно відповіли на зауваження і заперечення екза­менатора;

б) ви більше нічого не можете сказати з цього питання;

в) ви зуміли налагодити контакт з екзаменатором і створити сприятливу емоційну атмосферу для завершення іспиту.

Якщо тебе ображають в школі!

Напевно, в кожного з нас у пам’яті залишилися спогади про якого-небудь нещасного однокласника, якого ображали та дражнили однолітки.

ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ! ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ:

Люди, які ображають інших можуть чіплятися до будь-кого. Тому потрібно знати, як справлятися з ними. Ось декілька правил поведінки в таких випадках.

  • Коли ти плачеш, галасуєш або тікаєш, кривдник отримує задоволення і розважається за твій рахунок. Дивись йому в очі, тримайся прямо та впевнено. Спокійно піди.

  • Постарайся не виходити з себе. Зберігай спокій.

  • Говори повільно, чітко та твердо.

  • Якщо до тебе чіпляються, старайся не залишатися наодинці з кривдником. Попроси друзів бути поруч.

  • Подумай, чи можна запобігти зустрічі з кривдниками. Можливо, необхідно виходити раніше чи пізніше, обирати іншу дорогу.

  • Не бери з собою гроші або дорогі речі, не хвастайся ними.

  • Якщо тобі дали кумедне прізвисько, постарайся віднестися до нього з гумором. Не бійся посміятися над собою.

  • Якщо прізвисько образливе, не нервуйся. Твердо скажи кривднику, що в його словах немає нічого дотепного.

  • Ніколи не погрожуй кривднику.

  • Не бійся сказати про те, що до тебе чіпляються. Краще сказати про це дорослим. У школі ти можеш сказати про це класному керівнику, соціальному педагогу або психологу. Вдома ти обов’язково повинен сказати про це батькам. Це не означає «ябіднічати»!

  • Не потрібно соромитись того, що до тебе чіпляються. Через це проходять багато людей. Справа в тому, що НЕ ТИ ПОГАНА ЛЮДИНА, а ТВОЇ КРИВДНИКИ НЕ ВМІЮТЬ НОРМАЛЬНО СЕБЕ ВЕСТИ.

ПАМЯТАЙ: Якщо ти не терпиш образи, а намагаєшся змінити ситуацію, ти викликаєш повагу.

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.

4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

5. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.

7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.

9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.

10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначи­ти, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

11. Прибери зі столу все зайве - те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.

12. Між уроками роби перерви.

13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.

15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.

16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.

17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.

18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.

19. Готуючись до усних уроків, викорис­товуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосере­дити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.

21. Складай план усної відповіді.

22. Перевіряй себе.

Пам'ятай

Ми найкраще запам'ятовуємо:

• те, чим постійно користуємося;

• те, до чого нам треба буде повернутися (перервані дії);

• те, що нам потрібно;

• те, що ми можемо пов'язати з іншими нашими знаннями й уміннями;

• те, що пов'язано з нашими переживаннями (і приємними, і неприємними).

Метод ключових слів

Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці.

Ключове слово має сприяти відтворенню відповідного абзацу. Згадуючи ключові слова, ми одразу згадуємо весь абзац.

  • Читаючи абзац, вибери для нього одне-два ключових слова. Після вибору ключових слів запиши їх у тій послідовності, яка потрібна для виконання завдання.

До кожного ключового слова постав запитан­ня, що дасть змогу зрозуміти, як воно пов'язане з відповідним розділом тексту. Обміркуй і спробуй зрозуміти цей взаємозв'язок.

  • З'єднай два сусідніх ключових слова за допо­могою запитань.

Після поєднання кожного ключового слова зі своїм розділом тексту і з наступним ключовим словом утвориться ланцюжок. Запиши цей ланцюжок і спробуй його вивчити . Перекажи текст спираючись на цей ланцюжок.

Метод 5-П

1-П - Переглянь текст швидко.

2-П - Придумай до нього запитання.

3-П - Познач олівцем найважливіші місця.

4-П - Перекажи текст.

5-П - Переглянь текст повторно.

Що таке конфлікт і як з нього вийти

Люди за характером, за темпераментом і багатьом іншим критеріям неоднакові, тому вони по-різному сприймають ситуацію, в якій опиняються. Людина, наскільки б безконфліктною вона не була, не в змозі уникнути розбіжностей з оточуючими. Скільки людей - стільки думок, і інтереси різних людей вступають в протиріччя один з одним. Різниця в сприйнятті часто призводить до того, що люди не погоджуються один з одним з певного приводу. Ця незгода виникає, коли ситуація дійсно носить конфліктний характер. Конфлікт визначається тим, що свідома поведінка однієї зі сторін (особистості, або групи) порушує інтереси іншої сторони.

Поняття конфлікту має безліч визначень і тлумачень, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке приймає форму розбіжностей, якщо йдеться про взаємодію людей.

Як визначити конфлікт, як поводитися у конфліктних ситуаціях, як навчитися виявляти причини й вирішувати конфлікти - про це ми будемо говорити на сьогоднішньому занятті.

Конфлікт (від лат. Conflictus - зіткнення) - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, щоб прийнята була її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю і т. п. В результаті існує думка, що конфлікт - явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем.

Якщо конфлікти сприяють прийняттю обгрунтованих рішень і розвитку взаємовідносин, то їх називають конструктивними.

Конфлікти, що перешкоджають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають - деструктивними.

80% конфліктів виникає крім бажання їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки і того, що більшість людей або не знає про них, або не надає їм значення.

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени.

Конфліктогени - це слова, дії (або бездіяльності), що можуть призвести до конфлікту.

Велика небезпека виникає з ігнорування дуже важливої закономірності - ескалації конфликтогенов. Полягає вона в наступному: на конфликтоген на нашу адресу ми намагаємося відповісти більш сильним конфликтогеном, часто максимально сильним серед всіх можливих.

Вирішення конфліктів і стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях.

Люди неминуче будуть конфліктувати і не погоджуватися один з одним. Це, повторював Карлсон, «справа житейська», але аж ніяк не привід для сварок. Пристрасний сперечальник Вольтер любив говорити співрозмовнику, що в корені не згоден з його думкою, але готовий віддати життя за те, щоб він міг її висловити.

Коли людина потрапляє в конфліктну ситуацію, для більш ефективного вирішення проблеми йому необхідно вибрати певну стратегію і стиль поведінки.

Психологи виділяють п'ять типових стилів поведінки в конфліктних ситуаціях:

конкуренція;

ухилення;

пристосування;

співробітництво;

компроміс.

Розглянемо більш докладно ці стилі.

Стиль конкуренції.

Ви намагаєтеся в першу чергу задовольнити власні інтереси на шкоду інтересам інших, змушуючи інших людей приймати ваше рішення проблеми. Для досягнення мети ви використовуєте свої вольові якості, і якщо воля ваша достатня, сильна, то вам це вдається.

Це може бути ефективним стилем в тому випадку, якщо ви володієте певною владою, і ви знаєте, що ваше рішення чи підхід у даній ситуації правильні, і ви маєте можливість наполягати на них.

Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати стиль конкуренції:

- Ви маєте достатній авторитет для прийняття рішення;

- Рішення необхідно прийняти швидко, і ви маєте достатньо влади для цього;

- Ви відчуваєте, що у вас немає іншого вибору і що вам нема чого втрачати;

- Ви знаходитесь у критичній ситуації, яка вимагає миттєвого реагування;

- Ви повинні прийняти нестандартне рішення, але зараз вам необхідно діяти і у вас достатньо повноважень для цього кроку.

Коли ви використовуєте цей підхід, ви можете бути недостатньо визнаним, але ви завоюєте прихильників, якщо він дасть позитивний результат.

Стиль ухилення.

Реалізується тоді, коли ви не відстоюєте свої права, не співпрацюєте ні з ким для вироблення рішення проблеми або просто ухиляєтеся від розв'язання конфлікту. Ви можете використовувати цей стиль, коли зачеплена проблема не настільки важлива для вас, коли ви не хочете витрачати сил на її рішення або коли ви відчуваєте, що знаходитеся в безнадійному становищі.

Типові ситуації, в яких рекомендується застосовувати стиль ухилення:

- Результат не дуже важливий для вас або ви вважаєте, що це настільки тривіально, що не варто витрачати на нього сили;

- У вас важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності;

- Ви хочете виграти час;

- Ситуація дуже складна, і ви відчуваєте, що вирішення конфлікту зажадає занадто багато від вас;

- У вас мало влади для вирішення проблеми;

- Ви відчуваєте, що в інших більше шансів вирішити цю проблему.

Стиль пристосування.

Він означає, що ви дієте з іншою людиною, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Ви можете використовувати цей підхід, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої людини і не істотний для вас.

Він не підходить, коли ви відчуваєте, що інша людина не збирається в свою чергу поступитися чимось або що ця людина не оцінить зробленого вами.

Найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:

-Вас це не особливо хвилює;

-Ви хочете зберегти мир і добрі стосунки з іншими людьми;

-Ви розумієте, що правда на вашому боці;

-У вас мало шансів перемогти;

-Ви вважаєте, що інша людина може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо ви поступіться його бажанням.

Стиль співробітництва.

Найбільш ефективний стиль, але і найбільш важкий. Якщо ви обидва розумієте, в чому полягає причина конфлікту, ви маєте можливість разом шукати нові альтернативи чи вибрати прийнятні компроміси.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

- Вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю від нього усунутися;

- У вас тісні, тривалі й взаємозалежні відносини з іншою стороною;

- У вас є час попрацювати над виниклою проблемою;

- Ви й інша людина обізнані про проблему, і бажання обох сторін відомі;

- Обидві втягнуті в конфлікт сторони мають однакову владу або ігнорують різницю в положенні для того, щоб на рівних шукати вирішення проблеми.

Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати один одного і потім виробити альтернативні варіанти вирішення проблеми. Стиль співробітництва серед інших найважчий, проте він дозволяє виробити найбільш задовольняючі обидві сторони рішення у складних і конфліктних ситуаціях.

Стиль компромісу.

Ви трохи поступаєтеся в своїх інтересах, щоб задовольнити їх частково, і інша сторона робить те ж саме. Як при співпраці, ви не шукаєте приховані потреби і інтереси. Ви розглядаєте лише те, що говорите один одному про свої бажання.

Типові випадки:

- Обидві сторони мають однакову владо і мають взаємовиключні інтереси;

- Вас може влаштувати тимчасове рішення;

- Ви можете скористатися тимчасовою вигодою;

- Інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

- Задоволення вашого бажання має для вас не занадто велике значення, і ви можете дещо змінити поставлену спочатку мету;

- Компроміс дозволить вам зберегти взаємини, і ви віддаєте перевагу отримати хоч щось, ніж все втратити.

Коли ви намагаєтеся прийти до компромісного рішення з кимось, вам слід починати зі з'ясування інтересів і бажань обох сторін. Після цього необхідно позначити область збігу інтересів.

В ідеальному випадку конфлікт сам підказує нам стиль поведінки. Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і жоден з них не може бути виділений як найкращий. Найкращий підхід буде визначатися конкретною ситуацією, а також складом вашого характеру.

Справжній конфлікт часто проявляється при спробі переконати іншу сторону. Людина може спробувати переконати інших прийняти її точку зору або заблокувати чужу за допомогою таких засобів, як примус, винагорода, звернення до традицій, експертною оцінкою, переконання.

Відповідайте собі чесно, в чому ви більше зацікавлені, що для вас реально важливіше - придушити противника, самоствердитися або вирішити проблему? Потрібно зрозуміти, що за великим рахунком абсолютно не важливо, наскільки праві ми і помиляються вони. Якщо ні мета, ні відносини не є для нас особливо важливими, розумніше ухилитися від конфлікту.

На мою думку конфлікт, як і хвороба, легше попередити ніж лікувати. Потрібно намагатися робити упор на позитивні думки і оцінки, пам'ятаючи, що всі люди більш прихильно приймають позитивну інформацію, а не негативну, яка часто призводить до конфліктних ситуацій. Істотно знижує ймовірність виникнення конфліктної ситуації поважна манера розмови. «Додавання» чемності не знижує визначеності прохання, але багато в чому перешкоджає появі в співрозмовників внутрішнього опору, сприяє зняттю негативних емоцій. Хорошим засобом попередження конфлікту служить уміння слухати співрозмовника. Від того, наскільки співрозмовнику надана можливість висловитися, багато в чому залежать його довірливість. Ні в якому разі не допускати при діловому спілкуванні виникнення суперечок, так як під час суперечки людині рідко вдається зберегти самовладання і гідність. Сперечаючись, ми починаємо гарячкувати і, самі того не помічаючи, робимо образливі зауваження та допускаємо прикру грубість.

Як розвинути пам’ять?

Невпинно стікає час, немов у піщаному годиннику. Шаленим галопом мчить технічна революція. Сучасна людина працює набагато менше, аніж у минулому столітті, тому що левову частку її роботи виконують машини… Інколи складається враження, що й думаємо набагато менше, особливо підростаюче покоління. Дедалі частіше можна стати свідком чи співучасником таких подій, що цілковито переконують: а деградація все-таки опановує наші душі. Зрозуміло, що насамперед говоритимемо про дітей шкільного віку, адже найбільшою проблемою для батьків є неуспішність їхньої дитини. А чи знаєте ви, що найпершою причиною неуспішності є неуважність. Дитині складно запам’ятовувати сказане вчителем на уроці, вона забуває записати домашнє завдання, не пам’ятає прочитаний твір, не може його переказати… Ці нюанси можна перераховувати і далі, але потрібно задуматися над тим, чи ми приділяємо належну увагу дітям, чи вчимо вчитися, чи допомагаємо розвивати їхні навички і здібності, увагу і пам'ять, мислення. Тож пропонуємо поради, які допоможуть не лише дітям, але й дорослим покращити свою пам'ять і розвинути здібності, що сприятимуть вам на шляху до успіху.

Думайте

За словами німецького письменника Г.Ліхтенберга, люди мало запам'ятовують з прочитаного тому, що надто мало думають самі. Тому неодмінно потрібно прагнути в усьому знайти смисл. Вчіться не тільки відповідати на запитання, а й ставити їх Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо відповіді на ваші запитання є в книзі, — ви проконтролюєте себе, якщо ні, — спробуйте відповісти самі, перевіривши одночасно переконливість авторської позиції.

Цікавтесь

Англійський філософ Б.Стюард повчав: «Не читай нічого, що не бажаєш запам'ятати, і не запам'ятовуй нічого, що не збираєшся застосовувати». Тому, щоб добре запам'ятати, потрібно мати зацікавленість. Потрібна установка на запам'ятовування, інтерес, які поліпшать роботу довгострокової пам'яті та загальну працездатність.

Будьте готові

Усім відомо, що не хочеться змінювати плани, коли ви вже на щось налаштувалися. Певного настрою на роботу потребує і книга. Навіть не тільки настрою, а й готовності до справи, яка багато в чому залежить від вашої ерудиції. Бо нове краще допомагають запам’ятати певні асоціативні враження, пов’язані з набутою інформацією. Поміркуйте над тим, що ви знаєте про запропоновану тему, оцініть, наскільки нові дані поповнять ваші знання.

До роботи зі складним матеріалом корисно спеціально підготуватися: почитати на цю тему ще щось, може, більш популярне.

Не топчіть сліди

Давно встановлено, що найкращий спосіб забути щойно вивчене — спробувати зразу запам'ятати щось потрібне. Знаючи це, не вчіть фізику після математики, а історію після літератури.

Озирніться довкола

Це ефективний спосіб боротьби із забуванням. Уявіть обставини, за яких відбувалося явище, і ви зможете все згадати, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Наприклад, вузлик на пам'ять, пов'язаний із певною ситуацією, згодом допомагає пригадати і той момент, що спричинив його появу.

Учіть від А до Я

Смисл цієї закономірності в тому, що вся інформація має сприйматися як щось ціле, а не як окремі уламки чогось невідомого. Звісно, це не означає, що ви маєте терміново оволодіти відразу всім матеріалом. Цього зробити просто не вдасться. Краще над ним попрацювати упродовж кількох днів, ніж у гонитві за швидким результатом забути вже до наступного ранку.

Дійдіть до суті

Перш ніж запам'ятати основні думки, відомості, потрібно зрозуміти їхню суть, пов'язати головні думки із засвоєним раніше матеріалом. Міцно запам'ятовується те, що зрозуміле і поєднане з теперішніми знаннями. Пам'ять міцна, якщо вона ґрунтується на зв'язках, асоціаціях, розумінні, а не на механічному заучуванні. За останніми показниками досліджень, осмислене запам’ятовування у 28 разів ефективніше, аніж механічне.

Виберіть головне

Запам'ятати абсолютно все — неможливо. Наша пам'ять довго зберігає лише невелику частину (14—15%) отриманої інформації. Тому необхідно відібрати для запам'ятовування найголовніше, найпотрібніше. Хто прагне запам'ятати все, той не пам'ятає майже нічого.

Нічого не запам'ятовуйте «в лоб»

Чому? А тому, що єдине, що ми знаємо про пам'ять як процес (як стверджує Франц Лезер у своїй книжці «Тренування пам'яті»), — це те, що нічого не можна запам'ятати «в лоб». Пам'ять відмовляється працювати, коли над нею чинять насильство. Не запам'ятовуйте навмисне. Запам'ятовувати навмисне не годиться, але кожне сприйняття має бути якомога повнішим.

Не все одразу

Не робіть спроб негайно досягти повного засвоєння й удосконалення знань. Ми найчастіше намагаємося засвоїти все сповна, та, на жаль, це вдається зрідка. Щоб оволодіти знаннями, ми йдемо по спіралі. І за такого руху кількість перетворюється на нову якість. Краще, коли, ознайомившись цілком з усім матеріалом, ми повертаємося до нього втретє чи вдесяте, постійно наближаючись до розуміння істини.

Засвоєння попереднього не є умовою для переходу до наступного

Кожен із нас погодиться з думкою: «Я краще зрозумів пройдений матеріал тільки тоді, коли дізнався про наступне...» Це означає, що треба мати на увазі загальний зміст матеріалу, що вивчається. Особливо, коли ми самі собі педагоги.

Як удосконалити свою увагу

  1. Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.

2. Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.

3. Якщо ти уважний - засвоїш матеріал, але концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.

4. Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.

5. Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.

6. Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися аутотренінгом, використовувати спеціальні вправи.

7. Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як незвичайне (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).

8. Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».

9. Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміни положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.

10. Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?».

11. Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.

12. Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.

13. Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.

14. Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.

15. Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами.

16. Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.

17. Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.

18. Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.

19. Враховуй, що ступінь і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.

20. Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо …). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.

21. Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).

22. Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань.

23. Для тренування уваги роби домашні завдання з увімкненим телевізором чи магнітофоном, виконуй спеціальні вправи.

Ø Вказуй свідомості напрям і завдання (що запам’ятати).

Ø Ілюструй абстрактні поняття образами.

Ø Емоційно забарвлюй матеріал.

Ø Деталізуй.

Ø Пов’язуй його із значущим для тебе.

Ø Уявляй собі картинку: як виглядає історична особа, літературний герой фотографічно.

Ø Добирай риму до термінів, які треба запам’ятати.

Ø Проговорюй про себе те, що треба запам’ятати.

Ø Прислуховуйся до того, які почуття викликає в тебе інформація, яку потрібно запам’ятати. Запитай себе: подобається вона тобі чи ні і чому?

Ø Уявляй запахи, кольори, що можуть супроводжувати картинку.

Ø Знаходь спільне і відмінне у тому, що треба запам’ятати, з тим, що знаєш.

Ø Виписуй на аркуші те, що потрібно запам’ятати, і розвішуй на видних місцях.

Ø Повторюй на ніч. Це корисно, бо не накладається інша інформація.

Ø Запам’ятовуй не слова, а думку, тоді ти зможеш висловити її своїми словами. Ретельно добирай інформацію! Відкидай зайве.

Ø Працюючи з матеріалом, який потрібно запам’ятати, запитуй себе: «Про що я думаю?», «Що відбувається? Де? Коли? Як? Чому?».

Ø Вигадуй запитання до інформації, яку потрібно запам’ятати! Висловлюй щодо неї власну думку.

Ø Частіше використовуй інформацію, яку запам’ятав.

Ø Повторюй!

Ø Хвали себе, коли згадаєш потрібну інформацію.

Ø Запитай себе: «Навіщо мені добра пам'ять?»

Якщо ти покращиш пам'ять – вивільниш багато часу, навчишся бачити те, чого раніше не бачив! Світ і ти у ньому станеш ще привабливішим, цікавішим!