Одяг мешканців Русі-України

Переважна більшість мешканців Русі носили одяг, взуття і головні убори, виготовлені з місцевих матеріалів. Одяг шили із лляних, конопляних та вовняних тканин, які ткали в кожній оселі.

Автор «Повісті минулих літ» хвалить добру дружину і господиню, яка взявши льон і вовну своїми руками спряде їх і витче з них тканину для одягу домочадцям «всі свої одягнуті будуть».

Обов’язковими складовими костюму усіх верств були: сорочки, кожухи, свити, власяниці, плащі, чоботи, черевики, туфлі, личаки.

Одяг заможних верств та простолюдинів  відрізнявся не стільки особливостями крою, скільки якістю тканин та оздобленням.

Проте і представники підпорядкованих верств свій святковий одяг оздоблювали вишивкою з різнокольорових ниток. Жінки й дівчата прикрашали себе сережками, підвісками, обручками, браслетами, намистом.

Одяг з тонкої тканини носили переважно заможні люди. Селяни та незаможні містяни використовували толстину та ряднину – грубі тканини з льону та конопель; власяницю – тканину з грубої чи погано вичесаної вовни. З останньої шили й однойменний зимній одяг. Більш заможні для пошиття зимового одягу використовували "сукно свиточноє",  зіткане з ниток якісної вовни та звитих удвоє. 

Князі, бояри, багаті дружинники та містяни широко використовували якісне тонке полотно і шовкові тканини візантійського виробництва — паволоки. Шовк. Завдяки його протипаразитним властивостям цінувався не лише за зовнішній вигляд, але й гігієнічність. Для верхнього одягу використовувалася товста шовкова тканина, виткана з кількох переплетених ниток – оксамит. Тканина була прикрашена орнаментом великого розміру із зображеннями тварин і птахів (орлів, павичів, левів, слонів). Для орнаментування використовували і зображення геометричних фігур та рослин:  кіл, розеток, зірок, хрестів, лілей тощо.

Нитки основи в оксамиті були пурпурового кольору, а орнаментальний малюнок утворювали жовті або сині нитки. З оксамиту шили багатий світський одяг та церковне вбрання. Для оздоблення багатого одягу використовували шовкові золототкані стрічки шириною 2—4 см, перли, напівдорогоцінне та дорогоцінне каміння.

Теплий зимовий одяг шили з хутра білки, куниці, горностая, лисиці, ведмедя, вівці, кози. Взуття виготовляли із шкіри великої рогатої худоби, коней, свиней, кіз.

До складу костюмів усіх верств входила сорочка, яку носили як смерд, так і князь. Чоловічі сорочки були короткими, до колін. Існувало два способи носити сорочку — "навипуск", підперезавши поясом, та заправленою у порти (штани). Жіночі сорочки завжди були довгими. Як засвідчують давньоруські зображення. сорочки були червоного, синього або зеленого кольорів, іноді прикрашені орнаментом. Навколо горловини, на рукавах та подолі їх обшивали широкими смугами шовку або вишивали.

Поверх сорочки жінки надягали поясний одяг, відомий із письмових джерел під назвою "понява". Понява являла собою один або два не зшитих відрізів вовняної або лляної тканини, якими обгортали нижню частину стану, укріплюючи їх шнурком на талії. Понява була коротшою за сорочку, її поли розходилися спереду, що давало можливість показати вишивку або облямівку нижнього краю сорочки.

Поясним чоловічим одягом усіх верств населення були досить вузькі, облягаючі штани, які носили заправленими у чоботи. З поясами зображені селяни, містяни та князі. До поясів кріпилася зброя у воїнів, та інші необхідні речі — кресало, кремінь, ніж, точильний брусок, гребінець. Нерідко ці речі носили в шкіряній сумці  18х20 см., яка теж кріпилася до пояса. Сумки, як і пояси, прикрашалися бронзовими, срібними та золотими орнаментованими бляшками. Князівський пояс та пояс знатного дружинника символізував його відвагу та багатство. Пояси були частиною князівських скарбів і передавалися у спадок. 

Теплим верхнім одягом, який носили чоловіки і жінки усіх верств давньоруського населення, були кожух і свита.

Різні верстви населення шили кожухи з хутра різної якості й ціни. Князі, бояри, багаті дружинники та купці ходили в кожухах із білки, горностая, куниці, а міський простолюд та селяни — із ведмедя, овчини та козячих шкур. Кожух обов'язково підперізувався поясом.

Свита — верхній теплий одяг, пошитий із товстих вовняних або суконних тканин. Різні верстви населення шили свити із різних за якістю матеріалів. Багаті люди шили свити зі спеціальних вовняних тканин, які називалися "свиточним сукном" і були натурального, світлого кольору. Міський простолюд та селяни шили свити із грубих матерій, витканих із погано вичесаної вовни - власяниці.

Верхнім одягом чоловіків і жінок був також плащ. У літописах він найчастіше згадується як вид верхнього одягу князів та бояр. Проте їх носили усі верстви. Це було прямокутне або квадратне полотнище у зріст людини. Плащі накидали на плечі і застібали на правому плечі застібкою-фібулою або просто зав'язували. Таким чином залишалася вільною права рука. 

Чоловіки і жінки Русі носили чоботи, черевики, туфлі, поршні, личаки. Взуттям чоловіків були переважно чоботи та черевики, а жінок та дітей — черевики і туфлі.

Для князів і бояр чоботи і черевики шили із добре вичиненої кольорової шкіри і вишивали кольоровими вовняними і золотими нитками, дрібними перлами, бронзовими ґудзиками та дротом.

Селяни та міський простолюд у теплу пору року носили також личаки та шкіряні поршні. Личаки плели із лубу або вузьких смужок шкіри. Поршні — м'яке взуття, яке виготовляли із товстої шкіряної заготівки,  припасованої до стопи конопляними шнурами протягнутими через отвори по краях шкіряної основи.

Складовою частиною чоловічого і жіночого костюма був головний убір. В писемних джерелах є два терміни для його позначення — "клобук" і "шапка". Головні убори князів та бояр названі у літописах клобуками. Це хутряні шапки з високим наголовком, нижня частина якого обшивалася хутром. Наголовок міг бути зшитий із цупких золототканих шовкових тканин, іноді різного кольору. На зиму до клобуків пришивали навушники.

Чоловічі головні убори містян та селян названі шапками. Вони мали конічну форму. Нижній край мав широкий закот. Шапки виготовляли з повсті або плели із вовни.

Жіночими головними уборами були пової та убруси. Повой являв собою квадрат теплої тканини, який за розмірами нагадував сучасну хустку. Убрус —це  довгий відріз тканини, схожий на рушник, яким обгортали голову. Під час святкових виходів княгинь поверх головного убору накладали діадеми, або ж обруч із золота, який неодноразово зображали на головах у княгинь і князівен.

Незаміжні дівчата за тепла ходили з непокритими головами, з розпущеним або заплетеним у коси волоссям, яке притримував вінок — "очілля". Це була кольорова шовкова або золототкана стрічка, зав’язана на потилиці. Відомі також очілля у вигляді срібного обруча. Очілля прикрашали характерними для певних територій скроневими кільцями та колтами.

Невід'ємною частиною чоловічих і жіночих костюмів були прикраси. Найхарактернішими чоловічими прикрасами були фібули-застібки, шийні гривни, ланцюжки-чепи та персні, які майже завжди доповнювали костюми князів, бояр, багатих городян і купців.

Найпоширенішою чоловічою прикрасою були шийні гривні. Їх носили князі і бояри, нею нагороджували вірних слуг і дружинників. Шийні гривні символізували знатність та заможність, їх носили одночасно по кілька штук. 

У середовищі селян та містян набули популярності невеликі фібули та персні із кольорових сплавів.

Жіночими прикрасами були скроневі кільця, шийні гривни, намиста з різного роду підвісками, сережки, колти, персні й каблучки та різноманітні браслети. Прикраси для заможних та знатних жінок виготовляли із золота та срібла, а для простих селянок та городянок — із кольорових сплавів та скла.