25 лютого 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №241, якою посилив контроль за тим, щоб кожна дитина дошкільного та шкільного віку була охоплена навчанням.

Звучить як ще одна формальність? Насправді це рішення напряму стосується кожної родини.

Отже, що змінилося і чому батькам варто поставитися до цього серйозно?

Що тепер відбувається, якщо дитина не навчається?

Заклад освіти фіксує факт і повідомляє поліцію. Якщо дитина не відвідує школу або взагалі не зарахована до навчального закладу: у спеціальній державній системі з’являється відмітка «не охоплена навчанням»;

Також заклад освіти зобов’язаний повідомити підрозділи Національної поліції.

Тобто тепер це не «внутрішня проблема школи», а питання, яке автоматично виходить на рівень державних органів.

Відділ освіти більше не «за потреби», а обовʼязково реагує. Якщо у громаді є діти, які не навчаються, відповідальні працівники ініціюють передачу інформації до служби у справах дітей - невідкладно.

Тобто система стала більш жорсткою й оперативною.

Служба у справах дітей починає роботу з родино та здійснює такі кроки:

бере дитину на облік;

з’ясовує причини відсутності навчання;

вживає заходів для повернення дитини до освіти;

за потреби перевіряє документи (навіть допомагає оформити свідоцтво про народження, якщо його немає);

інформує органи освіти про необхідність забезпечити навчання.

Іншими словами, процес запускається автоматично і зупинити його ТИХО вже не вийде.

Що це означає для батьків?

1. Освіта - не рекомендація, а обов’язок. В Україні повна загальна середня освіта є обов’язковою. І держава тепер активніше контролює виконання цього обов’язку.

Якщо дитина не зарахована до школи; тривалий час не відвідує навчання без поважних причин; перебуває вдома без оформленої форми освіти (сімейна, екстернат тощо), - інформація про це буде передана до відповідних служб.

2.Реакція може включати кроки:

перевірку умов проживання; профілактичну роботу; адміністративну відповідальність батьків;

у складних випадках - питання щодо виконання батьківських обов’язків.

Що варто зробити батькам вже зараз?

 Переконатися, що дитина офіційно зарахована до закладу освіти.

 Якщо ви обрали сімейну форму або екстернат, усе має бути оформлено належно документально.

 У разі переїзду або зміни школи - своєчасно подати документи.

 Якщо є складні життєві обставини, звернутися до школи або відділу освіти.

Кожна дитина має навчатися - і відповідальність за це насамперед лежить на батьках.

https://www.facebook.com/share/p/18F6oa3Qpr/ 

Краснуха часто в дитинстві перебігає як легка дитяча хвороба, проте вона першочергово несе приховану загрозу для ненароджених дітей. Єдиний дієвий спосіб захистити себе, своїх дітей та запобігти трагічним наслідкам під час вагітності — це своєчасна вакцинація.

✅ Чому важливо подбати про щеплення?

Вірус входить до групи TORCH-інфекцій і має здатність проникати через плаценту від матері до плоду. Якщо вагітна жінка захворіє на краснуху, це може призвести до викидня, загибелі плоду або народження дитини з синдромом вродженої краснухи (СВК). Дитині це загрожує втратою зору, слуху та вродженими вадами серця. Для самих дітей та дорослих хвороба також може мати ускладнення: зниження рівня тромбоцитів, пневмонія, отит, артрит, а в рідкісних випадках — енцефаліт (запалення головного мозку).

✅ Коли роблять щеплення?

Захист від краснухи забезпечує комбінована вакцина КПК. За оновленим Національним календарем профілактичних щеплень графік змінено: тепер 1 доза проводиться — у віці 12 місяців, 2 доза — в 4 роки (раніше було в 6 років). Зміщення термінів другої дози з 6 на 4 роки дозволяє сформувати імунітет швидше та захистити дитину перед входом у широкі соціальні контакти (садок, гуртки, підготовка до школи). Жінкам, які планують вагітність, критично важливо перевірити свій вакцинальний статус. Якщо ви не хворіли, відсутні антитіла класу IgG до вірусу краснухи, або не були щеплені — рекомендовано отримати вакцину до настання вагітності. Це можна зробити власним коштом.

✅ Якими є симптоми краснухи?

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом або через брудні руки. Інкубаційний період триває від 15 до 21 дня. Підступність хвороби в тому, що від 25% до 50% людей переносять її безсимптомно, проте через це можуть легко інфікувати інших. Якщо симптоми проявляються, вони зазвичай включають:

�� дрібну рожеву висипку, яка спочатку з'являється на обличчі, а потім швидко поширюється по всьому тілу,

�� збільшення лімфовузлів, а також —лихоманку,

�� кон’юктивіт, нежить та біль у суглобах.

Перевірте, чи отримала ваша дитина обидві дози вакцини КПК. Якщо дитині вже виповнилося 4 роки, саме час провести щеплення другою дозою. Сімейний лікар або педіатр запросять дитину на вакцинацію.

УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА

Під знаком Тризуба обороняли Українську Народну Республіку, він був на нагородах і листівках Української повстанської армії, на лацканах піджаків учасників багатотисячних мітингів проти комуністичного тоталітарного режиму наприкінці 80-х — 19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба. 

19 лютого 1992 року, Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

Варто пам'ятати:

• Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

• У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

• У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.

• Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

• Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

• Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

• Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Детальніше про історію Тризуба у випуску відеопроєкту «ІстФакт»: https://youtu.be/m3n70kgNIgw

Джерело інформації: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/ukrayina-vidznachaye-den-derzhavnogo-gerba 

Незламна молодь — майбутнє Добропільської громади!

Війна змінює реальність, але не зупиняє прагнення до знань, розвитку й перемог. Навіть у складних умовах  Добропільська молодь, яка наполегливо навчається, творить, досліджує та діє.

У 2026 році розпорядженням начальника Добропільської міської військової адміністрації стипендії призначено 21 учню закладів освіти Добропільської громади. Це учні, які попри обстріли, повітряні тривоги та блекаути стали переможцями олімпіад, турнірів, конкурсів і долучалися до волонтерської діяльності.

Наші стипендіати:

Чала Бьянка, Токарева Дар’я, Лашин Іван, Гончарова Анна, Линник Поліна, демонструють високі академічні результати з історії, фізики, хімії, географії та здобули перемоги у численних творчих й інтелектуальних конкурсах.

Некрасова Вероніка, Слушаєнко Катерина, Тарабаров Артем, Ступаченко Евеліна, Свіщова Анастасія, Вентоняка Богдан, Снісаренко Олександра, Єфімцева Марина, Нестеренко Олександр, Якимова Дар'я, Окомашенко Софія, Сергєєва Юлія -  вагоми  досягнення в академічних науках, ставши переможцями міського та обласного етапів всеукраїнських олімпіад і творчих конкурсів.

Земелько Дарина, Зінкевич Анна, Здоровиця Орина, Міросенко Кирило - досягли вагомих результатів у точних науках, ставши переможцями олімпіад з математики, фізики та інформатики, а також успішно брали участь у всеукраїнських турнірах з історії та правознавства, конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт, олімпіадах з української та іноземних мов.

Ця стипендія — знак підтримки й визнання наполегливої праці, таланту та активної позиції учнівської молоді Добропільської громади.

Пишаємось кожним і кожною.

Підтримуємо таланти.

Будуємо майбутнє разом.

03-05 лютого 2026 року Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді МОН України спільно з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Національним університетом «Києво-Могилянська академія», Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова, Інститутом ботаніки ім. М. Г. Холодного, Інститутом гідробіології НАН України, Київським зоологічним парком загальнодержавного значення провели П’ятий Всеукраїнський турнір юних біологів «NEOBIO».

У заході взяли участь близько 222 здобувачів освіти 9-11 класів закладів загальної середньої, вихованців закладів позашкільної освіти з різних областей України та міста Києва. За результатами проведення Всеукраїнського турніру юних біологів «NEOBIO»2026року та на підставі підсумкового протоколу журі до переможців увійшла учениця 10-А класу Добропільського НВК №4 ПІВЕНЬ АНАСТАСІЯ, обрана віцекапітаном. За підсумками фіналу команда, у складі якої виступала Анастасія, виборола ІІІ місце, змагаючись із найсильнішими юними біологами України. Бути серед них — це вже велике визнання рівня знань, відповідальності та лідерських якостей.

Дипломи фіналістів було відзначено учасників ІІ туру П’ятого Всеукраїнського турніру юних біологів «NEOBIO» СВІЩОВУ АНАСТАСІЮ, ученицю 10-А класу,                                            і ТАРАБАРОВА АРТЕМА, учня 10-А класу.

Щиро вітаємо наших учнів та їх наставника - вчителя біології ЧАВАГУ ІРИНУ МИКОЛАЇВНУ з високим результатом та бажаємо нових наукових звершень і перемог!

https://www.facebook.com/share/p/18CaALtuSK/ 

З 1 січня 2026 року в Україні набув чинності оновлений Календар профілактичних щеплень 

      Важлива зміна — передумови до широкого  використання сучасних комбінованих вакцин, як у більшості країн світу. Це означає, що один препарат захищатиме малюка одразу від кількох небезпечних хвороб. Україна вже використовує вакцини, що забезпечують захист від п’яти інфекцій водночас. 

       Чому це краще для родини? 

 Менше стресу для малюка, адже одна ін’єкція замінює кілька окремих уколів. Менше уколів — спокійніша дитина, а отже — і батьки. 

 Економія часу батьків. Графік візитів до лікаря стає зручнішим та компактнішим. Це легше планувати, а також — можна підібрати зручний час, коли буде змога побути з дитиною разом, якщо вона матиме реакцію на вакцину та потребуватиме підтримки і догляду.

 Дитина отримує необхідний імунітет від одразу декількох інфекцій без затримок і зайвих інтервалів між щепленнями.

Як це працює на практиці? Яскравий приклад — вакцинація проти вірусного гепатиту В. 

     За новим Календарем цей компонент входить до складу багатокомпонентної вакцини (разом із захистом від кашлюка, дифтерії, правця та Hib-інфекції). Замість окремих щеплень дитина отримає комплексний захист від низки інфекцій у віці 2, 4, 6 та 18 місяців. Це суттєво зменшує кількість уколів, які доводиться робити маленькому пацієнту. У цей же день та за таким же графіком рекомендується проводити і щеплення інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ) — проти поліомієліту.

Детальніше про всі зміни читайте у розділі «Календар профілактичних щеплень 2026» на сайті МОЗ: https://bit.ly/3AKpbBO 

 Заплануйте візит до свого лікаря, щоб обговорити графік щеплень. Безпека ваших рідних — у ваших руках.

29 січня 1918 року відбувся героїчний «Бій під Крутами», біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочався третій московсько-більшовицький антиукраїнський заколот, який змусив у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, і направити його на придушення диверсії в столиці України.

Бій під Крутами тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської «Червоної гвардії» під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

В бою під Крутами оборонці української державності отримали переконливу воєнну перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Сучасників особливо вразило поховання 27 сильних в повному розквіті сил юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».

Бій став важливою частиною української історичної пам'яті, а через заборону теми в часи московсько-радянської окупації України, і незначну кількість надійної інформації він обріс міфами, чимало з яких популярні й донині.

У Галичині культ героїв Крут поширився серед пластової молоді, яка в 1926 році створила «Курінь Старших Пластунів ім. Бою під Крутами». Згодом, ініціативу вшанування Героїв Крут перейняло львівське студентство. ІІ Студентська конференція, що відбувалася 1931 року ухвалила «вважати роковини бою під Крутами українським всестудентським святом». Наразі в Києві діє Пластовий курінь ч. 75 імені Героїв бою під Крутами.

Уже наступного року заходи на вшанування крутян було проведено в Празі та деяких інших містах Європи. Надалі вони стали невіддільним атрибутом громадського життя закордонних українців, особливо молоді. Львівський журнал «Студентський шлях» виступив ініціатором збору матеріалів про вшанування геройського чину.

Зацікавленість Крутянською подією посилилася під час Другої світової війни, що було пов'язано із боротьбою ОУН та УПА за незалежність України. Керівництво ОУН та командування УПА приклад Героїв Крут використовувало для патріотичного виховання свого активу та вояцтва. У 1944-му одне із з'єднань групи (військової округи) «Тютюнник» отримало назву «Крути». Майже у всіх навчальних і виховних програмах для бійців УПА обов'язковим для вивчення був пункт про героїзм молоді під Крутами. В УПА та її запіллі була встановлена традиція відзначення пам'яті Героїв Крут як національного свята. В одному із директивних документів командування УПА наголошувалося, що «в дні 29 січня відсвяткувати величаво Свято Крут». Виконавцям доручалося «виробити у вояків святочний настрій, щоб вони глибоко застановилися над значенням цих річниць та назавжди закріпили твердо у своїх серцях».

В Україні відзначення бою під Крутами розпочалися лише напередодні відновлення її незалежності. 29 січня 1991 з ініціативи Народного руху України, за участі В'ячеслава Чорновола, Студентської спілки, інших національно-демократичних організацій в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг.

На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут почали в Україні лише 2004-го. За рік перед цим, у січні 2003-го підписано президентське розпорядження «Про вшанування пам'яті героїв Крут». У багатьох містах України почали встановлювати пам'ятні знаки, в школах проводити вечори, присвячені цим подіям.

2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник. У 2008 році меморіал доповнили сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону, які встановлено на рейках по 4 з двох сторін.

З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні.

На початку 2012 року на місці дерев'яного хреста на Аскольдовій могилі було встановлено справжній пам'ятник крутянцям: виготовлений із дорогого каменя «козацький хрест», у центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата зі святого Євангелія — «Найбільша любов — життя покласти за друзів».

Герої Крут стали прикладом для наслідування для учасників російсько-української війни з 2014 на Сході України.

У Харкові 29 січня 2016 на будинку по вулиці Феєрбаха 1а, з'явився стінопис присвячений героям бою під Крутами. Стінопис створений за ініціативи ветеранів російсько-української війни на Сході України і місцевих національно-патріотичних сил.

Особливі заходи відбулися 28 січня 2018, до 100-річчя героїчного бою під Крутами. Напередодні, вперше в історії України до Києва приїхали вихованці 24 ліцеїв з підвищеною військово-фізичною підготовкою з усієї країни. Вранці спеціальним «Потягом єднання» їх відвезли з Києва на станцію Крути, як сто років до того їхніх однолітків. На території Меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут» вони долучилися до церемонії з відзначення 100-річчя героїчного бою під Крутами, за участі членів Уряду України. Під час заходу кожен ліцей отримав від військових Державний Прапор з пам’ятними стрічками про легендарний бій. Ці прапори будуть для ліцеїстів символом героїзму, високого патріотизму та любові до України.

29 січня 2018 року на Львівській площі, навпроти Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, відкрито пам'ятник Героям Крут у вигляді кам'яного хреста з викарбуваною датою бою.

У Києві 18 грудня 2018 року на будинку по вулиці Великій Васильківській 111/113 з'явився стінопис, який присвячений героям бою під Крутами роботи художника Андрія Пальваля.

У Тернопільській області на фасаді школи відкрили пам’ятну дошку Герою Крут Левку Лукасевичу

Назву «Героїв Крут» носять алеї, бульвари, вулиці і провулки у десятках українських міст, зокрема у Києві, Одесі, Дніпрі.

Ім'я «Героїв Крут» мають військові навчальні заклади:

Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут;

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (з 29 січня 2018).

У 1931 році львівський художник Олександр Климко намалював картину «Бій під Крутами», яка експонувалася в Українському військовому музеї у Львові, та була знищена московсько-радянськими загарбниками після окупації Західноукраїнських земель.

Колишній вояк Дієвої Армії УНР, художник-баталіст Леонід Перфецький, написав картину «Крути-станція», на якій зобразив бій під Крутами.

У 1961 році Микола Бідняк намалював картину «Битва під Крутами».

Бою під Крутами присвятили свої праці художник Сергій Мако — картина «Один з-під Крут», Микола Битинський — ілюстрацію присвячену пам'яті героїв Крут у часописі «Гуртуймося», № 1 (13), січень-березень 1935 року, Іван Крислач гравюру «Крути» у 2004 році.

У 2006 році картину «Крути» (яка використана на постері) створив художник Андрій Серебряков.

Також до теми бою під Крутами зверталися ілюстратори Олександр Ком'яхов, Святослав Пащук та Юрко Журавель.

29 січня 2022 року у Києві, маршем декількох сотень людей від станції метро Арсенальна до Аскольдової могили було вшановано 104-ті роковини бою під Крутами.

В лютому-березні 2022 року під час російського широкомасштабного вторгнення в Україну, поблизу станції Крути ЗСУ знищили декілька сотень московських окупантів.

Національно-патріотичне виховання

Ціннісне формування української національної громадянської ідентичності

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1DRx6erAeZ/ 

Корисні посилання: 

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/29/1918-biy-pid-krutamy 

27 січня в багатьох країнах світу відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Генеральна асамблея ООН 1 листопада 2005 року ухвалила Резолюцію №60/7, де зазначено, що «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…».

Україна на державному рівні вперше долучилася до вшанування пам’яті у Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту у 2012 році, відповідно до постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 р. № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру». Однак громадські ініціативи вшанування пам’яті жертв Голокосту 27 січня розпочалися відразу по ухваленню резолюції Генасамблеєю ООН.

Дату приурочено до звільнення 1945 року військами 1-го Українського фронту в’язнів нацистського концтабору Аушвіц, який став у сучасному світі символом нацистських злочинів. Аушвіц – єдиний колишній концтабір, а сьогодні – музей, який внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку його відвідують мільйони туристів.

Нацистська расова політика базувалася на злочинних дискримінаційних заходах, що із часом переросли у масові страти. Першими жертвами цієї політики стало єврейське населення. Людей знищували лише за етнічну належність. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнав змін у процесі краху нацистського «бліцкригу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі ‑ в район Кракова, на Мадагаскар або за Урал) з розгортанням Другої світової війни виявилися примарними. Відтак нацисти вдалися до терору.

Методи Голокосту на окупованих нацистами територіях СРСР відрізнялися від тих, що застосовували в європейських країнах під час Другої світової війни. Там євреїв заганяли в гетто, із часом могли відправити до місць масового знищення у газових камерах. А на українських землях, які стали складовою СРСР до 1939 року, більшість єврейського населення загинула від куль у протитанкових ровах. Частину ровів викопали ще за радянської влади, інші копали за окупації військовополонені, місцеве населення або самі жертви.

Одна з акцій «остаточного вирішення» відбулася наприкінці серпня 1941 р. Ідеться про масовий розстріл євреїв у Кам’янець-Подільському, де їх на початок війни мешкало близько 10 тисяч. У першій декаді серпня 1941-го угорська влада депортувала майже 18 тис. євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх йти маршем від Коломиї до Кам’янця-Подільського, де разом із місцевими євреями розстріляли протягом 26–29 серпня (разом 23,6 тис. осіб). Євреїв, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944-го вивезли до концтабору Аушвіц. Там переважна більшість з них загинула в газових камерах відразу після прибуття.

Аушвіц – найбільший концентраційний табір нацистської Німеччини. Він існував на території Польщі (в м. Освенцим) упродовж 1940–1945 років. До 1942 року це був один з багатьох концтаборів Третього Рейху; від 1942 року – головний осередок масового винищення євреїв. Аушвіц став для світу символом террору, Голокосту й геноциду.

Вчені вважають, що за весь час у концтаборі було ув’язнено близько 1,3 млн осіб, з яких 1,1 млн знищили. Крім євреїв і поляків – двох найбільш постраждалих етнічних груп – в Аушвіці утримували радянських військовополонених і представників інших національностей. Серед них були й українці та вихідці з українських земель, за припущенням дослідників – близько 100 тис. осіб.

Страхітлива політика терору проти євреїв на території окупованої України знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту на українських територіях стало близько 1,5 млн осіб.

Джерело інформації% https://www.facebook.com/share/p/1JPYzkUzKV/