Небезпека збудників ентеровірусної інфекції полягає в тому, що вони можуть викликати різні клінічні прояви захворювання, від легкого нездужання (грипоподібні симптоми) до важкого ураження (менінгіт або міокардит). У загальному існує понад 70 типів ентеровірусів, найбільш відомими є ЕСНО, Коксакі А і В, 68, 69, 70, 71 типи.

Де можуть міститись ентеровіруси

Ентеровіруси здатні зберігати свою життєздатність у воді та вологому ґрунті до декількох місяців, у стічних водах – більше півроку, на продуктах харчування (молоко, фрукти, овочі) та предметах побуту – тривалий період часу. У холодильнику віруси залишаються живими декілька тижнів, у замороженому вигляді – місяцями. Проте вони чутливі до звичайних дезінфекційних засобів та гинуть протягом 20 хв. при кип’ятінні. Пік захворюваності припадає на червень-жовтень.

Симптоми:

• висока температура;

• нежить або закладеність носа;

• біль у горлі;

• висип.

Найчастіше тяжкі симптоми зустрічаються у немовлят, дітей з ослабленою імунною системою та астмою. Більшість людей із симптомами ентеровірусу зазвичай одужують через 7-10 днів. Проте для людей з підвищеним ризиком для повного відновлення може знадобитися більше часу.

Коли слід звертатися до лікаря:

• якщо у вашого немовляти (до 3 міс.) t 38°C або вище;

• якщо у вашої дитини t вище 39,4°C або зберігається більше ніж 2 дні;

• якщо ви помітили такі симптоми: слабкість у руках/ногах, проблеми з ковтанням, болючі пухирі в роті, свистяче дихання або задишка, біль у грудях, сильний головний біль, чутливість до світла, скутість м'язів шиї тощо.

На жаль, вакцини від ентеровірусів - немає, адже їх існує дуже багато. В Україні проводиться лише вакцинація від поліомієліту.

Аби вберегти себе та свою дитину від захворювання слід виконувати прості правила:

Дотримуйтесь правил обробки, зберігання, приготування та вживання харчових продуктів (у т.ч. фруктів та овочів).

Не купуйте продукти харчування на стихійних ринках.

Дотримуйтесь правил особистої гігієни та змалку привчайте до цього дітей.

Під час купання або пірнання не ковтайте воду. Намагайтесь по можливості не купатись у водоймах, озерах.

Кип’ятіть воду або вживайте напої у фабричній упаковці.

Проводьте вологе прибирання приміщень та провітрювання.

Дотримання цих нескладних правил у побуті надійно захистить вас від ентеровірусних інфекцій.

Якщо ж захворювання вам не вдалося уникнути - не займайтеся самолікуванням та зверніться до сімейного лікаря.

Загартування повітрям

• повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);

• повітряно-сонячні ванни (на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щобзабезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щобдіти не перегрівалися)

Загартування водою

• обтирання(починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати допояса, потім ноги. Температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС.

• обливання(Загартуванню сприяє обливання стоп. Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);

• купання( у гумових басейнах, встановлених на майданчиках)

Загартування сонцем

• Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітямвід 1 до 3 років.

• Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).

• Загорати часто, але нетривало.

• Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин; на півдні – 8-11 і 17-19 годин.

• Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора,коли сонце хилиться до заходу.

• Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.

• Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 ْС.

• Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури.

Улітку дітям хочеться більше часу проводити на свіжому повітрі. Там можна вдосталь побігати, покопирсатися в піску та пограти з однолітками. Щоб у дітей залишалися лише позитивні враження від таких прогулянок, вихователям слід залишатися уважними та дотримуватися правил

Звертайте увагу на погоду

Якщо на вулиці температура повітря вище 30 °С та немає вітру, то час прогулянки потрібно скоротити або зовсім від неї відмовитися. Під час спеки діти можуть отримати тепловий удар, навіть якщо будуть перебувати під розсіяним сонячним промінням. Залишайтесь у приміщенні також під час сильного дощу або вітру зі швидкістю понад 15 м/с.

Будьте пильні

Влітку діти більше травмуються, ніж узимку, через підвищену рухову активність. До того ж небезпеку для здоров’я становлять комахи та рослини, що можуть викликати отруєння чи алергію. Тому перед прогулянкою перевіряйте ігровий майданчик на наявність потенційної небезпеки для здоров’я дітей. А під час прогулянки регулюйте рухову активність дошкільників і страхуйте їх за необхідності.

Стежте за одягом та взуттям дітей

На прогулянку діти обов’язково мають надягати панаму або інший головний убір, що захищає від сонця. Спонукайте батьків обирати для дітей одяг світлих тонів і з натуральних матеріалів, щоб вони не перегрівалися. Попереджайте батьків про необхідність змінного одягу та взуття. Вчасно перевдягайте дітей за потреби. Стежте, щоб під час фізкультурних розваг діти мали зручне спортивне взуття.

Не залишайте іграшки на вулиці

Після кожної прогулянки прибирайте виносне обладнання у спеціальне місце, куди не потрапляють пил і волога. Промивайте іграшки від піску та бруду та просушуйте їх після кожної прогулянки. У разі виявлення інфекційних захворювань у дітей обробіть іграшки дезінфікованими засобами. В умовах карантину дезінфікуйте іграшки щоденно.

Дотримуйтеся питного режиму

Потурбуйтеся про запас питної води. За прогулянку дитина має споживати не менше 70% від добової норми. Пам’ятайте, що у спекотну погоду потреба у воді зростає. Спонукайте дітей вчасно пити. Оновлюйте запас питної води кожні три
години.

Дбайте про гігієну

Стежте за тим, щоб після прогулянки діти мили руки. Дотримання елементарних гігієнічних правил убереже їх від кишкових та інших інфекцій. В умовах коронавірусного карантину спонукайте дітей додатково обробляти руки антисептиком.

Влітку квітне чимало рослин, серед яких є й отруйні. Вони здатні викликати алергії, харчові розлади. Які з них є небезпечними для людей (тобто їх не можна чіпати руками, зривати або нюхати)

АМБРОЗІЯ ПОЛИНОЛИСТА

Рослину можна знайти будь-де у місті: чи то на клумбах, чи то у парках – тобто зазвичай там, де порушений природний рослинний покрив. Квітне рослина з липня й до настання перших морозів. Саме у цей період вона здатна викликати у людей алергію. Симптоми проявляються вже за 24-48 годин, а саме: головний біль, кашель, першіння в горлі, чхання, нежить, проблеми зі сном, складнощі із диханням та інші прояви.

Проблема, яку спричиняє амброзія, з кожним роком лише посилюється, оскільки з підвищенням температури повітря, період її цвітіння збільшується. Розповсюджується амброзія через насіння, а оскільки одна рослина може мати їх до 50-60 тисяч, а іноді й сто тисяч, поширення її достатньо швидке.

ЦИКУТА ОТРУЙНА

Її часто плутають з борщівником, адже вони належать до однієї родини. Рослина достатньо отруйна навіть після висушування (саме тому дуже небезпечна для тварин у складі сіна). Оскільки рослина має запах моркви та солодка на смак, вона вабить дітей, які ласують її кореневищем. Перші симптоми отруєння, а саме пронос та блювота, проявляються вже через кілька хвилин.

Надалі можуть з’явитись й інші ознаки отруєння: біль у животі, підвищене слиновиділення, припадки й параліч, що можуть призвести до смерті. Першу допомогу – негайне промивання шлунку – слід надати якнайшвидше, поки цикутоксин не всмоктався у кров, та викликати “швидку”.

Побачити рослину можна у місцевості біля води, оскільки вона приживається у вологому ґрунті.

ВОВЧІ ЯГОДИ ПАХУЧІ (БОРОВИК)

Плоди рослини нагадують барбарис, квітки мають рожевий відтінок і дуже запашні. Зазвичай можна зустріти рослину у на узліссях соснових лісів. Рослину іноді використовують у декоративних цілях, хоча вона дуже отруйна та крім цього, охороняється Червоною книгою.

При жуванні кори, при контакті шкіри з вологою корою або при потраплянні на неї соку рослини спостерігається місцеве запалення шкіри (дерматити). Вдихання пилу із кори викликає подразнення слизових оболонок глотки й дихальних шляхів, потрапляння в очі подразнює кон’юнктиву.

Всього кілька ягід здатні викликати сильне отруєння, яке супроводжується підвищеним слиновиділенням, проблемами з ковтанням, болем у кишківнику. Також може викликати діарею, подразнення кон’юнктиви ока, судоми, слабкість, непритомність.

БЛЕКОТА ЧОРНА

Вислів «Ти що, блекоти об’ївся?» вигаданий не випадково, оскільки рослина містить у собі отруту.

Отруйна повністю вся рослина – від стебла до насіння. Перші симптоми отруєння з’являться вже за 10-20 хвилин – пересихання в роті, що супроводжується хрипотою, почервоніння на шкірі, збільшення зіниць, збудження, марення та галюцинації, а у складних випадках людина може втратити свідомість або й впасти у кому. Тому при перших симптомах слід негайно викликати “швидку”.

Зустріти цю рослину можна при дорозі, у дворах будинків чи на полях, квітне у період з травня по жовтень. Відрізнити блекоту можна за липким листям, квіти рослини мають сіруватий або жовтуватий колір та мають ворсинки.

ДУРМАН ЗВИЧАЙНИЙ

Отруйну рослину легко виявити серед інших. Вона має білі квіти, які нагадують труби, та великі листки. Її плід покритий колючками.

Найбільш отруйні насіння дурману, при потраплянні його у шлунок у людини прискорюється серцебиття, з’являється головний біль та блювота, розширюються зіниці та підвищується внутрішньоочний тиск. Можуть з’явитись психічні розлади.

При отруєнні дурманом потрібна негайна лікарська допомога та промивання шлунку.

БОРЩОВИК 

Рослина має високе стебло і велике листя. Може виростати до трьох метрів. Квіти білого або рожевого кольору, суцвіття у формі парасольки. Росте біля доріг, розташованих біля лісу. Також – на галявинах і пустирях.

При контакті зі шкірою підвищує її чутливість до ультрафіолету, може викликати опік 1-3 ступеня. Наслідки відчутні не одразу – опіки проявляються через кілька годин після контакту. Якщо вже так вийшло, що сік потрапив на шкіру, ретельно промийте її водою з милом і не з’являйтеся на сонці протягом двох днів.

БОЛИГОЛОВ ПЛЯМИСТИЙ 

Листя молодої рослини схоже на моркву, петрушку або кріп, тому його можна не розпізнати. Суцвіття формою схоже на парасольку і складається з безлічі дрібних квіток. Росте на пустирях, біля доріг, на городах, лісових галявинах, луках. Можна його зустріти і на звалищах, і біля залізниць.

Рослина може викликати головний біль і запаморочення. Також ознаками отруєння є підвищення тиску, прискорене серцебиття, нудота. Зіниці розширюються, шкіра блідне, ковтати стає складно, з’являються судоми і навіть висхідний параліч. Є ризик померти від задухи. А в результаті контакту зі шкірою з’являється дерматит.

Збираючись на прогулянку в ліс або поле, де можуть рости отруйні рослини не чіпати, не нюхати та ні в якому разі не куштувати невідомих ягід та рослин.

Весняне тепло ще дуже нестабільне, в Україні почастішали випадки укусів кліщів. Сезон їхньої активності триватиме майже до кінця осені, та пік припаде на травень-червень, а також вересень-жовтень. Кліщів можна зустріти не лише на природі, їх багато й на міських газонах. Вони не стрибають на людину з дерева, не женуться за нею – проте можуть залізти на тіло, коли людина відпочиватиме. 

Небезпека кліщів у тому, що вони можуть переносити збудників небезпечних захворювань, а під час укусу – передавати їх своїй «жертві». Йдеться про понад 150 хвороб. Найвідоміші:

• кліщовий енцефаліт (зустрічається в Україні рідко),

• бореліоз (хвороба Лайма). 

Що довше кліщ перебуває на тілі, то вищий ризик захворіти. 

Як знизити ризик укусу кліща? 

Часто кліщі залишаються не поміченими, адже під час укусу виділяють анестетик. Тож важливо зробити все, аби не дати їм себе вкусити. Для цього варто дотримуватися простих правил:

1. Утримайтеся від прогулянок лісом. Пам’ятайте передусім про мінну небезпеку. 

2. Якщо плануєте променад у місці, де росте трава, подбайте про безпечний одяг: світлий із довгими рукавами та штанинами. Бажано також знехтувати стилем і заправити штани у шкарпетки. 

3. На прогулянці тримайтеся ближче до центру стежки та не заходьте у траву обабіч.

4. Оберіть і застосовуйте репеленти – засоби, що відлякують комах. Обов’язково дотримуйтеся інструкції з використання та періодично поновлюйте захист.

Репеленти, ефективні проти кліщів, мають містити хоча б одну з цих речовин:

• DEET (ДЕТА),

• пікарідін (KBR 3023),

• IR3535,

• OLE (ефірна олія лимонного евкаліпта),

• PMD (параментан-діол),

• 2-undecanone,

• перметрін.

5. Кожні дві години оглядайте себе та своїх близьких.

6. Більш ретельний огляд під хорошим освітленням слід провести й після повернення додому. Як це зробити? 

• Почніть огляд знизу, від ступень, і поступово підіймайтеся вгору:

• лінія шкарпеток,

• підколінна впадина,

• нижня лінія спідньої білизни (пах), верхня лінія,

• живіт,

• нижня лінія бюстгальтера, верхня лінія бюстгальтера,

• комір сорочки,

• лінія волосяного покриву на голові, вуха,

• волосся та шкіра голови.

7. Приміть душ.  

8. Одяг, який ви носили на прогулянці, ретельно почистьте та виперіть. Те саме зробіть із речами, якими ви користувалися, наприклад, ковдрами. Просте витрушування не допоможе позбутися кліща.

Що робити, якщо кліщ уже присмоктався?

1. Передусім, НЕ заливайте кліща спиртом, олією та іншими речовинами. Його потрібно якомога швидше витягнути. 

2. Для цього ви можете звернутися у травмпункт. Проте, якщо поблизу немає лікаря, – зробіть це самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пінцет, що продається в аптеках чи відділах зоотоварів. 

3. Після видалення кліща місце укусу потрібно обробити антисептиком, а руки – вимити з милом.

4. Якщо кліщ пробув на тілі понад 36 годин – зверніться до медиків, щоби здійснити постконтактну профілактику хвороби Лайма. Для цього знадобиться антибіотик, який призначає лише лікар.

5. Здавати кліщів на аналіз не потрібно!

6. Спостерігайте за своїм станом ще кілька тижнів після укусу: якщо у вас підвищиться температура чи з’являться почервоніння на шкірі – негайно зверніться до лікаря.

Час від часу з новин чи розмов ми можемо чути це загрозливе слово – кашлюк. Давайте сьогодні розберемось, що ж це таке

Що таке кашлюк

Кашлюк (коклюш, 100-денний кашель) – гостре інфекційне захворювання, викликане бактерією, що має назву Bordetella Pertussis. Захворювання більш характерне для дітей та підлітків, але хворіти можуть також і дорослі.

1. pertussis - це патоген, який впливає виключно на людей і передається через повітряно-краплинний шлях. Його антигени можуть призводити до місцевих уражень клітин та викликати системні симптоми. Підтвердження діагнозу кашлюку за допомогою культуральних методів складно через складність вирощування B. pertussis. Хоча основна причина кашлюку - Bordetella pertussis, інші види, такі як Bordetella parapertussis та Bordetella bronchiseptica, також можуть бути винятками. Незважаючи на те, що вакцинація у дитинстві різко знизила кількість випадків кашлюку, за останні 20 років кількість захворювань зросла, особливо серед раніше імунізованих підлітків та дорослих.

Симптоми захворювання з'являються протягом періоду від трьох днів до двох тижнів, зазвичай в середньому через один тиждень.

Характеризується захворювання трьома стадіями, що послідовно змінюються:

1. Стадія розвитку патології.

2. Стадія спазматичного й судомного кашлю.

3. Стадія одужання.

Час розвитку захворювання відрізняється від кількох днів до двох тижнів, зазвичай у дорослих цей процес відбувається повільніше, ніж у дітей.

Основні симптоми коклюшу

Спочатку симптоми кашлюку включають: 

• підвищення температури тіла, 

• відчуття слабкості, 

• чхання і періодичний сухий кашель. 

Додаткові прояви кашлюку включають високий ступінь втоми, почервоніння очей та сльозотечу, а також головний біль. Через один-два тижні після перших симптомів кашлюку розвиваються тяжкі напади кашлю: короткі кашльові приступи, які з'являються один за одним без перерви, за якими настає глибокий вдих зі свистячим звуком (реприз). Протягом дня може відбутися до 40 нападів. Кашель при кашлюку може тривати від 1 до 10 тижнів.

Для кашлюка характерна певна стадійність симптомів. 

Катаральна стадія – нежить, чхання, підвищення температури до субфебрильних цифр (37-38 градусів), загальне нездужання, осиплість голосу,сльозотеча та покашлювання.

Пароксизмальна стадія – настає через 10-14 днів від початку захворювання. Тут основним симптомом буде кашель приступоподібного, спазматичного характеру з 5 і більше відкашлювань поспіль, дуже характерним при цьому буде форсований стридорозний (шумний) вдих зі свистом – реприза. В маленьких дітей під час кашлю з рота витягується язик. З ніздрів можуть бути бульбашки в’язкого слизу. Відмічається блювання слизом під час або після нападу кашлю. На обличчі з’являється припухлість, деколи геморагії, почервоніння. Чим важчий перебіг захворювання, тим сильніші і триваліші напади кашлю. В немовлят можуть бути епізоди апное (відсутність дихання), неможливість годування. В середньому ця стадія триває від 2 до 8 тижнів.

Відновлювальна стадія - інтенсивність симптомів зменшується на третій стадії захворювання. Поступово кількість нападів кашлю зменшується, зникають ознаки дихальної недостатності. Хоча ця стадія може тривати досить довго, від декількох тижнів, до трьох і більше місяців.

Наслідки кашлюку залежать від тяжкості захворювання, своєчасності та якості лікування.

До поширених ускладнень кашлюку належать

• Запалення легень

• Запалення слизової бронхів

• Емфізема легень

• Бронхоектатична хвороба

• Гнійний отит

• Епілептичні напади

• Запалення плеври

• Енцефалопатії

• Зменшення життєвої ємності легень

• Крововилив у мозок

• Набряк мозку

• Розрив м'язів живота

• Пошкодження барабанної перетинки

• Грижа

• Потрапляння повітря в грудну порожнину через пошкодження легень під час нападу кашлю

• Випадіння прямої кишки тощо.

У дітей псевдококлюш є поширеним ускладненням кашлюку.

Шляхи зараження

Коклюш походить від зараженої людини, яка є джерелом інфекції, становлячи загрозу для оточуючих вже з перших днів активного перебігу хвороби. Найбільша ймовірність передачі інфекції відбувається з появою перших симптомів.

Протягом першого тижня кашлю та запалення верхніх дихальних шляхів всі пацієнти виділяють патоген у навколишнє середовище, проте цей процес зазвичай сповільнюється протягом 2-3 тижнів.

Особливо велика загроза походить від інфікованих осіб , у кого захворювання має прихований або легший перебіг (особливо для дітей), які все ще можуть передавати інфекцію оточуючим.

Бактерія Bordetella pertussis передається повітряно-краплинним шляхом. Активне розповсюдження мікроорганізму сприяється запаленням слизової оболонки дихальних шляхів, сильним кашлем та великою кількістю виділеного мокротиння. Інфекція передається лише при безпосередньому контакті на відстані не більше 2 метрів.

Людина має високу природну схильність до коклюшу, і найчастіше хворіють діти, включаючи немовлят.

Діагностика кашлюку

Діагностика кашлюку здійснюється шляхом аналізу анамнезу, огляду хворого та лабораторних методів дослідження.

Лабораторне обстеження включає такі етапи:

• Загальний аналіз крові;

• Біохімічний аналіз крові;

• Бактеріологічне дослідження;

• Пряма реакція імунофлюоресценції;

• ПЛР-діагностика;

• Серологічні дослідження, такі як реакція аглютинації, реакція зв'язування комплементу, реакція непрямої гемаглютинації.

Біологічними матеріалами для дослідження є кров, мокротиння та слиз із слизової носоглотки.

За необхідності лікар може зазначити рентгенографію легень та комп'ютерну томографію.

Диференційну діагностику коклюшу проводять з запальними захворюваннями дихальної системи, наявністю сторонніх тіл у верхніх дихальних шляхах тощо.

Як лікувати кашлюк у дітей

Кашлюк в дітей до 1 року – надзвичайно небезпечне захворювання, в більшості випадків, особливо невакцинованих дітей, лікування стаціонарне, деколи у відділення інтенсивної терапії.

Покази до госпіталізації: респіраторний дистрес, що проявляється пришвидшеним диханням, залученням допоміжних м’язів, пневмонія, неможливість годувати, ціаноз або апное з кашлем і без нього, судоми, вік до 4 місяців.

Антибіотикотерапія показана в перші 3-4 тижні захворювання, застосовують ліки групи макролідів.

Підтримуюча і симптоматична терапія полягає в зменшенні або виключенні тригерів кашлю (дим, пил, перепади температури, різкі звуки, яскраве освітлення, плач дитини), достатнє відпоювання і часте годування. За необхідності педіатр може призначити протикашльові препарати.

Що таке ротавірус?

Ротавірус – це інфекційне захворювання, що вражає слизові оболонки ротоглотки і тонкого кишківника (ротавірусний гастроентерит, “кишковий грип”), збудником якого є РНК-вірус сімейства Reoviridae.

Ротавірусний гастроентерит зазвичай виникає у дітей у віці від шести місяців до двох років, рідше може бути у дітей старшого віку і дорослих. Це захворювання є найчастішою причиною тяжкої діареї, нерідко смертельної, у немовлят і маленьких дітей. 

Джерелом ротавірусів є людина. Інфікування відбувається фекально-оральним шляхом як безпосередньо, так і під час контакту з поверхнями і предметами, що могли бути забруднені.

Також причини виникнення включають: купання в водоймах, забруднених скиданням не знешкоджених стічних вод; потрапляння збудника в систему центрального водопроводу, використання такої води для приготування їжі, миття посуду і т.д

Хворобу реєструють протягом усього року. Проте особливістю її як вірусного гастроентериту є підйом в осінній період з подальшим наростанням у зимово-весняний.

Симптоми ротавірусної інфекції

• Загальна слабкість та підвищення температури тіла;

• нудота та блювання;

• діарея (у важких випадках до 10-15 разів на добу), кал рясний, водянистий, пінистий, смердючий, жовтого, жовто-зеленого кольору; в середньому тривалість діареї може бути від 3 до 8 днів;

• переймоподібні або постійні болі в животі;

• тяжкість в епігастральній ділянці;

• "бурчання" в животі;

• може з'являтись головний біль, нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні.

У новонароджених швидко настає зневоднення організму внаслідок значних втрат рідини. Ознаками зневодненняє млявість, апатія, “плач без сліз”, блідість шкірних покривів, сухість у роті, синюшність навколо рота, тахікардія, відсутність сечовипускання більше 3 годин, при спробі дитини випити рідину швидко з'являються позиви до блювоти. 

При появі даних симптомів необхідно терміново звернутись до лікаря, тому що значні втрати рідини є смертельно небезпечними, особливо для новонароджених та грудних дітей.

Лікування ротавірусу у дітей

Не існує специфічної противірусної терапії. Протокол лікування включає симптоматичну і підтримуючу терапію. Своєчасна й адекватна регідратаційна терапія є першочерговою і найбільш важливою ланкою у лікуванні. Раннє застосування розчинів електролітів є головною умовою швидкого й успішного лікування. Регідратаційна терапія проводиться з урахуванням тяжкості зневоднення організму дитини. При ознаках зневоднення середнього та важкого ступеня діти потребують лікування в/в інфузіями в умовах стаціонару.

Якщо дитина знаходиться тільки на грудному вигодовуванні, годування не припиняється, збільшується тривалість годування та кількість годувань та в доповнення до грудного молока дається розчин для оральної регідратації. 

Дитині на штучному вигодовуванні дається розчин для оральної регідратації та низьколактозні чи безлактозні суміші.

Також використовують протидіарейні та протиблювотні препарати. Але їх застосовувати самостійно не рекомендовано, оскільки є певні вікові обмеження та покази щодо їх призначень.

Вакцинація від ротавірусу надійно захистить дитину від ротавірусної інфекції. Антиротавірусна вакцина містить живий ослаблений ротавірус, який не може викликати захворювання у дитини, але викликає в організмі вироблення антитіл проти ротавірусної інфекції та забезпечує надійний захист.

Вакцина складається із двох доз. Перша доза вводиться віком від 1,5 до 3 місяців, друга – від 3 до 4 місяців.Вироблений внаслідок вакцинації імунітет до ротавірусу зберігається протягом 3-4 років.

Ротавірусна інфекція у дорослих

Симптоми ротавірусної інфекції в дорослому віці:

• блювота;

• різка слабкість;

• висока температура;

• дратівливість;

• зневоднення;

• біль у животі.

У здорових дорослих ротавірусна інфекція може викликати лише легкі прояви захворювання або проходити майже безсимптомно.

Гострі кишкові інфекції спостерігались у людей з давніх часів.

Щорічно в Україні реєструється біля 54000 діарейних захворювань, біля 30 смертей, більшість з яких етіологічно залишається не розшифрованими через труднощі з оснащенням лабораторій. Найчастішими збудниками гострих кишкових інфекцій у дітей є віруси.

Гострі кишкові інфекції – це група інфекційних захворювань, які характеризуються фекально-оральним шляхом передачі та переважним ураженням шлунково-кишкового тракту.

Провідними симптомами гострих кишкових інфекцій є діарея (рідкий або водянистий стул як найменше 3 рази за 24-годинний період) та блювота. Кишкові інфекції ведуть до зневоднення та електролітних порушень, які можуть загрожувати життю дитини.

Серед інфекційних захворювань у дітей гострі кишкові інфекції займають одне із перших місць.

Дані епідеміологічного нагляду вказують на те, що 35-40%, а в окремі місяці до 70% всіх випадків важких діарей у дітей до 5 років в Україні викликані ротавірусною інфекцією.

Джерелом хвороби є хворі або носії. При кишкових інфекціях збудник виділяється у зовнішнє середовище з фекаліями інфікованих осіб. Передача відбувається фекально-оральним шляхом як під час прямого контакту, та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (підлоги, меблі, одяг, іграшки, тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно-крапельний шлях цілком не виключаються.

У розповсюдженні кишкових інфекцій велику ролі відіграють мухи. Вони сідають на фекалії хворого, потім перелітають на їжу, посуд та заражають їх.

Гострі кишкові інфекції викликані бактеріями (шигели, сальмонели, кишечна паличка), вібріонами (холерний вібріон) поширюються переважно під час літніх місяців, а рота вірусна інфекція під час холодних місяців. В Україні пік захворюваності перепадає на зимовий період з грудня по травень. Причина такої сезонної моделі – невідома.

Найбільш вразливими до інфікування гострими кишковими інфекціями є діти. Бо у них ще немає гігієнічних навиків, вони легко забруднюють руки, любий предмет тягнуть до рота.

Руки як у хворої, так і здорової людини відіграють важливу роль у передачі кишкових інфекцій. Вот чому ці інфекції називають хворобами «брудних рук».

Гострі кишкові інфекції починаються гостро, через 1-5 днів від моменту інфікування. Хвороба починається підвищенням температури тіла до 38-40 С, симптомами інфекційного токсикозу, можливо порушення свідомості, судоми, блювота та рідкий стілець. В випорожненнях можуть бути домішки слизу, крові, різного гною.

У дітей можуть бути переймоподібні болі в животі, на які маленькі діти реагують плачем.

Лікування хворих кишковими інфекціями повинно проводитись по вказівці лікаря.
При появі перших признаків діарейного захворювання у дитини слід негайно звернутися до лікаря.

До приходу лікаря батькам дитини у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) слід поїти розчинами які містять сіль – Регідрон, Хумана-електроліт (розвести кип’яченою водою згідно інструкції). Після кожного рідкого випорожнення необхідно випити дітям від 2-х до 10 років 100-200 мл рідини. Розчин застосовується в режимі випоювання малими порціями для запобігання блювоті: дітям від 2-х до 10 років й більш старшого віку часто пити безпосередньо з чашки. Порошки для приготування розчинів для пероральної регідратації мають бути в домашній аптеці.

Також потрібно контролювати температуру тіла дитини.

Продовжувати вигодовування дитини: якщо дитині не менше 6 місяців або якщо вона вже приймає м’яку їжу – слід давати каші, овочі та іншу їжу на додаток до молока; старшим дітям доцільним є обмеження продуктів які спричиняють надмірне осмотичне навантаження на кишечник (морозиво, цукерки, тістечка, концентровані м’ясні бульйони). Рекомендовано продукти які містять ніжну клітковину, яка здатна обволочувати слизову, захищаючі її (печені яблука, банани). Їжа повинна бути добре кулінарно обробленою, розім’ятою або перетертою для полегшення травлення.

Батькам дитини, у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) не слід самовільно призначати антибіотики, використовувати протиблювотні та протидіарейні засоби.

В профілактиці діарей у дітей важливим є користування безпечною водою, дотримання санітарних норм при приготуванні та прийомі їжі, миття рук після відвідування туалету. Продукти харчування слід купувати в магазинах, а не у випадкових продавців та на «стихійних» ринках.

Пам’ятка для батьків

З метою попередження розповсюдження серед населення кишкових захворювань, виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь рекомендуємо:

• Не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних oci6.

• Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття i приготування їжі використовувати воду питну бутильовану або з централізованих джерел водопостачання.

• Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченим терміном зберігання.

• Не вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності.

• При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду i рук вода має бути профільтрована i проварена, для пиття та приготування їжі мати з собою запас води питної.

• При купівлі харчових продуктів та напоїв обов’язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів харчування. Зберігати продукти харчування тільки у cпocіб зазначений на упаковці та у встановлений термін. При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

• При здійсненні подорожі не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).

• При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою. При споживанні дітьми – обдати окропом.

• Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов’язково мити руки з милом.

• Обов’язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Для дітей молодшої вікової групи — батькам необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб дитина не споживала незнайомі ягоди та інші продукти невизначеного походження.
  У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу. При тяжкому стані хворого негайно викликати швидку допомогу.

Узимку через довготривалу низьку температуру, ожеледицю й короткий світловий день може бути складно підтримувати фізичну активність.

Проте залишатися активним – один із найкращих способів підтримати своє фізичне та психічне здоров’я. Фізична активність покращує самопочуття, зміцнює сон, знижує рівень стресу та тривожності, а також – зменшує артеріальний тиск, ризик розвитку діабету 2 типу та деяких видів раку, зміцнює кістки та м’язи.

До того ж активність у холодну пору допомагає спалювати більше калорій. Увесь секрет – у бурій жировій тканині, спалюючи яку, організм виробляє енергію. Активізувати спалювання бурої жирової тканини можливо якраз в умовах низької температури довкілля. А отже, чим більш фізично активні ми надворі в холодну пору, тим більше калорій витрачаємо.

Які можуть бути активності на свіжому повітрі взимку? Корисними будуть прогулянки, швидка ходьба, біг чи піший туризм. Коли вже випаде сніг, можна прибирати його, грати в сніжки, ліпити сніговика. Чудовим варіантом активності взимку буде катання на ковзанах, санчатах, лижах, сноуборді, ходьба на снігоступах. Заплануйте одноденний похід у ліс або прогуляйтеся парком.

Прогноз погоди допоможе спланувати свої активності заздалегідь, а відповідно підібраний одяг — комфортно провести час. Найкраще одягатися багатошарово, щоби за потреби легко зняти зайвий одяг, коли вам стане спекотно.

Перед виходом на вулицю поїжте. Щоб підтримувати нормальну температуру тіла взимку, організм використовує більше енергії, тож і поповнювати її треба частіше. Їжте поживну та здорову теплу їжу.

А ще візьміть із собою термос із чаєм, якщо вирушаєте на кілька годин на морозну вулицю. Більше рухайтесь, щоб не замерзнути: рухи допоможуть прискорити кровообіг та зігрітися.

Будьте активними та дбайте про своє здоров’я, незважаючи на температуру за вікном.

У зв’язку зі значним похолоданням Міністерство охорони здоров’я України нагадує про правила безпеки у морозну погоду та як вберегтись від переохолодження та обмороження.

Переохолодження

Холод згубно впливає у першу чергу на дрібні кровоносні судини кінцівок. Вони інстинктивно звужуються для збереження тепла, кров приливає до внутрішніх органів, і завдяки цьому підтримується внутрішня стабільна температура тіла. Першими замерзають пальці рук та ніг, а також вуха та ніс – вони найменше захищені через те, що в них тонкий жировий прошарок.

Основні правила поведінки у холодну погоду:

• Одягайтеся тепло та багатошарово: одягніть на себе кілька тонких кофт замість однієї теплої. Так ви не спітнієте. При мінусовій температурі повітря це дуже небезпечно. Якщо стане жарко, завжди можна зняти одну з кофт. «Правильний» зимовий одяг складається із трьох шарів: білизна (спідня білизна, колготки, термобілизна), середній шар (светр, кофта тощо), верхній одяг (куртка, штани, шарф, шапка, рукавички). Обирайте взуття з товстою підошвою.

• Захищайте відкриті ділянки шкіри: вдягайте рукавички, а ніс та вуха захищайте шапкою, шарфом, піднятим коміром.

• Уникайте тісного одягу та взуття, щоб зберегти тепло і уникнути обмороження.

• Поїжте перед виходом на вулицю, бажано щось висококалорійне.

• Пийте достатньо рідини. Якщо ви плануєте довгу прогулянку – візьміть з собою термос з чаєм.

• Заходьте кожну годину у тепле приміщення, якщо ви проводите цілий день на вулиці.

• Зробіть прості вправи для рук або ніг аби посилити кровообіг у замерзаючих судинах. Так само рухайте пальцями ніг.

• Не перевтомлюйтесь. Втомлена людина швидше піддається переохолодженню.

• Відмовтесь від алкоголю та куріння. Спиртні напої розширюють судини на поверхні тіла, що призводить до швидких втрат тепла. А це заважає судинам оберігати від тепловтрат внутрішні органи. Нікотин також не найкращий помічник у боротьбі з холодом через свій згубний вплив на стінки судин.

• Не торкайтесь металу та відмовтесь від металевих прикрас. Ви ризикуєте обморозити шкіру у місці контакту.

• Якщо ви плануєте довгу поїздку або прогулянку, слідкуйте, щоб ваш телефон був заряджений, а автівка заправлена.

Ознаки переохолодження: тремтіння, «воскові» плями, оніміння, виснаження, втрата пам’яті, нечітка вимова, млявість, сонливість. У дітей ознаки переохолодження можна помітити, якщо шкіра яскраво-червона та холодна, а вони самі дуже мляві.

Перша допомога при переохолодженні проста – зайти у тепле приміщення, зігрітися, випити теплий напій та поїсти. Якщо ж температура тіла нижча за 34 градуси, то потрібна госпіталізація.

Обмороження

Обмороження – ушкодження ділянок тіла внаслідок впливу низької температури. Найвразливішими є відкриті ділянки шкіри: ніс, вуха, щоки, підборіддя, пальці рук або ніг.

Ознаки:

• білий або сіро-жовтий колір ділянок шкіри;

• тверда на дотик, воскова шкіра;

• оніміння.

Якщо ви помітили такі симптоми – негайно зверніться до лікаря. Обмороження може завдати серйозної шкоди організму, а важкі випадки можуть призвести навіть до ампутації.

НЕ МОЖНА чіпати обморожені ділянки тіла, розтирати шкіру снігом, опускати уражені кінцівки у гарячу воду та прикладати їх до батареї. Це може призвести до більшого ураження.

При відмороженні слід дотримуватися принципу «внутрішнього зігрівання» уражених тканин – зігрітися, накладати термоізолюючі пов’язки, вживати теплі напої.

Грип - це гостре респіраторне захворювання, спричинене вірусом негативної РНК сімейства Orthomyxoviridae. Існує три основних типи вірусів грипу людини та тварин: А,В та С, які щороку виникають під час спалахів та епідемій у всьому світі, переважно під час осінньо-зимового періоду. Грип С не пов'язаний з епідеміями або пандеміями і викликає легку форму захворювання. Натомість, грип А є причиною частих (зазвичай щорічних) місцевих спалахів або більших епідемій різної інтенсивності кожні 2-3 роки, а також випадкових пандемій. Грип B викликає спалахи приблизно кожні 4 роки, зазвичай легші, аніж грип A.

Основним способом передачі вірусу є вдихання інфекційних респіраторних частинок, коли інфікована людина кашляє, чхає або розмовляє. Також вірус може передаватись на більші відстані повітряно-крапельним шляхом (через вдихання аерозолів дрібних частинок), а також, якщо людина торкнеться поверхонь, забруднених дихальними виділеннями, а потім доторкнеться очей, носа або рота.

Інкубаційний період

Типовий інкубаційний період становить від 24 до 48 год (у середньому два дні). Пацієнти заразні за один-два дні до появи симптомів і протягом п’яти-семи днів після цього. Більш тривалі періоди маніфестації захворювання можуть виникати у дорослих >= 65 років, у осіб з хронічними захворюваннями, з ожирінням та у пацієнтів з ослабленим імунітетом. При перших проявах або симптомах грипу у дітей, дуже важливо якомога швидше звернутися за медичною допомогою до педіатра.

Симптоми та ознаки грипу

Грип найчастіше викликає неускладнену респіраторну інфекцію з сухим кашлем, лихоманкою, міалгією, ознобом, підвищеною пітливістю, а також нездужанням. Можуть бути болі у горлі на 3-4 день, незначна нежить на 2-3 день захворювання, закладеність носа або сухість та відчуття печіння, головний біль у ділянці лоба, надбрівних дуг, скронь, сильна втома. Початок, як правило, раптовий і швидкий. У дітей часто виникають атипові шлунково-кишкові симптоми, такі як блювота та діарея. У дорослих пацієнтів >=65 р та з імуносупресією грип може проявлятись відсутністю лихоманки, міалгії, болю у горлі, а ключову роль відіграють симптоми анорексії, нездужання , слабкості та запаморочення. Серед вакцинованих осіб клінічні прояви є типовими для грипу, але менш тяжкими. При легкому перебігу температура тіла не перевищує 38С і нормалізується через 2-3 дні, симптоми загальної інтоксикації і кашлю виражені слабко. Середньо- важкий перебіг супроводжується підвищенням температури до 39С, вираженими явищами інтоксикації. Можливі марення, галюцинації, непритомність, колапс. Блискавичний перебіг характеризується надзвичайною важкістю і швидкістю розвитку ураження легень. Температура тіла при цьому навпаки знижується. Летальний кінець може настати від набряку легень, серцево-судинної недостатності.

Більшість людей, які захворіли на грип та отримують відповідне лікування, одужують від декількох днів до двох тижнів, але у інших можуть розвинутись тяжкі ускладнення: пневмонія, міокардит, перикардит, енцефаліт, гострий десемінований енцефаломієліт, синдром Гійєна-Барре, міозит, рабдоміоліз, серцева та дихальна недостатності тощо. Деякі із них можуть бути небезпечними для життя і призводити до летальних випадків. Особливу настороженість щодо ризику розвитку цих ускладнень становлять діти менше 5 років, дорослі більше 65 років, вагітні жінки, мешканці будинків престарілих та закладів довгострокового догляду, пацієнти із ослабленою імунною системою або низкою хронічних захворювань (СНІД, гепатити В, С, астма, неврологічні та онкологічні захворювання, ХОЗЛ, хвороби серця тощо). Запідозрити розвиток супутньої інфекції слід у пацієнтів, які продовжують гарячкувати більше трьох-п’яти днів після маніфестації симптомів грипу або демонструють погіршення симптомів захворювання.

1. Імовірність зараження вірусом особливо велика в місцях, де багато дітей, і там, де багато хворих, — особливо слід бути обережним під час відвідування дитячих поліклінік.

2. Руки хворої людини — джерело інфекції, тож зменшіть кількість рукостискань. Використовуйте рукавиці, коли змушені триматися за поручні в громадському транспорті чи відкривати двері в громадських місцях.

3. Мийте руки. Якщо немає такої можливості, то використовуйте вологі гігієнічні й дезінфекційні серветки.

4. Вірусні часточки протягом тривалого часу залишаються активними в запиленому, сухому, теплому й застоєному повітрі, та майже миттєво гинуть у чистому, прохолодному, зволоженому повітрі. Провітрюйте ті приміщення, у яких найчастіше перебуваєте.

5. Оптимальні параметри повітря для житлових приміщень:

• температура —+16…+22 °С

• відносна вологість — 40-70%.

6. Зволожуйте слизові оболонки дихальних шляхів. Застосовуйте для введення у носові ходи краплі й аерозолі на основі сольових розчинів (що більше людей довкола, то частіше). Полощіть рот. Простий сольовий розчин для цього можна приготувати самостійно: 1 чайна ложка солі на літр кип’яченої води.

Запам’ятайте:

• маска не врятує здорову людину від зараження — її одягає хвора людина, аби таким чином трохи зменшити ймовірність заразити когось;

• лікарських препаратів, які зменшують імовірність зараження ГРВІ, не існує;

• імовірність зараження ГРВІ зменшують раціональне харчування, активний спосіб життя, повноцінний сон, усмішка й гарний настрій.

Часто батьки скаржаться, що дитина пішла в дитячий садок, і вже через кілька днів захворіла, тільки одужала – і знову. Тиждень ходить до садочка, а потім два тижні вдома. І це не дивно. Дитячий садок і хвороби дитини пов’язані між собою, і цей факт не дивує ні медиків, ні педагогів.  Чому ж дітки  так часто хворіють і чи справді це так погано, як здається батькам? 

Міф перший: хворіти – шкідливо

Здавалося б, що хорошого в дитячих хворобах? Батьки переконані, що нескінченні застуди в малюка –  серйозна загроза для дитячого здоров’я. Насправді ж повторні епізоди ГРВІ у  дитини, яка потрапила до дитячого колективу, – це не просто нормально, а навіть корисно для дитини. Організм повинен навчитися самостійно справлятися з вірусною загрозою, що він, власне кажучи, і робить, коли дитина йде до дитсадка чи школи.

Міф другий: при постійних застудах дитині треба давати імуностимулятори

А ось і ні! Активізація захисної системи за допомогою природних чи штучних імуностимуляторів у більшості випадків не потрібна. Адже підвищена захворюваність не завжди свідчить про слабкість захисних сил дитячого організму. Дитина, яка вперше почала відвідувати колектив і почала часто хворіти, ввійшла в період активного вироблення імунітету. Якщо її зараз додатково підгодовувати імуностимуляторами, можна отримати надпотужну реакцію з високою температурою, після чого захисні сили впадуть у імунодефіцитний стан. І тоді застуди стануть довготривалими, обростаючи ускладненнями, а стійкий імунітет не сформується.                                                   

Міф третій: схильного до застуд малюка треба оберігати від холоду       

Хоча застуда, відповідно до своєї назви, часто виникає від переохолодження, спроба “кутати” дитину – не найкращий варіант захистити її від хвороби.  Давно відомо, що діти, яких оберігають від протягів, хворіють на грип і ГРВІ в 8-10 разів частіше за тих, яких систематично загартовують.

 Міф четвертий: Треба добре їсти, щоб організм мав сили боротися із застудою

Це неправда. Організм немає можливості перетравлювати багато важкої їжі, адже він значну частину сил витрачає на те, щоб боротися з інфекцією. Зазвичай у хворих малюків немає апетиту.  Тож не треба намагатися нагодувати дитину.

Міф п’ятий: При застуді не можна приймати душ і мити голову

Це неправильно, адже шкіра виконує функцію очищення і захисту, а якщо на ній мільярди бактерій, отже, вона не виконує своїх функцій, що також негативно позначається на стані хворого. Тому чистота залишається запорукою здоров’я.

  У групі ризику:

• Незагартовані діти. Зміцнити імунітет допоможе загартовування – обливання прохолодною водою, контрастний душ, довгі прогулянки, постійне провітрювання дитячої кімнати, сон із відчиненим вікном влітку та з відчиненою кватиркою взимку, спорт і лікувальна гімнастика.

• Дітки, у яких збільшені аденоїди та мигдалики. Аденоїдні розростання ускладнюють носове дихання. Дитина змушена дихати ротом, а це не додає здоров’я. Ніс відіграє роль фільтра і кондиціонера: очищає повітря від вірусів, зігріває і зволожує його.

• Діти курців. У дитини, яку виховують в тютюновому диму, повторні застуди, хронічний отит і гайморит виникають у 4-5 разів частіше, ніж у дітей, батьки яких не курять. До того ж  існує підвищений ризик розвитку алергічного риніту та бронхіальної астми.

• Алергіки. У них спостерігається збій у роботі захисної системи. На алергени вона реагує дуже бурхливо, а на віруси, навпаки, вкрай мляво, тому після перенесеної респіраторної інфекції стійкого імунітету в дитини не виробляється. Вона знову і знову підчеплює той самий вірус, і хвороба йде по колу.

• Ті, кому одразу дають жарознижувальні засоби. Що вища температура – то активніше трудиться захисна система, виробляючи імунітет проти інфекції. Якщо постійно збивати градуси, дитина хворітиме знову. Діти переносять лихоманку легше за дорослих. Ваш малюк із температурою 37-38,5°С цілком стерпно почувається? У неї немає схильності до судом? Зачекайте. Нехай організм побореться.

• Надто вгодовані і високі діти.Їхня лімфатична конституція – вроджені  особливості  статури й обміну, що роблять їх уразливими для інфекцій. Їхнє здоров’я треба цілеспрямовано зміцнювати.

Дітям, які часто хворіють, переважно призначають антибіотики, що знищують не лише шкідливі бактерії, а й корисні. Порушення мікрофлори послаблює імунітет. Отже, профілактика дисбактеріозу в дітей – це ще й профілактика застуд.

Наразі відомо, що коронавірус передається краплинним та контактним шляхами.

Переважає контактний шлях, коли вірус потрапляє на слизові оболонки носа, очей через руки або інші предмети (хустинку, рукавиці) після торкання до об’єктів (тварин, м’яса, риби, дверних ручок, поручнів), що контаміновані (забруднені) виділеннями із дихальним шляхів хворого чи інфікованого.

Краплинним шляхом вірус передається від людини до людини під час кашлю або чхання у тісному контакті, коли утворюються краплі діаметром понад 5 мкм. Коронавіруси не здатні зберігати інфектогенність (заразність) під час передавання на далекі відстані. Тому тісним контактом вважають відстань менше 1 м, хоча деякі науковці допускають можливість передавання (за певних умов) до 2 м.

Повітряним шляхом віруси передаються від людини до людини через аерозольні часточки (діаметром до 5 мкм), які безперешкодно можуть потрапляти в альвеоли та бронхіоли (нижні дихальні шляхи). Цей шлях передавання та інфікування не характерний для коронавірусів, хоч і можливий за певних умов — наприклад, під час процедур з утворенням аерозолю. До таких належать лише медичні процедури — бронхоскопія, інтубація трахеї, санація трахеобронхіального дерева у хворого, що перебуває на штучній вентиляції легень, тощо. Тому для більшості населення такий шлях не страшний.

Отже, як пересічним громадянам запобігти інфікуванню новим коронавірусом?

1. Не торкайтеся до потенційно контамінованих вірусом поверхонь, зокрема до тварин, у регіонах із виявленими випадками інфікування.

2. Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.

Миття рук з милом:

• тривалість процедури — 20–40 с;

• вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;

• обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;

Обробка рук спиртовмісним антисептиком:

• спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);

• антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);

• тривалість обробки — близько 30 с;

• особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);

• обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;

• у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;

• контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).

3. Уникайте скупчення людей.

4. Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.

5. Використовуйте захисну маску:

• обов’язково — якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);

• якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей — з метою додаткового захисту.

Використовуйте маску правильно:

• вона має покривати ніс і рот;

• вона має щільно прилягати, без відступів по краях;

• заміняйте маску, щойно вона стала вологою;

• не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком;

• заміняйте маску щочотири години;

• не використовуйте маску повторно.

Будьте здорові та не піддавайтеся на маніпуляції!

В Україні триває спалах кору – одного з найбільш заразних захворювань, відомих у світі. Ліків від кору не існує, єдиний надійний метод профілактики захворювання — вакцинація. Разом з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні відповідаємо на найбільш поширені питання про кір.

Спалахи кору мають циклічний характер і відбуваються кожні 5—6 років. Головна причина спалахів — низьке охоплення щепленнями. 2016-го року менше половини українських дітей отримали щеплення від кору за графіком. Із вересня 2017 року, за рішенням оперативного штабу МОЗ з реагування на ситуацію з кором в Україні, тривають посилені заходи з імунізації, щоби захистити якомога більше дітей і запобігти епідемії.

ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ВІРУС КОРУ

Morbillivirus — вірус кору — надзвичайно заразний, він швидко передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом, тобто під час вдихання найдрібніших крапель слизу, які потрапили в повітря при чханні, кашлі або розмові хворого. Вірус кору може жити в повітрі та на поверхнях до двох годин після того, як хвора людина залишила приміщення.

Кір — одне з найбільш заразних захворювань, відомих у світі.

9 з 10 неімунізованих людей, що контактують із хворим, будуть заражені.

Кір – одна з головних причин дитячої смертності в світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі 30—40 мільйонів дітей хворіють на кір, понад 800 тисяч помирають від самої інфекції та її ускладнень. Це означає 314 смертей на день, 13 смертей щогодини.

Захворювання на кір може мати тяжкий перебіг

Інкубаційний період кору (тобто період, коли симптоми ще не проявляються) становить 6—21 днів. Далі починається період захворювання з такими симптомами: висока температура, головний біль, нежить, сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, гнійні виділення), пронос та блювота. На 4—5 день хвороби з’являється червоний висип, який починається зі шкіри голови й обличчя, а згодом розповсюджується на все тіло. Хвороба із симптомами триває до 4 тижнів і більше.

Кір має серйозні ускладнення

Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку — енцефаліту, інших серйозних ускладнень, а також до інвалідності та смерті.

Усі діти та дорослі, які не робили щеплення, під загрозою

На сьогодні існує високий ризик захворювання на кір серед дітей, які не отримали щеплення. Підлітки та дорослі, які раніше не хворіли на кір і не робили щеплення, також залишаються вразливими до захворювання. У дорослих кір зазвичай має набагато тяжчий перебіг.

Невакциновані медичні працівники найбільше наражаються на ризик захворіти.

Ліків від кору не існує

Специфічного лікування від кору немає. Проте захворюванню можна запобігти.

ВАКЦИНАЦІЯ ПРОТИ КОРУ

Щеплення проти кору проводять уже понад 50 років, і за ці роки вакцини зарекомендували себе як безпечний та ефективний спосіб профілактики. Саме завдяки вакцинації вдалося знизити захворюваність на кір у десятки разів. Тільки з 2000 по 2016 роки смертність від кору знизилася на 79%, а це означає, що вакцини зберегли 20,3 мільйона дитячих життів у всьому світі. Щонайменше в п’яти регіонах світу кір має бути повністю викорінений до 2020 року — таку стратегічну мету проголосила ВООЗ. Переважна більшість європейців мають усі щеплення КПК за календарем, тож у 42 з 53 країн Європи вдалося зупинити поширення кору. Проблемними залишаються ті країни, де рівень охоплення щепленнями недостатній. На жаль, серед цих країн й Україна.

2 дози вакцини захищають від кору

Вакцинація формує специфічний імунітет, унаслідок чого організм людини стає нечутливим до захворювання. Згідно з календарем в Україні, в 12 місяців проводять перше щеплення від кору, а в 6 років — планову ревакцинацію. Ці дві дози вакцини забезпечують захист організму від кору.

Страх перед відвідуванням стоматолога може виникати з різних причин. Деякі люди бояться болісних процедур або можливого дискомфорту, інші мають тривожність через відчуття втрати контролю у стоматологічному кріслі. Також, минулі негативні досвіди можуть спричиняти страх. Важливо відчуватися комфортно зі своїм стоматологом, обговорювати свої страхи з ними та знаходити способи знизити стрес під час візиту.

Дентофобія, або страх перед стоматологічними процедурами, може проявлятися різними способами у дорослих.

Ось деякі з найпоширеніших симптомів:

1. Паніка або тривога під час планового візиту до стоматолога.

2. Підвищене артеріальний тиск або пульс при згадці про відвідування стоматолога.

3. Безсоння або сильний стрес перед або після візиту до стоматолога.

4. Регулярне відкладання візитів до лікаря.

Якщо ви відчуваєте ці симптоми або маєте страх перед відвідуванням стоматолога, важливо звернутися до професіонала для отримання допомоги та підтримки. Ніколи не слід занепокоюватися або встидатися своїх почуттів, оскільки багато людей відчувають подібний стрес існують методи для допомоги в подоланні цього
страху.

Щоб подолати страх перед відвідуванням стоматолога, ось декілька корисних порад:

1. Знайдіть підтримку: Поговоріть зі своїм стоматологом про ваші страхи та тривоги. Вони можуть розуміти ваші почуття та допомогти вам відчувати себе комфортніше під час процедур.

2. Плануйте заздалегідь: Домовляйтеся про паузи під час лікування, обговорюйте процедури заздалегідь та розробляйте план дій разом зі своїм стоматологом.

3. Використовуйте методи релаксації: Спробуйте медитацію, глибоке дихання або слухайте успішну музику для заспокоєння себе перед візитом до стоматолога.

4. Розвивайте позитивний внутрішній діалог: Переконайте себе, що відвідування стоматолога є важливою частиною догляду за здоров'ям і що ви можете подолати свої страхи.

5. Поступова експозиція: Поступово звикайте до відвідування стоматолога, починаючи з простіших процедур і поступово переходячи до складніших.

Як проявляється дентофобія

У дітей дентофобія може проявлятися різними способами.

Ось декілька поширених ознак:

1. Тривога та нервозність: Дитина може почуватися занепокоєною або нервувати перед відвідуванням стоматолога.

2. Сльози і плач: Перед або під час візиту до стоматолога дитина може почати плакати.

3. Фізичні симптоми: Пітливість, прискорене серцебиття, тремтіння, нудота або навіть запаморочення можуть виникнути як реакція страху.

4. Відмова: Дитина може категорично відмовлятися йти до стоматолога або вигадувати різні причини, щоб уникнути візиту.

5. Поведінкові зміни: Агресія, злість або надмірна примхливість можуть з'явитися перед візитом до стоматолога.

6. Порушення сну: Дитина може мати проблеми зі сном напередодні візиту до стоматолога або сни пов'язані зі страхом стоматологічних процедур.

7. Фізичні скарги: Дитина може скаржитися на болі в животі або головний біль в очікуванні візиту.

Як перестати боятися стоматолога

Щоб допомогти дитині впоратися з дентофобією, можна спробувати наступні стратегії:

1. Підготуйте дитину заздалегідь: Розкажіть, що станеться, використовуючи прості слова. Читання книг або перегляд відео про відвідування стоматолога можуть зняти стрес.

2. Позитивний приклад: Демонструйте спокій і позитивне ставлення до візиту стоматолога.

3. Гра: Грайте в «стоматолога» вдома, використовуючи іграшкові інструменти, щоб допомогти дитині звикнути до ідеї стоматологічного огляду.

4. Нагороди: Використовуйте невеликі винагороди як мотивацію після візиту до стоматолога.

5. Стоматологічна адаптаційні прийоми у стоматолога

6. Дозвольте дитині взяти з собою улюблену іграшку для комфорту.

7. Показуйте власний позитивний досвід і пояснюйте, що регулярні візити до стоматолога – це нормально і важливо.
   
   

Сказ — це гостре особливо небезпечне  вірусне захворювання  усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини  м'ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

• укус;

• подряпину та мікроушкодження шкіри;

• потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявлявся також у кажанів.

Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі; в останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки,а також при трансплантації органів від померлих  від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника  є собаки та кішки. В Україні – в 50 % кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го  чи 3-х років, залежно від низки факторів:

• місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);

• кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;

• віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

• наявні сліди від укусів;

• гризуть місце укусу;

• ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;

• слабкий апетит;

• їдять неїстівне;

• слинотеча;

• блювота.

Збуджена стадія (2–3 дні):

• агресивні;

• збуджені;

• нападають;

• намагаються утекти;

• гризуть землю;

• їдять неїстівне;

• конвульсії;

• блювота;

• параліч;

• косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

• виснаження;

• повний параліч;

• смерть.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати свійських тварин;тадиких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);

• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;

• не торкатися диких чи безпритульних тварин;

• не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);

• виконувати правила утримання тварин.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина як найшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

• яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;

• покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);

• подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;

• які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом: ветеринарні фахівці, ловці собак, котів, мисливці, працівники лабораторій, які працюють з вірусом сказу тощо.

Що робити із твариною, підозрілою на сказ

Собаку, кота чи іншу тварину, яка покусала людей або тварин, слід негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом десяти днів, у жодному разі їх не вбивати!

В Україні останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестійкою. Реєструють поодинокі випадки захворювань, є умови для їхнього поширення.