Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше. 

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там будеш мусити ділитися з дітками!”). Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.

5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптуватися до дитячого садочка.

7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.

8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — “добра”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.). Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ЗДО. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

11. Увага, ласка, тепло. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не намагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати.

Іноді величезною проблемою для дорослого стає привести свого малюка до дитячого садка і залишити його там. БЕЗ СЛІЗ! Тобто залишити дитину в садку — проблема не така велика. Проте зробити так, щоб малюк не розплакався, не хапався щосили за маму, тата чи бабусю, не кричав так, що чутно навіть за три квартали, — ось справді складне завдання.

У цій статті ми розповімо батькам про те, як змінити ситуацію, зробити так, щоб дитина йшла в садок із задоволенням та усмішкою, не почувалася кинутою і самотньою, не переживала прикрість і нерозуміння.

Спершу проаналізуємо, що відчуває дитина, яку привели до дитячого садка. Наприклад, якщо це сталося з нею вперше.

♦ Дитині дуже страшно, оскільки все здається абсолютно незнайомим.

♦ Дитина не розуміє, навіщо її сюди привели.

♦ Вона дуже хоче повернутися туди, де їй тепло, спокійно і звично, тобто додому.

♦ Вона боїться нових людей — нянечки, виховательки та інших незнайомих дорослих.

♦ Малюк поки що не вміє знайомитися з дітьми і вважає навколишнє середовище ворожим для себе.

♦ Він ще не готовий відірватися від мами або тата, не почувається в безпеці, коли їх немає поряд.

І це ще не всі почуття, які переживає дитина. При цьому вона ще не може повністю усвідомити їх і висловити. Якщо ви запитаєте в малюка, чого він плаче, він не зможе відповісти вам.

А що відчуває дитина, яка в садку вже не вперше, але при цьому ніяк не хоче відпускати свою рідну і улюблену людину?

♦ Малюк може досі відчувати страх перед новими обставинами або вихователькою (нянею).

♦ Він може відчувати образу на батьків за те, що вони залишають його самого і йдуть.

♦ Дитина могла стати жертвою дитячої агресії в попередні дні, і тому відчуває страх, відмовляється залишатися в групі.

Чого нам, дорослим, не треба робити, якщо ми хочемо без проблем піти з дитячого саду на роботу або у справах?

♦ Не треба залякувати дитину дитячим садком в інший, «недитсадковий» час («Якщо погано поводитимешся, віддам тебе в садок на весь день!»).

♦ Не слід погіршувати ситуацію, раз у раз повторюючи дитині про те, що вам треба скоріше йти, що вам ніколи, що ви спізнюєтесь на роботу. Намагайтесь планувати свій ранок так, щоб у вас був час поспілкуватися з дитиною, спокійно дійти до садка, поговорити з вихователькою, обійняти і поцілувати свого малюка. Інакше в дитини виникне відчуття, що ви від неї біжите геть.

♦ Не говоріть дитині, що, якщо вона плакатиме, ви взагалі за нею не прийдете. Малюк обов’язково запам’ятає ваші слова. Вони його злякають, адже найбільший дитячий страх — це страх загубитися і залишитися самому. Тоді гучна істерика наступного дня вам забезпечена.

♦ Не брешіть дитині. Не можна говорити малюкові, що нікуди не підете, і при цьому йти тоді, коли він захопився грою. Це дуже боляче і прикро.

А тепер розглянемо правильне розв’язання проблеми.

• Перш ніж вести малюка до дитячого садка, намагайтесь створити позитивний образ садка у його свідомості. Розповідайте про те, як у садку цікаво, як весело грати з дітьми, дізнаватися щось нове, які там є іграшки.

• Почніть освоювати територію садка ще до того, як малюк його відвідуватиме. Попросіть дозволу погуляти на майданчику, зайти в групу, походити по коридорах. Для дитини дуже важливо, щоб обстановка була хоч трохи знайомою.

• Знайдіть хорошу, розумну, добру, люблячу дітей виховательку. Вона не повинна кричати, принижувати дітей, бути байдужою. Познайомте з нею малюка заздалегідь. Можливо, навіть поводіть дитину деякий час у групу просто на прогулянку.

• Ще до початку відвідування садка створюйте більше таких ситуацій, у яких дитина могла б спілкуватися з іншими малятами. Навчіть її грати в спільні ігри, знайомитися, ділитися, відстоювати свої інтереси.

• Іноді причина дитячих сліз у садку — небажання батьків відпускати малюка. Тому спершу розберіться з власними почуттями. Якщо мама, ледь не плачучи, тримає малюка за ручку і насилу відпускає до дітей, малюк плакатиме і сам, намагаючись викликати ще більшу жалість у мами. Переконайте себе, що в дитячому садку дитині комфортно, що їй весело грати з малятами, що ви знайшли хорошу виховательку тощо.

• Якщо ви розумієте, що вам важко впоратися з емоціями, а комусь із близьких зробити це простіше, або дитина когось із близьких відпускає легше, нехай саме ця люди- на і відводить малюка до садка. Наприклад, з мамою розлучатися важко, а з татом трохи легше? Тоді нехай тато відводить дитину вранці.

• Хваліть малюка «за мужність і героїзм», якщо він зумів впоратися зі своїми емоціями, тобто якщо раніше він плакав, а сьогодні спокійно вас відпустив, не забудьте увечері похвалити його.

• Давайте малюкові в садок його улюблені м’які іграшки, які символізують домашній затишок і тепло. Іграшки допоможуть дитині впоратися з почуттям самотності.

• Можете дати дитині сімейні фото. Тоді вона відчуватиме, що ви поруч. Їх можна прикріпити в шафці.

• Частіше говоріть малюкові про те, як ви його любите. Розкажіть про свої почуття, які виникають у вас тоді, коли він у дитсадку: «Я дуже сумую за тобою. Але я знаю, що тобі в садку добре і весело. Час мине дуже швидко. Я за тобою прийду, і разом ми гулятимемо. Я теж чекаю вечора».

1. Переконайтеся у власній впевненості в тому, що дитячий сад необхідний Вашій дитині саме зараз. Разом з тим, головний критерій готовності малюка - готовність його батьків. Якщо хтось із членів сім'ї проти відвідання дитячого садка, то це слід відкласти до тих пір, поки батьки не об'єднаються у своєму бажанні.

2. Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому Ви хочете, щоб він пішов у дитячий сад. Але ні в якому разі не робіть з цієї події проблему, не говоріть про майбутню зміну в його житті. Взагалі, всіх бабусь-дідусів, няньок чи просто друзів-знайомих, які твердять, що дитячий садок - це зло, сльози і болячки, ізолювати на час. Зараз Ваше завдання - позитивно налаштувати дитину на прийдешні зміни.

3. Проходячи повз дитячого садка, радісно нагадуйте дитині, як йому пощастило - він зможе ходити сюди. У присутності малюка розповідайте рідним і знайомим про очікувану подію, про те, що Ви пишаєтеся тим, що його прийняли в дитячий сад.

4. Детально розкажіть дитині про режим дня в дитячому садку: що, як і в якій послідовності він буде робити. Чим докладніше буде Ваша розповідь, і чим частіше Ви будете його повторювати, тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе малюк, коли піде в садок. Дітей лякає невідомість, але коли вони бачать, що очікувана подія відбувається, як і було обіцяно, вони відчувають себе впевнено.

5. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми та дорослими: відвідуйте з ним дитячі парки та майданчики, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках. Ходіть з ним на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він себе веде: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б'ється або ж легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.

6. Поговоріть з дитиною про можливі труднощі, про те, до кого він може звернутися за допомогою, як він зможе це зробити. При цьому важливо не створювати у дитини ілюзій, що все буде виконано на першу вимогу і саме так, як він хоче. Спробуйте програти всі ці ситуації вдома.

7. Приготуйте разом з дитиною "Радісну коробочку", з якою він відправиться в дитячий садок: покладіть туди невеликі іграшки (не дуже потрібні, недорогі, може, саморобні), які подобаються вашому малюку і точно порадують інших дітей. Від цього виграють усі: дитина більш спокійний, швидше адаптується, батьки бачать, що малюк почуває себе впевнено, входячи в групу, адже у нього в руках - частинка дому та тепла рук мами, яка виготовила разом з ним ці штучки. Вихователі теж будуть раді поповненню ігрового матеріалу групи. І ще один плюс: коли у малюка є, чим грати, чим поділитися з товаришем - він швидше освоїться в новому колективі, подружиться з товаришами.

8. Навчіть малюка знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не віднімати іграшки, пропонувати свої послуги, свої іграшки іншим дітям. Перші дні в дитячому садку можна почати з спільної прогулянки. Дайте Вашій дитині можливість самому підійти, познайомитися з дітьми, що гуляють на ділянці. Можливо, що Ваш малюк, зацікавившись, сам після прогулянки попроситься в групу.

9. Чим більше друзів (дітей і дорослих) з'явиться у Вашої дитини, тим швидше він звикне і до дитячого саду. Допоможіть йому в цьому. Познайомтеся з іншими дітьми. Називайте їх у присутності Вашої дитини по іменах. Вдома спитайте свого малюка про Льоню, Сашка, Сергійка. Заохочуйте звернення Вашої дитини за допомогою до інших людей.

10. Пограйте з дитиною домашніми іграшками в дитячий сад, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить він з цією іграшкою, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і повирішувати проблеми вашої дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

11. А тепер дуже важливий момент. Зрозумійте і запам'ятайте: чим краще будуть Ваші стосунки з вихователями, з іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше Вашій дитині буде звикнути до дитячого саду і тим комфортніше він буде себе почувати.

12. Познайомтеся з вихователями та педагогами групи заздалегідь, розкажіть про індивідуальні особливості вашої дитини, що йому подобається, що ні, які його вміння та навички, якої допомоги він потребує, визначте, які методи заохочення і покарання прийнятні для вашої дитини.

13. Будьте поблажливі і терпимі до інших, ідеальних людей немає. Але при цьому обов'язково прояснюйте ситуацію, що тривожить Вас. Головне - робіть це в м'якій формі або за допомогою фахівців.

14. У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого садка і його співробітників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком, інакше пізніше Вам доведеться пожинати ці гіркі плоди. Якщо Ви помітите, що дитина побоюється вихователя або не дуже йому довіряє, постарайтеся частіше говорити про вихователя, хвалити його, питати про вихователя дитину, підкреслюючи, яка вона добра, красива, хороша, турботлива і т.д.

15. У період адаптації підтримуйте малюка емоційно. Тепер Ви проводите з ним менше часу, тому компенсуйте це якістю спілкування - частіше обіймайте, розмовляйте. Скажіть йому: "Я знаю, що ти сумуєш без мене, що тобі буває сумно. Коли щось нове починається, спочатку завжди буває важко, а потім звикаєш і стає цікаво. У тебе все вийде". 

♦Працювати вихователю буде легше, якщо він дізнається від батьків про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб батьки відчули: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину і готовий брати до уваги всі її відмінності.

♦ Було б добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, мовою і жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Якщо дитина охоче йде на контакт, можна взяти її за руку.

♦Теплий, доброзичливий прийом обумовлює перші враження дитини про дитсадок, її настрій, готовність попрощатися з мамою. Так само важливо, щоб вихователь ввечері тепло прощався з кожною дитиною.

♦ Форма звертання дитини до вихователя може бути будь-якою, яку він сам вважає прийнятною: наприклад, тьотя Катя, чи просто на ім’я. Не варто наполягати, щоб діти зверталися до вас на ім’я, по-батькові, оскільки це досить складно для дитини.

♦ Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати її в новому місці.

♦ У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини та заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя.

♦Налагодженню теплих стосунків сприяють індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли з сім’ї, не реагують на узагальнене «діти». Але звертатися слід до них, з одного боку, індивідуально, на ім’я («Маринко, ходімо мити ручки»), а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» («Дітки, тепер всі сідайте за столики!»)

♦ Всі незвичні дітям дії слід пояснювати багаторазово: «Зараз ми всі будемо одягатися на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф. Це у нас Олина шафа, це – Іванкова, а це – твоя. Ти, Ігорю, молодець, сам свою шафу знайшов.»

♦ Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тих речей, з якими вдома не стикалися або робили інакше. Але все ж найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати, хто що вміє, у кого, які проблеми.

♦ Вихователь має привертати увагу один до одного, домагатися, щоб вони запам’ятали, як кого звуть, бажано, щоб зверталися на ім’я один до одного. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось діти й Іринка прийшла. Доброго ранку, Іринко. Діти, давайте всі разом з нею привітаємося.»

♦ Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Якщо не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима.

Казки про дитячий садок, хороший приклад сформувати у малюка позитивне ставлення до дитячого садка, та для тих діток, які вже відвідують та важко проходять адаптацію. Казка допоможе "пережити", "програти" ситуацію та знайти вирішення проблеми. Дитина буде відчувати себе більш впевненою та спокійною.

Казка для легкої адаптації в дитячому садку

Одного разу Зайка і мама-зайчиха йшли в дитячий сад. Зайка дуже переживав і засмучувався, що мама його не забере ввечері з дитячого садка.

Він весь час запитував: мама, а ти ввечері мене забереш? - Звичайно, заберу тебе, Зайка. Я обов'язково прийду за тобою після роботи.

Але Зайка все ніяк не міг в це повірити і питав чи все знову і знову.

Випадково ця розмова почув Слоненя. Він ходив у ту ж групу, що і зайчик і запитав у Зайчика на прогулянці: - Зайка, невже Ти боїшся, що мама тебе не забере додому? - Так, я дуже боюся, що мама залишить тут мене - відповів Зайчик.

На це Слоненя сказав: Ти чого, Зайка. Такого не може бути. Всіх діток ввечері забирають додому мами і тата. Вночі дитячий сад абсолютно порожній. Тільки вранці приходять дітки.

Зайка запитав: Зовсім-зовсім порожній?

Слоненя відповів: Зовсім - зовсім. Дітки тільки вранці приходять в садок. Ось давай з тобою ввечері подивимося, заберуть абсолютно всіх діток додому.

Коли ввечері звірята повечеряли, то Слоненя і Зайченя стали чекати, кого ж заберуть першим. У цей день першу забрали кішечку.

За нею прийшла мама. Потім забрали ведмедика, левеняти, білочку, кролика, мишку і пінгвіна. Всі були дуже раді, що за ними прийшли мама і тато. Кого ж забрали останнім, Слоненяті і зайченя не вдалося подивитися. Так як за ними теж прийшли мами. І вони з радістю побігли додому. Зайченяті так подобався цей момент, коли мама його забирала ввечері додому. Він був такий щасливий і ввечері розповідав мамі, що ж у нього сталося цікавого за весь день в дитячому саду.