Перші слова, фрази, речення з уст малечі – надзвичайна радість для усіх батьків. Починаючи уже з цього часу важливо зрозуміти, що мовлення – надзвичайно складний процес, який має багато міфів. Які ми сьогодні будемо розвінчувати:

 Міф 1. “Запуск мовлення” = “Швидкий старт”.

Ми з вами живемо в час доступної інформації на будь-який запит, що стимулює до пошуку продавцями послуг нових “маркетингових уловок”. “Запуск мовлення” – одна з таких уловок, бо навіює ілюзію швидкого усунення проблеми. Зі своїх спостережень: продукт з назвою “Запуск мовлення” приносить на 100% більше зацікавленої аудиторії ніж, той же продукт, з назвою, наприклад: “Логопедична робота з немовленнєвою дитиною”.
Важливо: швидкість “появи вербального мовлення” залежить від складності порушення, майстерності логопеда в постановці диференційованого діагнозу, побудові індивідуальної програми, частоти відвідувань та включеності сім’ї в процес.

 Міф 2. “В мозку дитини є зона, яка відповідає за мовлення і

яку треба стимулювати для його появи”.

Подібна локалізованість функцій є в мозку дорослої людини, але мозок дитини не є ідентичною зменшеною в розмірах системою. Мозок дитини – це інша, не менш складна, функціональна структура і від діяльності цієї структури залежить отримання окремими зонами кори специфічної локалізації.
Важливо: для “Запуску мовлення” немає окремої кнопочки в мозку, необхідно спочатку сформувати домовленнєвий “каркас”.

 Міф 3. “Логопедичний масаж треба робити всім

немовленнєвим дітям”.

Логопедичний масаж має показання і їх всього 2: дизартрія та пропріоцептивна гіпочутливість (дитина знаходиться в “сенсорному пошуку” – тягне предмети до рота, жує одяг, облизує руки і предмети…). Крім того, логопедичний масаж має протипоказання: епіактивність, епілепсія, тактильна чи перцептивна гіперчутливість, тривожність.

    Важливо: для великої кількості немовленнєвих дітей логопедичний масаж – марно витрачений час, а для деяких – навіть шкідливий.

Усім відомо, яку важливу роль в житті кожної людини відіграє дихальний апарат. Правильне фізіологічне дихання – ще не є правильне мовленнєве дихання. Це пов’язано з тим, що дихальний апарат виконує не тільки основну фізіологічну функцію – здійснення газообміну, але й бере участь в утворенні звуку. Саме завдяки правильному мовленнєвому диханню ми змінюємо гучність мови, робимо її плавною та виразною.

Що таке мовленнєве дихання?

Мовленнєве дихання – це можливість людини виконувати короткий глибокий вдих і розподіляти повітря при видиху з одночасним промовлянням різних звукосполучень. Лише правильне мовленнєве дихання дозволяє людині домагатися максимального звуку й плавності.

Мовленнєве дихання відбувається довільно (людина сама себе контролює). При розмові людина контролює вдих і видих, змінюючи його та забезпечуючи плавність, тривалість і легкість вимови.

Які труднощі виникають у дитини в процесі говоріння?

Як показує досвід, маленькі діти в процесі говоріння часто починають говорити на вдосі або на залишковому видосі. Зустрічаються випадки, коли діти набирають повітря перед промовлянням кожного слова. Як наслідок – це негативно впливає на оволодіння правильною вимовою та побудовою плавного й злитого мовленнєвого висловлювання.

Ігрові вправи, спрямовані на розвиток

фізіологічного та мовленнєвого дихання

На початкових етапах роботи з розвитку мовленнєвого дихання слід використовувати ігрові вправи, не пов’язані безпосередньо з цим видом дихання. Спочатку потрібно навчити малюка робити досить сильний, тривалий і, разом з цим, економний видих.

Ігри-вправи, що сприяють розвитку сили й тривалості видиху:

• «Гріємо ручки» (видихання струменя повітря на долоні),

• «Сніжинки» (здування зі столу грудок вати),

• «Листя падає і кружляє» (здування вирізаних з тонкого кольорового паперу листочків), «Кольоровий фонтан» (піддування новорічного дощику, прикріпленого до палички), «Свічка» (задування свічки),

• «Вітряк» (обертання вітряних іграшок) і т. д.

Ігри-вправи, спрямовані на розвиток здатності здійснювати плавний видих і регулювати його силу: пускання мильних бульбашок, піддування плаваючих у воді паперових корабликів, піддування паперових фігурок та ін.

Після підготовчого періоду, спрямованого на розвиток фізіологічного дихання, слід поступово переходити до розвитку власне мовленнєвого дихання. На даному етапі доцільно використовувати не лише вправи, спрямовані на розвиток правильного видиху та вдиху, але і вводити завдання з відтворенням мовного матеріалу. Наприклад.

• Тривале протяжне вимовляння голосних звуків: «Лялька Катя хоче спати» (А-а-а), «Сильний вітер» (У-у-у) тощо.

• Багаторазове повторення складів на одному видиху: «Дощик капає з даху» («Па-па-па»), «Зайчик стрибає» («Оп-оп-оп»), «Ведмедик тупотить» («Топ-топ-топ»).

• Промовляння на одному видиху слів і фраз з використанням прийому нарощування: «Вітер. Дме вітер. Дме сильний вітер. Дме сильний і холодний вітер.».

• Промовляння скоромовок і чистомовок.

• Виразне читання віршів.

Дрібна моторика руки – це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки. Не можна недооцінювати значення дрібної моторики для розвитку дитини. Як відомо, розвиток точних рухів руки сприяє розвитку мови дитини. Чим краще розвинена ручка дитини, тим швидше вона починає говорити, тим краще вона розмовляє.

З перших місяців свого життя малюк починає досліджувати можливості своєї ручки. З кожним днем він все більше і більше вдосконалюється в хапальних рухах кисті і пальчиків. Згодом ці вміння знадобляться дитині для правильного захоплення ложки під час їжі і олівця під час письма. Батьки повинні допомогти малюкові розвивати ручку, а отже, і його мову, грамотність, мислення. Для цього не потрібні особливі навички. Досить просто назбирати різних дрібних предметів, організувати з них гру і простежити, щоб малюк використовував їх за призначенням, а не засунув в рот, ніс або вухо.

У цій справі стане в нагоді все яскраве, дрібне, нетоксичне. Це і крупи, і прищіпки, і скріпки, і гвинтики з гаєчками, намистинки, баночки, кришечки, ключики та інші предмети, які легко знайти в будинку. Пропонуємо вам добірку ігор, які захоплять вашого малюка і допоможуть розвинути дрібну моторику.

Сенсорні коробки, які можна пропонувати малюкам уже з 6-місячного віку. Варто лише пам’ятати, що гратися з  такою коробкою можна тільки під наглядом дорослого.

Для наповнення сенсорної коробки підійдуть різноманітні крупи, насіння, природні матеріали. Це і жолуді і каштани, листочки, гілочки, камінці і все-все, що знайдете в парку, на вулиці, в лісі, на пляжі і т.п. Також пригодяться: кольоровий рис, кольорова манка, гідрогелеві кульки, макаронні вироби, намистини, камінці, гудзики, різноманітні фігурки тварин, комах, морських жителів, людей, героїв, овочі та фрукти із полімерної глини, кришечки, кубики, пір’я, м’які і тверді кульки, помпони, різні пристосування для маніпуляції з предметами (ложечки, пінцети, щипці і т.п.) та все-все, що попадеться під руку. 

Нитки з вовни тонкі і в той же час шорсткі. Для того щоб обмотати якийсь предмет з їх допомогою, малюкові доведеться як слід схопити ниточку пальцями. І це допомагає зміцнювати м’язи маленьких пальців і вчити дитину координувати свої рухи.

Нехай малюк спробує робити з вовняних ниток маленькі павутинки на пальчиках або на маленьких смужках картону, а дитині 4-5 років запропонуйте обмотувати нитками більш складні форми, наприклад, букви А, Б, В, Г…

Нижче пропонуються шаблони англійських букв і приклад літери, вже обмотаної нитками. Для того щоб обмотувати форми було зручніше, зробіть по краях невеликі надрізи, за які можна чіпляти нитку.

Проста, але геніальна ідея для хлопчиків. Тут потрібна допомога тата, щоб підібрав гвинтики і гайки і зафіксував їх у дерев’яній основі.

Нанизування намистин, макарон, створення намиста.

Шнурівки

Пальчикове малювання

Різноманітні ігри з пінцетами, щипцями, китайськими паличками

Ігри з Лего. Запропонуйте дитині спочатку набрати в трубочку або піпетку води, а потім капнути крапельки води так, щоб заповнити отвори в пупиришках водичкою.

У процесі такої гри ваш малюк познайомитися з деякими фізичними властивостями, тренуватиме моторику рук, спритність і координацію.

Ліплення із пластиліну, тіста, глини…

Різноманітні ігри з гудзиками

Ігри з прищіпками

Бажаємо успіху під час виконання веселих та цікавих завдань з дитиною!

Дитяча неврологія займається проблемами в розвитку нервової системи і її захворюваннями у дітей будь-якого віку, починаючи з народження. Адже стрімке зростання дітей часто позначається на їх центральній нервовій системі. Ось чому так важливо батькам стежити за розвитком свого малюка, за його поведінкою і реакцією на навколишній світ.

Нервова система відповідає за контроль усіх процесів нашого організму. Це зір, слух, пам'ять, мова, мислення і навіть здатність приймати рішення. Будь-які неполадки в нервовій системі можуть призвести до досить серйозних проблем зі здоров'ям і значно погіршити якість життя. Навіть незначна затримка в мовному або психомоторному розвитку залишає істотний відбиток.

Неврологічні захворювання, на жаль, не є рідкістю в сучасному світі. У тому числі це стосується і дитячого організму. Захворювання у цій галузі медицини в основному пов'язані з неправильним способом життя (постійна втома, поганий сон, неправильна і шкідлива їжа, екологія, стресові ситуації) і спадковістю. Але також мають місце бути і хвороби, які виникають у зв'язку з ускладненням інфекційного захворювання. З кожним роком кількість дітей з проблемами в центральній нервовій системі стає все більше і більше.

Які основні причини такого розвитку подій?

1. Проблеми, що виникли під час вагітності та пологів. Це киснева недостатність, внутрішньоутробне інфікування й інші моменти, які можуть загрожувати здоров'ю новонародженого малюка.

2. Також і вроджені, і придбані недуги нервової системи поглиблюються з часом і переростають в більш важку форму, якщо їх вчасно не ліквідувати.

Наступні симптоми у дитини повинні Вас насторожити:

  Асиметрія тіла;

  Поганий сон;

  Сильна збудливість;

  Так звані «тіки», тобто нав'язливі руху;

  Проблеми з травленням і ковтанням;

  Відставання у розвитку.

А у новонароджених – напружене або занадто мляве тіло, деформація черепа, дуже велика або навпаки маленька голова, судоми, неритмічне дихання повинні Вас насторожити і змусити звернутися до відділення неврології дитячого віку. Дитячий лікар невролог тісно співпрацює з педіатром, офтальмологом і ортопедом. Це дозволяє встановлювати діагноз більш точно і краще працювати над одужанням дитини за допомогою нових методик лікування.

Займатися лікуванням проблеми потрібно однозначно відразу. Тому що в майбутньому це загрожує дуже неприємними наслідками і досить серйозними ускладненнями. В їх число входять головні болі, погане засвоєння інформації, проблеми з розвитком опорно-рухової системи, труднощі в соціальному житті і проблеми адаптації в колективі. У зв'язку з цим усім – малюк перший свій рік життя, повинен обов'язково спостерігатися у хорошого дитячого невролога.

Якщо немає моментів, які турбують, це не звільняє від оглядів у невролога. Особливо це стосується новонароджених діток. Для правильної підтримки розвитку малюка, необхідно його регулярно показувати лікарю. Слід це робити в 1 місяць, в 3 місяці, на півроку і в рік. Такі огляди вважаються необхідними. Після року дитині досить показуватися неврологу щорічно. За умови, що нічого не турбує і не спостерігається проблем з нервовою системою.

Особливу увагу потрібно приділяти дітям 3-х річного віку, так як цей період вважається кризовим. І потім дуже важливо спостерігати за дитиною, яка ось-ось пішла в школу. У зв'язку зі збільшенням навантаження на організм, можуть виникати теж невеликі проблеми. Тому краще перестрахуватися.

Пам'ятайте, дитяче здоров'я – запорука гарного самопочуття і правильного дорослішання Вашого малюка.

Прогулянка - це чудовий час для розваг та розвитку. Приділяючи декілька хвилин щодня такій важливій справі, як розвиток мовлення, Ви дуже швидко помітите, що у дитини збагатився словниковий запас, покращилась увага та уява. А ще невеликі завдання на прогулянці проходять у невимушеному форматі і дитина навіть не помітить, що ви з нею займаєтсь!  На прогулянці ви маєте можливість закріплювати у дитини мовленнєві навички за темами: «Одяг», «Взуття», «Осінь», «Зима», «Весна», «Літо», «Іграшки», «Місто», «Транспорт», «Птахи» та інші. Корисно проводити різноманітні спостереження за погодою, сезонними змінами в природі, рослинами, птахами, тваринами, людьми, транспортом. Все це обов’язково потрібно коментувати, обговорювати, оформляти у формі бесіди. Нові, незнайомі дитині слова слід пояснити, повторити кілька разів, навчити дитину зрозуміло вимовляти їх. Корисно прислухатися до звуків вулиці: шелесту листя, шуму кроків, гудіння машин, голосів птахів, звуків вітру, дощу, снігу, граду і т. д. Це розвиває слухову увагу. Дитині будуть цікаві ігри «Про що розповіла вулиця?», «Помовчи і розкажи, що почула (почув)?», «Уважні вушка», «Хто покликав?». Розгляд сезонного одягу людей допоможе збагатити й активізувати словник за темами «Одяг» та «Взуття». Участь у сезонних іграх і забавах з іншими дітьми сформує уявлення про особливості даної пори року, допоможе розвинути діалогічне мовлення. Експериментальні досліди, які вивчають властивості снігу, води, піску, трави, роси розширять світогляд дитини, а разом з ним словник іменників, прикметників, дієслів. Рухливі ігри з предметами (з масажним м’ячем, скакалками, обручем, іншим сезонним спортінвентарем), змагання, естафети будуть сприяти розвитку рухової сфери дитини. Сюжетно-рольові ігри з іншими дітьми: «Автобус», «Знайдемо скарб», «Магазин», «Будівництво піщаного містечка» — допоможуть краще опанувати фразовим мовленням і навичками мовленнєвої комунікації. Ваша задача полягає лише в тому, щоб допомогти дітям організувати таку гру, підказати сюжет, показати ігрові дії. 

З раннього віку батьки знайомлять дітей з тваринами: їхнім зовнішнім виглядом, голосами, особливостями пересування, місцем проживання.

Пропоную вашій увазі відео, яке допоможе закріпити ці знання та узагальнити поняття про диких та домашніх тварин.

Задовго до появи перших слів дитина оволодіває цілим спектром навичок комунікації, які є фундаментом для розвитку мовлення.

У цей спектр обов’язково входить раннє використання ЖЕСТІВ, які не тільки ПЕРЕДУЮТЬ першим словам малюка, а й підсилюють їх!

Тому використання жестів може бути ДІАГНОСТИЧНИМ КРИТЕРІЄМ для визначення затримки або розладів розвитку. Оскільки діти з групи ризику розладів мовлення мають менший жестовий репертуар, словниковий запас, порівняно з однолітками з типовим мовленнєвим розвитком.

А також ІНСТРУМЕНТОМ для сприяння появі перших СЛІВ, який можна впроваджувати ще до того, як у малюка буде виявлено затримку мовлення.

Доведено, що у віці 16 міс. ранній жестовий словник дітей складають приблизно 16 жестів. Дійсно, жести можуть варіюватися в залежності від сімейних чи культурних особливостей, але їх наявність є КРИТИЧНО важливою для формування символічних форм комунікації, зростання та розширення словникового запасу у віці 18-21 міс, коли діти розуміють, що кожен предмет має свою назву.

                До 9 місяців

   Діти вчаться брати та давати предмети, щоб попросити допомоги, поділитися або пограти по-черзі. Також вони відвертають голову або відштовхують предмети рукою (наприклад, ложку з їжею), коли не хочуть чогось, висловлюючи відмову.

               10 місяців

Тягнуться руками до предметів, а також дорослого, піднімаючи руки догори, щоб той узяв їх на руки.

               11 місяців

Малюки вмотивовані ділитися своїм інтересом до предметів та соціальних рутин з дорослим. Вони показують предмети дорослому, ніби повідомляючи «дивись, що у мене є!»; махають «пока» на прощання.

               12 місяців

Починають використовувати вказівний жест, щоб привернути увагу дорослих до чогось.

               13 місяців

   Плескають в долоні, посилають «повітряний поцілунок», спостерігаючи та копіюючи за діями дорослих.

               14 місяців

   Спостерігається виразний вказівний жест, щоб показати на щось на певній відстані. Діти також можуть відтворити жест «тихо, тсссс». Жести все частіше поєднуються з вигуками та простими словами.

               15 місяців

З'являється символічна комунікація, а разом із нею кивання головою як підтвердження згоди з чимось. Також вказівний жест або відкрита долоня, направлені на іншу людину, можуть використовуватися у значенні «чекай».

              16 місяців

Продовжується розширення жестової комунікації: «нема», «дай п’ять», «ай-ай-ай», «смачно», «великий» та інші, які все більше супроводжуються першими словами.

    Думка про те, що використання жестів дитиною призведе до відсутності мовлення, є безпідставною. Оскільки діти, які оволоділи усним мовленням, не використовують їх як основний спосіб комунікації, а лише - як допоміжний, оскільки спілкування між людьми має мультимодальний характер (обов'язково включає в себе як вербальну, так і невербальну комунікацію).

Діти, які не мають способу для комунікації, яким забороняють використання жестів, вимагають від них слів, які вони не можуть сказати, - відчувають стрес та тривогу, перебувають у постійній залежності від дорослих, мають "завчену безпорадність", знижену ініціативу до спілкування, оскільки знають, що будь-які спроби щось пояснити з допомогою жестів будуть знецінені.

Тому дорослим важливо усіляко підтримувати ініціативу дитини користуватись ними. А штучні заборони використовувати жести суперечать природним етапам розвитку.

Збагачення жестового репертуару є рушійною силою для появи нових слів. При виборі стратегій допомоги дитині важливо опиратися на сучасні знання про ранній розвиток мовлення. Тільки так батьки у діалозі з фахівцем можуть прийняти найкраще рішення для своєї дитини.

Для формування повноцінного мовлення у дітей важливе значення має дихання. Дихання впливає на вимову звуків та голос. Недоліки дитячого дихання можна виправити,  розвиваючи більш глибокий і більш тривалий видих, виробленням у дітей уміння правильно дихати в процесі мовлення.  Правильне мовленнєве дихання необхідне для розвитку мовлення, оскільки дихальна система-це не що інше, як енергетична база для мовленнєвої системи. Ще до школи батькам слід навчити дитину правильно користуватись мовленнєвим диханням в активному мовленні.

У цьому допоможуть ігри, які з успіхом можна проводити вдома, цим самим, ви допоможете своїй дитині.

Гра «Футбол»                                                         

Дитина силою видихуваного повітря перекочує по столу ватну кульку, легенький м’ячик. Можна дещо ускладнити цю вправу: зробіть з кубиків «ворота», запропонуйте подути на кульку, пробуючи загнати її у  «ворота».

Гра «Літак»                                               

Покладіть на долоньку маленький шматочок вати (це літак). Дитина має відкрити рот і сильно подути так, щоб «літак» злетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще ваша дитина зробила видих.                                 

Гра «Гарячий чай»                

   У малюка чашка в руках. Він робить вдих носом, а на видиху дмухає на чашку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф, начебто студить чай. 

Гра «Пливи, пливи, кораблику»

У миску з водою пустіть паперовий кораблик. Дитина робить носом вдих і  не поспішаючи дмухає на кораблик. Кораблик пливе плавно, а потім ніби налітає поривчастий вітер, дує сильніше.                         

Гра  «Повітряна кулька»

   Дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його  через рот, випускаючи повітря, що є в легенях.

Гра «Пташечка»

Дитина, взявши у руки картонний аркуш із зображенням на ньому деревом та гніздечком, дмухає на пташку, що прикріплена на ниточці. Пташка має рухатися над гніздечком і відлітати від нього.

При проведенні ігор для розвитку дихання слід пам’ятати, що  такі вправи швидко стомлюють дитину і при цьому можуть викликати запаморочення. Тому ігри повинні обмежуватися в часі не більше 3-5 хвилин з перервами на відпочинок.

Існує широко поширена думка про те, що хлопчики та дівчатка відрізняються за темпами розвитку мовлення.  Зокрема, що для хлопчиків нормально починати говорити пізніше. Чи це дійсно так? – Давайте дізнаємося.

У систематичному огляді 2018 року, в якому було проаналізовано 46 наукових досліджень з цієї теми, вказується, що існують суперечливі докази гендерних відмінностей у структурі та функціях мозку, пов’язаних з мовленням у дітей, що розвиваються типово. Дійсно можуть існувати статистично значущі відмінності у структурі мозку та функціях у хлопчиків та дівчат, проте практичне значення цих відмінностей, здається, незначне.

Ранні відмінності в засвоєнні мовлення демонструють незначну перевагу для дівчат, яка поступово зникає.  Зазначається, що, можливо,  хлопчики та дівчатка застосовують різні, але однаково ефективні когнітивні стратегії для певних завдань, що призводять до незначних відмінностей у результатах досліджень.

У перші роки життя дівчатка дійсно можуть засвоювати мовлення швидше, ніж хлопчики, і мати більший словниковий запас. На ці дані також можуть впливати відмінності у розвитку загальної системи соціальних комунікацій (наприклад, взаємодія матерів з доньками та синами). На вибірці 99 малюків та дітей віком 1–5 років, Marjanovič-Umek та Fekonja-Peklaj (2017) виявили, що батьки використовували більше можливостей для дівчат для участі в символічній грі, яка тісно пов'язана з більш досконалими мовленнєвими здібностями у дітей. З іншого боку, матері синів робили більше коментарів і надавали більше інструкцій.

Незважаючи на багато досліджень, в яких автори досліджували вплив статі на мовлення дітей у різні періоди розвитку, отримані дані, не дозволяють вченим зробити один загальний висновок на користь тієї чи іншої статі.

Особливий інтерес представляють дослідження, які документують відмінності у дітей з розладами нейророзвитку. Порушення у розвитку мови, мовлення та комунікації у кілька разів частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчат. Результати є незмінними протягом багатьох десятиліть, а також у багатьох регіонах та населеннях світу.

Найбільш помітна різниця між дівчатами та хлопцями - поширеність розладу аутистичного спектра (РАС).  Співвідношення хлопчиків / дівчаток у більшості досліджень становить 4:1. Різниця між хлопчиками та дівчатами у сфері розладів мови та мовлення також присутня, але значно менш виражена. Наприклад, у хлопчиків більший ризик розвитку затримки мовлення (2,4:1), але специфічні порушення мовлення є лише дещо більш поширеними серед хлопчиків, ніж у дівчат. Подібним чином дислексія має коефіцієнт поширеності 1,5:1 серед дітей шкільного віку.  Більша поширеність розладів мовлення у хлопчиків задокументована, коли йдеться про розлади артикуляції, заїкання.

Отже, відмінності у темпах розвитку мовлення між хлопчиками та дівчаткам з типовим розвитком не є статистично значущими. У хлопчиків мовленнєві здібності не виходять за межі вікових норм. Водночас, дослідження вказують на значно вищу поширеність саме розладів спілкування, мови та мовлення серед хлопчиків, аніж дівчат. Тому, якщо ви виховуєте хлопчика, який вчасно не оволодіває мовленням, слід обов’язково звернутися до фахівця. Пам’ятайте, затримка мовлення – не норма для хлопчиків.

У сучасному світі дуже складно уявити життя без смартфонів, планшетів, телевізорів, комп'ютерів. Рано чи пізно - кожна дитина стикається з цими пристроями, які стануть частиною її життя. У зв’язку з цим батьки мають багато питань про те, як організувати час перебування свого малюка перед екранами.

Міжнародні організації можуть надати нам певні рекомендації у цій сфері.

Американська академія педіатрії (ААП) та Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендують обмеження часу використання цифрових носіїв для дітей: до 18 - 24 міс. не рекомендовано використовувати медіа (крім відеочатів, які передбачають соціальну взаємодію з близькими). Відеозв’язок може підтримати соціальний та мовленнєвий розвиток дитини, оскільки він є більш інтерактивним, ніж пасивний перегляд, і допомагає створити довірливі зв’язки з родиною.

ААП наголошує на важливості участі батьків у керуванні екранним часом малюка. Якщо ви збираєтеся дозволити своїй дитині використовувати смартфон/планшет/телевізор, найкраще робити це разом, підбираючи якісний контент, що відповідає її віку.

Деякі засоби масової інформації та інші зображення можуть викликати занепокоєння, тому добре знати про те, що може бачити ваша дитина. Наприклад, деякі зображення в новинах або відеоіграх, у які грають дорослі, можуть бути досить жорстокими або тривожними, навіть для дуже маленьких дітей, які можуть не до кінця розуміти, що вони бачать.

Також важливо збалансувати екранний час з іншими видами діяльності, такими як фізична активність, читання, творча гра та спілкування з родиною та друзями.

Навіть якщо ваш малюк ще не користується екранами, він бачить, як це робите ви, і вчиться у вас. Це означає, що ви можете допомогти своїй дитині засвоїти здорові звички користування екранами, моделюючи їх самостійно.

Коли ваша дитина ще зовсім маленька, ви можете:

• вимикати телефон під час їжі;

• вимикати телевізор, коли закінчуєте перегляд програм;

• у присутності дитини уникати перегляду контенту, що може викликати в неї занепокоєння;

• приділяти дитині увагу, уникаючи перевірки сповіщень на телефоні, коли граєте разом, годуєте її або ін...

І пам'ятайте про головне: всі ми живемо в реальному світі. Виховання дитини – нелегка справа навіть для найбільш терплячих батьків. Якщо декілька хвилин перерви дадуть вам змогу перепочити/приготувати обід/випити кави, ви можете скористатися цією нагодою. Ваше психоемоційне здоров’я важливе! А уважність та помірність у всьому стане ключем до здорового розвитку малюка!

Слідкуйте за тим, скільки часу ваша дитина проводить зі смартфоном, переконайтеся, що більшість часу вона робить це разом з вами. Присвятіть більшу частину дня дитини вільним іграм, соціальним взаємодіям, книгам та іграшкам. Зарезервуйте час на екрані як випадкове задоволення! Із дотриманням цих умов використання екранів зможе бути частиною здорового способу життя.

Масаж пальців та долоньок несе велику користь для маленької дитини вцілому. Регулярні вправи для розвитку моторики покращують рівень пізнавальних процесів, зменшують емоційне напруження, поліпшують розумові здібності, розвивають координацію рухів, силу та спритність рук, підтримують життєвий тонус.

Такі ігри є приємними та корисними! Грайте зі своїми малюками та розвивайтеся!

Важливим методом розвитку зв’язного мовлення дітей дошкіль­ного віку є гра. Вона забезпечує сприятливі умови для розв'я­зання педагогічних завдань з урахуванням можливостей та інтересів дітей. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з однолітками, встановлюються довірчі стосунки між дорослим та дитиною. У процесі гри в дітей формується вміння зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам'ять, логіч­не мислення, прагнення до знань тощо.

 Особливості мовленнєвої роботи з використанням LEGO

Змістом мовленнєвої роботи з використанням конструкто­ра LEGO є конструювання моделей з подальшим їх описом, вико­ристання тематичних наборів для збагачення словникового запасу, а сконструйованих моделей — для розвитку лексико-граматичної складової мовлення. Процес конструювання, як правило, супрово­джується поясненнями, коментуванням, ігровими діями. Мовленнє­вий супровід конструкційної діяльності передбачає такі види кому­нікативних висловлювань, як: запитання, спонукання, повідомлення.

Наш досвід свідчить, що поєднання роботи з розвитку мовлення з конструкційною діяльністю забезпечує значно якісніший резуль­тат. Оскільки діти сприймають заняття як гру, то робота не викликає в них негативних емоцій. Натомість, діти привчаються бути уважни­ми, посидючими, чітко виконують інструкції педагога. А що різнома­нітніші дидактичні ігри з LEGO, то успішнішим є розвиток мовлення.

Опрацювання певної лексичної теми за допомогою конструк­тора LEGO дає змогу дітям запам'ятати нові слова, сприяє розвитку зв'язного діалогічного й монологічного мовлення, оволодінню до­шкільниками контекстним мовленням. Використання конструктора LEGO дає змогу розвивати зв'язне мовлення в психологічно комфортних умовах.

Ефективнішою стає робота над переказом, розповіддю, діалогом. Якщо діти переказують оповідання не за сюжетною картинкою, а за побудованою з конструктора LEGO об'ємною декорацією, то це до­помагає їм ліпше усвідомити сюжет, зробити свою розповідь більш розгорнутою і логічною. При цьому роботу з розвитку зв'язного мов­лення дошкільників можна проводити з поступовим ускладненням і поступовим зменшенням використання наочності.

А ще під час роботи з конструктором LEGO є можливість відпрацьовувати правильне вживання дітьми у мовленні різних граматичних кон­струкцій. Так, під час конструювання будівель відпрацьовуємо узго­дження числівників з іменниками: «Скільки тобі потрібно цеглинок? Скільки можна скласти будинків? Як ти опишеш LEGO-чоловічків? Яких звірів більше?» тощо. Конструюван­ня фігурок тварин допомагає дітям навчитися виокремлюва­ти частини цілого і правильно вживати відмінкові закінчення: «Крокодил без чого? Чий хвіст? Чия лапа?».

Дотримання правил у процесі гри потребує докладання зу­силь, оволодіння способами спілкування в грі. Тож ігри сприяють формуванню не лише знань, а й особистісних якостей, збагаченню емоційно-вольової сфери. Уміло спрямовуючи гру, дорослий навчає дітей усвідомлювати значення норм по­ведінки в колективній діяльності, вихо­вує в них вимогливе й справедливе став­лення до учасників гри, привчає зважати на думку товаришів, братиків, сестричок, погоджувати з ними свої бажання та наміри.

Отже, застосування конструкто­ра LEGO для розвитку та корекції мов­лення дає змогу цілеспрямовано фор­мувати у дітей дошкільного віку основні мовленнєві навички і вміння, зокрема: чітку й правильну звуковимову, дореч­не й усвідомлене добирання слів чи ін­ших мовних засобів, вміння правильно вживати різні граматичні форми. А голов­не — допомагає дітям невимушено буду­вати зв’язне висловлювання про побаче­не, почуте й пережите.

У віці 3 років у дитини сформувався досить великий запас слів, і кожен день він поповнюється, вже активно формується фразове мовлення, малюк будує коротенькі пропозиції. Однак багато дітей ще невиразно і недостатньо чітко вимовляють слова. Саме на цьому етапі слід почати вчити дитину правильно вимовляти звуки і чисто говорити. Звичайно, простіше всього звернутися до логопеда, але й домашні вправи нададуть більшу ефективність у розвиток мовлення вашого малюка. Найдоступнішими для дитини вправами є чистомовки. Коли дитина їх освоїть, ви зможете приступити до скоромовок і іншим більш складним завданням.

Що таке чистомовки і як з ними працювати?

Це ритмічний мовний матеріал, у якому містяться різні за складністю звуки, склади і слова. А завдяки римі вони легкі для сприйняття і запам’ятовування.

Чому важливо приділити цьому увагу?

Як правило, діти, які можуть чітко і ясно висловити свою думку, не мають дефектів звуковимови, набагато швидше починають спілкування в новому суспільстві, в школі, вони менш скуті та менш сором’язливі. Також це допоможе уникнути проблем у школі з таким предметом,як рідна мова. Діти, які не можуть чисто вимовляти звуки, відчувають труднощі в орфографії, оскільки не можуть розібрати на слух, з яких звуків складається слово. Чим раніше ви почнете заняття, тим краще.

Чистомовки для роботи зі звуком Р, С, Л, Ш

Звук Р

Ро-ро-ро - у Роми велике відро.

Ро-ро-ро - у ворони чорне перо.

Ра-ра-ра - грає в ігри дітвора.

Ра-ра-ра - глибока нора.

Ра-ра-ра - прокидатися пора.

Ру-ру-ру - яблуко беру.

Ру-ру-ру - в зоопарку кенгуру.

Ри-ри-ри - з риби юшки навари.

Ре-ре-ре - мама одяг пере.

Звук С

Са-са-са - у кімнаті оса.

Са-са-са - у пакеті ковбаса.

Со-со-со - велике колесо.

Со-со-со - Соня їла м'ясо. 

Ас-ас-ас - ми купили ананас.

Ис-ис-ис - заховався в лісі лис.

Ос-ос-ос - у садочку абрикос.

Ос-ос-ос - гуде пилосос.

Звук Л

Ла-ла-ла - Алла дівчинка мала.

Ла-ла-ла - Міла молоко пила.

Ло-ло-ло - ідемо в село.

Ло-ло-ло - снігом землю замело.

Ле-ле-ле - зелене желе.

Ле-ле-ле - лисенятко мале.

Лу-лу-лу - ми тануюєм на балу.

Лу-лу-лу - купили пилу.

Звук Ш

Шу-шу-шу - я шапку ношу.

Шу-шу-шу - лист бабусі напишу.

Шом-шом-шом - одягни шолом.

Шер-шер-шер - їде шофер.

Шок-шок-шок - Маша одягла фартушок.

Ші-ші-ші - у мішку груші.

Важливою умовою правильного мовлення є плавний видих, чітка артикуляція.

У дітей-логопатів часто порушується мовне дихання та чіткість мовлення. Тому виникає необхідність розвивати мовне дихання. Мета тренування правильного мовного дихання - вироблення довгого плавного видиху. Повітряний струмінь відпрацьовується одночасно з артикуляційною гімнастикою, тому що у формуванні повітряного струменя активну участь беруть щоки, губи, язик.

Всі завдання виконуються в ігровій формі. Слід послідовно виконувати такі вправи:

• для зміцнення м'язів щік - надувати щоки й утримувати повітря;

• втягувати щоки при зімкнутих губах;

• для вироблення спрямованого повітряного струменя - не надуваючи щоки, крізь зближені губи здувати з піднесеної до рота долоні будь-який м'який предмет (ватну кульку, паперову смужку) або дути на олівець, так щоб він покотився, дуття у свисток, видування мильних бульбашок тощо.

• Ігри добирають диференційовано залежно від віку та характеру порушень дихання. 

Дихальна гімнастика проводиться до прийняття їжі, в добре провітреному приміщенні, щоденно по 5-10 хв.

Ні для кого не секрет, що розвиток мовних навичок малюків - дивовижний процес. Зовсім за короткий проміжок часу малюк пізнає багато чого: від крику до вимови цілком зрозумілих слів. Багато батьків замислюються над тим, чи можуть вони зробити щось, щоб допомогти своїй дитині краще «опанувати мову»?

Рідко, але існують випадки, коли Ви можете зовсім не побачити ефекту. Втім це не означає, що варто зупинитись і припинити заняття з дитиною.

Отож, для того аби малюк швидше почав розмовляти, необхідно якомога частіше говорити з ним, адже діти здатні сприймати мову задовго до того, як самі навчаться говорити. Говоріть повільно й зрозуміло, використовуючи короткі речення.

Поза сумнівом, це так. Адже існує досить багато способів, які полегшать та прискорять процес розвитку мовних навичок Вашої дитини, проте діти реагують по-різному на ці способи.

Як показує досвід, вже у двомісячному віці в малюків є запас різних звуків, типу «агу», які він буде використовувати для спілкування. Щоб сприяти спілкуванню малюка з Вами, слухайте його уважно, дивлячись йому прямо в очі.

Обов’язково співайте пісні та читайте різні казки Вашому маляті, адже чим більше Ви будете з ним розмовляти і слухати, тим швидше йтиме процес розвитку мовних навичок.

Коли Ви читаєте, розповідайте про те, що намальовано на картинках, представлених у книзі. Таким чином Ви зробите ваше спілкування більш різноплановим.

Завжди відповідайте на звуки малюка словами та частіше влаштовуйте діалоги з ним.

Коли він вимовить майже правильно одне або два слова, повторіть за ним.

Також важливо присвоювати кожному предмету свою назву. Коли дитині стане цікаво, використовуйте це як можливість розширити її словниковий запас - називайте тварин, дерева, кольори, предмети і т.д. Тут найголовніше, що повторення допомагає дитині вчитися – тож повторюйте назви предметів, речення та дитячі віршики.

Тож, використовуйте ці поради та насолоджуйтесь спілкуванням з Вашими дітками!

Мовлення батьків та інших близьких - зразок для дитини. Це приклад для наслідування, який завжди поруч. Внаслідок великої любові до малюків ми часто розмовляємо з ними "по-дитячому". Як це може вплинути на мовлення дитини?

Якщо в сім'ї перекручують слова, часто використовують зменшувально-пестливі форми слів, при цьому неправильно вимовляючи букви, то й дитина, яка тільки засвоює мову, говоритиме так само. І знадобиться чимало часу, щоб зробити її мовлення чистим і красивим. Крім того, що малюк чує мовлення дорослих, він спостерігає те, як ви артикулюєте, тобто рухаєте під час мовлення губами, язиком, м'язами обличчя. Зверніть увагу на те, як чітко і правильно говорять логопеди, вихователі, учителі.

Правильний приклад вимови звуків і слів украй важливий для дитячого досвіду. Тож намагайтеся говорити:

чітко

красиво

правильно

досить голосно

добре артикулючи

Успіхів Вам!

Розвивати зв’язне  мовлення дітей дошкільного віку допомагає художня література. У віці від 4 до 5 років у дітей починають формуватися навички самостійного зв’язного висловлювання. Малюки в цей час не лише відповідають на запитання дорослого, а й здатні розповідати про те, де вони були, що з ними трапилось, що їм сподобалось тощо. Саме тому в середньому дошкільному віці дітей навчають переказувати художні твори.

Які твори варто добирати для переказу?

Зазвичай, для переказу спочатку обирають добре знайомі дитині прозові твори – оповідання або казки («Курочка Ряба», «Ріпка», «Колобок», «Рукавичка»). Згодом можна використовувати й нові твори, з якими дитина щойно ознайомилась. Приклади оповідань і казок для переказу можна знайти в книзі «Хрестоматія для читання» (Х.: Основа, 2014).

 Варто пам’ятати, що для переказу добирають невеликі за обсягом твори (близько півсторінки), написані простою, зрозумілою мовою. 

Як допомогти дитині навчитись переказувати?

Перш за все ознайомити дитину з художнім твором. Дорослий виразно розповідає казку або читає оповідання, проводить бесіду за змістом, показує ілюстрації. Своїми запитаннями і поясненнями зосереджує увагу дитини на окремих частинах твору: з чого почалася розповідь, що трапилося потім, чим закінчилася подія. Після цього дорослий пропонує дитині переказати твір. Краще це робити в ігровій формі: розповісти твір улюбленій іграшці, бабусі, татові або перетворитися на диктора телепередачі «На добраніч, діти» і переказати «глядачам» казку або оповідання.

Які труднощі відчувають діти під час переказу? 

Малюкам ще важко самостійно розібратися в суті описаних подій, простежити логічні зв’язки між частинами казки чи оповідання. Тому під час переказу вони щось пропускають, переставляють епізоди тощо. У такому випадку дорослий може допомогти дитині постановкою запитань за змістом твору. Діти ще не вміють самостійно виділяти образні описи, порівняння, а тому їхні перекази стають схематичними. Дорослому слід звертати увагу дитини на образні слова і звороти та пропонувати їх повторити.

Зверніть увагу! Під час переказу важливо передати смисл художнього твору, дотримуючи послідовності у відтворенні епізодів. Однак не потрібно вимагати від дитини послідовного переказу. Дорослий має показати малюкові, що під час переказу можна замінювати слова у творі.

Як переказувати казку?

1. Дорослий читає казку.

ДВІ КІЗОЧКИ (М. Коцюбинський)

   А дві кізоньки-то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій стежечці. З одного боку стежечки глибокий рів, а з другого – висока крута гора. Розминутися ніяк не можна.

   Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулася на бік, лягла на стежці і притиснулася спиною до гори.

   Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала і пішла собі.

2. Дорослий ставить запитання за змістом.

- Де зустрілися кізочки?

- Що було з одного боку стежечки? (Глибокий рів) Рів – це глибока яма.

-  Що було з другого боку стежечки?

- Як кізочкам вдалося розійтися? Що зробила одна кізочка? Що зробила інша?

- Поміркуй, якими були кізочки.

Зверніть увагу! Відповідь на останнє запитання передбачає допомогу дорослого, який пояснить дитині, що кізочки були розумними, ввічливими, вихованими, тому змогли уникнути біди.

3. Дорослий пропонує дитині розповісти цю казочку своїм іграшкам. Для того, щоб слухачам було все зрозуміло, варто ще раз послухати казку.

- Заплющ очі, слухай уважно і уявляй усе, про що розповідається.

4. Повторне читання казки.

5. Переказ казки.

- Спочатку розкажи, де зустрілися кізочки. Потім – що вони зробили. Чим закінчилася казка?

Щоб дитині було цікавіше переказувати, можна скористатися настільним театром: одночасно розповідати і рухати іграшками (кізочками).

Пам’ятайте! Важливою передумовою розвитку мовлення дошкільника є регулярність занять, ваша впевненість, доброзичливість і бажання зацікавити дитину спільною діяльністю.

Успіхів Вам!