У збройних конфліктах питання збереження закладів освіти як безпечного простору є надзвичайно гострим. Під час військових дій  ЗДО працюють у нових для себе вимогах до безпечного освітнього середовища. Облаштування укриттів та організація безпечного освітнього простору у ЗДО – одне з найважливіших завдань.

В ЗДО № 14 «Зірочка» облаштоване укриття, в якому  під час сигналу «Повітряна тривога» можуть перебувати до 62 особи освітньо–виховного процесу. Укриття  забезпечене електроживленням, штучним освітленням. В укритті організовані осередки для організації освітньо–виховного процесу, є аптечка першої медичної допомоги, запас питної води, ліхтарі, свічки.

В закладі розроблений інструкції щодо дій працівників закладу за сигналом "ПОВІТРЯНА ТРИВОГА". А також створена команда швидкого реагування, яка діє згідно Алгоритму дій у разі нападу або ризику нападу на заклад освіти.

В ЗДО наявні накази щодо організації роботи з питання цивільного захисту, охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, Раннього попередження та евакуації учасників освітнього процесу  у разі нападу або ризику нападу на заклад освіти.

У червні 2023 року заклад був підключений до охоронної системи шляхом встановлення тривожної кнопки. 

Особиста стійкість педагогів та вміння надати необхідну підтримку вихованців під час надзвичайних ситуацій воєнного характеру надважливі в умовах воєнного стану. В 2023/2024 навчальному році п'ять педагогів пройшли навчання за програмою курсу "Психологічна підтримка в діяльності педагога: знай, умій, допомагай".  В дошкільному закладі працює практичний психолог Тетяна Довга, яка здійснює психологічний супровід та підтримку педагогічних працівників, вихованців та батьків. З дітьми проводяться  психологічні заняття  відповідно до розкладу, батькам надаються консультації на сайті ЗДО на у групах Viber та індивідуальні консультації за потреби. 

Як говорити з дітьми про правила мінної безпеки?

Поради від дитячого психолога

ЮНІСЕФ, Світлана Ройз

Нова реальність, в якій ми тепер живемо, вимагає від нас нових знань. Ми постійно повинні дбати про безпеку — свою та своїх дітей. А зараз ще й маємо вміти розпізнавати вибухонебезпечні предмети і знати правила поведінки з ними. Цього ж треба навчати і наших дітей.

👉 Ділимось порадами психологині Світлани Ройз про те, як правильно поговорити з дітьми, щоби не налякати їх та донести важливу інформацію.

Як почати розмову з дитиною?

1. Виберіть час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.

2. Оберіть місце, де б вам всім було зручно і безпечно. Чим складніша розмова чи тема, тим більш стійкою має бути наша поза, повільнішим темп розмови, і ми уважніші до реакції, зміни пози, питань дитини.

3. Скажіть, що зараз ви самі вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе, і попросіть дитину допомогти вам запам’ятати цю інформацію.

4. Нагадайте, що зараз всі ми допомагаємо нашій армії. Ворог може завдавати шкоди, навіть, коли ми не бачимо його поруч. Ми зараз у безпеці, але нам важливо бути пильними та уважними і допомагати і собі та іншим.

5. Пам'ятаєш песика Патрона? Ти знаєш, чим він займається? Він допомагає знаходити вибухонебезпечні предмети. Вибухонебезпечні – це коли існує небезпека від вибуху. Уяви, що ми проходимо підготовку разом із Патроном.

6. Знаєш, які бувають небезпечні предмети? Покажіть зображення міни і запитайте, чи знає дитина, що це. Скажіть, що це міна. Спочатку краще показати ілюстрацію, а наступного разу можна показати реальне фото.

7. Запитайте дитину, на що їй схожий цей предмет. Відповіді можуть бути найрізноманітніші. Вислухайте усі варіанти, а потім додайте, що цей предмет називається міна і вона дуже небезпечна. У ній захований механізм, що вибухає. Коли ви показуєте картинку, якщо дитина намагається торкнутись самого зображення вибухонебезпечного предмета, скажіть їй: «звикаймо – ні в якому разі, навіть на картинці ми не торкаємося. Не чіпай!»

8. Спостерігайте за реакцією дитини, якщо ви бачите, що її поза змінилась, що м'язи напружились, дитина зачаїла подих – запропонуйте обійняти. І скажіть: «Ми зараз в безпеці. І будемо в безпеці. Ми вивчаємо це, щоб наші прогулянки були веселими і безпечними». Можна сказати дитині: «пам’ятаєш під час карантину у нас були правила – носити маску, дотримуватись дистанції. А зараз – під час війни і після війни будуть деякий час нові правила. Бути уважними і пильними».

9. Розкажіть дитині, де можуть знаходитись міни. Вони можуть сховатися у траві, кущах, під деревами, біля будинків та парканів, можуть бути приклеєні до стовбурів дерев чи причаїтись у лісах, парках чи дитячих майданчиках у тих містах, де велись бойові дії.

10. Вивчіть разом головне правило - не підходь, не чіпай, телефонуй 101.

Інформація взята: https://www.unicef.org/ukraine/stories/mine-safety-rules-for-children

Мультфільми про безпечну мінну поведінку для діток: https://www.youtube.com/watch?v=-EjWjJm9Y74

https://www.facebook.com/watch/?v=2249373458460506

Безпека дітей на дорогах: дванадцять правил

Батькам складно забезпечити безпеку дитини, адже вони не можуть завжди бути поруч. Батьки забезпечують безпеку дитини вдома, а в школі це завдання лягає на плечі вчителів. Але хто несе відповідальність за безпеку дитини на дорогах? Незалежно від того, чи ходить дитина в школу сама або ви підвозите її на машині, вона повинна знати правила дорожньої безпеки.

Важливість правил безпеки на дорогах для дітей

На відміну від дорослих, діти з огляду на свій вік ще не знають, що можна, а що не можна робити на дорогах. Без нагляду дорослих і знання правил дорожнього руху діти можуть наражатися на ризик. Статистика показує, що 3% жертв ДТП є діти.

Коли мова йде про безпеку дітей, не може бути ніяких компромісів. До того часу, коли дитина підросте настільки, що зможе сама виходити з дому, ви повинні навчити її правил безпеки на дорогах. Гуляючи з дитиною, перевіряйте на практиці, чи правильно вона зрозуміла правила.

12 правил безпеки на дорогах для дітей

Хоча діти й повинні знати правила безпеки на дорогах, їм не варто давати більше інформації, ніж вони готові сприймати. Почніть з декількох простих правил.

1. Звертай увагу на сигнали світлофора

Розкажіть дитині про те, що означає кожен колір світлофора:

• зелений колір означає «йди». Тільки коли на світлофорі загоряється зелене світло, машини можуть їхати;

• червоний колір означає «стій». Коли на світлофорі загоряється червоне світло, всі машини зупиняються;

• жовтий колір означає «сповільнитись». Коли загоряється жовте світло на світлофорі, машини повинні сповільнитися і підготуватися до зупинки;

• зображення людини, що йде, на перехресті призначене для пішоходів. Переходити дорогу можна тільки тоді, коли воно світиться зеленим. Але перед цим потрібно подивитися праворуч і ліворуч, щоб переконатися, що до вас не наближається автомобіль;

• не можна переходити дорогу, якщо зображення з чоловічком горить червоним світлом.

2. Зупинись, подивись і переходь дорогу

По дорозі в школу дитині, можливо, доводиться переходити дорогу. Тому потрібно навчити дитину безпечно переходити дорогу.

Поясніть дитині, що переходити дорогу можна тільки по пішохідному переходу на зелене світло світлофора. Якщо поруч з переходом немає світлофора, дитина повинна дотримуватися таких правил:

• подивитися праворуч, а потім ліворуч, щоб побачити, чи не їде поруч автомобіль;

• якщо поруч їде автомобіль, потрібно його пропустити, і тільки потім переходити дорогу;

• не можна переходити дорогу на повороті;

• не можна переходити дорогу між двома транспортними засобами, що стоять.

До шести років дитина повинна переходити дорогу тільки разом з дорослими і тримати їх за руку.

3. Будь уважний. Не тільки дивись по боках, а й слухай

Поясніть дитині, що вона не завжди може побачити зустрічний автомобіль. Тому перед тим, як переходити дорогу, вона повинна прислухатися, чи не наближається автомобіль. Поясніть дитині, що вона повинна дотримуватися таких правил:

• якщо дитина чує звук, що видається автомобілем, вона повинна зупинитися і подивитися ліворуч, а потім праворуч;

• поясніть дитині, як розрізняти звуки: гучний шум двигуна означає, що автомобіль знаходиться поблизу, а тихий - що автомобіль далеко.

4. Не можна вибігати на дорогу

Діти бувають нетерплячі, іноді вони перебігають дорогу, щоб швидше дістатися до іншої сторони вулиці. Дитина також може вибігти на дорогу під час гри.

Поясніть дитині, що не можна переходити дорогу в непризначеному для цього місці або ходити по ній. Дитина може легко відволіктися і випустити вашу руку, коли ви переходите дорогу, або просто втекти від вас. Навчіть дитину завжди зберігати спокій, коли ви йдете по вулиці, і ніколи не тікати від вас.

5. Гуляй по тротуарах

Навчіть дитину ходити тільки по тротуарах, коли вона йде по вулиці. Покажіть їй хороший приклад: переходите дорогу тільки по пішохідному переходу. Неважливо, якою вулицею ви йдете, людною чи ні - ходіть тільки по тротуару, щоб залишатися в безпеці.

6. Переходь дорогу тільки по пішохідному переходу

Діти часто бігають по вулиці де завгодно. Це може бути небезпечно: машини не знижують швидкість, якщо поруч немає світлофора або попереджувального знаку. Поясніть дитині, що переходити дорогу можна тільки на світлофорі або по пішохідному переходу. Якщо поруч немає світлофора, дитина повинна дотримуватись правил, зазначених вище.

7. Коли їдеш в автомобілі, не висувай руки з вікна

Діти часто висувають руки з вікна, коли їдуть в машині. Старші діти можуть навіть висунути голову, щоб помахати зустрічним автомобілям або закричати щось. Діти вважають це кумедним, але насправді це може бути дуже небезпечно. Дитину може травмувати автомобіль, який їде назустріч.

8. Ніколи не переходь дорогу на поворотах

Повороти - це «сліпі плями» для водіїв. Якщо дитина переходить дорогу на повороті, у водія немає достатньо часу, щоб помітити її і пригальмувати. Поясніть дитині, що не можна переходити дорогу на повороті, бо це небезпечно.

9. Дотримуйся правил безпеки, коли катаєшся на велосипеді

Якщо ваша дитина вже настільки доросла, що сама катається на велосипеді, переконайтеся, що вона знає правила безпеки:

• дитина завжди повинна одягати шолом перед тим, як сісти на велосипед;

• перевіряйте справність велосипеда, коли дитина збирається покататися. Особливу увагу зверніть на те, чи справні гальма. Якщо дитина катається ввечері, перевірте, чи працює фара і чи встановлені світловідбиваючі деталі.

Не дозволяйте дитині кататися на велосипеді на багатолюдних вулицях без вашого супроводу.

10. Дотримуйся правил безпеки, коли їдеш в автомобілі

Ви можете забезпечити безпеку дитини в автомобілі, встановивши автокрісло або переконавшись, що дитина пристібнута паском безпеки. Щоб дитина залишалася в безпеці в транспорті, навчіть її наступних правил:

• дитина не повинна ходити по салону транспортного засобу (маршрутного таксі, автобуса тощо);

• якщо дитина стоїть в автобусі або маршрутному таксі, вона повинна триматися за поручні до повної зупинки;

• дитина не повинна висувати руки або голову з вікна автомобіля, що рухається, або автобуса.

11. Будь завжди видимим

Якщо дитина збирається гуляти ввечері, одягти чорний одяг - погана ідея. Дитина буде в безпеці, якщо водії будуть добре бачити її навіть у сутінках:

• якщо дитина гуляє або катається на велосипеді ввечері, її одяг повинен бути світлим або містити світловідбиваючі елементи;

• протягом дня дитина повинна носити яскравий одяг;

• якщо дитина заходить в автобус або маршрутне таксі, вона повинна махнути рукою, подаючи водієві знак.

12. Не поспішай

Дитина може поспішати, щоб наздогнати когось на вулиці або потрапити кудись вчасно. Це може бути небезпечно для неї. Навчіть дитину таких правил:

• дитина не повинна поспішати, коли сідає в машину або виходить з неї - це може бути небезпечно;

• коли дитина йде за руку з вами, вона не повинна відволікатися або тягнути вас у якийсь бік;

• коли дитина сама йде по вулиці, вона не повинна поспішати;

• дитина не повинна сама відкривати двері автомобіля, а тільки після того, як ви їй дозволите;

• дитина не повинна грати або пустувати в салоні автобуса або на проїжджій частині.

7 порад, які допоможуть дитині зберігати безпеку на дорогах

Крім того, щоб навчити дитину правил безпеки, дотримуйтеся наступних порад.

1. В автомобілі дитина завжди повинна бути пристібнута. Якщо вона ще маленька, використовуйте автокрісло.

2. Коли дитина сидить в машині, заблокуйте двері, щоб вона не могла їх відкрити на ходу.

3. Вчіть дитину всіх правил на практиці. Наприклад, беріть її на велопрогулянки, щоб на власному прикладі навчити правил безпечної їзди.

4. Проявіть терпіння, коли гуляєте з дитиною. Покажіть приклад спокійної поведінки, щоб дитина нікуди не поспішала.

5. Будьте пунктуальні. Це допоможе вам не перевищувати швидкість і безпечно вести автомобіль.

6. Під час керування автомобілем не використовуйте мобільний телефон або інші гаджети.

7. Ніколи не залишайте дитину саму в машині.

Ігри та заняття, які навчать дитину безпеки на дорогах

Гра - це найкращий спосіб навчити дитину чогось важливого. Розглянемо кілька ігор і занять, за допомогою яких ви можете навчити дитину безпеки на дорогах.

1. Обговорення. Розповідайте дитині вигадані ситуації і запитуйте, як би вона вчинила. Наприклад: «Під час гри м'яч викотився на дорогу. Що ти зробиш?» або «Ти запізнюєшся до школи. Ти побіжиш, щоб встигнути?» Уважно слухайте, що відповідає дитина.

2. Намалюйте з дитиною плакат з дорожніми знаками. Так дитина краще їх запам'ятає.

3. Щоб запам'ятати правила безпеки на дорогах, дорожні знаки тощо, ви можете придумати з дитиною вірш або пісеньку.

4. Для дітей старшого віку хорошим способом вивчити правила безпеки можуть бути кросворди. Приклади ви можете знайти в інтернеті.

5. Коли гуляєте з дитиною на вулиці, запропонуйте їй вгадувати звуки, які ви чуєте навколо.

6. Щоб навчити дитину правил, використовуйте листи з тестами і завданнями. Ви можете завантажити такі тести для різних вікових груп.

Кілька фактів про безпеку на дорогах

1. У 50% випадків ДТП жертвами стають пішоходи або велосипедисти.

2. Носіння шолома для велосипедистів знижує ймовірність важких травм в результаті зіткнення на 40%.

3. Дотримання обмежень по швидкості знижує ймовірність травм під час зіткнення.

4. Дитячі автокрісла знижують ризик травматизму дітей у випадках ДТП на 54 - 80%.

5. Правильне використання пасків безпеки знижує ризик травматизму на 51%.

6. Коли ви знижуєте швидкість руху на 1 км/год, ви знижуєте ризик аварії на 2%.

Зробіть вивчення правил безпеки цікавим заняттям для дитини. Інакше дитина не буде сприймати те, що ви їй говорите. Ви можете об'єднати зусилля з іншими батьками і організувати заняття, які навчать дітей правил безпеки на дорогах. У дітей, як правило, сильно розвинена уява. Вони можуть перебільшувати те, що ви їм говорите. Тому будьте обережні: ваше завдання - навчити дитину, а не налякати її.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/health/9479/

Як говорити з дітьми про війну

Дати дитині відчуття безпеки

Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.

Терпляче відповідати на ті самі питання знову

Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

Давати тілесний контакт

У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

Підготуватися до розмови

Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

Відповідати лише на питання, які ставить дитина

Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Проговорювати рутинні речі

Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Нагадати, хто є поруч з дитиною

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

На небезпечній території повторювати план дій

Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна. 

Показати згуртованість солдат

Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.

Дозволити почуття

Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

Зі школярами ділитися своїми думками

Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді разом

Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле — бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.

Долати внутрішній конфлікт діалогом

Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може стикатись із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини. Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками — це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

Не формувати упередження

Треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.

Не закріпити негативні реакції

Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.

Емоційний стан важливіший за слова

Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи мій дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.

Звернути увагу на зміни в поведінці дитини

Коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає. 

У дитини ще немає розуміння контексту, власного інструментарію для психічного опрацювання інформації, і тоді лімбічна система мозку дає свої сигнали. А вона відповідає, зокрема, за емоційно-мотиваційну сферу, наприклад, агресію, страх, за навчання, пам’ять, формування біологічних фаз сну. І тоді дитина може поведінково показувати те, про що не говорить. Наприклад, дитина почала гірше спати, їй сняться жахи. Діти молодшого шкільного віку іноді регресують — поводяться, як молодші, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.

За тривожних симптомів — дотримуватися ритуалів і розмовляти

Якщо ви бачите тривожні сигнали, можна спробувати дати раду самим, у першу чергу повернути чітке дотримання щоденних ритуалів: сну, прогулянок, прийомів їжі. Треба пробувати говорити з дитиною, питати: «Ти щось побачив, що тебе вразило? Щось трапилось у школі?» Але дитина може не пам’ятати, психіка може витіснити побачене. У моїй практиці так бувало, що ні батьки не знали, ні дитина не могла пригадати, що трапилося, а в процесі арттерапевтичних вправ причина проявилася. Коли тривога виходить на свідомий рівень, її можна взяти, трансформувати, намалювати, замкнути, покласти в скриню і потім з нею щось робити.

Грати

Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Лімбічний мозок теж займається програванням страху. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі, ніяк не вести. Діти добре самотерапевтуються через гру.

Слухати дитину уважно

Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».

Дати імпульс на дію

Після кількох діб у бомбосховищах діти і дорослі відчувають безпорадність. Важливо вселяти розуміння, що хоча б трохи, якийсь мікропроцес від них залежить. Можна написати листа, намалювати листівку солдатам і запостити в соцмережах, надіслати допомогу солдатам. Багато залежить, у що вірить родина: якщо це прийнятно, можна помолитися, хай навіть своїми словами.

Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці

Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.

Придумати власні ритуали

Із дітьми молодшого віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.

Називати речі своїми іменами

Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.

Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки

Діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить — що відбувається з душею. Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».

У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого

Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.

Контейнувати почуття

Важливо, щоб був хтось, хто може контейнувати почуття дитини — тобто назвати їх, прийняти почуття, які є нестерпними для дитини. Сказати: «Я бачу, як тобі погано. Мені теж важко. Ти можеш плакати, ти можеш горювати, я буду з тобою». Говорити про те, що відчуває дитина. Проговорювати знову і знову те, що відбувається, плакати разом, горювати разом.

Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем

Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку. Можливе тривале порушення сну. Може з’явитись аутоагресія — ушкодження самого себе. Тоді дитина буде бити, різати себе, обкушувати собі шкіру, нігті. Це все — привід звернутися до фахівця.