Пантелеймон Куліш

Портрет П. Куліша

Особисте життя П. Куліша

Ганна Барвінок

Матеріали до уроку (С. Возна)

Характеристика образів роману (С. Возна)

ІВАН Брюховецький

Яким Сомко - історична постать

Яким Сомко походив із переяславської міщанської сім’ї і був родичем гетьмана Богдана Хмельницького: сестра Якима, Ганна, стала першою дружиною «батька Хмеля» і матір’ю всіх його дітей. Звичайно ж, і на вищому щаблі влади великий гетьман не забув про Сомка. У 1652 році той отримав чин прилуцького полковника, а ще за два роки, виконуючи дипломатичне доручення гетьмана, їздив до Москви.

По смерті Богдана Хмельницького полковник почав шукати нових прибічників. Він близько зійшовся з ніжинським полковником Василем Золотаренком (теж родичем померлого гетьмана через шлюб сестри), і в 1659 році приятелі беззастережно допомагали московським військам під командуванням воєводи О. Трубецького захопити Лівобережну Україну. Одразу після цього Яким Сомко присягнув на вірність російському царю і став переяславським полковником.

У 1660 році на Переяславській Раді Якима Сомка було проголошено наказним гетьманом Лівобережної України. Але, отримавши владу, він виступив проти Слободищенського трактату і вирішив, що місце наказного гетьмана його вже не влаштовує. Через два роки на раді в Козельці Сомко спробував остаточно прибрати владу над Лівобережною Україною. Більшість старшини його підтримала, але московський уряд це обрання не затвердив. До речі, правомірність виборів на гетьманство брата першої дружини Богдана Хмельницького не визнав і колишній близький приятель Сомка Василь Золотаренко. Справа в тому, що брат третьої дружини славетного «батька Хмеля» також прагнув заволодіти булавою....

У 1663 році на так званій Чорній Раді, що проводилася під Ніжином, Яким Сомко знову висунув свою кандидатуру на виборах гетьмана. Але козаків не влаштовувала його політика. Яким Сомко зазнав поразки і за наказом Івана Брюховецького був заарештований.

У тому ж році наказного гетьмана стратили в місті Борзні на Чернігівщині.

СОМКО (Сомченко, Самко, Самкович) Яким Семенович (р. н. невід. — п. 28(18).09.1663) — військ. і політ. діяч, переяслав. полковник (1660—62), гетьман наказний Лівобережної України (1660—63). Походив із заможної міщанської родини м. Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький). Брат першої дружини Б.Хмельницького Ганни. Наприкінці 1647 С. дав притулок малолітнім дітям Б.Хмельницького, коли той вирушив на Запорозьку Січ піднімати козац. повстання. Брав активну участь у Національно-визвол. війні укр. народу серед. 17 cт. (див. Національна революція 1648—1676). 1654 очолював Переяслав. полкову сотню, певний час виконував обов’язки наказного переяслав. полковника. Входив до близького оточення гетьмана, залучався до вирішення держ. справ і виконання дипломатичних місій. У вересні 1654 за дорученням Б.Хмельницького С. відвідав царську ставку в Литві. Після смерті Б.Хмельницького і відсторонення І.Виговським гетьманича Ю.Хмельницького від влади С. ворогував із новообраним гетьманом, певний час переховувався від його переслідувань на Дону, де займався торгівлею. За деякими даними, ще 1659, після зречення булави наказним гетьманом під царською протекцією І.Безпалим, С. був обраний на його місце і на чолі 10 тис. козаків воював проти гетьмана І.Виговського. Після обрання на гетьманство Ю.Хмельницького восени 1659 С. виконував обов’язки наказного полковника Переяславського полку (за відсутності в полку полк. Т.Цицюри), а під час походу гетьмана на Волинь у 2-й пол. 1660 як наказний гетьман керував Лівобереж. Україною. Політ. переорієнтацію Ю.Хмельницького з Москви на Варшаву, зафіксовану положеннями Чуднівського договору 1660, С. не підтримав, підтвердивши вірність раніше складеній присязі рос. цареві Олексію Михайловичу. З осені 1660 вів успішну боротьбу з військами Ю.Хмельницького, підрозділами коронних військ Речі Посполитої і татарами. Навесні 1661, відбивши черговий наступ супротивника, С. на старшинській раді в с. Биково під Ніжином спробував оволодіти булавою повного гетьмана Лівобереж. України, але із-за спротиву його конкурента ніжинського полк. В.Золотаренка та намірів рос. уряду політ. методами повернути Ю.Хмельницького до підданства царю зробити цього не вдалося. Упродовж 21 (11) жовтня — 24 (14) грудня 1661 С. успішно обороняв Переяслав від нападів правобереж. козаків і їхніх союзників — кримських татар, мав кілька таємних зустрічей з Ю.Хмельницьким. Одночасно з осені 1661 С. вів запеклу політ. боротьбу з кошовим отаманом Запороз. Січі І.Брюховецьким, котрий також мав намір оволодіти гетьман. булавою. Шукаючи булави, С. виступав за збереження протекції рос. монарха над Україною, але за умови суворого дотримання автономного статусу козац. Гетьманату, непорушності принципів васальних відносин. Гол. опору в реалізації політ. програми вбачав у старшинській верстві та заможному козацтві. У квітні 1662 на Козелецькій раді (частина дослідників схильна класифікувати її як генеральну військову раду) С. домігся проголошення себе повним гетьманом Лівобережної України. Однак із-за того, що на раді не було офіц. представника царя Олексія Михайловича, а поведінка С. не вселяла впевненості в його відданості, останній не визнав результатів виборів. Улітку 1662 С. разом із рос. військами завдав кілька відчутних поразок військам правобереж. гетьмана Ю.Хмельницького, змусивши його відмовитися від намірів продовжувати наступ і спішно відступати за Дніпро. Напередодні призначеної урядом Олексія Михайловича "чорної" ради під Ніжином влітку 1663 С. намагався налагодити стосунки із правобереж. гетьманом П.Тетерею та Кримським ханатом. Після обрання І.Брюховецького на Чорній раді 1663 гетьманом Лівобереж. України за наказом царського представника на раді князя Д.Велико-Гагіна С. було заарештовано і за звинуваченням у зраді вироком військ. суду засуджено до страти.

Страчений у м. Борзна.

Презентація ддо у рокуppt-online.org/155230