Поетичний цикл Т. Шевченка “В казематі", як відомо, створювався після арешту, під час тимчасового перебування поета в казематі ІІІ відділу В Петербурзі з 17 квітня по 30 травня 1847 р. За свідченням В. Лазаревського, “...сидячи у фортеці перед відправкою у заслання, Шевченко на полях якоїсь книги, даної йому для читання, написав багато віршів. Відрізав ці стьожки і виніс у чоботях".
Між 17 і 19 травня в казематі були написані вірші “Ой одна я, одна...", “За байраком байрак...", “Мені однаково, чи буду...", “Не кидай матері! – казали...", “Чого ти ходиш на могилу?", “Ой три шляхи широкії...". Між 19 і 30 травням – вірші “Н. Костомарову" (“Веселе сонечко ховалось…"), “Садок вишневий коло хати...", “Рано-вранці новобранці...", “В неволі тяжко, хоча й волі…", “Косар", “Чи ми ще зійдемося знову...", “Не спалося, а ніч, як море...". 30 травня “кириломефодієвцям було оголошено царську конфірмацію", згідно з якою Шевченка “засилали рядовим в Окремий Оренбурзький корпус". 31 травня у супроводі фельд’єгеря Шевченка було відправлено до Оренбурга.
Майже в усіх віршах циклу наявний мотив самотності, яка викликана різними причинами. Це і самотність дівчини-сироти, якій ні до кого притулитися, в поезії "Ой одная, одна", і самотність, що викликана розлукою або нерозділеним коханням; цікавою є й інтерпретація у творі "За байраком байрак", герой якого, самотній козак, не має спокою у могилі, бо за життя був причетний до братовбивства.
У деяких творах поєднано мотиви самотності і смерті. Наприклад, у поезії "Чого ти ходиш на могилу" самотня мати вічно дожидає дочку, яка страждає через смерть коханого. Поєднані ці мотиви і у поезії "Ой три шляхи широкії".
У циклі простежуються також мотиви окраденої долі і пустоти. Пустує, сумує оселя, яку покинула нерадива донька заради розкошу, нарікає на вкрадену долю каліка-москаль, повернувшись у село, де його вже ніхто не чекає. Злилися в циклі особисті переживання поета із стражданнями рідного народу. Чуже горе сприймається як своє.
У вірші "М. Костомарову" ліричний герой переймається болем іншої людини. Як вже було зазначено, у циклі наявний мотив любові до України; роздуми над її долею відображені у поезії "Мені однаково". Цей вірш можна умовно розділити на дві частини. У першій спостерігаємо самозречення ліричного героя, його нехтування своєю долею, у другій — виявляється його небайдужість до долі Батьківщини.Виділяється своєю тональністю із всього циклу поезія "Садок вишневий коло хати", в якій змальовується сільське життя на лоні прекрасної української природи. Атмосфера спокою, щасливого родинного життя ллється з цього вірша, що має ознаки ідилії. В останній поезії циклу, що адресована сучасникам автора, лунає мотив патріотизму і любові до вітчизни.
Ликера Полусмак (Ганна Черкаська)
Християнські поняття та уявлення у творах Т. Шевченка
Спостереження
Статистичні підрахунки
Усіх віршованих творів у «Кобзарі» 218
Кількість поем, в основі яких лежить біблійний сюжет 7
Кількість творів, у яких наявні довгі поетичні молитви (в деяких творах кілька молитов) 17 + 10 псалмів та кілька подражаній пророкам
Кількість творів, у яких є вислови «молитися», «Бога благати» 150
Кількість творів, у яких є вислови «Господа благати», «Бога благати» Кілька десятків
Кількість творів, у яких є вислів «перехрестився» (автор-оповідач або персонаж) 20
Кількість творів, у яких мовиться про Святе причастя 6
Кількість разів уживання в «Кобзарі» слова Бог, у тому числі й Ісус Христос 600
Кількість віршів, у яких не згадано Бога (це переважно побутова лірика) 75
Кількість творів, де згадано Бога 143
Скільки разів у «Кобзарі» згадується Матір Божа? 25
Псалом — жанр духовної лірики, релігійна пісня, молитва, у якій висловлено різні релігійні почуття. Тематично псалми можна поділити за такими групами:
- пригнічений горем чи тяжкою недугою автор скаржився на заподіяну кривду, біль, страждання й просить у Бога захисту підтримки;
- від імені народу автори благають у Бога милосердя в час лихоліття,війни,голо- ду, мору;
- автори прагнуть розбудити віру в Бога, у його милість та опіку;
- твори, де висловлені почуття вдячності від окремих осіб та цілої громади;
- гімни, що прославляють Бога;
- псалми історично–навчального характеру;
- псалми філософсько–медитативного характеру, у яких оспівуються велич і гідність, даровані людині Богом;
-псалми, які уславляють космічну світобудову, де небеса — це оселя Бога.
Гімн (гр. hymnos — урочиста пісня, похвала) — один з видів ліричної поезії: урочиста, похвальна пісня, в якій возвеличується якесь явище, особа, подія. За тематикою відомі такі гімни: державні, військові, релігійні, на честь історичних осіб та подій, сатиричні.
Особливості гімнів:
- урочиста лексика;
- величні й прості мелодії;
- монументальність поетичних образів і музичної фактури і т д.
Псалтир з давньоєврейської мови перекладається як «книга хвали». Це найулюбленіша книга Старого Заповіту багатьох поколінь людей, у якій вміщено 150 псалмів, покладених на музику для богослужіння. Головний автор псалмів — ізраїльсько– іудейський цар Давид (у заголовках 73 псалми приписуються йому), іншими авторами були Асаф (12 псалмів), сини Кореєві (11), Соломон (2), Мойсей (1), Єфам (1) і невідомі автори (50).
Переспів — а) Вид перекладу: вільне передання художніх творів засобами іншої мови або ж вірш, написаний за мотивами іншого твору. б) Повторення давно написаного, відомого, набридлого.
Словникова робота
Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю гора в Палестині, стала біблійним символом гордої краси;
Ліван — гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійні пророки часто символізували як славу і велич Іудейського царства;
Омофор — багатий, золотом вишитий покров.
Ідейно-художній аналіз твору у вигляді дискусії “глядачів” та “експертів”:
-У який період своєї творчості Т. Шевченко написав цю поезію? Як це вплинуло на виклад поетом її змісту?
- З якою промовою звернувся поет до землі, ниви?
- Через що все довкола розквітне, позеленіє? Що це символізує?
- Чому Т. Шевченко називає людей незрячими?
-Які господні дива мав на увазі Тарас Григорович?
-Кого, на ваш погляд, поет називає злодіями?
-Що розуміє Т. Шевченко під святою правдою?
-Яких змін зазнає земля, суспільство внаслідок Божих діянь?
-Чому трудящі у творі — німі й незрячі?
- Про які соціальні зміни мріє поет? Чим буде викликана радість рабів у зв’язку з цим?
- Чи можна за текстом твору дослідити настрій митця?
- Охарактеризуйте колористику в першій частині твору. Чи можна сказати, що вибір кольорів — це художній прийом, застосований поетом?
- Знайдіть у поезії вислови, що стали крилатими. Прокоментуйте їх зміст і доречність використання у мові.
— Через які конкретні образи показано настання блаженства Божого?
Орієнтовні відповіді:
- «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»;
-«буде скакати кривий, немов олень»;
- «буде співати безмовний язик»;
- «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»;
- «леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»;
- «і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти».
Рік написання – 1859
Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих. Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя. Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…» “Ісаія. Глава 35” композиція Твір умовно можна поділити на 3 частини:
1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.
2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим: а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»; в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»; г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».
3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.
“Ісаія. Глава 35” короткий зміст Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані. У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості. Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства. Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі. Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.
“Ісаія. Глава 35” характеристика образів Настання блаженства Божого показано через конкретні образи, кожний з яких є опорним: – «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»; -«буде скакати кривий, немов олень»; – «буде співати безмовний язик»; – «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»; – «леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»; – «і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти». Всі ці опорні образи за своїм змістом діляться на три групи.
(1) Показує прихід блаженства як фізичного одужання людей, коли сліпим повертається зір, глухим — слух, кривим — здатність рухатися.
(2) Показ оводнення пустелі. Для людей, що проживали в близькосхідній природі, це перетворення пустелі в оазу було сповнене особливого емоційного естетичного змісту.
(3) Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильнее життя народу, що керується справедливими Божими законами. Образ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке не тільки фізично здорове, і не тільки живе в здоровому та родючому природному середовищі, а й іде правильною життєвою дорогою, тобто живе за моральними християнськими законами.
Взаємозв’язок біблійного тексту і твору “Ісаія. Глава 35” Т. Шевченка
Зіставляючи рядки поезії Т. Шевченка з біблійним текстом, можна переконатись, що поет намагався залишити у своєму переспіві якомога більше образно–смислових моментів із першоджерел. І якщо Т. Шевченко додає свої образні штрихи, то вони ніби включають твір у контекст його поетичного світу, наповнюються характерним Шевченковим змістом. Категорія Правди, Вищої справедливості — це категорія із Шевченкового поетичного світу. Вона органічно вмонтована в образну систему біблійного тексту. Біблійні образи не потребують якось «літературного» облагородження, бо, як правило, вони є вищою мірою художніми. Т. Шевченко ніби оберігає опорні образи біблійного тексту і якщо втручається в їхню структуру, то від того вони стають більш дохідливими і набирають при цьому українського національного колориту. Наприклад, Т. Шевченко повністю зберігає поетичний мотив обводнення пустелі, що дуже виразно звучить у біблійному тексті. Проте в його поезії на берегах річок та озер ростуть не тростини й папірус, а гаї. Цей штрих немовби «натякає», що йдеться про майбутнє звільнення не так ізраїльського, як українського народу. За Шевченком, вольнії, широкії, святії шляхи — це дороги нового, вільного і щасливого суспільства. Останній рядок твору «Веселії села» — це знову виразний «український» штрих, який створює у читача враження, що йдеться все–таки про звільнення і майбутнє щасливе життя нашого народу.
“Ісаія. Глава 35” історія написання Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу псалмів із Біблії) замінював і буквар, і читанку. Малий Тарас швидко навчився його читати. «Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» ,— писав один із шкільних товаришів поета. Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 р. (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптом поява задуму поезії і натхнення відірвала поета від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було,— і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта. Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/isaiya-glava-35-shevchenko-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Цикл "Давидові псалми"
Історія написання псалмів Давидових Шевченком.
«Давидові псалми» створені 19 грудня 1845 р. у В’юнищах — селі Переяславського повіту Полтавської губернії, де письменник жив у Степана Никифоровича Самойлова. Цей цикл є першим з біблійних переспівів Шевченка. Поет вписав у рукописну книгу «Три літа» «Давидові псалми» — 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149 — згідно з Псалтирем. Десять псалмів у переспіві Шевченка — це ніби невеличкий Псалтир, що обіймає все багатство й розмаїття Книги псалмів».