Прокоментуйте вислів І. Франка:
"«Сон» — це, безперечно, перший в Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».
Т. Шевченко в поемі заявив на весь голос, що головні біди України є похідними від її підневільного стану в Російській імперії. "
Поясніть ідейно-смислове навантаження назви твору.
Визначте композиційні особливості.
Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.
Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні.
Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.
Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.
Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Образна система поеми
3.11. Характеристика образів представників самодержавства.
3.11.1. Цар Микола.
Портрет: високий, сердитий, «одутий, мов посинів».
Риси: поганий, проклятий, лукавий, лютий, сердитий.
Вседержитель.
Ведмідь або кошеня.
«Цар волі».
П’яничка.
Неситий, «цвенькає».
3.11.2. Цариця.
«Мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться».
«Небога, мов опеньок засушений».
«Тонка, довгонога, … хита головою».
«Богиня».
«Цяця».
3.11.3. Цар Петро І.
Портрет: «очі неситі».
Риси: жорсткий, підступний, байдужий до проблем простого люду.
«Людоїде, змію».
Вбивця і самодур.
Проклятий людом.
«Мов світ увесь хоче загарбати».
Кат-бузувір.
3.11.4. Чиновники і панство.
Риси: улесливість, жадність, алчність, ненажерливість, підступність.
«Деруть і з батька, і з брата».
«П’явки людські».
Пузаті, сопуть, хропуть, понадувались, як індики.
Висновок: саме царі найперші винуватці соціалістичного й національного поневолення українського народу, грабіжники його багатства, руйнівники його традицій, мови, культури.