Текст диктанту
Слави першої української письменниці, яка розкрила глибинне психологічне коріння кріпосництва й усякого рабства загалом, Марія Олександрівна Вілінська набула під псевдонімом Марко Вовчок. Народилася вона в маєтку Катерининське в родині армійського офіцера, була росіянкою за національністю.
Освіту й виховання Марія здобувала в місті Орлі, де мешкала в будинку своєї багатої тітоньки. Там вона познайомилася з Панасом Марковичем, засланим за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Згодом, у 1851 році, вони одружилися, і за лічені місяці майбутня письменниця досконало опанувала українську мову.
У 1857 році вийшли друком українською мовою «Народні оповідання» – і в Україні з’явився новий талановитий письменник. У цій добірці критиків і читачів вражало все: новизна тем і прийомів, чудова мова й співучий ритм прози, глибокий психологізм і майстерні деталі.
У житті Марії Вілінської є багато цікавих, часто по-справжньому таємничих фактів. Наприклад, Жуль Верн подарував їй на пам’ять ексклюзивне право перекладу своїх творів російською та українською мовами. А Пантелеймон Куліш писав про неї: «Наш Марко Вовчок, як бджола Божа, випив кращу росу із квітів нашої мови».
За книгою «Моя Батьківщина – Україна» (164 слова)
Мою свинцеву голову залило оловом,
І тягне донизу, наче повну валізу.
Така світла макітра - мудра і хитра
Враз обважніла і потемніла.
Найменші деталі з найкращої сталі
По всьому тілу заіржавіли.
Я дивлюсь тобі в очі, щось у серці лоскоче
І я розумію, що божеволію
<приспів:>
Не залишай мене, не залишай мене,
Не залишай наодинці з собою,
Бо я одразу не, бо я одразу не,
Бо я одразу не дружу з головою.
<2>
Мою свинцеву голову напхали соломою
І вигнали з хати всі мудрі цитати.
Звивини мозку наче зліплені з воску
І броньовані зони блокують нейрони.
Руки трясуться, ноги не гнуться
Від високого тиску - плями по писку
Я хочу спитати, як тебе звати,
Та замість питання - смішні затинання.
Хто, як не ти?
Хто ми з тобою в цьому світі?
Хто ти мені, а я тобі?
Вдихаєм ніжність із повітря
Як діти граємо в любов
В зеніті милості і млості
Від світла в темряві на раз
Що ж ти, закривши свої очі
Лишаєш серце на показ?
Хто, як не ти, спалить мости?
Хто ж побудує знов?
Навчи мене жити, як ти
Щоб не кипіла кров!
Хто, як не ти, спалить мости?
Хто ж побудує знов?
Навчи мене жити, як ти
Щоб не кипіла моя кров!
З тобою важко не зважити
Від себе нікуди втікти
Сьогодні свято, завтра втрата Сьогодні ми, завтра вони
І я не знаю, де початок
І де кінець, не знаєш ти...
На завтра можна не чекати
Усе що маю - все бери!
Хто, як не ти, спалить мости?
Хто ж побудує знов?
Навчи мене жити, як ти
Щоб не…
15 хітів української рок-музики
Твір-роздум із використанням речень із різними видами зв"язку
«Чи придатна рок-музика для передавання патріотичних настроїв, думок, закликів?»