11.02.2021р. Малюнок, літера, шрифт у графічному дизайні

Малюнок, літера, шрифт у графічному дизайні

Як ми вже знаємо, різнокольорові плями та лінії викликають у нас тільки певні асоціації, проте вони не несуть жодної конкретної інформації. Однак відомі й такі абстрактні лінії, що мають конкретний зміст, — це букви.

У житті ми постійно стикаємося з буквами. Кожна з них — це зображення, своєрідна картинка. В давні часи, коли не існувало писемності, люди передавали всю інформацію за допомогою малюнків. З часом ті перетворилися в буквені символи, що стали тим підґрунтям, на якому було створено сучасні літери.

Під рукою художника-дизайнера букви набувають форми та пропорції, що є характерними для того чи іншого шрифту.

Шрифт — це букви, що мають спільний стиль графічного оформлення.

Графічний стиль літери залежить від змісту тексту. Адже на нас впливають не лише значення слів та речень, а й характер шрифту.

Кожна буква являє собою сукупність ліній — прямих, хвилястих, плавних або різких. Літера сама по собі може бути зображувальним елементом, нести певний колірний акцент, здатна організувати всю композицію. В основі графічного дизайну якраз і лежить мистецтво композиції. Саме мистецтво композиції визначає зовнішній вигляд книжок, газет, журналів, листівок та плакатів.

Найважливішим призначенням графічного дизайну є створення окремих зображень за допомогою ліній, штрихів, крапок та інших елементів. Такі зображення з нами завжди поряд, адже ми читаємо книжки, газети, журнали, даруємо вітальні листівки, отримуємо інформацію з афіш та білбордів. Для того, щоб на якісному мистецькому рівні поєднати слово і зображення, графічні дизайнери використовують поліграфічне оформлення.

Графічний дизайн має давню історію, адже перша із відомих друкованих книжок — надрукована на тканині буддійська священна книга «Діамантова сутра», що побачила світ у 868 році. Проте справжній початок ери книгодрукування пов’язаний із винаходом друкарського верстата в середині 1440-х років. В Україні ера книгодрукування почалася в 1574 році, коли у Львові відомий культурний діяч та друкар Іван Федоров уклав і надрукував перший східнослов’янський

посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив видання церковної книги «Апостол». Своїм мистецьким оздобленням друкована книжка майже повністю наслідувала графіку рукописної. Перед початком тексту були орнаментальні заставки, у центрі яких часто вкомпоно-вувалися сюжетні сцени або зображення святих. Заголовки розділів виконувалися красивою шрифтовою в’яззю, друкованою кіновар’ю або суриком. Початкові літери розділів — буквиці, а також кінцівки при закінченні розділів щедро декорувалися елементами рослинної і тератологічної орнаментики. На основі багатої народної орнаментики українського народу та кращих зразків тогочасного західноєвропейського книжкового мистецтва Федоров створив свій стиль графіки, на який рівнялися тогочасні майстри.

Наступний етап мистецької поліграфії (XVII — на початку XX ст.) характеризувався широким використаннях естампів.

Естамп — це графічний твір, виконаний на літографічному камені спеціальними олівцями, що зажирюють камінь, або жирною тушшю.

Книжково-журнальна графіка, до якої ми вже так звикли, з’являється лише в XIX — на початку XX ст.

Прикладна графіка стає відомою з XVIII ст., хоча її розквіт припадає на початок XX ст. Прикладна, ужиткова, промислова або, як її називають, «мала графіка» існує в народному побуті всюди і повсякчас. Це різноманітні етикетки на промислових товарах, художнє оформлення пакувальних виробів, наприклад, коробка для цукерок. До цього виду графіки належать також грошові знаки, поштові марки й вітальні листівки (спеціально мальовані, а не репродукції з живописних картин чи фотографій), різні промислові торговельні емблеми, книжкові знаки — екслібриси, гербові знаки тощо.

Для створення шрифтових композицій нам необхідно знати особливості шрифтів. Це зокрема:

• декоративні шрифти. Призначені для імітації історичного стилю написання, використовуються найчастіше з декоративною метою;

• гротески (рублені шрифти).

Вони не мають зарубок і характеризуються майже цілковитою відсутністю контрастності сполучень елементів шрифтів;

• антиквенні шрифти. Це

шрифти зі спеціальними зарубками, що імітують старовинний стиль написання;

• готичні шрифти. Ці шрифти призначені для імітації старовинного рукописного почерку, що використовувався ще в Середньовічній Європі. Шрифт вирізняють висока, яскрава контрастність сполучень і достатньо вузькі пропорції.

• рукописні шрифти. Вони є імітацією каліграфічного почерку і можуть зображати літери, написані пером, ручкою, фломастером тощо.

Існує багато способів організації шрифтової композиції. Однак є лише декілька основних правил, яких слід дотримуватися у кожній гарно

оформленій роботі. Хоча ми й розглядаємо їх окремо, пам’ятайте, що на практиці вони взаємопов’язані:

• наближеність. Взаємопов’язані смислові елементи мають бути згруповані, розташовані якомога ближче, щоб вони виглядали як одна логічна група, а не як набір окремих елементів. Це дасть змогу організувати інформацію і зменшить пустоти. Групуючи подібні елементи, навіть якщо вони розташовані далеко один від одного, ви зробите сторінку більш організованою;

• повтор. Необхідно повторювати певні елементи оформлення в межах усієї шрифтової композиції;

• контраст. Якщо два елементи тексту дещо різняться, варто зробити їх абсолютно різними. Контраст досягається таким чином: проти-

ставлення великого шрифту малому, товстого — тонкому, рубленого — рукописному тощо.

У поліграфії важливими є характер шрифту та розташування тексту, декоративне кольорове вирішення в поєднанні з малюнком, що повинен бути виразним, чітким і лаконічним. Стиль малюнка має неодмінно відповідати стильовим особливостям шрифту, а разом вони повинні розкривати змістову ідею тексту та його емоційне забарвлення.