Доповідь у науковому стилі

Підготовка до доповіді в науковому стилі.

ДОПОВІДЬ У НАУКОВОМУ СТИЛІ

 Запишіть тему уроку в зошит.

Пригадайте! 

Науковий стиль і його термінологія почали складатися ще в давній книжній українській мові частково за зразками і під впливом грецької і латинської мов, які викладалися тоді в усіх вищих школах України. З них перекладалися наукові книги, тому що латина була мовою наук усієї Європи. Почасти науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації вжитку їх і термінологізації значень.

Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання.

Головне призначення наукового стилю — систематизування, пізнання світу, служити для повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань, виклад матеріалу, представлення наукових даних суспільству.

Головні ознаки наукового стилю: інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, висновки.

Головні мовні засоби: абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, іншомовних слів, наукова фразеологія, цитати.

Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців — книги, статті у неспеціальних журналах); науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо)

Сьогодні  на  уроці  ви  ознайомитеся з особливостями підготовки доповіді, прийомами встановлення й збереження контакту з  аудиторією, будете аналізувати помилки  —  словом,  учитися  говорити  красиво  та  впевнено.

Початок академічного красномовства в Україні припадав на XVII —XVIII ст. і пов'язаний із діяльністю Києво-Могилянської академії. У XIX ст.. у зв'язку з пробудженням суспільно-політичної думки академічне красномовство, зокрема такі його жанри як лекція та доповідь перетворюються на загальнодоступні. Спочатку лек­цію або доповідь відвідують студенти інших факультетів навчального закладу, пізніше вона зацікавлює широкий загал.

Одна  з найпоширеніших форм публічних виступів — доповідь.

Тлумачний  словник  визначає  доповідь  як  публічну  промову,  виступ.

Доповіді бувають:

Наукові

Політичні 

Ділові

Звітні

Підготовка до виголошення доповіді відбувається в такій послідовності:

1) з'ясуйте мету й завдання доповіді, ураховуючи цільову аудиторію;

2) сформулюйте тему та мікротеми, запишіть складний план;

3) доберіть і опрацюйте наукову літературу; зробіть тематичні виписки і запишіть тези;

4) визначте дискусійні питання, продумайте, як їх репрезентувати в доповіді;

5) визначте, які способи ілюстрації фактичного матеріалу доцільно використати для розкриття кожного пункту плану (мультимедійна презентація, таблиця, малюнки, схеми, діаграми, відеозаписи тощо);

6) продумайте оригінальний початок доповіді (наприклад, досвідчені мовці радять починати доповідь із несподіваної для слухачів тези, риторичного питання, приголомшливого факту тощо);

7) відповідно до мети доповіді сформулюйте висновки;

8) письмово оформіть матеріали доповіді;

9) перевірте текст доповіді на відповідність основним вимогам до усного виступу; проаналізуйте послідовність і пропорційність її частин, зважаючи на кількість і якість ілюстративного матеріалу, усуньте зайве, удоскональте стиль викладу, виправте помилки;

10) спочатку доповідь прочитайте вголос удома перед уявними чи реальними слухачами (можна зробити відео- або аудіозапис), потім, спираючись на план і цитати, прочитайте доповідь ще раз;

11) відредагуйте (у разі потреби) текст;

12) спрогнозуйте можливі питання слухачів і підготуйтеся до відповіді на них під час обговорення доповіді.

Приклади доповіді: 

1. Доповідь "Від чого залежить довголіття людини".

       Кожен з нас міг би собі зарадити і прожити довге життя, стати здоровим, та із ста – 90 чоловік не здатні на радикальні зміни власного життя.

         Коли починається старість, людство визначило по-різному. Древні ділили життя на два періоди:  молодість, старість. Гіппократ вважав старістю 42 роки.  Зараз у зв’язку з досягненнями медицини початок старості відсунувся до 70 років.

     Будь-яка жива істота має свій час старіння. Старіння – нормальний природний процес, характерний і для людини. Але до нього йдуть люди з різною швидкістю. У кожного є свої принципи подовження життя, збільшення його тривалості, але вони суто індивідуальні. Можна виділити  п’ять узагальнюючих принципів подовження життя людини:

-         харчування;

-         активна рухливість;

-         психічне здоров’я;

-         алкоголь, куріння, наркотики;

-         соціальні умови життя.

       У сотнях лабораторій світу  беззаперечно доведено, що кількісно і калорійно зменшене, але якісно повноцінне харчування збільшує тривалість        життя. У харчових продуктах, навіть молодих людей, повинно бути мало холестерину, жиру, але багато вітамінів, сорбентів. На  заході і в Сполучених Штатах саме такому харчуванню приділяється надзвичайно багато уваги.

       У ХУІІІ столітті Кант писав у своєму дивовижному  трактаті “Про здатність сильного духу силою тільки волі перемагати хворобливі  відчуття”, “Думаючій людині їсти одній не здорово, тому  що за самотнім обідом  він має справу тільки з самим собою і втрачає «жвавість».

       Сучасники з подивом спостерігали як Кант вмів зупиняти  у себе   прояв простуди, нежиті. Упродовж 30 років  він зовсім не хворів. А справжня  старість прийшла до нього на порозі дев’ятого десятка. “Голову й груди треба тримати в холоді, - говорив він. – Ноги мити переважно крижаною водою, гуляти – в будь-яку погоду ”. До цієї системи він додавав ще й силу волі, моральний наказ самому собі.

         Історія людства свідчить, що максимального довголіття можна досягти у межі 115-120 років. Цікаво, що  побутує думка, ніби біблійні герої жили 300-400 років, але Біблія точно вказує їх вік: 120-130 років.

       2. Доповідь «Без верби і калини нема України».

Хто не знає відомої, козацької балади часів Богдана Хмельницького «Розлилися круті бережечки»? В ній звучать такі рядки:

Гей у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася,

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, засмутилася.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, та підіймемо;

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, та розвеселимо.

З цих рядків балади постає перед нами образ калини, який символізує дух боротьби українського народу за незалежність від шляхетської Польщі.

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а в нас — верба й калина. Правду каже прислів'я: без верби і калини нема України.

З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях:

Чи я в лузі не калина була,

Чи я в лузі не червона була?

Взяли ж мене, поламали

І в пучечки пов'язали...

Пам'ятаєте, у Тараса Шевченка є вірш:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина...

Український народ завжди дбайливо охороняв і доглядав калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. А як потрібна була калина в численних обрядах, особливо у весільному! Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною. Також калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне вільце молодої.

В Україні найпоширеніші два види калини — звичайна й цілолиста. У кожному регіоні вона має відповідно й свої назви: калина лісова, калина черлена, бамбара, гордина, свіба тощо. Останнім часом з'явився в міських парках і новий сорт — карльса, що примандрував до нас із Кореї. Про все це ми довідуємося з чудової книжки Василя Скуратівського «Берегиня».

3. Доповідь «Оратор».

Демосфен, відчувши в собі ораторські здібності, вирішив вийти на політичну арену.

Але тут йому не поталанило. Хоч від природи юнак і володів красномовством, та мав надто слабенький як для оратора голос і нечітку дикцію. До всього ж він ще й гаркавив, на трибуні тримався невпевнено, часом губився і знічувався. І Демосфен, не гаючи часу, зайнявся працею над самим собою. Щоб стати оратором, вирішив він, треба заново себе створити.

Усе зваживши й обміркувавши, Демосфен почав удосконалювати свою вимову, а постійними декламаціями тренував голос, одночасно працюючи і над стилем. Ходив на навчання до одного видатного оратора, той допомагав юнакові ставити голос. Розповідають, що Демосфен щодня йшов до моря і там, на березі, годинами декламував вірші, намагаючись звуками свого голосу заглушити шум прибережних хвиль. Уперта й постійна праця невдовзі почала давати наслідки: Демосфен уже вільніше й природніше тримався на трибуні, слабенький від природи голос набирав сили, гаркавість зникла, дикція вирівнялась. Почав Демосфен із судових промов і так непомітно й несподівано втягнувся в бурхливе політичне життя Афін, до чого мав великий потяг ще з юнацьких літ. Володіючи несхибною впертістю, маючи від природи дар красномовця, Демосфен таки викував себе заново. До нього оратори натискували на риторичну декламацію, спрямовуючи основну увагу на вживання фігур та плавну ритміку мови. Демосфен від цього відмовився, а натомість створив свій власний стиль промов — гнучкий, блискучий, що поєднував красномовство адвоката з красномовством політичного діяча. Несподівані переходи від звичайних прозаїчний фраз до риторичних зворотів, особливо під час патетичних вигуків і звертань, створювали сильне враження на слухачів. Минуло небагато часу, і всі почали визнавати Демосфена найблискучішим і найзмістовнішим оратором. 

Завдання: 

Підготуйте доповідь із мовознавчої теми (на вибір): «Особливості спілкування в Інтернеті»; «Вплив мультфільмів на мовлення молодших школярів» або на тему, пов’язану з виучуваними предметами (із залученням тез  наукової, науково-популярної літератури).

Ваша доповідь має бути записана і подана у вигляді відео- або аудіофайлу. Тривалість вашої доповіді має бути не більше 3 хвилин.