Патрон токарний призначається для закріплення деталей та заготовок, з високою точністю їх центрування. . Іноді використовується в складі поворотних столів та ділильних головок. Розрізняють самоцентрувальні патрони (для встановлення осе-симетричних деталей) і патрони з незалежними кулачками (для несиметричних деталей).
Самоцентрувальний трикулачковий патрон. Чотири-кулачковий патрон з незалежними
кулачками. Ключ використовується
для переміщення кожного кулачка окремо.
1. Корпус із чавуну чи сталі. 2. Спіральний диск (планетарка, равлик,
архімедова спіраль). 3. Фланець.4. Конічна шестерня (сухар)
5. Стопор. 6. Втулка. 7. Пружина. 8. Ключ.
Патронні верстати з ЧПК призначені для обточування, свердлення, розгортання, зенкерування, цекування, нарізання різьби мітчиками в осьових отворах деталей типу фланців, зубчатих коліс, кришок, шківів та ін.; можливе нарізання різцем внутрішньої і зовнішньої різьби за програмою. Патронно-центрові верстати з ЧПК служать для зовнішньої і внутрішньої обробки різноманітних складних заготовок деталей типу тіл обертання і володіють технологічними можливостями токарних центрових та патронних верстатів.
Передня бабка це литий чавунний корпус, всередині якого розміщується коробка швидкостей шпинделя.м
Перехідні втулки - застосовуються в процесі кріплення деталей та інструментів, що мають спеціальний конус Морзе, здійснюючи перехід таких конусів. Така перехідна втулка є ідеальним перехідником, що з'єднує конуси Морзе, наприклад, для інструментів, що мають різні конічні хвостовики Морзе.
Перехідна посадка – посадка, при якій можливі як зазор, так і натяг, залежно від дійсних розмірів елементів з’єднання (поля допусків отвору і вала перекриваються частково чи повністю).
Планшайба — спеціальний пристрій для кріплення деталей або інструменту на осі шпинделя .Зазвичай використовується у складі передньої бабки (шпинделя) токарного верстата для затиску деталі, що обробляється. Іноді використовується у складі поворотних столів та ділильних головок; для встановлення на шпиндель деталей неправильної форми або великого розміру. Недоліком планшайби є трудомісткість установки та центрування деталі по осі шпинделя.
Кріплення деталі на планшайбі з використанням противаги:
1 – планшайба;2 – косинець; 3 - оброблювана деталь; 4 – противага.
Пластичність – здатність матеріалу при певних значеннях навантаження давати більше залишкової деформації без руйнування.
Плашки для нарізання різьби призначені для слюсарних робіт і робіт з нарізування різьби з використанням воротка або плашко-тримача, також у верстатах загального призначення. Плашки виготовляються трьох типів: тип 1 - для різьб діаметром 1-3 мм; тип 2 - для різьб діаметром 1-6 мм; тип 3 - для різьб діаметром понад 6 мм до 76 мм.
Площина різання ( основна площина різання) – площина, що дотична до поверхні різання й водночас проходить через різальну кромку леза.
Поверхні при обточуванні циліндричних заготовок розрізняють три поверхні - поверхня, що обробляється , поверхня різання та оброблена поверхня . Різницю між оброблюваною та обробленою поверхнями називають припуском на обробку.
Подача – це переміщення різальної кромки інструмента в напрямку руху подачі за один оберт заготовки.
Поле допуску – поле, обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами і визначається допуском та його положенням відносно номінального розміру.
Полірування металу - фінішна обробка виробів, при якій з поверхні знімається найтонший шар матеріалу. Обробка проводиться механічним, хімічним, електрохімічним чи електролітно-плазмовим методом. При хімічному та електролізних способах поверхня металу згладжується за рахунок хімічних та електрохімічних реакцій. Для механічного полірування металу потрібний простий полірувальний верстат або ручна машинка, насадки різної жорсткості та абразивні пасти. Якість дзеркальної поверхні залежить лише від професіоналізму майстра.
Посадка з натягом – посадка, при якій завжди забезпечується натяг у з’єднанні, тобто найбільший граничний розмір отвору менше найменшого граничного розміру вала чи дорівнює йому (поле допуску отвору розміщене під полем допуску вала).
Посадка із зазором – посадка, при якій завжди забезпечується зазор у з’єднанні, тобто найменший граничний розмір отвору більше найбільшого граничного розміру вала чи дорівнює йому (поле допуску отвору розміщено над полем допуску вала).
Посадки в системі отвору – посадки, в яких потрібні зазори й натяги утворюються з’єднанням різних полів допусків вала з полем допуску основного отвору.
Похибки вимірювань (англ. measurement error) — відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірюваної фізичної величини: — її істинне значення. В ряді джерел, наприклад у ВРЕ, наряду із терміном похибка вимірювання вживається термін помилка вимірювання.
Похибки оброблених поверхонь. Відхилення від площинності - найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилеглої площини в межах ділянки, що нормується. Відхиленням профілю циліндричної поверхні в поперечному перерізі є некруглість , тобто найбільша відстань від точок реального профілю до прилеглого кола. Відхилення від циліндричності - найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилеглого циліндра в межах ділянки, що нормується. Похибки форми в поперечному перерізі (відхилення від круглості) викликаються похибками установки, тобто неточністю виконання центрових отворів деталі і центрів верстата, неповним приляганням центрових отворів до центрів, мінливістю положення осі обертання шпинделя, некруглістю шийок шпинделя системи під робочим навантаженням. Похибка форми в поздовжньому перерізі (нециліндричність) виникає головним чином в результаті непрямолінійності поздовжнього руху столу, непаралельності його переміщень щодо осі обертання деталі, неточності налагодження верстата, зміщення пінолі задньої бабки до горизонтальної площини при зміні деталі, неспіввісності розташування центрів, а також силових та теплових деформацій системи. Для встановлення характеру відхилень поверхні від правильної форми необхідний вимір поточних значень радіусів-векторів від центру фігури, що поєднана з віссю обертання спеціального вимірювального приладу - макропрофілографа .
Правило встановлення різців - різець має бути встановлений по центру з віссю обертання верстату, виліт різця має бути мінімальним, закріплення надійне, різець затискують у різцетримачеві не менш як двома гвинтами. Виліт різця з різцетримача має не перевищувати півтори висоти державки (l≤1,5Н).
Правило стабільності баз: від однієї і тієї самої чистової бази слід обробляти якомога більшу кількість поверхонь.
Приводом називають комплекс механізмів із джерелом руху, призначений для приведення в дію виконавського органу верстата із заданими характеристиками швидкості і точності.
Притир – це інструмент, за допомогою якого притирають деталі (плити, обертові диски, конуси, циліндри тощо). Вид притира підбирають відповідно до форми та розмірів оброблюваної поверхні. Звичайно матеріал притирів вибирають м'якшим від матеріалу виробу, щоб у поверхню притира вдавлювалися зерна притирального матеріалу. Найчастіше їх виготовляють із чавуну, м'якої сталі, міді, бронзи, твердих порід дерев. Притири для попередньої обробки мають канавки, в яких збирається притиральний матеріал. Для залишкової обробки притири повинні бути без канавок.
Притирання — це операція, яку виконують для точної обробки поверхні деталей, герметичності з'єднання за допомогою шліфувальних порошків та паст. Процес притирання полягає у хіміко-механічному видаленні з поверхонь частинок металу притиральними матеріалами. Під дією пасти та повітря на поверхні деталі утворюються плівки окису, які видаляються під час взаємодії абразиву притиральних матеріалів та рухів притира. Найчастіше притирають ущільнювальні поверхні арматури, пробки та корпуси кранів, клапани та сідла двигунів та компресорів насосів. Притиранням знімають найтоншу кулю металу товщиною До 0,02 мм. За один прохід знімають шар металу товщиною до 0,002 мм.
Притиральна паста – суміш окислу хрому кремнію, стеаринової кислоти, а також невеликої кількості жиру і машинного масла; виготовляється декількох сортів.
Прохідні різці. Для обробки зовнішніх поверхонь використовують прохідні різці, які бувають прямі й відігнуті. Відігнутим різцем можна не лише обточувати зовнішню циліндричну поверхню, а й підрізувати торець деталі. Прохідні різці мають головний кут в плані φ = 30…60°. Різці з меншими кутами в плані застосовуються для обробки жорстких заготовок, коли відношення довжини до діаметра l / d ≤ 8. Допоміжний кут у плані φ1, як правило, беруть 10...30°.У практиці використовують упорні різці з головним кутом у плані φ = 90° Ними зручно обробляти зовнішні циліндричні поверхні й підрізувати уступи. Упорні різці застосовують також для обточування нежорстких валів, оскільки вони викликають менше прогинання заготовки. Проте в різців з кутом φ = 90° у роботі бере участь менша довжина різальної кромки, ніж у різців з кутом φ = 30...60°, тому стійкість упорних різців нижча, ніж прохідних.
Профіль різьби розглядають у перерізі, що проходить через вісь болта або гайки.
Ниткою (витком) називається частина різьби, утворена при одному повному оберті профілю. Кут профілю — кут між боковими сторонами (гранями) профілю різьби, який вимірюється у площині, що проходить через вісь болта. У метричної різьби цей кут дорівнює 60°, у дюймової — 55°.Висота (глибина) різьби профілю — відстань від вершини різьби до основи профілю, що вимірюється, перпендикулярно до осі болта. Крок різьби — відстань між паралельними сторонами або вершинами двох розміщених поруч витків, яка вимірюється вздовж осі різьби. У метричної різьби крок виражається в міліметрах; дюймова різьба характеризується числом ниток (витків) на одному дюймі. Зовнішній діаметр сі різьби — діаметр циліндра, описаного навколо різьбової поверхні. Зовнішній діаметр вимірюється у бейтів за вершинами профілю різьби, а у гайок — за западинами. Внутрішній діаметр різьби — діаметр циліндра, вписаного у різьбову поверхню. Внутрішній діаметр вимірюється у болтів за западинами, у гайок — за вершинами профілю різьби. Середній діаметр <і2 різьби — діаметр збіжного з різьбою циліндра, твірні якого поділяються боковими сторонами профілю на рівні відрізки.
Процес різання металу - це, по суті, сколювання і зсув частинок металу під дією сили, з якою передня поверхня різця вдавлюється у зрізуваний шар.
Пружність – здатність матеріалу відновлювати свою форму і розміри після зняття навантаження.