На початку війни І.Бондаренка направили для навчання в Одеське офі­церське училище. Потім були служба у складі 2-го Українського фронту, поранення в 1942 році, лікування в Махачкалі і рапорт командуванню про переведення на 3-й Український фронт, поближче до рідної домівки. В 223 стрілецькій дивізії капітан І.Бондаренко призначений командиром розвідників. З - поміж інших командирів вирізнявся привітністю, охайні­стю, відмінною військовою виправкою. Трапився на фронті такий випа­док:        На початку війни І.Бондаренка направили для навчання в Одесь­ке офіцерське училище. Потім були служба у складі 2-го Українського фронту, поранення в 1942 році, лікування в Махачкалі і рапорт команду­ванню про переведення на 3-й Український фронт, поближче до рідної домівки. В 223 стрілецькій дивізії капітан І.Бондаренко призначений командиром розвідників. З — поміж інших командирів вирізнявся привітністю, охайністю, відмінною військовою виправкою.

Трапився на фронті такий випадок: у 223 дивізію 68 стрілецького Бєлгородського корпусу призначено нового начальника штабу: Рано — вранці приймає він рапорти начальників відділів штабу. Майже всі командири відрапортували. Але начальник штабу чекав ще одного команди­ра, викликаного з передовой І ось він ввійшов: охайно вибритий, підтягнутий, у начищених до блиску чоботях. У такому вигляді просто з окопів, де провів усю піч, роздавав накази, відправ­ляв розвідників на завдання і отримував повідомлення від тих, хто повернувся з бойового за­вдання, постав перед новим начальником штабу капітан І^4,Бондаренко. Відрапортував чітко і ясно, але продовжував стояти струнко. Команди «вільно» не поступало. Штабісти дивили­ся на бойового командира, не приховуючи здивування, і лише після того, як за ним зачинились двері, начштабу промовив: «Оце командир! Кращий командир дивізії! І коли встигає так добре вивчити розташування противника? Адже він знає все: де дислокуються які сили, де стоять гармати. А де- кулемети. А яка виправка! Дисциплінованість! А як рапортує—красота! »

Командир дивізії Суханов М.А. розгледів у командирі розвідників дивізії І.А.Бондаренку не лише хорошого командира, а й талановитого полководця. Тому, коли постало питання про заміщен­ня відкликаного командуванням корпусу командира 1041 стрілецького полку, кращої кандидатури ніж капітан Бондаренко не було. Війна гартувала характер, робила героями простих трудівників, дбайливих сім’янинів, вірних товаришів.

Свою останню нагороду, Героя Радянського Союзу, І.А. .Бондаренко, на той час уже підполко­вник, отримав за участь у запеклих боях при форсуванні Південного Бугу під час визволення

Народився в 1915 році в с. Арбузинка Арбузинського району. Після закінчення семирічки поступив в Копиловський сільгосптехніку і по його закінченню в 1935 році поступив в одеський педінститут. В Збройних силах з 1937 року. Закінчив Сталінградське танкове училище і з 1942 року на фронті. Воював на Центральному, південно – Західному, 2- му і 3 – му Українських фронтах. За виключно сміливий рейд в глибокий тил ворога при визволенні Угорщини від гітлерівських загарбників в 1944 році і виявлені при цьому кмітливість та героїзм, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1945 р. командир танкової роти  84 – го танкового полку 63 механізованої бригади гвардії капітану Торжинському І.О. присвоєно звання Героя   Радянського Союзу. В боях за місто Зидред  Іван Торжинський лише з екіпажем командирської машини знищив 4  танка, 10 гармат, з них дві самохідні, 12 кулеметів, 35 автомашин, 6 мінометів та взяв в полон  більше 1200 солдат та офіцерів ворога. Нагороджений також  двома орденами Червоного прапора, орденом Вітчизняної війни першого та другого ступенів та медаллю «За відвагу»

Народився в 1922 році в селі Новокрасне Арбузинського району. Після закінчення семирічки працював електромонтером на Рогачівській картонній фабриці (Білорусія), куди переїхав разом з батьками. В рядах Збройних Сил з 1941 року. Воював на Донському та  4 – му Українському фронтах.

Особливо відзначився при форсуванні Дніпра. Мінометники Величка одні з перших переправились через суворий Дніпро. По пояс в крижаній воді, командир роти разом з солдатами витягував на берег міномети, виносив ящики з мінами. Мінометники першими відкрили вогонь і забезпечили переправу  стрілецьких рот на плацдарм. Завдяки мужності роти лейтенанта Величка, батальйон розширив плацдарм і закріпився на правому березі Дніпра. 

   За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками, форсування річки Дніпро і виявлені при цьому відвагу та героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 командиру мінометної роти  старшому лейтенанту Величку В.С. присвоєно звання Героя Радянського Союзу.. Також нагороджений орденом Червоної Зірки. Виконуючи бойове завдання та території Чехословаччини, 29 жовтня 1944 року В.С.Величко пропав без вісті.