Профілактика та подолання булінгу як складова системи превентивної освіти роботи ліцею

Мета: ознайомити всіх учасників освітнього процесу з причинами виникнення булінгу, впливу цього явища на окрему особистість і учнівський колектив у цілому, опрацювати практичні методи виявлення постраждалих та булерів; засвоїти методи профілактики та протидії.

Завдання: систематизувати знання щодо групових процесів і взаємостосунків дітей та учнівської молоді в ліцеї; навчитися своєчасно визначати групи ризику (жертв та булерів); створити систему роботи щодо протистояння боулінгу у молодіжному колективі; набути умінь проведення тренінгових занять з відповідної тематики; залучити до роботи з профілактики та подолання боулінгу всіх учасників освітнього процесу (адміністрації, педагогів, учнів, батьків).

Склад комісії з розгляду випадків булінгу:

Подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в ліцеї

1. Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.
Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

2. Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

• невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);

• за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;

• повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;

• повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;

• скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в ліцеї

1. У день подання заяви видається наказ по ліцею про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
2. До засідання комісії з розгляду випадку булінгу залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу.
3. Комісія проводить розслідування та приймає відповідне рішення:
· якщо комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна превенція) та Службу у справах дітей;
· якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден із цим, то він може одразу звернутися до органів Національної поліції України із заявою.
4. Рішення комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.
5. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності – спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в ліцеї.
Строк розгляду комісією заяв або повідомлень про випадок булінгу (цькування) та виконання комісією своїх завдань не має перевищувати 10 робочих днів із дня отримання зави або повідомлення керівником закладу.

Відповідальність за скоєння булінгу, а також нереагування на факти булінгу передбачена законодавством України":

Що робити, якщо вас булять?

1. Не мовчати

Розповісти про ситуацію батькам, бабусі чи дідусю, подрузі чи другу. У жодному разі ти не будеш “стукачем”. Ти не повинен залишатись із проблемою наодинці.

2. Попроси допомоги

Мотиваційний тренер Нік Вуйчич якось заявив, що просити допомогу можна і треба.

3. Не звинувачуй себе та не виправдовуй інших

Ти – людина і маєш право мислити і діяти на власний розсуд. Ніхто не може змушувати тебе щось робити, або втручатися в особистий простір.

4. Сходи до шкільного психолога

Ніхто не зрозуміє тебе краще, ніж ця людина. У кабінеті психолога ти можеш розповісти все, що тебе тривожить. Ніхто цього більше знати не буде.

5. Звернися до старших у разі небезпеки

Якщо тобі погрожують, обов’язково скажи батькам чи адміністрації школи.

Як одна американська школярка перемогла булінг:
Наталі Гемптон очікувала від нової приватної школи для дівчат отримати багато знайомств, зав’язати нову дружбу та провчитися у закладі до випуску. Проте нічого з цього не відбулося. Вже у перші тижні дівчата почали насміхатися з Наталі, ігнорувати під час обіду, сипати образами. Через деякий час все лише погіршилося – однокласниці підстерегли її у коридорі, відібрали ноутбук та дуже побили дівчину.
Останньою краплею терпіння була ситуація, коли Наталі працювала у парі з іншою дівчиною і отримала кращу оцінку. Та схопила у руки ножиці і кричала, що ледь стримується, аби не перерізати Наталі горло.
Згодом жертва булінгу перевелася в іншу школу і все налагодилось. У перший же день до дівчини підійшов хлопчик і запропонував допомогу. Це її дуже вразило і надихнуло. Коли вона бачила якогось самітника у шкільній їдальні, то запрошувала його за свій стіл. Ця ідея вилилась у розробку мобільного додатку “Sit With Us” (“Сідай з нами”).
“Так діти, які не знають, куди їм подітися на обіді, можуть знайти ваш столик у додатку, прийти до нього та не боятись відмови”, – коментує Наталі.
Також вона зазначає, що не обов’язково завантажувати додаток, можна просто дотримуватися такого принципу. Через булінг та соціальну ізоляцію одна дівчинка думала про самогубство, але така ініціатива Хемптон врятувала її.

Булінг – це ситуація, яка може статися з кожним. Головне – не бути байдужим, ні батькам, ні однокласникам.

Булінг. Пам’ятка для дитини

До вашої уваги ще одна стаття з циклу про булінг. Цей матеріал допоможе дитині розібратися, які вона має права, хто може допомогти їй подолати конфлікт, що треба робити, аби захистити себе від кривдників.

Вітаю тебе, мій юний співрозмовнику!У цій статті я хочу підказати тобі, як діяти, коли тебе ображають, цькують інші діти. Або коли коїться щось схоже на це.
Насамперед нагадаю про Конвенцію ООН про права дитини. Цей особливий документ було прийнято 191 країною світу, Україною також! Більш ніж у сорока статтях Конвенції викладені права, які має КОЖНА ДИТИНА. Зараз ми пригадаємо лише деякі з них:

· Кожна дитина має право на життя

· Всі діти є рівні у правах

· Всі діти мають право на любов та піклування

· Всі діти мають право на захист від усіх форм дискримінації

· Всі діти мають право на збереження індивідуальності

· Всі діти мають право вільно висловлювати свої погляди

· Всі діти мають право на вільне спілкування

У цій Конвенції ще багато різних чудових положень, але тобі треба насамперед пам’ятати саме ці. Бо вони дають тобі право захищати себе у будь-яких обставинах та від будь-яких дій. Тоді, коли порушується твій спокій, коли тебе ображають, обзивають, принижують, застосовують фізичні дії або погрожують.

Пам’ятай, що ти маєш право захищати себе та свою гідність завжди. І коли це сварка з другом або якесь непорозуміння з однокласником, що буває часом у всіх. І коли негативна увага та дії щодо тебе тривають уже деякий час. Та якщо у першому випадку ти можеш вирішити проблему самотужки, то в другому тобі обов’язково потрібно звернутися за допомогою. Бо без втручання дорослих цю ситуацію вирішити майже неможливо та небезпечно.

Отже, перший крок у боротьбі з цькуванням – звернутися за допомогою. До кого? Насамперед до батьків. Якщо з деяких причин ти не можеш цього зробити, поміркуй, хто з дорослих може тобі допомогти. Це можуть бути старші брати або сестри, бабусі чи дідусі, хрещені батьки, родичи тощо. Тобто ті дорослі люди, яким ти довіряєш. Саме цьому дорослому потрібно розповісти усю твою історію. Від початку, від першої негативної дії щодо тебе. З усіма подробицями, як би не було соромно та гірко.

По-друге, ніякої самодіяльності. Якщо тебе цькують, діяти у відповідь треба законним шляхом. Усі учасники цих подій будуть відповідати за свої вчинки згідно з законом. Навіть діти, бо з 14 років вони вважаються частково дієздатними і можуть нести покарання за свої дії. В іншому випадку за дітей несуть відповідальність батьки. Тому намагайся не мститися або вирішувати проблему самотужки, як у кіно чи книжці. Твої необдумані дії можуть привести до небажаних наслідків. І знов таки, перед законом несуть відповідальність усі учасники конфлікту, і ти також. Що ти можеш зробити корисного для себе в рамках закону – вести щоденник булінгу, поки ситуація вирішується. Тобто записувати, коли, хто і що робив тобі або проти тебе. Які свідки були довкола, хто чув та бачив ці ситуації. Це буде така собі добірка свідоцтв цькування. Деякі спеціалісти радять починати вести такий щоденник, як тільки ти помітив прояви цькування щодо себе. Але, як на мене, про це треба одразу казати «своїм» дорослим. Те, що ми обговорили вище. А потім вже буде видно, чи знадобиться той щоденник взагалі.

По-третє, як би тобі не було сумно, соромно або зле, не відмовляйся від допомоги психолога. Це той спеціаліст, який допомагає людям, що потрапили у важку ситуацію. Психолог допоможе розібратися в твоїх емоціях, яких дуже багато, вони усі різні і такі сильні, що це може лякати. Ця людина підкаже, як впоратися з негативним досвідом, що залишився після цькування. Допоможе врівноважити твій внутрішній стан. Навчить, як поводитися, щоб не допустити такої ситуації у подальшому, або як припинити цькування якомога раніше. Нагадаю, що робота з психологом є конфіденційною. Тобто навіть батьки не будуть знати, про що ви говорите з психологом, без твого дозволу. Виняток – факти, що свідчать про загрозу твоєму життю.

Ще один важливий момент: якщо це можливо, не зустрічайся та не спілкуйся зі стороною кривдника без батьків або дорослих, які на твоєму боці. У таких ситуаціях, без свідків, можливі погрози або провокації, що можуть призвести до небажаних дій з твого боку.

Наступна порада – по можливості не відмовляйся від своїх інтересів поза школою. Тобто не кидай відвідування улюбленого гуртка або секції, підтримуй домашні традиції, спілкуйся з друзями. Пам’ятай, школа – це не все твоє життя. Є ще багато місць, де тебе чекають, люблять та підтримують. А наші улюблені справи заряджають нас силою та дають наснагу.

Головне, що ти повинен пам’ятати завжди, – ти маєш право захищати себе, свою гідність та своє життя у будь-якій ситуації!Але захист – це не завжди відповідь на образу чи влучна здача у бійці. Іноді захистити себе – це заявити про своє невдоволення та дискомфорт, моральний чи фізичний. І чим раніше ти про це скажеш, тим легшими будуть наслідки. Не соромся просити поради або допомоги! Ти маєш право на це!

І ще пам’ятай: ти ні в чому не винен! Просто так склалася ситуація. Так іноді буває, на жаль.

Також в Україні працює національна дитяча «гаряча» лінія:

116 111 (з мобільних)

0 800 500 225 (зі стаціонарних)

Ти завжди можеш звернутися сюди за допомогою.