Галицька Каліфорнія
В 2015 році я взяв участь в частині екскурсії під назвою “Галицька Каліфорнія”.
Екскурсію проводила туристична компанія Karpaty Travel і її повна програма виглядала так:
08:00 — виїзд зі Львова (пл. Петрушевича)
09:00 — озеро Геологів - техногенний кратер (с. Угерсько)
10:30 — музей нафтогазової промисловості України в Бориславі
11:30 — екскурсія на озокеритові і нафтові копанки; місце, де фонтанувала і горіла знаменита на весь світ свердловина Oil City; нафтові качалки
13:00 — геологічна пам’ятка природи, водоспад та водограї на р. Тисмениця в Бориславі
14:00 — обід в тематичному нафтовому ресторані "Барабський міст".
Я приєднався і брав участь тільки в частині екскурсії по Бориславу. Цю частину екскурсії проводив науковий співробітник музею нафтової і газової промисловості України, кандидат історичних наук Олег Микулич.
Музей нафтової та газової промисловості України — збірка експонатів, пов’язаних з історичним та сучасним нафто-газовидобутком у регіоні. Складається із двох частин — музей у приміщенні управління «Бориславнатфогаз» та скансен із реставрованим історичним нафтовим обладнанням.
Музей нафтової і газової промисловості України розташований в місті Борислав Львівської області. Належить НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Працює він в адміністративній будівлі підприємства, на 5 поверсі. У музеї зібрано безліч цікавих експонатів, пов'язаних з індустріальним життям Борислава кінця 19 – початку 20 століття. Експонати представлені в музейному залі і скансені біля управління НГВУ «Бориславнафтогаз».
https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/66780_muzey-neftyanoy-i-gazovoy-promyshlennosti-ukrainy.htm
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/borislav-vid-galitskogo-pekla-do-vogniv-las-vegasa/
Вул. Короленка, 6 – знаходиться будівля колишнього Карпатського геологічно-нафтового інституту. Його організатором та довголітнім керівником у 1932-1939 рр. був саме доктор Константин Толвінський. Щодо постаті Константина Толвінського, то варто зазначити, що він у 1904–1910 роках вивчав геологію в Цюріхському університеті і там же здобув докторську ступінь у 1910 р. під керівництвом проф. Геймана. У 1916 році його приятелі запрошують до Борислава, до якого він прив’язується майже на чверть століття. Спочатку він працює в приватних компаніях, а потім у 1919 р. займає важливе місце у Б. Кропачка – керівника заново відкритої геологічної станції у Бориславі. Під його рукою станція перетворюється на Карпатський Геологічно-Нафтовий інститут зі своєю красивою штаб-квартирою в сучасній будівлі та серйозним науковим персоналом. У той же час К.Толвінський дав початок «кафедрі нафти та солі» Польського геологічного інституту у Варшаві, керівником якої був до 1930 року.
Із 1962 року тут знаходиться спецшкола для дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату та ДЦП. 25 листопада 1992 року на фасаді будівлі встановлено та урочисто відкрито металеву пам’ятну таблицю колишньому інституту. Цей будинок є пам’яткою історії державного значення з 1995 року.
В мережі є матеріали конференці “ГЕОТУРИЗМ: практика і досвід”, де можна читати статтю О.Микулича “Пам’ятки історії нафтогазової промисловості м. Борислава та околиць – стан і проблеми їх збереження”
https://drive.google.com/file/d/1iIGxldJycXHnPiSWfboa8a2qLJh94pUL/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1B4K34OMlDPf10s7dusZEjhcG6RpJATNX/view?usp=sharing
Також в мережі доступний перший випуск серії «Колекції фонду рідкісних видань науково-технічної бібліотеки» присвячений історичному минулому Геологічної станції в Бориславі. Коротко описана історія розвитку геологічних досліджень нафтової промисловості Західного регіону України. Випуск підготовлений на основі документальних джерел з фонду Виставкового залу рідкісних та цінних видань. Видання розраховане на професорсько-викладацький склад, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів нафтогазового профілю.
https://library.nung.edu.ua/sites/default/files/files/borislaw2.pdf
https://drive.google.com/file/d/1Wow83hNQhvSvK0hrZ-naLJXYJaKEDzcl/view?usp=sharing
На обід в тематичному нафтовому ресторані "Барабський міст" з екскурсією я не пішов і тут покажу зроблені раніше фотографії інтер’єру в стилі лофт з кафе "Барабський міст". Кафе розташоване біля Барабського мосту, історію назви якого я взяв з матеріалу працівників управління культури Бориславської міської ради.
“По завершенню прокладання залізничної колії у Відні, маса безробітних хлинула в Борислав для підкорення нафтового Ельдорадо. Оскільки місцеві жителі не розуміли мови, якою вони говорять, почали називати їх барабами. Слово «бараб» є автентичним і вживаним тільки в Бориславі, хоча походить воно таки він німецького «Barbar» і перекладається на нашу мову як варвар.
Старий дерев’яний міст над річкою Тисмениця в центрі міста збирав сотні робітників, які не мали сталого заробітку і готові були до будь-якої праці, аби проіснувати бодай ще один день на цьому білому світі. Робота в основному була важкою, пов’язаною із нафтопромислом. Але із натовпу висмикували й тих, хто міг давати неправдиві свідчення в суді, чоловіків, які могли надавати стусанів конкуренту по бізнесу, відібрати силою борг або вчинити збройний напад на надокучливих сусідів. Влітку бараби спали просто неба прямо на мості, якого вже бориславці охрестили Барабським, а взимку – забиралися в чужі господарські угіддя, стайні та шопи.
Вигляд у них був цілком не естетичний: обідрані, переважно без взуття, з гнилими зубами і запахом відбірної бориславської нафтусі. Проте «чорнової» роботи було вдосталь, тому більшість гарувала щодня за копійки.
31 серпня 1927 року в Бориславі велика вода затопила чисельні будівлі, копальні нафти, міську промислову та комунальну інфраструктуру, зруйнувала вежі нафтогазових свердловин, 12 житлових будинків… І вщент зруйнувала міст. Рівно 5 років польська влада будувала новий міст із залізобетонних конструкцій, і завершила його в 1932 році.
Народна назва «Барабський міст» прижилася й існує до тепер, правда, як назва ресторації, яка славиться смачними пельменями з грибною юшкою. Сучасна площа, що розташована на «Барабському мості» та поряд із ним, згідно з рішенням Бориславського виконавчого комітету від 16 грудня 1966 року № 469 названа на честь видатного краянина Івана Яковича Франка”
Під час перших поїздок до Борислава відвідувався Бориславський історико-краєзнавчий музей. Там теж є невелика експозиція присвячена добуванню нафти, окрема кімната присв'ячена Стефану Коваліву — вчителю, директору місцевої школи, публіцисту. Зібрані фотографії, документи, особисті речі.
В одній із зал, на столі адміністратора, зачепився за книгу Міріам Вайнер - Miriam Weiner. Jewish roots in Ukraine and Moldova : pages from the past and archival inventories. Secaucus, N.J. : Miriam Weiner Routes to Roots Foundation ; New York, N.Y. : YIVO Institute for Jewish Research, ©1999.
Міріам Вайнер - американська генеалог, автор та викладач, яка спеціалізується на дослідженні єврейських коренів у Польщі та колишньому Радянському Союзі.
https://en.wikipedia.org/wiki/Miriam_Weiner_(genealogist)
Інтерес викликали опубліковані там архівні фотографії вуличок галицьких штетлів. Пробував фотографувати сторінки. Сторінки були глянцеві, особливо не старався, спалах викликав бліки і фоти були невдачні. Книга була без печатки музею і інвентарного номера і я навіть запропонував їм продати книгу мені. Мені чемно відповіли що з книгою будуть працювати працівники музею.
В часи відвідувань Бориславського історико-краєзнавчий функціонувала виставка “Покинутий альбом: Борислав Станіслава Рахвала”.
"Фотографії з його альбому – це погляд на місто зсередини, можливість занурення у давно забутий світ"
https://boryslav.do.am/index/pokinute_misto_borislav_stanislava_rakhvala/0-45
https://drive.google.com/file/d/1FuK3vqFPXp13E-0f15m0Z8gWLgeoCZOG/view?usp=sharing
В місцевій книгарні придбав гарний фотоальбом “Борислав наше місто”, книжку творів Стефана Коваліва.
Борислав. Тут небагато фото Бориславського міського Палацу культури, будівлі пошти, пам’ятник А. Міцкевичу.