Embedded Files
В 2015 році я взяв участь в частині екскурсії під назвою “Галицька Каліфорнія”.
Екскурсію проводила туристична компанія Karpaty Travel і її повна програма виглядала так:
08:00 — виїзд зі Львова (пл. Петрушевича)
09:00 — озеро Геологів - техногенний кратер (с. Угерсько)
10:30 — музей нафтогазової промисловості України в Бориславі
11:30 — екскурсія на озокеритові і нафтові копанки; місце, де фонтанувала і горіла знаменита на весь світ свердловина Oil City; нафтові качалки
13:00 — геологічна пам’ятка природи, водоспад та водограї на р. Тисмениця в Бориславі
14:00 — обід в тематичному нафтовому ресторані "Барабський міст".
Я приєднався і брав участь тільки в частині екскурсії по Бориславу. Цю частину екскурсії проводив науковий співробітник музею нафтової і газової промисловості України, кандидат історичних наук Олег Микулич.
Музей нафтової та газової промисловості України — збірка експонатів, пов’язаних з історичним та сучасним нафто-газовидобутком у регіоні. Складається із двох частин — музей у приміщенні управління «Бориславнатфогаз» та скансен із реставрованим історичним нафтовим обладнанням.
Музей нафтової і газової промисловості України розташований в місті Борислав Львівської області. Належить НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Працює він в адміністративній будівлі підприємства, на 5 поверсі. У музеї зібрано безліч цікавих експонатів, пов'язаних з індустріальним життям Борислава кінця 19 – початку 20 століття. Експонати представлені в музейному залі і скансені біля управління НГВУ «Бориславнафтогаз».
https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/66780_muzey-neftyanoy-i-gazovoy-promyshlennosti-ukrainy.htm
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/borislav-vid-galitskogo-pekla-do-vogniv-las-vegasa/
Вул. Короленка, 6 – знаходиться будівля колишнього Карпатського геологічно-нафтового інституту. Його організатором та довголітнім керівником у 1932-1939 рр. був саме доктор Константин Толвінський. Щодо постаті Константина Толвінського, то варто зазначити, що він у 1904–1910 роках вивчав геологію в Цюріхському університеті і там же здобув докторську ступінь у 1910 р. під керівництвом проф. Геймана. У 1916 році його приятелі запрошують до Борислава, до якого він прив’язується майже на чверть століття. Спочатку він працює в приватних компаніях, а потім у 1919 р. займає важливе місце у Б. Кропачка – керівника заново відкритої геологічної станції у Бориславі. Під його рукою станція перетворюється на Карпатський Геологічно-Нафтовий інститут зі своєю красивою штаб-квартирою в сучасній будівлі та серйозним науковим персоналом. У той же час К.Толвінський дав початок «кафедрі нафти та солі» Польського геологічного інституту у Варшаві, керівником якої був до 1930 року.
Із 1962 року тут знаходиться спецшкола для дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату та ДЦП. 25 листопада 1992 року на фасаді будівлі встановлено та урочисто відкрито металеву пам’ятну таблицю колишньому інституту. Цей будинок є пам’яткою історії державного значення з 1995 року.
В мережі є матеріали конференці “ГЕОТУРИЗМ: практика і досвід”, де можна читати статтю О.Микулича “Пам’ятки історії нафтогазової промисловості м. Борислава та околиць – стан і проблеми їх збереження”
https://drive.google.com/file/d/1iIGxldJycXHnPiSWfboa8a2qLJh94pUL/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1B4K34OMlDPf10s7dusZEjhcG6RpJATNX/view?usp=sharing
Також в мережі доступний перший випуск серії «Колекції фонду рідкісних видань науково-технічної бібліотеки» присвячений історичному минулому Геологічної станції в Бориславі. Коротко описана історія розвитку геологічних досліджень нафтової промисловості Західного регіону України. Випуск підготовлений на основі документальних джерел з фонду Виставкового залу рідкісних та цінних видань. Видання розраховане на професорсько-викладацький склад, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів нафтогазового профілю.
https://library.nung.edu.ua/sites/default/files/files/borislaw2.pdf
https://drive.google.com/file/d/1Wow83hNQhvSvK0hrZ-naLJXYJaKEDzcl/view?usp=sharing
На обід в тематичному нафтовому ресторані "Барабський міст" з екскурсією я не пішов і тут покажу зроблені раніше фотографії інтер’єру в стилі лофт з кафе "Барабський міст". Кафе розташоване біля Барабського мосту, історію назви якого я взяв з матеріалу працівників управління культури Бориславської міської ради.
“По завершенню прокладання залізничної колії у Відні, маса безробітних хлинула в Борислав для підкорення нафтового Ельдорадо. Оскільки місцеві жителі не розуміли мови, якою вони говорять, почали називати їх барабами. Слово «бараб» є автентичним і вживаним тільки в Бориславі, хоча походить воно таки він німецького «Barbar» і перекладається на нашу мову як варвар.
Старий дерев’яний міст над річкою Тисмениця в центрі міста збирав сотні робітників, які не мали сталого заробітку і готові були до будь-якої праці, аби проіснувати бодай ще один день на цьому білому світі. Робота в основному була важкою, пов’язаною із нафтопромислом. Але із натовпу висмикували й тих, хто міг давати неправдиві свідчення в суді, чоловіків, які могли надавати стусанів конкуренту по бізнесу, відібрати силою борг або вчинити збройний напад на надокучливих сусідів. Влітку бараби спали просто неба прямо на мості, якого вже бориславці охрестили Барабським, а взимку – забиралися в чужі господарські угіддя, стайні та шопи.
Вигляд у них був цілком не естетичний: обідрані, переважно без взуття, з гнилими зубами і запахом відбірної бориславської нафтусі. Проте «чорнової» роботи було вдосталь, тому більшість гарувала щодня за копійки.
31 серпня 1927 року в Бориславі велика вода затопила чисельні будівлі, копальні нафти, міську промислову та комунальну інфраструктуру, зруйнувала вежі нафтогазових свердловин, 12 житлових будинків… І вщент зруйнувала міст. Рівно 5 років польська влада будувала новий міст із залізобетонних конструкцій, і завершила його в 1932 році.
Народна назва «Барабський міст» прижилася й існує до тепер, правда, як назва ресторації, яка славиться смачними пельменями з грибною юшкою. Сучасна площа, що розташована на «Барабському мості» та поряд із ним, згідно з рішенням Бориславського виконавчого комітету від 16 грудня 1966 року № 469 названа на честь видатного краянина Івана Яковича Франка”
Під час перших поїздок до Борислава відвідувався Бориславський історико-краєзнавчий музей. Там теж є невелика експозиція присвячена добуванню нафти, окрема кімната присв'ячена Стефану Коваліву — вчителю, директору місцевої школи, публіцисту. Зібрані фотографії, документи, особисті речі.
В одній із зал, на столі адміністратора, зачепився за книгу Міріам Вайнер - Miriam Weiner. Jewish roots in Ukraine and Moldova : pages from the past and archival inventories. Secaucus, N.J. : Miriam Weiner Routes to Roots Foundation ; New York, N.Y. : YIVO Institute for Jewish Research, ©1999.
Міріам Вайнер - американська генеалог, автор та викладач, яка спеціалізується на дослідженні єврейських коренів у Польщі та колишньому Радянському Союзі.
https://en.wikipedia.org/wiki/Miriam_Weiner_(genealogist)
Інтерес викликали опубліковані там архівні фотографії вуличок галицьких штетлів. Пробував фотографувати сторінки. Сторінки були глянцеві, особливо не старався, спалах викликав бліки і фоти були невдачні. Книга була без печатки музею і інвентарного номера і я навіть запропонував їм продати книгу мені. Мені чемно відповіли що з книгою будуть працювати працівники музею.
В часи відвідувань Бориславського історико-краєзнавчий функціонувала виставка “Покинутий альбом: Борислав Станіслава Рахвала”.
"Фотографії з його альбому – це погляд на місто зсередини, можливість занурення у давно забутий світ"
https://boryslav.do.am/index/pokinute_misto_borislav_stanislava_rakhvala/0-45
https://drive.google.com/file/d/1FuK3vqFPXp13E-0f15m0Z8gWLgeoCZOG/view?usp=sharing
В місцевій книгарні придбав гарний фотоальбом “Борислав наше місто”, книжку творів Стефана Коваліва.
Борислав. Тут небагато фото Бориславського міського Палацу культури, будівлі пошти, пам’ятник А. Міцкевичу.
Page updated
Google Sites
Report abuse