Загальний план солеварні, датований 1857 роком 

Архів тих часів, коли завод називався "Болеховскій казенный соляной заводъ"

Зайнявши у вересні 1914 р. Галичину й остаточно в жовтні 1914 р. Буковину, російські власті, що офіційно стали називати цю територію «зайнятою по праву війни», взялися за організаціюуправління цього обширного простору

Для фінансового управління російською окупаційною владою під час вторгнення на територію Галичини і Буковини в період Першої світової війни було створено спеціальний фінансовий орган - Управління по фінансових справах Військового генерал-губернатора областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни. Робота цього органу регулювалась Тимчасовим Положеннм про устрій Управління по фінансових справах при Військовому генерал-губернаторстві областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни, у редакції від жовтня 1916 року складалося з трьох розділів: “Загального положення”, “Про порядок стягнення податків і зборів” та “Про порядок управління казенними заводами”.

Зокрема до компетенції Управління відносилось

- управління казенними заводами (соляними, тютюновими та нафтоперегінними)

На вищезгаданих підприємствах, які перейшли під контроль російської окупаційної влади і стали казенними, призначалися спеціально уповноважені контролери від Управління фінансовими справами в областях Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни, які здійснювали безпосередній контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств у цілому та за порядком дотримання встановлених вимог (у т.ч. цін) по відпуску готової продукції зокрема.

Більша частина архіву знаходиться у фондах Центрального Державного історичного архіву України у м. Києві – фонд 377 «Управління по фінансових справах Військового генерал-губернатора областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни». Цей фонд містить один опис із 175 одиницями збирання. Його можна вважати недостатнім, оскільки він стосується лише періоду 1916–1918 рр.(Орлик С. В. Організація фінансового управління російською окупаційною владою на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни / С. В. Орлик // Карпатський край. - 2017. - № 1. - С. 5-21.)

Фрагмент архіву Болехівського сільзаводу знаходиться в Державному архіві Івано-Франківської області - Ф. 614 1 Болехівський соляний завод, м.Болехів Долинського повіту Львівської губернії. 

КАРТКА ФОНДУ. Інформація, звідки поступили ці документи не вказана і офіційно рахується що вона невідома.

Відомість на видачу солі по заводу за ІІ квартал 1915 року

Якщо попередня відомість написана на російській мові з використанням іноді польської орфографії і я переводив записи у Ворд, ця відомість більш чіткіша і її можна читати в оригіналі. Також відомість другого кварталу відрізняється від першого тим, що сіль видають "стопками". Назва похідна від терміну "топка" і вага "топки" чи "стопки" як завжди один кілограм. Окремо виділені бувші робітники і службовці і сіль отримують їх сім'ї.

Завод запустили 8 грудня 1914 року і в архіві є баланси “прихід-розхід” за грудень від 8-го числа, січень, лютий і березень 1915 року. З даних, які занесені в баланси, складена нижчеприведена таблиця. Квітневий баланс відсутній і в таблицю внесені тільки дані про продаж солі, взяті з відомості про грошові обороти за квітень. Відсутність балансу очевидно пояснюється тим, що складався він на перший день наступного місяця, тобто повинен бути на 1 травня 1915 року. Але вже 19 квітня німецько-австрійські війська почали Горлицьку операцію і бої підходили до Болехова. У відомості про грошові обороти за квітень остання операція записана 29 квітня і вже в травні виробництво солі припинилось.

НАСТУПНЕ 

Опис саліни з книги тут  Inż. K. BUKOWSKI i Inż. A. JACKIEWICZ. SÓL i SALINY POLSKIE. DYREKCJA SALIN PAŃSTWOWYCH. MINISTERSTWO PRZEMYSŁU i HANDLU. WARSZAWA .1926 

або тут

https://wmbc.olsztyn.pl/dlibra/publication/14541/edition/14105?language=pl

Болехів. Державна солеварня в Болехові розташована у Волоському селі(Wołoska Wieś), за 1¾ км від міста Болехова та за 2¾ км від однойменної залізничної станції.

Створення саліни датується приблизно серединою 15 століття.

До 1786 р. саліна була приватною власністю графів Потоцьких, у яких її придбав австрійський уряд. З листопада 1918 року по травень 1919 року саліна перебувала під українською окупацією (так тоді описували період існуванні ЗУНР), потім нею заволоділа польська держава.

Продукція саліни базується на природній насиченій солянці, отриманій з 2 соляних шахт розміром 2,1 х 1,8 м в перетині, викладених деревом і які досягають глибини 63 м. Середньорічна потужність цих шахт становить понад 400 000 галонів повно-насиченої солянки, з якої можна виробити приблизно 12 000 тонн випареної солі. За рахунок встановлення нових шахт видобуток солянки можна було б значно збільшити. Солянка відкачується з шахт за допомогою двох поршневих насосів, всмоктувально-напірних, що приводяться в дію двигунами потужністю по 8 к. с. кожен - паровим і внутрішнього згорання.

Обладнання солеварні складається з трьох панв площею 63, 103 і 105 м² з відповідними сушильнями. З грудня 1924 року панви почали топити кам'яним вугіллям, спалюваним на ступінчастих колосниках, а до цього - кам'яновугільним газом, штучно виробленим у спеціальних генераторах.

Максимальна продуктивність солеварні з наявним обладнанням становить приблизно 8 тис. тонн вивареної солі на рік.

 Поруч із солеварнею розташовані соляні склади місткістю 600 тонн солі. Солянка зберігається в 4 збірниках загальною ємністю 3845 галонів. Саліна має 3 парові котли загальною опалювальною площею 68,5 м². Крім варильні, саліна має 7 заводських будівель, 16 житлових будинків і 13 господарчих будинків. Власна земельна ділянка саліни становить 16 га. Саліна не має під’їзної колії. Вартість загальних активів саліни за початковим балансом на 1 січня 1925 р. становила 352 284,83 злотих.

Дати продукції, наведені в таблиці I, доводять, що саліна завжди працювала з недостатнім використанням своїх виробничих потужностей. 1924 рік у цьому відношенні не можна брати до уваги, оскільки протягом цього року відбулася реконструкція та перебудова топок під панвами, пов’язана зі зміною системи їх опалювання. Крім того, через стагнацію збуту солі цього року саліна була закрита на 4 місяці. Продажна вартість виробленої вивареної солі та супутніх продуктів за монопольними цінами становила в 1925 році приблизно 940 тис. злотих.

Через нестандартні умови експлуатації та дуже обмежену роботу саліни, вартість виробництва в 1924 році, який був дуже несприятливий, не повинна розглядатися як достовірна для характеристики нормальної роботи саліни. Висока вартість палива в 1924 році, незалежно від рівня виробництва, пояснюється виключно неекономною експлуатацією та використанням тепла в несправних генераторах, які через це були демонтовані. Власні витрати на виробництво солі за попередній рік можна вважати достовірними та такими, що характеризують роботу закладу. Ці витрати, через відносно низький видобуток і недостатній попит на сіль, на 45% перевищують довоєнні витрати, на що певною мірою впливає занадто велика кількість постійних робітників, що відрізняє саліну від інших східних салін.

Відносно невеликий розмір підприємства, віддаленість від залізничної станції та відносно висока вартість виробництва, кваліфікують цю саліну з економічної точки зору як таку, що не має підстав для існування. Тим не менш, значні запаси дешевої природної сировини, хороший стан обладнання та будівель, а також центральне географічне розташування по відношенню до політичних кордонів країни, сприяють підтримці закладу в роботі за умови повного використання його виробничих потужностей і подальшого розширення для більшого виробництва, з одночасним сполученням із залізничною станцією промисловою колією через Болехів Руський, довжиною приблизно 2,3 км;

Кількість виробленої солі з 1909 року по 1/1 1926 року і кількість робітників, зайнятих на виробництві.

Кілька поштівок тих часів