Сторінка психолога

Основні завдання та здобутки психологічного супроводу дітей з особливими освітніми проблемами

Важлива роль у забезпеченні оптимальних умов розвитку та навчання школярів з психофізичними вадами в освітньому закладі належить практичному психологу, який здійснює психологічний супровід навчання в інклюзивному середовищі.

Ефективність психологічного супроводу навчання дітей з психофізичними вадами в умовах інклюзивного навчання забезпечується, передусім, комплексною диференціальною діагностикою. Вона спрямована на вивчення адаптивних можливостей, соціального статусу дитини, взаємин у родині та шкільному колективі; співвідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми; особливостей пізнавальної діяльності; емоційно-вольової та мотиваційно - потребової сфер; індивідуально-типологічних особливостей; рівня розвитку комунікативних здібностей; сильних і слабких сторін розвитку особистості.

Завдання психологічного супроводу полягають у попередженні виникнення проблем розвитку дитини; допомозі дитині у вирішенні актуальних завдань розвитку, навчання, соціалізації: навчальні труднощі, проблеми з вибором освітнього і професійного маршруту, порушення емоційно-вольової сфери, проблеми взаємовідносин з однолітками, вчителями, батьками; психологічному забезпеченні освітніх програм; розвитку психолого-педагогічної компетентності (психологічної культури) учнів, батьків, педагогів.

Ефективність психологічного супроводу навчання дітей з психофізичними вадами в умовах інклюзивного навчання забезпечується, передусім, комплексною диференціальною діагностикою. Психолог приймає рішення, які методики включити при діагностуванні, керуючись положенням «Про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.04.2001 р. №330 [6]. За результатами проведеної психологічної діагностики психолог надає узагальнену інформацію та рекомендації, які враховуються при розробці індивідуальної програми розвитку.

Основним елементом інклюзивного навчання є залучення батьків до освітнього процесу, участі у розробці навчальних планів своїх дітей. Завдання психологічного супроводу полягає у налагодженні партнерських стосунків з батьками та створенні психологічного комфорту для кожного члена сім’ї, подоланні стереотипів у роботі з сім'ями, які мають дітей з обмеженими можливостями через врахування культурних традицій, інтересів сім'ї, підвищенні психолого-педагогічної культури батьків, поясненні батькам специфіки психічного розвитку дитини і тих обмежень, які накладаються на процес навчання й виховання, розкритті конкретного змісту індивідуального підходу, якого потребує дитина та прийомів його реалізації,

психологічному консультуванні батьків, спрямованому на встановленні оптимальних взаємин у родині.

Робота з учнівським колективом, в якому перебуває дитина з психофізичними вадами, повинна бути направлена на формування толерантного ставлення та позитивних установок щодо взаємодії з учнями, які мають психофізичні вади.

Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учителів до взаємодії з такою дитиною, здійснює психологічне консультування для педагогів закладу, для батьків дітей з особливими потребами та для самої дитини. Консультативна робота з дітьми з особливими потребами спрямовується на те, щоб за допомогою спеціально організованого процесу спілкування актуалізувати в дитині додаткові психологічні сили і здібності, що можуть забезпечити вихід зі складної життєвої ситуації. За такого типу допомоги увага зосереджується не стільки на вадах розвитку, скільки на ресурсах особистості дитини, її можливостях.

Психологічна корекція дитини з особливими потребами спрямовується на розвиток її здатності до самостійного просування в житті, уміння жити в нових соціальних умовах, долаючи або компенсуючи особистісні обмеження. Практичний психолог вносить пропозиції в організацію освітнього процесу з метою визначення оптимального навантаження дитини з особливими потребами, щоб уникнути неврозів, збільшити адаптаційний потенціал дитини.

Таким чином, психологічний супровід дитини в умовах інклюзивного навчання передбачає не лише сприяння психічному розвитку, а й роботу з найближчим соціальним оточенням, спрямовану на формування в учасників педагогічного процесу позитивних установок щодо взаємодії з такою дитиною.

Психологічний супровід - цілісна діяльність, командна взаємодія вчителів, асистента учителя, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медпрацівника.

Практичний психолог Красильников І.О. провів спостереження за учнем 6 класу Борячком В. для того, щоб мати чітке уявлення про рівень розвитку дитини, її актуальні та потенційні можливості, потреби та життєві орієнтації, щоб ці спостереження дали можливість дати відповідь на запитання, чи є сприятливим шкільне оточення для навчання і розвитку такої дитини, чи може вона успішно розвиватися в шкільному оточенні, і якщо ні, то в чому причина.

Разом із командою психолого-педагогічного супроводу було перебудовано, модифіковано шкільне оточення таким чином, щоб воно було максимально прийнятне, сприятливе для реалізації освітніх, розвивальних та виховних завдань, бо дитині необхідно допомогти в розв’язанні таких проблем, що виникають у неї при взаємодії з цим оточенням.

Завдання психолога – допомогти налагодити взаємодію дитини, що має проблеми розвитку, з усіма учасниками освітнього процесу. Роль психолога набуває своєрідного посередництва у побудові суб’єкт-суб’єктних стосунків.

Таким чином, супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів, адміністрації, асистента вчителя, батьків, практичного психолога, ІРЦ).

Практичний психолог Красильников І.О. впроваджує в роботі з Борячком Владиславом синергетичний підхід як методологію психологічної корекції особистості в освітньому середовищі.

На основі синергетичної наукової парадигми, пропонується і вводиться в даному навчальному закладі варіант нової форми роботи психолого-педагогічної корекції з дітьми, що мають особливості особистісного розвитку (інклюзивна форма навчання).

Психолого-педагогічна корекція учнів з інклюзивної формою навчання повинна враховувати особливості особистісного розвитку дітей, які перебувають фокусі уваги з боку педагогічного колективу. Особливо, це стосується тих учнів, які входять в групу з високим рівнем важко керованою гіпреактівностю і конфліктністю, а також вкрай низьким розвитком емоційного самоконтролю. Такі діти, як правило, використовують неконструктивні поведінкові стратегії захисту: прагнуть не визнавати своїх поведінкових дій і не визнають свою провину в конфліктних ситуаціях, які самі ії і створюють; на будь-які прохання або зауваження вчителів можуть реагувати вкрай неадекватно і агресивно;

важко йдуть на психологічний контакт з учителями і неохоче погоджуються розмовляти з приводу аналізу своєї емоційно-некерованої поведінки в освітньому закладі.

Таким чином, ми можемо виділити два аспекти в проблемі психолого-педагогічної корекції особистісних особливостей гіперактивних учнів. Перший аспект це ‒ це власне проблема змісту методів психолого-педагогічної корекції, які можуть впливати на особистість гіперактивного учня з метою посилення рівня усвідомленості і критичності до своєї поведінки, і другий аспект ‒ це проблема форми психолого-педагогічних методів корекції на особистість гіперактивних дітей, які пов’язані з необхідністю встановлення психологічного контакту з учнем.

З нашої точки зору, в рамках шкільного освітнього середовища першочерговим завданням педагогічного колективу є завдання знайти ті форми роботи взаємодії з дітьми, які могли б забезпечити можливість подальшої реалізації змістовної сторони психокорекційної роботи. Без встановлення психологічного контакту для спілкування з гіперактивними учнями психолого-педагогічна корекція стає вкрай неефективною. Проблема активізується у зв'язку з тим, що гіперактивні діти ухиляються від форм прямої цілеспрямованої комунікації з педагогом і схильні не підкорятися прямим вказівкам вчителів. Таким чином, проблема полягає у виробленні тих форм взаємодії з учнем, які дозволили б здійснити подальшу психокорекційну роботу.

Теоретичне обґрунтування методів і форм психолого-педагогічної взаємодії з гіперактивними учнями представлено нами у науковій статті «Синергетичний підхід як методологія психологічної корекції особистості в освітньому середовищі» (автори І.О. Красильников, Н.В. Драч), яка була опублікована в фаховому психологічному журналі «Наукові записки національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія». 2020. Випуск 10. С. 137-142 [9]. У статті, на основі синергетичної парадигми, теоретично обґрунтовується і затверджується ідея про необхідність в освітньому середовищі використання педагогами і психологічною службою спонтанних, непрямих форм і методів психолого-педагогічної корекції учасників освітнього процесу (учнів з інклюзивною формою навчання) в ситуаціях неконструктивного захисту в спілкуванні, відмови від прямого емоційного контакту. Встановлення психологічного контакту з дітьми з особливостями розвитку (гіперактивність) вимагає від педагогів і психологічної служби систематичного застосування принципу ненасильницької спонтанної взаємодії в будь-яких «точках простору» шкільного освітнього середовища, починаючи від як би випадкового спілкування з учнями і закінчуючи участю дітей в творчих групових конкурсах, де роль неформального спілкування стає значною.

На основі викладеної вище актуальної проблеми психолого-педагогічної корекції учнів з особливостями розвитку та відповідного теоретичного обґрунтування форм комунікативного корекційного взаємодії, у Тростянецькій філії Щербанівського ліцею протягом 2020-2021 н.р. був використаний синергетичний підхід для підвищення можливостей психокорективного впливу на розвиток самоконтролю учня з інклюзивною формою навчання. З варіантом нової форми педагогічної корекції особистості учнів був ознайомлений педагогічний колектив. Обговорені основні принципи комунікативної взаємодії (нецілеспрямованості в «очах учнів», ненасильства, толерантності), що істотно підвищило психологічну культуру педагогічних працівників. При обговоренні цієї проблеми в коллективі зазначено, що застосування форми спонтанної (як би випадкової) психологічної корекції вимагає від вчителя орієнтації на професійну позицію, яка пов'язана з принципом «педагогіки партнерства».

Синергетичний підхід, за нашими спостереженнями, з його практичними принципами спонтанного непрямого психологічного впливу значно розширює і доповнює методи традиційної взаємодії вчителя з учнями, що мають високий рівень гіперактивності. Можна також відзначити, що принципи психолого-педагогічної корекції в рамках синергетичного підходу, з нашої точки зору, мають значний евристичний потенціал для вирішення завдань по розвитку особистості учнів з особливостями розвитку в рамках шкільного освітнього середовища.

ДОВІРА ДО СЕБЕ І ІНШИХ

Учні 5 класу брали участь у тренінгових вправах “Довіра до себе і інших”, організованих психологом школи Ігорем Олександровичем. Діти вчилися толерантності, терпимості, доброті , повазі, любові до ближніх.

Дружба і взаємодія в колективі!

З метою розвитку навичок співпереживання, уміння толерантно працювати в колективі, формування позитивного мислення, згуртованості класного колективу для учнів 4 класу Тростянецького НВК проведено годину спілкування з психологом «Дружба і взаємодія в колективі!». На занятті з практичним психологом молодші школярі не лише вчилися поняттям «дружба», «друг», «цінність дружби та життя», але й зуміли згуртуватися та продуктивно попрацювати. Учні 4 класу вивели правило, що дружба починається з родини (вправи «Хлопчик і мама», «Хто справжній друг»), створили портрет надійного друга, якого вони мають поруч або хотіли б мати (вправа «Знайди друга») та мімікою і жестами подарували подарунки тим, кого вони найбільше люблять (етюд «Подарунок»). Перші шкільні сходинки повинні будуватися на довірі, взаємодопомозі та дружній підтримці!

Практичний психолог Пяткова К.С.

14 та 21 вересня з учнями 6 класу Тростянецького НВК було проведено тренінгові заняття на тему «Протидія торгівлі людьми ».

Торгівля людьми в Україні на сьогодні є досить болючою проблемою. Адже наша держава очолює список країн, котрі потерпають від торгівлі людьми. Особливої актуальності ця проблема набула в 2017 році після запровадження безвізового режиму з Європейським союзом та масового виїзду громадян України на заробітки до інших держав.

Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв. Торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів. Крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лине один з сотень таких випадків.

Торгують і жінками, і чоловіками, і дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері різних непристойних послуг, фото-відеозйомці тощо. Спектр роботи стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.