Поради психолога
Поради психолога
Психологічна підтримка для дітей
Психологічна підтримка «Від серця до серця!»
Як подбати про себе та тих хто поряд !
Як батьки можуть допомогти дитині у тривожних станах.
У часи невизначеності, напруги та стресу наш психо-фізіологічний стан природно змінюється. Ми можемо відчувати втому, роздратування, страх, тривогу. Це нормально. Проте дуже важливо пам’ятати: емоційний стан дорослих напряму впливає на стан дітей.
💡Чому важливо подбати про себе в першу чергу
Діти — це дзеркало батьків. Вони зчитують настрій, поведінку та емоції дорослих, навіть якщо ми цього не помічаємо. Якщо батьки не дають ради власному стресу, діти відчувають це і часто починають тривожитись ще більше.
Тому перш за все:
* Дбайте про власне емоційне здоров’я.
* Дозволяйте собі відпочивати.
* Обмежуйте потік тривожної інформації.
* Шукайте підтримку — не залишайтеся зі своїми переживаннями наодинці.
* Пам’ятайте: піклування про себе — це не егоїзм, а необхідність.
🧑🧑🧒🧒Як допомогти дитині впоратися з тривогою
1. Будьте поруч. Присутність батьків — найважливіше для дитини у стресовій ситуації. Навіть якщо ви не можете вирішити всі проблеми, просто бути поряд — вже велика підтримка.
2. Говоріть із дитиною. Запитуйте, як вона себе почуває, що її турбує. Вислухайте без осуду.
3. Пояснюйте простими словами. Якщо дитина не розуміє, що відбувається, її тривога може зростати. Поясніть ситуацію відповідно до віку дитини.
4. Разом знаходьте способи заспокоєння. Малювання, ігри, прогулянки, дихальні вправи — все це допомагає знизити рівень напруги.
5. Створюйте рутину. Передбачуваність дає дітям відчуття безпеки. Збереження звичних ритуалів (навіть у складних умовах) — це якорі стабільності.
6. Будьте прикладом. Якщо дитина бачить, що дорослі справляються зі стресом, вона вчиться робити так само.
7. Не бійтеся звернутися по допомогу. Якщо вам складно розібратись у власному стані або ви не знаєте, як підтримати дитину — зверніться до психолога чи психотерапевта. Спеціаліст допоможе роз’яснити, що саме відбувається, та підкаже, як діяти. Це не ознака слабкості, а відповідальний крок назустріч собі та своїй дитині.
Пам’ятайте: спокійний дорослий = спокійна дитина. Дбайте про себе — це найкраща інвестиція у добробут вашої родини!
Як захиститися від кібербулінгу
Шкільна адаптація
Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:
функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
стан здоров’я: це один з основних факторів, який впливає не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
особливості життя дитини в сім’ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім’ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім’ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;
психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров’я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.
Початок навчання дитини в 1-му класі — складний і відповідальний етап у житті кожної дитини . Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові знайомі , нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Звикання до школи — тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу.
Адаптаційний період у шестирічок більш тривалий, ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.
У вересні хворіють більшість дітей, деякі скаржаться на втому, головний біль, погане самопочуття . Саме про це попереджають медики-це фізіологічна адаптація учнів.
Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.
Біологічна адаптація — це пристосування до нового режиму навчання й життя. Траплялися випадки запізнень на уроки. Режим дня змінився не лише у дітей, а й у батьків в першу чергу.
Психологічна адаптація — це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Всі спілкуються між собою, знаходять партнерів для гри. Діти вже звикли до певних правил: привітання, шикування для переходу в інший клас або в їдальню, миття рук перед сніданком, закінчення уроку по дзвінку . Більшість дітей дотримуються правил поведінки в школі, в їдальні, але потребують постійного нагадування. Особливо, під час перерви. Діти не вміють самостійно складати портфель до школи, самостійно підготуватися до уроку вміють не всі.
Соціальна адаптація — це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).
Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:
Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.
Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально — психологічну ситуацію.
Дезадаптація
Причини дезадаптації:
1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).
2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).
3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.
4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.
5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.
Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.
Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.
В більшій мірі від нас дорослих залежить як швидко дитина адаптується до нових умов .
Найголовніше -це віра в свою дитину та підтримка !!!