Сторінка для батьків

Як виховувати у дітей людяність?

 Насамперед, своїм прикладом. Дитина як губка: вбирає все, що бачить довкола. Нехай це буде доброзичлива атмосфера, а не негативні емоції.

 Батькам слід виявляти повагу і турботу як до дитини, так і до інших членів сім'ї. Намагайтеся бути терпимішими, навіть якщо це непросто. Пам'ятайте, дитина зчитує ваші слова та вчинки, а не витоки споріднених конфліктів.

 Будьте ласкаві та привітні з обслуговуючим персоналом у магазинах, кафе, державних установах. Так, буває всяке. Однак важливо залишатися людяним за будь-яких обставин, транслюючи це дітям.

 Обговорюйте з дитиною ситуації, що відбуваються у дитячому садку чи на майданчику. При цьому не давайте прямої оцінки діям, а ставте питання, що наводять. Малюк має сам дійти висновку, що добре, а що погано. Промовляйте, що кожна людина заслуговує на дружбу, любов і підтримку.

 Розвивайте емпатію та співчуття через книги та мультфільми. Розбирайте вчинки героїв та їх почуття у той чи інший момент.

 Включайте дітей в активності, спрямовані на допомогу нужденним: донести продукти літній сусідці, нагодувати бездомну кішку тощо. Дитину шкільного віку можна залучити до волонтерської діяльності.

 Тільки ми, дорослі, несемо відповідальність за те, якими виростуть наші діти та майбутнє цього світу! 

Дитячі маніпуляції

Як зрозуміти причину дитячого маніпулювання

Давайте розпочнемо з раннього дитинства. Зовсім ще маленький карапуз відмовляється їсти,а що робимо ми? «Ось подивись пташечка полетіла!» - дорослий використовує зацікавлюючий момент. Інколи пропонує гру «З їж ложечку за маму, з їж ложечку за тата»... Дитина захворіла і ми робимо те, що не завжди використовуємо, коли вона здорова – купуємо іграшки, дозволяємо ті речі, що як зазвичай заперечуємо. Ми використовуємо погрози і покарання. «Так всі роблять», тому що цей прийом використовується у всіх родинах. І в цьому не має нічого поганого до тих пір, поки ми це робимо послідовно та пояснюємо дитині,для чого ми це робимо. Якщо всі наші прийоми дитина бачить постійно, не розуміючи чому так відбувається, вона поступово засвоює всю технологію «маніпулятивної»  поведінки. Тому дорослим не слід дивуватися звідки в дитині все це взялося.

Для мене новим відкриттям були слова однієї мами з досвідом, яка побачила що її дитина сіла на підлогу серед магазину і стала плакати,мама присіла поруч,обняла дитину за плечі і промовила: я розумію, що ти втомилась і голодна. Зараз ми прийдемо додому. Ти ще потерпиш кілька хвилин? Після цього дитина витерла сльози, встала і пішла за мамою. Що ж сталось? Скоріш за все дитина дійсно втомилась від походу до магазину, зголодніла. Їй було важливо відчути мамині руки на своїх маленьких плечах,почути лагідне звернення до себе. Мама похвалила дитину,сказала що вони вже виходять з магазину і що розуміє, чому дитина так себе поводить.

Навчіться говорити «ні» своїй дитині

І не просто потрібно навчитись казати «Ні». Ви не повинні при цьому відчувати свою провину. Дитина вимагає, щоб їй купили іграшку яку вона побачила, солодощі, продовжили час прогулянки, взяли на руки і т.д. Та мало чого дитина може потребувати. А у вас на даний момент немає коштів на покупку нової іграшки, або ви просто не планували покупку, чи у ваших руках тяжкі покупки і ви не можете взяти дитину на руки. Якщо дитина навіть маленька, їй також потрібно пояснити причину вашої відмови: я розумію, що ти втомився. Давай трішки посидимо разом, відпочинемо, а потім підемо далі. Не потрібно казати: пожалій маму, мама втомилася,ти ж уже доросла, таких дітей вже не носять. Я не можу тобі купити цю іграшку, тому що ми не планували  купувати її сьогодні – це потрібно сказати замість того, що іграшок в дома і так достатньо, що в мами немає коштів. Коли ви будете спілкуватись з дитиною, присядьте, подивіться їй в очі, щоб дитина зосередилась на тому, що ви кажете. Сказати потрібно все, а потім можна спокійно йти, щоб дитина зрозуміла ваш серйозний намір. 

Маніпуляції з допомогою  погроз або страху

Така поведінка знайома нам всім. Наприклад, ми щось не дозволяємо дитині

І ось через секунду бачимо, як кривляться дитячі губки і дитина починає голосно плакати. Дитячий плач дуже часто ефективно діє на дорослих. Батьки в більшості йдуть на поводі, щоб не чути крики незадоволеної дитини. Коли дитина підростає,вона може використовувати більш складніші варіанти такої поведінки.

Наприклад, деякі діти можуть годинами не розмовляти зі своїми близькими, сердитись по різному демонструвати своє незадоволення і незгідність. Це може викликати страх у дорослого – не зробиш так, як я сказала, пожалкуєш. Варіантів дитячого впливу в такому випадку немало: крім плачу та відмови від спілкування – демонстративні істерики, лягання на підлогу, капризи, скандал в громадських місцях.

Маніпуляції з допомогою хвороби

Дитина може по-справжньому захворіти, щоб  «налякати» маму - ось, не захотіла робити те, що я казала,  то лікуй мене. Зрозуміло, що відношення батьків до хворої дитини обов’язково зміниться на більш позитивне. Варіанти маніпуляцій також можуть бути різними – від симуляції якого-небудь симптому до виникнення справжньої хвороби, яка буде дійсно підтверджена лікарями.

Маніпуляції з допомогою ласки

Маніпуляції з допомогою ласки є одними з самих не помітних та замаскованих. Адже ми дорослі, не хочемо помічати у проявленні дитячої любові нічого поганого. Але, багато дітей, можуть використовувати цей прийом, щоб досягти бажаного результату. Наші діти ведуть себе по різному,маніпулюють нами,використовуючи зовсім різні прийоми.

Нитики

Діти використовують плач, як спосіб досягти від нас бажаного. На початковому етапі дитина ще не задумується про те що у неї вийде. Але вона помічає – так, мамі не подобається як я нию, їй краще зі мною погодитись і дати, наприклад, цукерку або дозволити додивитися улюблений мультфільм. Тоді дитина починає використовувати ниття з причини і без неї. Вона робить це в дома та громадському місті з надією на те, що в результаті вона щось отримає:цукерку, іграшку чи батьківську увагу. Бо дуже часто дитина, не розуміючи, такою поведінкою старається привернути увагу батьків, які вже пів години розмовляють по телефону або сидять перед комп’ютером.

Скандалісти

Якщо ниття не допомагає ,то дитина може легко перейти  в категорію «Скандалістів». Тут все відбувається театрально, значно голосніше, з розкиданням іграшок, ковзанням по підлозі та тупотінням ногами.

Виділяє таких дітей те,що добившись цілі, всі істерики і скандали миттю закінчуються. Іноді навіть здається, що хтось натиснув невидиму кнопку на дитині  і  «вимкнув» її.

Уявні хворі

Малюки дуже спостережливі. Швидко вони починають розуміти як можна використати батьківську любов собі на користь. Надмірна увага батьків під час хвороби і відсутність її в інший час приводять до виникнення маніпулятивної поведінки. Дитина не складає іграшки, їсть те що хоче, дивиться телевізор довше, ніж зазвичай, отримує дорогу іграшку...і якщо така поведінка розвивається під час хвороби справжньої, то через деякий час почуєте: «Мама,в мене болить живіт!Я сьогодні в садочок не піду» або «Хочу таку-то іграшку, якщо не купите – заболію»

Підлизи

Інколи дитина не влаштовує істерик і навіть не ниє. Завдяки особливостям свого характеру вона може отримати бажане ніжністю та ласкою, наприклад, розповівши батькові проте як дитина його любить або просто притулившись до мами чи тата. Як правило, батьківське серце «розтане» від такого прояву любові. «Матусю, ти така добра!» - каже дитина. «Тату, я тебе так люблю! Що ж в цьому поганого, скажете ви? Але ж які лестощі, розумні вмовляння та прохання добрі до тих пір, поки ви не зрозумієте, що ваше дитя обвело вас кругом пальця. Погодьтесь, інколи ми навіть не підозрюємо що заховано за такими позитивними дитячими фразами.

Сильні особистості

Це ті діти, які не підлизуються, не влаштовують голосних істерик, не ковзаються на підлозі. Досить тихо вони добиваються свого, при цьому дивуючи нас дорослих своєю не дитячою поведінкою. Наприклад, вони можуть перестати розмовляти з мамою чи батьком до тих пір, доки вони не виконають затребуване. Можуть відмовитися від їжі або від прогулянки,не піти до дитячого садка чи на тренування, навіть коли їм дуже хочеться. При цьому на обличчі буде зображений спокій. Ось така поведінка завжди ставить нас батьків в затруднене положення. Ми розглядаємо дитячу непокірність як проявлення наступного кризису чи маленького капризу. Але не так це просто. Якщо така поведінка у дитини закріпиться, то його батькам у близькому майбутньому можна тільки поспівчувати.

Шантажисти

«Якщо ти не купиш мені іграшку, я зараз розкажу батькові що ти купила собі нову сукню», «Якщо не підеш зі мною гуляти,то скажу мамі що ти вчора пиво пив», - голосно промовляє дитина і дивиться на нашу реакцію. Скоріш всього така модель поведінки прийнята в сім ї і дитина просто «віддзеркалює» батьківську поведінку.

Ми самі інколи не помічаємо як просимо дитину не казати щось комусь, не розуміючи, що даємо дитині в руки зброю проти нас самих.