001 - Метрические книги в архивах Украины - Каталог описей архивных фондов

27.08.21 - 13-58

http://metrics.tilda.ws/ukraine

Адреса:

91053, м. Луганськ, вул. Радянська, 85

Тел./факс: (0642) 58-17-63

Тел.: (0642) 58-17-69

E-mail: arhiv@mail.dsip.net

Веб-сайт:

http://www.loga.gov.ua/oda/about/depart/archive/news/?isTitle=1

Историческая справка

Строительство православных храмов на Луганщине началось в XVIII в.

Во второй половине XVIII в. были освящены десятки церквей, в т. ч.

в Каменном Броде (1761),

Вергунке, Старобельске, Беловодске, Белокуракино,

Марковцы, Сватово, ЛозноОлександривци, Дмитровке (1766 г.),

Комишеваси (1781),

Никольском (1782),

Макаров Яра (1784),

Александровке, Желтом (1785 г.),

Фащевке (1786),

Новобожедаривци (ныне Кружиловка),

Павловке (ныне Брянка),

Михайловке, Айдар (1787 ),

Аннинский, Нещеретово (в 1795 г..)

и в других населенных пунктах региона.

Накануне 1917 на Луганщине насчитывалось более 300 приходов.

В первой половине XX в. приходы Луганского края

находились в составе Харьковской и Екатеринославской епархии.

В 1916 г.. В Харьковской епархии было учреждено

Старобельске кафедру викарного епископа.

В 1925 г.. Образовано Луганскую епархию.

В 1920-1930 гг. Была Луганск-Донецк епархия Украинской соборноепископськои церкви (УСЕЦ).

Православные церкви, действовавших на территории Луганщины, подчинялись

Воронежской, Донской, Екатеринославской, Подольской, Харьковской духовной консистории.

Греко-католическая церковь подчинялась Тираспольской Римско-католической духовной консистории.

Армянский молитвенный дом занимался Ново-Нахичеванской-Бессарабской Армяно-Григорианской епархиальной консисторией.

Установить подчиненность синагог

и лютеранской церкви

на территории Луганщины по архивным документам не удалось.

По состоянию на 1 мая 1927 в Луганском округе среди 106 общин 56 приходов

оставались в юрисдикции иерархов Украинской православной церкви (Украинская экзархата Русской православной церкви),

в Старобельском округе - 97.

Аграрная колонизация региона в конце XIX в. вызвала значительный рост на Луганщине количества немецких поселений.

Немцы-колонисты преимущественно исповедовали лютеранство.

В 1897 г.. В Славяносербском и Старобельском уездах проживало 1596 лютеран и 11 меннонитов.

В Луганске насчитывалось 103 лютеранства, которые образовали свою общину и построили кирху.

По состоянию на 1925 в сельскохозяйственных колониях Луганского округа жили 6430 немцев,

которые, по статическими сведениям, составляли 2% от всего населения края.

Молитвенные дома лютеран действовали в Луганске,

а также в колониях Азаровка, Будьоннивка, Бурчак-Михайловка,

Дрейлиндер, Энгельса, Ленинфильд, Либкнехта, Шмидта.

У них не было собственных священнослужителей.

Религиозные потребности лютеран края удовлетворял пастор из Луганска.

стр. 313

Государственный архив Луганской области

Государственный архив Луганской области Иудаизм в крае в конце XIX в.

был вторым по численности после православия конфессией.

В 1884 г.. В Бахмутском уезде проживало 2610 евреев, почти все без исключения исповедовали иудейскую веру. В дальнейшем их количество стремительно росло. По данным переписи населения 1897 г.. В Бахмутском и Словяносербском уездах насчитывалось соответственно 9548 и 2698 иудеев. С 20404 человек, проживавших в Луганске, 1449 (7,1%) были еврейской национальности. В 1911 г.. Их количество в городе выросло до 5554 человек. По официальным данным в Луганском округе в иудейских общинах насчитывалось 1737 верующих. Иудеи имели свои молитвенные дома-синагоги, которые были построены в Луганске, Алчевске, Ивановке, Лозовой Павловке (ныне Брянка), Алмазном. В Луганске действовали три синагоги: Литовская, Ремесленная и Хоральная. Самая большая из них - Литовская. По состоянию на 1925 в общине насчитывалось 207 иудеев. Появление католицизма на Луганщине связана с переселением в края, прежде всего, поляков. В 1884 г.. В Бахмутском уезде насчитывалось 848 католиков, а по данным переписи 1897 их количество увеличилось до 4178 человек. В Словяносербском уезде католическую веру исповедовали 905 человек. В Луганске в 1895 г. Проживало 65 католиков. На рубеже XIX-XX вв. в Донбассе началось строительство католических храмов. В Кадиевке в 1896 был построен Антоновский костел. В Луганске в 1902 г.. Был основан католический молитвенный дом Бахмутской прихода Тираспольской римско-католической духовной консистории. Через два года на его месте был возведен костел во имя Рождества Богородицы. Храм обслуживал католиков Луганска, Попасной, Алмазной, а также поселений Мариупольского уезда. По состоянию на 1924 на Луганщине было зарегистрировано три католические общины. В луганской общине насчитывалось 230 католиков, вокруг Антоновского костела собирались 400 человек из Кадиевки, 121 католик вошли в состав религиозной общины в колонии Казаковка Новосветловского района. На территории современной Луганской области в течение двух веков происходило много изменений административно-территориального характера. Административно-территориальное устройство во время ведения метрических книг делится на периоды пребывания территории Луганщины в составе

губерний-уездов-волостей (1782-1923 гг.)

- Донецкая, Воронежская, Екатеринославская, Харьковская губернии,

Бахмутский, Купянский, Славяносербский, Старобельский уезды

и Область Войска Донского;

губерний-округов-районов (1923-1925 гг.)

округов-районов (1925-1930 гг.)

Одним из основных видов документов, отложились в деятельности церквей региона, были метрические книги,

которые, начиная с 1986 г.., стали поступать на государственное хранение в Государственный архив Луганской обл.

Метрические книги - это специфический вид документов,

которые предназначались для регистрации рождения, брака и смерти отдельных людей.

Сегодня метрические книги являются ценными историческими источниками

и неотъемлемой частью Национального архивного фонда.

В Госархиве Луганской области хранятся метрические книги 266 православных приходов.

Римско-католицизм и григорианство представлены по одной религиозной учреждении,

лютеранство - двумя.

Всего в Госархиве Луганской области сохраняется 2940 метрических книг,

их хронологические рамки охватывают 1787-1927 гг.

Все метрические книги сконцентрировано в одном фонде дореволюционного периода, а именно:

Ф. 126 "Коллекция метрических книг церквей Ворошиловградской области".

Кроме того, отдельные записи о рождении, браке и смерти у таких фондах

Ф. 48 "Казанская церковь., Г. Луганск Славяносербского уезда Екатеринославской губернии",

Ф. 55 "Георгиевская церковь, с. Вергунка, Славяносербского уезда Екатеринославской губернии ".

Первоначальный порядок ведения метрических был установлен в мае 1722 указом Петра I,

в дальнейшем время от времени в этот порядок вносились определенные небольшие изменения,

направленные

стр. 314

межархивных справочник на совершенствование церковного учета верующих,

но, в целом, к утверждению советской власти сущность метрических книг оставалась неизменной.

Ведение записей в метрических книгах возлагалось на местное духовенство,

свидетельствовало важнейшие церковные обряды в жизни человека:

рождение-крещение, брак-венчание, смерть-захоронения.

Церковные книги православной церкви велись на старославянском языке,

других конфессий - латинском, старорусском, немецком и на идише.

Метрические книги православных приходов состоят из трех частей:

о рождении, браке и смерти.

В первой части фиксировалась информация о датах рождения и крещения ребенка,

населенный пункт, в котором она родилась,

ее имя;

имя, отчество и фамилия отца с указанием его социального положения;

имя матери и сведения о крестных родителей.

Крещение ребенка, как правило, происходило в день его рождения или на следующий день.

Во второй части содержится следующая информация:

дата объявления невест о вступлении в брак,

дата их венчания;

названия населенных пунктов где проживают невесты;

имя, отчество и фамилия жениха, его возраст, социальное положение;

имя, фамилия невесты, ее возраст.

Далее сообщается, вступили невесты до брака впервые,

или он или она является вдовцом или вдовой.

В конце содержатся сведения о подвенечных родителей

и священника, совершившего обряд.

В третьей части подается информация о умершего человека:

ее имя, фамилия, возраст, причина смерти.

Также указывается фамилия священника, проводившего захоронения.

Захоронение осуществлялось, как правило,

через две ночи с момента смерти человека.

Записи выполнялись священником,

его подпись удостоверялся всеми церковными служителями данной церкви.

По окончании календарного месяца в каждой части делался

статистический подсчет родившихся, умерших как по полу, так и в целом.

Кроме того, в конце каждого года состоял так называемый "экстракт" на умерших,

в котором указывалось болезни мужчин и женщин и их возраст.

Благодаря "экстрактам" метрические книги является

ценным источником в исторических медико-статистических исследованиях.

Количество брачных обрядов также подсчитывалось ежемесячно и по окончании календарного года.

Метрические книги в греко-католических церквях на территории Российской империи

велись по тем же правилам, что и в православных храмах.

Наиболее полную информацию содержат

метрические книги среди лиц иудейского вероисповедания.

Кроме вышеупомянутых записей, в этих книгах дополнительно указывалось следующие сведения:

место происхождения, род занятий родителей и чьи они дети;

профессия лиц, вступавших в брак или умерли.

Информацию в метрических книг дополняют брачные обыски

- документы, предшествующие метрическом записи при заключении брака.

Они хранятся в фондах

Ф. 49

"Александро-Свирская церковь, с. Каменка Славяносербского уезда Екатеринославской губернии ",

Ф. 52

" Покровская церковь, с. Белое Славяносербского уезда Екатеринославской губернии ",

Ф. 55" Георгиевская церковь, с. Вергунка, Славяносербского уезда Екатеринославской губернии ".

К обысков вносили основные биографические сведения о невест:

возраст, место рождения, происхождение, социальное положение, место постоянного проживания.

Основанием для его составления служили

метрические выписки, паспорта, послужные списки, справки и другие документы, удостоверяющие личность.

Сведения о строительстве храма, его тип, имущество,

размер земельного надела, подсобные здания, наличие приходской школы и т.д.

содержат клир сведения, которые отложились в фонде

Ф. 45 "Соборно-Николаевская церковь., Г. Луганск Славяносербского уезда Екатеринославской губернии".

Они статистическим источником о количестве жителей в населенных пунктах прихода,

их распределение по социальному положению и полу.

Они состояли ежегодно и фиксировали все изменения, которые происходили в приходе

- ремонты, строительство, визы высших церковных иерархов,

открытие школ, присоединения или

стр. 315

отсоединения населенных пунктов и тому подобное.

Ценным в клировых сведениям раздел "О притч обозначенной церкви".

В нем содержатся послужные списки священника, дьячка, пономаря и других церковников,

сведения об их возрасте, образовании, семейном положении, поведение на службе и в быту.

Это позволяет проследить происхождение,

служебной деятельности,

родственные связи духовных лиц

и членов их семей с представителями других сословий.

Справочным аппаратом к метрических книг, хранящихся в Госархиве Луганской области,

есть описания, составленные по географическому признаку

и хронологии записей о рождении, браке, смерти.

К некоторым из них органы юстиции Луганской области передали поименные алфавитные книги.

Базы данных в метрических книг не складывались.

Страховой фонд на них не создавался.

Полных и выборочных публикаций метрических книг нет.

Информация, имеющаяся в метрических книгах, используется

для социальноправовой защиты граждан

(подтверждение рождения, смерти, как косвенное доказательство при установлении национальности и т.д.),

генеалогических, историко-статистических исследований,

при изучении ментальности этносов

(соблюдение поста, зависимость имен новорожденных от религиозных праздников, динамика рождаемости и т.д.).

Такой спектр использования этих документов объясняет повышенный интерес к ним со стороны пользователей архива.

Сводные сведения о метрические книги, хранящиеся в Госархиве Луганской области,

для удобства пользования сгруппированы по религиозным течениями:

православие, греко-католицизм, лютеранство, григорианство, иудаизм.

В рамках каждой конфессии перечни религиозных учреждений

подано в соответствии с административно-территориальным делением,

существовавший в государстве на время ведения метрических книг.

Названия приходов в пределах административно-терри

ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 313

Державний архів Луганської області Іудаїзм у краї наприкінці XIX ст. був другою за чисельністю після православ’я конфесією. У 1884 р. у Бахмутському повіті мешкало 2610 євреїв, які майже всі без винятку сповідували іудейську віру. Надалі їх кількість стрімко зростала. За даними перепису населення 1897 р. у Бахмутському і Слов’яносербському повітах налічувалося відповідно 9548 і 2698 іудеїв. З 20404 осіб, що проживали в Луганську, 1449 (7,1%) були єврейської національності. У 1911 р. їхня кількість у місті зросла до 5554 чоловік. За офіційними даними у Луганському окрузі в іудейських громадах нараховувалося 1737 віруючих. Іудеї мали свої молитовні будинки-синагоги, які були збудовані у Луганську, Алчевську, Іванівці, Лозовій Павлівці (нині Брянка), Алмазному. У Луганську діяли три синагоги: Литовська, Реміснича і Хоральна. Найбільша з них – Литовська. Станом на 1925 р. у громаді налічувалося 207 іудеїв. Поява католицизму на Луганщині пов’язана з переселенням до краю, передусім, поляків. У 1884 р. у Бахмутському повіті нараховувалося 848 католиків, а за даними перепису 1897 р. їхня кількість збільшилася до 4178 осіб. У Слов’яносербському повіті католицьку віру сповідували 905 осіб. У Луганську у 1895 р. проживало 65 католиків. На рубежі XIX–XX ст. у Донбасі розпочалося будівництво католицьких храмів. У Кадіївці у 1896 р. був споруджений Антонівський костьол. У Луганську у 1902 р. був заснований католицький молитовний будинок Бахмутської парафії Тираспольської римсько-католицької духовної консисторії. Через два роки на його місці був зведений костьол в ім’я Різдва Богородиці. Храм обслуговував католиків Луганська, Попасної, Алмазної, а також поселень Маріупольського повіту. Станом на 1924 р. на Луганщині було зареєстровано три католицькі громади. У луганській громаді налічувалося 230 католиків, навколо Антонівського костьолу гуртувалися 400 осіб з Кадіївки, 121 католик увійшли до складу релігійної громади в колонії Козаківка Новосвітлівського району. На території сучасної Луганської області протягом двох століть відбувалося багато змін адміністративно-територіального характеру. Адміністративно-територіальний устрій в часи ведення метричних книг поділяється на періоди перебування території Луганщини у складі: губерній-повітів-волостей (1782–1923 рр.) – Донецька, Воронезька, Катеринославська, Харківська губернії, Бахмутський, Куп’янський, Слов’яносербський, Старобільський повіти та Область Війська Донського; губернійокругів-районів (1923–1925 рр.); округів-районів (1925–1930 рр.) Одним з основних видів документів, що відклалися у діяльності церков регіону, були метричні книги, які, починаючи з 1986 р., стали надходити на державне зберігання до Державного архіву Луганської обл. Метричні книги – це специфічний вид документів, що призначалися для реєстрації народження, шлюбу та смерті окремих людей. Сьогодні метричні книги є цінними історичними джерелами і невід’ємною частиною Національного архівного фонду. У Держархіві Луганської області зберігаються метричні книги 266 православних парафій. Римо-католицизм і григоріанство представлені по одній релігійній установі, лютеранство – двома. Загалом у Держархіві Луганської області зберігається 2940 метричних книг, їх хронологічні межі охоплюють 1787–1927 рр. Всі метричні книги сконцентровано в одному фонді дореволюційного періоду, а саме: Ф. 126 “Колекція метричних книг церков Ворошиловградської області”. Крім того, окремі записи про народження, шлюб та смерть є у таких фондах: Ф. 48 “Казанська церква, м. Луганськ Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”, Ф. 55 “Георгіївська церква, с. Вергунка, Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”. Первісний порядок ведення метричних був встановлений у травні 1722 р. указом Петра I, надалі час від часу у цей порядок вносилися певні невеликі зміни, спрямовані 314 Міжархівний довідник на вдосконалення церковного обліку вірян, але, в цілому, до утвердження радянської влади сутність метричних книг залишалася незмінною. Ведення записів у метричних книгах покладалося на місцеве духовенство, яке засвідчувало найважливіші церковні обряди в житті людини: народження-хрещення, шлюб-вінчання, смерть-поховання. Церковні книги православної церкви велися старослов’янською мовою, інших конфесій – латинською, староросійською, німецькою та на ідиші. Метричні книги православних парафій складаються з трьох частин: про народження, шлюб та смерть. У першій частині фіксувалася інформація про дати народження і хрещення дитини, населений пункт, в якому вона народилася, її ім’я; ім’я, побатькові та прізвище батька із зазначенням його соціального стану; ім’я матері та відомості про хрещених батьків. Хрещення дитини, зазвичай, відбувалося в день її народження або наступного дня. У другій частині міститься така інформація: дата оголошення наречених про вступ до шлюбу, дата їх вінчання; назви населених пунктів де мешкають наречені; ім’я, по-батькові та прізвище нареченого, його вік, соціальний стан; ім’я, прізвище нареченої, її вік. Далі повідомляється, чи вступили наречені до шлюбу уперше, чи він або вона є вдівцем чи вдовою. Наприкінці містяться відомості про вінчальних батьків та священика, що здійснив обряд. У третій частині подається інформація про померлу людину: її ім’я, прізвище, вік, причина смерті. Також вказується прізвище священика, що проводив поховання. Поховання здійснювалося, зазвичай, через дві ночі від моменту смерті людини. Записи виконувалися священиком, його підпис засвідчувався всіма церковними служителями даної церкви. По закінченню календарного місяця у кожній частині робився статистичний підрахунок народжених, померлих як за статтю, так і в цілому. Крім того, в кінці кожного року складався так званий “екстракт” на померлих, в якому зазначалися хвороби чоловіків і жінок та їхній вік. Завдяки “екстрактам” метричні книги є цінним джерелом в історичних медико-статистичних дослідженнях. Кількість шлюбних обрядів також підраховувалася щомісячно та по закінченню календарного року. Метричні книги в греко-католицьких церквах на території Російської імперії велися за тими ж правилами, що і в православних храмах. Найповнішу інформацію містять метричні книги серед осіб іудейського віросповідання. Крім вищезазначених записів, у цих книгах додатково зазначалися такі відомості: місце походження, рід занять батьків та чиї вони діти; професія осіб, що вступали до шлюбу чи померли. Інформацію до метричних книг доповнюють шлюбні обшуки – документи, що передують метричному запису при укладанні шлюбу. Вони зберігаються у фондах Ф. 49 “Олександро-Свірська церква, с. Кам’янка Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”, Ф. 52 “Покровська церква, с. Біле Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”, Ф. 55 “Георгіївська церква, с. Вергунка, Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”. До обшуків вносили основні біографічні відомості про наречених: вік, місце народження, походження, соціальний стан, місце постійного проживання. Підставою для його складання служили метричні виписки, паспорти, послужні списки, довідки та інші документи, що засвідчували особу. Відомості про час будівництва храму, його тип, майно, розмір земельного наділу, підсобні будівлі, наявність парафіяльної школи тощо містять клірові відомості, які відклалися у фонді Ф. 45 “Соборно-Миколаївська церква, м. Луганськ Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”. Вони є статистичним джерелом про кількість жителів у населених пунктах парафії, їх розподіл за соціальним станом та статтю. Вони складалася щорічно і фіксували всі зміни, які відбувалися у парафії – ремонти, будівництво, візи вищих церковних ієрархів, відкриття шкіл, приєднання чи 315 Державний архів Луганської області від’єднання населених пунктів тощо. Цінним у клірових відомостях є розділ “Про притч означеної церкви”. У ньому містяться послужні списки священика, дяка, паламаря та інших церковників, відомості про їх вік, освіту, сімейний стан, поведінку на службі та в побуті. Це дозволяє простежити походження, службову діяльність, родинні зв’язки духовних осіб та членів їх сімей з представниками інших станів. Довідковим апаратом до метричних книг, що зберігаються у Держархіві Луганської області, є описи, які складено за географічною ознакою та хронологією записів про народження, шлюб, смерть. До деяких з них органи юстиції Луганської області передали поіменні алфавітні книги. Бази даних до метричних книг не складалися. Страховий фонд на них не створювався. Повних та вибіркових публікацій метричних книг немає. Інформація, що наявна у метричних книгах, використовується для соціальноправового захисту громадян (підтвердження народження, смерті, як непрямий доказ при встановленні національності тощо), генеалогічних, історико-статистичних досліджень, при вивченні ментальності етносів (дотримання посту, залежність імен новонароджених від релігійних свят, динаміка народжуваності тощо). Такий спектр використання цих документів пояснює підвищений інтерес до них з боку користувачів архіву. Зведені відомості про метричні книги, що зберігаються у Держархіві Луганської області, для зручності користування згруповано за релігійними течіями: православ’я, греко-католицизм, лютеранство, григоріанство, іудаїзм. У межах кожної конфесії переліки релігійних установ подано відповідно до адміністративно-територіального поділу, що існував у державі на час ведення метричних книг. Назви парафій у межах адміністративно-територіального устрою наведені в алфавітному порядку. Назви населених пунктів зазначені за наявними метричними книгами. Для зручності пошуку інформації ці назви продубловано у допоміжному покажчику населених пунктів, в якому застосовано таку схему: назва населеного пункту в алфавітному порядку, його статус (місто, село, слобода тощо), адміністративнотериторіальна приналежність на момент ведення метричних книг, а далі у дужках – його сучасне адміністративно-територіальне підпорядкування, якщо ж населений пункт змінив свій статус або назву, то це теж відображено у покажчику. Через відсутність довідників з адміністративно-територіального поділу Луганщини в дореволюційний період та за перших років радянської влади не було можливості визначити волосне підпорядкування окремих населених пунктів та в повному обсязі склад парафій, а також встановити сучасні назви чи подальшу долю деяких невеликих адміністративних одиниць.

==================

Государственный архив Луганской области

Иудаизм в крае в конце XIX в. был вторым по численности после православия конфессией.

В 1884 г.. В Бахмутском уезде проживало 2610 евреев, почти все без исключения исповедовали иудейскую веру.

В дальнейшем их количество стремительно росло.

По данным переписи населения 1897 г.. В Бахмутском и Словяносербском уездах

насчитывалось соответственно 9548 и 2698 иудеев.

Из 20404 человек, проживавших в Луганске,

1449 (7,1%) были еврейской национальности.

В 1911 г.. Их количество в городе выросло до 5554 человек.

По официальным данным в Луганском округе в иудейских общинах насчитывалось 1737 верующих.

Иудеи имели свои молитвенные дома-синагоги,

которые были построены в Луганске, Алчевске, Ивановке, Лозовой Павловке (ныне Брянка), Алмазном.

В Луганске действовали три синагоги: Литовская, Ремесленная и Хоральная.

Самая большая из них - Литовская.

По состоянию на 1925 в общине насчитывалось 207 иудеев.

Появление католицизма на Луганщине связана с переселением в края, прежде всего, поляков.

В 1884 г.. В Бахмутском уезде насчитывалось 848 католиков,

а по данным переписи 1897 их количество увеличилось до 4178 человек.

В Словяносербском уезде католическую веру исповедовали 905 человек.

В Луганске в 1895 г. Проживало 65 католиков.

На рубеже XIX-XX вв. в Донбассе началось строительство католических храмов.

В Кадиевке в 1896 был построен Антоновский костел.

В Луганске в 1902 г.. Был основан католический молитвенный дом Бахмутской прихода

Тираспольской римско-католической духовной консистории.

Через два года на его месте был возведен костел во имя Рождества Богородицы.

Храм обслуживал католиков Луганска, Попасной, Алмазной,

а также поселений Мариупольского уезда.

По состоянию на 1924 на Луганщине было зарегистрировано три католические общины.

В луганской общине насчитывалось 230 католиков,

вокруг Антоновского костела собирались 400 человек из Кадиевки,

121 католик вошли в состав религиозной общины в колонии Казаковка Новосветловского района.

На территории современной Луганской области в течение двух веков

происходило много изменений административно-территориального характера.

Административно-территориальное устройство во время ведения метрических книг

делится на периоды пребывания территории Луганщины в составе губерний-уездов-волостей (1782-1923 гг.)

- Донецкая, Воронежская, Екатеринославская, Харьковская губернии,

Бахмутский, Купянский, Славяносербский,

Старобельский уезды и Область Войска Донского;

губерний-округив-районов (1923-1925 гг.)

округов-районов (1925-1930 гг.)

Одним из основных видов документов, отложились в деятельности церквей региона,

были метрические книги, которые, начиная с 1986 г..,

стали поступать на государственное хранение в Государственный архив Луганской обл.

Метрические книги - это специфический вид документов,

которые предназначались для регистрации рождения, брака и смерти отдельных людей.

Сегодня метрические книги являются ценными историческими источниками

и неотъемлемой частью Национального архивного фонда.

В Госархиве Луганской области хранятся метрические книги 266 православных приходов.

Римско-католицизм и григорианство представлены по одной религиозной учреждении,

лютеранство - двумя.

Всего в Госархиве Луганской области сохраняется 2940 метрических книг,

их хронологические рамки охватывают 1787-1927 гг.

Все метрические книги сконцентрировано в одном фонде дореволюционного периода,

а именно: Ф. 126 "Коллекция метрических книг церквей Ворошиловградской области".

Кроме того, отдельные записи о рождении, браке и смерти

в таких фондах Ф. 48

"Казанская церковь., Г. Луганск Славяносербского уезда Екатеринославской губернии",

Ф. 55 "Георгиевская церковь, с. Вергунка, Славяносербского уезда Екатеринославской губернии "