Науково-дослідницька робота

Особливості управління інноваційними процесами в сучасному загальноосвітньому закладі

В.М. Онипсенко,

директор Маловисківської гімназії,

Н.В.Крячко

заступник директора з науково-методичної роботи

«Вирощування інновацій колективом закладу – більш ефективний процес, ніж реалізація нав’язаної зверху моделі»

На сучасному етапі суспільного розвитку освіта постає однією з найважливіших сфер людської діяльності, тісно пов’язаною з усіма іншими царинами суспільного життя. Здатність системи освіти задовольняти потреби особистості й суспільства у високоякісних освітніх послугах визначає перспективи економічного та духовного поступу країни. Одним із завдань освітньої політики держави є формування якісно нової системи освіти. Закономірною та обов’язковою умовою успішної реалізації цього завдання є забезпечення випереджального розвитку загальної середньої освіти, головною ознакою якої стає інноваційність.

Перехід на нові освітні стандарти, інтеграція в європейський і світовий простір актуалізували проблему управління інноваційними процесами в загальноосвітніх навчальних закладах. Таким чином, проблема управління інноваційними процесами стала однією з пріоритетних. У сучасних умовах основним системотворчим фактором інноваційних змін у загальноосвітніх навчальних закладах є шкільний менеджмент, оскільки забезпечення умов для інноваційної діяльності, розвиток кадрового потенціалу, планування освітніх змін повністю залежать від адміністрації закладу. Тому від спрямованості шкільного менеджменту загалом і систем управління педагогічними інноваціями зокрема залежить як розвиток окремих навчальних закладів, так і якість базової освіти.

У сучасній освітній практиці реалізують різні підходи до управління інноваційною діяльністю. Виділяють підходи за суб’єктами управління та за орієнтацією на процес або на результат. Однак основою всіх підходів є забезпечення умов для інноваційної діяльності. До таких умов належать: кадрові, організаційні, фінансові, інформаційні, технологічні ресурси; дотримання умов, необхідних для ефективного перебігу інноваційних процесів, сприятлива соціально-психологічна атмосфера, готовність учителя до інноваційної діяльності, подолання опору змінам. Суттєву роль в успішному управлінні нововведеннями відіграють мета, засоби управлінського впливу, функціональний склад, організаційні структури, технології та підходи, які визначають характер планування нововведень, їх організацію, керівництво та контроль.

Особливе значення в цих процесах має стратегія управління інноваційною діяльністю, яка визначає вектор розвитку інноваційної інфраструктури, забезпечує пріоритети інноваційної діяльності, сприяє розвитку інноваційного клімату в навчальному закладі. У зв’язку з цим, педагогічний колектив Маловисківської гімназії з 2014 року активно розробляє загальну науково-методичну проблему «Інноваційна стратегія модульних змін освітнього простору гімназії», побудовану за принципами педагогічного проектування, об’єктами якого виступають діяльність учителів та учнів, освітні технології, зміст освіти, процеси та способи організації життєдіяльності закладу, перспективний педагогічний досвід тощо.

Суттєвими показниками якості стратегічних змін виступають плановість, прогнозованість і системність. Важливими умовами ефективного управління змінами, на нашу думку, є визначення й ранжування довгострокових цілей управлінських і педагогічних процесів у гімназії; формування стратегії довгострокового плану розвитку відповідно до визначеної моделі; постійне оцінювання та критичний аналіз можливих шляхів досягнення поставлених цілей; запровадження тих чи інших актуальних інновацій; вибір об’єктів управління та поступове здійснення управлінських рішень, які забезпечують ефективну адаптацію до несподіваних змін процесів управління, навчання, виховання й розвитку, професійного та творчого зростання кадрів тощо.

Ураховуючи величезне різноманіття проблем управлінського, навчально-виховного, методичного й психолого-педагогічного характеру, які тривалий час у процесі реформування загальнодержавної системи освіти лише поглиблювалися, науково-методичною радою гімназії кілька років тому ініційовано упровадження наступних педагогічних проектів: «Обдарованість», «Інновація», «Профілізація», «ІКТ-ініціативи», «Дидактичний тезаурус», «Самоврядність», «Громадянськість», «Євроклуб», «Здоровим будь!», «Еко-Бум», «Юнкор», «Служба науково-педагогічного інформування». Робота над цими проектами не є епізодичною, а поступово й ефективно вбудовується в загальну модель трансформаційних змін і є організаційною основою інноваційного розвитку гімназійного середовища. Таким чином, усебічна консолідація зусиль педагогів, батьків, учнів, громадськості та органів самоврядування дозволяють нам тримати в полі зору кожну дитину та забезпечити її якісний саморозвиток і самореалізацію.

Основними показниками якості управління інноваційними процесами є показники рівня розвитку інноваційного простору закладу, показники якості інноваційних процесів, показники якості навчально-виховного процесу. Але додатковими показниками ефективності управління інноваціями можуть виступати: розвиток інформаційного простору закладу, рівень зовнішніх і внутрішніх комунікаційних зв’язків, ефективність моніторингових досліджень ходу й результативності інноваційних процесів. Важливого значення при цьому набувають механізми управління інноваційними процесами, а саме: забезпечення умов для інноваційної діяльності; інтенсифікація інноваційних процесів шляхом стимулювання ризику, підтримання ініціатив, створення атмосфери інноваційного середовища; забезпечення системності, організованості інноваційних процесів; оптимізація інформаційного обміну в інноваційних процесах.

Надзвичайно важливим в управлінні інноваційними процесами є технологічний аспект. Технологічність як здатність управлінця бачити процесуальну цілісність є однією з умов ефективного управління нововведеннями. Модель технологічного аспекту охоплює найважливіші складові управління інноваційними процесами. Структура моделі складається з конкретних етапів, що представляють собою послідовність управлінських дій у процесі управління інноваціями, основного змісту управління на кожному з етапів; пріоритетних функцій; умов, від яких залежить ефективність інноваційних процесів. Усі етапи тісно пов’язані між собою, і неповна реалізація якогось із них призводить до збою в цілій системі.

Перший етап такої технології включає діагностику готовності педагогічного колективу до інноваційної діяльності. На цьому етапі основним змістом управлінської діяльності визначено: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища закладу, діагностику можливостей педагогічної системи та визначення потреб у ресурсах. Важливим при цьому стає запровадження моніторингу готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності, де основним критеріальним рівнем виступає готовність до інноваційних змін. Функції експертизи визначаються як провідні на цьому етапі технології. До важливих умов, які забезпечують ефективність цього етапу, віднесено гуманістичне спрямування експертизи, оптимальність у виборі методів діагностики, доцільність методів аналітичної діяльності та своєчасне усунення перешкод до інноваційної діяльності.

Другий етап технології передбачає прогнозування та проектування змін у загальноосвітньому навчальному закладі. Зміст цього етапу включає вибір стратегій змін, формування системи показників інноваційних перетворень, вибір критеріїв їхнього оцінювання та планування заходів щодо управління інноваціями. Пріоритетними функціями на цьому етапі є стратегічно-цільові, організаційно-управлінські, серед яких проектування й моделювання виступають провідними. Умови, які забезпечують ефективність цього технологічного етапу, характеризуються гуманістичними підходами до визначення цілей інноваційних змін, відповідністю змісту інновацій цілям та якісним програмним забезпеченням.

Третій етап передбачає створення умов для інноваційної діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі. Основний зміст цього етапу полягає у створенні нормативно-правового, організаційно-управлінського та соціально-психологічного забезпечення інновацій. Серед важливих управлінських функцій визначено операційно-управлінські й соціокультурні, які створюють сприятливу внутрішню інноваційну атмосферу. Ефективність такого технологічного етапу забезпечується узгодженням дій і цілей навчального закладу в цілому з діями й цілями кожного члена педагогічного колективу, сприятливими комунікаціями й адаптивністю, гнучкістю організаційних структур закладу.

Четвертий етап технології включає процеси керівництва інноваційною діяльністю. До змісту діяльності на цьому етапі входять поетапне регулювання інноваційних процесів, координація інновацій і розвиток інноваційного простору навчального закладу. Основними управлінськими функціями цього етапу визначено регулювання й координацію, мотивацію й керівництво. Ефективність цього етапу зумовлена ефективним лідерством, наступністю кращих традицій, високим рівнем самоосвіти учасників педагогічного процесу та постійною стимуляцією інноваційної діяльності.

П’ятий етап складає діагностика результатів інноваційної діяльності. До змісту цього етапу включено перевірку відповідності між отриманими результатами та запланованими, їх узгодженість із цілями освітнього закладу. Провідними функціями на цьому етапі виступають діагностичні, інформаційні та презентаційні.

Усі етапи розробленої технології характеризують закономірну послідовність формування та здійснення ефективних управлінських дій завдяки посиленню їхньої гуманістичної складової. Вони вказують на загальний зміст управління й разом із тим відбивають специфічні умови досягнення ефективного управління інноваційними процесами. Ефективність реалізації цієї технології можливе лише за умови цілеспрямованих управлінських дій на кожному з етапів управління нововведеннями. Важливе значення при цьому відводиться управлінським рішенням, які в умовах інноваційного розвитку освітнього середовища набувають вирішального значення. До ознак ефективного прийняття управлінського рішення належать: колегіальність у прийнятті важливих рішень щодо інноваційних змін у навчальному закладі, гуманність у передумові управлінських рішень, прогностичність рішень, неупередженість до динаміки змін (розглядати зміни не як загрозу, а як можливий варіант розвитку), пріоритетність стратегічних рішень щодо запровадження нововведень.

Окрім того, особливу роль в успішному управлінні інноваціями відіграє експертна функція. Оцінювання педагогічних інновацій – це важлива складова експертної функції суб’єктів внутрішнього управління. У системі управління нововведеннями необхідно забезпечити всебічне й багатоаспектне вивчення інновацій (проектування, моніторинг, регулювання, корекцію), без чого неможливе компетентне визначення їх ефективності, доцільності наукового забезпечення та розповсюдження досвіду. Тому паралельно з інноваційними процесами має діяти ефективна система експертизи продуктів інноваційної діяльності. Звертаємо увагу на те, що саме експертиза педагогічної інновації самим учителем є стимулювальним фактором його самовдосконалення, сприяє підвищенню як загальної культури вчителя, так і його професійної компетентності.

Таким чином, дослідження проблем успішного управління інноваційними процесами в загальноосвітньому закладі дало змогу виявити чинники, які стимулюють таку діяльність і забезпечують їх прогресивний розвиток. Насамперед, це створення умов для інноваційної діяльності, цільовий і ціннісний аспект управління, його технологічне забезпечення. Для нас інноваційний стиль роботи – це діалогічне спілкування та якісна педагогічна підтримка учнів.

Безперечно, ще залишаються проблеми, з якими стикаються менеджери освіти в процесі управління нововведеннями, як от: розвиток інноваційного потенціалу вчителя, долання опору змінам. Це надзвичайно важливі питання, які мають неодмінно розв’язувати і науковці, і практики.

Список використаних джерел

1. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: Монографія (Текст) / Л. М. Ващенко. – К.: Тираж, 2005.

2. Даниленко Л. І. Основні проблеми освітньої інноватики в сучасній теорії та практиці (Текст) / Л. І. Даниленко // Педагогічні інновації. – К.: ІЗМН, 2000.

3. Дичківська І.Д. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. (Текст) / І.Д.Дичківська. – К.: Академвидав, 2004.

4. Козлова О. Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти: Автореф. дис. канд.. пед.. наук / Державна академія керівних кадрів освіти. – К., 1999.

5. Гладко М.П. Управління інноваційними процесами в ЗНЗ: «Завуч» - № 7-8, квітень 2015 р.