26.03.2024 року було проведено засідання команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами.
Визначили спільно особливості навчально-пізнавальної діяльності дітей ООП, про її сильні сторони та потреби, про про стан засвоєння освітнього плану дітей ООП та контроль за виконанням висновків ІПЦ.
Інклюзія в освіті
Мета інклюзії в освіті полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним із основоположних прав людини і основою для більш справедливого суспільства.
На міжнародній конференції ООН з питань освіти, науки і культури «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє», яка проходила у Женеві у 2008 р., відмічалося, що запровадження інклюзії в освітній сфері є не другорядним, а центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти і створення більш інклюзивних суспільств.
Інклюзивна освіта – термін, який вперше прозвучав у Саламанкській декларації про принципи, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами, яка була прийнята на Всесвітній конференції з питань освіти осіб з особливими потребами у червні 1994 року. Саме цей документ і став першим міжнародним документом, який наголосив на необхідності проведення освітніх реформ у напрямі інклюзивної освіти. У зверненні до всіх урядів наголошується, що пріоритетним з точки зору політики та бюджетних асигнувань має бути «реформування системи освіти, яке б дало змогу охопити навчанням усіх дітей, незважаючи на індивідуальні відмінності та труднощі; законодавчо визнати принцип інклюзивної освіти, який полягає в тому, що всі діти перебувають у звичайних школах, за винятком тих випадків, коли не можна вчинити інакше; всіляко заохочувати обмін досвідом з країнами, що мають інклюзивну систему навчання; сприяти участі батьків, громад, громадських організацій осіб з інвалідністю в процесах планування та прийняття рішень, що стосуються задоволення особливих навчальних потреб; всіляко сприяти розробці стратегій діагностування та визначення особливих потреб у дітей, а також розробляти науково-методичні аспекти інклюзивного навчання; значну увагу варто приділити підготовці педагогів до роботи в системі інклюзивної освіти».
В основі терміну «інклюзивна освіта» лежить соціальна модель розуміння інвалідності, яка трактує інвалідність, як поняття, яке еволюціонує, і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров`я, і бар`єрами, що існують у зовнішньому середовищі і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Соціальна модель розуміння інвалідності стала альтернативою медичній моделі розуміння інвалідності, яка в першу чергу була спрямована на корекцію розвитку осіб з особливостями психофізичного розвитку чи осіб з особливими потребами.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію учнів, але в той же час створює відповідні умови для отримання якісної освіти для таких дітей. Інклюзивна освіта визнає, що всі діти можуть повноцінно навчатися, а їх відмінні особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для усіх учасників навчально-виховного процесу.
Інклюзивна освіта – це освітня технологія, яка передбачає навчання й виховання дітей з особливими потребами у звичайному навчально-виховному закладі, де створені відповідні умови для забезпечення максимальної ефективності навчального процесу.
Для України інклюзивна освіта є педагогічної інновацією і в той же час вимогою не лише часу, а й з моменту ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів – одним із міжнародних зобов`язань держави.
ЮНЕСКО розглядає інклюзію як динамічний процес, який полягає в позитивному ставленні до різноманітності учнів у навчальному середовищі, сприйнятті індивідуальних особливостей розвитку дитини не як проблеми, а як можливостей для розвитку. Тому рух у напрямі інклюзії – це не тільки технічна або організаційна зміна, але і певна філософія в освіті.
Кожна дитина України має право на отримання освіти в тій формі та умовах, які відповідають її фізичному та розумовому розвитку
“…ОСНОВНИМИ ПРИНЦИПАМИ ОСВІТИ В УКРАЇНІ Є:
ДОСТУПНІСТЬ ДЛЯ КОЖНОГО ГРОМАДЯНИНА УСІХ ФОРМ І ТИПІВ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ДЕРЖАВОЮ;
РІВНІСТЬ УМОВ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ДЛЯ ПОВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЇЇ ЗДІБНОСТЕЙ ”
Закон України “ Про освіту ”
Стаття 6. Основні принципи навчання
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
1.Навчанням дітей з особливими потребами займаються вчителі загального профілю в звичайних класах
2.Впровадженням інклюзивних програм займається весь персонал школи, який забезпечує всебічний розвиток особистості кожної дитини
3.Батьки активно залучаються до прийняття рішень, що стосуються навчання та виховання їхніх дітей
4.Плани роботи з дітьми розробляються командою фахівців, які співпрацюють один з одним
5.Ролі та відповідальність всіх працівників чітко визначені
6.Ефективність програм постійно оцінюється.
7.Індивідуалізовані навчальні плани розробляються з врахуванням сильних сторін, якостей, інтересів дитини, а також її потреб.
Інклюзивна освіта
Щоб влаштувати у школу та дитячий садок дитину з особливими освітніми потребами, потрібен висновок інформаційно-ресурсного центру (ІРЦ), яким рекомендовано інклюзивне навчання, та направлення відповідного органу управління освітою. Важливо розуміти, що діяльність ПМПК – не просто діагностика, а й консультація та допомога батькам. Крім того, її висновки є лише рекомендаціями, і обов’язкові лише для навчальних закладів, в яких навчаються діти з особливими освітніми потребами.
Обстеження дітей відбувається виключно з ініціативи батьків та за наявності наступних документів:
· Свідоцтва про народження дитини;
· Картки стану здоров’я і розвитку дитини;
· Характеристики з навчального закладу, у якому перебуває дитина.
Дещо важливе із принципів інклюзивної освіти
цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень.
кожна людина здатна відчувати і думати.
кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою.
використання переваг, а не недоліків.
справжня освіта може здійснюватись тільки у контексті реальних взаємин.
Інклюзивне середовище в школі створює потужна команда спеціалістів своєї справи:
заступник директора з навчально-виховної роботи;
вчитель;
асистент вчителя;
вчитель-логопед;
вчитель-дефектолог;
практичний психолог;
медичний працівник школи.
Детально про функції вчителя та асистента вчителя в інклюзивному класі
Вчитель: планує та організовує урок, координує спільну роботу, формує систему стосунків, оцінює успішність учнів, контролює виконання ІПР, інформує батьків.
Асистент вчителя:
Організаційна ф-я: допомагає організовувати освітній процес; допомагаю учню з особливими освітніми потребами; спостерігає за дитиною.
Навчально-розвиткова ф-я: допомагає дітям опановувати матеріал; дбає про соціальну адаптацію; сприяє розвитку та розкриттю здібностей.
Діагностична ф-я: вивчає особливості діяльності і розвитку дитини; оцінює виконання ІПР.
Прогностична ф-я: надає пропозиції щодо корегування ІПР.
Консультативна: консультує батьків та вчителя/ів.
Асистенти вчителя в нашій школі мають повну вищу спеціальну освіту та є компетентними в багатьох питаннях організації інклюзивного навчання. Корекційно-розвиткові заняття проводить дипломований дитячий логопед-дефектолог, який розробляє індивідуальний план корекційної роботи і підбирає відповідні методики для його ефективної реалізації. Заняття проводяться щоденно, завжди креативні і продуктивні, що дуже подобається дітям.