Від ступеня соціалізації залежить те, наскільки гармонійно розвиненим буде дошкільник, щоб стати повноцінним і рівноправним членом свого соціального середовища. В цьому допоможуть ігри, спрямовані на розвиток соціалізації дітей старшого дошкільного віку:

«Снігова королева»

Мета: розвиток вміння давати доброзичливу оцінку іншій людині.

Хід: Вихователь пропонує згадати казку «Снігова королева» і говорить, що у неї є пропозиція: Кай і Герда виросли і зробили чарівні окуляри, через які можна було розгледіти все те хороше, що є в кожній людині. Вихователь пропонує «приміряти ці окуляри» і подивитися уважно один на одного, намагаючись в кожному побачити якомога більше хорошого і розповісти про це. Дорослий перший надягає «окуляри» і дає зразок опису двох – трьох дітей. Після гри діти говорять, які труднощі вони зазнали в ролі розглядають, що відчували. Гру можна проводити кілька разів, відзначаючи, що з кожним разом дітям вдавалося побачити більше хорошого.

Варіант. Можна запропонувати всій групі «надіти окуляри» і по черзі розглядати кожного учасника гри.

«Телеграф»

Мета: розвиток вміння встановлювати «зворотний зв’язок» при взаємодії з іншими людьми.

Хід: Чотири дитини – «зв’язківці»; інші – спостерігачі; вихователь – відправник телеграми; одна дитина – її одержувач. Зв’язківці і одержувач телеграми виходять за двері. Вихователь запрошує одного зв’язківця і зачитує йому текст телеграми один раз. Перший зв’язківець, щоб краще запам’ятати текст, може ставити уточнюючі питання. Потім він запрошує другого зв’язківця і передає йому почутий текст; другий – третій; третій – четвертому; четвертий – одержувачу. Одержувач переказує почуте спостерігачам і питає: чи правильно він все зрозумів?

Приблизний текст. Вилітаю 7. Зустрічай рейсом о 10.00. Не забудь про цукерки і квіти. До зустрічі. Твій друг.

«Магазин іграшок»

Мета: розвиток вміння розуміти один одного, зняття психічного напруження, страху соціальних контактів, комунікативної боязкості.

Хід: діти діляться на дві групи – «покупці» і «іграшки». Останні загадують, який іграшкою кожен з них буде, і приймають пози, характерні для них. Покупці підходять до них і питають: що це за іграшки? Кожна іграшка, почувши питання, починає рухатися, здійснюючи характерні для неї дії. Покупець повинен здогадатися, яку іграшку йому показують. Покупець який не здогадався – йде без покупки.

«Міст дружби»

Мета: розвиток емпатії у емоційно відгороджених і егоїстичних дітей, подолання нерішучості, скутості у сором’язливих дітей.

Хід: Вихователь показує дітям лінійку і каже комусь із них: «Це міст дружби. Давай спробуємо утримати міст лобами. При цьому будемо говорити один одному що-небудь приємне». Гру можна проводити у вигляді змагань, виграє та пара, яка протрималася довше інших. Можна використовувати секундомір.

«Радіо»

Мета: розвиток стійкого інтересу до однолітків.

Хід: Гравці діти сідають півколом так, щоб добре бачити один одного. За лічилці вибирається ведучий (для першого разу може бути вихователь), він вибирає для опису одного з тих, хто сидить і відвертається до них спиною і говорить в «мікрофон»: «Увага! Увага! Загубилася дівчинка (хлопчик) … (дає опис будь-кого з дітей). Нехай вона (він) підійде до диктора ». Всі діти по опису визначають, про кого йде мова. Потім роль диктора виконує дитина, яку описували.

Дана гра допоможе встановити контакт дітей один з одним в колективі, сприятиме вмінню прислухатися до думки інших, формувати позитивне ставлення до однолітків.

«Валіза»

Мета: розвиток здатності до встановлення позитивних взаємовідносин з іншими людьми.

Хід: Для того, щоб зіграти в цю гру, нам необхідно розділитися на дві команди. Для цього у мене є розрізні картинки, кожен візьміть для себе один фрагмент картинки. Ваше завдання – зібрати картинку, знайти місце своє команді. Далі вихователь пропонує дітям уявну ситуацію: вони їдуть відпочивати без дорослих. Напередодні самі складають свій чемодан. Щоб нічого не забути, треба скласти список необхідного і того, що допоможе швидше познайомитися з іншими дітьми. Список потрібно скласти за допомогою схем, малюнків, значків.

Командам необхідно приготувати матеріали, обговорити і замалювати, що потрібно взяти для подорожі. Для цього вам відводитися 10 хвилин (ставляться пісочний годинник). Після закінчення часу, ведучий пропонує помінятися списками – замальовками і відгадати, що ж інша команда бере з собою в подорож.

Правила соціо – ігрової технології: робота в малих групах, зміна лідера, зміна мізансцен, інтеграція видів діяльності (соціалізація, комунікація, продуктивна, пошукова та ін.).

«Подарунки»

Мета: розвиток емпатії, творчості в спілкуванні, здатності передбачати бажання іншого, стверджувати своє позитивне «Я».

Хід: Для того, щоб почати грати в цю гру, вам необхідно розділитися на дві команди. Для цього пропоную встати півколом за номерами будинків, в яких ви живете, по наростанню (грають встають), а тепер розрахуйтеся на яблуко – Апельсин. Всі «яблука» встають у внутрішнє коло, а всі «апельсини» у зовнішнє коло. Діти утворюють два кола і рухаються під музику, по колу, в протилежних напрямках. За сигналом – зупиняються, беруться за руки з однолітком, хто стоїть навпроти і повертаються один до одного обличчям.

Завдання: Спочатку діти із зовнішнього кола загадують про себе, щоб вони хотіли отримати в подарунок, а діти з внутрішнього кола відгадують. Якщо дитина відгадує, загадує дає їй жетон, якщо ні – віддає свій. У кожного гравця по 3 жетона. Граємо 3 рази, потім підраховуємо жетони.

Гра «Життя у лісі»

Хід гри: Вихователь (сідає на килим, розса­джуючи навколо себе дітей). Уявіть собі, що ви опинилися у лісі і говорите різними мовами. Але вам треба якось спілкуватися між собою. Як це зроби­ти? Як запитати про що-небудь, як ви­явити своє доброзичливе ставлення, не кажучи ні слова? Щоб запитати, як справи, ляскаємо своєю долонею по долоні товариша (показ). Щоб відповісти, що все добре, нахиляємо голову до його плеча; хочемо виявити дружбу і любов — ласкаво гладимо по голові (показ). Готові? Тоді почали. Зараз ранній ранок, виг­лянуло сонечко, ви тільки що прокину­лися…

Подальший хід гри психолог розвертає довільно, стежачи за тим, щоб діти не розмовляли між собою.

Гра «Мурахи»

Хід гри: Вихователь (розсадивши дітей нав­коло себе). Чи доводилось кому-небудь із вас бачити в лісі мурашник, усередині якого день і ніч вирує життя? Ніхто з му­рах не сидить без справи, кожний зайня­тий: хтось тягає голки для зміцнення жит­ла, хтось готує обід, хтось виховує дітей. І так усю весну і все літо. А пізньої осені, коли стає холодно, мурашки збираються разом, щоб заснути у своєму теплому бу­диночку. Вони сплять так міцно, що їм не страшні ні сніг, ні заметіль, ні морози. Мурашник прокидається з настанням вес­ни, коли перші теплі сонячні промені починають пробиватися крізь товстий шар голок.

Але перш ніж почати звичне тру­дове життя, мурашки влаштовують вели­чезний банкет. У мене така пропозиція: зіграємо роль мурашок у радісний день свята. Покажемо, як вони вітають один одного, радіючи приходу весни, як роз­повідають про те, що їм снилося всю зи­му. Тільки не забуваймо, що розмовляти мурахи не вміють. Тому будемо спілкува­тися жестами.

Психолог і діти розігрують пан­томімою і діями прослухану розповідь, закінчуючи її хороводом і танцями.

Гра «Добрі ельфи»

Хід гри: Вихователь (сідає на килим, розса­джуючи дітей навколо себе). Колись давним-давно люди, борючись за вижи­вання, змушені були працювати і вдень, і вночі. Звичайно, вони дуже утомлюва­лися. Пожаліли їх добрі ельфи. З нас­танням ночі вони стали прилітати до лю­дей і, ніжно погладжуючи їх, ласкаво заколисувати добрими словами. І люди засипали. А ранком, повні сил, з подвоєною енергією бралися за роботу.

Зараз ми з вами розіграємо ролі древніх людей і добрих ельфів. Ті, хто си­дить по праву руку від мене, виконають ролі цих трудівників, а ті, хто по ліву, — ельфів. Потім ми поміняємося ролями. Отже, настала ніч. Знемагаючи від утоми, люди продовжують працювати, а добрі ельфи прилітають і заколисують їх…

Розігрується безсловесна взаємодія.

Гра «Театр тіней»

Хід гри: Вихователь . Чи звертали ви увагу на те, як у яскравий сонячний день за ва­ми невідступно слідує власна тінь, у точ­ності повторюючи, копіюючи усі ваші рухи? Гуляєте ви, чи бігаєте, чи стри­баєте — вона увесь час з вами. А якщо ви з кимсь йдете або граєте, то ваша тінь, наче подружившись з тінню вашо­го супутника, знов-таки в точності усе повторює, але не розмовляючи, не про­мовляючи жодного звуку. Вона усе ро­бить безшумно. Уявімо собі, що ми — наші тіні. Погуляємо по кімнаті, подиви­мося один на одного, спробуємо один з одним поспілкуватися, а потім разом що-небудь побудуємо з уявних кубиків. Але як? Будемо рухатися тихо, не вида­ючи жодного звуку. Отже, почали!

Разом з дорослим діти мовчки пере­суваються по кімнаті, дивляться один на одного, вітаються за руку. Потім за прикладом вихователя будують з уявних кубиків вежу. Успіх гри залежить від фантазії психолога.

Гра «Ожилі іграшки»

Хід гри: Вихователь (сідає на килим, розса­джуючи дітей навколо себе). Вам, на­певно, розповідали або читали казки про те, як оживають уночі іграшки. Зак­рийте, будь ласка, очі і уявіть свою улюблену іграшку, уявіть, що вона, про­кинувшись, робить уночі. Уявили?

Тоді пропоную вам виконати роль улюбленої іграшки і познайомитися з іншими іграшками. Тільки знов-таки всі наші дії виконуємо мовчки, щоб не розбудити старших.

А після гри спробуємо відга­дати, хто яку іграшку зображував. На завершення гри діти на прохання психолога розповідають, хто кого зобра­жував. Якщо хто-небудь затрудняється, дорослий пропонує ще раз показати свою іграшку.

Гра «Загальне коло»

Хід гри: Вихователь (зібравши дітей нав­коло себе). Щоб я могла вас бачити і щоб ви могли бачити мене й один одного, сядьте, будь ласка, на килим, утворивши коло. А тепер привітаємося очима. Я перша привітаюся з кож­ним з вас, дивлячись йому в очі. Злегка кивнувши головою, доторкну­ся до плеча свого сусіда. Точно так само кожний з вас поглядом і посмішкою буде вітати своїх товаришів.

Бажано, щоб діти уникали словесних вітань. Основна ігрова задача — зосередити увагу на партнері. Однак, якщо хтось захоче щось сказати іншому, психолог не перешкоджає.

Гра «Переходи»

Гравці розсаджуються на стільцях, ут­воривши півколо.

Хід гри: Вихователь, звертаючись до учасників гри, пропонує спочатку уважно подивитися один на одного, особливу увагу звернувши на колір волосся парт­нерів. Потім — помінятися місцями так, щоб крайнім праворуч виявився партнер, у якого найсвітліше волосся, поруч з ним — у кого темніше і т.д. Крайнім ліворуч гравці повинні посадити того, у кого найтемніше волосся. Основна умо­ва гри — ніяких гучних обговорень. По ходу гри психолог допомагає дітям — підходить до усіх, пояснює, розсаджує, погладжує по голові.

Гра «Знайди пари»

Хід гри: Гра нагадує попередню. Тільки цього ра­зу діти підшуковують собі пари за кольо­ром очей. Якщо завдання викликає в ко­гось затруднення, він може звернутися за допомогою до товаришів або психолога, може підійти з партнером до дзеркала і порівняти колір очей. Зрозуміло, повного збігу тут бути не може. Задача, поставле­на психологом перед дітьми, полягає в то­му, щоб підкреслити зовнішню подібність. Подальший хід гри: за пропозицією дорослого діти вирішують, що вони бу­дуть робити вдвох — грати, малювати або займатися конструюванням.

Гра «Де ми були, ми не скажемо, а що робили – покажемо»

Правила гри. Діти утворюють неве­ликі групи (четверо-п’ятеро дітей).Домовившись за допомогою психолога, яку дію вони будуть представляти(уми­вання, малювання, збір ягід), діти са­мостійно продумують і представляють сюжет.

Хід гри. Кожна група, перш ніж розіграти мовчазне дійство, випереджає його фразою: «Де ми були, ми не скаже­мо, а що робили — покажемо». Глядачі повинні відгадати, що вони роблять і де знаходяться. Якщо завдання вирішене, на сцену виходить наступна група.

Більш складний варіант: дійство розігрується індивідуально.

Хід гри. Всі учасники, крім двох пер­ших, закривають очі. Один з них що-небудь зображує (поливає квіти, рубає дрова, грає в м’ячик). Другий повторює сюжет третьому, що на цей момент відкриває очі, третій — четвертому, і т.д. Задуману початкову дію відгадує (нази­ває) той, хто сидить у ряду останнім.

Гра «Дзеркало»

Вихователь (зібравши дітей навколо себе). Напевно, у кожному будинку — у вітальні, у ванній кімнаті або в спальні — є дзеркало. Припустимо, що дзеркала під рукою не виявилося. Як же тоді довіда­тися, як виглядаєш? Як сидить на тобі новий костюм або плаття? От і розігра­ємо цю ситуацію. Станемо парами один проти одного. Один буде виконувати роль дзеркала, тобто повторювати всі дії партнера, причому повторювати точ­но. Адже неточних дзеркал не буває.

Інший — уявляти, як він одягається ранком, умивається, робить зарядку, збирається в дитячий садок. Потім гравці міняються ро­лями. Готові? Тоді спробуємо!

Вихователь, утворивши пару з ким-небудь із дітей, виконує якийсь час роль дзеркала. Потім діти грають са­мостійно, але психолог продовжує стежи­ти за ходом гри, допомагаючи тим, у кого виникають труднощі. Після того як діти зрозуміють основне ігрове завдання, кожна пара одержує можливість виступити перед іншими. Їхнє завдання, насамперед виконавця ролі дзеркала, — показати точні, скоординовані рухи. Як­що «дзеркало» значно спотворює рух або запізнюється, це означає, що воно зіпсоване (або криве).Цій парі психолог пропонує «полагодити» зіпсоване дзер­кало, тобто потренуватися. Показавши два-три рухи, діти сідають на стільці, їхнє місце займають дві інші дитини.

Гра «Луна»

Перед грою вихователь з’ясовує, чи знають діти, що означає слово «луна». Почувши різні пояснення, може підсуму­вати: «Луна в грецькій міфології — німфа. За однією з легенд за балакучість вона була покарана і втратила здатність гово­рити і могла лише повторювати закінчен­ня чужих слів.

За іншим міфом, через безмовну любов до Нарциса так засохла, що стала невидимкою і зберегла лише го­лос.

Але це казкове тлумачення.

А в дійсності луна, від імені німфи Луна, — це звукова хвиля, відбита від якої-небудь пе­решкоди і прийнята спостерігачем. Звуко­ва луна сприймається вухом роздільно від первинного сигналу лише в тому випадку, якщо воно запізнюється не менш ніж на 0,05-0,06 секунди».

Хід гри. Гравці розбиваються на дві групи: одна зображує мандрівників у го­рах, інша — луну. Перша група, ланцюж­ком «подорожуючи» по кімнаті, по черзі, дотримуючись паузи, вимовляє різні зву­ки, звукосполучення («Ау-у-у-у» або «Тр-р-р-р»). Завдання дорослого — регу­лювати черговість вимовлених звуків, тоб­то показувати, хто і коли повинний вимов­ляти свій звук (роль ведучого згодом до­ручається кому-небудь з дітей).

Друга група, сховавшись по куткам кімнати, намагається якомога точніше відтворити почуте. Неважливо, якщо звуки відтворюються не синхронно. Го­ловне — не спотворювати й у точності відтворювати звукосполучення. Гру можна проводити парами, за тим самим сценарієм, що і «Дзеркало»: пов­торюються не тільки рухи, але і звуки.

Гра «Воїни»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Дорослий пропонує уявити, що вони купа­ються в морі, занурюючись у ласкаві хвилі, і зобразити ці хвилі — ніжні і веселі. Трену­вання закінчується «купанням у морі»: один із гравців стає у центр кола, до нього по одному підбігають хвилі і ласкаво поглад­жують плавця. Коли усі хвилі погладять йо­го, він перетворюється в хвилю, а його місце займає наступний гравець.

Гра «Тінь»

Хід гри. Учасники гри складають па­ри. Один виконує роль тіні, у точності копіюючи те, що зображує партнер(збирає ягоди, гриби, ловить ме­теликів). По ходу діти міняються ролями.

Гра «Передай рух»

Хід гри. Учасники гри, утворивши коло, закривають очі. Дорослий, веду­чий, «будить» свого сусіда і показує йому яку-небудь дію (зачісується, миє руки, ловить метелика). Ці рухи гравець показує наступному, і так — по колу, до останнього. Нову дію загадує вже хтось з дітей. Гра продовжується доти, поки у гравців є бажання загаду­вати рухи.

Гра «Бабуся Меланка»

Правила гри. Один із гравців, що во­дить, придумує який-небудь оригіналь­ний рух, інші його повторюють. Завдан­ня решти — не тільки узгоджено викону­вати кожен його рух, але і створювати веселий настрій.

Хід гри. Діти разом з дорослим утво­рять коло, у середині якого один із гравців зображує бабусю Меланку. (На бабусі хусточка і фартух).Заспівується смішна пісенька, яка ожив­ляється виразними діями.

У Меланки, у бабусі

Жили в маленькій хатинці

Сім синів (діти рухаються по колу, тримаю­чись за руки),

Усі без брів.

Ось з такими вухами,

Ось з такими носами,

Ось з такими вусами,

З такою головою,

З такою бородою (зупиняються і жестами і мімікою зображують те, про що говориться в тексті: закривають руками брови, роблять «круглі очі», великі ніс і вуха, показують довгі вуса, величезну голо­ву, довгу бороду).

Нічого не їли,

Цілий день сиділи

(сідають навприсядки),

На неї дивилися,

Робили от так… (повторюють за ведучим будь-який смішний рух).

Гра «Передай настрій»

Хід гри. Приблизно такий же, як і попередньої, тільки придумується і пе­редається не рух, а настрій (смутний, веселий, тужливий). Першим мімікою, жестами настрій показує ви­хователь. Діти, передавши його настрій по колу, обговорюють, що він загадав.

Потім ведучим стає хто хоче за бажанням. У разі необхідності дорослий до­помагає ведучому. Дії дітей не оціню­ються і не обговорюються. Важливо одне: усі гравці повинні уважно спос­терігати за партнерами і відтворювати їхній настрій.

Гра «Розмова крізь скло»

Правила гри. Діти, за допомогою вихователя склавши пари, повинні уяви­ти, що один з них знаходиться в мага­зині, а інший чекає на нього на вулиці. Але вони не встигли вирішити, що потрібно купити, а вихід — далеко. Проблема вирішується спробою домо­витися через товсте скло вітрини. Кричати даремно: партнер усе рівно не почує. Як зуміли «домовитися», гравці обговорюють по закінченні гри. Для полегшення рішення завдання психолог з ким-небудь із дітей наочно проводить і обговорює сценку.

Потім діти грають самостійно. Психолог стежить за ходом гри, допомагає тим дітям, у яких щось не виходить. За ба­жанням діти міняються ролями.

Гра «Вибери партнера»

Хід гри. Сидячи по колу, гравці мовч­ки — очима — вибирають собі партнера, але так, щоб ніхто цього не помітив.

На рахунок «три» (його веде до­рослий) партнери підбігають один до одного і беруться за руки. Якщо з першого разу гра не складається, діти повертаються на вихідну позицію. Психолог стежить за тим, щоб пари мінялися.

Гра «Знайди свого брата або сестру»

Гравці зображують новонароджених сліпих дитинчат.

Хід гри. Вихователь косинкою зав’язує кожному очі і пошепки говорить, роль яко­го дитинчати він буде виконувати і які звуки видавати. Але в кожного дитинчати є брат або сестра, і «говорять» вони, звичайно, на одній мові: кошенята — нявкають, цуценята — скиглять, телята — мукають. Гравці знаходять один одного за цими звуками.

Ролі розподіляються таким чином, щоб у групі було по два різних дитинча­ти. Як тільки пари складаються, вихова­тель розв’язує гравцям очі і пропонує познайомитися — кожному на своїй «мові» — з іншими дитинчатами.

Гра «Радіо»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Психолог, сидячи до них спи­ною, повідомляє, що загубилась дівчин­ка. (Докладно описує чийсь портрет: колір волосся, очей, зріст, характерні деталі одягу). Її просять підійти до диктора. Завдання гравців визначити, про кого йде мова, і назвати ім’я розшу­куваного. Роль диктора може виконати кожен охочий.

Гра «Магазин дзеркал»

Правила гри. Зібравши дітей навко­ло себе, вихователь пропонує їм уявити, що ті, хто сидить від нього по праву ру­ку, — дзеркала, а ті, хто по ліву, — звірята. Потім діти міняються ролями.

Хід гри. Звірята ходять повз дзеркала, які утворюють коло, або шикуються в ряд. Вони стрибають, кривляються, ви­бираючи для себе дзеркало. Дзеркала точно повторюють їхні рухи, вирази об­лич. Якщо виникають затруднення, психолог не тільки роз’яснює, але і допомагає.

Гра «Уперте дзеркало»

Правила гри. Зібравши дітей, вихователь пропонує їм уявити себе раннім ранком у ванній кімнаті, де ви­сить криве дзеркало — воно повторює всі рухи навпаки. Якщо гравець піднімає руку, дзеркало опускає її; якщо гравець повертає голову ліворуч, дзеркало робить те ж саме праворуч.

Хід гри. Розбившись на пари, діти бе­руть собі відповідні ролі для того, щоб через якийсь час помінятися. Дорослий не тільки допомагає дітям, але і сам включається у гру, узявши на себе спо­чатку роль кривого дзеркала.

«Розслідування»

Мета: З її допомогою у дитини формується увагу, спостережливість, пам’ять. Крім цього, ця гра на розвиток комунікативних умінь виробляє готовність і здатність аналізувати явища, які відбуваються в навколишньому світі.

Хід гри: Дія починається з того, що всі учасники гри закривають очі. В цей час ведучий вибирає одну дитину і ховає його за ширму. Після цього по команді всі діти відкривають очі і намагаються вгадати, кого з них не вистачає. Наступний етап гри полягає в тому, що всі діти намагаються пригадати якомога більше деталей з одягу зниклої дитини, описати його зовнішність, риси обличчя. Завершивши всі припущення, учасник виходить з-за ширми. У цей момент можна порівняти правду з усіма здогадками інших учасників гри.

«Сороконіжка»

Мета: гра здатна розвинути в дітях увагу, спостережливість і почуття впевненості в собі. Дуже весело подібна гра пройде в тому випадку, якщо проводити її під енергійну музику.

Хід гри . Брати участь в даній грі на комунікативне розвиток повинен мінімум шестеро дітей . Всі учасники стоять один за одним, поклавши при цьому руки на плечі стоїть попереду дитини. Таким чином, виходить сороконіжка, ведучим якої є перша дитина. Саме він, за допомогою вихователя, регулює рух всіх інших дітей: воно може бути швидким або повільним (залежно від ритму музики). Ускладнити цю гру і зробити її ще цікавішою допоможуть нехитрі руху, які повинні виконувати всі члени стоноги.

«Хто твій друг?»

Мета: гра на розвиток комунікативних навичок.

Хід гри . Особливість її полягає в тому, що проводиться вона протягом цілого дня або навіть декількох діб.

Перш ніж почати гру, необхідно на невеликих листочках паперу написати імена всіх учасників гри, а також роль, яку він буде виконувати під час дії. Після цього всі шматочки паперу перемішують. Діти витягують якусь одну і починають грати ту роль, яка там вказана (при цьому строго забороняється називати ім’я дитини, вказане на листочку). Завдання дітей в цьому випадку полягає в тому, щоб вгадати яку роль виконує його новий друг.

«М’яч по колу»

Мета: розвиває загальну координацію і увагу, комунікативні здібності.

Хід гри . Дітям дають яскравий м’яч. Малюки встають по колу і передають один одному м’ячик, посміхаючись і дивлячись в очі.

Гра «Знайди собі пару»

Мета: допомагає розвитку загальної моторики і орієнтування в просторі.

Хід гри. Для цієї гри на розвиток спілкування потрібно мати набір карток з тваринами (кошенята, щенята, мишки). Кожній картинки повинно бути два екземпляри. Дітям роздають картки так, щоб інші хлопці не бачили зображень. По черзі діти зображують тварин зі своєї картки, не називаючи тварину вголос. Дитина з парної карткою повинен стати за що зображує.

“Піраміда любові”

Діти стають у коло. Вихователь говорить: “Кожен із вас когось або щось любить. Я люблю… розкажіть і ви кого і що любите” (розповіді дітей). “А зараз ми побудуємо піраміду любові із наших рук. Я назву того, кого я поважаю і покладу свою руку, потім кожний із вас називатиме того, кого він поважає і кластиме свою руку (діти будують піраміду любові). Ви відчуваєте тепло рук? Вам приємний цей стан? Подивіться, яка висока в нас вийшла піраміда. Висока, тому що ми поважаємо і нас поважають”.

“Сонячний зайчик”

Вихователь повідомляє, що він спіймав “сонячного зайчика”, пропонує передати його по колу, щоб кожен міг зігрітися його теплом і з приємною усмішкою передати товаришу. Коли “зайчик” повертається до вихователя, він звертає увагу дітей на те, що за цей час “зайчик”, зігрітий дітьми, виріс і не поміщається в долонях. “Зайчика” випускають, але кожен ловить частинки його тепла, ніжні промені сонця.

“Різнокольоровий букет”

Хід гри: Кожна дитина називає себе квіткою і знаходить собі до пари іншу квітку, пояснюючи свій вибір. Потім усі “букетики” об’єднуються в один “букет” і водять хоровод квітів.

«Назви свої сильні сторони»

Мета: Вправа розвиває вміння думати та не соромитися розмовляти про себе в присутності інших.

Хід гри: Кожна дитина протягом кількох хвилин повинна розповісти про свої сильні сторони – про те, що вона любить, цінує та приймає в собі, про те, що дає їй почуття впевненості. Не обов’язково казати тільки позитивні риси характеру. Важливо, щоб дитина казала прямо, не приховуючи справжніх почуттів.

Вправа розвиває вміння думати та не соромитися розмовляти про себе в присутності інших.

Ігри з піском сприяють розвитку предметної діяльності (покращує сенсорний розвиток дітей), розвиває тактильну чутливість, такі ігри вчать дітей володіти своїми руками, тренувати логіку. Для того що б ваші заняття проходили успішно, цікаво, дорослий повинен ретельно до нього підготуватися: підібрати необхідний матеріал, підготувати підноси з піском, пояснити що можна малювати пальчиком, паличками, пояснити, що після кожного малюнка піднос слід акуратно струсити, що б поверхня знову стала рівною. І звичайно потрібно знати, що ігри з піском повинні проводитися під контролем дорослих.

Мета: Розвивати уяву, мислення, прищеплювати здатність до аналізу, тренувати логіку. Вчити дітей володіти своїми руками, розвивати дрібну моторику. Виховувати доброту, ініціативу, виховувати посидючість і терпіння.

Ігри на підносі з піском: «Сонечко»

Вивчити з дітьми лічилку. Приготувати піднос з піском. Намалювати сонечко і сім промінчиків.

Вранці сонечко прокинулося, Обережно потягнулося, Проміннячкам пора вставати - Раз, два, три, чотири, п'ять Можна провести бесіду, назви схожі слова на слово «сонце» Наприклад: Сонячний, сонечко, сонячна, соняшник. Або на що схоже сонечко?

«Прапорець»

Розповісти з дітьми вірш Агнії Барто « Прапорець» Запропонувати дітям намалювати прапорець. Можна намалювати багато прапорців. Горить на сонечку Прапорець, Як ніби я Вогонь запалив

«Рибка»

Загадати загадку У воді вона живе, Немає дзьоба, а клює

Поговорити, назви риб, які живуть в річці або в озері (прісній воді) і риб, які живуть в морі або океані (у солоній воді) Запам'ятати назву риб: прісноводні риби - плотва, піскар, лящ, щука, короп, сазан, сом. Морська риба - це оселедець, палтус, тріска, лосось, акула. Можна запропонувати дітям самостійно намалювати різних риб.

«Курчата»

Розповісти вірш Ст. Берестова « Курчата» Куди-Куди? Куд - куди? Ну-ка, ну-ка всі сюди! Ну-ка до мами під крило! Куд - куди вас понесло! Бесіда. Хто як кричить? Що вміють робити курчата? Запропонувати дітям намалювати двох курчат, спочатку малюємо великий гурток, а зверху маленький тулуб і голова. Тепер малюємо ноги ,дзьоб, хвостик. Можна пограти в гру « Назви лагідно» Наприклад: Курка - курочка, Гусак - гусеня, Півень-півник.

«Котик і козлик»

Розповісти й вивчити з дітьми віршик Ст. Жуковського « Котик і козлик» Там котик вусатий, По садочку ходить, А козел рогатий За котиком ходить Малюємо з дітьми спочатку котика, а потім козлика. Можна дітям ставити питання: Чим вони схожі? Чим відрізняються? Як малювати котика: намалювати овал велике, потім зверху коло - це тулуб і голова. Тепер малюємо лапки і хвіст. А козлика розміром більше - з довгими рогами, маленьким хвостиком.

«Мишка»

Загадати загадку. Живе в нірці, гризе кірки. Не великі ніжки, боїться кішки. Малюємо мишку. Тулуб у мишки овальне, головка витягнута, довгий хвіст.

Можна придумати, слова схожі за звучанням на слово «мишка» (книжка, шишка, мишка)

«Хмаринка»

Прочитати вірш Ст. Маяковського «Тучкины штучки» Пливли по небу хмарки. Хмаринок чотири штучки: Від першої до третьої - люди, Четверта була верблюдик. До них, цікавістю обійнята, По дорозі пристав п'ята Від неї в небеснім лоні Розбіглися за слоником слоник І не знаю, сполошив шоста, Хмаринки взяли всі - і розтанули І слідом за ними, женучись і сжирав Сонце погналося - жовтий жираф

«Жук»

Прочитати вірш детя - Жук, жук пожужжи, Де ти ховаєшся, скажи? - Жу, жу,жу,жу Я сиджу на дереві -Жук, жук, покажися! Наді мною покружись! - Жу, жу, жу, жу Я літаю і кружу. Нагадати, як малювати жука. Тіло у жука овальне, складені крильця, як два півкола, намалювати маленьку голівку, а тепер домалюємо багато лапок. Поговорити з дітьми, де можна побачити жука?

«Восьминіг»

Прочитати вірш Р. Сапгира У восьминога вісім ніг Каже равлик: - Багато! Вісім ніг йому навіщо? Я б заплуталася зовсім! На підносі з піском малюємо восьминога. Для цього спочатку намалюємо коло, потім трохи перемо низ і вирівнюємо верхню частину, вийде шапочка, і малюємо довгі щупальці. Можна провести бесіду. Де живе восьминіг? А хто ще живе в морі? Запам'ятовуємо з дітьми морських мешканців: риба, медузи, краби, кальмари, морська зірка.

Для активізації мислення дошкільників доцільно поєднувати різні форми й методи навчання. Провідною діяльністю в дошкільному віці є гра. Значну увагу в роботі з дошкільниками доречно приділяти використанню дидактичний ігор. педагоги. Створюючи умови для розгортання ігор математичного змісту, дотримуємося принципу особистісно-орієнтованого підходу, основою якого є рівноправність і партнерстві дорослого й дитини. Розуміючи, що інтелектуальний розвиток і формування особистості дошкільника нерозривно пов'язані, намагаємося максимально враховувати мотиви поведінки які формуються в особистісній сфері дошкільників, як-от: ігровій, пізнавальній, змагальній, мотив бути визнаним дорослими та ін.

Спіймай рибку

Мета: закріплювати вміння рахувати в межах 10, співвідносити цифру і відповідне їй число; розвивати увагу, зорове сприймання, уміння порівнювати, зіставляти; виховувати інтерес до лічби. Обладнання: - площинні зображення рибок, на хвости яких з одного боку наклеєні цифри від 1 до 10; - числа від 1 до 10 (картки, на яких зображена відповідна кількість геометричних фігур); - вудочки, до яких прикріплені «наживки» у вигляді чисел від 1 до 10; - озеро, виготовлене із тканини. Хід гри: Перший варіант. Вихователь роздає кожному з дітей вудочку, розкладає рибок на поверхні «озера». Відтак пропонує дітям наловити рибки: кожен має зловити рибку, що відповідає «наживці» на його вудочці. Коли діти виловлять рибок, вихователь перевіряє, чи відповідає число на «наживці» цифрі на хвості в рибки. Другий варіант. Вихователь розкладає рибок зворотнім боком, щоб на них не було видно цифр. Діти мають зловити таку кількість рибок, що відповідає цифрі на кошику. Третій варіант. Вихователь об'єднує дітей у дві команди й улаштовує між ними змагання — хто зловить більше рибок. Після того як діти виловлять усіх рибок, вони мають їх порахувати.

Виправ помилку

Мета: закріплювати вміння рахувати в межах 10, знання цифр для позначення відповідної кількості предметів; розвивати увагу, спостережливість, уміння порівнювати, співставляти, аналізувати; виховувати інтерес до лічби, самостійність у розв'язанні завдань вихователя. Обладнання:

- картки, на кожній з яких зображено певну кількість предметів і цифру, що не відповідає цій кількості; цифри від 1 до 10. Хід гри: Перший варіант. Вихователь дає кожному з дітей ігрову картку і пояснює, що казковий персонаж (будь-який на вибір вихователя) написав на картках неправильні цифри — він погано рахує, тому і припустився помилки. Діти мають виправити помилки й накрити неправильні цифри на картках правильними. Другий варіант. Вихователь роздає дітям картки і запитує: «Скільки треба додати (забрати) предметів із картинки, щоб їх кількість відповідала вказаній цифрі?». Діти мають показати потрібні цифри або відповісти усно. Третій варіант. Діти мають виправити помилку та скласти приклад, як з неправильного числа отримати правильне.

Наповни кошики

(перший варіант) Мета: закріплювати вміння рахувати в межах 10, утворювати множину з однойменних та різнойменних елементів, співвідносити цифру з числом; розвивати вміння аналізувати, класифікувати, порівнювати; виховувати спостережливість, самостійність у розв'язанні завдань вихователя, інтерес до лічби. Обладнання: - кошики із прикріпленими на них зображеннями цифр від 1 до 10; - площинні фрукти й овочі — яблука, картопля, цибуля, капуста тощо. Хід гри: Вихователь дає кожному з дітей кошик із прикріпленим зображенням цифри, а площинні фрукти й овочі розміщує на столі чи килимку. Відтак пропонує дітям зібрати, наприклад, таку кількість яблук, яка цифра вказана на кошику.

Наповни кошики

(другий варіант) Мета: закріплювати вміння рахувати в межах від 1 до 10, розуміти кількісну та порядкову лічбу, визначати форму предметів, утворювати множину з однойменних та різнойменних елементів, групувати предмети за певними ознаками, діяти за словесною інструкцією вихователя, співвідносити свої дії з діями інших дітей; закріпити розуміння відношень між суміжними числами; розвивати вміння аналізувати, класифікувати, порівнювати, узагальнювати; виховувати самостійність у розв’язанні завдань вихователя, інтерес до лічби, бажання допомагати одне одному. Обладнання: - три кошики однакового розміру, але різного кольору; - три кошики різного розміру й кольору; - площинні фрукти й овочі — груші, полуниця, картопля, цибуля, капуста, огірки, перець, помідори, кавуни, горіхи;

- яблука та морква трьох різних розмірів. Хід гри: Перший варіант. Вихователь ставить поруч три кошики різного розміру й кольору, на столі розкладає яблука й моркву трьох різних розмірів. Відтак пропонує дітям зібрати яблука й моркву (або щось одне) в кошики відповідно до розміру: у маленький кошик — маленьке яблуко тощо. Після виконання завдання можна поставити дітям запитання: у якому кошику найбільше/найменше яблук (моркви)? У якому порівну? Другий варіант. Вихователь ставить поруч три кошики різного розміру й кольору, на столі розкладає овочі, фрукти, ягоди. Формулює ігрове завдання для дітей: - у синій (або найбільший) кошик зберіть усі овочі; - у жовтий (або середній) кошик — усі фрукти; - у зелений (або найменший) кошик — усі ягоди. Після виконання завдання можна поставити дітям запитання: скільки ви поклали овочів, фруктів, ягід у кожен кошик? Чого у вас найбільше/ найменше/порівну? Третій варіант. Схожі завдання вихователь може давати дітям, використовуючи кошики однакового розміру, наприклад: - у перший (або синій) кошик покладіть усі червоні овочі; - у другий (або жовтий) — усі зелені; -у третій (або зелений) — усі круглі. Після виконання завдання можна поставити дітям запитання: куди які овочі ви поклали? У який кошик можна додати ще й помідори Чому? Четвертий варіант. Вихователь формулює ігрове завдання для дітей: - у перший (або синій) кошик покладіть п'ять горіхів (полуниць, груш тощо); - у другий (або жовтий) – на один більше; - у третій (або зелений) – як у перший. Примітка. Варіантів словесних інструкцій для цієї гри — безліч. їх варто обирати залежно від навчальної мети, яку ставить на занятті вихователь.

Добери за формою

Мета: закріплювати вміння визначати форму предметів, використовуючи геометричні фігури як еталони; розвивати увагу, вміння порівнювати; виховувати спостережливість, інтерес до геометричних фігур. Обладнання: великі геометричні фігури із зображенням цифр від 1 до 10; картинки із зображенням предметів різної форми. Хід гри: Вихователь розкладає геометричні фігури із зображенням цифр на килимку, а картинки із зображенням предметів — у дітей на столах. Відтак обирає кількох дітей (за кількістю фігур на килимку) або об'єднує дітей у дві команди і пропонує покласти картинки біля фігур відповідної форми та у відповідній кількості

Добери дверцята

Мета: вправляти у розв'язуванні прикладів на додавання та віднімання в межах 10; розвивати увагу, вміння аналізувати, узагальнювати; виховувати наполегливість, самостійність у розв'язанні ігрового завдання. Обладнання: площинні будинки; дверцята із написаними на них прикладами. Хід гри: У кожного з дітей на столі лежать площинний будинок та кілька дверцят, Вихователь пропонує дібрати дверцята до кожного будинка так, щоб результат прикладу на дверцятах збігався з номером будинку.

Магазин

Мета: закріплювати вміння визначати форму предметів, користуючись геометричними фігурами як еталонами; удосконалювати навички кількісної лічби в межах 10; розвивати вміння зіставляти, порівнювати; виховувати пізнавальний інтерес, самостійність та наполегливість у вирішенні завдань вихователя. Обладнання: - картинки із зображенням предметів різної форми; - геометричні фігури для кожної дитини; - числові картки з кількістю зображень від 1 до 10; - цифри від 1 до 10. Хід гри: Перший варіант. Вихователь запрошує дітей до іграшкового магазину, де на набірному полотні розміщені картинки з зображенням предметів. Аби купити обрану річ, треба заплатити відповідну ціну — геометричну фігуру, на яку схожий предмет. Діти обирають предмет, який хочуть купити, та «розплачуються» відповідною геометричною фігурою. Другий варіант. Ціна товару — це число, що вказане під ним на числовій картці. Щоб купити обраний товар, дитина має обрати відповідну цифру.

Що зайве?

Мета: закріплювати знання про геометричні фігури, уміння визначати форму предметів за допомогою геометричної фігури як еталона; розвивати увагу, уміння порівнювати, аналізувати; виховувати інтерес до геометричних фігур. Обладнання: картки із зображенням трьох предметів однієї форми і одного предмета іншої форми; геометричні фігури. Хід гри: Кожна дитина отримує картку й геометричні фігури. Відтак має визначити, який предмет на картці зайвий, і закрити його тією фігурою, на яку схожі решта зображених предметів.

Рибки в акваріумі

Мета: закріплювати вміння рахувати в межах 10, орієнтуватися на площині; розвивати увагу, уміння порівнювати, співставляти; виховувати наполегливість, самостійність у розв'язанні ігрового завдання. Обладнання: - площинні акваріуми; паперові рибки; - демонстраційні стрілки з різною кількістю кружечків. Хід гри: Вихователь роздає дітям рибок і пропо- I нує «запустити» їх в акваріум, орієнтуючись на стрілку, якою керує вихователь. Напрямок стрілки вказує, куди пливтимуть рибки, а кількість і кружечків на ній означає число рибок, які слід їх заселити в акваріум.

Склади квартет

Мета: закріплювати знання про різні предмети; розвивати увагу, вміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати; виховувати самостійність у розв'язанні ігрового завдання. Обладнання: - прямокутні аркуші, на які наклеєно по три картинки із однієї з серій «Одяг», «Взуття», «Квіти», «Транспорт» тощо; - картинки із серій «Одяг», «Взуття», «Квіти», «Транспорт» тощо. Хід гри: Вихователь пропонує дітям розглянути картинки на аркуші та ті, що розкладені на столі. Відтак обрати з-поміж останніх таку, яку можна додати до картинок на аркуші. У ході гри вихователь просить дітей пояснити свій вибір.

Чарівна яблуня

Мета: вправляти у розв'язанні прикладів на додавання та віднімання одиниці в межах 6; розвивати зорове сприймання, увагу, логічне мислення; виховувати активність, інтерес до ігор із використанням ІКТ. Обладнання: ноутбук. Хід гри: Вихователь виводить на екрані ноутбука зображення яблуні. Відтак читає вірш про яблуню, яка пропонує зірвати з неї яблучка, попередньо розв'язавши приклади. Діти обчислюють приклади, і з кожною правильною відповіддю яблучка падають вниз.

Кіт і миші

Мета: вправляти у розв'язанні прикладів на додавання та віднімання одиниці в межах 6; розвивати увагу, пам’ять логічне мислення; виховувати інтерес до ігор із використанням ІКТ, самостійність у розв'язанні ігрових завдань. Обладнання: ноутбук.

Хід гри: Вихователь виводить на екран ноутбука зображення кота, мишей та прикладів на додавання й віднімання одиниці в межах 6. Якщо діти розв'язують приклад правильно, вихователь наводить курсор на мишку, клацає по ній — і вона тікає в нірку.

Хто, окрім вихователя та батьків, навчить дошкільників розрізняти добро та зло, чинити по совісті, співчувати? Путівником дошкільників у світі моральних якостей і добрих вчинків може стати лялька. У вмілих руках вихователя ця улюблена дитяча іграшка є інструментом, через який ненав’язливо виховувати в дітей різні моральні якості, як – от доброта, чуйність, щедрість. Як же використовувати ляльку – «морального путівника»?

Моральне виховання – це двохстороння взаємодія дорослого й дитини. Основою такої взаємодії мають бути суб’єктивні взаємини. Та з огляду на різні об’єктивні й суб’єктивні чинники, у такий спосіб взаємодії не завжди вдається досягнути освітньої мети. Тому у виховний процес вводять умовного персонажа, який для дітей стає авторитетним і близьким, до порад якого вони дослухаються.

Функцію умовного персонажа виконує іграшка як головний атрибут життя дитини дошкільного віку.

Це може бути будь – яка іграшка. Головне – щоб її любили діти й визнавали як авторитетну. Отже, з метою морального виховання можна використовувати різні іграшкові образи. Та звісно, вони мають бути сучасними й відповідати інтересам дітей. Можливо, комусь із дошкільників найліпшим другом стане казковий чи мультиплікаційний персонаж.

Методичні рекомендації щодо використання

Функцію умовного персонажа має виконувати лялька. Називаємо таку ляльку «моральним путівником».

За групами їх можна розподілити так:

• у молодшій групі – Марійка та Іванко;

• у середній групі – Василько, Ганнуся, Катруся;

• у старшій – Наталочка, Петрик, Тарасик.

Кожна лялька символізує певний моральний прояв – моральні почуття й емоції, моральне осмислення, моральний вибір, моральні дії, моральну поведінку, моральні цінності, моральні знання,моральні вчинки тощо.

Із переходом до наступної вікової групи діти не лише знайомляться з новими ляльками, а й продовжують зустрічатися з уже знайомими.

Спорідненість дітей із лялькою обумовлюють їхні вікові особливості й можливості морального розвитку, адже лялька для дошкільника є головною іграшкою.

Вихователь є, так би мовити, посередником між ляльками й дітьми і виконує роль «технічного» помічника. Зокрема, «озвучує» цих чарівних персонажів, а також узагальнено передає їм висловлювання дітей.

Ляльки як «моральні путівники» передусім мають бути реалістичними, схожими на дошкільників. Їм надаються українські імена. Риси обличчя ляльок мають бути виразними й привабливими, вбрання – різної кольорової гами й відповідне до пори року.

Використовуються ляльки із руховими частинами тіла. Так вона зможе «сісти», «прийшовши» до дітей у групу. Ляльки повинні бути приємні на дотик, адже дітям іноді хочеться їх обняти, пригорнутися.

Ляльки не перебувають у груповій кімнаті постійно, оскільки їх місія – систематично приходити до дітей. Частота візитів регулюється залежно від мети, яку прагнуть реалізувати, і виховної ситуації морального змісту.

Лялька «приходить» до дітей у групу 1 – 2 рази на тиждень. Однак якщо з кимось із дошкільників трапиться якась морально неприємна пригода, то лялька «відвідує» дітей негайно.

Лялька наділяється «чарівністю»: вона «знає» про все, що відбувається з дітьми, «бачить», як «живе» група. На допомогу їй використовуються сучасні технічні засоби, з якими обізнані діти. За їх допомогою ляльки «довідуються» про життєві ситуації, у які потрапляють діти.

Принципи використання

Основними принципами використання ляльок під час морального виховання:

• рівність у ставленні до дітей;

• емоційне реагування на поведінку;

• групове й індивідуальне спілкування;

• сюрпризність візиту;

• сталість дій під час приходу;

• стимулювальний вплив;

• моральне наповнення;

• різноманітність форм контактування.

Рівність у ставленні до дітей. Ляльки люблять усіх дітей групи однаково. Вони є «путівниками» як для тих дітей, які вкрай рідко порушують встановлені моральні норми, так і для тих, хто робить це часто.

Емоційне реагування на поведінку. Ляльки радіють добрим справам і журяться через поведінку дітей, яка їх засмутила. При цьому позиція ляльок така: вони не сварять дітей, а наголошують, що дуже занепокоїлися, оскільки хороша дитина (вказують, хто конкретно) скоїла недобрий учинок.

Групове й індивідуальне спілкування. Ляльки – «моральні путівники» комуні кують як з усіма під час спільної діяльності, так і звертаються до конкретної дитини під час індивідуальних занять.

Сюрпризність візиту. Лялька можуть приносить дітям подарунки: нові ігри, книжки, атрибути для театральних чи сюжетно – рольових ігор, картки із зображеннями моральних ситуацій тощо.

Сталість дій під час приходу. Лялька обов’язково прослуховує «звіт» дітей про те, що з ними відбулося за час її відсутності. Це вона робить не тому, що не знає, адже вона «все бачить», а тому, що хоче почути, як про це розповідатимуть самі діти. Можливо, хтось поділиться «по секрету» сокровенним.

Розповіді про своє життя стимулюватимуть розвиток у дітей моральної самооцінки як одного з показників морального зростання.

Стимулювальний вплив. Ляльки заохочують дітей розповідати про моральну поведінку їхніх однолітків. Розмірковуючи, хто і що добре зробив, діти навчатимуться оцінювати інших. Якщо ж хтось із дітей розповідає про негідні дії своїх однолітків, то лялька висловлює сподівання, ще це трапилося випадково чи ненавмисно, й просить пригадати добрі справи цієї дитини.

Під час кожного візиту лялька хвалить дітей за добрі справи, співчуває тим, із ким трапилася якась прикрість, обговорює з дітьми їхні вчинки тощо.

Моральне наповнення. Кожна лялька є уособленням відповідного морального індикатора: вчинку, почуття, судження тощо. Вона має певне моральне наповнювання. Наприклад, лялька Наталочка уособлює моральні цінності, Тарасик – моральні вчинки.

Ляльки презентують дітям розповіді морального змісту про те, що сталося з іншими дітьми – з іншої групи, іншого дитячого садка тощо. Ці історії ґрунтуються на реальних фактах і моральних ситуаціях. У такому разі дітям легше зорієнтуватися й запропонувати варіанти розв’язання цих ситуацій.

Різноманітність форм контактування. Для спілкування дітей із ляльками використовуються різні форми контактування, як – от:

• листування;

• надсилання повідомлень із мобільного телефону чи планшета вихователя;

• ведення «блокнотів» добрих справ, які періодично «читають» ляьки;

• відтворення реалій у малюнках, які вихователь «передає» лялькам.

Отже, лялька – «моральний путівник» стає для дітей другом. Вони починають довіряти їй свої таємниці, просять поради у складних ситуаціях, діляться досягненнями тощо. А лялька, своєю чергою, радіє їхнім успіхам, підказує, як чинити по совісті, та допомагає долати труднощі.

Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з художньою освітою та вихованням дітей;

- формуванням естетичного смаку;

- моральним вихованням;

- розвитком комунікативних якостей особистості;

- вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

- створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей у дошкільному віці, які акцентуються на основних результатах навчально - виховної роботи протягом дошкільного дитинства.

Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури дошкільника можна говорити за умов, якщо дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності; вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності; співвідносить індивідуальне театральне виконання з виконанням інших; радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів; дістає задоволення від спілкування з музикою, театром, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Такі якості успішно формуються в усіх видах театралізованої діяльності, різних формах музичного виховання – зокрема театралізованих дійствах. Театралізована діяльність як процес розвитку творчих здібностей дитини є процесуальною. Найважливішим в дитячому творчому театрі є процес репетицій, процес творчого переживання і втілення, а не кінцевий результат. Оскільки саме в процесі роботи над образом відбувається розвиток особистості дитини, розвиваються символічне мислення, рухливий емоційний контроль. Відбувається засвоєння соціальних норм поведінки, формуються вищі довільні психічні функції. Театралізована діяльність дає широкі можливості щодо творчих проявів дітей. За Л.С. Виготським, акторська праця є "своєрідною творчістю психофізіологічних станів” людини.

Вона поєднує в собі театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації, імпровізації та інсценізації літературних творів у процесі літературних свят, концертів, дитячих вистав тощо. Завдяки цій діяльності розвивається фантазія дошкільнят, в їхньому уявленні виникають яскраві образи літературних героїв. Театр – один з найяскравіших емоційних засобів, що формують смак дитини. Театр діє на уяву дитини різними засобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою.

Театралізована діяльність приносить величезну користь для естетичного та духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві.

По-перше, це свято – яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки.

По-друге, розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення їх психічних процесів, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По-третє, це усвідомлення власного «Я» та можливість самовираження особистості.

Тут формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовних та неорганізованих навчає витримки.

По-четверте, це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.

Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів.

Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:

- Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.

- Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

Гра-драматизація – це синтетичний вид діяльності дошкільників. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.

Ігри-драматизації – це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей, використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми. Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей.

Іграм - драматизаціям притаманні основні риси творчості ігор: наявність задуму, спільних рольових і реальних подій і відношень та інших елементів ситуацій. Також самостійність і самоорганізація дітей.

Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

- драматизації з пальчиками;

- драматизація як гра самої дитини;

- імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

Ігри-інсценізації – це всі види театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролі іграшкового персонажу, діє за нього.

Існують такі різновиди:

Настільні театралізовані ігри.

До нього відносять:

Театр іграшок. В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні.

Театр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.

Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).

Стендові театралізовані ігри.

До них відносять:

Стенд книжка – використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.

Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.

Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати "живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, «переліт птахів».

Тіньовий театр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Фігури потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках "Ріпка”, "Вовк і семеро козенят”, "Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.

До лялькових театрів відносять такі театри як:

Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.

Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльково дів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву "Театр «живої руки».

Існують також театри з покидькових матеріалів.

Театр повітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями – очима, носом, вухами, бантиками тощо.

Театр коробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.

Можна створювати також:

Театр рукавичок – лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинні перевантажувати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка, хвостик).

Театр-пуф – інсценізація творів з допомогою персоніфікованих пуфиків – м’яких подушок – іграшок (тваринки, комахи тощо).

Магнітний театр – дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можна розмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. До фанери або твердого картону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти не бачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставку можна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть «ходити», «бігати».

Отже, можна створити ще багато видів театру, головне, фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів. Організація театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.

Під час організації театралізованої діяльності враховуємо наступні принципи:

Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.

Принцип диференціації. Полягає в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.

Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.

Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.

Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.

Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.

Принцип професійної компетентності. «Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!» – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

Організації роботи в театралізованій діяльності в

групі раннього віку

Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. З допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань.

Розповідаємо вихованцям знайомі та нові художні твори за допомогою різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, фланелеграф, настільний іграшковий, магнітний, пальчиковий), спонукаємо дітей висловлювати свої думки та показувати окремі дії.

Створюємо умови для виникнення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Вчимо дітей супроводжувати ігрові висловлювання відповідними рухами, які створюють виразний образ. Розширюємо словниковий запас, розвиваємо діалогічне мовлення, інтонаційну виразність мовлення, уяву, образне мислення. Сприяємо виникненню піднесеного емоційного стану

Молодша група

В молодшій групі продовжуємо показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучаємо вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в «Театр».

Продовжуємо вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями.

Розвиваємо інтерес до драматичних ігор, інсценівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі.

Формуємо елементарні навички володіння мовою жестів. Вчимо імітувати рухи людей, тварин (персонажів ігор - драматизацій), передавати мімікою певний стан людини. Привчаємо створювати своєрідність кожного ігрового образу за допомогою діалогів. Вправляємо в умінні інтонаційно передавати настрій персонажа. Вчимо способам водіння ляльок типу образних іграшок, настільного театру і театру-рукавички, театру на фланелеграфі.

Середня група

У години розваг показуємо вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), кінофільми. Залучаємо їх до показу вистав, самостійних ігор «У театр» за дитячими уподобаннями, до участі в дитячих драматичних гуртках. Спонукаємо до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них. Вчимо за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості.

Удосконалюємо навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів. Вправляємо дітей у наслідуванні поз людей у різних ситуаціях. Вчимо передавати відповідними рухами дії людей, характерні професійні рухи музиканта, швачки, столяра, доярки, пташниці тощо. Закріплюємо вміння інтонаційно передавати емоційний стан персонажів гри-драматизації, голосом відтворювати почуття радості, суму, прикрості, тривоги. Вчимо новим способам водіння ляльок (тіньового театру, театру ляльок з рухливими ніжками, театру п’яти пальців, театру бі-ба-бо). Допомагаємо дітям створювати ігрове середовище, виготовляти ляльки, деталі костюмів, декорацій. Бережно ставитись до дитячої творчості, розвивати вміння імпровізувати, підтримувати винахідливість, бажання щоразу по-новому розігрувати казки або інші твори за певним сюжетом

Старша група

Залучаємо дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до участі в дитячих драматичних гуртках. Вчимо обговорювати проведені вистави і інсценівки.

Стимулюємо дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Удосконалюємо вміння відтворювати рухи і дії, які притаманні людям різних професій. закріплюємо вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. Підтримуємо творче відтворення різноманітних імітаційних рухів та емоційних станів персонажів ігор - драматизацій.

Удосконалюємо інтонаційну виразність діалогічного мовлення. підтримуємо у дітей вигадку, фантазію.

Спонукаємо до самостійного складання та інсценування казок як форми художнього відображення життя. Допомагаємо оволодівати способами водіння ляльок у театрах різних видів.

Удосконалюємо вміння розігрувати постановки, творчо ставитись до самостійного створення та добору необхідної атрибутики для конкретних образів, розміщення декорацій та реквізиту. Збагачуємо мову виконавців образними висловами, розвиваємо пам’ять, художні, естетичні смаки та вподобання

Організація театралізованої діяльності в закладі проводиться за двома напрямками:

- до творчості через емоції та почуття;

- до творчості через навчання.

Розвиток творчих здібностей вихованців забезпечується під час проведення занять художньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичної діяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їх задатків, здібностей

Діти раннього і молодшого дошкільного віку із задоволенням перевтілюються в тварин, проте розвинути і обіграти сюжет ще не можуть. Їх важливо навчити деяким способам ігрових дій за зразком вихователя. З цією метою проводяться ігри, розігруються вистави за літературним, використовуються потішки. Для створення самостійної гри, дітям даються іграшки, предмети.

Театралізована діяльність організовується так, щоб дітям самим не доводилося відтворювати текст казки, вони виконують певну дію. Текст читає педагог два-три рази, що сприяє підвищенню звукової зосередженості дітей. Ігри з роллю активізують уяву дітей, готують до самостійної діяльності у грі.

Формування інтересу до театралізованим ігор складається в процесі перегляду лялькових вистав, які показує вихователь. Це стимулює бажання включитися в спектакль, доповнюючи фрази діалогів героїв. Малюки звертають увагу на те, що в кінці ляльки кланяються, просять подякувати, поплескати в долоні. Театралізовані ляльки використовуються на заняттях, у повсякденному спілкуванні. Від їх особи вихователь дякує, хвалить, вітається, прощається.

Педагог розширює ігровий досвід дітей за рахунок освоєння ігор - драматизацій, що досягається послідовним вправлянням під час ігрових завдань, у які включається дитина. Виділяються ступені:

- гра-імітація окремих дій людини (в тому числі його емоції), тварин і птахів (виглянуло сонечко – діти зраділи: посміхнулися, заплескали в долоні, застрибали на місці);

- гра-імітація послідовних дій в поєднанні з передачею емоцій героя (веселі мотрійки заплескали в долоні і почали танцювати);

- гра-імітація образів знайомих казкових персонажів (незграбний ведмідь йде до будиночка, хоробрий півник крокує по доріжці);

- гра-імпровізація під музику («Веселий дощик»);

- німа гра-імпровізація з одним персонажем («Заїнька - потанцюй …»);

- гра-імпровізація за текстом коротких казок, оповідань і віршів, які розповідає вихователь (З. Александрова «Ялинка»);

- рольовий діалог героїв казок («Рукавичка», «Зайчикова хатинка»);

- інсценування фрагментів казок про тварин («Теремок»);

- гра-драматизація з кількома персонажами з народних казок («Ріпка») і авторським текстів (В. Сутєєв «Під грибом»).

Всі види ігрових театральних завдань включаються в заняття з розвитку мовлення, музичні, фізкультурні, ознайомлення з соціумом, а також у вільній діяльності.

У дітей раннього і молодшого дошкільного віку відзначається первинне освоєння режисерської театралізованої гри - настільного театру іграшок, площинного, площинного на фланелеграфі, пальчикового. Процес освоєння включає міні-постановки за текстами народних та авторських віршів, казок. Ігровий досвід збагачується за умови розвитку спеціальних ігрових умінь.

Перша група умінь пов'язана із засвоєнням позиції "глядач" (вміння бути доброзичливим глядачем, додивитися і дослухати до кінця, поплескати в долоні, сказати спасибі "артистам").

Друга група умінь забезпечує первинне становлення позиції "артист" (вміння використовувати деякі засоби виразності (міміки, жести, поза, рухи, сила і тембр голосу, темп мови) для передачі образу героя, його емоцій і переживань. Правильно "вести" ляльку або фігурку героя в режисерській театралізованої грі.

Третя група - вміння взаємодіяти з іншими учасниками гри, грати дружно, не сваритися, виконувати привабливі ролі по черзі і т.д.

Поступово діти включаються в процес ігрового спілкування з театральними ляльками, потім в спільні з дорослими імпровізації типу "Знайомство", "Надання допомоги", "Розмова тварини зі своїм дитинчам" тощо. У дітей розвивається бажання брати участь в ігрових драматичних мініатюрах на вільні теми.

Використання театралізованої діяльності дітей, ігротерапія, казкотерапії з метою допомогти педагогам та дітям знайти шлях до пізнання себе, досягти внутрішньої гармонії, навчити дітей вільно виражати свої почуття, формувати навички саморегуляції емоційного стану в дорослих і дітей.

Через театралізовану діяльність розвивається соціальний інтелект дитини:

● засвоєння норм і правил в різних життєвих ситуаціях;

● вміння дотримуватись правил гри;

● проявляти вміння просити про допомогу;

● формувати адекватну полову ідентифікацію.

Отже, підсумовуючи сказане виділяємо вимоги до театралізованої діяльності для дітей дошкільного віку:

Виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення дошкільників до підготовки, проведення та оцінки театралізованої діяльності, виконання учасниками своїх ролей, налагодження комунікативних зв’язків з партнерами.

Вдосконалювати уміння характеризувати особливості різноманітних персонажів гри, знаходити для них відповідну міміку, інтонацію, пантоміму.

Формувати в дитини виразне та дикційне чисте сценічне мовлення.

Заохочувати бажання підтримати партнера, допомогти йому, доброзичливо з ним спілкуватися, вступати в діалог, ставати на його місце.

Розвивати вміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити в образ, знаходитися в ньому до кінця театралізованого дійства.

Стимулювати прагнення дитини само реалізовуватися, самоствердитися, показати себе з кращого боку. Одним із основних напрямків є художньо-естетичний, мета якого – актуалізація дитячої творчості, розвиток природних нахилів дітей.

Спостережливість вихователя є основним засобом отримання інформації про внутрішній світ дошкільника. А розпізнавання неповторності та своєрідності кожного вихованця через безпосереднє сприймання його поведінки, дій та вчинків відіграє ключову роль у практичній реалізації педагогіки розуміння.

Сутність педагогічної спостережливості

Спостережливість – це якість особистості вихователя, сутність якої полягає у фіксуванні й адекватній інтерпретації істотних характерних і навіть ледь помітних зовнішніх проявів індивідуальних особливостей розвитку дітей.

Дехто може зауважити, що у процесі своєї професійної діяльності педагог постійно спостерігає за дітьми. Проте дивитися ще не означає бачити, а слухати – не означає чути. Педагогу, який прагне розвивати в собі спостережливість, важливо знати:

• сутність і значення спостережливості для своєї професійної діяльності. З одного боку, це дає змогу педагогу розширити уявлення про педагогічну спостережливість та сприяє адекватній самооцінці прояву цієї якості, а з іншого – мотивує до професійного самовдосконалення;

• зовнішні прояви індивідуальних особливостей розвитку дитини, аби сприймати й адекватно інтерпретувати її поведінку, фіксувати зміни в почуттях і вчинках, визначати причини цих змін;

• типові помилки, яких припускаються педагоги під час інтерпретації тієї чи тієї поведінки дітей, а також умови, дотримання яких дає змогу вихователю бути об’єктивним під час розуміння зовнішніх та внутрішніх проявів індивідуальних особливостей дитини.

Що має знати спостережливий вихователь

( за доктором психологічних наук Вірою Кузьменко)

Спостережливий педагог має володіти актуальною та різнобічної інформацією про такі аспекти розвитку дитини:

• особистісний – моральне ставлення особистості, самооцінка, самосвідомість; особистісні якості – відповідальність, самостійність, організованість, креативність тощо;

• інтелектуальний – розвиток пізнавальних процесів, пізнавальна активність, уміння використовувати отримані знання у різних сферах життєдіяльності тощо;

• емоційно – вольовий – емоції та почуття, здатність зосереджуватися, докладати вольових зусиль, стримувати бурхливі емоційні реакції, довільність поведінки тощо;

• комунікативно – мовленнєвий – характер спілкування дитини з однолітками, статусне положення в групі, атмосфера у групі, особливості розвитку мовлення дитини тощо;

• розвиток потребово – мотиваційної сфери – потреби та домінуючі бажання, переважні мотиви, їх ієрархія;

• розвиток здібностей та обдарованості – загальні чи спеціальні здібності, ступінь їх розвитку та засоби вираження, провідні інтереси, уподобання, нахили;

• темперамент та характер – тип темпераменту, провідні риси характеру;

• сформованість навичок різних видів діяльності – ігрової, трудової, навчальної, образотворчої тощо;

• особливості взаємодії батьків та дитиною – стиль спілкування, характер взаємодії, ступінь взаєморозуміння тощо;

• відповідність педагогічних впливів і розвивального середовища індивідуальним потребам та можливостям кожної дитини;

• відповідність психічного розвитку дитини віковим нормативам, сформованість готовності до навчання у школі тощо.

Спостережливість як основа розуміння

Спостережливий педагог може доволі чітко й точно спрогнозувати майбутні дії вихованця, спроектувати та/або скорегувати стратегію педагогічної роботи з кожним дошкільником окремо та групою загалом. Такі вміння дають змогу вихователю повноцінно реалізувати у своїй професійної діяльності виховну позицію розуміння, зокрема:

• проникати у внутрішній світ дитини; розкривати її риси, звички, схильності та здібності, потреби й інтереси, почуття й переживання, що є підґрунтям для виявлення індивідуальних особливостей і загальних тенденцій становлення особливості дитини, прогнозування її подальшого розвитку;

• розуміти причини поведінки дитини; її цілі, думки, наміри в певній ситуації життєдіяльності; розкривати зв’язки між вчинками дошкільника та їх наслідками;

• виявити особливості розвитку як окремого вихованця, так і дитячого колективу загалом; взаємодії між дітьми, їхніх стосунків тощо;

• визначати наявну модель сімейних стосунків у родинах вихованців, стиль сімейного виховання, прихильність та ставлення дитини до батьків; ефективність обраних методів і прийомів роботи з батьками;

• створювати підґрунтя для побудови особистісно орієнтованого та індивідуально диференційованого освітнього процесу; визначати дієвість використаних педагогічних методів і прийомів, ефективність створеного розвивального середовища;

• вносити ситуативні й стратегічні зміни у власну педагогічну діяльність для активізації внутрішніх ресурсів дитини тощо.

Функції спостережливості

З огляду на сутність спостережливості та її значення для оптимізації освітнього процесу виокремлюють такі її функції:

• дослідницька – збирання, аналізування, систематизація та класифікація інформації щодо індивідуально - психологічних особливостей дітей, таких як тип темпераменту, самооцінка, особистісні якості та інтересу тощо;

• організаторська – оптимальна організація різних видів діяльності дітей, ураховуючи індивідуальні особливості кожного дошкільника;

• стимулювальна – створення сприятливих умов для гармонійного психічного, фізичного, соціального розвитку дитини на основі отриманої інформації про індивідуальні особливості дошкільника;

• прогностична – передбачення результатів і наслідків власної професійної діяльності;

• контрольна – визначення індивідуальних особливостей розвитку дитини;

• регулювальна, або корегувальна, - виявлення розбіжностей між завданнями дошкільної освіти та станом їх розв’язання в ЗДО.

Причини помилок у розумінні дитини

Результати спеціальних досліджень і психолого – педагогічний досвід свідчать, що найскладніше для вихователя – об’єктивно фіксувати поведінку, дії та вчинки дітей. Передусім це зумовлено тим, що педагог має справу зі складною психічною реальністю. Розуміння цієї реальності може супроводжуватися низкою помилок, яких педагоги припускаються неусвідомлено, зокрема таких:

• наявність у вихователя стереотипів щодо дитини, що можуть викривляти сприймання та інтерпретацію фактів її поведінки, дій та вчинків;

(Якщо дитина з багатодітної сім’ї, то вона – сором’язлива, невпевнена, потребує більшої уваги від дорослого);

• вплив загального враження про дитину чи подію на сприймання і відтворення з пам’яті її характерних особливостей, так званий ефект ореола. У такому випадку вже сформований образ вихованця виконує роль ореола, що заважає педагогу бачити справжні риси та прояви дитини;

(Вважаючи дитину агресивною, вихователь під час спостереження прагне у всьому знайти підтвердження своєї думки).

• оцінювання об’єкта, який сприймає педагог, перебільшено позитивно чи негативно – ефект поблажливості (озлоблення);

(Під час спостереження за своїм улюбленцем вихователь звертає увагу лише на позитивні прояви, перебільшує досягнення дитини, не помічаючи її негативні дії тощо).

• оцінювання дій і вчинків вихованця усереднено через острах остаточних суджень про нього – помилка усереднення;

(Вихователь може необ’єктивно «розшифровувати» дії та поведінку дитину під час вивчення ефективності педагогічного впливу, зокрема стверджувати, що у всіх дітей все виходить, усі зрозуміли матеріал, правильно та чітко дотримуються інструкції тощо, оскільки прагне уникати можливого осуду з боку керівництва).

• спотворене сприймання поведінки, дій та вчинків дитини внаслідок приписування їй властивостей, рис, якостей або здібностей, які притаманні самому педагогу і які можуть бути зовсім не характерні для дитини – помилка проекції;

(Якщо само організованість як риса особистості розвинена в педагога на високому рівні, то він переконаний, що вона характерна і для дітей, тож очікує від них відповідної поведінки. Свою увагу педагог зосереджує на фіксуванні, аналізуванні та інтерпретації тих зовнішніх проявів вихованців, що свідчать про сформованість у дошкільників

самоорганізованості).

• схильність під час спостереження за дитиною ігнорувати або забезпечувати наявність тих її властивостей, рис, якостей або здібностей, які характерні для самого вихователя – помилка контрастності. Це призводить до нібито виявлення в дитини тих властивостей, рис, якостей або здібностей, які протилежні тим, що притаманні педагогу;

(Вихователь переконаний, що дошкільники ще не здатні бути само організованими. Тому свою увагу зосереджує на фіксуванні, аналізуванні та інтеграції тих зовнішніх проявів вихованців, що підтверджують це його переконання).

• хибне оцінювання вихователем одного зовнішнього прояву поведінки на основі аналізування іншого – помилка корекції.

(Рівень розвитку мовлення дитини педагог оцінює за його швидкістю).

Уникнути суб’єктивності під час оцінювання поведінки, дій та вчинків дітей педагогу допоможе дотримання низки правил.

Як об’єктивно оцінити поведінку, дії та вчинки дітей

Рекомендації для педагогів

Аби уникнути суб’єктивності під час оцінювання різних проявів індивідуальних особливостей дитини, вихователь має дотримуватися низки правил:

• спиратися на інтерпретацію лише кількох зовнішніх ознак,які в сукупності є свідченням прояву тих самих індивідуальних особливостей дитини (батьків, педагогів);

• фіксувати не лише окремо вирваний із контексту факт поведінки, дій або вчинку дитини, а й звертати увагу на загальну ситуацію;

• бути неупередженим у процесі фіксування фактів, уникати оцінних суджень;

• звертати увагу на гармонійну єдність зовнішніх проявів індивідуальних особливостей дитини (що говорить дитина або батьки; яка у них інтонація, міміка, постава, жести тощо), адже вербальні й невербальні прояви мають передавати єдиний психологічний зміст;

• не довіряти першим враженням від спостережуваного явища;

• не приписувати дитині своїх якостей і не пояснювати її поведінку з власних позицій;

• уміти ставитися до дитини неупереджено;

• дотримуватися принципів високої точності, глибини й повноти в процесі фіксування факту, а пізніше – його аналізування та інтерпретації;

• помічати все істотне й важливе; бути уважним до деталей, які мають значення для правильного розуміння індивідуальних особливостей вихованця;

• враховувати ті зрушення і зміни, які відбуваються у розвитку дитини, - стежити за тими уміннями, здібностями, які розвиваються, і тими, що не піддаються педагогічному впливу.

Ø Створюйте позитивне оточення, живіть на позитиві, частіше посміхайтесь;

Ø У будь-якому випадку вселяйте упевненість в людину. Прагніть бачити в ній хороше;

Ø Будьте терплячі, не дратуйтесь, будьте толерантні. Пам’ятайте: кожний співробітник має свій рівень відповідальності і компетентності ( не переходьте межі).

Ø Сприймайте людей такими, якими вони є, а не такими, якими б ви хотіли їх бачити.

Ø Ставтесь до інших так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас.

Ø Кожна людина геніальна, але на своєму рівні. Пам’ятайте про це. Не нашкодьте!

Ø Ніколи не втрачайте віру в себе , у свою справу!

Ø Планування організованого виду діяльності - заняття.

Ø Переглядайте свої нотатки, щоб нічого не забути і не пропустити.

Ø Особливу увагу звертайте на індивідуальні особливості дитини.

Ø Використовуйте дидактичний матеріал.

Ø Будьте гнучкими, якщо необхідно змінити свій план ( готові до всього - іде дощ, хтось захворів…)

Ø Майте «Торбинку - цікавинку» з цікавими видами роботи .

Не забувайте про :

Ø Ранковий прийом, вимір емоційної «температури» дітей.

Ø Після робочого дня аналіз: що вдалося, а що – ні, щоб спланувати наступний робочий день.

Ø Принципи планування роботи з дітьми протягом дня

Ø Вік дітей.

Ø Ступінь розвитку.

Ø Доступна діяльність (неважка, нелегка), момент цікавості.

Ø Попередній досвід.

Ø Здібності.

Ø Пізнання нового (яке дитина опанує сама).

Ø Індивідуальна діяль

Ø Виявити кращі здібності дитини.

Ø Враховувати індивідуальні особливості дітей, знати те, що в дитини краще виходить ; не принижувати гідності дитини.

Ø Залишайте місце вибору в будь-якому виді діяльності.

Ø Не застосовуйте приклад вихователя , бо діти так не зможуть.

Ø Враховуйте, з якою групою ви будете працювати, та доцільність будь-якого виду діяльності.

Орієнтовний перелік видів діяльності протягом дня

Ранок

· зустріч;

· сюрпризний момент;

· новини;

· настрій;

· правила;

· гімнастика (згідно з темою);

· вибір центрів діяльності;

· ігри.

Перша половина дня

· заняття;

· фізкультхвилинки;

· оздоровчі хвилинки;

· вправи на розслаблення;

· гімнастика для пальців;

· дихальні та звукові вправи;

· індивідуально-підгрупова робота.

Прогулянка

· спостереження;

· сюжетно-рольові ігри;

· рухливі ігри;

· народні ігри;

· спортивні ігри;

· пішохідний перехід;

· трудова діяльність.

· Підготовка до сну

· релаксація перед сном;

· читання казок;

· слухання «легкої « музики;

· аутотренінг;

Після сну

· корегувальна гімнастика;

· стежка здоров’я ;

· оздоровчі вправи для горла і носа;

· загартування.

Друга половина дня

· заняття;

· ігри на вибір;

· підбиття підсумків дня;

· прогулянка.

Форми роботи з дітьми при плануванні за сферами життєдіяльності:

Ø Експериментування із матеріалом;

Ø Ігрові вправи;

Ø Спостереження;

Ø Читання художньої літератури;

Ø Сюжетно-рольові ігри;

Ø Екскурсії;

Ø Обстеження (сенсорне виховання);

Ø Дидактичні ігри та музично-дидактичні ігри;

Ø Самостійна діяльність;

Ø Спільна діяльність педагога з дітьми;

Ø Ігри-медитації, ігри- емпатії, психогімнастика;

Ø Хвилинки краси, етюди;

Ø Творча діяльність дітей;

Ø Театралізація;

Ø Свята;

Ø Виставки дитячих виробів, виробів дітей та батьків, дітей та вихователя;

Ø Ігрові вправи;

Ø Графічні ігри;

Ø Заняття інтегровані, комплексні, комбіновані, заняття-дзеркало;

Ø Ігри з кубиками, розрізними картинками, пазлами;

Ø Складання візерунків;

Ø Розгляд альбомів, книжок, фотоальбомів;

Ø Ігри з піском, водою, мильними бульбашками;

Ø Настільні ігри;

Ø Індивідуальні ігри;

Ø Гімнастика пробудження;

Ø Музикотерапія, кольоротерапія, сміхотерапія, артерапія, казкотерапія, пісочна терапія;

Ø Використання аудіо та відеозаписів, музичних інструментів;

Ø Гурткова робота;

Ø Робота в групах, парами;

Ø Створення проблемних ситуацій;

Ø Аналітичні, конструктивні творчі вправи;

Ø Творчі завдання;

Ø Свята, розваги;

Ø Загадки;

Ø Читання художнього матеріалу;

Ø Пластичні етюди;

Ø Дидактичні завдання;

Ø Ігри-лото;

Ø Небилиці;

Ø Ігри-змагання;

Ø Вправи на розвиток емоційно-моральної сфери і навичок спілкування.

Зима – це не лише казкова пора року, а й чудова можливість розважитись разом із дітьми. В час сніжного царства можна весело провести час на вулиці, використавши свою фантазію.

Щоб створити справжні пригоди для дітей, треба небагато – всього лиш знайти для цього час. Під час зимових прогулянок можна зробити безліч чудових фотографій, які ви залюбки розглядатимете згодом.

А ще можете закликати ваших друзів з дітьми. Поки малеча бавиться та розважається, ви можете з друзями попивати гарячий чай з термосу та спостерігати за радісними обличчями своїх дітей.

А ігор зимою можна придумати чимало. Але перед виходом на зимову прогулянку не забудьте тепло одягнути дитину і себе. Щоб потім не пожинати плоди такої необережності.

Сніжки

Найпоширенішою зимовою розвагою, напевно, є гра в сніжки. Можна зробити масові бої, або тематичні, а можна спробувати влучати в мішень. Так ви повправляєтесь і у влучності. Або ж, якщо у вас назбиралось четверо і більше дітлахів, то можете поділити їх на команди і влаштувати змагання. Завдання просте: двоє дітей кидають сніжки, а інші ловлять їх у відерко. Чия команда більше наловила сніжок, ті і перемогли.

Чиї сліди?

Захопливою пригодою буде, якщо ви відправитеся з дитиною в зимовий ліс, або парк та видивлятиметесь сліди на снігу. Дитині весело буде впізнавати сліди різних тваринок та пташок.

Сліди сніжної людини

А хто сказав, що загадкові сліди не може залишати сама дитина? Зробіть з картону, чи пластмаси лапи сніжної людини та одягніть їх поверх зимового взуття дитині. Так і відправляйтесь на прогулянку.

Вовки

Вовча зграя старається ходити слід у слід, щоб не залишати за собою багато відміток. Тому можете пограти з дитиною в доганяли, але з умовою, що треба попадати ногами слід у слід.

Заморожені бульбашки

Якщо на вулиці -7 і більше, сам час показати дитині нове диво – заморожені бульбашки. Вам знадобляться звичайні мильні бульбашки, куплені в магазині, або зроблені самостійно з мильного розчину. Як тільки ви на морозі видуєте кілька бульбашок, вони вмить почнуть покриватись інеєм та перетворюватись на сніжинку. Коли ж бульбашка падає на підлогу, то розбивається тисячами заморожених сніжинок.

Пошук скарбів

В таку гру можна бавитись в будь-яку пору року, проте в залежності від віку, взимку її можна ускладнювати різноманітними завданнями, на кшталт завдань на міткість із сніжинками. Приз, наприклад, шоколадку, загорніть так, щоб вона не змокла та заховайте у снігу. Нехай діти спробують знайти свій скарб, а ви лиш підказуйте: холодно, чи тепло.

Сніговий замок

Діти залюбки майструють замок з піску. З не меншим захватом вони це робитимуть із снігу. Краще користуватись відерком для побудови стін, щоб руки не сильно мерзли. Але не забудьте попіклуватись про запас гарячого чаю в термосі і кілька запасних сухих рукавичок.

Малюнки на снігу

Якщо використати звичайні акварельні фарби, то ними можна малювати навіть на снігу. Підійдуть також харчові фарби, розбавлені водою. Розбризкуючи їх на снігу, вийдуть чудові малюнки. А якщо заморозити акварель з водою, то можна буде зробити кольорові статуї.