Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.

Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.

У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.

На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизуються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.

Сьогодні ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології необхідно відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими.

Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

Те, що називають у побуті музичним слухом, — це цілий ансамбль різноманітних здібностей і задатків: почуття ритму, ладове почуття, абсолютний слух і т. д. Яка-небудь з цих здібностей не є тільки спадковою (вродженою) і може бути створена вмілим тренуванням. Інакше кажучи, музичний слух можна виховати у будь-якої нормальної дитини: в одних це піде легше, в інших вимагає більше зусиль.

Широко відомі випадки дуже раннього прояву музичних здібностей (значить, і музичного слуху) у багатьох видатних композиторів і виконавців. Однак приклади протилежного роду чомусь відомі набагато гірше, а їх теж немало (так, скажімо, А. Хачатурян почав навчатися музиці з шістнадцяти років).

Щоб розвинути музичний слух у дитини, зовсім не обов’язково саджати його за інструмент, або змушувати співати, або вивчати з ним нотну грамоту. У ранньому дошкільному віці (три-чотири роки) корисніше грати в різні ігри, непомітно для дитини тренуючи у нього почуття ритму, вміння розрізняти висоту звуку, тембровий слух і музичну пам’ять.

Що потрібно робити для цього? Ось кілька найпростіших ігор, які можна грати з дітьми дошкільного віку (від трьох років і більше) для розвитку музичного слуху.

Гра «Простукай і ти»

Ви відстукуєте олівцем по столу такт простої пісні або танцю (вальс, марш, полька, мазурка, угорка, полонез), повторюєте в одному темпі три-чотири рази, потім пропонуєте дитині так само відстукати цей ритм. Варіюйте гру: нехай дитина спочатку повторить такт, відстукуючи олівцем по столу (як ви йому показали), потім — по склу: спочатку в тому ж темпі, що і ви, а потім — варіюючи темпи («можеш те ж саме відстукати швидше? повільніше?»). Звичайно, потроху і малюнок ритму ускладнюйте: спочатку фраза ритму береться з трьох, п’яти, семи звуків (стуків), потім більше, у міру просування дитини.

Гра «Хто співає?»

Посадіть дитину так, щоб вона вас не бачила, або перейти в іншу кімнату і почніть одним предметом (спочатку краще паличкою) постукувати рівномірно по іншому предмету, проводити по ньому — змусити його «співати». Дитина повинна вгадати, який предмет дає звук. Звичайно, починати треба з таких речей, «спів» яких малюк не раз чув, а потім переходити до нових для нього (у звучанні) предметів.

Інше ускладнення в тому, щоб в якості вгаданих речей брати і те, чим стукайте, і те, з чого стукайте (або води). Подальше ускладнення гри — вчити розрізняти його в аудіозаписах голоси окремих музичних інструментів. Для цього завжди можна придбати кілька записів сольних концертів, а якщо вони будуть надто складними, заздалегідь намітити собі якусь найпростішу частину і програвати тільки її.

Гра «Плутанина»

У цю гру можна грати тільки тоді, коли дошкільник вже запам’ятав (безпомилково впізнає на слух, якщо сам не вміє проспівати або проговорити) кілька різних пісеньок. Можна слова однієї пісні заспівати на мотив інший. Наприклад, дитячу пісню «Я граю на гармошці» на мотив «У лісі народилася ялиночка» і т. д. Дитина повинна дізнатися, що з чим заплутано, але не обов’язково заспівати обидві пісні, а будь-яким способом показати, що він їх пригадав, назвати слова обох або назви і т. д.

Деякі поради

з розвитку музичного слуху

у дітей дошкільного віку

Безумовно корисні і заняття ритмічною гімнастикою, і розучування танців під музику, і взагалі музична атмосфера в будинку. Останнє зовсім не означає, що з ранку до вечора в кімнатах повинен лунати такий собі вінегрет з джазу, «Кармен», хоралів Баха і «Їхав козак за Дунай»: почуття міри важливіше всього. Але два-три рази в тиждень в будинку повинна звучати справжня музика, а дитина в цей час не повинна заважати старшим (чим він буде займатися, неважливо, аби не шумів).

Такі музичні моменти рано чи пізно оживуть в пам’яті і почуття дитини.

Зрозуміло, коли він підросте, років у шість-вісім, можна влаштовувати вже справжні вікторини, пропонуючи дізнатися ту чи іншу запис за її фрагментів з середини і кінця, придумуючи умови вгадування, засновуючи призи і беручи участь всією сім’єю в таких вікторинах.

Корисно і розмовляти з дитиною про музичних творах, про композиторів, пропонувати йому самому прочитати і переказати в сім’ї художні та популярні твори про музику і музикантів. Як і для проведення ігор, тут потрібен великий такт, вигадка.

Один-два рази на тиждень по півгодини — і через рік або два результати позначаться у будь-якої нормальної дитини, якщо уважно стежити за тим, чи не втомився він, чи не нудно йому, все зрозумів. Уникайте будь-якого примусу і покарання, а дійте навіюванням, ласкою, гумором, «підкупом» (призи, солодощі, кіно тощо) і, звичайно, самої музикою, силу якої важко переоцінити при розумному підборі музичних уривків і цілих речей.

Ви вирішили, що все-таки вашої дитині необхідна музична освіту. Це дуже гарно! Залишилася всього лише дрібничка - на чому маля буде вчитися грати? Добре, якщо чадо з дитинства мріяло бити маленькими ручками по клавішах піаніно дому. А якщо ні?

Перш за все, ви повинні знати про навантаження для дитини. Якщо вона мріяла стати великим піаністом, то працювати тоді доведеться не менше двох годин. Кожен день! А далі більше. Тобто дитина протягом цього часу буде сидіти на стільці. Якщо це духовий інструмент - то не більше години на день. Так як музиканту постійно активно доводиться дихати, то іноді може запаморочитися голова.

За медичними показаннями. Якщо у Вашої дитини астма або проблеми з диханням, то немає нічого краще духового відділу - флейта, саксофон, труба, кларнет, валторна - все що завгодно!

Тут вашій дитині спочатку запропонують почати вчитися на невеликій дерев'яній або пластмасовій блок-флейті. Цей етап єдиний для всіх духових. Тут пізнаються ази нотної грамоти, мелодії і що найголовніше - розвивається дихання! Є багато випадків, коли хвороба відступала під завзятістю і працьовитістю дитини через два-три роки занять. Тут завжди (за винятком валторни - іноді) потрібно стояти і тримати правильну поставу. За цим постійно стежитиме викладач.

Якщо є проблеми з опорно-руховим апаратом та координацією рухів, то краще - ударні інструменти.

Тут навчать не тільки «бити паличками» по барабану, але також в обов'язкову програму входить ксилофон. Пам'ятаєте, продається такий невеликий інструмент для дітей? Це міні-копія. Є величезний інструмент з дерев'яних перекладин, по яким треба легенько бити. Доводиться постійно рухати руками, стежити за ритмом і своїми рухами, щоб просто палички не зачепилися одна за одну.

У першу чергу, ви будете проходити з вашою дитиною співбесіду у викладачів. Дитині дадуть кілька найпростіших завдань, щоб визначити, чи є у неї слух, почуття ритму. Тобто, дитина відвернеться, викладач буде грати різні ноти на фортепіано і просити дитину заспівати їх. Потім награє певний простий ритм, і дитина повинна буде його проплескати у долоні. Нічого складного, але після такого невеликого прослуховування викладач скаже Вам про талановитість Вашої дитини, про те, чи має вона музичний слух. Але ж думка педагога не є істина в останній інстанції - все це досить відносно.

Обов'язково зверніть увагу на викладача як особистість. Ознайомтеся з ним, поспілкуйтеся. Адже саме він буде проводити дуже багато часу з вашою дитиною, і він повинен бути хорошим психологом і педагогом. Посидьте на заняттях з іншими дітьми, подивіться на методи викладання. Бувають випадки, коли викладачі б'ють дітей по руках, відстукували ритм по голові дитини, кричать на нього, якщо у нього щось не виходить. Такий викладач не потрібен вашої дитині…

Дитина в музичній школі може вчитися за скороченою і за повною програмою. Все залежить від набору. Є семирічки, є п'ятирічки. Перший варіант краще - тому що навантаження не таке сильне, програма майже така ж, тільки триває довше за часом. Це буде краще для дитини. Якщо Ви не хочете, щоб дитина витрачала занадто багато часу, то можна вибрати скорочений варіант, але він, як правило, не найвдаліший в плані подальшого зростання.

Не забувайте, що в музичній школі багато факультативних заходів - оркестри, вокальні ансамблі. Вони беруть участь у різних конкурсах, виїжджають з виступами за кордон.

Під час випускного року перед такими малюками постає закономірне питання про те, ким бути далі. І тут вже, звичайно, вирішувати дитині. Якщо вона не бачить свого життя без музики, та весь час навчання постійно підбирає мелодії, то Вам треба серйозно поговорити з дитиною про її подальше життя.

Звичайно, є люди, які дотримуються думки, що музикою на хліб не заробиш, що потрібно щось більш серйозне, щоб не залишитися голодним на вулиці і не грати в переході. Загрожувати дитині такими страшними картинами не варто - потрібно зважити всі за і проти. Якщо дитина не дуже талановита, не вигравала конкурси, її не особливо хвалили в школі, то немає сенсу йти по музичній стезі далі. Адже за сім років навчання дитина вже цілком може виявити свою талановитість. Будьте реалістичні, та не забувайте про майбутнє своєї дитини!