Земельні спори з сусідами

Як говорить народна мудрість «погано жити, якщо з сусідами не дружить»

Дійсно, це так. Досить часто виникають ситуації, коли при будівництві будинку, встановлені паркану чи водовідвідної системи, насадженні дерев, ведені господарства сусіди порушують правила добросусідства та державні будівельні норми.

У чому полягає зміст правил добросусідства й які особливості їх правового регулювання?

Інституту добросусідства присвячено окрему 17 главу Земельного Кодексу України, що регулює процедуру захисту інтересів землевласників та землекористувачів, майно яких межує між собою та врегулювання суперечок при реалізації їх прав.

Основна ціль інституту добросусідства полягає створені таких передумов використання земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей. У п. 1 ст. 103 Земельного кодексу розкривається поняття незручностей – це затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення.

Положення Земельного кодексу дає можливість виділити зміст добросусідства, що являє собою перелік прав та обов’язків власників та користувачів майном, а саме, як право кожного вільно використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням у межах і способами, що не завдають неправомірного впливу на сусідні володіння (земельні ділянки), а також вимагати аналогічної поведінки від інших власників (землекористувачів) сусідніх земельних ділянок і разом з цим — обов’язок кожного власника (землекористувача) не допускати при використані заподіяння неправомірного впливу на сусідні земельні ділянки, тобто, зобов’язання сторони не вчиняти дій, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок(наприклад, вирощувати сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво будинків та інших споруд тощо).

Правила добросусідства передбачають обов'язок власників та користувачів сусідніх земельних ділянок співпрацювати в процесі їх використання, що закріплено у ч3. ст.103 ЗК. Така співпраця може проявлятись при встановленні та зберіганні межових знаків, проведенні сівозмін, раціональній організації територій тощо.

Варто зазначити, що переліки як може проявлятись незручність або співпраця між власниками або землекористувачами земельних ділянок не наводиться, що свідчить про те що вони є не вичерпними.

Аналізуючи судову практику, можна дійти висновку, що кількість справ, предметом яких є порушення правил добросусідства за останні роки значно зросла. У період з 2009 року по 2012 рік кількість винесених у справах про порушення правил добросусідства становила 601 рішення суду, а у період з 2013 року по 2016 рік цей показник виріс на 1/3 і становить 960 рішень. Наведені дані свідчать про те, що кількість порушень приписів законодавства з боку власників сусідніх земельних ділянок значно збільшилась. Як показує практика розгляду справ - 60% справ суд задовольняє або задовольняє частково позовні вимоги.

Чому саме такі показники розгляду справ ?

Відповідь проста: сторона чиї права були порушені не в змозі самостійно, без кваліфікованої правової допомоги здійснити захист порушених прав та довести факт неприпустимого впливу.

Для цього потрібно встановити порядок розгляду справ про порушення правил добросусідства.

Законодавець встановлює, що до органів які вирішують земельні спори та додержання громадянами правил добросусідства, відносяться органи місцевого самоврядування (ст. 158 Земельного кодексу України).Згідно ч. 5 ст.158 Земельного кодексу України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Отже, перед зверненням до суду, особа яка вважає що її права було порушено звертається до органів місцевого самоврядування, що за допомогою комісії перевіряє наявність факту порушення правил добросусідства та проводить обстеження суміжних земельних ділянок, в порядку Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 13 від 25 грудня 1996 року « що спори з приводу додержання правил добросусідства розглядаються судами або узгоджувальною комісією, обраною місцевою радою» та нормДБН 360-92.

Комісія з обстеження виносить акт обстеження, де фіксують наявність або відсутність порушень правил добросусідства, та вносить пропозиції власникам сусідніх земельних ділянок для усунення незручностей. У випадку відсутності усунути перешкоди у використані земельної ділянки у правомірний спосіб у позасудовому порядку, землевласник(землекористувач) звертається за захистом порушених прав до суду.

Слід зазначити, що до звернення сторони до державних органів, потрібно переглянути Правила ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", де передбачені розміри забудови, відстані між забудовами( це не тільки стосується споруд, але і водовідвідних систем- септики, що можуть завдавати незручностей у вигляді неприємного запаху,ведення бджільництва- що може завдавати шумовий дискомфорт тощо), аби пересвідчитись чи дійсно в діях сусіда є порушення. Варто додати, що розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до різної місцевості будуть різні правила.

Наприклад,відповідно до Таблиці 3.2а* відстань від майданчику для компосту, дворової вбиральні, сміттєзбірника до питного колодязя має становити 20 метрів, що забезпечить відсутність неприємного запаху.

Відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" встановлені наступні відстані для зелених насаджень:

від стін будинків та споруд до осі дерев встановлена відстань 5 м, для кущів - 1,5 м;

від межі сусідньої ділянки до осі дерев відстань повинна становити 3 м, для кущів - 1 м.

Кожен власник (землекористувач) може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків згідно ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов’язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України.

Як показав аналіз судових рішень у справах про порушення правил добросусідства, основна кількість рішень, де позовні вимоги не задовольнялись, були винесені через те, що особа чиї права було порушено не могла надати суду докази, що підтверджують право власності на земельну ділянку,та підтвердження факту порушення меж своєї земельної ділянки.

Основним документом що підтверджує право власності на земельну ділянку є свідоцтво про право власності, крім цього варто не забувати про заповіт, цивільно-правові договори. Крім зазначених документів згідно ст. 186 Земельного Кодексу необхідно надати «документації із землеустрою, а саме, проект відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянкитощо».

Отже, можна зробити висновок, якщо у Вас виник реальний конфлікт з власником сусідньої земельної ділянки, з цим потрібно і можливо боротись.

За більш детальною інформацією і для попереднього запису на консультацію, звертайтесь за телефоном гарячої лінії: +38(099)-435-16-94 – юрист Центру юридичної допомоги «Захист» Бондар Надія Володимирівна. Дзвінки приймаються цілодобово, якщо оператор зайнятий, ми Вам перетелефонуєм.

Будем раді Вам допомогти!