Тиждень безпеки дитини у Долинському КЗДО "Мрія"

Тема: «Безпека дитини у небезпечних ситуаціях»

З 14 квітня по 18 квітня 2025 року в Долинському комунальному закладі дошкільної освіти «Мрія» відбувся Тиждень безпеки дитини під гаслом «Безпека дитини у небезпечних ситуаціях» . Метою проведення стало формування у дітей навичок безпечної поведінки у повсякденній житті та в надзвичайних ситуаціях, а також підвищення освіченості батьків та працівників щодо дій у разі небезпеки.

 Незважаючи на дистанційний формат, всі заплановані заходи відбулися повною мірою. Вихователі організували онлайн-заняття на платформі Zoom , під час яких дошкільнята знайомилися з правилами безпечної поведінки вдома, на вулиці, при пожежі, стихійних лихах тощо. Для кращого засвоєння матеріалу використовувалися дидактичні ігри, інтерактивні відеозаняття, мультфільми та презентації . Такий підхід дозволив зацікавити дітей та залучити їх до активного обговорення важливих тем.

 Педагоги надали консультації для батьків у форматі онлайн:  рекомендації щодо створення безпечної середовища вдома, дій у разі надзвичайних ситуацій, а також матеріали для спільного перегляду з дітьми.

 Протягом тижня з працівниками дошкільного закладу було проведено інструктаж з охорони праці та безпеки життєдіяльності , а також тренувальну евакуацію , яка допомогла працівникам відпрацювати алгоритм дій у разі надзвичайної ситуації.

 Враження педагогів

«Онлайн-заняття стали для дітей справжньою пригодою. Ми намагалися зробити їх не лише пізнавальними, а й цікавішими — і це вдалося», — поділилася вихователька Ірина Вельченко.

«Тема безпеки є дуже актуальною. Ми раді, що батьки підтримали ініціативу та були активними учасниками нашої роботи», — зауважила вихователь Дар'я Лукандій.

«Проведення евакуації вкотре показало, що постійне нагадування та тренування — запорука впевнених дій у реальній ситуації», — розповіла відповідальна за охорону праці та пожежну безпеку, вихователь-методист закладу Наталія Ревенко.

Тиждень безпеки у КЗДО «Мрія» пройшов змістовно, динамічно та результативно. Усі учасники освітнього процесу — діти, батьки та працівники мали можливість удосконалити свої знання та практичні навички у сфері безпеки життєдіяльності.

Безпека змалечку: у "Мрії" провели офлайн-захід з мінної безпеки для дошкільнят

25 квітня 2025 року в Долинському комунальному закладі дошкільної освіти "Мрія" відбувся важливий офлайн-захід з мінної безпеки для дошкільників під назвою «Помічай, дізнавайся, поводься безпечно!».

Цей захід став частиною системної роботи з формування у дітей навичок безпечної поведінки у сучасних умовах. Його головною метою було ознайомити малюків із правилами дій у разі виявлення підозрілих предметів або перебування на потенційно небезпечних територіях.

Педагоги закладу у доступній ігровій формі пояснили дітям, що таке вибухонебезпечні предмети, як їх можна розпізнати за зовнішніми ознаками, чому їх не можна торкатися або намагатися самостійно дослідити. Діти дізналися, які дії слід негайно виконати у разі виявлення підозрілих об'єктів — звернутися до дорослих, не підходити близько, попередити друзів.

Під час заходу вихователі також провели тренувальну евакуацію до укриття , в межах якої діти змогли закріпити знання про порядок дій під час небезпеки.

Для кращого засвоєння інформації використовувалися навчальні матеріали, демонстраційні картинки, мультфільми, що допомогло зробити заняття не лише пізнавальним, а й емоційно зрозумілим для дітей.

"Безпека — це знання, які рятують життя. Давайте вчитися помічати небезпеку разом!" — наголосила Алла Маїрко , підкреслюючи важливість подібних освітніх ініціатив для наймолодших.

Зворушливо та впевнено звучали й дитячі враження після заходу. "Я запам'ятав: якщо знайшов щось підозріле - краще обійти стороною!" — сказав Давид Лукандій , один із вихованців старшої групи.

Завдяки подібним заходам наші вихованці поступово формують життєво необхідні навички обережності, відповідальності та впевненості у своїх діях у складних ситуаціях, що особливо актуально в умовах сьогодення.

Професійний розвиток педагогів. 16 березня 2025 року вихователька нашого закладу Маїрко Алла Валеріївна взяла участь у тренінгу на тему: «Базові реанімаційні заходи у дітей та зупинка масивних критичних кровотеч (PBLS+STB)».

Під час заходу учасники отримали важливі теоретичні знання та практичні навички з надання першої допомоги дітям у критичних ситуаціях — зокрема у випадках зупинки серця чи сильних кровотеч. Алла Валеріївна мала змогу відпрацювати алгоритми дій у змодельованих умовах, максимально наближених до реальних.

Організатори забезпечили всіх учасників необхідними матеріалами, зокрема медичними аптечками, що сприятиме оперативному реагуванню в разі надзвичайної ситуації.

Участь у цьому тренінгу стала важливим кроком у підвищенні рівня професійної підготовки педагогічного колективу до дій у надзвичайних обставинах.

«Цей тренінг дав мені не лише корисні знання, а й впевненість у своїх діях у критичних ситуаціях. Я переконана, що кожен педагог повинен володіти такими навичками, адже в наших руках життя і безпека дітей. Дякую організаторам за змістовне навчання та практичний досвід» - поділилася враженнями Алла Маїрко.

Сьогодні 19 травня українці вшановують пам’ять мільйонів життів, які були загублені радянським тоталітарним режимом.

Але історія має властивість повторюватися. І, на жаль, нині російська окупаційна влада знову незаконно утримує українських політв’язнів.

У День пам’яті жертв політичних репресій ми згадуємо всіх, хто боровся і бореться за вільну та незалежну Україну.

18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У 2024 році — 80-ті роковини депортації кримськотатарського народу з території Кримського півострова радянським тоталітарним режимом у 1944 році. Україна визнала злочин примусової депортації актом геноциду кримськотатарського народу, керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, засуджуючи політику тоталітарного режиму щодо утисків корінного народу України. Канада, Латвія та Литва у 2019 році визнали депортацію кримських татар, корінного народу України, геноцидом. Триває робота із визнання депортації геноцидом в інших країнах. 

Як здійснювався злочин геноциду кримськотатарського народу 18 травня 1944 року радянським тоталітарним режимом: Депортація кримськотатарського народу — переважно дітей, жінок, літніх людей — радянським тоталітарним режимом була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Під час бойових дій, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила їх у вигнання — шлях, який для багатьох став останнім. Постанова Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 року, підписана особисто Сталіним, завершила процес примусового витіснення корінного народу з власної землі, який розпочався одразу після анексії Криму Російською імперією у 1783 році. На світанку 18 травня, а в деяких населених пунктах напередодні, 17 травня, було розпочато депортацію кримських татар. 

Громади як основа

Основний етап переходу військовослужбовців до цивільного життя відбуватиметься саме в громадах, де мешкають вони та їхні сім'ї. Це саме те середовище, де будуть створені всі умови.  

Зараз демобілізація відбувається у зв'язку зі станом здоров'я. І вже спостерігається перевантаження системи охорони здоров'я, значна бюрократизація процесу.

Одне з основних завдань держави у цій сфері – гармонізувати роботу системи фізичної реабілітації, адже наразі вона проходить випробування значною кількістю людей, які потребують піклування. 

В 2023 році вона стала одним з пріоритетів уряду. П'ять основних складових: 

• якісні та дієві послуги для ветеранів, 

• економічна активність та ветеранський бізнес, 

• успішна реабілітація,

• доступне житло; 

• вшанування подвигу військових. 

Для того, щоб утілити це в реальність, необхідна відповідна інфраструктура – взаємопов'язана та узгоджена система державних інституцій та приватних організацій, яка забезпечить аналіз та визначення потреб ветеранів, комунікацію та взаємодію з ними, надання якісних послуг.

Ветерани вертатимуться не тільки в Київ, вони будуть у кожній громаді кожної області. Тож спільно з місцевою владою ми масштабуємо державну політику на рівень громад.

В пріоритеті зараз – формування загальнодержавної інфраструктури ветеранської політики за принципом "від центру до громади". Вона складається з декількох рівнів. 

Боротьба українського народу за незалежність тривала багато століть. Національна пам'ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров'ю шляху, що лише наприкінці ХХ ст. призвів до проголошення незалежності України і створення власної самостійної держави.

Від 2014 року уособленням захисників України стали Герої Небесної Сотні, вірні присязі військові з анексованого Кримського півострова, учасники Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил на Сході України. Українські воїни та добровольці зруйнували міф про непереможність російської армії. Звитяга українського вояцтва під час російсько-української війни дала країні нових героїв — чоловіків та жінок української армії і силових структур, що воюють на Сході.

Спланована збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції Збройних Сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова. Незаконна окупація АР Крим та м. Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазідержави «Новоросія». Повній реалізації цих планів вдалося перешкодити, але російські регулярні війська та керовані РФ НЗФ окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України.

У результаті збройної агресії Росії проти України загинули більше 9900 осіб, близько 23450 було поранено (за даними ООН). Близько 1 млн. 584 тис. мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи.

На окупованих територіях панує страх та терор, окупаційна влада діє репресивними методами і залякуваннями, системно і масово порушує права людини і свободи. Економіка Донбасу повністю зруйнована.

Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших оборонних та правоохоронних органів, а також добровольчих підрозділів.

2 липня 2020 року, під час Форуму безпекового співробітництва ОБСЄ, начальник Головного управління міжнародного співробітництва і верифікації ЗСУ генерал-лейтенант Леонід Голопатюк повідомив, скільки українських військовослужбовців уже загинули на Донбасі внаслідок збройного конфлікту, розв’язаного Росією:

“Захищаючи свою незалежність і територіальну цілісність у протистоянні російській агресії, моя країна змушена платити жахливу ціну. Внаслідок збройного конфлікту, розв’язаного Росією, вже загинуло 3094 та поранено майже 12 тисяч захисників України”. 

Історична довідка 

Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Дієвої Армії Української Народної Республіки та

Галицької Армії Західноукраїнської Народної Республіки, воїни Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, воїни Української Повстанської Армії протягом століть мужньо билися із ворогами України у тисячах битв та боїв, здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

Український народ завжди з шаною ставився до своїх героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам'яті. На великих просторах України в кожному регіоні були свої особливості поховань і проведення тризни, створювалися свої звичаї вшанування загиблих захисників українського народу та країни.

Вперше на державному рівні темою вшанування пам’яті полеглих захисників України почали опікуватись урядові установи Української Народної Республіки. Всі спроби закласти підвалини такої політики на українських землях (1917 – 1920), наприклад, спорудити на честь Героїв Крут окремий монумент у Києві, зазнавали невдачі. Через постійну загрозу самому існуванню незалежної України, до питання обліку поховань українських воїнів та до увічнення їхніх подвигів повернулись лише після 1920 року – на західних українських землях та в еміграції.

Так, у 1920 році, стараннями генерала Марка Безручка та групи українських старшин у Варшаві було засновано Українське військово-історичне товариство (УВіТ), що розпочало збір матеріалів з історії Визвольних змагань. Міністерство сповідань та особисто Іван Огієнко розробили проєкт «Синодика Славних Лицарів Українських» – спеціальних пом’яників для українських православних парафій на Західній Україні та в еміграції, в яких були записані короткі відомості про полеглих козаків та старшин Армії УНР.

Протягом 1920-х років на сторінках українських видань регулярно з’являлися публікації на тему збереження українських військових цвинтарів та окремих могил, в яких, зокрема, наголошувалося про необхідність встановлення більш довговічних надгробних пам’ятників на могилах героїв, а також меморіальних табличок на надгробних хрестах. У 1921 році львівська друкарня «Діло» видала брошуру сотника Армії УНР Михайла Обідного «В обороні могил полеглих лицарів». Брошура стала першою серйозною працею на тему увічнення пам’яті полеглих українських героїв.

Полтавець Михайло Обідний вперше запропонував запровадити єдиний день вшанування полеглих захисників України – 22 травня («на Святого Миколая»). Ця пропозиція прозвучала ще задовго до появи Свята Героїв. Цей день він запропонував назвати «Днем полеглих».

У березні 1927 року у Львові виникає Українське товариство охорони воєнних могил (ТОВМ), яке діяло протягом міжвоєнного періоду (1927-1939 рр.) на території всієї Галичини та навіть за її межами.

Діяльність Українського військово-історичного товариства, Товариства охорони воєнних могил, праця сотника Армії УНР Михайла Обідного є не лише прикладом для роботи сучасних державних інституцій, – їх доробок став фундаментом для формування державної політики у сфері увічнення пам’яті та героїзації загиблих захисників України.

Історія циклічна, і боротьба з колоніальною державою вже тягнеться віками. Орша, Конотоп, Крути, Вапнярка, Гурби, Савур-Могила, Донецький аеропорт, Дебальцево – у цих та сотнях інших боїв українське вояцтво самовіддано, не шкодуючи себе та знищуючи ворогів, боронило Україну від одного і того ж агресора. Спливають століття, але ворог України – той самий: Московія, Російська імперія, Радянська Росія, Російська Федерація.

Окремою сторінкою цієї споконвічної боротьби та незламності стали бої із російським агресором наприкінці літа 2014 року. Їх трагічним та героїчним символом, але водночас і прикладом нездоланності воїнського духу українців став Іловайськ, де українські воїни – військовослужбовці та добровольці – опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. Саме там, у полях соняхів, знову проявився генетичний код української нації – нації героїв. Під пекучим сонцем, з Україною в серці, згадавши звитягу пращурів, українці з гаслом «Свобода або смерть!» билися до останнього, гинули, але перемагали ворога своєю стійкістю і непохитністю, навіть коли потрапляли в полон.

Станом на 25 серпня 2014 року російські регулярні війська, сепаратистські та іноземні добровольчі терористичні формування здійснили стратегічне оточення українських військ, які знаходились у цьому районі (батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б»). Українське командування розраховувало деблокувати оточені війська за допомогою наявних і досить численних резервів. Але частини, призначені для деблокування, складалися переважно з нещодавно мобілізованих людей, які не мали уявлення про бойові умови, в які потраплять, і були психологічно не готові до них.

Очільник Російської Федерації , граючи роль миротворця, 27 серпня 2014 року пообіцяв відкрити для українських підрозділів гуманітарний («зелений») коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.

За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 42 вважаються зниклими безвісти.

Загибель або поранення українських військовослужбовців та добровольців викликають у нас біль і справедливу ненависть до окупанта. Але навіть в праведному гніві маємо єднатися в прагненні до перемоги над ворогом, вміти протистояти ворожій пропаганді і не втрачати тверезого погляду на події минулого.

У воєнний час цінність людського життя є особливо важливою. Дбати про здоровʼя — як ніколи на часі. Тож аби вберегтися від інфаркту, інсульту чи інших ССЗ, варто розуміти, як вони виникають, та які конкретні дії допоможуть їм запобігти. Адже хто попереджений, той озброєний!

Як розвиваються серцево-судинні захворювання? 

Серцево-судинні захворювання — це хвороби серцевого м’яза та кровоносної системи. Тобі точно доводилось чути про ішемічну хворобу серця, артеріальну гіпертензію чи серцеву недостатність — ці захворювання можуть розвинутися при недостатньому кровопостачанні серця та інших органів через звуження або блокування артерій. Як наслідок, може виникнути гострий стан — інфаркт міокарда чи інсульт, які загрожують інвалідністю та навіть смертю. 

З ішемічною хворобою серця (далі — ІХС) пов’язано близько 46% летальних випадків серед українців. ІХС виникає внаслідок порушеного кровотоку серцевого м’яза (міокарда) через ураження артерій. ІХС часто має безсимптомний перебіг, аж поки не призводить до серцевої недостатності (зниження спроможності серця перекачувати кров судинами), стенокардії (напади болю в серці) або інфаркту, що супроводжується відмиранням тканин серцевого м’яза. Як розпізнати його симптоми та надати першу допомогу, дізнайся тут.

Ще одне з найпоширеніших захворювань — хвороба судин головного мозку, гострим станом якої є інсульт — порушення мозкового кровообігу через розрив або закупорку судин. Без достатнього кровопостачання клітини мозку  пошкоджуються та втрачають  свою функцію. У випадку інсульту, як і при інфаркті, важливо надати допомогу саме в перші 4 години після появи симптомів. Тут ти знайдеш більше інформації про симптоми інсульту. 

Часто інфаркти й інсульти є ускладненням артеріальної гіпертензії —  постійного підвищення артеріального тиску понад 140/90 мм рт. ст. Що сильніше кров тисне на стінки артерій зсередини, то складніше працювати серцю. До 40% людей з артеріальною гіпертензією не знають про свою хворобу, оскільки на початкових етапах вона протікає непомітно. Проте саме підвищений артеріальний тиск може стати причиною більш серйозних захворювань серця та судин. 

Як запобігти розвитку серцево-судинних захворювань: поведінкові фактори ризику.

Є хороші новини. Здоров’я серця — це твій щоденний вибір. Адже розвиток ССЗ напряму залежить від чотирьох поведінкових факторів ризику:

1. Вживання тютюнових виробів чи електронних пристроїв для куріння.

2. Вживання алкоголю.

3. Незбалансоване харчування.

4. Низька фізична активність.

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

У 2023-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада. Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

Цього року ми вдруге вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Закликаємо також людей по всьому світу засвітити вогник у домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

ГОЛОДОМОР НЕ ЗЛАМАВ

Голод обраний як зброя геноциду дав Сталіну можливість не лише забрати життя у мільйонів українців, але вбити тих із них, хто пережили масове вбивство. Вбити їх як українців: ті, хто вижили добровільно позбавлялися власної мови, культури, традицій, переплавлювалися у безликий “совєтський народ”.Вбити їх як людей: перетворити в істот, позбавлених почуття гідності, понизити до рівня тваринного існування, а згодом вмонтувати в якості гвинтиків у тоталітарну машину. Тому результатом Голодомору стали не лише мільйони вбитих та опустілі українські домівки, але й спустошені душі тих, хто пережив 1933-й.

Люди боялися згадувати жахи, свідками яких стали. Боялися не лише тому, що очікувало покарання. Їм боляче було пригадувати себе  інших, тих, якими вони були до 1932-го. Боляче було гадати, якими б вони стали, якби не Голодомор, що назавжди поламав їхні життя, позбавив можливості бути собою.

Але геноцид зламав не усіх. Серед тих, хто вижили фізично, були й такі, хто не дав знищити себе духовно. Попри те, що вони, як й інші, бачили жахіття голодної смерті рідних та близьких, самі заглядали їй у вічі, відчували, як впевнено тваринне єство може наповнювати людську істоту. Голодомор не зламав їх, не змусив зрадити своє індивідуальне та національне “я”. Згодом вони зуміли реалізувати себе, попри травму пережитого у 1932-1933-му, і всупереч несприятливим обставинам радянської дійсності наступних років.Вони стали художниками, письменниками, досягли успіхів у науці та техніці. Вони не забували про Голодомор, але ця пам’ять не стримувала їх розвиток, а робила сильнішими. Ці чоловіки та жінки знали, що живуть не лише за себе, але й за мільйони інших, вбитих фізично чи духовно. Знали, що несуть в собі унікальну культуру, яку мають врятувати, щоб зберегти різноманітність світу.Завдяки їм Сталін програв — Голодомор не зламав України. Після десятиліть нищення вона звелася на ноги і у 1991-му поставила крапку в історії створеної ним імперії. І нині Україна впевнено зупиняє спроби відродити цю імперію. Впевнено захищає рубежі свободи — свободи власної, свободи Європи. Бо ми народ, який не зламали геноцидом.

Протягом тижня з 15 по 21 травня в садочку проводився тиждень безпеки дорожнього руху. Діти мали можливість якомога більше дізнатись про правила дорожнього руху: облаштування дороги, дію світлофора, дорожні знаки, значення деяких з них. 

День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу: історія трагедії

У сучасній Україні депортація 1944 року визнана геноцидом кримських татар, а 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цей пам’ятний день у наш час набирає особливої актуальності, адже з 2014 року Крим перебуває під окупацією Російської Федерації.

Так, навесні 1944 р. радянська влада повернулась у Крим й відразу вдалася до масових репресій проти категорій населення, які виявили хоча б найменшу непокору сталінському режиму в період війни.

Насильницьке переміщення кримськотатарського народу зі споконвічної Батьківщини до Середньої Азії та інших регіонів СРСР супроводжувалося його тотальним пограбуванням. Фактично майно переселенців було конфісковане. Відповідно до постанови ДКО від 11 травня 1944 р. кожній родині дозволили взяти із собою лише «особисті речі, одяг, побутовий інвентар, посуд та харчі в кількості до 500 кг». У результаті депортації у кримських татар вилучили: понад 80 тис. будинків, понад 34 тис. присадибних будинків, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тон сільськогосподарської продукції. Було ліквідовано 112 особистих книгозбірень, 646 бібліотек у початкових і 221 у середніх школах. У селах закрили 360 хат-читалень, у міста і райцентрах – понад 9 тис. шкіл і 263 клуби. Були також закриті мечеті в Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі, Феодосії, Чорноморському та в багатьох селах. На місце виселених кримських татар на півострів прибули переселенці з України, Воронезької, Брянської, Тамбовської, Ростовської областей РФ – загалом 17 тис. 40 сімей.

Насильницька депортація позбавляла кримських татар їхнього споконвічного етносоціального та етнокультурного середовища проживання. Хоча офіційно депортований кримськотатарський народ звинувачували у співробітництві з німецькими окупантами, дії комуністичної влади щодо виселення цього народу з півострова були цілком злочинними, адже жоден народ за всіма міжнародно-правовими нормами не може і не повинен бути покараним за злочини, вчинені окремими чи навіть багатьма його представниками. Репресивна політика радянської держави визначила соціальний та демографічний регрес кримськотатарського народу у повоєнний період, поставила його на межу вимирання як національної спільноти. За усіма критеріями депортацію кримських татар у травні 1944 р. можна назвати геноцидом. Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. визначала ним «дії, здійснені з метою знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку».

Політика етноциду щодо депортованих етносів Криму не обмежувалася лише їх виселенням за межі етнічної території. Відбулася низка антиправових заходів, спрямованих на знищення історичної пам’яті, мови, культури і самосвідомості депортованих народів. Відразу після виселення «антирадянських елементів» з півострову розпочалася ліквідація всього, що нагадувало про етноси, які колись населяли Крим. Майже цілковито була змінена топоніміка півострова. Згідно з указом Президії Верховної Ради РРФСР від 14 грудня 1944 р. були перейменовані райони та районні центри, назви яких були пов’язані з виселеними спецпереселенцями. Усього перейменували 11 районів та районних центрів Криму. За підрахунками дослідників, упродовж наступних років було перейменовано 1 062 села в 26 районах Кримської області.

Осіб, депортованих із Криму, зарахували до категорії спецпоселенців, виселених довічно. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про кримінальну відповідальність за втечі з місць обов’язкового постійного поселення осіб, виселених у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» від 26 листопада 1948 р. встановлював жорстоке покарання за втечу зі спецпоселення – 20 років каторжних робіт.

Внаслідок поганих кліматичних та санітарно-побутових умов, непосильної праці та хвороб у нових місцях проживання кількість кримських татар різко зменшилася. Станом на 1 січня 1953 р. у Радянському Союзі проживало 165 тис. спецпоселенців кримськотатарської національності, з них 46 тис. 461 чоловіків, 64 тис. 53 жінки, 50 тис. 220 дітей. Окрім цього, режим спецпоселень сприяв руйнуванню етнічної єдності, мовної спільності кримськотатарського народу, знецінивши такі норми як право на життя, честь і гідність людини.

Режим спецпоселення для репресованих народів Криму був скасований лише указами Президії ВР СРСР від 27 березня 1956 р. (для кримських греків, болгар, вірмен) та від 28 квітня 1956 р. (для кримських татар). Законодавчі акти вищого органу державної влади СРСР хоча й передбачали звільнення з-під адміністративного нагляду спецпоселенців з Криму, однак повністю позбавляли їх права на компенсацію втраченого при виселенні майна та забороняли повертатися в місця колишнього проживання. Ця заборона формально діяла до 1974 р., а фактично до 1989. Повернення до Криму корінного населення було складним і супроводжувалося земельними конфліктами з місцевими жителями, які встигли освоїтися на новій землі. Великих протистоянь все ж вдалося уникнути.

Щороку у пам’ятний день, 18 травня, збираються тисячні мітинги-реквієми, щоб ушанувати загиблих від нелюдського режиму, влаштовуються виставки й концерти.

        У країнах Євросоюзу День Європи як символ єдності та миру на континенті відзначають

9 травня. Цю дату затвердили у 1985-му році на саміті Європейської ради в Мілані, оскільки 

9-го травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував створити

 нову форму організації держав у Європі у вигляді "наднаціональної спільноти". Метою такої

 спільности, за словами французького урядовця, було створення механізму попередження

 воєн, щоб їх не лише "не можна було уявити, а й вони були неможливими". У своїй декларації

 він наголошував, що економічна співпраця допоможе підвищити стандарти життя та стане першим кроком до об’єднаної Європи.

Тому 9 травня вважається днем народження Європейського Союзу.

Цього року 8 травня, в День пам’яті та примирення, Україна вшановуватиме пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Тому ми добре знаємо ціну війни. Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є Російська Федерація. Вона прагне привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулювати й власними громадянами, і міжнародною спільнотою. Ми наголошуємо – жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця для агресивної політики, кульмінацією якої стало злочинне повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року. У Російській Федерації відзначення перемоги над нацизмом поступово перетворювалося на культ, а потім і взагалі на потворне явище «побєдобєсія», метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму. Саме через це Україна з часів Революції гідності послідовно впроваджує європейський підхід пам’ятання про Другу світову війну. А також застерігає інші країни від наслідків підтримки, поширення чи потурання російським наративам до 9 травня, адже Кремль використовує причетність росіян до перемоги над нацизмом як моральне обґрунтування сучасних дій Росії. Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнародних відносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією проти України вона розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому РФ нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х років напередодні глобального конфлікту. А ми маємо нагадувати світові, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні міжнародна спільнота має змогу опиратися на той гіркий досвід та історичні уроки. День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська Росія, яка говорить про «вирішальний внесок у перемогу над нацизмом росіян». Сьогодні саме РФ, увібравши в себе всізлочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність і зруйнувала мир у Європі. Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусідазлочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини. 

«Ти як?» - для кого і для чого.

Кожна людина народжується зі здатністю протистояти стресу. Але в наш час цей запас стійкості швидко виснажується через війну та невизначеність. А нам усім ще треба дбати про близьких та працювати на перемогу.

Хотілося б, щоб українці звернули увагу на свій  емоційний стан і взяли відповідальність за нього. А «Ти як?» допоможе знаходити в собі сили щодня, навчитися піклуватися про себе, опановувати стрес, тривогу, гнів тощо. Надаємо корисне посилання на онлайн-ресурс із техніками самодопомоги: https://bf.in.ua/useful/ 

Стартувала  акція "Чисте довкілля".

Весь колектив закладу долучився до благоустрою території садочка.Працювали дружно та завзято!

Хай небо буде мирним, а Україна - чистою!

                                                                           БЛАГОДІЙНА АКЦІЯ "СМІЛИВА ГРИВНЯ"

Сьогодні – монета, а завтра – ракета! Зробіть свій внесок у перемогу, навіть якщо це лише 10 копійок.

Зараз у країні 14 мільярдів монет, які можуть перетворитися на потужну зброю та посилити нашу армію. Ці монети можуть стати дронами, танками та ракетами. Тому Національний банк України разом із партнерами оголосив мобілізацію монет.

Із 1 серпня по 31 жовтня 2022 року запросили увесь колектив закладу дошкільної освіти та батьківську громаду долучитися до благодійної акції "Смілива гривня", щоб зібрати кошти на допомогу ЗСУ. У межах акції "Смілива гривня" можна здавати монети, які перебувають в обігу. Це розмінні монети 10 та 50 копійок та монети номіналом 1, 2, 5, та 10 гривень. Банкноти в межах акції також приймають.

Пункти прийому монет у відділеннях банків за посиланням: https://promo.bank.gov.ua/brave-hryvnia/#rahunok

Приносьте монети у відділення Ощадбанку, ПУМБу, Айбокс банку, Мотор-банку, Індустріалбанку та Банку Інвестицій та Заощаджень. Касири банків залюбки мобілізують ваші монети та направлять на спецрахунок НБУ. А НБУ відправить монети на фронт на допомогу нашим воїнам!

Важливий кожен внесок!

Детальніше про акцію читайте за посиланням: https://promo.bank.gov.ua/brave-hryvnia/

#СміливаГривня

Пропонуємо фотозвіт до вашої уваги! З Вірою до Перемоги!

До уваги!

09.06.2022 року о 11.00

Відбудеться звітування директора закладу дошкільної освіти "Мрія" Долинської сільської ради Тімофєєвої Дар'ї Сергіївни

перед педагогічним колективом та громадськістю за результатами роботи у 2021 - 2022 н.р

Сьогодні – монета, а завтра – ракета! Зробіть свій внесок у перемогу, навіть якщо це лише 10 копійок.

Зараз у країні 14 мільярдів монет, які можуть перетворитися на потужну зброю та посилити нашу армію. Ці монети можуть стати дронами, танками та ракетами. Тому Національний банк України разом із партнерами оголосив мобілізацію монет.

Із 1 серпня по 31 жовтня 2022 року запросили увесь колектив закладу дошкільної освіти та батьківську громаду долучитися до благодійної акції "Смілива гривня", щоб зібрати кошти на допомогу ЗСУ. У межах акції "Смілива гривня" можна здавати монети, які перебувають в обігу. Це розмінні монети 10 та 50 копійок та монети номіналом 1, 2, 5, та 10 гривень. Банкноти в межах акції також приймають.

Пункти прийому монет у відділеннях банків за посиланням: https://promo.bank.gov.ua/brave-hryvnia/#rahunok

Приносьте монети у відділення Ощадбанку, ПУМБу, Айбокс банку, Мотор-банку, Індустріалбанку та Банку Інвестицій та Заощаджень. Касири банків залюбки мобілізують ваші монети та направлять на спецрахунок НБУ. А НБУ відправить монети на фронт на допомогу нашим воїнам!

Важливий кожен внесок!

Детальніше про акцію читайте за посиланням: https://promo.bank.gov.ua/brave-hryvnia/

#СміливаГривня

Пропонуємо фотозвіт до вашої уваги! З Вірою до Перемоги!